Постанова

від 28.07.2020 по справі 910/653/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" липня 2020 р. Справа№ 910/653/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Андрієнка В.В.

суддів: Буравльова С.І.

Пашкіної С.А.

секретар судового засідання - Добрицька В.С.

учасники справи:

позивача: Накоп`юк Я.В.

відповідача: не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Львівська залізниця"

на рішення Господарського суду міста Києва

від 08.04.2020

у справі № 910/653/20 (суддя Головіна К.І.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Грейнсвард"

до Акціонерного товариства "Українська залізниця"

про стягнення 3 378,90 грн

УСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Грейнсвард" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення штрафу у сумі 3 378,90 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 08.04.2020 у справі №910/653/20 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Грейнсвард" до Акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення штрафу у сумі 3 378, 90 грн задоволено.

Стягнуто з Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, місто Київ, вулиця Тверська, будинок 5; ідентифікаційний код 40075815) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Грейнсвард" (03038, місто Київ, вулиця Івана Федорова, будинок 32, літера А, 3-й поверх; ідентифікаційний код 41564379) штраф у сумі 3 378 (три тисячі триста сімдесят вісім) грн 90 коп., витрати по сплаті судового збору в сумі 2 102 (дві тисячі сто дві) грн 00 коп., витрати на професійну правничу допомогу у сумі 5 000 (п`ять тисяч) грн 00 коп.

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не доведено, що затримка вантажу сталася не з його вини, а отже з відповідача підлягає стягненню штраф у розмірі 3 378, 90 грн.

Не погодившись з прийнятим рішенням суду, Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Львівська залізниця" подало апеляційну скаргу, в якій просило суд відкрити апеляційне провадження у даній справі. Скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 08.04.2020 у справі №910/653/20 та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Судові витрати покласти на позивача.

В обґрунтування своїх апеляційних вимог відповідач зазначав, що суд першої інстанції не звернув уваги на те, що залізничні вагони, за накладними № 39776752, 39776935, 40645426, 39776968, 40565442, 40565459, 40565467, 40565475, 40565574, 40645400, 40645418 перебували на станції Червоноград через неможливість їх прийому на станції Сокаль у зв`язку з зайністю фронту навантаження на станційних коліях вагонами, що прибули на адресу позивача. А отже затримка вантажу сталася не з вини відповідача. Також позивач в частині стягнення витрат на правову допомогу у рішенні посилається на їх не співмірність і безпідставність стягнення.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.06.2020 апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Львівська залізниця" передано на розгляд колегії суддів у складі: Андрієнко В.В. (головуючий суддя), судді Буравльов С.І., Пашкіна С.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.06.2020 було відкрито апеляційне провадження у справі №910/653/20 за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Львівська залізниця". Розгляд справи призначено на 14.07.2020.

24.06.2020 на адресу суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому позивач просив суд апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду м. Києва від 08.04.2020 без змін.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.07.2020 розгляд справи відкладено на 28.07.2020 о 10:00, вирішено проводити засідання у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду (клопотання відповідача).

Також на адресу суду надійшло клопотання від представника позивача про участь у судовому засіданні 28.07.2020 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, яке було задоволено судом.

У судовому засіданні 28.07.2020 у режимі відеоконференції взяв участь представник позивача, представник відповідача з технічних причин не зміг приєднатися до відеоконфернції.

Відповідно до ч. 4 ст. 197 ГПК України, ризики технічної неможливості участі у відеоконференції поза межами приміщення суду, переривання зв`язку тощо несе учасник справи, який подав відповідну заяву.

З`ясувавши думку представника позивача щодо можливості розгляду справи за відсутності представника відповідача, суд вирішив перейти до розгляду справи.

Представник позивача висловився щодо можливості розпочати розгляд справи за відсутності представника відповідача, надав суду пояснення по суті апеляційної скарги. Представник позивача просив суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін.

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Згідно з вимогами п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 ГПК України).

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 76 ГПК України).

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (ч. 8 ст. 80 ГПК України).

Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин даної господарської справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права установила наступне.

