Рішення

від 29.07.2020 по справі 755/7701/20

ДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 755/7701/20

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" липня 2020 р. Дніпровський районний суд м. Києва у складі головуючої судді Марфіної Н.В. розглянувши в приміщенні суду в м. Києві у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Київської міської ради, третя особа: Комунальне підприємство Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району міста Києва про визнання права власності в порядку набувальної давності,

У с т а н о в и в:

02.06.2020 року позивач звернувся до суду із позовом до відповідача в якому просить суд: визнати право приватної власності за набувальною давності на квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 86,5 квадратних метрів за ОСОБА_1 .

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що на підставі протоколу № 4 загальних зборів акціонерів Закритого акціонерного товариства Будінвест-5 від 03.12.1996 між ЗАТ Будінвест-5 та позивачем 11.12.1996 укладено Договір № 3 про дольову участь у будівництві житлового будинку по АДРЕСА_1 . Відповідно до п.1 вказаного Договору № 3 по закінченню будівництва житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 ) і введення його в експлуатацію сторона-1 зобов`язується надати Стороні-2 одну трикімнатну квартиру в„– 225, поверх 9 , загальною площею 86,5 м.кв. упродовж 30 днів, а Сторона-2 зобов`язується виплатити Стороні-1 повну вартість квартири, з якої 30 % під час укладення договору, а решту суми сплачувати рівними частками шляхом щомісячного відрахування або внесення в касу 50% заробітної плати, але не менше 120 грн на місяць. На виконання умов Договору № 3 про дольову участь у будівництві, 20.01.1997 за Актом приймання-передачі житлової площі, ЗАТ Будінвест-5 передав, а ОСОБА_1 прийняла квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , житлова площа 50,8 м.кв., загальна площа 86,5 м.кв., відтак вселився туди разом із членами своєї родини та почав виконувати обов`язки квартиронаймача, де проживає по даний час. За п. 3 Договору сторона-1 зобов`язалася надати Стороні-2 всі необхідні документи на квартиру, після чого у Сторони-2 виникає право користування (володіння) квартирою. Позивач, не зважаючи на свої численні звернення, не зміг отримати документи на зазначену квартиру, оскільки ЗАТ Будінвест-5 постановою Арбітражного суду м. Києва від 11.01.2000 було визнано банкрутом, діяльність його припинено. Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 10.11.2005 позов позивача задоволено та зобов`язано відділ громадянства та реєстрації фізичних осіб Дніпровського РУ ГУМВС України в м. Києві зареєструвати позивача за адресою: АДРЕСА_1 . Житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , на даний час передано на баланс до КП Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району міста Києва та обслуговується ЖЕД-404. За даними реєстрових книг станом на 13.04.2020 реєстрація права власності на зазначену квартиру відсутня, інформація про речові права на квартиру до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно не внесена.

Ухвалою суду від 03.06.2020 року відкрито провадження у справі, призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, без виклику сторін, роз`яснено учасникам справи порядок подання заяв по суті справи та наслідки їх неподання.

03 червня 2020 року відкрито провадження у справі, призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, без виклику сторін, роз`яснено учасникам справи порядок подання заяв по суті справи та наслідки їх неподання.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвала суду про відкриття провадження у справі разом із доданими до неї документами була отримана відповідачем, однак, станом на 29.07.2020 року відзиву на позовну заяву на адресу суду не надходило.

Відповідно до положень ч. 8 ст. 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

За змістом ст. 275 ЦПК України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Згідно ст. 279 ЦПК України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі. При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Суд, вивчивши матеріали справи, дослідивши письмові докази, оцінивши докази кожен окремо та в їх сукупності, повно, об`єктивно та всебічно з`ясувавши обставини справи, приходить до наступного висновку.

Як вбачається з матеріалів справи, 03.12.1996 Протоколом № 4 загальних зборів акціонерів ЗАТ Будінвест-5 , код ЄДР 01269655, працівникам товариства надано право на дольову участь у будівництві квартир у будинку АДРЕСА_1 , зокрема пунктом 8 - ОСОБА_2 на сім`ю 4 особи, трикімнатної квартири в„–225 загальною площею 86,5 м. кв., працює на підприємстві з 1981 року (а.с.9, 10 ).

