Рішення

від 30.07.2020 по справі 420/4636/20

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/4636/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 липня 2020 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Юхтенко Л.Р.,

розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні Одеського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Головного управління пенсійного фонду України в Одеській області (код ЄДРПОУ 20987385, місцезнаходження: 65012, м. Одеса, вул. Канатна, 83) про визнання незаконним та скасування рішення від 14 лютого 2020 року та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

До суду 01 червня 2020 року надійшла позовна заява ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Головного управління пенсійного фонду України в Одеській області (код ЄДРПОУ 20987385, місцезнаходження: 65012, м. Одеса, вул. Канатна, 83), в якій позивач просив визнати незаконним та скасувати рішення про підтвердження періоду роботи, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах від 14 лютого 2020 року, протокол №2 Про відмову ОСОБА_1 в зарахуванні до пільгового стажу періоди роботи з 22.08.1992 року по 31.12.1999 року, оскільки відсутні відомості про проведення атестації робочих місць з 21.08.1992 року та рішення №3 від 17.02.2020 року Про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах та Списком №2 та зобов`язання зарахувати до пільгового стажу за Списком №2 період роботи з 22.08.1992 року по 31.12.1999 року на посаді терміста в Одеському дослідно-експериментальному заводі устаткування та призначити пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування , починаючи з 14.12.2018 року.

Ухвалою від 02 червня 2020 року прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржувані рішення є протиправними, такими, що порушують право позивача на пенсійне забезпечення на пільгових умовах та підлягають скасуванню.

Так, позивач зазначив, що відповідно до записів у трудовій книжці позивач працював у Одеському дослідно-експериментальному заводі устаткування в період часу з 03 травня 1985 року по 31 грудня 1999 року на посаді терміста печей обігріву, всі записи у трудовій книжці є точними та зрозумілими, так як в них зазначені посади та періоди роботи. 14 грудня 2018 року він звернувся до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Проте йому було відмовлено, у зв`язку з тим, що не надано наказу про атестацію робочого місця. Позивач оскаржив відмову у призначенні пенсії до суду. На виконання рішення суду відповідачем повторно розглянута заява від 14.12.2018 року, втім відповідач знову відмовив у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах через відсутність загального страхового стажу - 27 років та пільгового стажу за Списком № 2 - 12, 6 років, відповідачем не зараховано до загального страхового стажу період роботи з 01.01.2000 року по 30.09.2002 у фермерському господарстві Васільок та в колгоспі та не зараховано знову до пільгового стажу за Списком № 2 період роботи термістом з 22.08.1992 року по 31.12.1999 року, так як відсутні відомості про проведення атестації робочих місць з 21.08.1992 року.

Також позивач зазначив, що 16.03.2020 року позивач подав повторно документи для обчислення загального страхового стажу, але це не вплинуло на результат розгляду заяви.

Позивач таку відмову вважає протиправною, на думку позивача, йому вистачає загального страхового стажу для призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

Щодо не зарахування до пільгового стажу роботи на посаді терміста, позивач зазначив, що посада терміста відповідно до Постанови КМУ 162 від 11.03.1994 року, яка діяла у період роботи позивача на посаді терміста, включена до Списку № 2.

Також, позивач зазначив, що несвоєчасна атестація робочих місць за умовами праці, чим відповідач обґрунтовує відсутність права на зарахування зазначеного періоду роботи до пільгового стажу, оскільки обов`язок щодо проведення атестації робочих місць законодавством покладено на керівників підприємств, а тому своєчасність проведення атестації робочих місць за умовами праці не залежить від працівника та не може обмежувати його право на отримання пенсії.

Таким чином, позивач вважає, що він надав до пенсійного органу належним чином засвідчені копії документів, які дають право на призначення пенсії на пільгових умовах.

У встановлений судом строк, відповідач подав до суду відзив на позовну заяву (вхід. №23391/20 від 18.06.2020 року; вхід. № ЕП/8918/20 від 18.06.2020року).

