Рішення

від 21.07.2020 по справі 202/1709/20

ІНДУСТРІАЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 202/1709/20

Провадження № 2/202/1223/2020

РІШЕННЯ

Іменем України

21 липня 2020 року Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого судді - Мачуського О.М.

за участю секретаря судового засідання - Ситника С.О., Репіної А.С.,

позивача - ОСОБА_1 ,

представника позивача - ОСОБА_2 ,

представника відповідача - ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Дніпро цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Територіальної громади міста Дніпра в особі Дніпровської міської ради, третя особа: приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Барсегян Яна Сергіївна про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини та визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за заповітом та законом,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулась до Індустріального районного суду м. Дніпропетровська з позовом до Територіальної громади міста Дніпра в особі Дніпровської міської ради, третя особа: приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Барсегян Яна Сергіївна про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини та визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за заповітом та законом.

В обґрунтування позовних вимог зазначила, що вона є онукою ОСОБА_4 , яким помер ІНФОРМАЦІЯ_1 та після смерті якого відкрилась спадщина. За життя померлому ОСОБА_4 належало наступне майно, яке входить до складу спадщини: квартира, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 ; домоволодіння з господарчими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 ; земельна ділянка, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , кадастровий номер 1210100000:04:035:0019. площею 0.0623 га.

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 склав заповіт, згідно з яким він заповів усе своє майно в рівних частинах сину ОСОБА_5 , 1956 року народження та ОСОБА_1 , 1978 року народження. Отже, спадкоємцями за заповітом після померлого ОСОБА_4 , є ОСОБА_5 та ОСОБА_1 .

Крім того, позивач зазначає, що вона постійно проживала разом із померлим дідом, ОСОБА_4 , на час відкриття спадщини за адресою: АДРЕСА_3 . Відмову від прийняття спадщини після померлого ОСОБА_4 , не заявляла, а тому, у відповідності до ст. ч. 3 ст. 1268 ЦК України, прийняла спадщину після померлого діда ОСОБА_4 .

В свою чергу, син померлого - ОСОБА_5 , на час відкриття спадщини не проживав постійно разом ОСОБА_4 , із заявою про прийняття спадщини до нотаріуса не звертався, а тому вважається таким, що не прийняв спадщину.

Позивач зазначає, що є спадкоємицею п`ятої черги після смерті ОСОБА_4 за законом, у зв`язку з тим, що інші спадкоємці на час відкриття спадщини не проживали постійно разом з померлим ОСОБА_4 , із заявою про прийняття спадщини до нотаріуса не зверталися, а тому вони вважаються такими, що не прийняли її.

З метою оформлення своїх спадкових прав після смерті діда ОСОБА_4 , позивач звернулась до приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Барсегян Яни Сергіївни, якою 26.07.2018р. на підставі заяви позивача була відкрита спадкова справа №12/2018, після смерті ОСОБА_4 . Однак, 14.12.2018р. приватним нотаріусом винесено постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії, згідно якої позивачу було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом та за законом, оскільки нею пропущений строк для прийняття спадщини.

ОСОБА_4 , на день смерті був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , однак з початку 2012 року по день своєї смерті ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) постійно проживав разом із позивачем та її родиною, в квартирі АДРЕСА_4 , а тому позивач не має можливості надати нотаріусу підтверджуючі документи постійного проживання разом з ОСОБА_4 , на час відкриття спадщини. Також зазначає, що нею було втрачено оригінал Державного акту про право власності на земельну ділянку серн ЯА №347155, виданого 23.08.2005р. Дніпропетровською міською радою, який є правовстановлюючим документом на спадкове майно, а отримати його дублікат не має можливості.

Враховуючи наведене, просить встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 разом із спадкодавцем ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , на час відкриття спадщини, за адресою: АДРЕСА_3 та визнати за ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , кадастровий номер 1210100000:04:035:0019, площею 0,0623 га, цільове призначення - обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд, в порядку спадкування на 1/2 за заповітом та на 1/2 за законом, після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.03.2020 року, для розгляду справи визначено суддю Мачуського О.М.

Ухвалою судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська Мачуського О.М. від 23 березня 2020 року справу прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження.

