Рішення

від 23.07.2020 по справі 1.380.2019.004526

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №1.380.2019.004526

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 липня 2020 року зал судових засідань № 7

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Гулика А. Г.,

за участю:

секретаря судового засідання Кушика Й.-Д. М.,

представника відповідача Шаркаєвої Х.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові в порядку загального позовного провадження справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Інтербуд» до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень, -

в с т а н о в и в:

до Львівського окружного адміністративного суду надійшов позов товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Інтербуд» код ЄДРПОУ 35774634, місцезнаходження: 79000, м.Львів, вул. Ак. Єфремова, 35 (далі - позивач) до Головного управління ДФС у Львівській області код ЄДРПОУ 39462700, місцезнаходження: 79003, м. Львів, вул. Стрийська, 35 (далі - відповідач), в якому позивач просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 22.08.2019 №0012211408 та №0012201408.

Ухвалою від 06.09.2019 суддя залишив позовну заяву без руху.

Ухвалою від 19.09.2019 суддя прийняв справу до розгляду й відкрив провадження у справі.

Ухвалою від 30.10.2019 суд допустив заміну відповідача у справі Головного управління ДФС у Львівській області його правонаступником Головним управлінням ДПС у Львівській області.

Ухвалою від 30.10.2019 суд вирішив допитати свідка - директора товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Інтербуд» Демуса А.В.

Ухвалою від 15.01.2020 суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що висновки відповідача, викладені в акті перевірки не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки позивач надав перевіряючим документи, які підтверджують реальність господарських операцій між ним та його контрагентами, зокрема, договори, акти приймання виконаних робіт, довідки про вартість виконаних робіт та підсумкові відомості ресурсів. Позивач вказав, що неможливість ідентифікувати посадову особу, яка підписала акт приймання виконаних будівельних робіт не може свідчити про відсутність реальності здійснення господарської операції. Висновки відповідача про порушення норм податкового законодавства в частині заниження прибутку ґрунтуються лише на не підтвердженні здійснення господарської діяльності контрагентом позивача.

09.10.2019 представник відповідача подала до суду відзив на позовну заяву, в якому проти позовних вимог заперечила. Відзив обґрунтований тим, що позивач до перевірки не надав копії первинних документів, що підтверджують придбання та вартість будівельних матеріалів, які товариство з обмеженою відповідальності «Олд Трейд» відобразило в актах приймання виконаних будівельних робіт. Товариство з обмеженою відповідальністю «Олд Трейд» не мало матеріально-технічної і технологічної можливості виконати роботи для позивача. Таким чином, операції між позивачем та товариством з обмеженою відповідальності «Олд Трейд» не містять у своїй суті ділової мети. В актах приймання виконаних робіт відсутні дата та місце їх складання, а також розшифровка підпису посадових осіб товариства з обмеженою відповідальності «Олд Трейд» , що не дає можливості ідентифікувати особу, яка підписувала такі акти зі сторони виконавця. Представник відповідача також зазначила, що позивач не надав до перевірки листів-погодження із замовником на залучення до виконання третіх осіб на умовах субпідряду.

30.10.2019 представник позивача подав до суду відповідь на відзив, в якій зазначив, що сама собою наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарських операцій та відмови у формуванні податкового кредиту. Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами. Наявність даних, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції не є обов`язковим реквізитом, а є альтернативним відповідно до вимог статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» . Представник позивача вказав, що листи-погодження із замовником на залучення до виконання третіх осіб на умовах субпідряду не є первинними документами у розумінні норм Податкового кодексу України та Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» .

06.11.2019 представник відповідача подала до суду заперечення, в яких зазначила, що серед тендерної документації є довідка від 01.10.2018 № 01-10-16, у якій вказано, що товариство з обмеженою відповідальністю «Західбудком» не планує залучати субпідрядні організації для виконання робіт. Натомість до перевірки позивач надав договір від 01.11.2018 № 01-11/18, укладений між позивачем (підрядник) з товариством з обмеженою відповідальністю «Західбудком» (замовник). Також у довідці про субпідрядні організації, яких планує залучити учасник від 07.08.2018, зазначено лише про субпідрядника товариство з обмеженою відповідальністю «Рітек» .

