Рішення

від 20.07.2020 по справі 675/1488/19

ІЗЯСЛАВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 675/1488/19

Провадження № 2/675/95/2020

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"20" липня 2020 р. м.Ізяслав

Ізяславський районний суд Хмельницької області в складі: головуючого - судді Пашкевича Р. В., за участю: секретаря судового засідання - Гедзенюк В. В., позивача - ОСОБА_1 , її представника - ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження у залі суду в м. Ізяслав цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Радошівської сільської ради Ізяславського району Хмельницької області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача ОСОБА_3 , про визнання права власності на житловий будинок з господарськими будівлями,

В С Т А Н О В И В :

У липні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Радошівської сільської ради Ізяславського районуХмельницької області про визнання права власності за набувальною давністю на житловий будинок з господарськими будівлями, який розташований в АДРЕСА_1 .

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що у вказаному житловому будинку проживав ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . На випадок своєї смерті, померлим залишено заповіт, яким все своє майно він заповів для сина позивача ОСОБА_3 . Останній скориставшись своїм правом, прийняв спадщину після смерті ОСОБА_4 , а саме на земельну частку (пай), яка перебуває в колективній власності КСП Радошівське с. Радошівка Ізяславського району. Однак видати свідоцтво про право на спадщину за заповітом на вказаний будинок нотаріус не має змоги, оскільки даний будинок на праві власності належав ОСОБА_5 , яка також померла, та з якою без реєстрації шлюбу проживав ОСОБА_4 .

Зазначає, що після смерті ОСОБА_4 вселилася до вказаного житлового будинку, вважаючи при цьому, що він належить на праві спадщини для її сина ОСОБА_3 , який на той час був малолітньою особою. За вказаною адресою веде домашнє господарство, здійснює поточні ремонтні роботи по утриманню житлового будинку та господарських будівель, сплачує земельний податок та всі необхідні комунальні платежі, здійснює догляд за будинком. Вважає, що добросовісно заволоділа житловим будинком і продовжує відкрито, безперервно володіти ним з 10 грудня 1998 року, а тому просить визнати за нею право власності на вказане нерухоме майно в судовому порядку.

17 липня 2019 року ухвалою судді Ізяславського районного суду Хмельницької області залишено дану позовну заяву без руху та надано 10 днів для усунення недоліків вказаних в даній ухвалі.

Ухвалою судді від 30 липня 2019 року прийнято позовну заяву ОСОБА_1 до розгляду, відкрито провадження та призначено підготовче судове засідання у справі, вирішено розглядати дану справу за правилами загального позовного провадження.

17 січня 2020 року закрито підготовче провадження та призначено дану справу до судового розгляду.

У судовому засіданні позивач та її представник підтримали позов, просять його задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, хоча про час та день розгляду справи повідомлявся належним чином. Попередньо голова Радошівської сільської ради Ізяславського району на адресу суду подавав ряд клопотань про розгляд справи у відсутності їхнього представника та проти задоволення позову не заперечує.

Третя особа ОСОБА_3 про день слухання справи повідомлений належним чином, однак в судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив.

З`ясувавши позицію учасників судового розгляду, допитавши свідка, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Зі змісту статті 12 ЦПК України вбачається, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Розглянувши наявні у справі документи і матеріали, судом встановлено, щожитловий будинок з господарськими будівлями, який розташований в АДРЕСА_1 , належав на праві власності ОСОБА_5 (свідоцтво про право приватної власності на житловий будинок АДРЕСА_2 від 25.01.1988).

Згідно актового запису про смерть № 20 від 11 травня 1993 року, ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Після її смерті, спадкова справа у нотаріальній конторі не заводилась, про що свідчить інформація Хмельницького обласного державного нотаріального архіву № 2364/01-21 від 07.08.2019.