07.02.2018 між ПАТ "Українська залізниця", яке змінило своє найменування на АТ "Українська залізниця", (перевізник) та ТОВ "Грейнсвард" (замовник) був укладений договір № 07153/ПЗ-2018 про надання послуг (надалі - договір). Предметом цього договору є здійснення перевезення вантажів, надання вантажного вагону для перевезення, та інших послуг, пов`язаних з організацією перевезення вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученнях (експорт, імпорт) у вагонах перевізника, вагонах залізниць інших держав та/або вагонах замовника і проведення розрахунків за ці послуги.

Замовник зобов`язався надавати або організовувати надання місячних замовлень на перевезення відповідно до Правил планування перевезень вантажів через АС "Месплан" (п. 2.1.1 договору).

Виконавець зобов`язався приймати до перевезення вантажі у вагонах (контейнерах) замовника або у вагонах (контейнерах) перевізника, надавати вагони (контейнери) перевізника для навантаження вантажів згідно із затвердженими планами і заявками замовника згідно інформації АС "Месплан", доставляти вантаж до станції призначення та видавати його одержувачу, надавати додаткові послуги, пов`язані з перевезенням вантажів, перелік яких зазначається у додатках до цього договору (п. 2.3.2 договору).

Відповідно до п. 1.3 договору надання послуг за цим договором може підтверджуватись залізничною накладною, накопичувальною карткою, зведеною відомістю та іншими документами. У розділі 4 договору сторони передбачили порядок проведення розрахунків за надані виконавцем послуги.

Договір вступає в силу з моменту одностороннього підписання його замовником в електронному вигляді з накладанням ЕЦП в АС "Месплан" або в АС "Клієнт УЗ" або вчинення замовником будь-якої дії на виконання цього договору і діє з 20.02.2018 до 31.12.2018. Якщо жодна із сторін не звернеться письмово за один місяць до закінчення дії договору з пропозицією до іншої сторони про припинення його дії, то цей договір діє до надходження такої пропозиції і здійснення всіх розрахунків за виконані перевезення та надані послуги (п. 12.1).

Відповідно до статті 908 ЦК України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

За змістом статтей 909 ЦК України, 307 ГК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов`язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень.

Статтею 6 Статуту, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 457 від 06.04.1998 (далі - Статут), передбачено, що накладна - це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов`язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.

Судом установлено, що у період з 15.07.2019 по 21.07.2019 на адресу вантажоодержувача (замовника) - ТОВ "Грейнсвард" за залізничними накладними №№ 39776752, 39776935, 39776968, 40565442, 40565459, 40565467, 40565475, 40565574, 40645400, 40645418, 40645426, що містяться в матеріалах справи, відповідачем був доставлений вантаж.

Проте, виконуючи свої зобов`язання, перевізник припустився прострочення термінів доставки вантажу, передбачених ст. 41 Статуту залізниць України, у зв`язку з чим відповідачу був нарахований штраф.

Відповідно до ч. 1 ст. 919 ЦК України, ч. 1 ст. 313 ГК України перевізник зобов`язаний доставити вантаж, пасажира, багаж, пошту до пункту призначення у строк, встановлений договором, якщо інший строк не встановлений транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них, а в разі відсутності таких строків - у розумний строк.

Зокрема відповідно до ст. 41 Статуту залізниць України, залізниці зобов`язані доставити вантажі за призначенням в установлені терміни. Терміни доставки вантажів і правила обчислення термінів доставки вантажів установлюються Правилами обчислення термінів доставки вантажу, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644 (далі - Правила), виходячи з технічних можливостей залізниць. Обчислення терміну доставки починається з 24-ої години дати приймання вантажу до перевезення. Вантаж вважається доставленим вчасно, якщо на станції призначення він вивантажений засобами залізниці, про що повідомлено одержувача, або якщо вагон (контейнер) з вантажем подано під вивантаження засобами одержувача до закінчення встановленого терміну доставки. У разі затримки подачі вагонів (контейнерів) під вивантаження внаслідок зайнятості вантажного фронту або з інших причин, залежних від одержувачів, вантаж вважається доставленим вчасно, якщо він прибув на станцію призначення до закінчення встановленого терміну доставки.

Згідно з пунктами 1.1, 1.2 вказаних Правил термін доставки вантажу визначається, виходячи з відстані, за яку обчислюється провізна плата.

