Постанова

від 30.07.2020 по справі 592/1611/20

СУМСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 липня 2020 року м.Суми

Справа №592/1611/20

Номер провадження 22-ц/816/1498/20

Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Левченко Т. А. (суддя-доповідач),

суддів - Криворотенка В. І. , Ткачук С. С.

сторони:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю Українські торгові електронні системи ,

розглянув у приміщенні Сумського апеляційного суду в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Українські торгові електронні системи ,

на рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 03 червня 2020 року , ухвалене у складі судді Литовченка О.В. в приміщенні Ковпаківського районного суду м. Суми , -

В С Т А Н О В И В :

У лютому 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Українські торгові електронні системи (далі -ТОВ УТЕС ), третя особа ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по заробітній платі.

Свої вимоги мотивує тим, що з 01.09.2017 року по 31.07.2019 року вона перебувала у трудових відносинах з ТОВ УТЕС . Наказом №2-007 від 31 липня 2019 року вона була звільнена та отримала трудову книжку, при цьому їй не була виплачена заробітна плата за травень-липень 2019 року та компенсація за невикористану відпустку. Зазначає, що 16 грудня 2019 року та 28 січня 2020 року вона зверталася з письмовими заявами до керівництва ТОВ УТЕС про надання довідки про заборгованість по заробітній платі, але ані довідки, ані розрахунку по заробітній платі відповідач не надав. Згідно довідки з управління Пенсійного фонду України в м. Суми, відповідачем за травень-липень 2019 року їй нараховано 15 192,61 грн.

Також вказує, що оскільки відповідач неправомірно відмовився виплачувати нараховану заробітну плату в день звільнення, з нього на її користь підлягає стягненню середній заробіток за час затримки розрахунку в сумі 33 037,86 грн.

Посилаючись на вказані обставини, просить стягнути з ТОВ УТЕС на її користь 48 230,47 грн, в тому числі 15 192,61 грн заборгованості по виплаті заробітної плати та компенсації за невикористану відпустку та 33 037,86 грн середнього заробітку за час затримки розрахунку.

Ковпаківський районний суд м. Суми рішенням від 03 червня 2020 року позов ОСОБА_1 задовольнив частково.

Стягнув з ТОВ УТЕС на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі та компенсацію за невикористану відпустку в розмірі 15 192,61 грн з наступним утриманням податків і обов`язкових платежів.

Стягнув з ТОВ УТЕС на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 20.10.2019 року по 03.06.2020 року в розмірі 15 192,61 грн з наступним утриманням податків і обов`язкових платежів.

Стягнув з ТОВ УТЕС на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 840,80 грн.

Стягнув з ТОВ УТЕС на користь держави судовий збір в розмірі 840,80 грн.

ТОВ УТЕС , не погоджуючись із вказаним рішенням, подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати рішення суду, а провадження у справі закрити у зв`язку з відсутністю предмету спору.

В доводах апеляційної скарги вказує на те, що в день звільнення 31 липня 2019 року ОСОБА_1 не працювала та нею не була пред`явлена вимога про розрахунок, як на дату звернення до суду з позовом, так і на дату ухвалення рішення у цій справі. При цьому суд дійшов неправильних висновків, зазначивши, що листи позивачки про надання їй довідки про заборгованість по заробітній платі є вимогою у розумінні ст. 116 КЗпП України щодо здійснення розрахунку.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 зазначає про безпідставність викладених в апеляційній скарзі вимог відповідача, оскільки доводи, на які він посилається не узгоджуються з матеріалами справи та не ґрунтуються на нормах чинного законодавства, тому просить залишити апеляційну скаргу без задоволення.

Розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до положень ст. 369 ЦПК України, за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Суд першої інстанції встановив та з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 наказом №10к-07 від 31 серпня 2017 року прийнята на посаду менеджера (управитель із комунікаційних технологій) ТОВ УТЕС та наказом №2-007 від 31 липня 2019 року звільнена з посади за згодою сторін (а.с.13, 64-65).

У листі ТОВ УТЕС №17 від 31 липня 2019 року на адресу ОСОБА_1 вказано про необхідність з`явитися їй для отримання трудової книжки у зв`язку з відсутністю на робочому місці в день звільнення, а також складено акт про отримання цього листа ОСОБА_1 , яка від підпису про отримання листа відмовилася (а.с. 67, 68).

ОСОБА_1 зверталася з письмовими заявами від 16 грудня 2019 року та 27 січня 2020 року на адресу ТОВ УТЕС в яких зазначала, що при звільненні їй видали трудову книжку, але не виплатити заробітну плату за травень-липень 2019 року та компенсацію за невикористану відпустку, просила надати довідку про заборгованість по заробітній платі. На ці заяви ТОВ УТЕС відповіді позивачці не надало (а. с. 5-11).

