Постанова

від 30.07.2020 по справі 910/3195/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" липня 2020 р. Справа№ 910/3195/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Пономаренка Є.Ю.

суддів: Руденко М.А.

Дідиченко М.А.

Без повідомлення (виклику) учасників справи.

розглянувши апеляційну скаргу Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київреклама" на рішення Господарського суду міста Києва від 05.05.2020 у справі №910/3195/20 (суддя Ягічева Н.І., повний текст складено - 05.05.2020) за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Прайм-Груп" до Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київреклама" про стягнення 57 055,54 грн.

ВСТАНОВИВ наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Прайм-Груп" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київреклама" про стягнення грошових коштів в сумі 54 033,81 грн., 3% річних та інфляційних в сумі 3 021,73 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що ним були сплачені грошові кошти у розмірі 54033,81 грн. згідно Адресних програм № 55 та № 56 до Договору № 00369/08 від 22.04.2008 року, проте наказ (на підставі якого було укладено вказані адресні програми) №341 від 01.11.2016 Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради в частині встановлення пріоритетів ТОВ "Прайм-Груп" скасовано в судовому порядку. Отже, за доводами позивача, грошові кошти у розмірі 54 033,81 грн. підлягають поверненню йому на підставі ст. 1212 Цивільного кодексу України.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 05.05.2020 у справі №910/3195/20 позов задоволено частково; стягнуто з Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київреклама" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Прайм-Груп" 54 033,81 грн. грошових коштів, 1 990,68 грн. судового збору. В решті позову відмовлено.

Приймаючи рішення в частині задоволення позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що оскільки наказ №341 від 01.11.2016 Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради в частині встановлення пріоритетів ТОВ "Прайм-Груп" скасовано в судовому порядку, кошти сплачені позивачем у розмірі 54 033,81 грн. є безпідставно отриманими відповідачем.

Відмова у задоволенні вимог про стягнення 3 % річних та інфляційних мотивована тим, що обов`язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних не виникає у випадках повернення безпідставно отриманих коштів (стаття 1212 ЦК України), оскільки відповідні дії вчиняються сторонами не на виконання взятих на себе грошових зобов`язань, а з інших підстав.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вказане судове рішення та прийняти нове - про відмову в задоволенні позову.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на те, що у відповідача були наявні підстави для нарахування та отримання плати за право тимчасового користування місцями для розміщення рекламних засобів на час дії встановленого пріоритету, а у позивача був наявний обов`язок щодо внесення такої плати.

Крім цього, скаржник вказує, що постановою Верховного суду України від 27.02.2019 р. у справі №826/13340/17 встановлено відсутність підстав повернення позивачу спірних коштів.

Окрім наведеного, апелянт зазначає, що він не є ані власником, ані розпорядником, отриманих від позивача коштів, а судом першої інстанції Київська міська рада та її виконавчий орган чи будь - які головні розпорядники бюджетних коштів до участі у справі залучені не були.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.06.2020 у справі №910/3195/20 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київреклама" на рішення Господарського суду міста Києва від 05.05.2020 у справі №910/3195/20; роз`яснено учасникам, що апеляційна скарга буде розглянута без повідомлення учасників справи.

Також, вказаною ухвалою учасникам справи встановлено строк для подання відзивів, заперечень на апеляційну скаргу та інших заяв/клопотань протягом 15 днів з моменту отримання даної ухвали.

У встановлений судом строк від сторін жодних клопотань, в тому числі і про розгляд справи у судовому засіданні, до суду не надійшло.

Крім цього, позивач не скористався своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу.

Згідно з ч. 1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у Главі 1 Розділу ІV.

Частинами 1 та 2 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.

Між ТОВ "Прайм-Груп" та Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київреклама" укладено Договір №00369/08 на право тимчасового користування місцем для розміщення рекламного засобу, що перебуває в комунальній власності територіальної громади м. Києва від 22.04.2008 р.