Відповідно до відзиву на позовну заяву, відповідач позовні вимоги не визнав та просив відмовити в задоволенні позову повністю, посилаючись на те, що на підставі поданих позивачем документів було обчислено загальний страховий стаж, який дає право на призначення пенсії осіб, яка досягла пенсійного віку, до страхового стажу заявника не було враховано у фермерському господарстві Васильок період з 01.01.2000 року по 30.09.2002 року, оскільки відсутні документи, які підтверджують сплату страхових внесків господарством за заявника, та в результаті обрахунку страхового стажу було встановлено, що страховий стаж заявника складає 24 роки 8 місяців та до пільгового стажу не було враховано період роботи з 22.08.1992 року по 31.12.1999 року на посаді терміста, оскільки відсутні відомості про проведення атестації робочих місць з 21.08.1992 року.

Враховуючи вищевикладене, відповідач вважає, що головне управління не порушувало прав, свобод та інтересів позивача, а діяло лише на підставі норм чинного законодавства України.

На виконання ухвали суду відповідачем надано належним чином засвідчені копії матеріалів пенсійної справи позивача (вхід. №23391/20 від 18.06.2020 року).

Позивачем, в свою чергу, надано відповідь на відзив, відповідно до якої позивач наполягав на задоволенні позовних вимог.

Відповідач подав заперечення, в яких просив відмовити в задоволенні позову.

Позивач на відкрите судове засідання не з`явився, повідомлений належним чином та завчасно. До суду 06 липня 2020 року (вхід.№ 25861/20) надійшла заява про розгляд справи за відсутності позивача.

Відповідач на судове засідання не з`явився, повідомлений належним чином та завчасно, про що свідчить розпис представника на розписці.

Згідно з ч. 9 ст. 205 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

З цих підстав, суд постановив ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання від 06 липня 2020 року, про продовження розгляду справи у письмовому провадженні на підставі наявних матеріалів.

Вивчивши матеріали справи, а також обставини, якими обґрунтовуються вимоги, докази, якими вони підтверджуються, судом встановлено таке.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується паспортом серії НОМЕР_2 (а.с.8-9).

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 09 серпня 2018 року по справі № 508/264/19 адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено.

Визнано протиправними та скасовано рішення Березівського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Одеській області № 1 від 13.03.2019р. про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до ст.114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Визнано протиправними та скасовано рішення комісії питань підтвердження стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років при Головному управлінні Пенсійного фонду України в Одеській області від 30.01.2019р., протокол №1, щодо відмови ОСОБА_1 в підтверджені стажу роботи, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області (код ЄДРПОУ 20987385, м.Одеса, вул. Канатна,83) розглянути повторно заяву ОСОБА_1 про підтвердження стажу роботи.

Зобов`язано Березівське об`єднане управління Пенсійного фонду України в Одеській області (код ЄДРПОУ 40375386, м.Березівка, вул. М. Грушевського,1) розглянути повторно заяву ОСОБА_1 від 14.12.2018р. про призначення йому пенсії за віком на пільгових умовах.

Так, суд встановив, що на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 09 серпня 2018 року, комісія при ГУПФУ в Одеській області повторно розглянула заяву позивача про призначення пенсії за віком на пільгових умовах та прийняла рішення про результати розгляду заяви (протокол №2) відповідно до якого, скасовано рішення Комісії від 30.01.2019 року, протокол №1 щодо відмови у підтвердженні ОСОБА_1 стажу роботи, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах. Підтверджено ОСОБА_1 у зарахуванні до пільгової роботи періоду роботи з 03.05.1985 року по 21.08.1992 року на посаді терміста відповідно до Списку №2 виробництв, робіт, професій та показників робіт, на яких дає право на пільгове пенсійне забезпечення, затвердженого постановою КМУ від 11.03.1994 року №162 розділ ХІУ Металообробка . Відмовлено в зарахуванні до пільгового стажу період роботи з 22.08.1992 року по 31.12.1999 року, оскільки відсутні відомості про проведення атестації робочих місць з 21.08.1992 року (а.с.12).

