Постанова

від 30.07.2020 по справі 640/17995/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/17995/18 Суддя (судді) першої інстанції: Шейко Т.І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 липня 2020 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Безименної Н.В.

суддів Бєлової Л.В. та Кучми А.Ю.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДФС у м.Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 березня 2020 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю ТМФ Акватехінжсервіс до Головного управління ДФС у м.Києві про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И Л А:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м.Києва з позовом до ГУ ДФС у м.Києві, в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 02.10.2018 №4952615147 та №4962615147.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 березня 2020 року позовні вимоги задоволено повністю.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове судове рішення, яким в задоволенні позову відмовити. Вимоги апеляційної скарги обґрунтовані тим, що позивач мав господарські відносини з ТОВ Сільник , ТОВ Промомаркетгруп , ТОВ Кортес-Плюс , ТОВ Сурінам Плюс , ТОВ Малаві , ТОВ Бром Форс , ТОВ Інтер Текноледжі , ТОВ Гранді Плюс , ТОВ Профбудкомплекс , щодо яких позивачем сформовано податковий кредит за господарськими операціями, які не підтвердженні первинними документами та фактично створено лише видимість їх здійснення, з огляду на відсутність у контрагентів позивача матеріальної бази для виконання умов договорів, не подання ними податкової звітності, наявність щодо посадових осіб контрагентів позивача кримінальних проваджень, допитів директорів, які заперечують здійснення фінансово-господарської діяльності підприємствами та вироків суду.

Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначено, що наявність вироків у кримінальних провадженнях щодо директорів підприємств - контрагентів позивача, ухвалених на підставі угод, не дають підстав для автоматичного висновку про нереальність господарських операцій, при цьому всі придбані позивачем у контрагентів товари були в подальшому ним реалізовані, що підтверджує наявність ділової мети та реальність господарських операцій, які необґрунтовано поставлено під сумнів відповідачем, оскілки повністю підтверджуються доданими до матеріалів справи первинними документами.

Відповідно до ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: 1) відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю; 2) неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання; 3) подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

В силу положень п.3 ч. 1 ст. 311 КАС України, беручи до уваги, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку письмового провадження та враховуючи, що за наявними у справі матеріалами її може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, з огляду на відсутність необхідності розглядати справу у судовому засіданні, беручи до уваги встановлений постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №211 Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 карантину на всій території України, керуючись приписами ст.311 КАС України, справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів доходить наступних висновків.

Статтею 242 КАС України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 05 червня 2018 року ГУ ДФС у м. Києві прийнято наказ №9376 Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ ТМФ АКВАТЕХІНЖСЕРВІС (код 35812695) , зі змісту якого вбачається, що відповідно до підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, у зв`язку з надходженням ухвали слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва Демидовської А.І. від 01 серпня 2016 року у справі №760/6919/16-к, винесеної в рамках кримінального провадження від 08 грудня 2015 року №12015000000000630 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 205, ч. 3 ст. 209, ч. 3 ст. 212, ч. 4 ст. 190 КК України, ухвалено провести документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з рядом контрагентів, вказаних в наказі, за період з 01 січня 2014 року по 29 липня 2016 року тривалістю 5 робочих днів з 07 червня 2018 року по дату завершення перевірки (а.с.22 т.1).

08 червня 2018 року ГУ ДФС у м.Києві видано наказ №9636 Про перенесення строку проведення розпочатої документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ ТМФ АКВАТЕХІНЖСЕРВІС (код 35812695) , пунктом 1 якого визначено перенести строк проведення розпочатої документальної позапланової виїзної перевірки позивача з 08 червня 2018 року до дати відновлення та надання документів у межах строків, визначених пунктом 44.5 статті 44 Податкового кодексу України (а.с.23 т.1).

