Постанова

від 29.07.2020 по справі 826/15246/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/15246/18 Суддя (судді) першої інстанції: Васильченко І.П.

Суддя-доповідач: Губська Л.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 липня 2020 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Губської Л.В.,

суддів: Епель О.В., Оксененка О.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 квітня 2020 року у справі за адміністративним позовом Комунального підприємства ГАЛАГАНИ до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення,-

В С Т А Н О В И В:

Комунальне підприємство ГАЛАГАНИ звернулось до суду з даним позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати рішення про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду № 2067 від 12.11.2010.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що прийняттю спірного рішення передувала перевірка, наслідки якої оформлені актом № 1200 від 12.11.2010. При цьому, перевірка охоплювала період з 01.09.2007 по 20.05.2009, втім спірним рішенням застосовані штрафні санкції за період з 20.05.2004 по 25.09.2008, що суперечить висновкам акту. Також, проведеною перевіркою встановлено відсутність сальдо на початок перевірки, що свідчить про необ`єктивність висновків оспорюваного рішення та підтверджує відсутність порушень з боку позивача щодо дотримання законодавства щодо нарахування, обчислення та сплати страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 квітня 2020 року адміністративний позов задоволено, при цьому, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не надано доказів наявності у позивача заборгованості по сплаті страхових внесків за період з 20.05.2004 по 25.09.2008.

Не погодившись з таким рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального права, просить рішення суду скасувати та постановити нове, яким у задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказує, що за приписами Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або територіальними органами Пенсійного фонду, накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум. При цьому, розрахунок цієї фінансової санкції здійснюється на підставі даних картки особового рахунку платника. Так, зі змісту картки особового рахунку Комунального підприємства ГАЛАГАНИ вбачається наявність заборгованості зі сплати страхових внесків, внаслідок чого, на переконання апелянта, до позивача правомірно було застосовано штрафні санкції та нараховано пеню згідно оспорюваного рішення.

Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду без змін, та вказує на правомірність висновків суду першої інстанції.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України справу розглянуто в порядку письмового провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Так, судом першої інстанції установлено і підтверджується матеріалами справи, що згідно рішення Святошинської районної у місті Києві ради № 302 від 19 березня 2009 року, Комунальне підприємство Галагани реорганізовано шляхом приєднання до Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Святошинського району м. Києва.

Листом № 1 від 03.11.2010 КП Галагани просило управління ПФУ у Святошинському районі м. Києва провести позапланову перевірку підприємства у зв`язку з його реорганізацією та видати довідку про відсутність заборгованості.

На підставі цього звернення, керуючись ст. 64 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування та ст. 6 Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності було проведено позапланову перевірку позивача, наслідки якої оформлені актом від 12.11.2010 № 1200.

Проведеною перевіркою встановлено порушення п. 6 ч. 2 ст. 17 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування .

На підставі висновків акту перевірки, керуючись п. 2 ч. 9 ст. 106 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування , відповідачем було прийнято рішення про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду № 2067 від 12.11.2010.

Не погоджуючись з таким рішенням, позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач як суб`єкт владних повноважень не довів суду, що діяв правомірно, з чим погоджується і колегія суддів з огляду на наступне.

Щодо тверджень позивача про безпідставність проведення перевірки за зверненням ОСОБА_1 від імені КП ГАЛАГАНИ колегія суддів зазначає наступне.

Так, за змістом частин першої, третьої, четвертої статті 105 ЦК України, учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, зобов`язані протягом трьох робочих днів з дати прийняття рішення письмово повідомити орган, що здійснює державну реєстрацію.

Учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, відповідно до цього Кодексу призначають комісію з припинення юридичної особи (комісію з реорганізації, ліквідаційну комісію), голову комісії або ліквідатора та встановлюють порядок і строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється.