У додаткових поясненнях від 23.07.2020 представник позивача зазначив, що договори укладені між товариством з обмеженою відповідальністю «Рітек» та товариством з обмеженою відповідальністю «Західбудком» відповідач не перевіряв, а тому такі не можуть підтверджувати нереальність господарських операцій.

У судове засідання позивач явку представника не забезпечив, належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи. Представник позивача подав до суду заяву про розгляд справи без його участі.

У судовому засіданні представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечила. Просила суд відмовити у задоволенні позову повністю.

Заслухавши пояснення представника відповідача, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

На підставі направлення від 24.07.2019 № 7714, виданого Головним управлінням ДФС у Львівській області Шаровській Марії Петрівні - головному державному ревізору-інспектору відділу моніторингу ризикових операцій управління аудиту ГУ ДФС у Львівській області відповідно до підпунктів 16.1.5 і 16.1.7 пункту 16.1 статті 16, підпункту 20.1.2 пункту 20.1 статті 20, пункту 73.3 статті 73, підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78, пункту 82.2 статті 82 Податкового Кодексу України та на підставі наказу Головного управління ДФС у Львівській області від 23.07.2019 № 4399 посадові особи відповідача провели позапланову виїзну документальну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Інтербуд» з питань проведення взаємовідносин із товариством з обмеженою відповідальністю «ОЛД Трейд» за період грудень 2018 року, та правомірності їх відображення у податкових деклараціях з податку на додану вартість та податковій декларації з податку на прибуток.

За результатами проведеної перевірки посадові особи відповідача склали акт «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Інтербуд» з питань проведення взаємовідносин із товариством з обмеженою відповідальністю «ОЛД Трейд» за період грудень 2018 року, та правомірності їх відображення у податкових деклараціях з податку на додану вартість та податковій декларації з податку на прибуток» від 06.08.2019 № 1133/14.8/35774634 (далі - акт перевірки від 06.08.2019), в якому зафіксували порушення позивачем підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток за 2018 рік на суму 111617,00 грн та пунктів 198.1, 198.2, 198.3, статті 198, пунктів 200.1, 200.2, 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, внаслідок чого підприємством занижено податок на додану вартість на суму 124018,00 грн за грудень 2018 року.

На підставі акта перевірки від 06.08.2019 відповідач прийняв податкові повідомлення-рішення від 22.08.2019 №0012211408, яким визначив суму грошового зобов`язання у розмірі 124018,00 грн та штрафні санкції у розмірі 31005,00 грн та №0012201408, яким визначив суму грошового зобов`язання у розмірі 111617,00 грн та штрафні санкції у розмірі 27904,00грн.

Вважаючи вказані податкові повідомлення-рішення протиправними, позивач звернувся з відповідним позовом до суду.

При вирішенні спору по суті суд виходив з наступного.

Податковий кодекс України від 02.12.2010 № 2755-VI (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин; далі - ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до підпункту 134.1.1. пункту 134.1 статті 134 ПК України об`єктом оподаткування податком на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень вказаного Кодексу. Базою оподаткування цим податком відповідно до пункту 135.1. статті 135 ПК України є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 вказаного Кодексу з урахуванням положень вказаного Кодексу.

Відповідно до пункту 137.1 статті 137 ПК України податок нараховується платником самостійно за ставкою, визначеною статею 136 вказаного Кодексу, від бази оподаткування, визначеної згідно зі статею 135 вказаного Кодексу.

Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про доходи підприємства та її розкриття у фінансовій звітності визначено «Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 «Дохід» , затверджене наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 № 290 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.12.1999 за №860/4153 (далі - Положення № 290).

Відповідно до пунктів 5, 7 Положення № 290 дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов`язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена. Критерії визнання доходу, наведені в Положенні (стандарті), застосовуються окремо до кожної операції. Проте, ці критерії потрібно застосовувати до окремих елементів однієї операції або до двох чи більше операцій разом, якщо це випливає із суті такої господарської операції (операцій).