За наслідками проведення документальної позапланової виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ "Акротус- Систем" (код ЄДРПОУ 39474962), ТОВ "Арнад плюс" (код ЄДРПОУ 39759943), ТОВ "Ренесанс Славія Інвестмент" (код ЄДРПОУ 32852075), ТОВ "ДРАЙВ ДЕНС КИЇВ" (код ЄДРПОУ 35997875), ТОВ "ТІК "ЕНЕРГІЯ" (код ЄДРПОУ 36424719), ТОВ "Біо Плюс" (код ЄДРПОУ 36586825), ТОВ "Світ Фуд" (код ЄДРПОУ 38864306), ТОВ "Металлсервіс Україна" (код ЄДРПОУ 38946535), ТОВ "Фондор Груп" (код ЄДРПОУ 39161539), ТОВ "СТ Мідл" (код ЄДРПОУ 39165685), ТОВ "ГРАН БУТІК" (код ЄДРПОУ 39721811), ТОВ "Арабікус" (код ЄДРПОУ 39795071), ТОВ "Барбадос ЛТД" (код ЄДРПОУ 39861332), ТОВ "Бром форс" (код ЄДРПОУ 39879596), ТОВ "ІНТЕР ТЕКНОЛЕДЖІ" (код ЄДРПОУ 39931839), ТОВ "Елітстар Компані" (код ЄДРПОУ 39931996), ТОВ "Марино Торг" (код ЄДРПОУ 39882792), ТОВ "Домініка Трейд" (код ЄДРПОУ 39883204), ТОВ "Бурж Ком" (код ЄДРПОУ 39936470), ТОВ "Бурбон трейд" (код ЄДРПОУ 39941606), ТОВ Вендер Проджект (код ЄДРПОУ 39401391), ТОВ "Коралсіті" (код ЄДРПОУ 39472352), ТОВ "ВТК Сіріус" (код ЄДРПОУ 39707891), ТОВ "Молгрант" (код ЄДРПОУ 39832034), ТОВ "Мідленд Інвест" (код ЄДРПОУ 39852129), ТОВ "Гард Комьюніті" (код ЄДРПОУ 39873662), ТОВ "Білд Комьюніті" (код ЄДРПОУ 39873730), ТОВ "Бест Комьюніті" (код ЄДРПОУ 39873877), ТОВ"КОНСАЛТКОМ" (код ЄДРПОУ 39932853), ТОВ "Ленсі Груп" (код ЄДРПОУ 39932921), ТОВ "Макао Союз" (код ЄДРПОУ 39938750), ТОВ "Ареал Софт Груп" (код ЄДРПОУ 39954814), ТОВ "Компанія "Інвест Гарант" (код ЄДРПОУ 40136254), ТОВ "Кортес-плюс" (код ЄДРПОУ 39710362), ТОВ "Форест-таун 2015" (код ЄДРПОУ 39882090), ТОВ "Олмофо" (код ЄДРПОУ 39930086), ТОВ "Профбудкомплекс" (код ЄДРПОУ 40028021), ТОВ "ЄС "Європейська будівельно- фасадна компанія" (код ЄДРПОУ 36850050), ТОВ "ЕНКОД КОНСТРАКШН" (код ЄДРПОУ 39237361), ТОВ "ТК Спектр" (код ЄДРПОУ 39730370), ТОВ "Фреш продакшн" (код ЄДРПОУ 38799709), ТОВ "Маджестик Лайн" (код ЄДРПОУ 38952491), ТОВ "Анадора" (код ЄДРПОУ 39937233), ТОВ "Сафарс" (код ЄДРПОУ 39937516), ТОВ "Альтерсвіфт" (код ЄДРПОУ 39832055), ТОВ Врожай 2015" (код ЄДРПОУ 39983410), ТОВ "Стандарт промбуд" (код ЄДРПОУ 40047395), ТОВ "РЗХ ЛІМІТЕД" (код ЄДРПОУ 39526198), ТОВ "Малаві" (код ЄДРПОУ 39861589), ТОВ "Наполі Груп" (код ЄДРПОУ 39865997), ТОВ "Багіра Фінанс" (код ЄДРПОУ 38750731), ТОВ "ІК "Дельта" (код ЄДРПОУ 39623466), ТОВ "Голд Трейд" (код ЄДРПОУ 39279857), ТОВ "Шериф комфорт" (код ЄДРПОУ 39735866), ТОВ "Сурінам плюс" (код ЄДРПОУ 39861463), ТОВ "Промомаркетгруп" (код ЄДРПОУ 39276264), ТОВ "БК "Нові Горизонти" (код ЄДРПОУ 39387168), ТОВ"НОВА ПЕРСПЕКТИВА-2015" (код ЄДРПОУ 39816164), ТОВ "Інгер буд" (код ЄДРПОУ 39452095), ТОВ "Будівельні технології "Кразбуд" (код ЄДРПОУ 39323036), ТОВ "Інтербілд Комьюніті" (код ЄДРПОУ 39932429), ТОВ "Ека Строй Плюс" (код ЄДРПОУ 38637567), ТОВ "Підлога- Бетон" (код ЄДРПОУ 37909981), ТОВ "Біз-лайн" (код ЄДРПОУ 39621563), ТОВ "ТД "Метрокепітал Груп" (код ЄДРПОУ 37354392), ТОВ "Сільник" (код ЄДРПОУ 37692894), ТОВ "Фоса- Інтернейшнл" (код ЄДРПОУ 38380067), ТОВ "ПАНОРАМА-СКАЙ" (код ЄДРПОУ 39343141), ТОВ "Омелюх груп" (код ЄДРПОУ 39343995), ТОВ "БК "Профбуд-2015" (код ЄДРПОУ 39669448), ТОВ "Гранді плюс" (код ЄДРПОУ 39962762), ПП"БУДПОСТАЧ-ЗАКАРПАТТЯ" (код ЄДРПОУ 37858019), ТОВ "САЛЕС ЛТД" (код ЄДРПОУ 39420964), ТОВ "АРГЕНТО УКРАЇНА" (код ЄДРПОУ 39621144), ТОВ "АЛТІМА ТРЕЙД" (код ЄДРПОУ 39870310), ТОВ "КОНТИНЕНТ ДК" (код ЄДРПОУ 38387020), ТОВ "НУБІРОМ" (код ЄДРПОУ 39267705), ТОВ "АСТОР АГРОТРЕЙД" (код ЄДРПОУ 39590404), ТОВ "Ковад-Проммонтаж" (код ЄДРПОУ 34688267) за період з 01.01.2014 по 29.07.2016 відповідачем складено акт від 18.09.2018 №223/26-15-14-07-02-10/35812695 (а.с.24-65 т.1), в якому зафіксовано порушення позивачем:

