Рішення

від 30.07.2020 по справі 910/4346/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

30.07.2020Справа № 910/4346/20

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Ломаки В.С. , розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи

за позовом Моторного (транспортного) страхового бюро України

до Товариства з обмеженою відповідальністю Медична клініка - Валерія

про стягнення 92 015, 85 грн.

Без виклику (повідомлення) сторін.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Моторне (транспортне) страхове бюро України (далі - позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Медична клініка - Валерія (далі - відповідач) про стягнення 92 015, 85 грн., з яких 90 346, 33 грн. матеріальної шкоди та 1 669, 52 грн. витрати на послуги з врегулювання страхового випадку.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивач вказує на те, що 28.10.2016 року у місті Києві відбулась дорожньо-транспортна пригода внаслідок того, що ОСОБА_1 , керуючи автомобілем Mercedes-benz Sprinter , реєстраційний номер НОМЕР_1 , який належить ТОВ Медична клініка - Валерія , порушивши п. п. 2.3б, 3.1. Правил дорожнього руху (далі - ПДР), рухаючись зі швидкістю понад 90 км/год., виїхавши на смугу зустрічного руху, при наближенні до регульованого перехрестя на червоний сигнал світлофора, який забороняє рух, проявив неуважність до дорожньої обстановки та її змін, належним чином не забезпечив умови дорожнього руху та продовжив свій рух, і як наслідок, здійснив зіткнення з автомобілем Renault Logan , реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_2 , який від отриманих травм помер на місці. Вироком Голосіївського районного суду м. Києва від 11.10.2017 у справі № 752/12511/17 водія автомобіля Mercedes-benz Sprinter , реєстраційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_1 визнано винним у порушенні п. п. 2.3.б, 33.1. ПДР України та притягнуто до кримінальної відповідальності за ч. 2 ст. 286 КК України. В подальшому, потерпіла особа ОСОБА_3 (власник автомобіля Renault Logan , реєстраційний номер НОМЕР_2 ) звернувся до позивача із заявою про відшкодування заподіяної шкоди. Відповідно до наказу № 11738 від 18.12.2018 розмір регламентної виплати склав 90 346, 33 грн., яку було виплачено потерпілій особі згідно з платіжним дорученням № 1014854 від 18.12.2018. Крім того, позивачем були понесені збитки в сумі 1 669, 52 грн. на збір документів та визначення шкоди щодо зазначеного страхового випадку. Оскільки на момент ДТП ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з ТОВ Медична клініка - Валерія , позивач звернувся до суду з даним позовом про стягнення шкоди з відповідача як з особи, відповідальної за шкоду, завдану його працівником.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 30.03.2020 відкрито провадження у справі № 910/4346/20, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін; на підставі статті 50 Господарського процесуального кодексу України залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_1 .

09.04.2020 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником позивача подані додаткові документи для долучення до матеріалів справи.

30.04.2020 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва від третьої особи надійшли письмові пояснення у справі.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до частини 11 статті 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Згідно з частиною 4 статті 89 Цивільного кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

За приписами частини 1 статті 7 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Так, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала від 30.03.2020 про відкриття провадження у справі № 910/4297/20 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Проте, вищевказане поштове відправлення з трек-номером 0105471335661 було повернуто на адресу господарського суду міста Києва без вручення відповідачу.

Згідно з частиною 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України та ухвалою господарського суду міста Києва від 30.03.2020, не подав до суду відзиву на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Судом, враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі Смірнова проти України ).

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України № 1-5/45 від 25 січня 2006 року у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання розумності строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

Частиною 2 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення (частина 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

28 жовтня 2016 року приблизно о 01 год. 30 хв. у місті Києві відбулася дорожньо-транспортна пригода за участю водія ОСОБА_1 , який керуючи технічно справним автомобілем швидкої медичної допомоги Mercedes-benz Sprinter , реєстраційний номер НОМЕР_1 , що належить ТОВ Медична клініка - Валерія , рухався із ввімкненими проблисковими маячками синього кольору по проїзній частині проспекту Лобановського зі сторони вулиці Народної та наближався до регульованого перехрестя з вулицею Кіровоградською. В цей час проїзну частину перехрестя проспекту Лобановського зі сторони вулиці Кіровоградської в напрямку вулиці Кайсарова на дозволяючий зелений сигнал світлофора, перетинав автомобіль Renault Logan , реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_2 ОСОБА_1 порушивши п. п. 2.3б, 3.1. Правил дорожнього руху України, рухаючись зі швидкістю понад 90 км/год., виїхавши на смугу зустрічного руху, при наближенні до регульованого перехрестя на червоний сигнал світлофора, який забороняє рух, проявив неуважність до дорожньої обстановки та її зміні, належним чином не забезпечив умови безпеки дорожнього руху та продовжив свій рух, і як наслідок, здійснив зіткнення з автомобілем Renault Logan , реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_2 , який від отриманих травм помер на місці.

