Постанова

від 20.07.2020 по справі 910/13809/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" липня 2020 р. Справа№ 910/13809/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Гаврилюка О.М.

суддів: Ткаченка Б.О.

Суліма В.В.

за участю секретаря судового засідання: Нікітенко А.В.

за участю представників сторін:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: не з`явився;

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ГІППО"

на рішення Господарського суду міста Києва від 09.12.2019

у справі № 910/13809/19 (суддя Лиськов М.О.)

за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Райдуга"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ГІППО"

про стягнення 901 156,56 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 09.12.2019 у справі № 910/13809/19 закрито провадження в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ГІППО" суми основного боргу у розмірі 215 000,00 грн., позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ГІППО" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Райдуга" основний борг - 571 734,21 грн., пеню - 105 191,67 грн., 3% річних - 9 230,68 грн., судовий збір у розмірі 13 517,35 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 36 718,00 грн. В решті позовних вимог - відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням місцевого господарського суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "ГІППО" звернулось до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, у якій просить відкрити апеляційне провадження, змінити п.3 резолютивної частини рішення Господарського суду міста Києва від 09.12.2019 у справі № 910/13809/19, яким відмовити ТОВ "Райдуга" в стягненні з ТОВ "ГІППО" 105 191,67 грн.

Згідно із витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.01.2020 справу № 910/13809/19 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Гаврилюк О.М., судді: Ткаченко Б.О., Сулім В.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.01.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ГІППО" на рішення Господарського суду міста Києва від 09.12.2019 у справі № 910/13809/19. Закінчено проведення підготовчих дій. Призначено справу до розгляду у судовому засіданні 27.02.2020.

10.02.2020 від позивача через відділ канцелярії суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому позивач вказав на те, що наданий у позовній заяві розрахунок розміру пені включав у себе всі необхідні для визначення арифметично-правильної суми пені показники та параметри, такі як дата поставки, сума поставки, кінцева дата оплати (з урахуванням терміну для проведення розрахунку згідно із договором поставки), період нарахування пені станом на 01.10.2019 (з урахуванням вимог ч. 6 ст. 232 ГК України), сума нарахованої пені та облікова ставка НБУ, яка діяла в період прострочення платежів.

Також позивач просить рішення Господарського суду міста Києва від 09.12.2019 залишити без змін, вимоги апеляційної скарги без задоволення

26.02.2020 від відповідача через відділ канцелярії суду надійшло клопотання про відкладення розгляду апеляційної скарги на іншу дату, у зв`язку із веденням із позивачем переговорів щодо мирного врегулювання спору та підготовлення для затвердження мирової угоди.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.02.2020 задоволено клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "ГІППО" та відкладено розгляд справи № 910/13809/19 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ГІППО" на рішення Господарського суду міста Києва від 09.12.2019 на 19.03.2020.

27.02.2020 від позивача через відділ канцелярії суду надійшла заява про розподіл судових витрат, відповідно до якої позивач просив у випадку відхилення апеляційної скарги відповідача стягнути з відповідача витрати по оплаті професійної правничої допомоги в розмірі згідно із підтверджуючими документами; у зв`язку із неможливістю представити на цей час докази фактично понесених витрат по оплаті професійної правничої допомоги в формі платіжного доручення та завершального акту надання адвокатських послуг (оскільки послуги продовжують надаватись), питання про судові витрати вирішити після ухвалення рішення по суті вимог апеляційної скарги.

До поданої заяви позивачем додано додаток № 1 до договору № 01/08 про надання адвокатських послуг від 01.08.2019, опис витрат, що підлягають оплаті згідно договору надання адвокатських послуг № 01/08 від 01.08.2019, акт від 25.02.2020 надання послуг, передбачених умовами договору про надання адвокатських послуг на суму у розмірі 1 889,00 грн., рахунок-фактуру № 26/02 від 26.02.2020.

06.03.2020 від позивача через відділ канцелярії суду надійшло клопотання, в якому позивач просив при ухваленні рішення стягнути з відповідача понесені станом на сьогоднішній день витрати по оплаті професійної правничої допомоги в розмірі 7 556,00 грн.