1) пункту 44.1 статті 44, пункту 198.1 статті 198, пункту 198.2 статті 198, пункту 198.3 статті 198, пункту 198.6 статті 198, пункту 200.1 статті 200 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 422535,00 грн., в тому числі: за лютий 2015 року на суму 16636,00 грн.; за березень 2015 року на суму 13580,00 грн.; за квітень 2015 року на суму 33896,00 грн.; за травень 2015 року на суму 43549,00 грн.; за червень 2015 року на суму 10587,00 грн.; за липень 2015 року на суму 40662,00 грн.; за серпень 2015 року на суму 51477,00 грн.; за вересень 2015 року на суму 21952,00 грн.; за жовтень 2015 року на суму 24490,00 грн.; за листопад 2015 року на суму 58657,00 грн.; за грудень 2015 року на суму 65224,00 грн.; за травень 2016 року на суму 4996,00 грн.; за червень 2016 року на суму 36829,00 грн.;

2) пункту 85.2, пункту 85.4, пункту 85.9 статті 85 ПК України, - підприємством не надано документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення від 02.10.2018:

- №4952615147 форми Р , яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 265185,00 грн., в тому числі за податковим зобов`язанням - 212148,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 53037,00 грн. (а.с.66 т.1);

- №4962615147 форми ПС , яким нараховано фінансові санкції у формі адміністративного штрафу в розмірі 510,00 грн. (а.с.206 т.2).

Вважаючи вказані податкові повідомлення-рішення протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, зазначив, що контролюючий орган дійшов помилкових висновків стосовно неможливості здійснення фінансово-господарських операцій з постачання товарів на адресу позивача зі вказаними відповідачем контрагентами, а доводи податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування податкового кредиту.

За наслідками перегляду рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку, колегія суддів доходить наступних висновків.

Спірні правовідносини, що склались між сторонами регулюються Конституцією України, Податковим кодексом України, який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

В силу вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ст.67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до пп.16.1.4 п.16.1 ст.16 ПК України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Підпунктом 9.1.3 п.9.1 ст.9 ПК України податок на додану вартість віднесено до загальнодержавних податків.

В силу п.44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно п.198.1 ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктами 198.2, 198.3 ст.198 ПК України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (п.198.6 ст.198 ПК України).

Згідно п.201.1 ст.201 ПК України платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) податкову накладну, складену в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, та зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов`язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

В силу вимог п.201.4 ст.201 ПК України податкова накладна складається у день виникнення податкових зобов`язань продавця.

Відповідно до п.201.10 ст.201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов`язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов`язань за відповідний звітний період.

Як вбачається з матеріалів справи та доводів апеляційної скарги, висновки контролюючого органу про порушення позивачем податкового законодавства ґрунтуються на не підтвердженні реальності господарських операцій між позивачем та ТОВ Сільник , ТОВ Промомаркетгруп , ТОВ Кортес-Плюс , ТОВ Сурінам Плюс , ТОВ Малаві , ТОВ Бром Форс , ТОВ Інтер Текноледжі , ТОВ Гранді Плюс , ТОВ Профбудкомплекс .

Під господарською діяльністю розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність (ст.3 ГК України).

Згідно пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Як вбачається з вищенаведених норм, обов`язковими ознаками господарської діяльності є здійснення її суб`єктами господарювання у сфері суспільного виробництва, яка спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; результати зазначеної діяльності - продукція, роботи чи послуги - мають вартісний характер і цінове вираження. Господарська діяльність здійснюється у загальній економічній сфері, а тому має економічні властивості, що неможливе без вартісної оцінки і взаємооцінки, еквівалентності обміну, відповідних обчислень і розрахунків.

За таких обставин, аналіз реальності господарської діяльності має здійснюватись на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту господарських операцій.

З матеріалів справи вбачається, що позивач мав господарські взаємовідносини з ТОВ Сільник , у якого, без укладення письмових договорів, було придбано товари на підставі видаткових накладних від 05.10.2015 №СЛ00000200 на загальну суму 10352,70 грн., в тому числі ПДВ 1425,45 грн (а.с.68 т.1), за наслідком чого було складено податкову накладну від 05.10.2015 №61 (а.с.69 т.1), яка була направлено для реєстрації в ЄРПН та документ було прийнято контролюючим органом, про що свідчить квитанція №1 (а.с.69 т.1 зворот).

