Постанова

від 22.07.2020 по справі 676/2216/19

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УКРАЇНА

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 676/2216/19

Провадження № 22-ц/4820/716/20

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 липня 2020 року м. Хмельницький

Хмельницький апеляційний суд у складі

колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Талалай О.І. (суддя-доповідач), Корніюк А.П., П`єнти І.В.,

секретар судового засідання Гриньова А.М.,

з участю: відповідачів і їх представника ОСОБА_1 ,

представника позивачки і третьої особи ОСОБА_2 Антонюка ОСОБА_3

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу №676/2216/19 за апеляційною скаргою ОСОБА_4 , ОСОБА_5 на рішення Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 14 січня 2020 року (суддя Вдовичинський А.В., повне судове рішення складено 23 січня 2020 року) в справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Дочірнє підприємство Тепловода Комунального підприємства Міськтепловоденергія Кам`янець-Подільської міської ради, Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Грушевського, 50 , ОСОБА_2 , про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої залиттям квартири.

Заслухавши доповідача, пояснення учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, суд

у с т а н о в и в :

У березні 2019 року ОСОБА_6 , звертаючись до суду з вказаним позовом та уточнивши вимоги, зазначала, що 26 лютого 2019 року внаслідок несправності системи водопостачання в квартирі АДРЕСА_1 - АДРЕСА_2 сталося залиття її квартири АДРЕСА_3 , яка розташована у цьому будинку поверхом нижче. Згідно з актами комісії ОСББ від 26 лютого 2019 pоку та актом обстеження системи холодного водопостачання від 26 лютого 2019 pоку причиною затоплення була поломка сантехнічного обладнання в квартирі відповідачів, а саме тріщина на корпусі шарового крана. Внаслідок залиття квартира потребує поточного ремонту, завдано матеріальну шкоду. Відповідно до висновку експертного дослідження №156Д-03/19 від 20 березня 2019 року вартість проведення ремонтних робіт складає 65263 грн. Відповідачі добровільно відшкодовувати завдану шкоду не бажають, а тому зазначену суму позивачка просила стягнути з них в судовому порядку.

Ухвалою Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 30 травня 2019 року залучено до участі в справі співвідповідача ОСОБА_5 та третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору КП Міськтепловоденергія та ОСББ Грушевського, 50 .

Ухвалою Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 11 вересня 2019 року замінено третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору КП Міськтепловоденергія на ДП Тепловода КП Міськтепловоденергія .

Ухвалою Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 14 січня 2020 року до участі в справі залучено третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_2 .

Рішенням Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 14 січня 2020 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_4 , ОСОБА_5 з кожного на користь ОСОБА_6 по 32631,50 грн на відшкодування завданої матеріальної шкоди, по 384,20 грн судового збору, по 2500 грн витрат, пов`язаних із залученням експерта, по 2500 грн витрат на професійну правничу допомогу.

ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, в апеляційній скарзі просять його скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в позові. Посилаються на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права. Суд після оголошення переходу на стадію судових дебатів залучив до участі в справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_2 , без постановлення ухвали та з`ясування думки інших учасників судового розгляду. Останній у судовому засіданні не був присутній і суд не з`ясував яка йому як власнику Ѕ частини квартири була заподіяна шкода. Його представник ОСОБА_7 не мав права визнавати позовні вимоги, оскільки не наділений таким процесуальним правом. Суд не взяв до уваги те, що акти обстеження системи водопостачання від 26 лютого 2019 року не відповідають встановленим вимогам, а тому є неналежними та недопустимими доказами. Відповідно висновок експерта, який складений в тому числі і на підставі цих актів, є неналежним та недопустимим доказом у справі. Крім того, викликає сумніви підпис позивачки у зверненні до експерта. На думку відповідачів шаровий кран відноситься до внутрішньобудинкової мережі, оскільки розташований в технологічній ніші будинку, а не в квартирі. Тому, відповідальність за залиття квартири позивачки повинні нести ДП Тепловода КП Міськтепловоденергія Кам`янець-Подільської міської ради та ОСББ Грушевського, 50 . Вказують також на безпідставність стягнення з них витрат на правничу допомогу, які документально не підтверджені.

