Рішення

від 30.07.2020 по справі 904/195/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.07.2020м. ДніпроСправа № 904/195/20

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Мілєвої І.В. за участю секретаря судового засідання Симбірьової К.В.

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Хімрезерв-Житомир", м. Житомир

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Астем Трейд", Дніпропетровська область, м. Дніпро

про стягнення 93 098,25 грн.

Представники:

від позивача: не з`явився

від відповідача: не з`явився

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Хімрезерв-Житомир" звернулося до господарського суду з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Астем Трейд" про стягнення 93 098,25 грн., з яких: 92 671,71 грн. - основний борг, 426,54 грн. - 3% річних.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов договорів поставки укладених у спрощений спосіб в частині оплати поставленого товару.

Ухвалою суду від 13.01.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Постановлено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Ухвалою від 06.03.2020 перейдено від спрощеного позовного провадження до розгляду справи № 904/195/20 за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання на 01.04.2020 року.

27.03.2020 позивач подав до суду заяву про відкладення розгляду справи та про продовження строку підготовчого провадження.

Ухвалою від 01.04.2020 відкладено підготовче засідання на 04.05.2020.

Ухвалою від 04.05.2020 продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів до 04.06.2020 та відкладено підготовче засідання на 04.06.2020.

25.05.2020 до господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Хімрезерв-Житомир" надійшло клопотання, в якому позивач просить постановити ухвалу щодо його участі у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Ухвалою від 04.06.2020 суд задовольнив клопотання позивача.

Ухвалою суду від 04.06.2020 закрито підготовче провадження та призначено справу для судового розгляду по суті у судове засідання на 02.07.2020.

Ухвалою від 02.07.2020 відкладено розгляд справи по суті на 30.07.2020.

13.07.2020 до господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Хімрезерв-Житомир" надійшло клопотання, в якому позивач просить постановити ухвалу щодо його участі у судовому засіданні в режимі відеоконференції, забезпечення якої просить доручити Господарському суду Житомирської області (10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65).

Ухвалою від 27.07.2020 у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Хімрезерв-Житомир" відмовлено.

У судове засідання 30.07.2020 представник позивача не з`явився, 30.07.2020 подав клопотання про відкладення розгляду справи з метою надання можливості подати заяву про участь у судовому засіданні у режимі відео конференції (зважаючи на недопущення розповсюдження корона вірусу).

Відповідно до ч.1, п.3 ч.3 ст.202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

При цьому, суд під час розгляду даної справи враховує, що відповідно до статті 29 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб" з метою запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19 та з урахуванням рішення Державної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій від 10 березня 2020 р. постановою КМУ від 11 березня 2020 р. № 211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" встановлено з 12 березня до 3 квітня 2020 р. на усій території України карантин, заборонивши: відвідування закладів освіти її здобувачами; проведення всіх масових заходів, у яких бере участь понад 200 осіб, крім заходів, необхідних для забезпечення роботи органів державної влади та органів місцевого самоврядування. Спортивні заходи дозволяється проводити без участі глядачів (уболівальників). В подальшому карантин продовжено до 31.07.2020.

В той же час, постановою Кабінету Міністрів України №343 від 04.05.2020 з 11.05.2020 послаблені карантинні обмеження, а саме дозволено здійснення професійної діяльності адвокатами та нотаріусами. Постановою Кабінету міністрів від 20.05.2020 №392 "Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусомCoV-2, та етапів послаблення протиепідемічних заходів", відповідно до якої із 22.05.2020 розпочався другий етап пом`якшення карантинних заходів, зокрема, відновлено пасажирські перевезення.

Статтею 3 Конституції України передбачено, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Стаття 27 Конституції України передбачає, що обов`язок держави - захищати життя людини.

Разом з тим, у відповідності до вимог п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід уважати строк, який необхідний для вирішення справи у відповідності до вимог матеріального та процесуального законів.

А тому, враховуючи тимчасовий характер вжитих державою заходів для запобігання поширенню гострої респіраторної хвороби COVID-19 та пом`якшення карантинних заходів, оскільки суди в період карантину не припинили свою діяльність та продовжують здійснювати правосуддя, з урахуванням принципу розумності строків розгляду справи судом, з метою забезпечення права на доступ до правосуддя, передбаченого Конституцією України і гарантованого ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (право на справедливий суд), зважаючи на те, що позивач вже приймав участь у судовому засіданні (04.06.2020), суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності представника позивача за наявними у справі доказами.

Такі висновки узгоджуються з позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 28.04.2020 у справі № 910/10553/18, від 15.05.2020 у справі № 17/32.