Відповідно до підпункту 1.1.1 Правил (статтей 41, 116 Статуту залізниць України) у разі перевезення вантажною швидкістю залізниці надається термін доставки вантажу: одна доба на кожні повні та неповні 320 км щодо маршрутних відправок, та одна доба на кожні повні та неповні 200 км щодо вагонних відправок.

Обчислення терміну доставки починається з 24-ї години дати приймання вантажу до перевезення, зазначеної в перевізних документах. Терміни доставки вантажів, які обчислюються згідно з пунктом 1, збільшуються, зокрема, на одну добу на операції, пов`язані з відправленням і прибуттям вантажу. Про причини затримки вантажу, які дають право залізниці на збільшення терміну доставки, та тривалість цієї затримки повинна бути зроблена відмітка в перевізних документах, яка завіряється підписом працівника станції (п. 2.9 Правил).

Відповідно до п. 2.10 Правил вантаж вважається доставленим вчасно, якщо на станції призначення він вивантажений засобами залізниці, про що повідомлено одержувача, або якщо вагон (контейнер) з вантажем подано під вивантаження засобами одержувача до закінчення встановленого терміну доставки.

Згідно з п. 8 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644, оформлення видачі вантажу засвідчується календарним штемпелем станції у відповідній графі накладної. Датою фактичної видачі вантажу вважається дата його вивозу з території станції в разі вивантаження засобами залізниці або дата подачі вагона під вивантаження, якщо воно здійснюється одержувачем на місцях загального або незагального користування.

Згідно зі статтею 920 ЦК України у разі порушення зобов`язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

У разі невиконання або неналежного виконання зобов`язань за договором про організацію перевезень вантажів перевізники несуть відповідальність за неповну і несвоєчасну подачу вагонів і контейнерів для виконання плану перевезень, а вантажовідправники - за невикористання наданих транспортних засобів у порядку та розмірах, що визначаються Статутом залізниць України. Перевізники також несуть відповідальність за зберігання вантажу, багажу, вантажобагажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу, а також за дотримання терміну їх доставки в межах, визначених Статутом залізниць України (ст. 23 Закону України "Про залізничний транспорт").

Згідно зі ст. 116 Статуту залізниць України за несвоєчасну доставку вантажів і порожніх вагонів, що належать підприємствам, організаціям, установам, громадянам - суб`єктам підприємницької діяльності або орендовані ними, залізниця сплачує одержувачу штраф (якщо не доведе, що прострочення сталося не з її вини) у розмірі:

10 відсотків провізної плати - за прострочення на дві доби;

20 відсотків провізної плати - за прострочення на три доби;

30 відсотків провізної плати - за прострочення на чотири і більше діб.

Зазначений штраф не сплачується, якщо вантаж не було вивезено одержувачем із станції впродовж доби після одержання повідомлення про прибуття вантажу або якщо в цей же термін одержувач не розкредитує перевізні документи на вантаж, що прибув.

Нарахування штрафу за несвоєчасну доставку вантажу здійснюється в залежності від кількості повних прострочених діб, але не менш ніж двох діб. Установлений статтею 116 Статуту штраф застосовується у разі прострочення доставки вантажу на дві доби (більше ніж на 48 годин), на три доби (більше ніж на 72 години) і на чотири доби (більше ніж на 96 годин). Якщо прострочення доставки вантажу допущено залізницею менш, ніж на дві доби (не більше 48 годин), що обчислюється з 24-ої години дати приймання вантажу до перевезення, то підстави для нарахування передбаченого статтею 116 Статуту штрафу відсутні (інформаційний лист Вищого господарського суду України № 01-06/420/2012 від 04.04.2012).

У даному випадку календарними штемпелями на накладних, доданих до позовної заяви, підтверджується, що вантаж відповідачем був доставлений з порушенням встановленого терміну доставки, визначеного ст. 41 Статуту залізниць України та Правилами обчислення термінів доставки вантажу.

Так, за Правилами обчислення термінів доставки вантажів граничний термін доставки вантажу за залізничними накладними №№ 39776752, 39776935, 39776968 є 12.07.2019; 40565442, 40565459, 40565467, 40565475, 40565574 - 16.07.2019; 40645400, 40645418, 40645426 - 18.07.2019.

