Постанова

від 15.07.2020 по справі 910/420/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" липня 2020 р. Справа № 910/420/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Кропивної Л.В.

суддів: Калатай Н.Ф.

Пономаренка Є.Ю.

секретар судового засідання Ярмоленко С.М.

за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання,

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Укравтологістика Плюс"

на рішення господарського суду міста Києва від 23.03.2020 р.

у справі № 910/420/20 (суддя - Сівакова В.В.)

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Укравтологістика Плюс"

до приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Укравтологістика"

про стягнення 141 371,00 грн.,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Укравтологістика Плюс" (далі - ТОВ "Укравтологістика Плюс") звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група" (далі - ПрАТ "СК"Українська страхова група") про стягнення 141 371,00 грн. страхового відшкодування на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Укравтологістика" (далі - ТОВ "Компанія "Укравтологістика").

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивачем виконувалося перевезення вантажу за договором з експедитором ТОВ "Компанія "Укравтологістика" відповідно до договору транспортно-експедиторських послуг № 27/11 від 27.03.2019 р. Під час виконання перевезення водієм було здійснено екстрене гальмування транспортного засобу з метою уникнення дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП), внаслідок чого частина вантажу зазнала пошкоджень на суму 141 371,00 грн. відповідно до проведеного на замовлення позивача експертного дослідження № 427/09/2019 від 10.10.2019 р.

ТОВ "Компанія "Укравтологістика" відшкодувала завдані збитки власнику вантажу та просила позивача повернути ці кошти. Позивач, вважаючи пошкодження вантажу страховим випадком, звернувся до відповідача із заявою про виплату страхового відшкодування, оскільки відповідальність перевізника застрахована відповідачем згідно договору добровільного страхування № 24-1505-19-00001 від 27.03.2019 р.

Рішенням господарського суду міста Києва від 23.03.2020 р. у справі № 910/420/20 у позові відмовлено повністю.

Мотивуючи рішення, судом першої інстанції встановлено, що позивачем не доведено факту настання страхового випадку та наявності обов`язку відповідача здійснити виплату страхового відшкодування на користь третіх осіб, що за умовами договору страхування є підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, товариство з обмежено відповідальністю "Укравтологістика Плюс" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким задовольнити позов у повному обсязі.

За твердженням апелянта, зі змісту пункту 4.1 договору страхування можна зробити висновок, що пошкодження вантажу, внаслідок екстреного гальмування під час перевезення з метою уникнення ДТП, є страховим випадком. Водночас, договором страхування визначено вичерпний перелік обставин, які не є страховими випадками, а тому всі інші події сторони домовилися вважати страховими, зокрема, й екстрене гальмування, яке у розумінні правил дорожнього руху є ДТП, оскільки відбулось пошкодження вантажу. Також апелянт звертав увагу на положення ст. 8 Закону України "Про страхування" та положення пункту 9.4.4 договору страхування, якими передбачено, що страховик здійснює виплату страхового відшкодування на користь третіх осіб.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.06.2020 р., у складі колегії суддів: Кропивна Л.В. (головуючий), Калатай Н.Ф., Поляк О.І., відкрито апеляційне провадження та призначено справу до розгляду на 08.07.2020 р.

22.06.2020 р. до Північного апеляційного господарського суду від відповідача надійшов відзив із запереченнями на апеляційну скаргу.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.07.2020 р., у зв`язку з перебуванням судді Поляк О.І. у відпустці, сформовано новий склад колегії суддів: Кропивна Л.В. (головуючий), Пономаренко Є.Ю., Калатай Н.Ф.

07.07.2020 р. до Північного апеляційного господарського суду від апелянта надійшло клопотання про розгляд апеляційної скарги без участі представника позивача.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.07.2020 р. оголошено перерву до 15.07.2020 р.

У судовому засіданні, що відбулось 15.07.2020 р., позивач просив задовольнити апеляційну скаргу, скасувати оскаржуване рішення та задовольнити позовні вимоги. Відповідач просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити рішення без змін.