Визнані доходи класифікуються в бухгалтерському обліку за такими групами: дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг); чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг); інші операційні доходи; фінансові доходи; інші доходи.

Дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) - загальний дохід (виручка) від реалізації продукції, товарів, робіт або послуг без вирахування наданих знижок, повернення раніше проданих товарів та непрямих податків і зборів (податку на додану вартість, акцизного збору тощо).

Пунктом 21 Положення № 290 визначено, що дохід відображається в бухгалтерському обліку в сумі справедливої вартості активів, що отримані або підлягають отриманню.

Вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, встановлені статтею 44 ПК України. Згідно з пунктом 44.1 вказаної статті для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин (далі - Закон України № 996-XIV).

Стаття 1 Закону України № 996-XIV дає визначення термінам:

- господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства;

- первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно з частиною другою статті 9 Закону України № 996-XIV первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» , або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Поряд з цим, згідно з абзацом другим пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до пункту 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктом 198 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 вказаного Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 статті 193 вказаного Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 вказаного Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 вказаного Кодексу.

Згідно з пунктом 201.7 статті 201 ПК України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

У разі якщо частка товарів/послуг, не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби, та враховується при визначенні загальних податкових зобов`язань.

Згідно з пунктом 201.10 статті 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до пункту 1.2. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995, господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог вказаного Положення.

Пункт 2 вказаного Положення передбачає, що первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення.

За змістом наведених правових норм витрати для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника.

Надаючи правову оцінку висновкам відповідача про неможливість підтвердження господарських операцій між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю «Олд Трейд» , суд зазначає таке.

Суд встановив, що позивач (замовник) уклав з товариством з обмеженою відповідальністю «Олд Трейд» (виконавець) договір на виконання підрядних робіт по об`єкту «Реконструкція ЗОШ №1 на вул. Мазепи, 2 в с. Зимна Вода, Пустомитівського району, Львівської області» від 03.12.2018 №03-12/18.

На підтвердження реальності господарських операцій за вказаним договором позивач надав акт № 1 приймання виконаних підрядних робіт за грудень 2018 року (форма №КБ-2), довідку про вартість виконаних робіт та витрати за грудень 2018 року (форма №КБ-3) та підсумкову відомість ресурсів.

Згідно з карткою рахунку: 631 позивач перерахував товариству з обмеженою відповідальністю «Олд Трейд» кошти у розмірі 444244,00 грн за виконання вказаного договору.

На підставі виконання робіт за вказаним договором товариство з обмеженою відповідальністю «Олд Трейд» зареєструвало в Єдиному реєстрі податкових накладних податку накладну від 02.01.2019 № 9294492859.

Зазначена податкова накладна не має жодних недоліків та порядок її заповнення відповідає чинному законодавству.

Крім цього, позивач (замовник) уклав з товариством з обмеженою відповідальністю «Олд Трейд» (виконавець) договір на виконання підрядних робіт по об`єкту «Капітальний ремонт (утеплення фасаду) Шегинівського НВК в с.Шегині Мостиського району Львівської області» від 05.12.2018 №04-12/18, згідно з умовами якого замовник доручає, а виконавець в межах договірної ціни зобов`язується власними і залученими силами виконати і здати замовнику роботи.

Відповідно до умов вказаного договору приймання та оплата робіт здійснюється відповідно до наданих актів приймання виконаних будівельних робіт (форми КВ-2в та КВ-3).

На підтвердження реальності господарських операцій за вказаним договором позивач надав акт № 1 приймання виконаних підрядних робіт за грудень 2018 року (форма №КБ-2), довідку про вартість виконаних робіт та витрати за грудень 2018 року (форма №КБ-3) та підсумкову відомість ресурсів.

Згідно з карткою рахунку: 631 позивач перерахував товариству з обмеженою відповідальністю «Олд Трейд» кошти у розмірі 299866,27 грн за виконання вказаного договору.

На підставі виконання робіт за вказаним договором товариство з обмеженою відповідальністю «Олд Трейд» зареєструвало в Єдиному реєстрі податкових накладних податку накладну від 11.01.2019 № 9301612954.