14 квітня 2020 року до суду надійшов відзив на позовну заяву в якому представник відповідача зазначає, що вимоги позовної заяви є необґрунтованими та безпідставними, а тому не підлягають задоволенню, оскільки позивачем не доведено факт постійного проживання із померлим спадкодавцем на час відкриття спадщини, а також неможливість отримання дублікату державного акту про право власності на земельну ділянку, набуту у власність спадкодавцем, отримання спадкодавцем державного акту про право власності на земельну ділянку, реєстрацію державного акту про право власності на земельну ділянку. Крім того, із матеріалів справи вбачається наявність спору щодо спадкування та позивачем пропущено строк позовної давності.

Ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 13 травня 2020 року задоволено клопотання позивача та витребувано у приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Барсегян Я.С. належним чином завірену копію спадкової справи №12/2018, відкритої після смерті ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 .

01 червня 2020 року на виконання ухвали суду, до суду надійшла належним чином завірена копія спадкової справи, заведеної щодо майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

09 червня 2020 року представник позивача подала відповідь на відзив я якому виклала заперечення щодо посилань представника відповідача, зазначених у відзиві на позовну заяву, з урахуванням чого зазначила, що позов підлягає задоволенню.

Ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 18 червня 2020 року закрито підготовче провадження та призначено цивільну справу до судового розгляду по суті.

Представник позивача в судовому засіданні підтримала позовні вимоги та пояснила, що ОСОБА_5 - син померлого ОСОБА_4 не прийняв спадщину після смерті батька, а тому лише відповідач є спадкоємцем померлого. При цьому, нотаріусом було відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, оскільки померлий був зареєстрований за одною адресою, а фактично мешкав разом з позивачем за іншою адресою. Крім того, зазначила, що Державний акт про право власності на земельну ділянку було втрачено.

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні підтримала позов та просила його задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримала заперечення, зазначені у відзиві на позовну заяву.

Третя особа - приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Барсегян Я.С. в судове засідання не з`явилась, в матеріалах справи наявна заява про розгляд справи без її участі.

Допитані в судовому засіданні в якості свідків ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_8 підтвердити те, що позивач піклувалась про померлого ОСОБА_4 та у 2012 року забрала померлого проживати до себе, де він і помер.

Під час допиту в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_5 зазначив, що з 2012 року позивач забрала його батька ОСОБА_4 проживати до себе, де він і помер. Крім того, пояснив, що строк для прийняття спадщини після смерті батька ним було пропущено і на спадщину він не претендує.

Заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, допитавши свідків та дослідивши матеріали справи, суд доходить наступних висновків.

Судом встановлено, що ОСОБА_11 , є онукою ОСОБА_4 , що підтверджується належним чином завіреними копіями свідоцтва про народження ОСОБА_12 , серія НОМЕР_1 , виданого 13.09.1978 року завідуючим відділу (бюро) запису актів громадянського стану Індустріального району м. Дніпропетровська, свідоцтва про народження ОСОБА_6 , серії НОМЕР_2 , виданого 18.07.1952 року завідуючим бюро записів актів громадянського стану та свідоцтва про одруження серії НОМЕР_3 , виданого 28 листопада 1998 року відділом реєстрації актів громадянського стану виконкому Індустріальної районної ради м. Дніпропетровська.

Відповідно до заповіту від 29 квітня 2011 року, який посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Черняком С.М. 29.04.2011 року та зареєстрований в реєстрі за №537, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , усе належне йому майно, де б воно не знаходилось та з чого б воно не складалось, усі майнові права та обов`язки, які належатимуть йому на день смерті заповів у рівних частинах ОСОБА_5 , 1956 року народження, та ОСОБА_1 , 1978 року народження.

Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 , виданого 29.01.1957 року завідуючим бюро записів актів громадянського стану, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , є сином ОСОБА_4 .

Згідно зі свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_5 , виданого 25 червня 2013 року відділом державної реєстрації смерті реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції, ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 у віці 83 ІНФОРМАЦІЯ_7 , про що 25.06.2013 року складено відповідний актовий запис № 4412.

Судом також досліджена належним чином завірена копія спадкової справи, відкрита після смерті ОСОБА_5 на підставі заяви ОСОБА_1 , в якій міститься заява ОСОБА_5 про те, що він порушив строк встановлений ч. 1 ст. 1269 ЦК України, для прийняття спадщини, у зв`язку з чим він не буде звертатись до суду та на спадщину після смерті його батька ОСОБА_4 за законом і за заповітом не претендує.

Позивач звернулась до приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Барсегян Я.С. із заявою про видачу свідоцтва на спадщину за законом та з заповітом після смерті померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 дідуся ОСОБА_4 .