Факт проведення розрахунків за вказаною господарською операцією підтверджується заключною випискою по рахунку позивача (а.с.70 т.1).

Придбані у ТОВ Сільник товари в рамках власної господарської діяльності були реалізовані позивачем, про що матеріали справи містять видаткові накладні, довіреності на отримання товару, податкові накладні, квитанції про реєстрацію податкових накладних (а.с.71-82 т.1), що підтверджують наявність ділової мети та підтверджують факт руху матеріальних цінностей, придбаних у зазначеного контрагента.

Також позивач мав господарські взаємовідносини з ТОВ Промомаркетгруп , у якого, без оформлення письмових договорів, придбав товари відповідно до видаткових накладних від 18.09.2015 №ПЕ00000143 (а.с.83 т.1), від 21.09.2015 №ПЕ00000145 (а.с.85), від 22 вересня 2015 року №ПЕ00000189(а.с.88 т.1), від 23.09.2015 №ПЕ00000190 (а.с.91 т.1), за результатами яких було складено податкові накладні, які були направлені для реєстрації в ЄРПН та прийняті контролюючим органом, згідно з квитанціями №1 (а.с.84, 86, 89, 92 т.1).

На підтвердження руху коштів та фактичного здійснення розрахунків за придбані товари матеріали справи містять заключні виписки з банківського рахунку позивача (а.с.87, 93 т.1), які є належним доказом оплати придбаного товару.

З метою підтвердження наявності ділової мети господарських операцій з придбання товарів у ТОВ Промомаркетгруп позивачем подано до суду первинні документи, які доводять подальшу реалізацію відповідних матеріальних цінностей ТОВ Крафт-Плюс , ТОВ Теплосвіт-Львів , ТОВ ТВК Теплотерм ТОВ Платінум-К , ТОВ НВП Армаспецмаш тощо (а.с.94-139 т.1), зокрема, видаткові накладні, довіреності на отримання товару, податкові накладні, квитанції про реєстрацію податкових накладних.

Постачальником ТОВ Кортес-Плюс виписано одержувачу ТОВ ТМФ Акватехінжсервіс видаткові накладні від 30.05.2016 №446, №449 (а.с.140-141 т.1), від 23.05.2016 №431, 434 (а.с.144-145 т.1) на придбання товару, без оформлення письмових договорів.

За результатами здійснення вказаних господарських операцій ТОВ Кортес-Плюс оформлено та направлено для реєстрації в ЄРПН податкові накладні від 30.05.2016 №212 (а.с.142 т.1), від 23.05.2016 №199 (а.с.146 т.1), які були прийняті контролюючим органом та зареєстровані в ЄРПН, що підтверджується квитанціями №1.

Рух коштів за вказаними господарськими операціями в повній мірі підтверджується банківськими звітами про операції по рахунку позивача (а.с.143, 148 т.1), щодо повного розрахунку за придбаний у контрагента товар.

Придбані у ТОВ Кортес-Плюс товари в рамках власної господарської діяльності були реалізовані позивачем, про що матеріали справи містять видаткові накладні, довіреності на отримання товару, податкові накладні, квитанції про реєстрацію податкових накладних (а.с.149-168 т.1), що підтверджують наявність ділової мети та підтверджують факт руху матеріальних цінностей, придбаних у зазначеного контрагента.

Також позивач мав господарські взаємовідносини з ТОВ Сурінам Плюс , у якого, без укладення письмових договорів, було придбано товари на підставі видаткових накладних від 16.11.2015 №СА-0000007 (а.с.169 т.1) та від 17.11.2015 №СА-0000016 (а.с.173 т.1), за наслідком чого було складено податкові накладні від 16.11.2015 №4 (а.с.170 т.1) та від 17.11.2015 №11 (а.с.174 т.1), які були належним чином зареєстровані в ЄРПН.

Факт проведення розрахунків за вказаними господарськими операціями підтверджується заключними виписками по рахунку позивача (а.с.171, 175-178 т.1).

Придбані у ТОВ Сурінам Плюс товари в рамках власної господарської діяльності були реалізовані позивачем, про що матеріали справи містять видаткові накладні, довіреності на отримання товару, податкові накладні, квитанції про реєстрацію податкових накладних (а.с.179-189 т.1), що підтверджують наявність ділової мети та факт руху матеріальних цінностей, придбаних у зазначеного контрагента.

Позивач придбав у ТОВ Малаві товари на підставі видаткової накладної від 19.10.2015 №МА-0000197 (а.с.190) без оформлення письмового договору, за результатами чого було складено податкову накладну від 19.10.2015 №126 (а.с.191), яка була зареєстрована в ЄРПН 30.10.2015, що підтверджується відповідною квитанцією №1 (а.с.192 т.1).

На підтвердження руху коштів та фактичного здійснення розрахунків за придбані товари матеріали справи містять заключну виписку з банківського рахунку позивача (а.с.193 т.1), яка є належним доказом оплати придбаного товару.