Зазначена податкова накладна не має жодних недоліків та порядок її заповнення відповідає чинному законодавству.

Надаючи оцінку аргументам відповідача про те, що про нереальність господарських операцій між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю «Олд Трейд» свідчить неможливість ідентифікації посадової особи, яка підписала акти приймання виконаних будівельних робіт, суд зазначає наступне.

Суд встановив, що акти приймання виконаних підрядних робіт за грудень 2018 року (форма №КБ-2) та довідки про вартість виконаних робіт та витрати за грудень 2018 року (форма №КБ-3) містять печатки позивача та товариства з обмеженою відповідальністю «Олд Трейд» , підписи сторін, відомості про виконані роботи та їх вартість. У вказаних документах відсутні дані посадової особи, яка підписала такі від виконавця - товариства з обмеженою відповідальністю «Олд Трейд» .

Суд вказує на те, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

В той же час, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарських операцій та відмови у формуванні податкового кредиту, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов`язань, у власному капіталі підприємства у зв`язку з його господарською діяльністю.

Суд при розгляді справи враховує висновки Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладені у постанові від 17.07.2020 у справі №826/11107/17.

Допитаний в судовому засіданні директор товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Інтербуд» ОСОБА_1 пояснив, що роботи за договорами від 03.12.2018 №03-12/18, від 05.12.2018 №04-12/18 товариство з обмеженою відповідальністю «Олд Трейд» виконало, внаслідок чого позивач перерахував обумовлені вказаними договорами кошти. Акти приймання виконаних підрядних робіт за грудень 2018 року (форма №КБ-2) та довідки про вартість виконаних робіт та витрати за грудень 2018 року (форма №КБ-3) підписані як зі сторони замовника, так і зі сторони виконавця - товариства з обмеженою відповідальністю «Олд Трейд» , до яких не має жодних зауважень.

Виходячи з наведеного, суд погоджується із доводами позивача про те, що відсутність прізвища та ініціалів особи, яка підписала акти приймання виконаних підрядних робіт за грудень 2018 року (форма №КБ-2) та довідки про вартість виконаних робіт та витрати за грудень 2018 року (форма №КБ-3) з боку виконавця - товариства з обмеженою відповідальністю «Олд Трейд» не може свідчити про відсутність господарських операцій.

В цьому контексті суд зазначає, що Західний офіс Держаудитслужби на підставі направлення від 20.02.2019 №173 провів зустрічну звірку позивача щодо документального та фактичного підтвердження виду, обсягу і якості операцій та розрахунків для з`ясування їх реальності та повноти. За результатами перевірки складено довідку від 04.02.2019 №19-35/22, якою підтверджується факт виконання робіт та відповідності наданих до перевірки документів, а саме актів форми КБ-3 та актів приймання виконаних будівельних робіт примірної форми КБ-2в, як такі, що складені у відповідності до вимог ОСОБА_2 та У Національного стандарту України «Правил визначення вартості будівництва» ДСТУ Б Д.1.1-1:2013, затверджених наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлового господарства України від 05.07.2013 № 293.

Надаючи оцінку аргументам відповідача про те, що згідно з даними Єдиного реєстру податкових накладних товариство з обмеженою відповідальністю «Олд Трейд» не здійснювало придбання матеріалів, які зазначені в актах приймання виконаних будівельних робіт, а також про те, позивач не надав первинних документів, які підтверджують придбання та вартість будівельних матеріалів, що свідчить про неможливість реального здійснення господарських операцій, суд зазначає наступне.

За умовами договорів від 03.12.2018 №03-12/18, від 05.12.2018 №04-12/18 на позивача (замовника) не покладено обов`язку придбання та передачу товариству з обмеженою відповідальністю «Олд Трейд» (виконавець) будівельних матеріалів, що використовуються при проведенні робіт, а тому доводи відповідача у цій частині є необґрунтованими та безпідставними.

Суд також зазначає, що норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податковий кредит, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Суд при розгляді справи враховує висновки Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладені у постанові від 12.06.2018 у справі №826/11879/13-а.