Позивачем до клопотання додано акт надання послуг від 03.03.2020, передбачених умовами договору про надання адвокатських послуг на суму у розмірі 5 667,00 грн., платіжне доручення № 148 від 03.03.2020 на суму у розмірі 7 556,00 грн.

Рада суддів України рішенням від 17.03.2020 № 19 затвердила Рекомендації щодо встановлення особливого режиму роботи судів України.

Крім того, Рада суддів України рекомендує громадянам та іншим особам:

- всі необхідні документи (позовні заяви, заяви, скарги, відзиви, пояснення, клопотання тощо) надавати суду в електронному вигляді на електронну адресу суду, через особистий кабінет в системі "Електронний суд", поштою, факсом або дистанційні засоби зв`язку;

- рекомендувати учасникам судових засідань подавати до суду заяви про розгляд справ у їхній відсутності за наявними в справі матеріалами;

- утриматися від відвідування приміщення суду, особливо за наявності захворювання (слабість, кашель, задуха, утруднення дихання, тощо).

Відповідно до вказаного рішення, з метою убезпечення населення України від поширення гострих респіраторних захворювань та коронавірусу COVID-19, який віднесено до особливо небезпечних інфекційних хвороб, Рада суддів України рекомендує, на період з 16 березня до 03 квітня 2020 року, встановити особливий режим роботи судів України, зокрема, зменшити кількість судових засідань, що призначаються для розгляду протягом робочого дня.

Враховуючи постанову Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" Північний апеляційний господарський суд ухвалою від 18.03.2020 повідомив учасників справи № 910/13809/19 що розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "ГІППО" на рішення Господарського суду міста Києва від 09.12.2019 не відбудеться 19.03.2020, та призначив наступне судове засідання із розгляду апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "ГІППО" на рішення Господарського суду міста Києва від 09.12.2019 у справі № 910/13809/19 08.04.2020.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211, зі змінами від 25.03.2020 №239, "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" установлено карантин з 12.03.2020 до 24.04.2020 на усій території України.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.04.2020 повідомлено учасників справи № 910/13809/19, що судове засідання 08.04.2020 із розгляду апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "ГІППО" на рішення Господарського суду міста Києва від 09.12.2019 не відбудеться, про дату і час судового засідання за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ГІППО" на рішення Господарського суду міста Києва від 09.12.2019 у справі № 910/13809/19 учасники справи будуть повідомлені додатково.

Відповідно підпункту 3 пункту 11 розділу І Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 30.03.2020 розділ X Господарського процесуального кодексу України "Прикінцеві положення" доповнено пунктом 4 такого змісту:

"4. Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 46, 157, 195, 229, 256, 260, 288, 295, 306, 321, 341, 346, 349, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, апеляційного оскарження, залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги, подання заяви про скасування судового наказу, розгляду справи по суті, строки, на які зупиняється провадження, подання заяви про перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами, звернення зі скаргою, оскарження рішення третейського суду, судового розгляду справи, касаційного оскарження, подання відзиву продовжуються на строк дії такого карантину.

Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)".

Згідно із постановою Кабінету Міністрів України №211 від 11.03.2020 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" (зі змінами від 04.05.2020 продовжено запроваджений карантин в Україні через спалах у світі коронавірусу COVID-19 до 22 травня 2020 року.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.04.2020 судове засідання із розгляду апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "ГІППО" на рішення Господарського суду міста Києва від 09.12.2019 у справі № 910/13809/19 призначено на 21.05.2020.

04.05.2020 від Товариства з обмеженою відповідальністю з обмеженою відповідальністю "РАЙДУГА" надійшло клопотання про розгляд справи, призначеної на 21.05.2020, без участі представника.

20.05.2020 від Товариства з обмеженою відповідальністю "ГІППО" надійшла заява про відкладення розгляду справи призначеної на 21.05.2020.