Придбаний у ТОВ Малаві товар був позивачем реалізований на користь ПП Артезія та ТОВ Енергометмаш , про що матеріали справи містять видаткові накладні, довіреності на отримання товару, податкові накладні, квитанції про реєстрацію податкових накладних (а.с.194-200 т.1), що підтверджують наявність ділової мети та факт руху матеріальних цінностей, придбаних у зазначеного контрагента.

Також, без укладення письмових договорів, на підставі видаткових накладних, позивач протягом листопада-грудня 2015 року придбав у ТОВ Бром Форс товари, за результатами таких господарських операцій продавцем було складено відповідні податкові накладні, що були належним чином зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, про що матеріали справи містять квитанції №1 про їх прийняття (а.с.201-236 т.1)

Здійснення розрахунків за придбаний позивачем у ТОВ Бром Форс товар в повному обсязі підтверджується наявними в матеріалах справи заключними виписками по рахунку позивача в АТ КБ ПриватБанк (а.с.237-242 т.1).

При цьому, придбаний у ТОВ Бром Форс товар був в подальшому реалізований позивачем, з чого вбачається наявність ділової мети господарських операцій, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями видаткових накладних, довіреностей на отримання товару, податкових накладних, квитанцій про реєстрацію податкових накладних (а.с.243 т.1 - а.с.46 т.2).

На підставі видаткових накладних, без укладання письмових договорів, позивач протягом жовтня 2015 року придбав у ТОВ Інтер Текноледжі товари, за результатами таких господарських операцій продавцем було складено відповідні податкові накладні, що були належним чином зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, про що матеріали справи містять квитанції №1 про їх прийняття (а.с.47-52, 55-59, 61-63 т.2)

Здійснення розрахунків за придбаний позивачем товар в повному обсязі підтверджується наявними в матеріалах справи заключними виписками по рахунку позивача в АТ КБ ПриватБанк (а.с.53-54, 60, 64 т.2).

Придбаний у ТОВ Інтер Текноледжі товар був в подальшому реалізований позивачем, з чого вбачається наявність ділової мети господарських операцій, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями видаткових накладних, довіреностей на отримання товару, податкових накладних, квитанцій про реєстрацію податкових накладних (а.с.65-97 т.2).

В червні-липні 2016 року позивач мав господарські взаємовідносини з ТОВ Гранді Плюс у якого буз укладання письмових договорів, на підставі видаткових накладних був придбаний товар, за наслідком чого складено податкові накладні, які були належним чином зареєстровані в ЄРПН, що підтверджується відповідними квитанціями №1 (а.с.98-105, 108-109 т.2).

Придбаний позивачем товар був оплачений в повному обсязі, що підтверджується заключними виписками по рахунку позивача (а.с.106-107 т.2), та в подальшому позивачем був реалізований придбаний у ТОВ Гранді Плюс , що підтверджується копіями видаткових накладних, довіреностей на отримання товару, податкових накладних, квитанцій про реєстрацію податкових накладних (а.с.110-134 т.2), що в свою чергу доводить наявності ділової мети господарських операцій.

Між позивачем та ТОВ Профбудкомплекс були здійснені господарські операції з придбання товарів на підставі видаткових накладних, без укладання письмових договорів, за результатами яких було складено податкові накладні, що були прийняті контролюючим органом та зареєстровані в ЄРПН, на підтвердження чого матеріали справи містять відповідні квитанції №1. Оплата придбаного товару здійснювалась на підставі відповідних рахунків фактур та в повному обсязі підтверджується звітами про операції по рахунку позивача, відкритому в ПАТ КБ ПриватБанк (а.с.135-158 т.2).

Придбаний у ТОВ Профбудкомплекс товар був в подальшому реалізований позивачем, що доводить наявність ділової мети та підтверджується копіями видаткових накладних, довіреностей на отримання товару, податкових накладних, квитанцій про реєстрацію податкових накладних (а.с.159-184 т.2).

Згідно з довідкою від 10.10.2018 вих.№1/10-2018 (а.с.186) за період з 01.01.2015 по 31.12.2016 торгівельна націнка на товари, які було отримано від постачальників та відвантажено покупцям ТОВ ТМФ Акватехінжсервіс складала 10,63%.

При цьому, матеріали справи містять докази наявності у спірний період у власності директора ТОВ ТМФ Акватехінжсервіс вантажного малотонажного фургону-В марки Volkswagen (а.с.185) та в оренді у підприємства нежитлових приміщень для здійснення власної господарської діяльності (а.с.187-196 т.2).

Отже, матеріалами справи в повній мірі підтверджується придбання позивачем у ТОВ Сільник , ТОВ Промомаркетгруп , ТОВ Кортес-Плюс , ТОВ Сурінам Плюс , ТОВ Малаві , ТОВ Бром Форс , ТОВ Інтер Текноледжі , ТОВ Гранді Плюс , ТОВ Профбудкомплекс , товарів, проведення розрахунків за вчиненими господарськими операціями, та подальша реалізація придбаних товарів із торгівельною націнкою, що в повній мірі відповідає основному виду діяльності позивача за КВЕД 46.69 Оптова торгівля іншими машинами й устаткуванням (а.с.16-21 т.1).