Таким чином, оскільки відповідач не навів доказів, які б свідчили про обізнаність позивача щодо відсутності придбання вказаним контрагентом будівельних матеріалів, то це не може бути підставою для визнання господарських операцій між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю «Олд Трейд» такими, що фактично не відбулися.

Суд критично оцінює аргументи відповідача про територіальну віддаленість суб`єктів господарювання, відсутність у товариства з обмеженою відповідальністю «Олд Трейд» власних основних засобів, послуг з оренди транспортних засобів, залучення третіх осіб, оскільки відсутність основних фондів не може свідчити про відсутність адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов`язань та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов`язань, що унеможливлює здійснення господарської діяльності. Наведені обставини не позбавляють суб`єкта господарювання можливості здійснювати посередницьку діяльність, залучати виробничі та трудові ресурси інших суб`єктів господарювання для виконання зобов`язань по укладених ним договорах.

Суд зауважує, що в законодавстві відсутня норма, яка б зобов`язувала підприємство перевіряти наявність трудових ресурсів, складських приміщень, виробничих потужностей, транспортних засобів у контрагентів і відносити понесені витрати на придбання товару та формувати податковий кредит лише за їх наявності.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 16.01.2018 у справі №820/4548/13-а, відповідно до якої твердження податкового органу про відсутність у контрагентів позивача необхідної для ведення господарської діяльності кількості працівників, технічних, транспортних, інших виробничих ресурсів, відсутність за юридичною адресою на момент звірки не свідчить про безтоварність угод поставки з позивачем.

В цьому контексті, суд підкреслює, що відповідно до понятійного апарату ПК України:

- розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності (підпункт 14.1.231 пункту 14.1 статті 14 ПК України).

Допитаний в судовому засіданні директор товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Інтербуд» ОСОБА_1 пояснив, що дізнався про майбутнього контрагента товариство з обмеженою відповідальністю «Олд Трейд» за допомогою інтернет -ресурсів. Внаслідок проведення переговорів уклав з вказаним контрагентом договори від 03.12.2018 №03-12/18, від 05.12.2018 №04-12/18. Зазначив також, що під час проведення переговорів та укладенні договорів у нього не виникало сумнівів щодо ділової репутації товариства з обмеженою відповідальністю «Олд Трейд» . Від товариства з обмеженою відповідальністю «Олд Трейд» будівельні роботи за вказаними договорами виконувало 7 осіб. Позивач прийняв від товариства з обмеженою відповідальністю «Олд Трейд» відповідні роботи без жодних заперечень до їх якості.

Відповідач, в свою чергу, не надав суду належних і достатніх доказів того, що позивачу було відомо або повинно було бути відомо про податкові порушення, допущені контрагентом, і у зв`язку із цим ним не проявлено належної обачності при виборі контрагента. Доказів наявності фактів взаємозалежності або узгодженості дій позивача і його контрагента, а також застосування платником схеми розрахунків, яка свідчать про повернення грошових коштів платнику або особам, які мають до нього відношення, відповідач не надав.

Таким чином, при виборі контрагента позивач проявив належну обачність. В свою чергу, відповідач не надав належних і достатніх доказів, які б давали підстави для висновку про безпідставність одержаної податкової вигоди за взаємовідносинами позивача із товариством з обмеженою відповідальністю «Олд Трейд» .

Суд зазначає, що відповідач сформував висновок про порушення позивачем підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України, що призвело до заниження податку на прибуток на підставі ненадання ним листів-погоджень із замовниками про залучення до виконання робіт третіх осіб.

Надаючи правову оцінку таким висновкам, суд вважає за необхідне вказати таке.

Суд встановив, що 05.09.2018 позивач (підрядник) уклав з відділом освіти Пустомитівської районної державної адміністрації (замовник) договір про закупівлю №05/09/18, згідно з умовами якого підрядник зобов`язується власними силами і засобами виконати роботи на об`єкті «Реконструкція ЗОШ №1 на вул. Мазепи, 2 в с. Зимна Вода, Пустомитівського району, Львівської області» , а замовник зобов`язується прийняти і оплатити виконані роботи.

На підтвердження реальності господарських операцій за вказаним договором позивач надав акт приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2018 року, довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати.

