Рішення від 30.07.2020 по справі 910/5854/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

30.07.2020Справа № 910/5854/20

За позовом Приватного акціонерного товариства "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат"

(м. Горішні Плавні Полтавської області)

до Акціонерного товариства "Українська залізниця" (м. Київ)

про стягнення 61.065,90 грн

Суддя Ващенко Т.М.

Секретар судового засідання Шаповалов А.М.

Представники учасників процесу: не викликались

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення 61.065,90 грн штрафу за несвоєчасну доставку вантажу.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що вантаж відповідачем доставлено позивачу із порушенням встановленого терміну доставки, що є підставою покладення на відповідача штрафу за несвоєчасну доставку.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.05.20. відкрито провадження у справі № 910/5854/20, постановлено її здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання.

30.06.20. відповідачем подано письмовий відзив на позовну заяву (із заявою про поновлення процесуального строку на подання відзиву), в якому посилаючись на інформаційний лист ВГСУ від 04.04.12. № 01-06/420/2012 та на те, що встановлений ст. 116 Статуту штраф застосовується у разі прострочення доставки вантажу на дві доби, три доби і чотири доби, відповідач просить суд відмовити позивачу в задоволенні позову.

Фактично відповідачем не вказано підстав для відмови в задоволенні позову.

Також відповідачем подано заяву про зменшення розміру штрафних санкцій по справі № 910/5854/20 на 50% до 30.532,95 грн.

06.07.20. позивачем подано відповідь на відзив із запереченнями щодо зменшення розміру пред`явленого до стягнення штрафу.

Судом враховано, що відповідно до підпункту 3 пункту 11 розділу І Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 30.03.2020 розділ X Господарського процесуального кодексу України "Прикінцеві положення" доповнено пунктом 4 такого змісту: "Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 46, 157, 195, 229, 256, 260, 288, 295, 306, 321, 341, 346, 349, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, апеляційного оскарження, залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги, подання заяви про скасування судового наказу, розгляду справи по суті, строки, на які зупиняється провадження, подання заяви про перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами, звернення зі скаргою, оскарження рішення третейського суду, судового розгляду справи, касаційного оскарження, подання відзиву продовжуються на строк дії такого карантину. Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)".

Отже судом прийнято до розгляду відзив та відповідь на відзив.

Водночас, відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950), яка згідно з частиною першою статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

З огляду на викладене, суд встановив, що з моменту відкриття провадження у справі сплив достатній строк (з урахуванням введених обмежень, пов`язаних із запровадженням в Україні карантину), для подання всіма учасниками справи своїх доводів, заперечень, відзивів, доказів тощо, у зв`язку з чим суд вважає за можливе здійснити розгляд даної справи по суті заявлених вимог до закінчення запровадженого карантину.

Оскільки наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, у відповідності до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними у справі матеріалами.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України).

Розглянувши надані документи і матеріали, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2019 року Акціонерне товариство Українська залізниця здійснило перевезення вантажу (окатишів залізнорудних) на станцію призначення - Чорноморська, одержувачем яких є ТОВ ТИС за залізничною накладною № 44652451.

Вантаж, що прямував за вказаними залізничними накладними, відповідач доставив позивачу після закінчення нормативно встановленого терміну доставки, про що свідчать відмітки про видачу вантажу (графа 52) у залізничній накладній.

Посилаючись на те, що у листопаді 2019 року мало місце порушення відповідачем термінів доставки вантажу, позивач звернувся позовом до суду про стягнення штрафу за несвоєчасну доставку вантажу на станцію призначення Чорноморська у сумі 61.065,90 грн.

Згідно із статтею 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Відповідно до частин першої, другої статті 307 ГК України за договором перевезення вантажу перевізник зобов`язується доставити ввірений йому вантажовідправником вантаж до пункту призначення в установлений строк та видати його вантажоодержувачу, а вантажовідправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов`язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень.

Як передбачено ст. 908 ЦК України загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Статтями 22, 23 Статуту залізниць України (далі - Статут) передбачено, що за договором залізничного перевезення вантажу залізниця зобов`язується доставити ввірений їй вантажовідправником вантаж у пункт призначення в зазначений термін і видати його одержувачу, а відправник зобов`язується сплатити за перевезення встановлену плату. Відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів). Станція призначення видає накладну одержувачу разом з вантажем.

Як визначено ст. 41 Статуту, залізниці зобов`язані доставити вантажі за призначенням в установлені терміни. Терміни доставки вантажів і правила обчислення термінів доставки вантажів встановлюються Правилами, виходячи з технічних можливостей залізниць. Обчислення терміну доставки починається з 24-ої години дати приймання вантажу до перевезення. Вантаж вважається доставленим вчасно, якщо на станції призначення він вивантажений засобами залізниці, про що повідомлено одержувача, або якщо вагон (контейнер) з вантажем подано під вивантаження засобами одержувача до закінчення встановленого терміну доставки.