Відповідно до Довідки про дорожньо-транспортну пригоду № 3016302519260607 , автомобіль Renault Logan , реєстраційний номер НОМЕР_2 , отримав механічні пошкодження передньої центральної частини, передньої правої частини, бокової правої частини, задньої правої частини, задньої центральної частини.

Вироком Голосіївського районного суду міста Києва від 11.10.2017 у справі № 752/12511/17 (провадження № 1-кп/752/857/17) водія автомобіля Mercedes-benz Sprinter , реєстраційний номер НОМЕР_1 , що належить ТОВ Медична клініка - Валерія , ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 Кримінального кодексу України та призначено покарання.

Станом на момент ДТП ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з відповідачем, працюючи на посаді водія згідно з наказом ТОВ Медична клініка - Валерія № 96.1-К від 26.10.2016, і за ним було автомобіль Mercedes-benz Sprinter , реєстраційний номер НОМЕР_1 , відповідно до наказу № 39-2-К від 27.10.2016.

Згідно з Довідкою про дорожньо-транспортну пригоду № 3016302519260607 , автомобіль Renault Logan , реєстраційний номер НОМЕР_2 , отримав механічні пошкодження передньої центральної частини, передньої правої частини, задньої правої частини, задньої центральної частини.

Судом встановлено, що цивільно-правова відповідальність ТОВ Медична клініка - Валерія щодо автомобіля Mercedes-benz Sprinter , реєстраційний номер НОМЕР_1 , був застрахована у НАСК Оранта згідно з полісом № АК/4666410 на період з 28.10.2016 р. 10:00 год. до 27.10.2017 включно, тоді як дорожньо-транспортна пригода відбулась о 01:30 год. 28.10.2016 року.

Таким чином, на дату та час настання дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 28.10.2016 року о 01:30 год., автомобіль Mercedes-benz Sprinter , реєстраційний номер НОМЕР_1 , не може вважатися забезпеченим згідно полісу № АК/4666410, у зв`язку з чим у НАСК Оранта відсутні правові підстави для виплати страхового відшкодування.

01.11.2018 року власник автомобіля Renault Logan , реєстраційний номер НОМЕР_2 , ОСОБА_3 звернувся до Моторного (транспортного) страхового бюро України із заявою про виплату страхового відшкодування.

Відповідно до Звіту № 1490 від 30.10.2018, складеного Незалежною автоекспертизою Дикий та партнери (сертифікат суб`єкта оціночної діяльності Фонду Державного майна України № 424/17 від 12.05.2017) було визначено, що:

- ринкова вартість автомобіля Renault Logan , реєстраційний номер НОМЕР_2 , на момент ДТП складає 111 561, 22 грн.;

- вартість відновлювального ремонту автомобіля Renault Logan , реєстраційний номер НОМЕР_2 , з урахуванням ПДВ складає 166 510, 20 грн.;

- коефіцієнт фізичного зносу автомобіля Renault Logan , реєстраційний номер НОМЕР_2 , складає 0,6457;

- вартість відновлювального ремонту автомобіля Renault Logan , реєстраційний номер НОМЕР_2 , з урахуванням ПДВ та з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу складає 90 346, 33 грн.;

- матеріальний збиток, завданий власникові автомобіля Renault Logan , реєстраційний номер НОМЕР_2 , з урахуванням ПДВ складає 111 561, 22 грн.

18.12.2018 року позивачем було прийнято наказ № 11738 про відшкодування шкоди з фонду захисту потерпілих власнику автомобіля Renault Logan , реєстраційний номер НОМЕР_2 , ОСОБА_3 в розмірі 90 346, 33 грн.