Постановою Кабінету Міністрів України № 392 від 20.05.2020 "Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та етапів послаблення протиепідемічних заходів" постановлено:

"Установити з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі - COVID-19), з 22 травня 2020 р. до 22 червня 2020 р. на території Автономної Республіки Крим, Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Кіровоградської, Київської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, м. Києва, м. Севастополя (далі - регіони) із урахуванням епідемічної ситуації в регіоні карантин, продовживши на всій території України дію карантину, встановленого постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020р. № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2"."

Постановою Кабінету Міністрів України від 17 червня 2020р. № 500 встановлено:

"1. У постанові Кабінету Міністрів України від 20 травня 2020р. № 392 "Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та етапів послаблення протиепідемічних заходів" (Офіційний вісник України, 2020р., № 43, ст. 1394, № 45, ст. 1451, № 46, ст. 1477) - із змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 12 червня 2020 р. № 480:

1) у назві постанови слова ", та етапів послаблення протиепідемічних заходів" виключити;

2) у пункті 1 цифри і слово "22 червня" замінити цифрами і словом "31 липня"."

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.05.2020 оголошено перерву у розгляді апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "ГІППО" на рішення Господарського суду міста Києва від 09.12.2019 у справі № 910/13809/19 до 25.06.2020.

24.06.2020 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів надійшли від Товариство з обмеженою відповідальністю "РАЙДУГА" надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

У судове засідання 25.06.2020 уповноважені представники позивача та відповідача, не з`явились, були належним чином повідомленні про час та місце розгляду справи.

Враховуючи викладене, у зв`язку з неявкою у судове засідання уповноважених представників сторін та заявленим клопотанням про відкладення розгляду справи, з метою повного, всебічного та об`єктивного дослідження фактичних обставин справи, дотриманням принципів рівності та змагальності, забезпечення прав усіх учасників справи, суд апеляційної інстанції, ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.06.2020 оголошено перерву у розгляді апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "ГІППО" на рішення Господарського суду міста Києва від 09.12.2019 у справі № 910/13809/19 до 20.07.2020.

16.07.2020 від відповідача через відділ канцелярії суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, у зв`язку із запровадженням державним органом карантину на території України, для надання можності з`явитись у судове засідання уповноваженому представнику відповідача.

Відповідно до ст.124, п.п. 2, 3, 4 ч. 2 ст. 129 Конституції України, ст.ст. 4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України основними засадами судочинства є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Положеннями Господарського процесуального кодексу України, зокрема ст.ст. 7, 13, визначено, що кожна сторона має рівні права, а суд має сприяти учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Господарським процесуальним кодексом України.

Так, саме по собі оголошення карантину не зупиняє роботи судів, участь учасників справи в судовому засіданні судом апеляційної інстанції обов`язковою не визнавалась. Крім того за змістом пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України №м 392 від 20.05.2020 "Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та етапів послаблення протиепідемічних заходів" у регіонах, в яких здійснюється послаблення протиепідемічних заходів, дозволяється: з 22 травня: регулярні та нерегулярні пасажирські перевезення автомобільним транспортом у міському, приміському, міжміському внутрішньообласному та міжнародному сполученні; з 25 травня: перевезення пасажирів метрополітенами, з 1 червня: перевезення пасажирів залізничним транспортом в усіх видах внутрішнього сполучення (приміському, міському, регіональному та дальньому), а також міжобласні пасажирські перевезення автомобільним транспортом між регіонами в межах кількості місць для сидіння, передбачених технічною характеристикою транспортного засобу або визначеної в реєстраційних документах на цей транспортний засіб.

Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 11.06.2020 у справі № 910/10006/19.

Рішення КМУ про продовження строку карантину до 31.07.2020, не передбачають обмеження гарантованої ст. 33 Конституції України свободи пересування, зважаючи на що не вбачається будь-якого обґрунтування існування об`єктивних перешкод в участі у судовому засіданні, явку в яке не було визнано обов`язковою.