Також, матеріалами справи підтверджено, що на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 09 серпня 2018 року по справі №508/264/19 ГУПФУ в Одеській області 17 лютого 2020 року прийнято рішення №3 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 , відповідно до якого відмовлено у призначенні пенсії за віком по Списку № 2 відповідно Закону, у зв`язку з відсутністю 12 років 6 місяців пільгового стажу роботи на посадах із шкідливими та важкими умовами праці за Списиком №2 та відсутністю 27 років страхового стажу.

Так, відповідно до рішення зазначено, що враховуючи, що пільговий стаж складає 7 років 3 місяці заявник набуде право на призначення пільгової пенсії по Списку № 2 із зменшенням пенсійного віку встановленого ст. 26 Закону на 2 роки у віці 58 років при наявності страхового стажу, встановленого статтею 114 Закону не менше 28 років 6 місяців. Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону, право на призначення пенсії за віком мають особи після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу з 01 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років.

У позовній заяві позивач зазначив, що ним додані документи на підтвердження загального страхового стажу та відповідно до протоколу призначення пенсії від 16.03.2020 року, загальний страховий стаж складає 27 років, 1 місяць, 22 дні (а.с. 36), але це не вплинуло на результат розгляду заяви.

Так, суд встановив, що 16 березня 2020 року позивач подав заяву встановленого зразка за призначенням/перерахунком пенсії. Пенсійним органом здійснено обчислення стажу ОСОБА_1 , відповідно до якого загальний страховий стаж складає 27 років 1 місяць 22 дні, із них за списком № 2 - 7 років 3 місяці 20 днів.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням відповідача, позивач звернувся з позовом до суду.

Проаналізувавши положення чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, обставини справи, що мають значення для розгляду та вирішення справи, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог частково, з огляду на таке.

Спірні правовідносини регулюються Законом України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування № 1058-IV від 09 липня 2003 року, Законом України Про пенсійне забезпечення , Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України № 22-1 від 25.11.2005 року, Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 р. № 637.

Так, суд встановив, та як зазначив представник відповідача у відзиві на позовну заяву, що на підставі поданих заявником документів, станом на дату звернення із заявою про призначення пенсії 14.12.2018 року, було обчислено загальний страховий стаж, який дає право на призначення пенсії особі, яка досягла пенсійного віку, однак до страхового стажу не було враховано період роботи у фермерському господарстві Васильок з 01.01.2000 року по 30.09.2002 року, оскільки відсутні документи, які підтверджують сплату страхових внесків господарством заявника та в результаті обліку страхового стажу було встановлено, що страховий стаж заявника складає 24 роки 8 місяців.

Згідно з ст. 9 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування № 1058-IV від 09 липня 2003 року (надалі - Закон № 1058-IV), відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності; пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Відповідно до ч. 2 ст. 24 цього Закону, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Щодо обчислення загального страхового стажу суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 3 ст. 28 Закону України Про селянське фермерське господарство , який діяв на час роботи позивача у фермерському господарстві Васільок з 01.01.2000 по 30.09.2002 року (закон втратив чинність 29.07.2003 року), час роботи в селянському (фермерському) господарстві членів господарства та осіб, які працюють у ньому за трудовим договором (контрактом), зараховується до загального і безперервного стажу роботи на підставі записів у трудовій книжці і документів, що підтверджують сплату внесків (збору) на соціальне страхування.

Відповідно до ст. 56 Закону України Про пенсійне забезпечення , до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв. До стажу роботи зараховується також: а) будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота в`язнів і робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків.

Відповідачем зазначено у запереченнях, що за даними архівної довідки 112-П від 30.05.2018 року, а також довідки про результати перевірки обґрунтованості видачі довідки для призначення пенсії шляхом ознайомлення з архівними документами № 3268 від 22.04.2020 року, відомості про сплату страхових внесків за період 01.01.2000 по 30.09.2002 відсутні.