Інших заяв про прийняття спадщини чи видачу свідоцтва на спадщину спадкова справа не містить.

Постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 14.12.2018 року, приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Барсегян Я.С. відмовила ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину. Свою постанову нотаріус мотивувала тим, що у відповідності до вимог ст. 1270 Цивільного кодексу України, строк для прийняття спадщини встановлено у шість місяців, з моменту відкриття спадщини, тобто, у випадку відкриття спадщини внаслідок смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 до ІНФОРМАЦІЯ_8 . ОСОБА_1 не подала заяв про прийняття спадщини за заповітом та за законом у встановлений чинним, законодавством України строк відповідно до ст. 1270 Цивільного кодексу України. а саме у строк до 28 листопада 2013 року. На підставі ст. 1268 Цивільного кодексу України, спадкоємець вважається таким, що прийняв спадщину, якщо на момент відкриття спадщини постійно мешкав із спадкодавцем. Згідно матеріалів спадкової справи №12/2018 Факт спільного проживання ОСОБА_4 та спадкоємця ОСОБА_1 на момент відкриття спадщини, не встановлено, що підтверджується листом виданим 03.08.2018 року Департаментом адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради вих. № 14/5-7029 .

У зв`язку з відсутністю у позивача доказів спільного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, заявник не може отримати у нотаріуса свідоцтво про право на спадщину за законом та за заповітом.

Відповідно до ч. 2 ст. 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Згідно з роз`ясненнями, викладеними у п.п. 2, 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про судову практику у справах спадкування від 30.05.2008 року №7 , справи про спадкування розглядаються судами за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права й обов`язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними.

Якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв`язку із чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися в суд із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не про встановлення факту прийняття спадщини.

Так, відповідно до положень ст.ст.1216-1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно з ст.1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу , він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Відповідно до ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини. Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто.

Згідно із ч.1 ст.1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Відповідно до абз. 3 п. 3 роз`яснень постанови Пленуму ВСУ України від 30.05.2008 року №7 Про судову практику у справах про спадкування місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця, яке визначається за правилами ст. 29 , ч.2 ст. 1221 ЦК України . Якщо спадкодавець мав кілька місць проживання, місцем відкриття спадщини вважається останнє місце реєстрації спадкодавця.

Згідно з ч.1 ст.1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. З цієї норми випливає, що прийняття спадщини має важливе практичне значення: з ним пов`язана можливість оформлення права власності на спадкове майно шляхом видачі нотаріусом правовстановлюючого документа свідоцтва про право на спадщину та реєстрації, у випадках, визначених законом, прав на неї (наприклад, на нерухоме майно).

Щодо спадкоємців, які на час відкриття спадщини постійно проживали спільно із спадкодавцем, встановлюється презумпція прийняття спадщини, яка може бути спростована лише шляхом подання ними заяви про відмову від спадщини до нотаріальної контори. Для тих спадкоємців, які не проживали разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, єдиним виявом бажання прийняти спадщину є заява про це, подана до нотаріального органу.

Для того, щоб спадкоємець вважався таким, що прийняв спадщину, самого факту спільного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини недостатньо. Необхідно, щоб таке проживання було постійним.

При цьому, слід враховувати, що чинним законодавством не розкривається поняття постійного місця проживання фізичної особи, тому визнання цього факту розцінюється законом як встановлення факту, що має юридичне значення.

Згідно з пп. 4.10 п. 4 гл. 10 розділу 2 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України видача свідоцтва про право на спадщину спадкоємцям, які прийняли спадщину, жодним строком не обмежена. Тобто спадкоємець, який прийняв спадщину, може звернутися за видачею свідоцтва протягом будь-якого часу після закінчення строку, встановленого для прийняття спадщини. Особливе значення при цьому має факт постійного проживання спадкоємця на час відкриття спадщини разом із спадкодавцем, який підтверджує фактичне прийняття спадщини і має бути доведений спадкоємцем.

Отже, законодавець в даному випадку висунув вимогу про обов`язковість постійного проживання спадкоємця разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, що ставить прийняття спадщину у такому випадку в залежність від факту спільного постійного проживання вказаних осіб.