Крім цього, позивач (підрядник) уклав з товариством з обмеженою відповідальністю «Західбудком» (замовник) договір № 01-11/18 на виконання підрядних робіт по об`єкту «Капітальний ремонт (утеплення фасаду) Шегинівського НВК в с.Шегині Мостиського району Львівської області» .

Як встановив суд, роботи на вказаних об`єктах проводило товариство з обмеженою відповідальністю «Олдтрейд» на підставі договорів укладених з позивачем від 03.12.2018 №03-12/18 та від 05.12.2018 №04-12/18.

Посилання відповідача на відсутність правових наслідків за договорами, оскільки позивач не надав до перевірки листів-погоджень із замовниками на залучення до виконання робіт третіх осіб суд вважає необґрунтованими виходячи з того, що вказані обставини можуть свідчити про порушення умов цивільно-правових договорів в частині порядку залучення третіх осіб, проте не може бути достатньою підставою для визнання господарських операцій такими, що не відбулися.

Допитаний в судовому засіданні директор товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Інтербуд» ОСОБА_1 пояснив, що у телефонному режимі погодив із замовниками залучення до виконання робіт третіх осіб. Претензій від замовників щодо виконання субпідрядниками робіт та прийняття робіт, виконаних такими субпідрядниками, не надходило.

Крім цього, суд погоджується з доводами позивача про те, що такі листи-погодження не є первинними документами, які підтверджують реальність господарських операцій відповідно до ПК України та Закону України № 996-XIV.

Більше того, суд звертає увагу на те, що предметом документальної позапланової виїзної перевірки позивача були взаємовідносини останнього з товариством з обмеженою відповідальністю «ОЛД Трейд» .

Тобто господарські операції між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю «Західбудком» , відділом освіти Пустомитівської районної державної адміністрації, товариством з обмеженою відповідальністю «Рітек» не були предметом перевірки, за результатами якої винесено оскаржені податкові повідомлення-рішення, а тому посилання відповідача на не надання позивачем до перевірки листів-погоджень із замовниками на залучення до виконання робіт третіх осіб не може бути підставою для висновку про нереальність господарських операцій між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю «ОЛД Трейд» .

Ураховуючи наведене, суд вважає, що господарські операції між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю «ОЛД Трейд» підтверджуються первинними документами, спрямовані на одержання економічного ефекту у результаті господарської діяльності.

Таким чином, суд дійшов висновку про те, що зазначені відповідачем в акті перевірки від 06.08.2019 порушення позивачем підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України, що призвело до заниження податку на прибуток за 2018 рік на суму 111617,00 грн та пунктів 198.1, 198.2, 198.3, статті 198, пунктів 200.1, 200.2, 200.4 статті 200 ПК України, внаслідок чого підприємством занижено податок на додану вартість на суму 124018,00 грн за грудень 2018 року не відповідають фактичним обставинам справи.

Вказане зумовлює висновок про невідповідність оскаржених податкових повідомлень-рішень критеріям правомірності рішень суб`єктів владних повноважень, викладеним у частині другій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), а тому такі податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України та частини третьої статті 2 КАС України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з вимогами статті 78 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити повністю.

Відповідно до статті 139 КАС України необхідно стягнути з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивача судовий збір у розмірі 4419,00 грн, сплачений згідно з платіжним дорученням від 12.09.2019 № 2989.

Керуючись статтями 6, 9, 73-76, 242, 243, 244, 245 КАС України, суд, -

в и р і ш и в:

позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 22.08.2019 № 0012211408 та №0012201408.

Стягнути з Головного управління ДПС у Львівській області код ЄДРПОУ 43143039, місцезнаходження: 79003, м. Львів, вул. Стрийська, 35 за рахунок бюджетних асигнувань на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Інтербуд» код ЄДРПОУ 35774634, місцезнаходження: 79000, м. Львів, вул. Ак. Єфремова, 35 судовий збір у розмірі 4419 (чотири тисячі чотириста дев`ятнадцять) грн 00коп.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.

Повне рішення суду складене 30 липня 2020 року.

Суддя А.Г. Гулик