Крім цього, колегія судді апеляційного господарського суду звертає увагу на те, що на своєму засіданні 17.03.2020 Рада суддів України рекомендувала судам продовжувати здійснювати правосуддя незважаючи на епідемію коронавірусу й карантин, по можливості, здійснювати судовий розгляд справи в порядку письмового провадження без участі сторін. Згідно Звернення Комітету з питань правової політики до громадян України щодо функціонування органів правосуддя на період карантину від 20.03.2020 року Комітет Верховної Ради України з питань правової політики зазначив, що запропоновані Радою суддів України рекомендації не мають на меті обмеження громадян доступу до правосуддя, а покликані забезпечити епідеміологічну безпеку в судах.

Також слід зазначити, що позивач не був позбавлений права надіслати письмові пояснення за допомогою електронного листування із застосуванням ЕЦП.

Зважаючи на викладене та той факт, що явка представників сторін у даній справі не визнавалась обов`язковою, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання відповідача про відкладення розгляду справи.

16.07.2020 від позивача через відділ канцелярії суду надійшло клопотання про розгляд справи без участі учасника справи.

Згідно із ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Дослідивши матеріали справи, які містять докази повідомлення всіх учасників судового процесу про дату, час та місце судового засідання, з метою дотримання процесуальних строків вирішення спору, враховуючи положення ч. 12 ст. 270 ГПК, судова колегія ухвалила розглядати апеляційну скаргу за відсутності представників позивача та відповідача.

Згідно із ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи апеляційної скарги, доводи відзиву на апеляційну скаргу, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин даної господарської справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, встановила наступне.

Як вбачається із матеріалів справи та вірно встановлено господарським судом першої інстанції, 02.01.2019 між позивачем та відповідачем укладено договір поставки № 020119-02/1 г, відповідно до п. 1.1 якого, позивач, за договором постачальник, зобов`язується передавати товар у власність відповідача, за договором покупця, а відповідач зобов`язується приймати його та проводити оплату за товар на умовах даного договору.

Згідно із п.п. 7.2.1, 7.2.2 договору № 020119-02/1 г, відповідач зобов`язався прийняти та оплатити переданий позивачем товар.

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму; до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

В ч. 1 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Факт постачання позивачем відповідачу товару згідно із умовами договору № 020119-02/1 г та одержання товару на загальну суму у розмірі 796 734,2 грн. відповідачем підтверджується видатковими накладними, підписаними представниками позивача та відповідача, належним чином засвідчені копії яких наявні у матеріалах справи.

Відповідно до п. 5.4 договору № 020119-02/1 г оплата за поставлений товар сум у розмірах, понад ліміт, встановлений п. 5.5 даного договору здійснюється Покупцем в українській національній валюті - гривні в безготівковому порядку шляхом перерахування коштів на банківський рахунок протягом 45 (сорока п`яти) календарних днів з дати поставки товару .

Слід зазначити, що п. 5.5 договору № 020119-02/1 г сторонами не було визначено вищевказаний ліміт, отже, оплаті підлягає вартість всього отриманого товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Однак, відповідач в порушення умов договору, своєчасно та в повному обсязі свої зобов`язання з оплати отриманого товару не виконав, у зв`язку із чим у відповідача виникла заборгованість перед позивачем.

Так, матеріалами справи підтверджено часткову сплату відповідачем грошових коштів в оплату за договором на суму у розмірі 215 000,00 грн., у зв`язку зі чим розмір основної заборгованості відповідача перед позивачем становить 571 734,21 грн.

Зазначене не спростовується ані позивачем, ані відповідачем, однак, відповідачем не надано доказів повної оплати за поставлений позивачем товар згідно із договором.

Слід зазначити, що згідно із поштового конверту, позовна заява подана до Господарського суду міста Києва 01.10.2019.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідачем надані платіжні доручення про часткову сплату за договором, а саме: № 30622 від 26.09.2019 на суму у розмірі 15 000,00 грн., № 33449 від 15.10.2019 на суму у розмірі 25 000,00 грн., № 34669 від 23.10.2019 на суму у розмірі 50 000,00 грн., № 34845 від 24.10.2019 на суму у розмірі 50 000,00 грн., № 35127 від 28.10.2019 на суму у розмірі 50 000,00 грн., також позивачем надано платіжне доручення № 35657 від 30.10.2019 на суму у розмірі 25 000,00 грн., яке свідчить про часткову сплату відповідачем заборгованості перед позивачем.