Натомість, вантаж за перевізними документами був доставлений відповідачем у строки: за залізничними накладними № 39776752, № 39776935 та № 39776968 - 15.07.2019 (прострочення доставки вантажу на 2 доби), № 40565442, № 40565459, № 40565467, № 40565475, № 40565574 - 19.07.2019 (прострочення доставки вантажу на 2 доби); № 40645400, № 40645418, № 40645426 - 21.07.2019 (прострочення доставки вантажу на 2 доби). При цьому, як вбачається з указаних накладних (графи 49, 53), в зазначені дати позивачем було здійснено розкредитування указаних перевізних документів, та цього ж дня вантаж був вивезений позивачем зі станції.

Стосовно обставин зазначених у апеляційній скарзі. Відповідач стверджує, що затримка доставки вантажу сталася не з вини Залізниці через неможливість прийому вагонів на станції Сокаль та їх переадресацію на станцію Червоноград. Відповідач при цьому посилається на лист № 09-07/2 від 09.07.2019 та накази на переадресування вагонів № 282, 283. Суд дослідив указані накази і дійшов висновку, що вони не можуть бути прийняті у якості належного і допустимого доказу, оскільки у наказах на переадресування зазначені інші номери вагонів і накладних, ніж ті, які є предметом розгляду у даній справі. А отже обставини на які посилається апелянт не відповідають дійсності.

В апеляційній скарзі відповідач також не погодився в рішенням суду першої інстанції також в частині стягнення витрат на правову допомогу у суді першої інстанції.

Відповідно до ст. 129 ГПК України у разі задоволення позову судові витрати покладаються на відповідача.

У даному випадку судові витрати складаються з витрат по сплаті судового збору у сумі 2 102,00 грн та витрат за надану професійну правничу допомогу у сумі 5 000,00 грн, які позивач просив покласти на відповідача.

Відповідно до статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

- розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

- розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

На підтвердження понесення витрат на правничу допомогу у сумі 5 000,00 грн позивач долучив до матеріалів справи: договір про надання правової допомоги № 81-02 від 06.02.2019 укладений між ТОВ "Грейнсвард" та адвокатом Драченком В.В.; ордер СА № 1001181 від 13.01.2020, виданий адвокату Драченку В.В. на представництво ТОВ "Грейнсвард" у суді; свідоцтво про право заняття адвокатською діяльністю, видане адвокату Драченку В.В. ЧК № 000897 від 02.04.2018; акт наданих послуг 81-02/19 від 13.01.2020 на суму 5 000,00 грн із детальним переліком наданих послуг з правничої допомоги, рахунок на оплату № 81-02/19 від 13.01.2020 та докази оплати правничої допомоги на загальну суму 5 000,00 грн (платіжне доручення № 301 від 13.01.2020).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 цього Кодексу).

Водночас за змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Суд зазначає, що у розумінні положень частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.

Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Відповідач у відзиві на позовну заяву виклав заперечення стосовно стягнення витрат на правову допомогу, аргументуючи це тим, що витрати у розмірі 5000 грн є неспівмірними з фактично наданими послугами та предметом позову.

Судом першої інстанції вказаний відзив, а також клопотання та заперечення викладені у ньому, залишено без розгляду у зв`язку з недотриманням вимог ст.ст. 165, 170 ГПК України щодо оформлення письмових заяв, клопотань та заперечень.

Беручи до уваги вищенаведене та зважаючи на установлені обставини справи та ураховуючи положення чинного законодавства, місцевий господарський суд дійшов правомірного висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі та стягненні витрат на правову допомогу у розмірі 5000 грн.

Ураховуючи наведене, рішення Господарського суду м. Києва від 08.04.2020 у справі №910/653/20 відповідає матеріалам справи, є законним та обґрунтованим, підстави, передбачені ст.ст. 277-278 ГПК України для його скасування, відсутні.

Судові витрати, згідно до ст. 129 ГПК України покласти відповідача.

Керуючись ст. 129, 267-285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Львівська залізниця" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 08.04.2020 у справі №910/653/20 залишити без змін.

3. Постанова суду апеляційної інстанції у справі №910/653/20 набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.

Повний текст постанови складено та підписано 30.07.2020.

Головуючий суддя В.В.Андрієнко

Судді С.І. Буравльов

С.А. Пашкіна