До комісії з припинення юридичної особи (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії) або ліквідатора з моменту призначення переходять повноваження щодо управління справами юридичної особи. Голова комісії, її члени або ліквідатор юридичної особи представляють її у відносинах з третіми особами та виступають у суді від імені юридичної особи, яка припиняється.

Окрім цього, згідно з положеннями частини першої статті 10 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань від 15.05.2003 № 755-IV, якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

У постанові від 24.04.2019 в справі № 0940/2231/18 Верховний Суд, на підставі аналізу положень статті 105 ЦК України, зазначив, що до комісії з припинення юридичної особи (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії) або ліквідатора з моменту призначення переходять повноваження щодо управління справами юридичної особи. У цій справі колегія суддів наголосила, що відомості стосовно особи, уповноваженої представляти відповідача без довіреності, яким, у вказаному випадку, є юридична особа публічного права - орган державної влади, містились у Реєстрі, й така інформація є доступною і, у випадку сумніву щодо процесуальної дієздатності голови комісії з припинення діяльності цього органу, суд апеляційної інстанції мав можливість скористатися безкоштовним запитом до Реєстру на офіційному веб-сайті Міністерства юстиції України.

Враховуючи наведені вище законодавчі приписи, належним представником юридичної особи, яка згідно з даними Реєстру, перебуває у процесі припинення, може бути лише голова ліквідаційної комісії або її член за дорученням голови цієї комісії.

На момент звернення до суду з цим позовом, реєстр містив відомості щодо призначення ОСОБА_2 головою комісії з припинення КП ГАЛАГАНИ .

Разом з цим, Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань надає відомості станом на момент оформлення запиту.

Матеріали справи не утримують доказів того, що станом на момент звернення до пенсійного фонду з проханням провести перевірку та станом на момент її проведення ОСОБА_2 вже був призначений головою комісії з припинення або ліквідатором КП ГАЛАГАНИ .

Відтак, дії пенсійного органу щодо проведення перевірки за зверненням ОСОБА_1 , як директора КП ГАЛАГАНИ є цілком законними.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 11 Законом України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування від 09.07.2003 № 1058-IV (в редакції чинній, на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Закон № 1058-IV), загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню підлягають, зокрема, фізичні особи - суб`єкти підприємницької діяльності, у тому числі ті, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), та члени сімей зазначених фізичних осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.

Згідно із пунктом 1 частини першої статті 14 Закону № 1058-IV страхувальниками відповідно до цього Закону є роботодавці: підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, об`єднання громадян, профспілки, політичні партії (у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ, організацій, об`єднань громадян, профспілок, політичних партій, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами), фізичні особи - суб`єкти підприємницької діяльності та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб - суб`єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру, - для осіб, зазначених у пунктах 1, 10, 15 статті 11 цього Закону.

Пунктом 6 частини 2 статті 17 Закону № 1058-IV визначено, що страхувальник зобов`язаний нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.

Згідно із частиною шостою, дванадцятою статті 20 Закону № 1058-IV страхувальники зобов`язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. Базовим звітним періодом для підприємства є календарний місяць. Страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.

Відповідальність за несвоєчасність, повноту нарахування та сплату внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування несе страхувальник - роботодавець.

Згідно із ч. 2 ст. 106 Закону № 1058-IV суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (далі - недоїмка) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.

Виконавчі органи Пенсійного фонду застосовують до страхувальників такі фінансові санкції: за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або територіальними органами Пенсійного фонду, накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно несплачених сум.

Одночасно на суми своєчасно не сплачених (не перерахованих) страхових внесків і фінансових санкцій нараховується пеня в розмірі 0,1 відсотка зазначених сум коштів, розрахована за кожний день прострочення платежу.