Третя особа не взяла участі, хоча була належним чином повідомлена про дату, час та місце судового засідання. За висновками суду, неявка її представника не перешкоджає розгляду апеляційної скарги за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши пояснення сторін, вивчивши матеріали справи, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази долучені до матеріалів справи, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Як встановлено судом першої інстанції, та підтверджується матеріалами справи, 27.03.2019 р. між публічним акціонерним товариством "Страхова компанія "Українська страхова група" (страховик) та товариством з обмеженою відповідальністю "Укравтологістика Плюс" (страхувальник) укладено договір добровільного страхування цивільної відповідальності перевізника (експедитора) № 24-1505-19-00001 (договір страхування), за умовами якого страхувальник зобов`язався сплатити страховику премію у визначений термін та виконувати інші умови цього договору, а страховик бере на себе зобов`язання у разі настання страхового випадку здійснити виплату страхового відшкодування за шкоду, заподіяну страхувальником особі або її майну (в т.ч. вантажу) внаслідок настання страхового випадку в порядку і на умовах, визначених цим договором.

За умовами пункту 3.1 договору його предметом є страхування майнових інтересів, що не суперечать чинному законодавству України, пов`язаних з: відшкодуванням шкоди, заподіяної страхувальником або іншою особою, цивільна відповідальність якої застрахована, життю, здоров`ю, працездатності, майну третіх осіб, включаючи власників вантажу та багажу (вантажобагажу), під час експлуатації будь-якого виду транспортного засобу та здійснення перевезень чи транспортного експедирування вантажу. Відшкодуванням додаткових витрат страхувальника, що виникають внаслідок настання страхового випадку.

27.03.2019 р. між товариством з обмеженою відповідальністю "Укравтологістика Плюс" (перевізник) та товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія "Укравтологістика" (замовник) укладено договір № 27/11, відповідно до якого перевізник за окремими дорученнями замовника надає транспортно-експедиторські послуги.

Пунктом 2.1 договору визначено, що замовник передає перевізнику будь-яким способом, передбаченим договором доручення (заявку) на організацію перевезення вантажів.

24.05.2019 р. між товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія "Укравтологістика" (експедитор) та товариством з обмеженою відповідальністю "Завод "Світондейл" (клієнт) укладено договір транспортного експедирування вантажів № ЗТН/81, предметом якого є надання експедитором транспортно-експедиторських послуг з організації та забезпечення перевезень (доставки) вантажів по міським, приміським, міжміським маршрутам.

Відповідно до статті 934 Цивільного кодексу України відповідальність експедитора перед клієнтом визначається за тими ж правилами, за якими перед експедитором відповідає перевізник, - незалежно від вини, за умови, що експедитор не міг попередити обставини, внаслідок яких вантаж був пошкоджений, та попередження настання цих обставин від нього не залежало.

За пунктом 6.8 договору експедирування експедитор несе матеріальну відповідальність перед клієнтом у повному обсязі в розмірі реального збитку за втрату, нестачу або пошкодження (псування) вантажу з моменту його прийняття у вантажовідправника і до видачі вантажу вказаному вантажоодержувачу, або уповноваженій ним особі, якщо не доведе, що втрата, недостача або пошкодження (псування) вантажу сталися внаслідок обставин, яким експедитор не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало.

За пошкодження (псування) вантажу, прийнятого експедитором до перевезення, відповідальність визначається - у розмірі суми, на яку знизилася дійсна документально підтверджена клієнтом вартість вантажу, а при неможливості відновлення пошкодженого вантажу - в розмірі дійсної вартості вантажу (п. 6.8.2 договору).

Пунктом 6.11 договору експедирування визначено, що за умови залучення експедитором до виконання свого зобов`язання за договором третьої особи, експедитор несе перед клієнтом відповідальність за невиконання чи неналежне виконання зобов`язань цією третьою особою як за власні дії.

Згідно пунктів 5.2, 5.4 договору транспортного експедирування водій, як представник експедитора, зобов`язаний перевіряти відповідність укладення вантажу на транспортному засобу вимогам безпеки руху і забезпечення збереження вантажу і транспортного засобу, а також повідомити клієнта про помічені порушення в правилах укладання і кріплення вантажу, що загрожують його збереженню. Приймання вантажу до перевезення і підписання товарно-транспортної накладної без зауважень водієм, як представником експедитора, свідчить про те, що вантаж упакований і навантажений у відповідності до пункту 5.1 цього договору.