Сам по собі факт введеного карантину не є безумовною підставою для відкладення судового засідання у разі неприбуття представника сторони. Підставою для відкладення судового засідання може бути надання доказів впливу карантинних заходів на безпосередню явку представника у судове засідання.

Підсумовуючи наведене, суд виходить із наявності факту забезпечення судом (як установою) безпечного розгляду цієї справи, у тому числі для представників сторін.

З огляду на вищенаведене суд відхиляє клопотання позивача та зазначає, що його неявка у судове засідання 30.07.2020, не перешкоджає розгляду справи по суті.

До господарського суду повернулися поштові конверти з ухвалами суду, які направлявся на адресу відповідача, з поштовою відміткою немає такої організації за закінченням встановленого строку зберігання". Як убачається з матеріалів справи, адреса відповідача відповідає адресі, що вказана у позовній заяві, та відповідає зазначеній в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Відповідно до пункту 7 частини 1 статті 4 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" державна реєстрація базується на таких основних принципах, зокрема, об`єктивності, достовірності та повноти відомостей у Єдиному державному реєстрі.

Згідно з частиною 1 статті 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Частиною 1 статті 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" передбачено, що відомості про юридичну особу, громадське формування, що не має статусу юридичної особи, та фізичну особу - підприємця вносяться до Єдиного державного реєстру на підставі:

1) відповідних заяв про державну реєстрацію;

2) документів, що подаються для проведення інших реєстраційних дій;

3) відомостей, отриманих у результаті інформаційної взаємодії між Єдиним державним реєстром та інформаційними системами державних органів.

Відповідно до пунктів 10, 18 частини 2 статті 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" в Єдиному державному реєстрі містяться такі відомості про юридичну особу, крім державних органів і органів місцевого самоврядування як юридичних осіб, зокрема: місцезнаходження юридичної особи.

Так, судом було долучено до матеріалів справи витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 11.01.2020 щодо юридичної особи - ТОВ Астем Трейд , з якого вбачається, зокрема, інформація про місцезнаходження: м.Дніпро, вул.Шевченка, буд.53.

Згідно із частиною 1 статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Таким чином, відповідно до статей 9, 14, 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" на підставі поданих юридичною особою документів у Єдиному державному реєстрі зазначаються відомості про її місцезнаходження.

До суду повернулись ухвали, які направлялись відповідачу на адресу м.Дніпро, вул.Шевченка, буд.53 (зазначену у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань) з відмітками Укрпошти немає такої організації , не знаходиться .

З огляду на викладене, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представників сторін за наявними у справі доказами.

В порядку ст. 240 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач стверджує, що між Товариством з обмеженою відповідальністю Астем Трейд (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Хімрезерв-Житомир (постачальник) на підставі господарських договорів, укладених у спрощений спосіб, існують господарські відносини щодо поставки товару за видатковими накладними.

Позивач зазначає, що поставив відповідачу товар на загальну суму 118 930,62 грн. з ПДВ, на підтвердження чого надав підписані сторонами видаткові накладні:

- № 38 від 16.01.2018 на суму 25 723,00 грн. з ПДВ (а.с. 18);

- № 211 від 07.03.2018 на суму 26 745,30 грн. з ПДВ (а.с. 22);

- № 215 від 12.03.2018 на суму 1 871,52 грн. з ПДВ (а.с. 24);

- № 224 від 14.03.2018 на суму 8 827,73 грн. з ПДВ (а.с. 26);

- № 240 від 20.03.2018 на суму 10 597,81 грн. з ПДВ (а.с. 28);

- № 280 від 30.03.2018 на суму 3 666,19 грн. з ПДВ (а.с. 30);

- № 283 від 02.04.2018 на суму 5 241,72 грн. з ПДВ (а.с. 33);

- № 290 від 03.04.2018 на суму 5 241,72 грн. з ПДВ (а.с. 35);

- № 350 від 13.04.2018 на суму 2 786,62 грн. з ПДВ (а.с. 37);

- № 371 від 18.04.2018 на суму 10 488,61 грн. з ПДВ (а.с. 40);

- № 452 від 07.05.2018 на суму 2 786,62 грн. з ПДВ (а.с. 42);

- № 671 від 18.06.2018 на суму 14 953,78 грн. з ПДВ (а.с. 44) та товарно-транспортні накладні:

- № Р38 від 16.01.2018 про поставку відповідачу товару на суму 25 723,00 грн. (а.с. 20);

- № Р280 від 30.03.2018 про поставку відповідачу товару на суму 3 666,19 грн. (а.с. 32);

- № Р350 від 13.04.2018 про поставку відповідачу товару на суму 2 786,62 грн. (а.с. 39);

- № Р671 від 18.06.2018 про поставку відповідачу товару на суму 14 953,78 грн. (а.с. 46).

