Рішення

від 30.07.2020 по справі 910/5665/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

30.07.2020Справа № 910/5665/20

За позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

(м. Київ)

до Обслуговуючого кооперативу "Роял Хауз Сервіс" (м. Київ)

про стягнення 1.379,46 грн,

Суддя Ващенко Т.М.

Секретар судового засідання Шаповалов А.М.

Представники сторін: не викликались

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Обслуговуючого кооперативу "Роял Хауз Сервіс" про стягнення 1.379,46 грн, з яких: 1.129,87 грн пені, 173,78 грн 3% річних, 75,81 грн інфляційних втрат.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на несвоєчасне виконання відповідачем умов Договору 1530/1617-ТЕ-41 постачання природного газу від 09.09.16., що зумовило нарахування позивачем пені, 3% річних, інфляційних втрат та звернення з даним позовом до суду.

Також позивачем заявлено клопотання про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін та про покладення на відповідача витрат по сплаті судового збору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.05.20. відкрито провадження у справі № 910/5665/20, з підстав, викладених в ухвалі, постановлено її розгляд здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (без проведення судового засідання).

12.06.20. відповідачем подано письмовий відзив на позовну заяву, в якому він проти позову заперечує з підстав того, що оскільки позивач пред`явив до стягнення пеню за 2016-2017 роки, перебіг позовної давності за цими вимогами закінчився в 2018 році. За вказаних підстав Обслуговуючий кооператив "Роял Хауз Сервіс" просить суд застосувати строк позовної давності. Також відповідач вказує, що позивач не звертався до нього з вимогою сплатити штрафні санкції.

Оскільки наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, у відповідності до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними у справі матеріалами.

Судом враховано, що відповідно до підпункту 3 пункту 11 розділу І Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 30.03.2020 розділ X Господарського процесуального кодексу України "Прикінцеві положення" доповнено пунктом 4 такого змісту: "Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 46, 157, 195, 229, 256, 260, 288, 295, 306, 321, 341, 346, 349, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, апеляційного оскарження, залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги, подання заяви про скасування судового наказу, розгляду справи по суті, строки, на які зупиняється провадження, подання заяви про перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами, звернення зі скаргою, оскарження рішення третейського суду, судового розгляду справи, касаційного оскарження, подання відзиву продовжуються на строк дії такого карантину. Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)".

Водночас, відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950), яка згідно з частиною першою статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

З огляду на викладене, суд встановив, що з моменту відкриття провадження у справі сплив достатній строк (з урахуванням введених обмежень, пов`язаних із запровадженням в Україні карантину), для подання всіма учасниками справи своїх доводів, заперечень, відзивів, доказів тощо, у зв`язку з чим суд вважає за можливе здійснити розгляд даної справи по суті заявлених вимог до закінчення запровадженого карантину.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України).

Розглянувши надані документи і матеріали, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

09.09.16. між позивачем (далі - Постачальник) та відповідачем (далі - Споживач) було укладено Договір постачання природного газу № 1530/1617-ТЕ-41 (далі - Договір), відповідно до умов якого (п. 1.1, п. 2.1) Постачальник зобов`язується поставити Споживачеві у 2016-2017 роках природний газ, а Споживач зобов`язується оплатити його на умовах Договору. Постачальник передає Споживачу з 01 жовтня 2016 року по 31 березня 2017 року природний газ обсягом до 31,500 тис.куб.м.

Додатковою угодою № 2 від 31.03.17. до Договору сторони погодили, що Постачальник передає Споживачу в період з 01.04.17. по 30.09.17. (включно) газ обсягом до 6,020 тис.куб.м.

Природний газ, що постачається за Договором, використовується Споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню. (п. 1.2 Договору).

Згідно з п. 3.4 Договору приймання-передача природного газу у відповідному місяці постачання оформлюється актом приймання-передачі. Обсяг використання природного газу Споживачем у відповідному місяці постачання встановлюється шляхом складення добових обсягів, визначених на підставі показів вузлів/вузла обліку природного газу.

За приписами пункту 3.5 Договору Споживач зобов`язується подати не пізніше 7 числа місяця, наступного за місяцем постачання природного газу, Постачальнику, зокрема, підписані та скріплені печаткою Споживача два примірники акта приймання-передачі природного газу, де зазначаються фактичні обсяги використаного природного газу згідно з Договором у розрахунковому місяці, його фактична ціна та вартість.

Відповідно до п. 5.2 Договору ціна за 1000 куб. м природного газу на дату укладення Договору становить 4942,00 грн, крім того ПДВ 20%, до сплати за 1000 куб. м природного газу з ПДВ 5930,40 грн.

Додатковою угодою № 2 від 31.03.17. до Договору сторони погодили, що ціна за 1000 куб.м газу з ПДВ з 01.04.17. становить 5.930,40 грн.