З довідки Пенсійного фонду України форми ОК-7 від 27 січня 2020 року вбачається, що ОСОБА_1 нараховано травень 2019 року - 4 180 грн, за квітень 2019 року - 4 180 грн, за липень 2019 року - 6 832,61 грн (а.с. 14).

У витягу з ЄРДР від 06 лютого 2020 року вказано, що за матеріалами звернення ОСОБА_3 та ОСОБА_1 щодо можливих неправомірних дій ТОВ УТЕС , а саме внесення до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, що мають ознаки службового підроблення, зареєстровано кримінальне провадження №12020200440000490 (а.с. 47).

Згідно Акту від 31 липня 2019 року, ОСОБА_1 була відсутня на робочому місці протягом дня з 08-00 до 17-00 години 31 липня 2019 року. Про причини відсутності безпосереднього керівника не повідомила (а.с. 62).

Частково задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що заборгованість по заробітній платі за травень-липень та компенсація невикористаної відпустки складають 15 192,61 грн; вирахував середньоденну заробітну плату позивача, яка становить 388, 84 грн; визначив період затримки розрахунку при звільненні з дня отримання відповідачем вимоги про здійснення розрахунку заборгованості по заробітній платі і по день ухвалення рішення у цій справі, тобто з 20 грудня 2019 року по 03 червня 2020 року, за яким середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні складає 43 550,08 грн; врахував обставини справи, наявну диспропорцію сум, що підлягають стягненню, можливість порушення прав інших працівників відповідача в разі стягнення визначеної суми, застосував принцип співмірності при визначенні розміру відшкодування позивачу середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та визначив його у розмірі 15 192,61 грн.

Колегія суддів вважає, що суд дійшов правильних висновків, повно та всебічно з`ясувавши обставини, що мають значення для справи та ухвалив законне і обґрунтоване рішення.

Відповідно до статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник у день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен у зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Статтею 117 КЗпП України передбачено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Таким чином, закон покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. У разі невиконання такого обов`язку наступає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність.

Метою такого законодавчого регулювання є захист майнових прав працівника у зв`язку з його звільненням з роботи, зокрема захист права працівника на своєчасне одержання заробітної плати за виконану роботу, яка є основним засобом до існування працівника, необхідним для забезпечення його життя.

Слід також мати на увазі, що працівник є слабшою, ніж роботодавець стороною у трудових правовідносинах. Відшкодування, передбачене статтею 117 КЗпП України, спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця.

Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що позивачкою не було пред`явлено вимоги про розрахунок у встановленому трудовим законодавством порядку, у зв`язку з чим на час ухвалення рішення у справі був відсутній предмет позову та порушене право позивачки.

Діючим трудовим законодавством не встановлені правила до змісту та порядку оформлення вимоги про розрахунок та у статті 116 КЗпП України відсутнє будь-яке посилання на відповідність такої вимоги нормам діючого законодавства, як про це зазначає відповідач. Суд першої інстанції правильно вважав заявою про вимогу здійснення розрахунку, заяву позивачки від 16.12.2019 року, яку відповідач отримав 20.12.2019 року, про надання довідки про заборгованість по заробітній платі. У вказаній заяві позивачка зазначила, що при звільненні 31.07.2019 року їй видали трудову книжку, але не виплатити заробітну плату за травень-липень 2019 року та компенсацію за невикористану відпустку. Тобто зміст заяви свідчить, що вимогу про здійснення розрахунку, позивачка заявляла відповідачу, і саме у зв`язку з її невиконанням звернулась вже із письмовою вимогою надати довідку про заборгованість по заробітній платі, яка необхідна для захисту її порушеного права в судовому порядку. Крім того з матеріалів справи вбачається, що заробітна плата позиваці виплачувалась шляхом безготівкового перерахування на її банківську картку, а тому навіть за відсутності позивачки на робочому місці в день звільнення, відповідач мав можливість провести з нею відповідний розрахунок в порядку ст. 116 КЗпП України.

Розмір стягнутої заборгованості по нарахованій заробітній платі ОСОБА_1 за травень-липень 2019 року та компенсації за невикористану відпустку в загальному розмірі 15 192,61 грн є доведеним матеріалами справи, іншого розрахунку відповідач не надав навіть на вимогу суду.

Отже, суд першої інстанції належно оцінив надані сторонами докази та ухвалив рішення на основі повно і всебічно з`ясованих обставин справи. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду і не містять нових даних, які б давали підстави для скасування чи зміни ухваленого рішення, а тому скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 367; 374 ч. 1 п. 1; 375; 381-382 ЦПК України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Українські торгові електронні системи залишити без задоволення.

Рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 03 червня 2020 рокузалишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і відповідно до п. 1 ч. 6 ст. 19, п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий: Т.А. Левченко

Судді : В.І. Криворотенко

С.С. Ткачук