18.12.2018 року позивач перерахував на рахунок власника автомобіля Renault Logan , реєстраційний номер НОМЕР_2 , регламентну виплату в сумі 90 346, 33 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 1014854 від 18.12.2018.

Крім того, на підставі платіжного доручення № 1014905 від 19.12.2018 позивачем було сплачено 920, 00 грн. на рахунок ФОП Дикий В.П. за надання експертних послуг згідно з рахунком № 194 від 30.10.2018 та Актом виконаних робіт від 02.11.2018 року.

Також, позивачем відповідно до платіжного доручення № 309687 від 16.01.2019 були оплачена послуги ТОВ Аудатекс Україна з надання доступу для розміщення інформації про транспортний засіб з метою оцінки та/або можливого продажу за допомогою програмної платформи в сумі 749, 52 грн. згідно з виставленим рахунком № АО1801 від 28.12.2018 та актом надання послуг № АО1050 від 28.12.2018.

29.10.2019 року позивач звернувся до відповідача з претензією № СУ/53632/4 від 29.10.2019 про відшкодування регламентної виплати в розмірі 92 015, 85 грн.

Проте, вказані вимоги позивача відповідачем у добровільному порядку задоволені не були, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з даним позовом за захистом своїх прав та законних інтересів.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 1187 Цивільного кодексу України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Як зазначив Верховний Суд у постанові від 17.09.2019 у справі № 909/1189/17, під володільцем джерела підвищеної небезпеки слід розуміти юридичну особу або громадянина, які здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного відання або з інших підстав (договір оренди, довіреність тощо). Не вважається володільцем джерела підвищеної небезпеки і не несе відповідальність за шкоду перед потерпілим особа, яка управляє джерелом підвищеної небезпеки на підставі трудових відносин із володільцем цього джерела.

Зазначений висновок ґрунтується на приписах частини 1 статті 1172 Цивільного кодексу України, якою передбачено, що юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Покладання відповідальності на особу, яка заподіяла шкоду внаслідок користування джерелом підвищеної небезпеки підприємства, з яким перебувала у трудових відносинах на підставі трудового договору (договору підряду), можливе лише в тому разі, якщо буде доведено, що ця особа заволоділа транспортним засобом неправомірно (частини третя та четверта статті 1187 Цивільного кодексу України).

Отже, аналіз зазначених норм матеріального права дає підстави для висновку про те, що шкода, завдана внаслідок дорожньо-транспортної пригоди з вини водія, який на відповідній правовій підставі керував автомобілем, що належить роботодавцю, відшкодовується власником цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм.

Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, зокрема шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (пункт 1 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України).

Верховний Суд у постанові від 16.04.2018 у справі № 910/16227/16 зазначив, що факт завдання шкоди майну потерпілого джерелом підвищеної небезпеки, якщо ця особа (потерпілий) не перебуває в договірних правовідносинах з особою, яка завдала шкоди, та/або якщо завдання такого роду шкоди не пов`язане з виконанням цими особами обов`язків за договором, породжує виникнення позадоговірного, деліктного зобов`язання.

Разом з тим правила регулювання деліктних зобов`язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, якщо законом передбачено такий обов`язок.

Так, Закон України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (далі - Закон) регулює відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів і спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.

Пунктом 21.3. статті 23 Закону передбачено, що при використанні транспортного засобу в дорожньому русі особа, яка керує ним, зобов`язана мати при собі страховий поліс (сертифікат).

Згідно з вимогами пункту 21.1. статті 23 Закону, з урахуванням положень пункту 21.3 цієї статті на території України забороняється експлуатація транспортного засобу (за винятком транспортних засобів, щодо яких не встановлено коригуючий коефіцієнт в залежності від типу транспортного засобу) без поліса обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, чинного на території України, або поліса (сертифіката) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, укладеного в іншій країні з уповноваженою організацією із страхування цивільно-правової відповідальності, з якою МТСБУ уклало угоду про взаємне визнання договорів такого страхування.

Під час розгляду спору судом встановлено, що на момент дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність відповідача перед третіми особами застрахована не була.