Таким чином, позивачем дотримано вимоги щодо документування та підтвердження здійснених господарських операцій первинними документами, у відповідності до вимог п.44.1 ст.44 ПК України, ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні . Подані позивачем докази підтверджують реальні зміни у майновому стані сторін та дають підстави вважати, що господарські операції, спрямовані на виконання вказаних правочинів, дійсно відбулися та є економічно виправданими.

Посилання контролюючого органу на не подання контрагентами позивача податкової звітності в жодному разі не може бути підставою для висновку про нереальність господарських операцій за укладеними з ними договорами.

Крім того, наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце.

Наявними в матеріалах справи доказами підтверджується наявність у позивача мети та економічної обґрунтованості придбання у ТОВ Сільник , ТОВ Промомаркетгруп , ТОВ Кортес-Плюс , ТОВ Сурінам Плюс , ТОВ Малаві , ТОВ Бром Форс , ТОВ Інтер Текноледжі , ТОВ Гранді Плюс , ТОВ Профбудкомплекс з метою їх подальшої реалізації та отримання прибутку у формі націнки.

Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платників та інших учасників правовідносин у сфері економіки. У зв`язку з цим презюмується, що дії платника, результатом яких є отримання податкової вигоди, вважаються економічно виправданими, а відомості, що містяться у податковій та бухгалтерській звітності платника, - достовірні. Подання платником до контролюючого органу усіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з метою отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо податковий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, що містяться у таких документах. Доводи ж податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування податкового кредиту. Разом з тим, у справі, що переглядається, податковим органом не доведено існування таких обставин.

Юридична відповідальність має індивідуальний характер, тому позивач не може нести відповідальність за можливі протиправні дії інших юридичних осіб. Крім того, порушення контрагентами позивача вимог законодавства про порядок здійснення господарської діяльності не може бути підставою для висновку щодо фіктивність відповідних господарських операцій, належним чином підтверджених.

Здійснення господарської діяльності контрагентом, не може мати наслідків для позивача, оскільки законодавством не передбачений обов`язок суб`єкта підприємницької діяльності бути обізнаним із особливостями господарювання контрагента.

Жодних доказів на підтвердження того, що позивач або контрагенти позивача не мали адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов`язань по спірним операціям та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов`язань, матеріали справи не містять, а відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, всупереч ч.2 ст.77 КАС України, зворотного не доведено.

Відповідачем не надано належних та допустимих доказів щодо відсутності реального вчинення господарських операцій між позивачем та наведеними вище контрагентами, а твердження податкового органу щодо відсутності реального здійснення господарських операцій спростовано наявними матеріалами справи.

Щодо наявних в матеріалах справи протоколів допиту в рамках кримінального провадження №12015000000000630 від 08.12.2015, зокрема, ОСОБА_1 від 02.09.2016 (а.с.109-116 т.3), який заперечує свою участь у ТОВ Промомаркетгруп , ОСОБА_2 від 07.06.2016 (а.с.137-144 т.3), яка заперечує свою участь у діяльності ТОВ Кортес-Плюс , ОСОБА_3 від 30.11.2016 (а.с.157-161), яка заперечує свою участь в господарській діяльності ТОВ Малаві , ОСОБА_5. від 06.06.2016 (а.с.196-203 т.3), який заперечує свою участь в господарській діяльності ТОВ Сурінам Плюс та ТОВ Малаві суд зазначає наступне.

Колегія суддів звертає увагу, що на момент розгляду даної справи відсутня інформація щодо закінчення досудового розслідування та наявності вироку суду у кримінальній справі за вказаним кримінальним провадженням.

Законом, який визначає порядок отримання показань під час досудового слідства та порядок їх фіксації у протоколі допиту є КПК України.

У ч.1 ст.23 КПК закріплено, що суд досліджує докази безпосередньо. Показання учасників кримінального провадження суд отримує усно.

Частина 2 цієї ж статті визначає, що не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться в показаннях, речах і документах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Суд може прийняти як доказ показання осіб, які не дають їх безпосередньо в судовому засіданні, лише у випадках, передбачених цим Кодексом.

Частиною 4 ст.95 КПК України передбачено, що суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них.

Таким чином, протоколи допиту, отримані на стадії досудового слідства, можуть бути визначені як докази лише в разі їх відображення під час розгляду кримінальної справи в суді.

Відповідно до ч.6 ст.78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Отже, до винесення вироку в рамках кримінального провадження, протокол допиту досудового розслідування не може вважатись належним доказом в адміністративному судочинстві.

Факт порушення кримінальної справи та отримання свідчень (пояснень) посадових осіб господарюючих суб`єктів, в рамках такої кримінальної справи, не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій проведених позивачем та його контрагентами.