Відповідно до відомостей, зазначених у товарно-транспортній накладній № ЗТН00002565 від 21.06.2019 р., вантажовідправником вантажу є ТОВ "Завод "Світондейл", перевезення виконується транспортним засобом марки Renault Premium, державний номер НОМЕР_1 , та напівпричепом, державний номер НОМЕР_2 , завантажено товар кількістю місць - 42; водієм вказано ОСОБА_1 ; вантажоодержувачем - виробничо-комерційне приватне підприємство "Тонус-Плюс" (далі - ВКПП "Тонус-Плюс"); перевізником/експедитором зазначено ТОВ "Компанія "Укравтологістика". Зауважень водія щодо приймання вантажу у ТТН не застережено.

Доводи відповідача з приводу того, що перевізником/експедитором у ТТН накладній вказано ТОВ "Компанія "Укравтологістика", а не позивача, спростовуються наданими страхувальнику та суду документами, з яких випливає, що в силу укладеного 27.03.2019 р. між позивачем та ТОВ "Компанія "Укравтологістика" договору № 27/11 (а.с. 127-130 том 1) позивач, хоч і діючи від імені та за рахунок ТОВ "Компанія "Укравтологістика" як довірителя, зобов`язувався перед останнім як перевізник, у володінні якого згідно нотаріально-посвідченого договору позички від 07.06.2018 р. (а.с. 124-126 том 1) перебуває транспортний засіб марки Renault Premium, державний номер НОМЕР_1 , та напівпричеп, державний номер НОМЕР_2 , виконати перевезення в повному обсязі (п. 3.1.2) та забезпечувати збереження прийнятих до перевезення вантажів відповідно до чинного законодавства (п. 3.1.3).

Згідно акту-претензії про невідповідність № Я-24 від 24.06.2019 р. та акту приймання продукції (товару) за якістю від 25.06.2019 р., вантаж, який перевозився вищезазначеними транспортними засобами, а саме: бікроеласт ЕКП сл.сір. в кількості 750 кв.м. (на 3 піддонах) та бікроеласт ЕПП в кількості 2 415 кв.м. (на 7 піддонах) має наступні дефекти: завалені піддони з матеріалом (сталося падіння трьох піддонів бікроеласту ЕКП 4,0 сл.сір. та семи бікроеласту ЕПП 2,5); пошкодження матеріалу (значні механічні ушкодження завалених рулонів); злипання рулонів; частково надірвані рулони (розриви суцільності поверхні матеріалу).

З пояснень водія ОСОБА_1 випливає, що він виконав всі вимоги до завантаження вантажу; під час здійснення перевезення вантажу та з метою уникнення ДТП вжив заходів екстреного гальмування; доставив вантаж вантажоотримувачу і у процесі розвантаження вантажу виявив зміщення вантажу, внаслідок якого вантаж зазнав пошкоджень.

25.06.2019 р. позивачем у відповідності до умов договору страхування до страховика (відповідача) подано заяву про настання страхового випадку, що стався в результаті екстреного гальмування автотранспортних засобів з метою відвернення ДТП з більш тяжкими наслідками, яке відбулося 24.06.2019 р. за участю водія ОСОБА_2 , транспортний засіб Renault Premium державний номер НОМЕР_1 та напівпричепа державний номер НОМЕР_2 , з вантажем рулонів бікроеласту та іншого вантажу згідно ТТН № ЗТН00002565 від 21.06.2019 р.

25.06.2019 р. позивач звернувся до ТОВ "Експертно-дослідна служба України" для проведення експертного товарознавчого дослідження щодо встановлення розміру матеріальних збитків під час вищезазначеного перевезення вантажу та уклав договір на проведення товарознавчого дослідження.

10.10.2019 р. відповідно до акту здачі-приймання робіт (послуг) за договором про надання послуг від 25.06.2019 р. позивач отримав висновок експерта № 427/09/2019 від 10.10.2019 р.