Відповідно до частини першої ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Пунктом 1.1 Правил обчислення термінів доставки вантажу, затверджених Наказом Міністерства транспорту України № 644 від 21.11.2000 (далі - Правила) передбачено, що у разі перевезення вантажною швидкістю терміни доставки вантажу обчислюються за маршрутними відправками; вагонними відправками та відправками у великотоннажних контейнерах; дрібними відправками та відправками в середньотонажних контейнерах, виходячи з 1 (однієї) доби на кожні повні та неповні 320, 200 та 150 км відповідно.

Згідно із заявою відправника у графі 7 залізничної накладної, вантаж перевозився вантажною швидкістю.

Відповідно до п. 1.2 Правил термін доставки вантажу визначається, виходячи з відстані, за яку обчислюється провізна плата.

Згідно з п. 2.1 Правил обчислення терміну доставки починається з 24-ї години дати приймання вантажу до перевезення, зазначеної в перевізних документах.

Пунктом 2.4 Правил передбачено, що терміни доставки вантажів, які обчислюються згідно з пунктом 1, збільшуються на одну добу на операції, пов`язані з відправленням і прибуттям вантажу.

Відповідно до п. 2.9 Правил про причини затримки вантажу, які дають право залізниці на збільшення терміну доставки, та тривалість цієї затримки повинна бути зроблена відмітка в перевізних документах, яка завіряється підписом працівника станції.

Згідно з п. 2.10 Правил вантаж вважається доставленим вчасно, якщо на станції призначення він вивантажений засобами залізниці, про що повідомлено одержувача, або якщо вагон (контейнер) з вантажем подано під вивантаження засобами одержувача до закінчення встановленого терміну доставки.

Згідно із ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 116 Статуту передбачено, що за несвоєчасну доставку вантажів і порожніх вагонів, що належать підприємствам, організаціям, установам, громадянам-суб`єктам підприємницької діяльності або орендовані ними, залізниця сплачує одержувачу штраф (якщо не доведе, що прострочення сталося не з її вини) у розмірі: 1) 10 відсотків провізної плати - за прострочення на дві доби; 2) 20 відсотків провізної плати - за прострочення на три доби; 3) 30 відсотків провізної плати - за прострочення на чотири і більше діб.

Тобто встановлений статтею 116 Статуту штраф застосовується у разі прострочення доставки вантажу на дві доби (більше ніж на 48 годин), на три доби (більше ніж на 72 години) і на чотири доби (більше ніж на 96 годин). Якщо прострочення доставки вантажу допущено залізницею менш як на дві доби (не більше 48 годин), що обчислюється з 24-ої години дати приймання вантажу до перевезення, то підстави для нарахування передбаченого статтею 116 Статуту штрафу відсутні.

Як встановлено судом, відповідно до календарних штемпелів на залізничній накладній (графа 51, 52) відповідач доставив позивачеві вантаж з порушенням встановлених термінів доставки, визначених статтею 41 Статуту та Правилами, що згідно із статтею 116 Статуту є підставою для застосування до відповідача як перевізника відповідальності у вигляді штрафу.

Дослідивши розрахунок позовних вимог, суд дійшов висновку, що сума штрафу за несвоєчасну доставку вантажу за залізничною накладною № 44652451 у сумі 61.065,90 грн нарахована позивачем правомірно.

Відповідач власного розрахунку не надав.

Натомість відповідач просить суд зменшити розмір штрафу, посилаючись на власне скрутне становище, та на те, що позивач не поніс збитків несвоєчасною доставкою вантажу.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Положенням ст. 233 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Статтею 546 ЦК України неустойка (штраф, пеня) віднесені до переліку видів забезпечення виконання зобов`язань.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання (ч. 1 ст. 549 ЦК України).

Згідно з приписами частини 1 ст. 230 ГК України неустойка є штрафною санкцією, яка застосовується до учасника господарських відносин у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Встановивши причини невиконання відповідачем грошового зобов`язання та надавши належну оцінку обставинам такого невиконання, врахувавши розмір несвоєчасно виконаного зобов`язання та розмір нарахованого штрафу, майновий стан позивача та відповідача, суд не знаходить підстав для зменшення суми нарахованого штрафу.

З огляду на викладене, позовні вимоги підлягають задоволенню повністю на суму 61.065,90 грн.

Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-80, 86, 129, 165, 219, 220, 232, 233, 236-238, 240, 241, 252 ГПК України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м. Київ, вул. Єжи Ґедройця, будинок 5, ідентифікаційний код 40075815) на користь Приватного акціонерного товариства "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат" (39802, м. Горішні Плавні Полтавської області, вул. Будівельників, 16; ідентифікаційний код 00191282) 61.065 (шістдесят одну тисячу шістдесят п`ять) грн 90 коп. штрафу за несвоєчасну доставку вантажу, 2.102 (дві тисячі сто дві) грн 00 коп. судового збору.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили у відповідності до приписів ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.

Суддя Т.М. Ващенко