Рішення

від 20.07.2020 по справі 307/1602/20

ТЯЧІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 307/1602/20

Провадження № 2/307/1046/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 липня 2020 року м. Тячів

Тячівський районний суд Закарпатської області в особі головуючої судді Сойми М.М., за участю секретаря с/з Ваш Е.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Тячів цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , що діє як керівник Спасо-Преображенського чоловічого монастиря Хустської Єпархії Української Православної Церкви Тячівського району Закарпатської області до Тереблянської сільської ради Тячівського району Закарпатської області, де третя особа на стороні позивача, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Закарпатській області про визнання права власності на нерухоме майно,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача та третьої особи про визнання права власності на нерухоме майно - майнового комплексу Спасо-Преображенського чоловічого монастиря, загальною площею 863 м.кв., що розташованого в АДРЕСА_1 .

Свої вимоги позивач мотивує тим, що згідно рішення Тереблянської сільської ради Тячівського району Закарпатської області №294 від 26 вересня 2018 року - релігійній громаді Спасо-Преображенського чоловічого монастиря Хустської Єпархії Української Православної Церкви передано у постійне користування земельну ділянку площею 1,4808 га, кадастровий номер 2124487000:03:007:0004 для будівництва і обслуговування будівель громадських та релігійних організацій, розташовану в АДРЕСА_1 . Право постійного користування на земельну ділянку площею 1,4808 га, кадастровий номер 2124487000:03:007:0004 для будівництва і обслуговування будівель громадських та релігійних організацій, розташовану в АДРЕСА_1 , зареєстровано за Тереблянською сільською радою у Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права, що стверджується витягом № 151827971 від 03 січня 2019 року. На вказаній земельній ділянці площею 1,4808 га, кадастровий номер 2124487000:03:007:0004 для будівництва і обслуговування будівель громадських та релігійних організацій, релігійною громадою збудовано майновий комплекс Спасо-Преображенського чоловічого монастиря, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідно до технічного паспорту, виготовленого 27 червня 2018 року Тячівським районним підприємством технічної інвентаризації до складу будівель і споруд, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 , входять: основна будівля - балкон, котельня, каплиця, будівля монастиря - підвал, другий поверх, мансарда - баня, сходи, загальною площею 863 кв.м.. Згідно висновку про вартість об`єкта оцінки, ринкова вартість вказаногооб`єкту нерухомого майна - майнового комплексу Спасо-Преображенського чоловічого монастиря у с. Теребля становить 759 913, 83 гривень.Однак, право власності на зазначене нерухоме майно не встановлено, оскільки його будівництво було вчинено релігійною громадою без отримання у встановленому порядку дозволу на право проведення будівельних робіт. Оскільки об`єкт нерухомого майна - майновий комплекс Спасо-Преображенського чоловічого монастиря, збудований релігійною громадою за рахунок коштів та особистої праці членів громади - прихожан, визнаний за громадою права власності на зазначене нерухоме майно не буде порушувати прав інших осіб. Цільове призначення земельної ділянки площею 0,4808 га, кадастровий номер 2124487000:03:007:0004, розташованої по АДРЕСА_1 , для будівництва і обслуговування будівель громадських та релігійних організацій повністю відповідає цільовому призначенню побудованої на ній будівлі - майнового комплексу Спасо-Преображенського чоловічого монастиря, що є культовою спорудою.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, позаяк подав суду заяву, в якій просить справу розглянути у його відсутності та в заяві вказує, що позовні вимоги підтримує повністю та просить позов задовольнити.

Представник відповідача Тереблянської сільської ради Тячівського району Закарпатської області в судове засідання не з`явився, позаяк подав до суду заяву, в якій просить справу розглянути у відсутності представника сільської ради, в заяві вказує, що позовні вимоги Тереблянська сільська рада визнає повністю, проти їх задоволення та визнання за позивачем права власності на зазначене нерухоме майно не заперечує.

Представник третьої особи на стороні позивача, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Закарпатській області в судове засідання не з`явився, хоч належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, а тому, суд на підставі ст. 223 ЦПК України справу розглянув у відсутності представника на підставі письмових доказів, що є у матеріалах справи.