Відповідно до висновку експерта № 427/09/2019 від 10.10.2019 р. величина матеріального збитку, заподіяного власнику майна (ВКПП "Тонус-Плюс") в результаті екстреного гальмування автотранспортних засобів з метою відвернення ДТП, яке сталося 24.06.2019 р. за участю водія ОСОБА_2 , транспортний засіб Renault Premium державний номер НОМЕР_1 та напівпричепа державний номер НОМЕР_2 , який перевозив рулони бікроеласту та інший вантаж згідно ТТН № ЗТН00002565 від 21.06.2019 р., згідно акту-претензії № Я-24 від 24.06.2019 р. та акту приймання продукції (товару) за якістю від 25.06.2019 р., становить 141 371,00 грн.

Оскільки внаслідок пошкодження вантажу його власнику було завдано матеріальної шкоди, вартість якої згідно акту-претензії про невідповідність від 24.06.2019 р. склала 150 467,25 грн., експедитором - ТОВ "Компанія "Укравтологістика" здійснено виплату вказаної суми на користь ВКПП "Тонус-Плюс" (платіжне доручення № 5174 від 18.07.2019 р.).

Після здійснення вказаної виплати третя особа звернулась до позивача з регресною вимогою № 45/17 від 19.07.2019 р. про відшкодування 150 467,25 грн.

В подальшому ТОВ "Компанія "Укравтологістика" повторно звернулось до позивача з вимогою № 1 від 26.07.2019 р., аналогічною за змістом, про відшкодування завданих позивачем збитків в обсязі виплаченої компанією компенсації збитків у розмірі 150 467,25 грн.

З матеріалів справи випливає, що страховиком відмовлено у виплаті страхового відшкодування страхувальнику (позивачу), з посиланням на ту обставину, що позивачем не підтверджено особистого виконання перевезення вантажу за ТТН, а пошкодження вантажу, внаслідок екстреного гальмування транспортного засобу, не відноситься до передбачених умовами укладеного між ними договору страхових ризиків.

04.11.2019 р. у відповідності до умов договору позивач направив відповідачу супровідним листом № 41/56 повний пакет документів, передбачений умовами пункту 11.1 договору страхування, та просив здійснити страхове відшкодування у розмірі 141 371,00 грн., шляхом переказу на користь ТОВ "Компанія "Укравтологістика".

Відповідач листом № 03/6154 від 28.11.2019 р. повідомив позивача про прийняте рішення, яке викладено в листі № 03/4049 від 09.08.2019 р., та відсутність підстав для перегляду рішення по даному випадку, а також те, що у відповідності до пункту 4.2.3 договору страхування покривається збиток третій особі лише в разі нанесення шкоди її майну вантажем.

Спір, з приводу виконання договору страхування страхувальником, переданий на вирішення суду.

Суд першої інстанції визнав обґрунтованими доводи відповідача, проте колегія суддів з таким висновком погодитися не може, з огляду на таке.

Відповідно до ст. 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Статтею 924 Цивільного кодексу України перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Як встановлено судом, позивачем укладено з відповідачем договір добровільного страхування № 24-1505-19-00001 від 27.03.2019 р.

Зі змісту статті 1 Закону України "Про страхування" випливає, що страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Статтею 8 Закону України "Про страхування" встановлено, що страховий ризик - певна подія, на випадок якої проводиться страхування і яка має ознаки ймовірності та випадковості настання. Страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов`язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

За приписами статті 979 Цивільного кодексу України та статті 16 Закону України "Про страхування" договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов`язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Згідно п. 3 статті 20 Закону України "Про страхування" страховик зобов`язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 988 Цивільного кодексу України страховик зобов`язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором. Страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків. Інші збитки вважаються застрахованими, якщо це встановлено договором. Страхова виплата за договором майнового страхування здійснюється страховиком у межах страхової суми, яка встановлюється у межах вартості майна на момент укладення договору.

Частиною 1 статті 990 Цивільного кодексу України встановлено, що страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).

Приписами статті 9 Закону України "Про страхування" визначено, що страховою виплатою є грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку. При цьому, розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством. Вказаною статтею також визначено, що страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник.