Як випливає із п.3.22 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, у разі відсутності у паспорті спадкоємця відмітки про реєстрацію його місця проживання доказом постійного проживання із спадкодавцем можуть бути: довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, відповідного органу місцевого самоврядування про те, що спадкоємець на день смерті спадкодавця проживав разом із цим спадкодавцем; реєстраційний запис у паспорті спадкоємця або в будинковій книзі, який свідчить про те, що спадкоємець постійно проживав разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, та інші документи, що підтверджують факт постійного проживання разом зі спадкодавцем.

Місцем проживання фізичної особи згідно з частиною першою статті 29 ЦК України є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.

Статтями 2 , 3 Закону України Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні передбачено, що реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією , законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

Місцем проживання є адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком понад шість місяців на рік.

Таким чином, відсутність реєстрації місця проживання спадкодавця за місцем проживання позивача не може бути доказом того, що вони не проживали разом, оскільки сама по собі відсутність такої реєстрації згідно зі статтею 2 Закону України Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні не є абсолютним підтвердженням обставин про те, що спадкоємець не проживав зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, якщо обставини, встановлені частиною третьою статті 1268 ЦК України , підтверджуються іншими належними і допустимими доказами, які були надані позивачем, та оцінені судом.

Відповідна правова позиція Верховного Суду викладена у постанові від 10.01.2019 року у справі № 484/747/17.

Досліджені у судовому засіданні докази, які узгоджуються між собою, а саме: наданими поясненнями свідків ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_8 ; нотаріальної засвідченою заявою - поясненнями свідка ОСОБА_13 ; актом про фактичне проживання особи від 11.12.2019 року; актом про не проживання особи за місцем реєстрації від 02.12.2019 року, дають підставу зробити висновок, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 з 2012 року і по день своєї смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 не проживав за місцем своєї реєстрації, а фактично мешкав разом зі своєю онукою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , за адресою: АДРЕСА_3 .

Цей юридичний факт породжує правовий наслідок і від нього залежить оформлення спадкових прав, а тому позовна вимога в частині встановлення факту постійного проживання позивача на час відкриття спадщини, разом із ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_3 , є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню, оскільки знайшла своє підтвердження під час розгляду справи.

Відповідно до ч.ч. 1,2 ст.1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу .

Статтею 1265 ЦК України визначено, що у п`яту чергу право на спадкування за законом мають інші родичі спадкодавця до шостого ступеня споріднення включно, причому родичі ближчого ступеня споріднення усувають від права спадкування родичів подальшого ступеня споріднення.

Згідно з заповітом, який не визнано недійсним, ОСОБА_4 заповів усе належне йому майно у рівних частинах, тобто Ѕ ОСОБА_5 , який не проживав разом зі спадкодавцем, порушив строк для прийняття спадщини та повідомив, що на спадщину після смерті померлого ОСОБА_4 за законом та за заповітом не претендує, а також Ѕ ОСОБА_1 , яка постійно проживала разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини та не відмовлялась від прийняття спадщини.

При цьому, враховуючи що інші спадкоємці на час відкриття спадщини не проживали постійно разом з померлим та із заявою про прийняття спадщини до нотаріуса не зверталися, вони вважаються такими, що не прийняли її.

З урахуванням того, що в під час судового розгляду встановлено, що ОСОБА_1 є єдиним спадкоємцем, яка постійно проживала разом із померлим ОСОБА_4 на час відкриття спадщини, відмову від прийняття спадщини після померлого не заявляла, а тому, у відповідності до ст. 1268 ЦК України, прийняла спадщину як за заповітом так і за законом.

Згідно ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Встановлено, що на момент смерті до складу спадкового майна після смерті ОСОБА_4 входить, зокрема, земельна ділянка, розташована за адресою: АДРЕСА_2 , кадастровий номер 1210100000:04:035:0019, площею 0,0623 га, цільове призначення - обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд, право власності на яку набуте на підставі Державного акту про право власності на земельну ділянку серії ЯА №347155, виданого 23.08.2005 року Дніпропетровською міською радою.

Відповідно до п. 4.14. глави 10 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5 при видачі свідоцтва про право на спадщину нотаріус обов`язково перевіряє: факт смерті спадкодавця, час і місце відкриття спадщини, наявність підстав для закликання до спадкоємства, якщо має місце спадкування за законом, прийняття спадкоємцем спадщини у встановлений законом спосіб, склад спадкового майна, на яке видається свідоцтво про право на спадщину.