Дослідивши матеріали цивільної справи, суд вважає, що позов ОСОБА_1 , що діє як керівник Спасо-Преображенського чоловічого монастиря Хустської Єпархії Української Православної Церкви Тячівського району Закарпатської області підлягає до задоволення з наступних підстав.

Як встановлено в судовому засіданні належними доказами та підтверджено, витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №151827971 від 03 січня 2019 року на підставі рішення Тереблянської сільської ради Тячівського району Закарпатської області №294 від 26 вересня 2018 року - релігійній громаді Спасо-Преображенського чоловічого монастиря Хустської Єпархії Української Православної Церкви передано у постійне користування земельну ділянку площею 1,4808 га, кадастровий номер 2124487000:03:007:0004, для будівництва і обслуговування будівель громадських та релігійних організацій, розташовану в АДРЕСА_1 (а.с. 6).

Як стверджено технічною документацією, позивач Спасо-Преображенський чоловічий монастир являється забудовником об`єкту нерухомого майна - майнового комплексу Спасо-Преображенського чоловічого монастиря, розташованого на належній їм на праві власності земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.6,7-8, 9).

Відповідно до технічного паспорту до складу будівель і споруд, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 , входять: основна будівля - балкон, котельня, каплиця, будівля монастиря - підвал, другий поверх, мансарда - баня, сходи, загальною площею 863 кв.м.( а.с.38-53) .

Згідно висновку про оцінку майна вартість об`єкта оцінки, ринкова вартість вказаногооб`єкту нерухомого майна - майнового комплексу Спасо-Преображенського чоловічого монастиря у с. Теребля становить 759 913, 83 гривень (а.с.35-37).

Однак, право власності на зазначене нерухоме майно не встановлено, оскільки його будівництво було вчинено релігійною громадою без отримання у встановленому порядку дозволу на право проведення будівельних робіт.

Оскільки об`єкт нерухомого майна - майновий комплекс Спасо-Преображенського чоловічого монастиря, збудований релігійною громадою за рахунок коштів та особистої праці членів громади - прихожан, визнаний за громадою права власності на зазначене нерухоме майно не буде порушувати прав інших осіб. Цільове призначення земельної ділянки площею 0,4808 га. кадастровий номер 2124487000:03:007:0004 розташованої по АДРЕСА_1 , для будівництва і обслуговування будівель громадських та релігійних організацій повністю відповідає цільовому призначенню побудованої на ній будівлі - майнового комплексу Спасо-Преображенського чоловічого монастиря, що є культовою спорудою.

Згідно із частиною першою статті 41 Конституції України право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Відповідно до вимог статей 316, 317 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), якою вона має право володіти, користуватися та розпоряджатися.

Згідно частини третьої статті 375 ЦК України право власника на забудову здійснюється ним за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил, а також за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням.

Виходячи із положень ч.5 статті 376 ЦК України на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

Пленумом Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у пунктах 3, 4, 9 Постанови від 30.03.2012 р. № 6 "Про практику застосування судами статті 376 ЦК України (про правовий режим самочинного будівництва)" роз`яснено, що право власності у порядку, передбаченому частиною третьою статті 376 ЦК України, може бути визнано лише на новозбудоване нерухоме майно або нерухоме майно, яке створено у зв`язку зі знесенням попередньої будівлі та відповідно до будівельних норм і правил є завершеним будівництвом. При розгляді справ зазначеної категорії судам слід мати на увазі, що самочинним вважається будівництво житлового будинку, будівлі, споруди, іншого нерухомого майна, якщо вони збудовані (будуються) на земельній ділянці, що не була відведена особі, яка здійснює будівництво; або відведена не для цієї мети; або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту; або з істотним порушенням будівельних норм і правил. Судам слід мати на увазі, що відповідно до статті 26 Закону № 2780-XII спори з питань містобудування вирішуються радами, інспекціями державного будівельного архітектурного контролю у межах їх повноважень, а також судом відповідно до законодавства. За загальним правилом кожна особа має право на захист свого цивільного права лише в разі його порушення, невизнання або оспорювання (частина перша статті 15 ЦК, частина перша статті 3 Цивільного процесуального кодексу України. У зв`язку із цим звернення до суду з позовом про визнання права власності на самочинне будівництво має здійснюватися за наявності даних про те, що порушене питання було предметом розгляду компетентного державного органу, рішення якого чи його відсутність дають підстави вважати про наявність спору про право. Пунктом 12 цієї ж постанови роз`яснено, що у справах, пов`язаних із самочинним будівництвом нерухомого майна, суди мають враховувати, що за загальним правилом особа, яка здійснила або здійснює таке будівництво, не набуває права власності на нього (частина друга статті 376 ЦК). Разом із цим власник земельної ділянки набуває право власності на зведені ним будівлі, споруди та інше нерухоме майно (частина друга статті 375 ЦК), тому на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудовано на ній, якщо це не порушує права інших осіб (частина п`ята статті 376 ЦК). Вирішуючи справу за позовом власника (користувача) земельної ділянки про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно, суди зобов`язані встановлювати усі обставини справи, зокрема: чи є позивач власником (користувачем) земельної ділянки; чи звертався він до компетентного державного органу про прийняття забудови до експлуатації; чи є законною відмова у такому прийнятті; чи є порушені будівельні норми та правила істотними.