Частиною дев`ятою статті 106 Закону № 1058-IV передбачено, що виконавчі органи Пенсійного фонду застосовують до страхувальників такі фінансові санкції, зокрема за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою або подання недостовірних відомостей, що використовуються в системі персоніфікованого обліку та іншої звітності, передбаченої законодавством, до територіальних органів Пенсійного фонду накладається штраф у розмірі 10 відсотків суми страхових внесків, які були сплачені або підлягали сплаті за відповідний звітний період, за кожний повний або неповний місяць затримки подання відомостей, звітності, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а в разі повторного протягом року такого порушення - у розмірі 20 відсотків зазначених сум та не менше 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Одночасно на суми своєчасно не сплачених (не перерахованих) страхових внесків і фінансових санкцій нараховується пеня в розмірі 0,1 відсотка зазначених сум коштів, розрахована за кожний день прострочення платежу.

Із набранням чинності з 01 січня 2011 року Законом України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування від 08 липня 2010 року № 2464-VІ наведена вище норма матеріального права із Закону № 1058-ІV була виключена, проте на момент спірних правовідносин вона була чинною.

За встановленими обставинами справи, відповідачем виявлено порушення позивачем вимог п. 6 ч. 2 ст. 17 Закону № 1058-IV, внаслідок чого станом на 12.11.2010 його заборгованість до Пенсійного фонду складає 12 022, 12 грн.

Отже, у відповідача були підстави для застосування до позивача фінансових санкцій у вигляді штрафу та пені.

Разом з цим, принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень має на увазі, що рішенням повинне бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року, вказує, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Серед критеріїв /принципів/, які повинні застосовуватись суб`єктом владних повноважень при прийнятті ним рішень та вчиненні дій та якими керується адміністративний суд у разі оскарження таких рішень, дій, є, зокрема, критерій законності, відповідно до якого суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним, а рішення суб`єкта владних повноважень має прийматися обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Встановлення невідповідності діяльності суб`єкта владних повноважень вказаним критеріям для оцінювання рішення, (дій) є достатньою підставою для задоволення адміністративного позову, за умови, що встановлено порушення прав та інтересів позивача.

Постановою правління Пенсійного фонду України № 21-1 від 19 грудня 2003 року затверджено Інструкцію про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України (далі - Інструкція), яка визначає, в тому числі, процедуру нарахування і сплати фінансових санкцій та пені (пункт 1.2 Інструкції).

Як передбачено пунктом 9.3.2 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 19 грудня 2003 року № 21-1 розрахунок цієї фінансової санкції здійснюється на підставі даних картки особового рахунку платника.

Згідно ч. 3 ст. 20 Закону № 1058-IV обчислення страхових внесків територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі складених актів перевірки правильності нарахування та сплати страхових внесків, звітності, що подається страхувальником, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суму заробітної плати (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.

Аналогічна норма міститься і в п. 5.9 Інструкції.

Суд першої інстанції слушно зауважив, що в акті перевірки не зазначено, в чому полягає порушення, вчинене позивачем, та періоду такого порушення.

Крім того, акт перевірки та спірне рішення містять розбіжності, зокрема, щодо періоду, за який накладено стягнення. Так, перевірка проводилась за період з 21.05.2009 до 12.11.2010, втім рішенням застосовано штраф та нараховано пеню за період з 20.05.2004 до 25.09.2008. При цьому, в акті перевірки зазначено про відсутність сальдо на початок її проведення.

Враховуючи, що пункт 9.3.2 Інструкції пов`язує розрахунок штрафної санкції з даними картки особового рахунку платника, в межах даної справи відповідачем цих вимог виконано не було, оскільки висновки ату перевірки не узгоджуються ані з відомостями особової карки платника - позивача, ані зі спірним рішенням про накладення штрафу.

Отже, висновки акту, на підставі якого було прийнято спірне рішення, є не підтвердженими, що свідчить про неправомірність цього рішення.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, наявні підстави для задоволення позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання, тобто прийняте рішення відповідає матеріалам справи та вимогам закону, і не підлягає скасуванню.

Згідно ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 243, 250, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві - залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 квітня 2020 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду.

Головуючий-суддя Л.В. Губська

Судді О.В. Епель

О.М. Оксененко