Позивач в установленому порядку звернувся до Департаменту містобудування та архітектури Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) із заявами про видачу дозволів на розміщення зовнішньої реклами разом із необхідними документами за адресами: Оболонський район, проспект Героїв Сталінграду, 17; Солом`янський район, вул. Липківського Василя (Урицького), 38; Дніпровський район, вул. Братиславська, 13; Дніпровський район, вул. Миколайчука Івана (Серафимовича), 7а; Святошинський район, проспект академіка Палладіна біля магазину "Епіцентр"; Голосіївський район, проспект Голосіївський (40-річчя Жовтня),46/1; Голосіївський район, проспект Голосіївський (40-річчя Жовтня, 15); Дніпровський район, проспект Броварський, АЗС "Авіа". Оболонський район, проспект Героїв Сталінграду, 17; Солом`янський район, вул. Липківського Василя (Урицького), 38; Дніпровський район, вул. Братиславська, 13; Дніпровський район, вул. Миколайчука Івана (Серафимовича), 7а; Святошинський район, проспект академіка Палладіна біля магазину "Епіцентр"; Голосіївський район, проспект Голосіївський (40-річчя Жовтня),46/1; Голосіївський район, проспект Голосіївський (40- річчя Жовтня, 15); Дніпровський район, проспект Броварський, АЗС "Авіа".

Наказом Департаменту містобудування та архітектури № 341 "Про встановлення строку пріоритетів" від 01.11.2016 р. за позивачем встановлено пріоритети на місця розташування рекламних засобів згідно з додатком до цього наказу, в тому числі щодо об`єктів за вищевказаними адресами та вирішено видати по два примірники дозволів на розміщення рекламних засобів для подальшого оформлення згідно з поданими заявками.

Відповідно 3.1.1. Порядку розміщення реклами в м. Києві, затвердженим рішенням Київської міської ради 22.09.2011 № 37/6253 КП "Київреклама" укладає з розповсюджувачем реклами договір на право тимчасового користування місцем(-ями) для розміщення рекламного(-их) засобу(-ів), що перебуває(-ють) у комунальній власності територіальної громади міста Києва (далі - договір на право тимчасового користування місцем).

Згідно з п. 4.5. зазначеного Порядку у разі прийняття рішення дозвільного органу про встановлення пріоритету заявника на місце розташування РЗ дозвільний орган не пізніше ніж через п`ять робочих днів з моменту прийняття такого рішення передає міському дозвільному центру два примірники дозволу за встановленою формою та визначає вичерпний перелік уповноважених органів (осіб), з якими необхідно їх погодити, а також повідомляє про необхідність укладення договору на право тимчасового користування місцем, про що міський дозвільний центр не пізніше наступного робочого дня з дня отримання від дозвільного органу інформації повідомляє заявника.

Відповідно до п. 4.11 Порядку протягом трьох робочих днів з дати прийняття керівником дозвільного органу рішення про встановлення пріоритету заявника на місце розміщення РЗ, яке перебуває у комунальній власності територіальної громади міста Києва, розповсюджувач реклами укладає з КП "Київреклама" договір на право тимчасового користування місцем.

Враховуючи зазначене, позивач уклав з КП "Київреклама" 06.12.2016 та 22.02.2017 відповідно адресні програми №№55 та 56 до Договору №00369/08 на право тимчасового користування місцем розміщення рекламних засобів, за якими КП "Київреклама" зобов`язувалося нараховувати виплати за розміщення рекламних засобів, а позивач зобов`язувався їх сплачувати.

Матеріалами справи підтверджено виставлення таких рахунків та їх сплату. Крім того, матеріали справи містять акти приймання-передачі до Договору №00369/08 на право тимчасового користування місцями для розміщення рекламних засобів.

Так, позивач в період 01.11.2016 р. по 30.04.2017 р. щомісячно здійснював оплати у відповідності до виставлених відповідачем рахунків, що всього становить 54033,81 грн., що підтверджується розрахунком здійснених оплат згідно Адресних програм №55 та №56 до Договору №00369/08 на право тимчасового користування місцем для розміщення рекламного засобу, що перебуває в комунальній власності територіальної громади м.Києва від 22.04.2008 р., виписками по рахунку позивача, копіями рахунків та Актів, які містяться в матеріалах справи.

Надалі позивачу відмовлено у видачі дозволів на встановлення рекламних засобів за вищевказаними адресами з огляду на відмову у погодженні видачі дозволів з боку відповідних комунальних підприємств міста Києва у зв`язку з невідповідністю розміщення рекламної конструкції вимогам розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації ) від 13.09.2016 №823.