У свою чергу, позивачем не надані докази на спростування цих доводів.

Тому, суд доходить висновку, що за відсутності відомостей про сплату страхових внесків, період роботи 01.01.2000 року по 30.09.2002 року у фермерському господарстві Васільок не може бути зарахований до загального страхового стажу позивача.

Також, у оскарженому рішенні відповідач зазначив, що до пільгового стажу не було зараховано період роботи з 22.08.1992 року по 31.12.1999 року, оскільки відсутні відомості атестації робочих місць з 21.08.1992 року, та в результаті підрахунку пільгового стажу було встановлено, що пільговий стаж заявника складає 7 років 3 місяці.

Так, матеріалами справи підтверджено, що у згідно з трудової книжки ОСОБА_1 від 16.12.1984р., позивач у період з 30.10.1981 р. по 30.10.1984р. - проходив службу в лавах Радянської армії; з 16.12.1984р. - працював на посаді моториста - слюсаря в транспортний цех Одеського дослідно-експериментального заводу устаткування; 01.02.1985р.-переведено в термічний цех учнем терміста пічей обігріву; з 03.05.1985р.- присвоєно 2-й розряд терміста пічей обігріву; 01.07.1986р.- присвоєно 4-й розряд терміста пічей обігріву; 28.08.1995р. Одеський дослідно-експериментальний завод реорганізовано в ВАТ ОПЕКС ; 31.12.1999р. звільнено за власним бажанням.

Згідно з довідки ПП АГУНА №51 від 14.12.2012р., ОСОБА_2 працював на Одеському дослідно-експериментальному заводі устаткування з 16.12.1984р. по 31.12.1999р. З 28.08.1995р. Одеський дослідно-експериментальний завод реорганізовано в ВАТ ОПЕКС , з 08.06.2006р. ВАТ ОПЕКС ліквідовано, архівні документи зберігаються в ПП АГУНА (а.с18).

Відповідно до довідки ПП АГУНА №52 від 14.12.2012р., ОСОБА_2 працював на Одеському дослідно-експериментальному заводі устаткування з 16.12.1984р. -мотиристом-сюсарем в транспортному відділі. З 31.12.1999р. звільнений з заводу за власним бажанням з посади термістом пічей обігріву.

Таким чином, ОСОБА_2 працював на Одеському дослідно-експериментальному заводі-15 років.

З 28.08.1995р. Одеський дослідно-експериментальний завод реорганізовано в ВАТ ОПЕКС , з 08.06.2006р. ВАТ ОПЕКС ліквідовано, архівні документи зберігаються в ПП АГУНА (а.с.19).

Згідно з довідки уточнюючої особливий характер роботи або умови праці, необхідні для призначення пільгової пенсії ПП АГУНА від 14.12.2012р. №49 ОСОБА_1 працював повний робочий день з 01.02.1985р. по 31.12.1999р. (14 років 11 місяців) на Одеському дослідно-експериментальному заводі устаткування, в термічному цеху на посаді терміста пічей обігріву. Підставою для видачі довідки стало: наказ №61 від 01.02.1985р., карт-2, розрахункові відомості (а.с.17).

Ці обставини та факти встановлені у рішенні Одеського окружного адміністративного суду від 09 серпня 2018 року по справі № 508/264/19, яке набрало законної сили 15 січня 2020 року.

Втім позивачу не зараховано до пільгового стажу періоди роботи позивача з 22.08.1992 року по 31.12.1999 року, оскільки відсутні відомості проведення державної атестації робочих місць з 21.08.1992 року (а.с.11).

Щодо не зарахування до пільгового стажу періоди роботи позивача з 22.08.1992 року по 31.12.1999 року, суд зазначає таке.

Суд встановив, що зазначений період роботи підтверджено позивачем відповідними довідками, що підтверджують особливий характер праці, що дає право на призначення пільгової пенсії та не заперечується відповідачем.