За п. 1 Договору № 3 від 11.12.1996 про дольову участь у будівництві житлового будинку по АДРЕСА_1 , укладеного між ЗАТ Будінвест-5 та позивачем ОСОБА_1 , передбачається, що по закінченню будівництва житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 ) і введення його в експлуатацію Сторона-1 зобов`язується надати Стороні-2 одну трикімнатну квартиру в„– 225, поверх 9 , загальною площею 86,5 м.кв. , упродовж 30 днів, а Сторона -2 зобов`язується виплатити Стороні-1 повну вартість квартири, з якої 30 % під час укладання договору, а решту суми сплачувати рівними частками шляхом щомісячного відрахування або внесення в касу 50% заробітної плати, але не менше 120 грн на місяць (а.с.11-12).

Сплата позивачем 30% вартості квартири у розмірі 10 000 крб підтверджується квитанцією ББ № 021404 від 12.12.1996 (а.с. 13).

20.01.1997 за Актом приймання-передачі житлової площі ЗАТ Будінвест-5 передав, а ОСОБА_1 прийняла квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , поверх 9, житлова площа 50,8 м.кв., загальна площа 86,5 м.кв. (а.с.14).

Технічні характеристики вказаної квартири підтверджуються технічним паспортом (а.с.15-17).

Згідно Довідки про реєстрацію місця проживання особи від 17.01.2019 року, ОСОБА_1 прописана за адресою: АДРЕСА_1 з 15 грудня 2005 року по час отримання довідки (а.с.20).

Листом Комунального підприємства Київської міської ради Київське міське бюро технічної інвентаризації від 11.03.2020 № 062/14-2983 (И-2020) підтверджується, що за даними реєстрових книг квартира АДРЕСА_1 на праві власності не реєструвалася (а.с 19), вказане також підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна (а.с. 21-29).

Стаття 41 Конституції України визначає, що право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Згідно із ст. 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

За нормою ст. 344 Цивільного кодексу України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.

У відповідності до вказаної статті володіння має бути добросовісним, тобто володілець не знав і не міг знати про те, що він володіє чужою річчю, інакше кажучи обставини, у зв`язку з якими виникло володіння чужою річчю, не давали найменшого сумніву стосовно правомірності набуття майна (наприклад, покупець, купуючи річ у продавця, не знав, що той не мав права її продавати, а обставини купівлі-продажу не давали підстав для сумніву в правомірності такого правочину). В разі виникнення спору встановити характер володіння (добросовісне й недобросовісне) має тільки суд з урахуванням обставин справи, з якої виникло володіння чужою річчю. Разом з тим, суд повинен мати на увазі, що фактичне володіння вважається правомірним, якщо інше не випливає з закону або не встановлено рішенням суду (ст. 397 Цивільного кодексу України).

Володіння має бути відкритим, очевидним для всіх третіх осіб, які повинні мати можливість спостерігати за ним, але це не означає, що володілець зобов`язаний спеціально інформувати оточуючих про своє володіння річчю.

Володіння має бути безперервним протягом визначених законом строків (для нерухомого майна протягом 10 років, а для рухомого майна - 5 років).

Згідно роз`яснень, які містяться в п.п. 9, 11 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Про судову практику у справах про захист права власності та інших речових прав від 07.02.2014 року за №5, при вирішенні спорів, пов`язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, суди повинні враховувати, зокрема таке:

- володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності;

- володіння визнається відкритим, якщо особа не приховувала факт знаходження майна в її володінні. Вжиття звичайних заходів щодо забезпечення охорони майна не свідчить про приховування цього майна;

- володіння визнається безперервним, якщо воно не переривалось протягом всього строку набувальної давності. У разі втрати не із своєї волі майна його давнісним володільцем та повернення цього майна протягом одного року або пред`явлення протягом цього строку позову про його витребування набувальна давність не переривається (ч.3 ст. 344 ЦК України). Не переривається набувальна давність, якщо особа, яка заявляє про давність володіння, є сингулярним чи універсальним правонаступником, оскільки в цьому разі вона може приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем (правонаступником) вона є (ч.2 ст. 344 Цивільного кодексу України).

Враховуючи положення ст.ст. 335 та 344 Цивільного кодексу України, право власності за набувальною давністю може бути набуто на майно, яке належить на праві власності іншій особі (а не особі, яка заявляє про давність володіння), а також на безхазяйну річ. Отже встановлення власника майна або безхазяйності речі є однією з обставин, що має юридичне значення, і підлягає доведенню під час ухвалення рішення суду (ст. 214 ЦПК).