Позивач вважаючи, що відповідач при прийнятті наказу про встановлення строку дії пріоритетів на місця розташування рекламних засобів за ТОВ "Прайм-Груп" належним чином не перевірив місця розташування цих рекламних засобів на предмет відповідності вимогам законодавства, в тому числі вимогам пунктів 13.2, 13.4, 13.7 Порядку розміщення зовнішньої реклами в м. Києві, затвердженого рішенням Київської міської ради від 22.09.2011 №37/6253, які кореспондуються з нормами пунктів 1.1-1.2 розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 13.09.2016 №823 "Про окремі питання забезпечення вимог нормативно-правових актів України у сфері дорожнього руху у місті Києві", у зв`язку з чим у подальшому було встановлено невідповідність місць розташування рекламних засобів та відмовлено позивачу у видачі дозволів на їх розміщення, звернувся до суду, зокрема, з вимогою визнати протиправним та скасувати наказ Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 01.11.2016 №341 в частині встановлення пріоритетів ТОВ "Прайм-Груп".

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 14.03.2018, залишеним без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 08.05.2018, в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Постановою Верховного суду України №826/13340/17 від 19.02.2019 р. рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 14.03.2018 та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 08.05.2018 скасовано в частині; визнано протиправним та скасовано наказ Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 01.11.2016 №341 в частині встановлення пріоритетів ТОВ "Прайм-Груп".

Стаття 1212 Цивільного кодексу України регулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав.

Предметом регулювання інституту безпідставного набуття чи збереження майна є відносини, які виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 Цивільного кодексу України).

Об`єктивними умовами виникнення зобов`язань з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або незбільшення майна в іншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна з боку набувача шляхом зменшення або відсутності збільшення на стороні потерпілого; 4) відсутність правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.

Відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України безпідставно набутим є майно, набуте особою або збережене нею в себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.

Загальна умова частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, бо отримане однією зі сторін у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі цієї статті тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.

Набуття однією зі сторін зобов`язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов`язання не вважається безпідставним.

Тобто в разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, положення статті 1212 Цивільного кодексу України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином. Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 23.01.2020 у справі № 910/3395/19, від 23.04.2019 у справі № 918/47/18, від 01.04.2019 у справі № 904/2444/18.

Згідно з частиною першою, пунктом 1 частини другої статті 11, частиною першою, другою статті 509 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені цими актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, установлених ст. 11 цього Кодексу.

Зобов`язання повинне належно виконуватись відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що зазвичай ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 177 Цивільного кодексу України об`єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в не заборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення породження учасниками відповідних правовідносин у майбутньому певних цивільних прав та обов`язків, зокрема внаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які прямо передбачені ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України.

Загальна умова ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, бо отримане однією зі сторін у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі цієї тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.

Набуття однією зі сторін зобов`язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов`язання не вважається безпідставним.

Тобто в разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, ст. 1212 Цивільного кодексу України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

Відповідні висновки про застосування норм права викладені у постанові Верховного Суду України від 03.06.2015 №6-100цс15 та постановах Верховного Суду від 04.05.2018 у справі № 927/468/17, від 07.05.2018 у справі № 921/512/17-г.

Як вже було вказано, обов`язок в частині сплати позивачем коштів за тимчасове користування місцем розташування рекламних засобів за період з 01.11.2016 р. по 30.04.2017 р. згідно Адресних програм №55 та №56 до Договору №00369/08 від 22.04.2008 р. виник на підставі Наказу №341 "Про встановлення строку пріоритетів" від 01.11.2016 р., який згодом в судовому порядку визнано протиправним та скасовано.

Отже, відповідна правова підстава (Наказ №341 "Про встановлення строку пріоритетів" від 01.11.2016 р.) для перерахування позивачем відповідачу коштів, визнана протиправною та скасована в судовому порядку.

Зважаючи на встановлені обставини справи та вказані норми законодавства, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача коштів в загальній сумі 54 033,81 грн. на підставі ст. 1212 Цивільного кодексу України.

При цьому, колегією суддів враховується позиція Верховного Суду, викладена у постанові від 25.02.2020 у справі № 910/16703/18, про те, що у випадку коли підстава отримання коштів відпала, вони підлягають поверненню навіть за умови надання і споживання послуг за таким договором іншою стороною.