Стосовно відсутності атестації робочих місць під час роботи позивача, що є необхідним для призначення пільгової пенсії, суд зазначає таке.

Атестація робочих місць за умовами праці, яка проводиться на підприємствах і організаціях незалежно від форм власності й господарювання, де технологічний процес, використовуване обладнання, сировина та матеріали є потенційними джерелами шкідливих і небезпечних виробничих факторів, що можуть несприятливо впливати на стан здоров`я працюючих, а також на їхніх нащадків як тепер, так і в майбутньому, запроваджена Порядком проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.1992р. №442, який набув чинності 21.08.1992р.

Відповідно до п. 3 цієї постанови, керівникам підприємств та організацій незалежно від форм власності й господарювання доручено провести атестацію робочих місць, визначити за її результатами перелік робочих місць, виробництв, робіт, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням та ознайомити з ним трудящих. Як вбачається, нормативно-правовим актом не передбачена його зворотна дія, а отже атестація робочих запроваджена з 21.08.1992 року та на майбутнє.

Відповідно до п. 2 Порядку застосування Списків N 1 і N 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого Постановою КМУ №383 від 18.11.2005 року під повним робочим днем слід уважати виконання робіт в умовах, передбачених Списками (36-2003-п ), не менше 80 відсотків робочого часу, установленого для працівників даного виробництва, професії чи посади, з урахуванням підготовчих, допоміжних, поточних ремонтних робіт, пов`язаних з виконанням своїх трудових обов`язків.

Пунктом 4.5 цього Положення встановлено, що якщо ж атестація з 21.08.92 не проводилася чи за результатами атестації, вперше проведеної після 21.08.97, право не підтвердилось, до пільгового стажу зараховується лише період роботи із шкідливими умовами праці на даному підприємстві, в установі чи організації до 21.08.92 включно, тобто до набуття чинності Порядком проведення атестації робочих місць ( 442-92-п ). У такому ж порядку зараховується пільговий стаж, якщо за результатами атестації, вперше проведеної до 21.08.97, право на пільгове пенсійне забезпечення не підтвердилось.

Згідно з п.20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року за № 637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, встановлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств або організацій. У довідці має бути вказано: період роботи, що зараховується до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана довідка.

В ході розгляду справи встановлено, що у спірний період позивач працював на посаді, робота на якій дає право на призначення пенсії на пільгових умовах за Списком №2 на зазначеному заводі.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.02.2020р. справа №520/15025/16-а сформувала правовий висновок, відповідно до якого не проведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємства не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць покладається на власника підприємства, а не працівника. При цьому контролюючу функцію у відносинах щодо проведення атестації робочих місць на підприємстві виконує держава в особі відповідних контролюючих органів, а не працівник, і колегія суддів не вбачає підстав для відступу від такої правової позиції.

Таким чином, враховуючи висновки Великої Палати Верховного Суду, суд вважає, що не надання позивачем доказів проведення атестації займаного ним у спірний період робочого місця не є підставою для відмови у зарахуванні зазначеного періоду роботи до пільгового стажу роботи за наявності документів, які підтверджують цей стаж.

Таким чином, су вважає, що відповідачем протиправно не зараховано до пільгового стажу період роботи позивача з 22.08.1992 року по 31.12.1999 року з підстав не надання відомостей про проведення атестації робочих місць.

Також суд враховує, що на даний час позивач не має змоги надати будь-які додаткові документи на підтвердження проведення атестації робочих місць, оскільки Одеський дослідно-експериментальний завод устаткування 28.08.1995 року реорганізований у ВАТ ОПЕКС , яке, в свою чергу, було ліквідоване за рішенням господарського суду та запис про припинення юридичної особи вчинений 21 червня 2007 року.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд доходить висновку, що при повторному розгляді заяви позивача про призначення пенсії від 14.12.2018 року, пенсійним органом неповно з`ясовані всі обставини, та рішення № 3 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 від 17 лютого 2020 року прийнято необґрунтовано, без повного з`ясування всіх обставин та непропорційно, а тому є протиправним та підлягає скасуванню.

