Рішення

від 30.07.2020 по справі 420/2043/20

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/2043/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 липня 2020 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Білостоцького О.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Старостинської сільської ради Роздільнянського району Одеської області про визнання протиправною відмови, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Старостинської сільської ради Роздільнянського району Одеської області, в якому позивач просить суд визнати протиправною відмову Старостинської сільської ради Роздільнянського району Одеської області, згідно пункту 1 рішення №736 від 13.12.2019 року, у наданні ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства на території села Надія Старостинської сільської ради Роздільнянського району Одеської області; зобов`язати Старостинську сільську раду Роздільнянського району Одеської області надати ОСОБА_1 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства на території села Надія Старостинської сільської ради Роздільнянського району Одеської області згідно заяви від 04.11.2019 року;

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що вона 04.11.2019 року звернулась із заявою до Старостинської сільської ради Роздільнянського району Одеської області про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 2,0 га із земель сільськогосподарського призначення комунальної власності на території с.Надія Старостинської сільської ради Роздільнянського району Одеської області (в межах населеного пункту). До заяви нею було надано всі необхідні документи.

Разом з тим, відповідач пунктом 1 рішення №736 від 13.12.2019 року відмовив їй в наданні такого дозволу у зв`язку із відсутністю необхідної більшості голосів на підтримку під час голосування.

Водночас позивач не погоджується із зазначеною відмовою Старостинської сільської ради Роздільнянського району Одеської області та вважає її протиправною, оскільки статтею 118 ЗК України встановленою вичерпний перелік підстав для відмови у видачі дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, який розширеному тлумаченню не підлягає.

Ухвалою суду від 16.03.2020 року позовну заяву ОСОБА_1 до Старостинської сільської ради Роздільнянського району Одеської області було прийнято до розгляду, у справі було відкрито спрощене позовне провадження без виклику сторін. Відповідачу запропоновано в 15-денний строк з дня отримання ухвали надати відзив на адміністративний позов.

Разом з тим під час розгляду справи в порядку, визначеному ст. 262 ч. 5 КАС України, відповідачем було заявлено та судом задоволено клопотання про подальший розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою від 23.04.2020 року провадження у справі №420/2043/20 було зупинено до завершення обмежувальних протиепідемічних заходів та в подальшому поновлено 22.07.2020 року.

До судового засідання 22.07.2020 року позивач та його представник не з`явились, надали клопотання про розгляд справи за їх відсутності за наявними у справі матеріалами (а.с.90).

Представник Старостинської сільської ради Роздільнянського району Одеської області до судового засідання також не з`явився, надав клопотання про розгляд справи за його відсутності. Водночас 07.04.2020 року відповідач надав відзив на адміністративний позов, з якого вбачається, що Старостинська сільська рада Роздільнянського району Одеської області позов не визнає, та зазначає, що при розгляді питання щодо надання ОСОБА_1 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для ведення особистого селянського господарства, сесією Старостинської сільської ради було встановлено, що така земельна ділянка знаходиться в межах населеного пункту с.Надія. Водночас генерального плану на дане село не виготовлено. За таких умов сільською радою була надана пропозиція до земельного відділу в Роздільнянському районі щодо резервування даної земельної ділянки для надання учасникам АТО для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель і споруд.

Крім того, відповідач зазначає, що інформаційним листом від 02.06.2017 року №1042/1/11/01-23, Головою Роздільнянської районної державної адміністрації Бараненко Н.В. було рекомендовано головам міської, селищних та сільських рад Роздільнянського району дотримуватися генерального плану, використовувати доцільно території населеного пункту, не надавати рішення щодо відведення земельних ділянок, які суперечать законодавству України, та надано перелік населених пунктів Роздільнянського району Одеської області, на які відсутня будь-яка яка містобудівна документація та не будуть погоджені сектором містобудування та архітектури, згідно ст. 24 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності ,

Таким чином, оскільки місцем розташування об`єкта, який зазначено позивачем у заяві від 04.11.2019 року є територія села Надія Старостинської сільської ради Роздільнянського району Одеської області, на яке відсутня містобудівна документація, в тому числі генеральний план і план зонування території, Старостинська сільська рада Роздільнянського району Одеської області, відмовляючи позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, керувалася вимогами ч.3 ст.24 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності".

Згідно із ч. 9 ст. 205 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи наведене положення Кодексу адміністративного судочинства України, у зв`язку із неприбуттям у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце судового розгляду, а також за відсутності потреби заслухати свідка чи експерта, суд ухвалив рішення про розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у справі письмовими доказами.

Суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі (ст.258 КАС України).

Згідно частини 2 ст.262 КАС України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.

Судом під час розгляду справи встановлено наступне.

04.11.2019 року ОСОБА_1 звернулась до Старостинської сільської ради Роздільнянського району Одеської області із заявою про надання їй дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтованою площею 2,00 га із земель сільськогосподарського призначення комунальної власності на території с.Надія Старостинської сільської ради Роздільнянського району Одеської області (у межах населеного пункту) (а.с. 6).

Разом з тим, пунктом 1 рішенням 31 сесії Старостинської сільської ради Роздільнянського району Одеської області №736 від 13.12.2019 року, позивачу було відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, розташованої у межах населеного пункту на території, яка за даними Державного земельного кадастру враховується в с. Надія Роздільнянського району Одеської області, за рахунок земель сільськогосподарського призначення комунальної власності та знаходиться за адресою: с.Надія Роздільнянського району Одеської області, у зв`язку з тим, що вона не отримала необхідної більшості голосів на підтримку під час голосування (а.с. 8-9).

Не погоджуючись із зазначеним рішенням відповідача та вважаючи його протиправним позивав звернулась до суду з даним адміністративним позовом.

Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно зі ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Дослідивши адміністративний позов позивача та відзив Старостинської сільської ради, інші письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному і об`єктивному дослідженні, проаналізувавши положення чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, суд доходить висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

Згідно ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону (ст.14 Конституції України).

Земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією (ст.13 Конституції України).

Згідно з ст.19 Земельного кодексу України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Частинами 2, 3 статті 22 Земельного кодексу України передбачено, що до земель сільськогосподарського призначення належать: а) сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги); б) несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель інших категорій, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо). Землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.

Відповідно частини 3 статті 78 ЗК України визначено, що земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.

Відповідно до статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Пунктом б ч. 1 ст. 81 Земельного кодексу України визначено, що громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі, зокрема, одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Згідно п. б ч. 1 ст. 121 Земельного кодексу України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства у розмірі не більше 2,0 гектара.

Згідно п. 34 ст. 26 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні виключною компетенцією міських рад є вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Згідно з пунктом 21 частини 1 статті 43 Закону Про місцеве самоврядування в Україні виключно на пленарних засіданнях районної, обласної ради вирішуються питання щодо вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Відповідно до ст. 59 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом.

Положеннями ст.12 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), визначено, що до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить зокрема: розпорядження землями територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.

В ч. 1 ст. 122 ЗК України визначені повноваження органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування, та зазначено, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Стаття 118 ЗК України визначає порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами.

Так, громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).

У разі, якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Таким чином, Земельним кодексом України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до протоколу засідання постійної комісії Старостинської сільської ради по земельним відносинам та раціональному природовикористанню від 11.12.2019 року, було розглянуто перелік земельних питань, які пропонувалося включити до проекту порядку денного 31 сесії Старостинської сільської ради VII скликання, яка відбудеться 13.12.2019 року. При цьому серед питань, розглянутих постійною комісією, було також питання щодо надання ОСОБА_1 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства площею 2,0 га в с. Надія. За результатами голосування постійна комісія ради рекомендувала сесії сільської ради не підтримувати дане питання.

Як вбачається з протоколу засідання 31 сесії Старостинської сільської ради Роздільнянського району Одеської області VII скликання від 13.12.2019 року з розгляду питання про надання ОСОБА_1 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства площею 2,0 га в с. Надія, землевпорядником було зазначено, що дана земельна ділянка знаходиться в межах населеного пункту с. Надія, генерального плану на дане село не виготовлено. При цьому, сільською радою була надана пропозиція до земельного відділу в Роздільнянському району зарезервувати земельну ділянку для надання учасникам АТО для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд. Також депутатами була надана пропозиція, що до проведення інвентаризації вільних ділянок в межах населених пунктів для подальшого розроблення проекту рішення та розгляду на наступній сесії.

За вказаними підставами депутати сільської ради за питання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою ОСОБА_1 проголосували за - 2 депутата, проти - 4 депутата, утримались - 3 депутата.

На підставі вищезазначеного, пунктом 1 рішенням Старостинської сільської ради Роздільнянського району Одеської області 7 скликання, 31 сесія від 13 грудня 2019 року №736 Про відмову в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства у власність , ОСОБА_1 будо відмовлено в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,0 га ріллі для ведення особистого селянського господарства у власність (01.03), розташованої в межах населеного пункту на території, яка за даними Державного земельного кадастру враховується в с.Надія, Роздільнянького району Одеської області за рахунок земель сільськогосподарського призначення комунальної власності та знаходиться за адресою: с. Надія, Роздільнянького району Одеської області, у зв`язку з тим, що вона не отримала необхідної більшості голосів на підтримку під час голосування.