Видача свідоцтва про право на спадщину на майно, право власності на яке підлягає державній реєстрації, проводиться нотаріусом після подання документів, що посвідчують право власності спадкодавця на таке майно, крім випадків, передбачених пунктом 3 глави 7 розділу І цього Порядку, та перевірки відсутності заборони або арешту цього майна (п. 4.15. глави 10 розділу II вищезазначеного Порядку).

Разом з тим, як зазначила позивач, оригінал вищезазначеного Державного акту нею було втрачено, а отримати його дублікат не має можливості, оскільки державні акти на право власності на земельну ділянку з 2013 року вже не видаються.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Статтею 1297 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно. Якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво про право на спадщину видається на ім`я кожного з них, із зазначенням імені та частки у спадщині інших спадкоємців.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у 2 та 3 абзацах пункту 23 постанови від 30.05.2008 року № 7 Про судову практику у справах про спадкування , свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Відповідно до ст. 1 Протоколу до конвенції Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Право власності повинне спиратися на певний титул (правовстановлюючий документ), для того, щоб бути доведеним перед іншими особами. Частина 1 статті 321 ЦК України передбачає, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні, а неможливість отримання свідоцтва про право на спадщину позбавляє позивача можливості здійснювати права власника у повному обсязі.

За змістом приписів ст.16 ЦК України захист цивільних прав шляхом визнання права власності здійснює суд. Одним зі способів захисту цивільних прав, згідно із п. 1 ч. 2 ст.16 ЦК України , є визнання права.

Відповідно до ст.392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності. Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.

Обставини, які б вказували, що ОСОБА_4 при житті неправомірно набув або володів земельною ділянку, згідно Державного акту про право власності на земельну ділянку серії ЯА №347155, виданого 23.08.2005 року Дніпропетровською міською радою, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , кадастровий номер 1210100000:04:035:0019, площею 0,0623 га, судом не встановлено, натомість зазначена земельна ділянка дійсно рахується за спадкодавцем.

Крім того, спадщина не перейшла до держави, не визнана відумерлою, право власності спадкодавця не припинено відповідно до ст. 346 ЦК України, а позивач прийняла спадщину після смерті ОСОБА_4 і є спадкоємцем за заповітом і за законом.

Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Враховуючи, що судом встановлені всі обставини, які дають позивачу право на спадкове майно в порядку спадкування за заповітом і за законом, однак втрата оригіналу документа, що посвідчує право власності спадкодавця на таке майно - Державного акту про право власності на земельну ділянку серії ЯА №347155, виданого 23.08.2005 року Дніпропетровською міською радою, створює позивачу перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку, суд вважає за необхідне визнати за ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , кадастровий номер 1210100000:04:035:0019, площею 0,0623 га, цільове призначення - обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд, в порядку спадкування на 1/2частку за заповітом та на 1/2 часку за законом після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Щодо посилань представника відповідача про те, що позивачем пропущено строк позовної давності, суд зазначає наступне.

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 ЦПК України).

Частиною 1 статті 257 ЦПК України визначено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

У відповідності до ч. 1 ст. 261 ЦПК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Враховуючи, що про порушення свого права ОСОБА_1 довідалась після отримання нею Постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 14.12.2018 року, загальний строк позовної давності останньою не пропущено, а тому такі посилання представника відповідача є необґрунтованими та безпідставними.

Таким чином, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до Територіальної громади міста Дніпра в особі Дніпровської міської ради, третя особа: приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Барсегян Яна Сергіївна про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини та визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за заповітом та законом, підлягають задоволенню.

Керуючись ст. 15 , 16 , 182 , 328, 346 , 392 , 1216 - 1218 ,1220, 1222, 1223, 1258- 1265 , 1268 -1270, 1272, 1296,1297 ЦК України , Постанови Пленуму Верховного Суду України Про судову практику у справах про спадкування № 7 від 30 травня 2008 року , ст. 12 , 13 , 76- 89 , 130 , 258 -259, 263-265, ЦПК України , суд,-

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Територіальної громади міста Дніпра в особі Дніпровської міської ради, третя особа: приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Барсегян Яна Сергіївна про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини та визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за заповітом та законом - задовольнити.

Встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_6 , на час відкриття спадщини, разом із ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_3 .

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_6 , право власності на земельну ділянку, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , кадастровий номер 1210100000:04:035:0019, площею 0,0623 га, цільове призначення - обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд, в порядку спадкування на 1/2частку за заповітом та на 1/2 часку за законом після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Повне рішення складено 30 липня 2020 року.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.М. Мачуський