Відповідно до пункту 4.1 договору страхування страховий випадок - це раптова, непередбачувана і ненавмисна для страхувальника та потерпілої третьої особи (осіб) подія, яка відбулася в процесі перевезення (експедирування) вантажу страхувальником у строк дії цього договору та на території страхування, яка зазначена в п. 1.4 частини 1 цього договору, і з настанням якої виникає зобов`язання страховика здійснити виплату страхового відшкодування (страхувальнику були пред`явлені претензії та/або позови від третіх осіб).

Пунктом 4.2 договору страхування страхувальник має право вибрати одну або декілька подій (страхових ризиків), з настанням яких виникає обов`язок страховика здійснити виплату страхового відшкодування, про що робиться відповідна відмітка ("ТАК" або "НІ") в п. 1.2 частини 1 цього договору, а саме:

- відповідальність за знищення (втрату) та / або пошкодження вантажу - обов`язок особи, відповідальної за вантаж, щодо відшкодування завданого нею збитку через власні дії або бездіяльність, який виник внаслідок (п. 4.2.1):

4.2.1.1 зіткнення транспортних засобів з нерухомими та рухомими об`єктами, включаючи інші транспортні засоби; падіння та перекидання транспортних засобів.

При цьому, не вважаються страховими випадками будь-які події, які призвели до збитків, що сталися з вини третіх осіб та події, які призвели до збитків, що сталися з вини особи, відповідальної за вантаж, якщо вона:

а) перевищила встановлені обмеження швидкості руху більш як на 50 км/год.;

б) виїхала на залізничний переїзд при закритому шлагбаумі;

в) проїхала на сигнал світлофора або жест регулювальника, що забороняють рух;

г) рухалася тротуарами чи пішохідними доріжками (крім паркування);

д) здійснювала розворот в заборонених місцях;

е) виїхала на смугу зустрічного руху в місцях де таки виїзд заборонено;

4.2.1.2 таємного викрадення частини або всього вантажу під час зупинки або стоянки транспортного засобу;

4.2.1.3 перехолодження або перегріву вантажу, враховуючи умови, зазначені в п. 5.3 частини 2 цього договору;

4.2.1.4 пожежі, вибуху, намокання вантажу;

4.2.1.5 нещасних випадків при завантаження та/або вивантаженні вантажу.

Розділом 5 договору страхування визначено винятки зі страхових випадків і обмеження страхування.

Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України "Про страхування" підставою для відмови страховика у здійсненні страхових виплат або страхового відшкодування є: 1) навмисні дії страхувальника або особи, на користь якої укладено договір страхування, спрямовані на настання страхового випадку. Зазначена норма не поширюється на дії, пов`язані з виконанням ними громадянського чи службового обов`язку, в стані необхідної оборони (без перевищення її меж) або захисту майна, життя, здоров`я, честі, гідності та ділової репутації. Кваліфікація дій страхувальника або особи, на користь якої укладено договір страхування, встановлюється відповідно до чинного законодавства України; 2) вчинення страхувальником - фізичною особою або іншою особою, на користь якої укладено договір страхування, умисного злочину, що призвів до страхового випадку; 3) подання страхувальником свідомо неправдивих відомостей про предмет договору страхування або про факт настання страхового випадку; 4) отримання страхувальником повного відшкодування збитків за майновим страхуванням від особи, винної у їх заподіянні; 5) несвоєчасне повідомлення страхувальником про настання страхового випадку без поважних на це причин або створення страховикові перешкод у визначенні обставин, характеру та розміру збитків; 6) інші випадки, передбачені законом. Умовами договору страхування можуть бути передбачені інші підстави для відмови у здійсненні страхових виплат, якщо це не суперечить закону.

Як встановлено судом, сторонами у договорі добровільного страхування було визначено, коли страхові випадки не є такими (абз. 2 пп. 4.2.1.1 - а, б, в, г, д, е), і екстрене гальмування для запобігання ДТП не внесено у цей перелік виключень.

Відповідно до п. 10.1.5 договору страхування, при настанні події, що має ознаки страхового випадку, страхувальник зобов`язаний надати страховикові необхідні відомості й документи, передбачені п. 11.1 цього договору, для встановлення факту страхового випадку й оцінки заподіяного збитку, але не пізніше 90 календарних днів з моменту настання події або моменту першої можливості отримання документів, строк видачі яких визначений чинним законодавством.