Відповідно до статті 6 Закону страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Відповідно до пункту 39.1. статті 39 Закону Моторне (транспортне) страхове бюро України є єдиним об`єднанням страховиків, які здійснюють обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів за шкоду, заподіяну третім особам. Участь страховиків у МТСБУ є умовою здійснення діяльності щодо обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Відповідно до п. п. а п. 41.1 ст. 41 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім шкоди, заподіяної транспортному засобу, який не відповідає вимогам пункту 1.7 статті 1 цього Закону, та майну, яке знаходилося в такому транспортному засобі.

Згідно з приписами статті 29 Закону, у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов`язаний у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його (п. 36.2. ст. 36 Закону).

Пунктом 38.2.1. статті 38 Закону визначено, що МТСБУ після сплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до власника, водія транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, який не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім осіб, зазначених у пункті 13.1 статті 13 цього Закону.

Власники транспортних засобів в розумінні пункту 1.6. статті 1 Закону - юридичні та фізичні особи, які відповідно до законів України є власниками або законними володільцями (користувачами) наземних транспортних засобів на підставі права власності, права господарського відання, оперативного управління, на основі договору оренди або правомірно експлуатують транспортний засіб на інших законних підставах;

Під час розгляду справи судом встановлено, що відповідач є юридичною особою, що здійснює експлуатацію належного їй джерела підвищеної небезпеки - транспортного засобу Mercedes-benz Sprinter , реєстраційний номер НОМЕР_1 .

Також судом встановлено, що на момент ДТП ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з відповідачем, що підтверджується наказом ТОВ Медична клініка - Валерія № 96.1-К від 26.10.2016, особовим листком з обліку кадрів, наказом № 39-2-К від 27.10.2016 Про закріплення автотранспорту .

Відтак, відповідач є особою, що відповідальна за шкоду, заподіяну власнику автомобіля Renault Logan , реєстраційний номер НОМЕР_2 , у дорожньо-транспортній пригоді, що відбулась 28.10.2016 року, а до Моторного (транспортного) страхового бюро України як особи, що здійснила регламентну виплату, перейшло право вимоги, яке потерпіла особа мала до відповідача як особи, відповідальної за завдані збитки.

Таким чином, приймаючи до уваги, що відповідач не надав суду доказів сплати відшкодування заподіяної шкоди на користь позивача, а також не спростував обґрунтованість заявленої до стягнення суми, позовні вимоги Моторного (транспортного) страхового бюро України про стягнення коштів в розмірі понесених витрат в сумі 90 346, 33 грн. є правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Разом з тим, суд зазначає, що згідно з п. 13.1. ст. 13 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності на території України звільняються учасники бойових дій та інваліди війни, що визначені законом, інваліди І групи, які особисто керують належними їм транспортними засобами, а також особи, що керують транспортним засобом, належним інваліду І групи, у його присутності.

Відповідачем не надано жодних доказів того, що ОСОБА_1 (винуватець ДТП) належить до пільгової категорії осіб, визначених пунктом 13.1 статті 13 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів , які звільнені від обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності на території України.

Відповідно до статті 30 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з аварійним сертифікатом (рапортом), звітом (актом) чи висновком про оцінку, виконаним аварійним комісаром, оцінювачем або експертом відповідно до законодавства, витрати на відновлювальний ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди. Якщо транспортний засіб вважається знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди.

Відповідно до Звіту № 1490 від 30.10.2018, складеного Незалежною автоекспертизою Дикий та партнери (сертифікат суб`єкта оціночної діяльності Фонду Державного майна України № 424/17 від 12.05.2017) було визначено, що:

- ринкова вартість автомобіля Renault Logan , реєстраційний номер НОМЕР_2 , на момент ДТП складає 111 561, 22 грн.;

- вартість відновлювального ремонту автомобіля Renault Logan , реєстраційний номер НОМЕР_2 , з урахуванням ПДВ складає 166 510, 20 грн.;

- коефіцієнт фізичного зносу автомобіля Renault Logan , реєстраційний номер НОМЕР_2 , складає 0,6457;

- вартість відновлювального ремонту автомобіля Renault Logan , реєстраційний номер НОМЕР_2 , з урахуванням ПДВ та з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу складає 90 346, 33 грн.;

- матеріальний збиток, завданий власникові автомобіля Renault Logan , реєстраційний номер НОМЕР_2 , з урахуванням ПДВ складає 111 561, 22 грн.

