Рішення

від 30.07.2020 по справі 910/4612/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

30.07.2020Справа № 910/4612/20

Господарський суд міста Києва в складі судді Привалова А.І., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без виклику учасників

справу № 910/4612/20

за позовом Державної установи "Центр інфраструктури та технологій Міністерства внутрішніх справ України"

до ОСОБА_1

про стягнення 4 700,00 грн,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державна установа Центр інфраструктури та технологій Міністерства внутрішніх справ України звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до ОСОБА_1 про стягнення 4700,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов`язань за Договором №13/18 відповідального зберігання від 01.01.2018 в частині повної оплати наданих позивачем у період вересень-листопад 2018 року послуг зберігання, внаслідок чого виникла заборгованість у сумі 4700,00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.04.2020 позовну заяву Державної установи Центр інфраструктури та технологій Міністерства внутрішніх справ України залишено без руху та надано строк на усунення недоліків.

30.04.2020 на адресу суду від позивача надійшла уточнена позовна заява із зазначенням відомостей згідно вимогам ухвали Господарського суду міста Києва від 06.04.2020.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.05.2020 відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику представників сторін. При цьому, суд зобов`язав відповідача подати відзив на позовну заяву з доданням доказів, що підтверджують викладені в ньому обставини протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.05.2020 суд постановив звернутися до Відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання ЦМУ ДМС в м. Києві та Київській області із запитом щодо доступу до персональних даних фізичної особи ОСОБА_1 (реєстраційний номер НОМЕР_1 ), за формою, наведеною в додатку № 3 до Правил реєстрації місця проживання, затверджених Постановою КМУ № 207 від 02.03.2016. Зобов`язав Відділ обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання ЦМУ ДМС в м. Києві та Київській області надати інформацію про місце проживання (перебування) фізичної особи ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ).

21.05.2020 до суду від Відділ обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання ЦМУ ДМС в м. Києві та Київській області надійшла відповідь на запит суду, відповідно до якої місцем реєстрації ОСОБА_1 є: АДРЕСА_1 .

З метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на зазначену вище адресу.

Відповідач ухвалу суду про відкриття провадження у справі та призначення розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику представників сторін отримав 19.05.2020, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, долученим до матеріалів справи.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Станом на дату винесення рішення від позивача не надійшли заперечення проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, а також не отримано від відповідача відзиву на позовну заяву.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києв

ВСТАНОВИВ:

01.01.2018 між Центральною базою ресурсного забезпечення МВС України (далі - зберігач) та Фізичною особою-підприємцем Волошиним Катериною Олександрівною (далі - поклажодавець) укладено договір відповідального зберігання №13/18 (далі - договір), умовами якого передбачено, що зберігач зобов`язується за плату зберігати майно, яке передане йому поклажодавцем на відповідальне зберігання, і повернути це майно у схоронності поклажодавцю (далі - послуги), а поклажодавець зобов`язується оплачувати вказані послуги та забрати майно в порядку та на умовах визначених цим договором.

У п. 2.1. договору встановлено характеристика майна, що передається на відповідальне зберігання згідно даного договору:

п.п. 2.1.1. найменування: збереження матеріально-технічних (майнових та/або транспортних засобів - обладнання та інші матеріальні цінності;

п.п. 2.1.2. кількість: вказується в Актах приймання - передачі майна;

У п. 2.2. договору зазначено місце зберігання: нежиле охоронюване приміщення, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Волинська, 26.

Відповідно до п. 3.1. договору отримання майна зберігачем від поклажодавця здійснюється на підставі укладання акту приймання - передачі майна у двох примірниках, які підписуються уповноваженими на це сторонами матеріально - відповідальними особами.

Згідно п. 5.1. договору, за результатами наданих послуг зберігач складає підписує і надсилає поклажодавцю до 10 числа кожного місяця наступного за звітним Акт приймання - передачі наданих послуг (далі у тексті - Акт наданих послуг) у двох примірниках, а поклажодавець, у разі відсутності заперечень щодо наданих послуг, зобов`язується підписати і повернути зберігачеві один примірник Акту наданих послуг, який свідчить про надання послуг зберігачем у повному обсязі за звітний місяць. Звітний (розрахунковий) період становить один календарний місяць.

Відповідно до п. 5.2. договору, поклажодавець на підставі підписаного сторонами Акту наданих послуг та рахунку зобов`язується оплатити зберігачеві надані послуги до 10 числа кожного наступного місяця.

Договір набирає чинності з моменту підписання його обома сторонами та діє до 31 серпня 2018 року (р. 7.1. договору).

01.01.2018 сторонами підписано Протокол погодження договірної ціни (додаток No1 до договору).