Зазначені сплати не заперечуються позивачем.

Таким чином, апеляційний господарський суд, погоджується із висновком господарського суду першої інстанції, що вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 571 734,21 грн., за поставлений товар згідно із договором, є такою, що підтверджена матеріалами справи та відповідає чинному законодавству.

Однак, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що у задоволенні позовних вимог, в частині сплачених грошових коштів у розмірі 15 000,00 грн. згідно із платіжним дорученням № 30622 від 26.09.2019 належить відмовити, оскільки відмова у задоволенні позову має місце лише у випадку, якщо заборгованість була погашена боржником до звернення кредитора із відповідним позовом до суду, тобто фактично не існувала на момент такого звернення, а щодо позовних вимог на суму у розмірі 200 000,00 грн., сплачених відповідачем після подання позовної заяви, провадження підлягає закриттю на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України.

Позивач також нараховує пеню у розмірі 105 191,67 грн. (початок періоду нарахування згідно із кожною видатковою накладною, обмежуючись положенням ч. 6 ст. 232 ГК України) та 3% річних у розмірі 9 230,68 грн. (початок періоду нарахування згідно із кожною видатковою накладною та до 01.10.2019).

Згідно із ч. 2 ст. 193, ч. 1. ст. 216 ГК України порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором; учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

В ст. 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно із ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до п. 8.2.1 договору поставки № 020119-02/1г від 02.01.2019 у разі порушення термінів розрахунків, передбачених п. 5.4 договору, відповідач сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період прострочення.

Слід зазначити, що у зв`язку із відсутністю зазначення у платіжному дорученні № 30622 від 26.09.2019 відомостей щодо якої із видаткових накладних здійснюється часткова оплата, зарахування грошових коштів у розмірі 15 000,00 грн., сплачених відповідачем за договором №020119-02/1г, зазначені кошти підлягають зарахуванню в рахунок заборгованості, яка виникла за поставлений товар згідно із видатковою накладною № РН-0000022 від 11.01.2019.

Оскільки матеріалами справи підтверджується прострочення відповідачем виконання грошового зобов`язання, здійснивши перерахунок суми пені, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується із висновком господарського суду першої інстанції та вважає суму пені у розмірі 105 191,67 грн. правильною та такою, що підлягає стягненню з відповідача.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Враховуючи те, що матеріалами справи підтверджується прострочення відповідачем виконання грошового зобов`язання, здійснивши перерахунок суми 3% річних враховуючи часткову, на суму у розмірі 15 000,00 грн., сплату відповідачем заборгованості до подання позову, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що сума 3% річних у розмірі 9 213,68 грн., є правильною та такою, що підлягає стягненню з відповідача.

Відповідно до ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

За змістом ч.ч. 1, 3 ст. 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Згідно із доданим до позовної заяви розрахунком судових витрат, розмір судових витрат, які позивач очікував понести у зв`язку з розглядом даної справи, становив 13 517,35 грн. - судовий збір, а також витрати на професійну правову допомогу в розмірі 65 000,00 грн.

Статтею 126 ГПК України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При цьому, частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

В обґрунтування заявлених судових витрат на професійну правничу допомогу на підтвердження понесених витрат в сумі 45 063,00 грн. представник позивача надав договір на надання адвокатських послуг від 01.08.2019 № 01/08, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Райдуга" та Адвокатським об`єднанням "Західноукраїнська юридична колегія", акт наданих послуг до договору про надання правової допомоги від 05.11.2019, копію рахунку-фактури №05/11 від 05.11.2019, платіжне доручення №655 від 05.11.2019 на суму 45 063,00 грн.

Із підписаного сторонами акту наданих послуг вбачається, що Адвокатським об`єднанням "Західноукраїнська юридична колегія" були надані такі послуги:

1. Проведення правової експертизи документів Замовника щодо заборгованості по договору поставки №020119-02/1 г від 02 січня 2019 року на суму 8 345,00 грн.