За таких обставин, оскільки вартість ремонту автомобіля Renault Logan , реєстраційний номер НОМЕР_2 , перевищує його вартість, автомобіль вважається фізично знищеним, внаслідок чого розмір регламентної виплати склав 90 346, 33 грн.

18.12.2018 року позивач перерахував на рахунок власника автомобіля Renault Logan , реєстраційний номер НОМЕР_2 , регламентну виплату в сумі 90 346, 33 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 1014854 від 18.12.2018.

Таким чином відповідач є відповідальною особою за завдані збитки власнику автомобіля, пошкодженого у спірній ДТП, відповідно до положень пп. 38.2.1 п. 38.2. Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів , а позивач як особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, отримав право зворотньої вимоги (регресу) до відповідача як винної особи у розмірі виплаченого відшкодування.

Частиною 5 статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Оскільки, відповідачем не доведено факт того, що шкоду водієм транспортного засобу Mercedes-benz Sprinter , реєстраційний номер НОМЕР_1 , було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого, та не надано доказів сплати відшкодування заподіяної шкоди на користь позивача, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача страхового відшкодування у розмірі виплаченого відшкодування в сумі 90 346, 33 грн. є правомірними.

При цьому, заявлені Моторним (транспортним) страховим бюро України вимоги про стягнення 1 669, 52 грн. витрат на збір документів та визначення суми страхового відшкодування також підлягають задоволенню, враховуючи наступне.

В силу приписів п. 40.3. ст. 40 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" Моторне (транспортне) страхове бюро України має право залучати аварійних комісарів, експертів або юридичних осіб, у штаті яких є аварійні комісари чи експерти, у порядку, встановленому Уповноваженим органом (Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг п. 1.10. ст. 1 Закону), для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків у випадках, визначених у статті 41 цього Закону.

Судом встановлено, що на підставі платіжного доручення № 1014905 від 19.12.2018 позивачем було сплачено 920, 00 грн. на рахунок ФОП Дикий В.П. за надання експертних послуг згідно з рахунком № 194 від 30.10.2018 та Актом виконаних робіт від 02.11.2018 року. Також, позивачем відповідно до платіжного доручення № 309687 від 16.01.2019 були оплачена послуги ТОВ Аудатекс Україна з надання доступу для розміщення інформації про транспортний засіб з метою оцінки та/або можливого продажу за допомогою програмної платформи в сумі 749, 52 грн. згідно з виставленим рахунком № АО1801 від 28.12.2018 та актом надання послуг № АО1050 від 28.12.2018.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги в частині стягнення 1 669, 52 грн. суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Разом з цим, суд зазначає, що частиною 3 статті 13 та частиною 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Згідно з частиною 2 статті 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Вказані положення означають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу, ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов`язки.

У відповідності до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Принцип змагальності тісно пов`язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з`ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони). Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами й активно впливати на процес з метою захисту прав і охоронюваних законом інтересів.

Відповідачем не надано належних та допустимих доказів на спростування наведених вище висновків, як і не надано належним доказів на підтвердження сплати 92 015, 85 грн. позивачу, у зв`язку з чим, на підставі встановлених під час розгляду справи обставин суд вважає заявлені позивачем вимоги обґрунтованими та такими, що ґрунтуються на нормах чинного законодавства.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 13, 73, 74, 76-80, 86, 129, 232, 236-242, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Моторного (транспортного) страхового бюро України до Товариства з обмеженою відповідальністю Медична клініка - Валерія про стягнення 92 015, 85 грн. задовольнити у повному обсязі.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Медична клініка - Валерія (03190, місто Київ, вулиця Естонська, будинок 1/5, квартира 60; код ЄДРПОУ 34695997) на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України (02154, місто Київ, Русанівський бульвар, будинок 8; код ЄДРПОУ 21647131) шкоду в сумі 92 015 (дев`яносто дві тисячі п`ятнадцять) грн. 85 коп. та витрати по сплаті судового збору в сумі 2 102 (дві тисячі сто дві) грн. 00 коп.

3. Видати наказ після набрання рішенням суду законної сили.

4. Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

5. Згідно з частиною 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

6. Відповідно до підпункту 17.5. пункту 17 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VІІІ до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду через господарський суд міста Києва за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне рішення складено 30.07.2020 року.

Суддя В.С. Ломака