Сторонами в п. 6.1 Договору погоджено, що оплата за природний газ здійснюється Споживачем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 25-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Строк дії Договору сторонами погоджено розділом 12 Договору (в редакції додаткової угоди № 2 від 31.03.17.), яким встановлено, що Договір набуває чинності з дати підписання та скріплення печатками, і діє в частині реалізації газу з 01.10.16. до 30.09.17. (включно), а в частині проведення розрахунків - до повного їх здійснення.

Спір у справі виник в зв`язку з несвоєчасним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за Договором.

Відповідно до частини 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі ст. ст. 76-77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд відзначає наступне.

Згідно з ст. ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією із підстав виникнення зобов`язань та обов`язковим для виконання сторонами.

В силу ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України, зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Положеннями статті 693 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

З наданих позивачем доказів вбачається, що позивач взяті на себе зобов`язання щодо постачання природного газу на користь відповідача виконав належним чином, зауважень щодо поставки газу від відповідача не надходило.

Вказане підтверджується наявними в матеріалах справи актами приймання-передачі природного газу за Договором.

Разом з тим, відповідач у визначений Договором строк оплату за переданий природний газ здійснював з порушенням строків, зазначених у Договорі, що підтверджується наданою позивачем до матеріалів справи випискою.

Таким чином, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь 1.129,87 грн пені.

Відповідно до п. 8.2 Договору, у разі прострочення Споживачем оплати згідно п. 6.1 Договору він зобов`язаний сплатити Постачальнику пеню в розмірі 21 відсоток річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Додатковою угодою № 2 від 31.03.17. до Договору в пункті 8.2 розділу 8 Відповідальність сторін Договору слова 21% річних замінено на 16,4% річних .

Судом встановлено, що відповідач у встановлений Договором строк свого обов`язку по перерахуванню коштів не виконував, допустивши прострочення виконання грошового зобов`язання (в т.ч. у період, який вказано позивачем), тому дії відповідача є порушенням договірних зобов`язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Стосовно клопотання відповідача про застосування строку позовної давності в частині стягнення пені, суд відзначає наступне.

Строк, протягом якого особа може звернутись до суду за захистом свого порушеного права, встановлюється ЦК України.

Частина перша статті 223 ГК України передбачає, що при реалізації в судовому порядку відповідальності за правопорушення в сфері господарювання застосовуються загальний та скорочені строки позовної давності, передбачені ЦК України, якщо інші строки не встановлені ГК України.

Поняття позовної давності міститься в ст. 256 ЦК України, відповідно до якої позовні давність - це строк, в межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

За змістом п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України щодо вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) передбачено спеціальну позовну давність в один рік.

Разом з тим положеннями ч. 1 ст. 259 ЦК України визначено, що позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

Сторони пунктом 10.3 Договору скористались правом, наданим їм ч. 1 ст. 259 ЦК України та погодили, що строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за Договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, становить п`ять років.

Судом встановлено факт прострочення виконання грошового зобов`язання, здійснено перерахунок пені та встановлено, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 1.129,87 грн пені, а позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню повністю.

Крім того, позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути з відповідача на свою користь 173,78 грн 3% річних, 75,81 грн інфляційних втрат.

Згідно зі статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За перерахунком суду, розмір 3% річних становить 173,78 грн, розмір інфляційних втрат становить 75,81 грн, внаслідок чого вказані суми підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Відповідачем власного розрахунку вказаних сум не подано.

Щодо доводів відповідача про те, що позивач не звертався до нього з вимогою сплатити штрафні санкції, то суд звертає увагу відповідача на ту, що обмеження заявників у праві на судовий захист шляхом відмови у задоволенні позову за відсутності доказів попереднього їх звернення до контрагента з вимогами, оформленими в інший спосіб, ніж позов (відмінними від нього), фактично буде призводити до порушення принципів верховенства права, доступності судового захисту, суперечити положенням частини другої статті 124 Конституції України та позиції Конституційного Суду України в Рішенні від 9 липня 2002 року № 15-рп/2002 у справі за конституційним зверненням щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 124 Конституції України (справа про досудове врегулювання спорів), згідно з якою вирішення правових спорів у межах досудових процедур є правом, а не обов`язком особи, яка потребує такого захисту.

З огляду на викладене в сукупності позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до положень ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-80, 86, 129, 165, 219, 232, 233, 236-238, 240, 241, 252 ГПК України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Обслуговуючого кооперативу "Роял Хауз Сервіс" (01033, м. Київ, вул. Саксаганського, 41; ідентифікаційний код 39462370) на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01001, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 6; ідентифікаційний код 20077720) 1.129 (одну тисячу сто двадцять дев`ять) грн 87 коп. пені, 173 (сто сімдесят три) грн 78 коп. 3% річних, 75 (сімдесят п`ять) грн 81 коп. інфляційних втрат, 2.102 (дві тисячі сто дві) грн 00 коп. судового збору.

3. Після набрання рішенням суду законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили у відповідності до приписів ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.

Суддя Т.М. Ващенко