Можливість пред`явлення до суду позову про визнання права власності за набувальною давністю випливає з положень статей 15, 16 Цивільного кодексу України, а також ч. 4 ст. 344 Цивільного кодексу України, згідно з якими захист цивільних прав здійснюється судом шляхом визнання права. У зв`язку з цим особа, яка заявляє про давність володіння і вважає, що у неї є всі законні підстави бути визнаною власником майна за набувальною давністю, має право звернутися до суду з позовом про визнання за нею права власності.

Також, відповідно до роз`яснень, викладених у інформаційному листі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 28.01.2013 року № 24-150/0/4-13 Про практику застосування судами законодавства під час розгляду цивільних справ про захист права власності та інших речових прав давнісний володілець повинен довести факти добросовісності, відкритості, безперервності і тривалості свого володіння. Добросовісність як одна із загальних засад цивільного судочинства означає фактичну чесність суб`єктів у їх поведінці, прагнення сумлінно захистити цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов`язків. При вирішенні спорів про набувальну давність суд має врахувати добросовісність саме на момент передачі позивачу майна (речі), тобто, на початковий момент, який буде включатися в повний строк давності володіння, визначений законом.

Таким чином, умовами набуття права власності за набувальною давністю на підставі ст. 344 Цивільного кодексу України є: наявність суб`єкта, здатного набути у власність певний об`єкт; законність об`єкта володіння; добросовісність заволодіння чужим майном; відкритість володіння; безперервність володіння; сплив установлених строків володіння; відсутність норми закону про обмеження або заборону набуття права власності за набувальною давністю.

Для окремих видів майна (нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери) право власності за набувальною давністю виникає виключно на підставі рішення суду.

Крім того, за змістом ч. 1 ст. 344 Цивільного кодексу України добросовісність особи має існувати саме на момент заволодіння нею чужим майном, що є однією з умов набуття права власності на таке майно за набувальною давністю. Після заволодіння чужим майном подальше володіння особою таким майном має бути безтитульним, тобто таким фактичним володінням, яке не спирається на будь-яку правову підставу володіння чужим майном. Володіння майном на підставі певного юридичного титулу виключає застосування набувальної давності.

Таких висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у справі №910/17274/17. Так, у своїй постанові від 14 травня 2019 року у вказаній справі Верховний Суд зазначив, що аналізуючи поняття добросовісності заволодіння майном як підстави для набуття права власності за набувальною давністю відповідно до статті 344 Цивільного кодексу України, слід виходити з того, що добросовісність як одна із загальних засад цивільного судочинства означає фактичну чесність суб`єктів у їх поведінці, прагнення сумлінно захистити свої цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов`язків. При вирішенні спорів має значення факт добросовісності заявника саме на момент отримання ним майна (заволодіння майном), тобто на той початковий момент, який включається в повний давнісний строк володіння майном, визначений законом. Володілець майна в момент його заволодіння не знає (і не повинен знати) про неправомірність заволодіння майном. Крім того, позивач як володілець майна повинен бути впевнений у тому, що на це майно не претендують інші особи і він отримав це майно за таких обставин і з таких підстав, які є достатніми для отримання права власності на нього.

Звідси, йдеться про добросовісне, але неправомірне, в тому числі безтитульне, заволодіння майном особою, яка в подальшому претендуватиме на набуття цього майна у власність за набувальною давністю. Підставою добросовісного заволодіння майном не може бути, зокрема, будь-який договір, що опосередковує передання майна особі у володіння (володіння та користування), проте не у власність. Володіння майном за договором, що опосередковує передання майна особі у володіння (володіння та користування), проте не у власність, виключає можливість набуття майна у власність за набувальною давністю, адже у цьому разі володілець володіє майном не як власник.

Якщо володілець знає або повинен знати про неправомірність заволодіння чужим майном (у тому числі і про підстави для визнання договору про його відчуження недійсним), то, незважаючи на будь-який строк безперервного володіння чужим майном, він не може його задавнити, оскільки відсутня безумовна умова набуття права власності - добросовісність заволодіння майном.

Відповідна особа має добросовісно заволодіти саме чужим майном, тобто об`єкт давнісного володіння повинен мати власника або бути річчю безхазяйною (яка не має власника або власник якої невідомий). Нерухоме майно може стати предметом набуття за набувальною давністю якщо воно має такий правовий режим, тобто є об`єктом нерухомості, який прийнято в експлуатацію.