Матеріали досудового розслідування за вказаними вище кримінальними провадженнями не можуть бути враховані як доказ фіктивності вказаних товариств.

Аналогічний висновок щодо застосування норм права наведений у постанові Верховного Суду від 06 листопада 2018 року у справі №822/551/18, який в силу вимог ч.5 ст.242 КАС України має бути врахований судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

Стосовно не підтвердження купівлі контрагентами позивача придбаного ним товару по ланцюгу постачання, колегія суддів зазначає, що у випадку, якщо поставлені позивачу товари придбавались у контрагентів, які перебувають на спрощеній системі оподаткування та не є платником ПДВ, такі операції не відображаються в ЄРПН, однак, наведені обставини відповідачем не досліджувались, і відповідні посилання контролюючого органу щодо не підтвердження придбання контрагентом позивача товарів по ланцюгу постачання є припущенням, не підтверджені жодним чином та в будь-якому разі не свідчать про нереальність поставки підприємством товару до позивача, оскільки відповідні господарські операції підтверджуються матеріалами справи.

Щодо наявності в матеріалах справи вироку Солом`янського районного суду м.Києва від 03 квітня 2018 року у справі №760/20771/17 (а.с.205 т.3), колегія суддів зазначає наступне.

Вказаним вироком затверджено угоду між прокурором відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтриманням державного обвинувачення Генеральної прокуратури України Ватутіним О.М. та обвинуваченим ОСОБА_4 про визнання винуватості, визнано ОСОБА_4 винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч.1 ст.205, ч.2 ст.205-1 КК України і призначено йому покарання у виді штрафу в розмірі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 8500,00 грн та у виді обмеження волі строком на 3 (три) роки з позбавленням права займатись підприємницькою діяльністю строком на 1 (один) рік.

Зазначеним вироком встановлено, що ОСОБА_4 в групі осіб за попередньою змовою, перебуваючи на території м. Києва, у період 2016 року створив шляхом реєстрації суб`єкт підприємницької діяльності (юридичну особу) ТОВ Профбудкомплекс (код за ЄДРПОУ 40028021), реквізити та рахунки якого використовувались для прикриття незаконної діяльності, що полягає у безпідставному переведенні безготівкових коштів у готівку, тим самим вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 205 України.

Відповідно до ч.6 ст.78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою .

Суд зазначає, що сам факт наявності вироку у кримінальному провадженні не дає підстав для автоматичного висновку про нереальність господарських операцій, внаслідок чого є нагальна необхідність перевіряти доведеність кожного податкового правопорушення і здійснювати комплексне дослідження усіх складових господарських операцій, з врахуванням обставин, встановлених вироком, який набрав законної сили, періоду часу, за який такі обставини встановлені, а також конкретної особи та наслідки її дій.

Аналогічний висновок щодо застосування норм права наведений у постанові Верховного Суду від 18 грудня 2018 року у справі №826/10205/16, який в силу вимог ч.5 ст.242 КАС України має бути врахований судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

В той же час, з вказаним вироком не встановлено факт відсутності фактично здійснених господарських операцій між позивачем та зазначеним контрагентом з придбання товарів. В рамках розгляду даної кримінальної справи не встановлено відсутність господарських операцій між ТОВ ТМФ Акватехінжсервіс та ТОВ Профбудкомплекс , не проводилось експертиз щодо невідповідності підписів на первинних бухгалтерських документах, складених при здійсненні господарських операцій.

Таким чином, наявність вказаного вироку, не може бути підставою для висновку про відсутність фактично здійснених господарських операцій між позивачем та ТОВ Профбудкомплекс , які є економічно виправданими та в повній мірі підтверджуються первинними бухгалтерськими документами, що містяться в матеріалах справи.

Контролюючим органом, у свою чергу, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені первинними документами, а також не надано жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в таких документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.

Наявність певної податкової інформації, одержаної від інших підрозділів податкового органу чи з інформаційних систем державної податкової служби, що не є юридичним фактом, утворює лише привід і підстави для перевірки такої інформації, може породжувати певні сумніви щодо законності господарських операцій платника податків, однак, не є беззаперечним доказом того факту, що в дійсності не відбувалося отримання платником податків від його контрагента товарів (роботи, послуг).

Також відповідачем не надано суду жодних доказів на підтвердження фактичної відсутності у контрагента позивача об`єктивної неможливості здійснення господарської діяльності, адже комерційна діяльність не завжди вимагає наявності власних основних засобів, значної кількості персоналу, оскільки наявна можливість укладення договорів оренди, найму тощо, або виконувати посередницькі функції при здійсненні операцій з купівлі продажу товарів (робіт/послуг).

Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платника, яка передбачає економічну виправданість дій платника, що мають своїм наслідком отримання податкової вигоди, та достовірність у бухгалтерській та податковій звітності платника.