2. Підготовка та скерування на адресу відповідача претензії №0508/19 від 05.08.2019 року на суму 3 338,00 грн.;

3. Підготовка позовної заяви (з розрахунком пені, 3% річних) згідно вимог ст.162 ГПК України на суму 25 035,00 грн.;

4. Виконання вимог ст.162 ГПК України (оформлення доказів, що додаються до позовної заяви, забезпечення сплати судового збору, відправлення копій позову з додатками відповідачу та самого позову в суд) на суму 6 676,00 грн.;

5. Участь в перемовинах з представниками відповідача з метою врегулювання спору на суму 1 669,00 грн.;

Дослідивши акт наданих послуг до договору про надання правової допомоги від 05.11.2019, суд зазначає наступне.

Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про відсутність доказів, що б підтверджували проведення правової експертизи документів Замовника щодо заборгованості по договору поставки № 020119-02/1 г від 02 січня 2019 року на суму 8 345,00 грн., зв`язку із чим, нараховані витрати на професійну правничу допомогу відповідно до акту наданих послуг від 05.11.2019 за п. 1, є необґрунтованими, недоведеними, документально непідтвердженими, а отже такими, що не підлягають задоволенню.

Щодо клопотання відповідача про зменшення суми витрат на правничу допомогу до 10 000,00 грн., колегія суддів апеляційного господарського суду приймаючи до уваги відсутність належної обґрунтованості заперечень відповідача щодо розміру витрат позивача на професійну правничу допомогу, приймаючи до уваги сукупність доказів щодо витраченого адвокатом часу на підготовку позовної заяви, характер спірних правовідносин у справі, ціну позову, дійшла висновку про відсутність підстав для зменшення таких витрат.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України"). Європейський суд з прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо компенсації витрат у розмірі 10% від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див., наприклад, рішення у справі Ботацці проти Італії (Bottazzi v. Italy), заява №34884/97, п. 30, ECHR 1999-V). У п. 269 рішення у цій справі Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд (у разі, якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом), не може бути обов`язковою для суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі Іатрідіс проти Греції (Iatridis v. Greece), п. 55 з подальшими посиланнями).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Аналогічна правова позиція міститься у Додатковій постанові Верховного Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі № 910/23255/17 від 15.01.2019.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Приймаючи до уваги, що у задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості у розмірі 15 000,00 грн. належить відмовити, у зв`язку зі сплатою відповідачем вказаних грошових коштів до подання позовної заяви, а провадження в частині позовних вимог підлягає закриттю у зв`язку зі сплатою відповідачем частини суми основного боргу після відкриття провадження у даній справі, враховуючи те, що саме неправомірні дії слугували причиною звернення позивача до суду, судові витрати за розгляд цієї частини позовних вимог підлягають відшкодуванню відповідачем на користь позивача, пропорційно, відповідно до задоволених позовних вимог.

Згідно із ч. 4 ст. 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, враховуючи наведені вище норми процесуального законодавства та зважаючи на встановлені обставини, суд вважає, що подана обґрунтованими та документально підтвердженими витратами на професійну правничу допомогу, що пов`язані з розглядом даної справи є витрати в сумі 36 106,13 грн.

Колегія суддів апеляційного господарського суду не погоджується із доводами апеляційної скарги, враховуючи викладене та наступне.

Доводи скаржника про те, що між сторонами відсутні домовленості щодо застосування штрафних санкцій у вигляді пені за порушення строків оплати визначених договором та на підставі якого було здійснено розрахунок, не відповідають наявним матеріалам справи та умовам договору.

Відповідно до ст.ст. 73, 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що скаржником зроблено не було.

Твердження апеляційної скарги не спростовують висновків, викладених у рішенні Господарського суду міста Києва від 09.12.2019 у справі № 910/13809/19.

Отже, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час перегляду рішення судом апеляційної інстанції, скаржник не подав жодних належних та допустимих доказів на підтвердження власних доводів, які могли б бути прийняті та дослідженні судом апеляційної інстанції в розумінні ст.ст. 73, 74, 76-79 ГПК України.