Втім суд вважає, що слід відмовити у задоволенні позовних вимог про визнання протиправним та скасування рішення комісії при Головному управлінні про підтвердження періоду роботи, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах від 14 лютого 2020 року, протокол № 2 Про відмову ОСОБА_1 в зарахуванні до пільгового стажу період роботи з 22.08.1992 до 31.12.1999 року, оскільки ці рішення передували рішенню № 3 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 від 17 лютого 2020 року та саме рішення № 3 має правові наслідки для позивача і визнання протиправним та скасування № 3 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 від 17 лютого 2020 року є ефективним способом захисту та відновлення порушених прав позивача.

У свою чергу, враховуючи вищевикладені та встановлені судом обставини, суд вважає, що також є обґрунтованими та належать задоволенню позовні вимоги позивача про зобов`язання зарахувати до пільгового стажу за Списком №2 період роботи з 22.08.1992 року по 31.12.1999 року на посаді терміста в Одеському дослідно-експериментальному заводі устаткування, оскільки, на думку суду, саме шляхом зобов`язання відповідача зарахувати вказаний період до пільгового стажу є дотриманням судом гарантій на те, що спір між сторонами буде остаточно вирішений, та належним способом захисту порушеного права, враховуючи, що позивач повторно звернувся до суду за захистом своїх порушених прав.

Щодо позовних вимог позивача про зобов`язання призначити пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування , починаючи з 14.12.2018 року, суд зазначає таке.

Так, відповідно до абзаців першого, другого пункту 2 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV, пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які відповідно до цього Закону мають право на пенсію на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону.

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (абзац перший частини четвертої статті 24 Закону № 1058-IV).

Статтею 114 Закону № 1058-IV врегульовані питання щодо пенсії за віком на пільгових умовах та за вислугу років для окремих категорій працівників.

Відповідно до частини першої статті 114 Закону № 1058-IV, право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.

Згідно з абзацом першим пункту 2 частини другої статті 114 Закону № 1058-IV, на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Працівникам, які не мають стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п`ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону, зокрема, чоловікам - на 1 рік за кожний повний рік такої роботи.

У рішенні № 3 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 від 17.02.2020 року зазначено, що при зверненні за призначенням пенсії на пільгових умовах у період з 01 квітня 2018 року по 31 березня 2019 року, чоловікам потрібно мати страховий стаж не менше 27 років. Тобто при зверненні позивача 14.12.2018 року, позивачу потрібно мати 27 років загального страхового стажу.

Суд встановив, що на дату звернення 14.12.2018 року позивачу виповнилося 55 років.

Відповідно до рішення № 3 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 від 17.02.2020 року на дату звернення 14.12.2018 року позивач мав загальний страховий стаж 24 роки 8 місяці. Не зараховано до загального страхового стажу період роботи з 01.01.2000 року по 30.09.2002 року у фермерському господарства Васільок та суд визнав такі дії правомірними, з підстав вище викладених у рішенні.

Також під час прийняття рішення № 3 відповідачем не був врахований стаж за роботу у колгоспі з 1966 року.

Таким чином на дату звернення 14.12.2018 року у позивача не вистачало загального страхового стажу.

Суд встановив, що 16 березня 2020 року позивач подав заяву встановленого зразка за призначенням/перерахунком пенсії з додатками, до яких подано документ про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій, кількість 1, № документа 75-П.

Дослідивши заяву про призначення/перерахунок пенсії від 14.12.2018 року та документи, які були подані позивачем разом із заявою, суд встановив, що серед поданих документів про стаж, що визначені Порядком підтвердження трудового стажу для призначення пенсії такого документу за № 75-П, подано не було.