У правовій позиції висловленій Верховним Судом України при розгляді справи N 6-1328цс15 зазначено, що згідно із частиною першою статті 376 ЦК України самочинне будівництво визначається через сукупність ознак, що виступають умовами або підставами, за наявності яких об`єкт нерухомості вважається самочинним, а саме, якщо: 1) він збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена в установленому порядку для цієї мети; 2) об`єкт нерухомості збудовано без належного дозволу чи належно затвердженого проекту; 3) об`єкт нерухомості збудований з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Отже, наявність хоча б однієї із трьох зазначених у частині першій статті 376 ЦК України ознак свідчить про те, що об`єкт нерухомості є самочинним. Водночас згідно із частиною третьою статті 376 ЦК України право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки в установленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно. Ця умова є єдиною для визнання права власності на самочинно збудований об`єкт нерухомості за такою особою на підставі рішення суду. При цьому слід ураховувати положення частини першої статті 376 ЦК України, а саме: наявність в особи, що здійснила будівництво, належного дозволу та належно затвердженого проекту, а також відсутність істотних порушень будівельних норм і правил у збудованому об`єкті нерухомості.

Згідно з ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Суд приймає визнання позову відповідачем, оскільки таке визнання відповідає вимогам чинного законодавства, інтересам сторін по справі, в свою чергу, не суперечить правам та інтересам інших осіб.

З урахуванням наведеного, суд вважає, що позов про визнання права власності на нерухоме майно слід задовольнити.

Судові витрати в частині сплати судового збору слід покласти на позивача.

Керуючись ст.ст. 4, 10-13, 18 , 133, 141, 142, 206, 223, 247, 258-259, 263-265 ЦПК України, ст.ст. 15, 316, 317, 375, 376 ЦК України, суд,

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 , що діє як керівник Спасо-Преображенського чоловічого монастиря Хустської Єпархії Української Православної Церкви Тячівського району Закарпатської області - задовольнити.

Визнати за Спасо-Преображенським чоловічим монастирем Хустської Єпархії Української Православної Церкви Тячівського району Закарпатської області , ЄДРПОУ - 38167964, право приватної власності на об`єкт нерухомого майна - майновий комплекс Спасо-Преображенського чоловічого монастиря, загальною площею 863 м.кв., що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду в 30-денний строк з дня його проголошення (складання), при цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу 13 Перехідні положення ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 , що діє як керівник Спасо-Преображенського чоловічого монастиря Хустської Єпархії Української Православної Церкви Тячівського району Закарпатської області, ЄДРПОУ - 38167964, місце знаходження: с. Теребля, вул. Монастирська, 1, Тячівського району, Закарпатської області.

Відповідач: Тереблянська сільська рада Тячівського району Закарпатської області, місцезнаходження: 90550, с. Теребля, вул. Центральна, 100, Тячівського району, Закарпатської області, ЄДРПОУ - 04349627.

Третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Закарпатській області, юридична адреса: 88008, Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Гойди, 8, Закарпатської області.

Повний текст рішення складено 20 липня 2020 року.

Головуюча суддя: Сойма М.М.