У засіданні апеляційного суду відповідачі та їх представник ОСОБА_1 підтримали апеляційну скаргу. Представник позивачки та третьої особи ОСОБА_2 ОСОБА_7 її не визнали.

Апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Відповідно до п. 2, п. 3 і п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Судом першої інстанції правильно встановлено, що ОСОБА_6 на праві спільної часткової власності належить Ѕ частина квартири АДРЕСА_4 . Іншим співвласником квартири є ОСОБА_2

26 лютого 2019 року внаслідок несправності сантехнічного обладнання, що полягала в розгерметизації ввідного вентиля діаметром 15 мм (тріщина шарового крана) у квартирі АДРЕСА_1 , власниками якої є ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , сталося залиття водою приміщень коридора, кухні, спальні, дитячої та частково зали квартири позивачки АДРЕСА_3 , внаслідок чого квартира потребує ремонту та заподіяно матеріальну шкоду на суму 65263 грн.

Наведене підтверджується матеріалами справи.

При ухваленні рішення про задоволення позову суд першої інстанції виходив з того, що залиття квартири позивачки відбулося з вини відповідачів, які не забезпечили справність сантехнічного обладнання в їх квартирі.

Такий висновок суду відповідає обставинам справи та вимогам закону.

Відповідно до ч. 4 ст. 319 ЦК України власність зобов`язує.

За змістом ст.ст. 322, 360 ЦК України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом. Співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов`язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов`язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов`язаннями, пов`язаними із спільним майном.

На підставі ч. 1 і ч. 2 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Такі витрати мають бути безпосередньо, а не опосередковано пов`язані з відновленням свого порушеного права.

В силу ч. 1 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини (ч. 2 ст. 1166 ЦК України).

За змістом норми ст. 1166 ЦК України юридичною підставою відповідальності, яка виникає внаслідок заподіяння шкоди, є склад цивільного правопорушення. До його елементів належать протиправна поведінка заподіювача шкоди, настання шкоди, причинний зв`язок між двома першими елементами і вина заподіювача шкоди.

При цьому на потерпілого покладається обов`язок доведення факту заподіяння такої шкоди відповідачем та її розмір. У свою чергу, відповідач має довести відсутність своєї вини у завданні потерпілому шкоди.

Отже, цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини заподіювача шкоди. Якщо у процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.

З огляду на наведене та з урахуванням визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності і диспозитивності цивільного процесу, положень ЦК України щодо відшкодування шкоди, саме на відповідача покладено обов`язок доведення відсутності вини у завданні шкоди.

На підставі ч. 1, ч. 5 і ч. 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Факт залиття квартири, співвласником якої є ОСОБА_6 , внаслідок тріщини шарового крана в квартирі ОСОБА_4 та ОСОБА_5 підтверджується зібраними по справі доказами, зокрема актами комісії ОСББ Грушевського, 50 від 26 лютого 2019 року (а.с.10-12).

Згідно з актом обстеження системи холодного водопостачання, складеного цього ж дня комісією представників підприємства ДП Тепловода КП Міськтепловоденергія (а.с.9) в зв`язку з розгерметизацією ввідного вентиля діаметром 15 мм (тріщина на корпусі шарового крана) в квартирі АДРЕСА_5 сталося затоплення квартири АДРЕСА_3 приміщень коридора, кухні, спальні, дитячої та частково зали. Причина виходу з ладу крану не встановлена.

Внаслідок затоплення квартири було пошкоджено майно позивачки.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, письмовими доказами. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно з ч. 2 ст. 89 ЦПК України жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

На підставі ч. 1 і ч. 2 ст. 106 ЦПК України учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення.