Враховуючи те, що позивач своєчасно звернувся до страховика, а пошкодження вантажу і відповідальність перевізника виникла внаслідок екстреного гальмування водія перевізника - ТОВ "Укравтологістика Плюс", що підтверджується доказами наявними в матеріалах справи, і такий випадок не віднесено до виключень із страхових випадків, колегія суддів вважає, що у відповідача не було правових підстав для відмови у виплаті страхового відшкодування.

Відповідності до ст. 1191 Цивільного кодексу України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Як вбачається з даної норми закону право регресу, під яким розуміється право особи, що відшкодувала шкоду, звернутися з вимогою про повернення виплаченого до боржника, з вини якого завдано шкоди, може бути застосовано у випадках, коли особа завдавача шкоди та особа, яка несе відповідальність за завдану шкоду, не співпадають.

Приписами ч. 1 ст. 228 Господарського кодексу України визначено, що учасник господарських відносин, який відшкодував збитки, має право стягнути збитки з третіх осіб у порядку регресу.

За загальним правилом на боржника за регресною вимогою покладається обов`язок відшкодувати кредитору виплачене ним третій особі відшкодування в повному обсязі. Право звернення з регресною вимогою виникає у кредитора з моменту здійснення ним виплат потерпілому.

За умовами пункту 9.4.4 договору страхування страховик зобов`язаний при настанні страхового випадку здійснити виплату страхового відшкодування третім особам в розмірах і в строки, визначені умовами цього договору.

Отже, сплативши 18.07.2019 р. на рахунок третьої особи - ТОВ "Завод"Світондейл" 150 467,25 грн. на відшкодування завданої шкоди за псування вантажу, до ТОВ "Компанія "Укравтологістика", в межах виплаченої суми перейшло право вимоги до позивача, як до особи, відповідальної за заподіяну шкоду, оскільки перевізник відповідає за збереження вантажу.

Таким чином, умовами договору страхування передбачено, що в разі настання страхового випадку страхувальник за наявності підстав здійснює виплату страхового відшкодування на користь третьої особи, тож заявлені позивачем вимоги про стягнення з ПрАТ "Страхова компанія "Українська страхова група" на користь особи, яка відшкодувала збитки за пошкодження вантажу - ТОВ "Компанія "Укравтологістика" у розмірі 141 371,00 грн. відповідно до проведеного на замовлення позивача експертного дослідження № 427/09/2019 від 10.10.2019 р., підлягають задоволенню.

Відповідно частини 1 статті 277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування рішення суду першої інстанції є невідповідність висновків, викладених у рішенні обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального права.

З огляду на встановлене, при прийнятті оскаржуваного рішення суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права, невірно встановив обставини справи, що призвело до хибних висновків і прийняття незаконного рішення, тож колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржене апелянтом рішення господарського суду у даній справі - скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення позову.

В силу статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору, у зв`язку із задоволенням позову покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Укравтологістика Плюс" на рішення господарського суду міста Києва від 23.03.2020 р. у справі № 910/420/20 задовольнити.

Рішення господарського суду міста Києва від 23.03.2020 р. у справі № 910/420/20 скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Стягнути з приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група" (03038, м. Київ, вул. Федорова Івана, буд. 32-А; ЄДРПОУ 30859524) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Укравтологістика" (65104, м. Одеса, вул. Академіка Вільямса, буд. 86; ЄДРПОУ 39427556) 141 371,00 грн. страхового відшкодування.

Стягнути з приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група" (03038, м. Київ, вул. Федорова Івана, буд. 32-А; ЄДРПОУ 30859524) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Укравтологістика Плюс" (65104, м. Одеса, вул. Академіка Корольова, буд. 72, офіс 201; ЄДРПОУ 38818396) 2 120,58 грн. судового збору за подання позову та 3 180,87 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

Доручити господарському суду міста Києва видати накази.

Матеріали справи № 910/420/20 повернути до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку відповідно до ст.ст. 287, 288 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 29.07.2020 р.

Головуючий суддя Л.В. Кропивна

Судді Н.Ф. Калатай

Є.Ю. Пономаренко