У відповідності до довідки Радошівської сільської ради Ізяславського району № 2273 від 12.12.2018, на день смерті ОСОБА_5 , яка була зареєстрована за адресою АДРЕСА_1 , за вказаною адресою також проживав її співмешканець ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5

Згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 виданого Радошівською сільською радою Ізяславського району 21.03.1998, ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Як вбачається із заповіту складеного 27.08.1997 в Радошівській сільській раді Ізяславського району Хмельницької області, реєстраційний номер 77, ОСОБА_4 заповів все своє майно, де б воно не було б і з чого б воно не складалось і взагалі все те, що йому буде належати на день смерті - ОСОБА_3 .

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 20.12.2018, ОСОБА_3 успадкував після смерті ОСОБА_4 земельну частку (пай) у землі, розміром 2,28 в умовних кадастрових гектарах без визначення цієї частки в натурі, яка перебуває в колективній власності КСП Радошівське с. Радошівка Ізяславського району Хмельницької області, і належало померлому на підставі сертифікату серії ХМ в„– 0234552.

Поховання ОСОБА_4 здійснювала ОСОБА_1 , яка доглядала його до дня смерті, та з 10 грудня 1998 року вселилася у житловий будинок, який розташований в АДРЕСА_1 , взяла речі померлого під свою охорону, та проживає по теперішній час, що стверджується довідкою сільської ради № 2274 від 12.12.2018.

У вказаному будинку станом на 12.12.2018 проживали без реєстрації: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 - голова двору; ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_9 - син; ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_10 - син; ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_7 - дочка; та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_6 - онука (довідка № 2275 від 12.12.2018).

Факт проживання ОСОБА_3 з 1998 року у зазначеному будинку, також стверджується показами свідка ОСОБА_9 , який окрім того вказав, що будинок знаходиться в аварійному стані, ремонтні роботи у ньому не проводяться.

Крім того, судом здійснювалися заходи щодо пошуку можливого актового запису про одруження між ОСОБА_5 та ОСОБА_4 , однак згідно інформації Ізяславського районного відділу ДРАЦС від 02.01.2020, актовий запис про шлюб в архіві Лановецького районного відділу ДРАЦС ГТУЮ у Тернопільській області - відсутній.

Згідно із статтею 328 ЦК України набувальна давність є однією із підстав набуття права власності.

Норми права інституту набувальної давності регулюють один із первинних способів виникнення права власності, тобто це такий спосіб, відповідно до якого право власності на річ виникає вперше або незалежно від права попереднього власника на цю річ, воно ґрунтується не на попередньому титулі права власності та відносинах правонаступництва, а на сукупності обставин, зазначених у частині першій статті 344 ЦК України, а саме: наявність суб`єкта, здатного набути у власність певний об`єкт; законність об`єкта володіння; добросовісність заволодіння чужим майном; відкритість володіння; безперервність володіння; сплив установлених строків володіння; відсутність норми закону про обмеження або заборону набуття права власності за набувальною давністю. Для окремих видів майна право власності за набувальною давністю виникає виключно на підставі рішення суду (юридична легітимація).

Аналіз категорії добросовісності заволодіння майном як умови набуття права власності за набувальною давністю відповідно до статті 344 ЦК України дає підстави для висновку, що добросовісність, як одна із загальних засад цивільного права, означає фактичну чесність суб`єктів у їх поведінці, прагнення сумлінно реалізовувати свої цивільні права та виконувати цивільні обов`язки. При вирішенні таких спорів має значення факт добросовісності заявника саме на момент отримання ним майна (заволодіння майном). Добросовісний володілець майна у момент заволодіння ним не знає (не може і не повинен знати) про неправомірність такого заволодіння майном. Крім того, позивач як володілець майна повинен бути впевнений у тому, що на це майно не претендують інші особи і він отримав це майно за таких обставин і з таких підстав, які є достатніми для набуття права власності на нього.

Звідси, йдеться про добросовісне, але неправомірне, в тому числі безтитульне, заволодіння майном особою, яка у подальшому претендуватиме на набуття цього майна у власність за набувальною давністю.

Якщо володілець знає або повинен знати про неправомірність заволодіння чужим майном, то, незважаючи на будь-який строк безперервного володіння чужим майном, він не може його задавнити, оскільки відсутня безумовна умова набуття права власності - добросовісність заволодіння майном.