Порядок проведення експертизи та складення висновків експерта за результатами проведеної експертизи визначається відповідно до чинного законодавства України про проведення судових експертиз.

Висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили та оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу (ст. 110 ЦПК України).

Відповідно до п.п. 1.3., 1.8. Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 08 жовтня 1998 року №53/5, у редакції, чинній на час проведення експертного дослідження, для юридичних і фізичних осіб на договірних засадах експертами проводяться експертні дослідження, що потребують спеціальних знань та використання методів криміналістики і судової експертизи.

Підставою для проведення експертного дослідження є договір з експертом чи експертною установою, укладений за письмовою заявою (листом) замовника (юридичної або фізичної особи), з обов`язковим зазначенням його реквізитів, з переліком питань, які підлягають розв`язанню, а також об`єктів, що надаються.

Як вбачається з наявного у матеріалах справи висновку експертного дослідження №156Д-03/19 від 20 березня 2019 року (а.с.45-64), складеного судовим експертом ОСОБА_8 на замовлення позивачки в порядку ст. 106 ЦПК України, вартість ремонтно-будівельних робіт та будівельних матеріалів, необхідних для ліквідації наслідків затоплення квартири АДРЕСА_4 - АДРЕСА_2 становить 65263,00 грн, у тому числі матеріалів 27829,00 грн.

Зазначений висновок експертного дослідження складений особою, яка є судовим експертом і має право на здійснення такого виду експертизи на підставі свідоцтва, виданого Міністерством юстиції України №1520 від 15 грудня 2017 року.

Разом з тим, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на спростування своєї вини у залитті квартири позивачки належних та допустимих доказів не надали.

Не містять матеріали справи інших доказів щодо розміру спричиненої позивачці майнової шкоди.

Клопотання про проведення в справі судової експертизи, зокрема на

предмет встановлення розміру шкоди, відповідачі не заявляли.

З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно взяв до уваги висновок експертного дослідження в якості належного та допустимого доказу.

На підставі належним чином досліджених та оцінених доказів суд дійшов обґрунтованого висновку про доведеність позивачкою розміру завданої шкоди, протиправності дій відповідачів і наявності причинного зв`язку між такими діями та заподіянням матеріальної шкоди.

Тому, доводи апеляційної скарги про неналежність і недопустимість доказу - висновку експертного дослідження не заслуговують на увагу.

Безпідставними є доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_4 , ОСОБА_5 не є належними відповідачами в справі з посиланням на те, що шаровий кран, який вийшов з ладу, належить до внутрішньобудинкової системи водопостачання, знаходиться у технологічній ніші, а не в квартирі. На їх думку відповідальність за завдану позивачці шкоду повинні нести ДП Тепловода КП Міськтепловоденергія , ОСББ Грушевського, 50 .

Відповідно до п.п. 4, 5 Порядку обслуговування внутрішньобудинкових систем теплопостачання, водопостачання, водовідведення та постачання гарячої води (далі - Порядок), затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України №219 від 15 серпня 2018 року та зареєстрованого в Міністерстві юстиції 19 вересня 2018 року за №1074/32526, обслуговування внутрішньобудинкових систем теплопостачання, водопостачання, водовідведення та постачання гарячої води багатоквартирного будинку (далі - внутрішньобудинкові системи) здійснюється виконавцем та включає комплекс робіт з технічного обслуговування та проведення поточного ремонту внутрішньобудинкових систем від зовнішньої поверхні стіни будинку до точки приєднання житлового (нежитлового) приміщення протягом усього періоду їх експлуатації.

Обслуговування систем теплопостачання, водопостачання, водовідведення та постачання гарячої води в межах житлового (нежитлового) приміщення від точки приєднання здійснюється його власником (співвласниками).