Стосовно доводів апелянта про те, що у відповідача були наявні підстави для нарахування та отримання плати за право тимчасового користування місцями для розміщення рекламних засобів на час дії встановленого пріоритету слід зазначити, що положення статті ст. 1212 Цивільного кодексу України можливо застосовувати і у випадку коли правова підстава (згідно якої були перераховані кошти) в установленому порядку скасована, що і відбулося у спірній ситуації.

Таким чином, у зв`язку з тим, що підстава за якої відповідач отримав від позивача кошти відпала, вони відповідно підлягають поверненню ТОВ "Прайм-Груп".

В свою чергу, посилання апелянта на встановлення у постанові Верховного суду України від 27.02.2019 р. у справі №826/13340/17 обставин відсутності підстав повернення позивачу спірних коштів не може вплинути на результат розгляду даної справи враховуючи наступне.

Так, у вказаній справі №826/13340/17 позивач просив стягнути з відповідача грошові кошти у розмірі 54 033,81 грн., як збитки (матеріальна шкода).

В свою чергу, у даній справі вказані кошти заявлені до стягнення на підставі ст.1212 Цивільного кодексу України.

Отже, підстави позовів у даній справі та справі №826/13340/17 є різними, а тому встановлення у вказаній справі обставин відсутності підстав для повернення позивачу грошових коштів в сумі 54 033,81 грн., як матеріальної шкоди, не впливає на результат розгляду даної справи та не свідчить про необґрунтованість позовних вимог.

Крім цього, стосовно доводів скаржника про те, що він не є ані власником, ані розпорядником, отриманих від позивача коштів, а судом першої інстанції Київська міська рада та її виконавчий орган чи будь - які головні розпорядники бюджетних коштів до участі у справі залучені не були, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до вимог господарського процесуального законодавства у резолютивній частині рішення зазначаються: 1) висновок суду про задоволення позову чи про відмову в позові повністю або частково щодо кожної із заявлених вимог; 2) розподіл судових витрат; 3) строк і порядок набрання рішенням суду законної сили та його оскарження; 4) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків сторін (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України. Висновок суду про задоволення позову чи про відмову в позові повністю або частково щодо кожної із заявлених вимог не може залежати від настання або ненастання певних обставин (умовне рішення). У разі необхідності у резолютивній частині також вказується про: 1) порядок і строк виконання рішення; 2) надання відстрочки або розстрочки виконання рішення; 3) забезпечення виконання рішення; 4) повернення судового збору; 5) призначення судового засідання для вирішення питання про судові витрати, дата, час і місце його проведення; строк для подання стороною, за клопотанням якої таке судове засідання проводиться, доказів щодо розміру, понесених нею судових витрат; 6) дата складення повного судового рішення.

При цьому, необхідності зазначення таких відомостей, як орган, через який грошові кошти мають перераховуватись, або номера чи виду рахунку, з якого має бути здійснено стягнення/списання, наведені вище положення не встановлюють, оскільки такі відомості не впливають ні на підстави, ні на обов`язковість відновлення права позивача в разі встановлення судом його порушення, та за своєю суттю є регламентацією способу та порядку виконання судового рішення, що має відображатися у відповідних нормативних актах, а не резолютивній частині рішення.

Наведена правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2018 року у справі № 910/23967/16.

Враховуючи наведене, ані залучення до участі у даній справі головних розпорядників бюджетних коштів, ані зазначення їх у резолютивній частині рішення не є необхідним, а тому доводи апелянта не можуть бути підставою для задоволення вимог апеляційної скарги.

З урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення місцевого господарського суду прийнято з повним, всебічним та об`єктивним з`ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим, правові підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Оскільки, у задоволенні апеляційної скарги відмовлено, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на відповідача (апелянта).

Керуючись ст.ст. 240, 269, 275, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київреклама" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 05.05.2020 у справі №910/3195/20 - без змін.

2. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на її заявника - відповідача у справі.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку з урахуванням вимог п. 2 ч. 3 ст. 286 Господарського процесуального кодексу України шляхом подання касаційної скарги до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.

Повний текст постанови складено: 30.07.2020 року.

Головуючий суддя Є.Ю. Пономаренко

Судді М.А. Руденко

М.А. Дідиченко