Відкритість володіння майном означає, що володілець володіє річчю відкрито, без таємниць, не вчиняє дій, спрямованих на приховування від третіх осіб самого факту давнісного володіння. При цьому володілець не зобов`язаний спеціально повідомляти інших осіб про своє володіння. Володілець має поводитися з відповідним майном так само, як поводився б з ним власник.

Давнісне володіння є безперервним, якщо воно не втрачалося володільцем протягом усього строку, визначеного законом для набуття права власності на майно за набувальною давністю. При цьому втрата не зі своєї волі майна його володільцем не перериває набувальної давності в разі повернення майна протягом одного року або пред`явлення протягом цього строку позову про його витребування (абзац 2 частини третьої статті 344 Цивільного кодексу України); не переривається набувальна давність, якщо особа, яка заявляє про давність володіння, є правонаступником іншого володільця, адже в такому випадку ця особа може приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем (правонаступником) вона є (частина друга статті 344 Цивільного кодексу України). Також не перериває набувальної давності здійснення володільцем фактичного розпорядження майном у вигляді передання його в тимчасове користування іншій особі.

Давнісне володіння має бути безперервним протягом певного строку, тобто бути тривалим. Тривалість володіння передбачає, що має спливти визначений у Цивільному кодексі України строк, що різниться залежно від речі (нерухомої чи рухомої), яка перебуває у володінні певної особи. Для нерухомого майна такий строк складає десять років.

Також для набуття права власності на майно за набувальною давністю закон не повинен обмежувати чи забороняти таке набуття. При цьому право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається виключно за рішенням суду.

Отже, набуття відповідною особою права власності за набувальною давністю можливе лише за наявності всіх указаних умов у сукупності.

Таким чином, судом встановлено, що позивач проживає добросовісно, відкрито та безперервно в спірній квартирі зі своєю сім`єю більше десяти років, утримує квартиру, сплачуючи за житлово-комунальні послуги, та підтримує її в належному стані, спорів щодо даного майна протягом всього періоду володіння не виникало, що підтверджується матеріалами справи.

Інвестиційний договір укладений із ЗАТ Будінвест-5 не мав можливості виконати в повному обсязі, оскільки ЗАТ Будінвест-5 припинило свою діяльність та в правонаступництво ніхто не вступив.

Враховуючи викладене, у суду є законні підстави для визнання права власності за набувальною давністю за позивачем на спірну квартиру у судовому порядку, оскільки даний засіб набуття права власності можна віднести до первісного, через те, що права набувача не ґрунтуються на попередній власності, а залежать тільки від сукупності обставин, зазначених у ч. 1 ст. 344 Цивільного кодексу України, а саме: тривалого, добросовісного, відкритого, безперервного володіння майном як своїм.

Статтею 89 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Аналізуючи вищевикладені доводи в їх сукупності, суд приходить до висновку про обґрунтованість заявлених позивачем позовних вимог та задоволення позову ОСОБА_1 до Київської міської ради, третя особа: Комунальне підприємство Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району міста Києва про визнання права власності в порядку набувальної давності.

На підставі викладеного, керуючись ст. 41 Конституції України, ст.ст. 15, 16, 328, 344, 397 Цивільного кодексу України, постановою Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Про судову практику у справах про захист права власності та інших речових прав від 07.02.2014 року за №5, ст.ст. 2, 10, 13, 48, 49, 51, 76, 77-81, 89, 209, 210, 247, 265, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд -

У х в а л и в :

Позов ОСОБА_1 до Київської міської ради, третя особа: Комунальне підприємство Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району міста Києва про визнання права власності в порядку набувальної давності - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , право власності за набувальною давністю на квартиру АДРЕСА_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

У відповідності до п.п. 15.5) п.п.15 п. 1 Розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а саме Дніпровський районний суд м. Києва.

Повний текст рішення складено 29.07.2020 року.

Учасники справи:

Позивач - ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 );

Відповідач - Київська міська рада (код ЄДР 22883141, адреса: вул. Хрещатик, 36, м. Київ, 01044);

Третя особа - Комунальне підприємство Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району міста Києва (код ЄДР 39606435, адреса: вул. Челябінська, 9-г, м. Київ, 02002)

Суддя -