Між тим, суд зазначає що у оскарженому рішенні відсутнє жодне обґрунтування відмови у наданні такого дозволу, що передбачено ч.7 ст.118 Земельного кодексу України.

Водночас, як було зазначено Верховним Судом у постанові від 27.02.2018 року в справі №545/808/17, відмова у вирішенні заяви на будь-яких інших підставах, які не передбачені частини 7 статті 118 ЗК України, суперечить вимогам закону.

Також суд вважає необґрунтованими та безпідставними посилання відповідача на ч.3 ст.24 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності , якою передбачено, що у разі відсутності плану зонування або детального плану території, затвердженого відповідно до вимог цього Закону, передача (надання) земельних ділянок із земель державної або комунальної власності у власність чи користування фізичним та юридичним особам для містобудівних потреб забороняється, крім випадків:

1) розташування на земельній ділянці будівлі (споруди), що перебуває у власності фізичної або юридичної особи;

2) приватизації громадянином земельної ділянки, наданої йому в користування відповідно до закону;

3) надання земельної ділянки, розташованої на території зони відчуження чи зони безумовного (обов`язкового) відселення, що зазнали радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи;

4) надання земельної ділянки для розміщення лінійних об`єктів транспортної та енергетичної інфраструктури (доріг, мостів, естакад, ліній електропередачі, зв`язку);

5) буріння, влаштування та підключення нафтових і газових свердловин за межами населених пунктів;

6) будівництва, експлуатації військових та інших оборонних об`єктів.

Передача (надання) земельних ділянок із земель державної або комунальної власності у випадках, визначених цією частиною, за відсутності плану зонування або детального плану території не допускається, якщо земельна ділянка: розташована в межах зелених зон населених пунктів, внутрішньоквартальних територій (територій міжрайонного озеленення, елементів благоустрою, спортивних майданчиків, майданчиків відпочинку та соціального обслуговування населення); віднесена до категорії земель природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, історико-культурного призначення, рекреаційного призначення (крім земель для дачного будівництва), лісогосподарського призначення.

З матеріалів справи вбачається, що позивач просила надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтованою площею 2,00 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення комунальної власності на території с Надія Старостинської сільської ради Роздільнянського району Одеської області (в межах населеного пункту).

Водночас, вказана категорія земель не включена до переліку, наведеному у ч. 3 ст.24 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності".

Також суд враховує, що Закон України "Про регулювання містобудівної діяльності" встановлює правові та організаційні основи містобудівної діяльності і спрямований на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів.

Відповідно до ст.ст.38-39 Земельного кодексу України до земель житлової та громадської забудови належать земельні ділянки в межах населених пунктів, які використовуються для розміщення житлової забудови, громадських будівель і споруд, інших об`єктів загального користування. Використання земель житлової та громадської забудови здійснюється відповідно до генерального плану населеного пункту, іншої містобудівної документації, плану земельно-господарського устрою з дотриманням будівельних норм, державних стандартів і норм.

Тобто, оскільки бажана земельна ділянка зазначена як така, що знаходиться в межах населеного пункту та відноситься до земель сільськогосподарського призначення, тому її відведення у передбаченому Земельним кодексом України порядку для ведення особистого селянського господарства не потребує наявності містобудівної документації.

Також суд відхиляє посилання відповідача на листи Роздіяльнянської районної державної адміністрації від 02.06.2017 року за вих. № 1042/1/11/01-23, від 16.12.2019 року за вих. № 2903/1/11/01-23 Щодо необхідності розроблення містобудівної документації на місцевому рівні , оскільки вони носять рекомендаційний характер.

З урахуванням зазначеного, відмова Старостинської сільської ради Роздільнянського району Одеської області, згідно пункту 1 рішення №736 від 13.12.2019 року, у наданні ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 2.0 га для ведення особистого селянського господарства на території села Надія Старостинської сільської ради Роздільнянського району Одеської області, є протиправною.

Водночас, щодо позовної вимоги позивача про зобов`язання відповідача надати їй дозвіл на розроблення проекту землеустрою згідно заяви від 04.11.2019 року, суд зазначає наступне.