Однак, керуючись ст. 2, ч. 4 ст. 236, ст. 269, 270, п. 2 ч. 1 ст. 275, ст. 277 ГПК України, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відмову у задоволенні апеляційної скарги, натомість про необхідність часткового скасування рішення суду першої інстанції в частині закриття провадження на суму у розмірі 15 000,00 грн. та про задоволення позову в частині стягнення 3% річних у розмірі 17,00 грн., з ухваленням нового - про відмову у задоволенні позовної вимоги про стягнення 15 000,00 грн. та відмову у стягненні 3% річних у розмірі 17,00 грн.

Понесені судові витрати за розгляд справи в суді першої інстанції, покладається на сторони пропорційно задоволеним вимогам в порядку ст. 129 ГПК України.

Зважаючи на відмову у задоволенні апеляційної скарги судові витрати за подання апеляційної скарги покладаються на заявника апеляційної скарги - Товариства з обмеженою відповідальністю "ГІППО", згідно із ст. 129 ГПК України.

Як визначено в ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Необхідною умовою для вирішення питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу є наявність доказів, які підтверджують фактичне здійснення таких витрат учасником справи. Таким чином, на підтвердження фактичного здійснення учасником справи судових витрат на професійну правничу допомогу суду має бути надано належні фінансові документи, що свідчать про перерахування цією особою коштів адвокату за надані послуги на підставі договору про надання правової допомоги.

Правова позиція наведеного змісту міститься у постановах Верховного Суду від 31.01.2019 у справі № 19/64/2012/5003, від 05.01.2019 у справі № 906/194/18, від 19.02.2019 у справі № 917/1071/18.

Колегія суддів апеляційного господарського суду, дослідивши надані позивачем до заяви від 27.02.2020 та клопотання від 06.03.2020 докази, дійшла висновку про те, що оскільки зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу можливе лише на підставі клопотання іншої сторони щодо неспівмірності заявлених іншою стороною витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт, враховуючи неподання такого клопотання, підстави для зменшення зазначеної позивачем суми витрат на послуги адвоката понесені позивачем в апеляційному провадженні, яку він просить стягнути з відповідача, відсутні, стягненню з відповідача на користь позивача підлягають витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7 556,00 грн.

Відповідно до пп. 17.15 п. 17 Перехідних положень ГПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи суд видає виконавчі документи в паперовій формі. За загальним правилом ст. 327 ГПК України виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції. А тому видача відповідного наказу здійснюється Господарським судом міста Києва.

Керуючись ст.ст. 2, 129, 269, 270, 275, 277, 281, 283 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. В задоволенні апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "ГІППО" відмовити.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 09.12.2019 у справі № 910/13809/19 скасувати частково і прийняти нове рішення.

3. Закрити провадження в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ГІППО" суми основного боргу у розмірі 200 000,00 грн.

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ГІППО" (01042, м. Київ, пров. Новопечерський, 19/3, корпус 2, каб. 33 код ЄДРПОУ 32650231) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Райдуга" (вул. Наукова, буд. 13/42 , м. Львів, 79060; код ЄДРПОУ 23968483) основний борг у розмірі 571 734,21 грн., пеню у розмірі 105 191,67 грн., 3% річних у розмірі 9 213,68 грн., судовий збір у розмірі 13 292,09 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 36 106,13 грн.

В решті позовних вимог - відмовити.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ГІППО" (01042, м. Київ, пров. Новопечерський, 19/3, корпус 2, каб. 33 код ЄДРПОУ 32650231) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Райдуга" (вул. Наукова, буд. 13/42 , м. Львів, 79060; код ЄДРПОУ 23968483) 7 556,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

5. Видачу наказів доручити Господарському суду міста Києва.

6. Справу № 910/13809/19 повернути до Господарського суду міста Києва.

Повний текст постанови складено 29.07.2020.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову може бути оскаржено у касаційному порядку відповідно до вимог ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя О.М. Гаврилюк

Судді Б.О. Ткаченко

В.В. Сулім