Позивач виставив відповідачу рахунки на оплату:

- № 49 від 16.01.2018 на суму 25 723,00 грн. (а.с. 19);

- № 253 від 07.03.2018 на суму 26 745,30 грн. (а.с. 23);

- № 261 від 12.03.2018 на суму 1 871,52 грн. (а.с. 25);

- № 271 від 14.03.2018 на суму 8 827,73 грн. (а.с. 27);

- № 301 від 20.03.2018 на суму 10 597,81 грн. (а.с. 29);

- № 355 від 30.03.2018 на суму 3 666,19 грн. (а.с. 31);

- № 366 від 02.04.2018 на суму 5 241,72 грн. (а.с. 34);

- № 380 від 03.04.2018 на суму 5 241,72 грн. (а.с. 36);

- № 444 від 13.04.2018 на суму 2 786,62 грн. (а.с. 38);

- № 476 від 18.04.2018 на суму 10 488,61 грн. (а.с. 41);

- № 565 від 07.05.2018 на суму 2 786,62 грн. (а.с. 43);

- № 801 від 18.06.2018 на суму 14 953,78 грн. (а.с. 45).

Як зазначає позивач, відповідач за вищевказаними видатковими накладними здійснив оплату не в повному обсязі, зокрема: за видатковою накладною № 350 від 13.04.2018 відповідачем було сплачено 2 700,43 грн. відповідно до платіжного доручення № 1828 від 13.04.2018 (а.с. 51), за видатковою накладною № 452 від 07.05.2018 відповідачем було сплачено 2 400,00 грн. відповідно до платіжного доручення № 1874 від 07.05.2018 (а.с. 52). Також заборгованість за вищевказаними видатковими накладними погашалася за рахунок залишку коштів (переплати) за платіжними дорученнями, за якими відповідач здійснював оплату по іншим поставкам. Такі залишки коштів зараховувалися в рахунок оплати за поставлений товар видатковими накладним № 38 та № 211, зокрема по рахунку 49 (накладна № 38) було зараховано наступні оплати:

- 10 000,00 грн. відповідно до платіжного доручення № 1629 від 23.02.2018 (а.с. 59),

- відповідно до платіжного доручення № 1591 від 12.02.2018 (а.с. 54) відповідач сплатив позивачу грошові кошти у розмірі 15 000,00 грн., з яких 6 590,94 грн. пішли на погашення заборгованості за видатковою накладною № 38;

- відповідно до платіжного доручення № 3013 від 04.10.2018 (а.с. 60) відповідач сплатив позивачу грошові кошти у розмірі 9 588,86 грн., з яких 1 757,66 грн. пішли на погашення заборгованості за видатковою накладною № 38;

- відповідно до платіжного доручення № 3597 від 22.02.2019 (а.с. 62) відповідач сплатив позивачу грошові кошти у розмірі 14 698,21 грн., з яких 1 293,35 грн. пішли на погашення заборгованості за видатковою накладною № 38. По рахунку 253 (накладна № 211) зараховано наступні оплати:

- відповідно до платіжного доручення № 2148 від 12.06.2018 (а.с. 66) відповідач сплатив позивачу грошові кошти у розмірі 6 000,00 грн., з яких 1 434,87 грн. пішли на погашення заборгованості за видатковою накладною № 211.

Позивач зазначає, що відповідно до Акту взаємозаліку № 54 від 29.12.2017 заборгованість ТОВ Астем Трейд перед ТОВ Хімрезерв-Житомир у розмірі 81,66 грн. було зараховано за рахунок зустрічної заборгованості ТОВ Хімрезерв-Житомир перед ТОВ Астем Трейд у розмірі 81,66 грн. (вказаний акт позивачем не долучено до матеріалів справи). Відтак внаслідок цього заборгованість по вищевказаним видатковим накладним була зменшена на 81,66 грн. Інших платежів за вищевказаними поставками здійснено не було. У зв`язку із чим у відповідача виникла заборгованість у розмірі 92 671,71 грн.

Позивач надав до суду підписаний сторонами та скріплений їх печатками акт звіряння взаємних розрахунків (а.с. 47), відповідно до якого заборгованість відповідача перед позивачем станом на 26.04.2019 становить 92 671,71 грн.