Так у рішенні від 31.07.2003 року у справі Дорани проти Ірландії Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття ефективний засіб передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі Салах Шейх проти Нідерландів , ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

При вирішенні справи Каіч та інші проти Хорватії (рішення від 17.07.2008 року), Європейський суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права ст.1 Протоколу №1 до Європейської Конвенції з прав людини, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.

Рішенням Конституційного Суду України у справі № 3-рп/2003р від 30.01.2003 року визначено, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Відповідно до ч.2 ст.9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Так, зі змісту Рекомендації R (80) 2 Комітету Міністрів державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень від 11.03.1980 року під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

На законодавчому рівні поняття "дискреційні повноваження" суб`єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення.

Дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі.

Здійснюючи судочинство Європейський суд неодноразово аналізував наявність, межі, спосіб та законність застосування дискреційних повноважень національними органами, їх посадовими особами.

Зокрема, в рішенні Європейського суду з прав людини від 17.12.2004 року у справі Педерсен і Бодсгор проти Данії зазначено, що здійснюючи наглядову юрисдикцію, суд, не ставлячи своїм завданням підміняти компетентні національні органи, перевіряє, чи відповідають рішення національних держаних органів, які їх винесли з використанням свого дискреційного права, положенням Конвенції та Протоколів до неї.

Суд є правозастосовчим органом та не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень.

Суб`єкти владних повноважень застосовують надані їм в межах закону повноваження на власний розсуд, без необхідності узгодження у будь-якій формі своїх дій з іншими суб`єктами (дискреційні повноваження). Втручання в дискреційні повноваження суб`єкта владних повноважень виходить за межі завдань адміністративного судочинства.

Таким чином суд не вправі підміняти собою державні органи, компетенція яких чітко регламентована чинним законодавством. Зазначення судом конкретних дій відповідача під час розгляду скарги, є виходом за межі повноважень суду, наданих чинним законодавством при постановленні судових рішень.

Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 08.05.2018 року у справі №815/3799/17, від 21.08.2018 року у справі №810/3393/17.

Як вже було зазначено судом вище, підстави для відмови в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства є вичерпними і не потребують розширеного тлумачення, а саме: невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Разом з цим, в оскаржуваному рішенні від 13.12.2019 року, а також в протоколах засідань постійної комісії від 11.12.2019 року та сесії ради від 13.12.2019 року чітко не зазначено передбачених Земельним кодексом України підстав для відмови в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, як і не вказано належного обґрунтування їх наявності.

З урахуванням зазначеного, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги позивача шляхом зобов`язання Старостинської сільської ради Роздільнянського району Одеської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 04.11.2019 р. про надання їй дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства на території села Надія Старостинської сільської ради Роздільнянського району Одеської області та прийняти рішення по даній заяві з урахуванням правової оцінки, наданої судом.

Суд вважає, що саме такий спосіб захисту порушеного права позивача з боку відповідача є належним та достатнім в даному випадку.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем до позовної заяви була додана квитанція від 10.03.2020 року №КП/2179/1 про сплату судового збору за подання адміністративного позову майнового характеру у загальній сумі 840,80 грн.

На підставі вищезазначеного, враховуючи наявність підстав для задоволення позовної заяви ОСОБА_1 , суд вважає необхідним стягнути на користь позивача суму сплаченого ним судового збору з Старостинської сільської ради Роздільнянського району Одеської області за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Керуючись вимогами ст.ст. 2, 5, 6-11, 77, 90, 205, 241-246, 251, 255, 257-262, 293-295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ :

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Старостинської сільської ради Роздільнянського району Одеської області (67420, Одеська область, Роздільнянський район, с. Старостине, вул. Центральна, 2) про визнання протиправною відмови, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправною відмову Старостинської сільської ради Роздільнянського району Одеської області викладену у пункту 1 рішення №736 від 13.12.2019 року у наданні ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства на території села Надія Старостинської сільської ради Роздільнянського району Одеської області.

Зобов`язати Старостинську сільську раду Роздільнянського району Одеської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 04.11.2019 року про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства на території села Надія Старостинської сільської ради Роздільнянського району Одеської області та прийняти рішення по даній заяві з урахуванням правової оцінки, наданої судом.

В задоволені іншої частини позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Старостинської сільської ради Роздільнянського району Одеської області (код ЄДРПОУ 04380442) за рахунок її бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) суму сплаченого позивачем судового збору за подання адміністративного позову у розмірі 840,80 грн.

Рішення суду може бути оскаржене до П`ятого апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, встановлені статтями 293, 295 та пп.15.5 п.15 ч.1 розділу VII Перехідні положення КАС України.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, встановлені ст. 255 КАС України.

Суддя О.В. Білостоцький

.