Втім відповідачем не подано жодних належних доказів на підтвердження недобросовісності позивача як платника податку на додану вартість або можливої фіктивності його безпосереднього постачальника, зокрема, вироку по кримінальній справі щодо контрагентів позивача, в якому досліджувались господарські операції позивача з такими контрагентами, не наведено будь-яких доводів щодо здійснення позивачем розглядуваних операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект або інших відомостей, які можуть бути визначені як підстави та докази укладення угод з метою, що порушує публічний порядок.

Аналогічний висновок щодо застосування норм права викладений в постанові Верховного Суду від 23.07.2020 у справі №826/6806/17, який має бути врахований судом при виборі та застосування норм права до спірних правовідносин.

З огляду на викладені обставини, за результатами розгляду апеляційної скарги, з урахуванням наведених норм права, беручи до уваги, що наданими позивачем первинними документами підтверджується отримання позивачем від ТОВ Сільник , ТОВ Промомаркетгруп , ТОВ Кортес-Плюс , ТОВ Сурінам Плюс , ТОВ Малаві , ТОВ Бром Форс , ТОВ Інтер Текноледжі , ТОВ Гранді Плюс , ТОВ Профбудкомплекс товарів, які є економічно виправданими та використані позивачем в господарській діяльності шляхом їх подальшої реалізації з націнкою з метою отримання прибутку, колегія суддів доходить висновку про правомірність формування позивачем податкового кредиту на підставі первинних документів, з огляду на встановлення судом на підставі матеріалів справи реальності здійснення господарських операцій, наявності придбаних товарів, а тому висновки податкового органу про порушення ним пункту 44.1 статті 44, пункту 198.1 статті 198, пункту 198.2 статті 198, пункту 198.3 статті 198, пункту 198.6 статті 198, пункту 200.1 статті 200 ПК України є безпідставними, а прийняте на підставі вказаного висновку податкове повідомлення-рішення від 02.10.2018 №4952615147 є протиправними та підлягає скасуванню.

Щодо правомірності винесення відповідачем податкового повідомлення-рішення від 02.10.2018 №4962615147 колегія суддів зазначає, що ним до позивача застосовано штрафну санкцію в розмірі 510,00 грн. на підставі п.122.1 ст.122 ПК України, якою передбачено (в редакції, чинній на момент спірних правовідносин), що незабезпечення платником податків зберігання первинних документів, облікових та інших регістрів, бухгалтерської та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів протягом установлених статтею 44 цього Кодексу строків їх зберігання та/або ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів (крім документів, отриманих з Єдиного реєстру податкових накладних) чи їх копій при здійсненні податкового контролю у випадках, передбачених цим Кодексом, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 510 гривень.

Пунктом 44.3 ст.44 ПК України передбачено, що платники податків зобов`язані забезпечити зберігання документів, визначених пунктом 44.1 цієї статті, а також документів, пов`язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом не менш як 1095 днів (2555 днів - для документів та інформації, необхідної для здійснення податкового контролю за трансфертним ціноутворенням відповідно до статті 39 цього Кодексу) з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а в разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

Колегія суддів зазначає, що позовна заява та відзив на апеляційну скаргу не містять жодних обґрунтувань стосовно неправомірності податкового повідомлення-рішення від 02.10.2018 №4962615147, або щодо відсутності підстав для застосування до позивача штрафних санкцій, передбачених п.122.1 ст.122 ПК України.

При цьому в акті перевірки зафіксовано факт не надання позивачем до перевірки відповідних первинних документів, що було пов`язане з їх втратою, про що листом від 07.06.2018 вх.№34312/10 товариство повідомило ГУ ДФС у м.Києві та про факт втрати було повідомлено Дарницьке УП ГУ НП у м.Києві, що підтверджувалось заявою до Дарницького УП ГУ НП у м.Києві від 01.06.2018 та талоном про прийняття зави №07315 від 01.06.2018.

З огляду на викладені обставини, колегія суддів доходить висновку про необґрунтованість позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 02.10.2018 №4962615147, оскільки позивачем не було забезпечено зберігання первинних документів, протягом визначених ст.44 ПК України строків, що є визначеною п.122.1 ст.122 ПК України підставою для застосування до позивача штрафних санкцій в розмірі 510,00 грн.

На підставі вищенаведеного, колегія суддів вважає, що невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права і неправильне тлумачення закону, призвели до неправильного вирішення справи в частині, у зв`язку з чим рішення суду першої інстанції підлягає частковому скасуванню з ухваленням нової постанови про відмову в задоволенні позовних вимог в частині.

Керуючись ст.ст.308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у м.Києві - задовольнити частково.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 березня 2020 року скасувати в частині задоволення позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м.Києві форми ПС від 02 жовтня 2010 року №4962615147 про нарахування адміністративного штрафу у сумі 510,00 грн. та прийняти в цій частині нову постанову, якою в задоволенні вказаної позовної вимоги - відмовити.

В іншій частині рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 березня 2020 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів, з урахуванням положень ст.329 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Текст постанови виготовлено 30 липня 2020 року.

Головуючий суддя Н.В.Безименна

Судді Л.В.Бєлова

А.Ю.Кучма