Суд встановив, що пенсійним органом здійснено обчислення стажу ОСОБА_1 , відповідно до якого загальний страховий стаж складає 27 років 1 місяць 22 дні. З проведеного розрахунку стажу для розрахунку права ОСОБА_1 видно, що відповідачем включено до загального страхового стажу позивача періоди роботи в колгоспі з 1966 року, а саме: з 01.07.1977 по 31.12.1997; з 01.01.1978 по 31.12.1978; з 01.01.1979 по 31.12.1979; з 01.01.1980 по 29.10.1981.

Втім в матеріалах справи відсутнє рішення пенсійного органу за результатами розгляду вказаної заяви позивача від 16 березня 2020 року з урахуванням проведеного обчисленого загального страхового стажу позивача та доданих до неї документів.

Таким чином, враховуючи вищевикладені встановлені обставини, суд доходить висновку, що документи подані позивачем разом із заявою про призначення/перерахунку пенсії від 16.03.2020 року не були предметом дослідження відповідачем при прийнятті рішення № 3 про відмову у призначенні пенсії, а тому відсутні правові підстави для зобов`язання відповідача у призначенні пенсії на підставі заяви від 14.12.2018 року та за пакетом документом, які подані позивачем разом із заявою.

У свою чергу, суд зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 9 КАС України, суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з п. 10 ч. 2 ст. 245 КАС України, у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

Враховуючи вищевикладені приписи процесуального кодексу, з метою захисту прав позивача, суд вважає необхідним вийти за межі позовних вимог та зобов`язати відповідача розглянути заяву позивача про призначення/перерахунку пенсії від 14.12.2018 року та заяву за призначенням/перерахунком пенсії від 16.03.2020 року з урахуванням висновків, викладених у рішенні суду.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно з ч.1 ст.6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Відповідно до ч.1,3 ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, оцінюючи встановлені факти, суд дійшов висновку, що відповідач, заперечуючи проти позову частково довів, з посиланням на відповідні докази правомірності своїх дій та рішення, а тому позовні вимоги належать задоволенню частково.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З огляду на те, що по суті спір вирішений на користь позивача, суд доходить висновку, що з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області за рахунок бюджетних асигнувань належать стягненню судовий збір у розмірі 840,80 грн., сплачений позивачем.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 6, 12, 72, 77,90, 139, 246, 255,295,297 КАС України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Головного управління пенсійного фонду України в Одеській області ( код ЄДРПОУ 20987385, місцезнаходження: 65012, м. Одеса, вул. Канатна, 83) про визнання незаконним та скасування рішення від 14 лютого 2020 року та зобов`язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (код ЄДРПОУ 20987385, місцезнаходження: 65107, м. Одеса, вул. Канатна, 83) №3 від 17.02.2020 року Про відмову у призначенні пенсії за ОСОБА_1 .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області (код ЄДРПОУ 20987385, місцезнаходження: 65012, м Одеса, вул. Канатна, 83) зарахувати ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до пільгового стажу за Списком №2 період роботи з 22.08.1992 року по 31.12.1999 року на посаді терміста в Одеському дослідно-експериментальному заводі устаткування.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області (код ЄДРПОУ 20987385, місцезнаходження: 65012, м Одеса, вул. Канатна, 83) розглянути заяву про призначення/перерахунку пенсії від 14.12.2018 року та заяву за призначенням/перерахунком пенсії від 16.03.2020 року, подані ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) з урахуванням висновків, викладених у рішенні суду.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (код ЄДРПОУ 20987385, місцезнаходження: 65107, м. Одеса, вул. Канатна, буд. 83) на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 840,80 грн. (вісімсот сорок гривень 80 копійок).

Рішення суду може бути оскаржено в порядку та в строки, встановлені ст. ст. 295,297 КАС України, з урахуванням п.п.15.5 п. 15 ч. 1 Перехідних положень КАС України, п. 3 Розділу VІ Прикінцевих положень КАС України.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та в строки, встановлені ст. 255 КАС України.

Суддя Л.Р. Юхтенко

.