Постанова

від 15.07.2020 по справі 910/3161/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" липня 2020 р. Справа № 910/3161/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Кропивної Л.В.

суддів: Калатай Н.Ф.

Дідиченко М.А.

секретар судового засідання Ярмоленко С.М.

представники сторін не з`явились,

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "ДС-Стайл"

на рішення господарського суду міста Києва від 07.05.2020 р. (повний текст складено 07.05.2020 р.)

у справі № 910/3161/20 (суддя - Мудрий С.М.)

за позовом державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом в особі відокремленого підрозділу "Атоменергомаш"

до товариства з обмеженою відповідальністю "ДС-Стайл"

про стягнення 393 204,24 грн.,-

В С Т А Н О В И В:

Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Атоменергомаш" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "ДС-Стайл" про стягнення 393 204,24 грн., з яких: 200 726,64 грн. пені та 192 477,60 грн. штрафу.

Позов мотивовано порушенням відповідачем зобов`язання з своєчасної поставки товару за договором № 20/05/170 від 13.11.2018 р.

Рішенням господарського суду міста Києва від 07.05.2020 р. у справі № 910/3161/20 позов задоволено повністю: стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "ДС-Стайл" на користь державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Атоменергомаш" державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" 200 726,64 грн. пені, 192 477,60 грн. штрафу та 5 898,06 грн. судового збору за подання позову.

Мотивуючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач порушив своє зобов`язання з своєчасної поставки товару позивачу, що є підставою для застосування до нього штрафних санкцій, які складають 200 726,64 грн. пені та 192 477,60 грн. штрафу.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, товариство з обмеженою відповідальністю "ДС-Стайл" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначав, що відповідач був позбавлений можливості надати відзив на позовну заяву, а також висловити свою думку та подати заперечення проти розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.06.2020 р., у складі колегії суддів: Кропивна Л.В. (головуючий), Калатай Н.Ф., Поляк О.І., відкрито апеляційне провадження та призначено справу до розгляду на 15.07.2020 р.

01.07.2020 р. до Північного апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив із запереченнями на апеляційну скаргу.

09.07.2020 р. до Північного апеляційного господарського суду від відповідача надійшла відповідь на відзив.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.07.2020 р., у зв`язку з перебуванням судді Поляк О.І. у відпустці, сформовано новий склад колегії суддів: Кропивна Л.В. (головуючий), Калатай Н.Ф., Дідиченко М.А.

Представники сторін у судове засідання, що відбулось 15.07.2020 р., не з`явились, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце. За висновками суду неявка учасників справи не перешкоджає розгляду апеляційної скарги за наявними у справі матеріалами.

Вивчивши матеріали справи, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 13.11.2018 р. між державним підприємством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Атоменергомаш" державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (покупець) та товариством з обмеженою відповідальністю "ДС-Стайл" (постачальник) укладено договір поставки № 20/05/170 (№ 53-143-01-18-01154 від 21.11.2018 р.), за умовами якого постачальник зобов`язувався поставити в передбачені договором строки покупцю продукцію: автомат для орбітального зварювання трубопроводів діаметром від 7 до 24 мм з товщиною стінки до 3 мм АДЦ 627 УЗ.1 та головку зварювальну відкритого типу АДЦ 625.03.00.000 (з комплектом ЗІП), а покупець зобов`язався прийняти і оплатити продукцію; загальна вартість продукції і сума договору складає 2 749 680,00 грн. у тому числі ПДВ 458 280,00 грн.

За умовами пунктів 5.5, 5.6 договору постачальник зобов`язаний здійснити поставку продукції в строк, зазначений в заявці покупця. У разі ненадання заявки покупцем продукція в будь-якому разі повинна бути поставлена не пізніше 05.12.2018 р.

Відповідно до пункту 10.1 договору цей договір вважається укладеним з моменту його підписання уповноваженими представникам сторін та діє 2 роки.

В подальшому додатковими угодами сторонами продовжувались строки поставки продукції, а саме: додатковою угодою № 1 від 26.11.2018 р. (04.12.2018 р.) до 30.04.2019 р.; додатковою угодою № 2 від 23.04.2019 р. (26.04.2019 р.) до 20.06.2019 р.; додатковою угодою № 3 від 19.06.2019 р. (20.06.2019 р.) до 30.09.2019 р.

12.12.2019 р. покупцем отримано від постачальника продукцію на суму 2 749 680,00 грн., що підтверджується видатковою накладною № 1 від 09.12.2019 р.

19.12.2019 р. позивач звернувся до відповідача з претензією № 6090/15 про сплату штрафних санкцій за порушення терміну поставки товару.

Вважаючи, що відповідач порушив умови договору, а тому повинен нести господарсько-правову відповідальність, позивач просив примусово стягнути з відповідача 200 726,64 грн. пені за порушення строку поставки з 30.09.2019 р. по 11.12.2019 р. та 192 477,60 грн. штрафу за прострочення поставки більше 30 днів у розмірі 7 % вартості продукції.