На виконання умов договору поклажодавець передав, а зберігач прийняв таке майно для відповідального зберігання, що вбачається з листа відповідача від 02.01.2018.

01 вересня 2018 року сторонами укладено додаткові угоди до договору, а саме:

- додаткову угоду №2 щодо внесення змін до протоколу узгодження ціни Договору;

- додаткову угоду No3 щодо продовження строку дії Договору до 31.12.2020.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем у період з вересня по листопад 2018 року на виконання умов договору, були надані послуги зі зберігання переданого відповідачем майна на загальну суму 15 745,58 грн, а відповідачем прийняті надані послуги, відповідно до актів виконаних робіт (надання послуг) № 18-258-258 від 04 жовтня 2018 року на суму 5 185, 74 грн, № 18-286-286 від 01 листопада 2018 року на суму 5 284,27 грн та № 18-317-317 від 03 грудня 2018 року на суму 5 275,57 грн.

Відповідач в порушення умов договору за надані послуги розрахувався частково у розмірі 11 945,58 грн.

Доказів зворотнього відповідач суду не надав.

Позивач звертався до відповідача з претензією № 25-ЦБРЗ-11 від 09.01.2020, в якій просив відповідача погасити заборгованість за надані послуги зберігання.

Відповідач на вищезазначену претензію відповіді не надав, заборгованість в повному обсязі не погасив.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідач неналежним чином виконав свої зобов`язання щодо оплати наданих послуг зі зберігання майна, у зв`язку із чим утворилась заборгованість у розмірі 4 700,00 грн.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Так, згідно частини першої статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до 936 Цивільного кодексу України, за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов`язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності. Договором зберігання, в якому зберігачем є особа, що здійснює зберігання на засадах підприємницької діяльності (професійний зберігач), може бути встановлений обов`язок зберігача зберігати річ, яка буде передана зберігачеві в майбутньому.

Згідно ст. 937 Цивільного кодексу України, договір зберігання укладається у письмовій формі у випадках, встановлених статтею 208 цього Кодексу. Договір зберігання, за яким зберігач зобов`язується прийняти річ на зберігання в майбутньому, має бути укладений у письмовій формі, незалежно від вартості речі, яка буде передана на зберігання. Письмова форма договору вважається дотриманою, якщо прийняття речі на зберігання посвідчене розпискою, квитанцією або іншим документом, підписаним зберігачем.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором (ч. 2 ст. 193 Цивільного кодексу України).

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Судом встановлено, що позивач виконав свої зобов`язання за договором належним чином, надав передбачені договором послуги зі зберігання переданого відповідачем майна, що підтверджується актами виконаних робіт (надання послуг) № 18-258-258 від 04 жовтня 2018 року на суму 5 185, 74 грн, № 18-286-286 від 01 листопада 2018 року на суму 5 284,27 грн та № 18-317-317 від 03 грудня 2018 року на суму 5 275,57 грн.

Проте відповідач оплати наданих позивачем послуг із зберігання у повному обсязі не провів, доказів зворотного суду не надав, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість у розмірі 4 700,00 грн.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 212 ЦК України особи, які вчиняють правочин, мають право обумовити настання або зміну прав та обов`язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (відкладальна обставина).

Згідно з ч. 1 ст. 613 ЦК України кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов`язку.

Якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов`язок, виконання зобов`язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора (ч. 2 ст. 613 ЦК України).

Разом з тим, рахунок-фактура є документом, який містить лише платіжні реквізити, на які потрібно перерахувати кошти; ненадання рахунку-фактури не є відкладальною обставиною у розумінні ст. 212 ЦК України та не є простроченням кредитора в розумінні ст. 613 ЦК України; тому наявність або відсутність рахунку-фактури не звільняє відповідача від обов`язку сплатити належні за договором платежі.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 29.09.2009 у справі № 37/405 та постанові Вищого господарського суду України від 08.04.2015 у справі № 910/15918/14.

Враховуючи вищевикладене та умови договору, суд дійшов висновку, що строк оплати послуг зберігання, наданих у період з вересня по листопад 2018 року, є таким, що настав.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, оскільки відповідач не надав суду доказів належного виконання свого зобов`язання щодо оплати наданих послуг зберігання майна, суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено умови договору №13/18 відповідального зберігання від 01.01.2018, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 4 700,00 грн підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Керуючись ст. 74, 76-80, 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь Державної установи "Центр інфраструктури та технологій Міністерства внутрішніх справ України" (03151, м. Київ, вул. Митрофана Довнар-Запольського, буд. 8; ідентифікаційний код 24521399) заборгованість в сумі 4 700 грн та витрати по сплаті судового збору в сумі 2 102,00 грн.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд.

Повний текст рішення складено та підписано: 30.07.2020.

Суддя А.І. Привалов