З метою досудового врегулювання спору 01.08.2019 позивач направив на адресу відповідача вимогу № 39/07-19 від 30.07.2019 (а.с. 69-70), в якій вимагав сплатити заборгованість.

В якості доказу направлення на адресу відповідача вимоги, позивач надав до суду копію опису вкладення у цінний лист та накладну Укрпошти (а.с. 71).

Відповідно до копії поштового конверту (а.с. 70), вказане поштове відправлення було повернуто відправнику за закінченням терміну зберігання .

Позивач зазначає, що відповідач заборгованість не сплатив, що і стало причиною звернення до суду.

Господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку (ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України).

Господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ст. 626 Цивільного кодексу України).

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода (ч. 2 ст. 180 Господарського кодексу України).

Господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів (ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України).

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України).

Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом (ч. 1 ст. 205 Цивільного кодексу України).

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку (ч. 1 ст. 207 Цивільного кодексу України).

Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною (ч. 2 ст. 638 Цивільного кодексу України).

Пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття (ч. 1 ст. 641 Цивільного кодексу України).

Зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства (ч. 1 ст. 180 Господарського кодексу України).

При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору (ч. 3 ст. 180 Господарського кодексу України).

Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків (ч. 2 ст. 205 Цивільного кодексу України).

Враховуючи вищевикладене, господарський дійшов до висновку, що між сторонами було укладено договір поставки у спрощений порядок.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму (ч.1 ст.712 Цивільного кодексу України)

За договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму (ч.1 ст. 265 Господарського кодексу України).

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України).

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ч. 1 ст. 655 Цивільного кодексу України).

Предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому (ч. 1 ст. 656 Цивільного кодексу України).

Покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України).

Суб`єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору (ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України).

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України).

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).

Якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України).

Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України).

З вищевикладеного вбачається, що між сторонами укладено договір поставки у спрощений спосіб, з наявних в матеріалах справи документів не вбачається погодження сторонами строку оплати поставленого товару.

Якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу (ч. 1 ст. 693 Цивільного кодексу України).

Господарський суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Якщо у договорі або законі не встановлено строку (терміну), у який повинно бути виконано грошове зобов`язання, судам необхідно виходити з приписів частини другої статті 530 Цивільного кодексу України. Цією нормою передбачено, між іншим, і можливість виникнення обов`язку негайного виконання; такий обов`язок випливає, наприклад, з припису частини першої статті 692 Цивільного кодексу України, якою визначено, що покупець за договором купівлі-продажу повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього; відтак якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару, відповідна оплата має бути здійснена боржником негайно після такого прийняття, незалежно від того, чи пред`явив йому кредитор пов`язану з цим вимогу. При цьому передбачена законом відповідальність за невиконання грошового зобов`язання підлягає застосуванню починаючи з дня, наступного за днем прийняття товару , якщо інше не вбачається з укладеного сторонами договору. Відповідні висновки випливають зі змісту частини другої статті 530 Цивільного кодексу України (п. 1.7. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань ).

Враховуючи вищевикладене, відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України строк оплати поставленого позивачем товару є таким, що настав.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ч. 1 ст. 599 Цивільного кодексу України).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 Цивільного кодексу України).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України).

Доказів оплати поставленого товару в сумі 92 671,71 грн. відповідач не надав, доводи позивача, наведені в обґрунтування позову, не спростував.

Таким чином, позовні вимоги щодо стягнення основного боргу у розмірі 92 671,71 грн. є правомірними та підлягають задоволенню.

Також позивач нарахував та просить стягнути з відповідача 3 % річних у розмірі 426,54 грн. за період з 09.08.2019 по 04.10.2019 (56 днів).

Відповідно до ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

З огляду на викладене, зважаючи на те, що має місце прострочення виконання зобов`язання є правомірними та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення з відповідача 93 098,25 грн., з яких: 92 671,71 грн. - основний борг, 426,54 грн. - 3% річних.

Згідно зі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь позивача в розмірі 1 921,00 грн.

Керуючись ст. ст. 2, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Астем Трейд" (49020, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Шевченка, буд. 53, ідентифікаційний код 39824840) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Хімрезерв-Житомир" (10019, Житомирська область, м. Житомир, вул. Комерційна, буд. 4, кімн. 204, ідентифікаційний код 33686536) 93 098,25 грн. , з яких: 92 671,71 грн. - основний борг, 426,54 грн. - 3% річних, а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 921,00 грн., про що видати наказ.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дня складання повного судового рішення і може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду через Господарський суд Дніпропетровської області.

Повне рішення складено 31.07.2020

Суддя І.В. Мілєва