Відповідна особа має добросовісно заволодіти саме чужим майном, тобто об`єкт давнісного володіння повинен мати власника або бути річчю безхазяйною (яка не має власника або власник якої невідомий). Нерухоме майно може стати предметом набуття за набувальною давністю, якщо воно має такий правовий режим, тобто є об`єктом нерухомості, який прийнято в експлуатацію.

Отже, набуття відповідною особою права власності за набувальною давністю можливе лише за наявності всіх наведених умов у сукупності.

Відсутність добросовісності у позивача під час заволодіння ним спірним майном звільняє від потреби аналізувати інші умови набуття права власності за набувальною давністю, передбачені статтею 344 ЦК України.

Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14 травня 2019 року у справі № 910/17274/17 (провадження № 12-291гс18).

При вирішенні спорів, пов`язаних з набуттям права власності за набувальною давністю, необхідним є встановлення, зокрема добросовісності та безтитульності володіння. Наявність у володільця певного юридичного титулу унеможливлює застосування набувальної давності. При цьому безтитульність визначена як фактичне володіння, яке не ґрунтується на жодній правовій підставі володіння чужим майном. Отже, безтитульним є володіння чужим майном без будь-якої правової підстави. Натомість володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності (див. постанову Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 01 серпня 2018 року у справі № 201/12550/16-ц (провадження № 61-19156св18).

У постанові від 27 червня 2019 року у справі № 175/2338/16-ц (провадження № 61-2017св18) Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду визначив, що за набувальною давністю може бути визнано право власності на нерухоме майно, яке не має власника, або власник якого невідомий, або власник відмовився від права власності на належне йому нерухоме майно, а також на майно, що придбане добросовісним набувачем і у витребуванні якого його власнику було відмовлено.

Як встановлено судом, позивач ОСОБА_1 разом із своєю сім`єю у грудні 1998 року вселилася у спірний будинок, оскільки вважала, що він на праві спадкування за заповітом належить її сину ОСОБА_3 , який на той час був малолітньою особою.

Отже підставою користування вказаним житловим будинком позивачем був заповіт ОСОБА_4 складений на ім`я її сина ОСОБА_3 , та лише у 2018 році вона дізналася, що будинок не входить у коло спадщини, та належав на праві власності померлій ОСОБА_5 .

За таких обставин, суд вважає, що позивач не довела обов`язкової підстави набуття права власності за набувальною давністю як добросовісність та безтитульность володіння. Сам по собі факт відкритого та безперервного користування нею спірним житловим будинком (проживання, технічне обслуговування, оплата земельного податку) не є достатньою підставою для виникнення у позивача права власності за набувальною давністю.

Слід також зауважити, що оцінка правовідносин щодо спадкування спірного будинку у відповідності до норм чинного цивільного спадкового законодавства, в даному випадку на час смерті спадкодавця між ОСОБА_4 та спадкоємцем ОСОБА_3 , судом не надається, оскільки до суду з даним позовом звернулася ОСОБА_1 , яка спадкоємцем не являється.

На підставі ст. ст. 5, 328, 344, 376 ЦК України, керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 206, 229, 263-265 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Радошівської сільської ради Ізяславського району Хмельницької області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача ОСОБА_3 , про визнання права власності на житловий будинок з господарськими будівлями, відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Хмельницького апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається через Ізяславський районний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , місце реєстрації АДРЕСА_2 , паспорт НОМЕР_4 виданий Ізяславським РВ УМВС України в Хмельницькій області 09.10.1996;

Відповідач: Радошівська сільська рада Ізяславського району Хмельницької області, місце знаходження вул. Центральна,19, с. Радошівка, Ізяславського району Хмельницької області, ЄДРПОУ 04406762;

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ідентифікаційний номер НОМЕР_5 , місце реєстрації АДРЕСА_2 .

Повний текст судового рішення складено 29 липня 2020 року.

Суддя: Р. В. Пашкевич