На підставі п. 3 зазначеного Порядку точка приєднання внутрішньобудинкової системи водопостачання та системи постачання гарячої води багатоквартирного будинку до житлового (нежитлового) приміщення - це перша запірна арматура на відгалуженні від стояків у межах приміщення (запірна арматура не належить до внутрішньобудинкової системи).

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема відомостей з фототаблиць (а.с.104-107) про місце встановлення запірної арматури (шарового крана) у квартирі АДРЕСА_1 , який вийшов з ладу, відгалуження від стояка для приєднання квартири АДРЕСА_5 до системи водопостачання, на якому встановлена запірна арматура (шаровий кран), а після нього під`єднаний лічильник, проведено до приміщення квартири відповідачів і лише звідти є до них безпосередній доступ.

А тому, саме відповідачі зобов`язані забезпечувати належний технічний стан і експлуатацію шарового крана.

Апеляційний суд відхиляє доводи апеляційної скарги про необхідність відшкодування частини шкоди на користь ОСОБА_6 з підстав наявності іншого співвласника, який вимог про відшкодування шкоди до відповідачів не пред`являв.

Звернення до суду за захистом порушеного права є прерогативою особи.

Висновок суду першої інстанції про необхідність відшкодування шкоди на користь позивачки внаслідок залиття її квартири у заявленому розмірі, яке сталось з вини відповідачів, є законним та обґрунтованим.

Не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги про порушення норм ЦПК України при вирішенні питання про залучення до участі в справі третьої особи ОСОБА_2

Повернення до з`ясування обставин у справі та проведення після цього судових дебатів в загальному порядку не суперечить вимогам ст. 243 ЦПК України.

Ухвала суду про залучення третьої особи постановлена не виходячи до нарадчої кімнати відповідно до ч. 4 ст. 259 ЦПК України.

Проте, при ухваленні рішення про задоволення вимог про стягнення витрат на правничу допомогу суд першої інстанції допустив помилку.

Згідно з ч. 2 і ч. 3 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відсутність документального підтвердження витрат на правничу допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про їх відшкодування.

Якщо стороною буде документально доведено, що нею понесені витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

Зазначену правову позицію висловив Верховний Суд у постанові від 17 січня 2019 року за результатами розгляду справи №690/54/18, яку апеляційний суд на підставі ч. 4 ст. 263 ЦПК України враховує при застосуванні норм права до спірних правовідносин.

Із матеріалів справи вбачається, що представництво інтересів ОСОБА_6 у справі здійснюється адвокатом Антонюком І.В. на підставі договору №81/9 від 11 березня 2019 року (а.с.19-20), укладеного з адвокатським бюро Антонюк та Партнери .

Відповідно до п. 3.1 цього договору розмір гонорару, який клієнт сплачує бюро за надану в межах цього договору правову допомогу, визначається сторонами окремою додатковою угодою, яка є невід`ємною частиною цього договору.

Однак матеріали справи не містять зазначеної додаткової угоди, з якої

можна було би встановити розмір гонору адвоката, платіжних документів на підтвердження реальності понесення їх позивачкою.

Отже, висновок суду про необхідність стягнення витрат на правничу допомогу в розмірі 5000 грн на користь ОСОБА_6 суперечить вимогам закону.

З огляду на зазначене, рішення суду у цій частині підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення в цій частині про відмову в задоволенні вимог про стягнення витрат на правничу допомогу.

У зв`язку з наведеним, обґрунтованими є викладені в апеляційній скарзі аргументи безпідставності стягнення витрат на правничу допомогу на користь позивачки.

Керуючись ст. ст. 374, 376, 382, 384 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 , ОСОБА_5 задовольнити частково.

Рішення Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 14 січня 2020 року в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення.

Відмовити ОСОБА_6 в стягненні витрат на професійну правничу допомогу в сумі 5000 грн (п`ять тисяч грн).

В решті рішення суду залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 29 липня 2020 року.

Суддя-доповідач О.І. Талалай

Судді А.П. Корніюк

І.В. П`єнта