Згідно статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Нормами статті 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України визначено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Статтею 599 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

На виконання умов договору постачальником 12.12.2019 р. здійснено поставку товару покупцю на суму 2 749 680,00 грн. відповідно до видаткової накладної № 1 від 09.12.2019 р., що є підставою для застосування до відповідача неустойки за порушення зобов`язання з поставки товару, адже така поставка мала бути виконана до 30.09.2019 р.

За приписами статті 218 Господарського кодексу України визначено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Частиною 1 ст. 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з статтею 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

За умовами пункту 7.2 договору за порушення вказаних в даному договорі строків поставки та/або недопоставку продукції постачальник сплачує покупцю пеню у розмірі 0,1 % від вартості несвоєчасно поставленої та/або недопоставленої продукції за кожен день прострочення, а у випадку, якщо прострочення поставки складає більше 30 днів, постачальник додаткового сплачує покупцю штраф у розмірі 7 % вказаної вартості.

Частиною 1 статті 617 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Відмова контрагента відповідача, як боржника у зобов`язанні, з якого виник спір, від поставки товару відповідачу не визнається за актом цивільного законодавства випадком, який звільняє відповідача від виконання зобов`язань з поставки товару позивачу та від відповідальності за несвоєчасну поставку.

Цивільні та господарські відносини повинні ґрунтуватись на засадах справедливості, добросовісності, розумності, як складових елементів принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 06.11.2018 р. у справі № 913/89/18, від 04.12.2018 р. у справі № 916/65/18, від 03.07.2019 р. у справі № 917/791/18.

Колегія суддів враховує, що договором поставки, який укладений за процедурою закупівлі, сторонами погоджені умови та розмір застосування штрафних санкцій за порушення строків виконання зобов`язання з поставки товару, які відповідають ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України. Відповідач обов`язок з поставки товару виконав з порушенням узгоджених сторонами строків виконання і не довів обставин, за яких до нього не може бути застосована відповідальність, встановлена договором, тож твердження апелянта про те, що застосована до нього неустойка становить непомірний тягар, і є джерелом для отримання кредитором невиправданих додаткових прибутків підлягають відхиленню за неспроможністю.

Перевіривши здійснені розрахунки, апеляційний господарський суд встановив, що нараховані позивачем 200 726,64 грн. пені за порушення строку поставки з 30.09.2019 р. по 11.12.2019 р. та 192 477,60 грн. штрафу за прострочення поставки більше 30 днів у розмірі 7 % вартості продукції (від 2 749 680,00 грн.), є такими, що ґрунтуються на умовах договору та нормах законодавства України, тож позов правомірно задоволено судом першої інстанції.

Стосовно посилання апелянта на відсутність підстав для розгляду даної справи у порядку спрощеного провадження слід зазначити наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.

Зі змісту частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України випливає, що малозначними справами, зокрема, є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України у порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції господарського суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

Частиною 3 статті 247 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: ціну позову; значення справи для сторін; обраний позивачем спосіб захисту; категорію та складність справи; обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо; кількість сторін та інших учасників справи; чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідно до статті 250 Господарського процесуального кодексу України питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Враховуючи наведені приписи процесуального законодавства, зважаючи на обраний позивачем спосіб захисту (особливості предмету позову), категорію та складність справи, обсяг та характер доказів, які входять до предмету доказування, час, необхідний для вчинення судом та учасниками процесуальних дій, кількість учасників справи, суд першої інстанції правомірно дійшов висновку, що справа має незначну складність, для якої пріоритетним є швидке вирішення спору, а отже справа є малозначною, розгляд якої підлягає здійсненню у порядку спрощеного позовного провадження.

Разом з цим, колегією суддів не встановлено виняткових обставин, передбачених ч. 4 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України для розгляду справи у загальному порядку, тож висновки суду, викладені в ухвалі від 10.03.2020 р. про відкриття провадження у справі № 910/3161/20 (отримана відповідачем 17.03.2020 р.), щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (проведення судового засідання) є обґрунтованими.

Стосовно посилань апелянта на впровадження на території України карантину та неможливість подання відзиву із наведення своєї правової позиції, підкріпленою відповідними доказами до суду першої інстанції, слід зазначити, що у відповідності до частини 3 статті 269 Господарського процесуального кодексу України апелянт не був позбавлений можливості навести такі заперечення у поданій апеляційній скарзі з поданням доказів. Однак обставини на які посилався позивач, апелянт не спростував.

Виходячи з вищевикладеного, апеляційний суд погоджується із висновками господарського суду міста Києва, отже підстав для скасування або зміни рішення від 07.05.2020 р. у справі № 910/3161/20 не вбачається.

Оскільки, у задоволенні апеляційної скарги відмовлено, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 275, 276, 282 Господарського процесуального кодексу України суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "ДС-Стайл" на рішення господарського суду міста Києва від 07.05.2020 р. у справі № 910/3161/20 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду міста Києва від 07.05.2020 р. у справі № 910/3161/20 залишити без змін.

Матеріали справи № 910/3161/20 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку відповідно до ст.ст. 287, 288 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 29.07.2020 р.

Головуючий суддя Л.В. Кропивна

Судді Н.Ф. Калатай

М.А. Дідиченко