Рішення

від 31.07.2020 по справі 910/7771/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

31.07.2020Справа № 910/7771/20

Господарський суд міста Києва у складі судді Чинчин О.В. , розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ПРЕМІУМ МЕДІА ГРУП (01133, м.Київ, ВУЛИЦЯ ЄВГЕНА КОНОВАЛЬЦЯ, будинок 32 Г, приміщення 249, Ідентифікаційний код юридичної особи 34716807) до проТовариства з обмеженою відповідальністю АСКА МЕДІА (01004, м.Київ, ВУЛИЦЯ ВЕЛИКА ВАСИЛЬКІВСЬКА, будинок 13/1, офіс 511, ідентифікаційний код юридичної особи 40842009) стягнення 108223,41 грн. Представники: без повідомлення представників сторін

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю ПРЕМІУМ МЕДІА ГРУП (далі-Позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю АСКА МЕДІА (далі-Відповідач) про стягнення 108223,41 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Відповідачем зобов`язання за Договором № ПМ-3706 від 12.12.2018 на проведення рекламної кампанії в частині повної та своєчасної вартості наданих послуг у зв`язку з чим у Відповідача виникла заборгованість у розмірі 70800,00 грн. З огляду на наявність вказаної заборгованості Позивачем нараховано Відповідачу пеню у розмірі 2023,41 грн. на підставі п.7.2.2 Договору № ПМ-3706 від 12.12.2018 та штраф у розмірі 35400,00 грн. на підставі п. 7.2.3. Договору № ПМ-3706 від 12.12.2018.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.06.2020 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Преміум Медіа Груп прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/7771/20, вирішено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін відповідно до частини 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

З метою повідомлення Сторін про розгляд справи Судом на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України ухвала суду про відкриття провадження у справі від 05.06.2020 направлена на адреси Сторін рекомендованим листом з повідомленням про вручення, що підтверджується поверненням на адресу суду рекомендованого повідомлення про вручення 11.06.2020 уповноваженій особі Позивача та повернутим на адресу суду конвертом щодо направлення Відповідачу ухвали суду від 05.06.2020 за закінченням встановленого строку зберігання.

Згідно з ч. 4 ст. 89 Цивільного кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

За приписами частини 1 статті 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Відповідно до інформації розміщеної на веб-сайті Міністерства юстиції України, місцезнаходженням Товариства з обмеженою відповідальністю АСКА МЕДІА є 01004, м.Київ, ВУЛИЦЯ ВЕЛИКА ВАСИЛЬКІВСЬКА, будинок 13/1, офіс 511.

Суд зазначає, що Ухвала Господарського суду міста Києва від 05.06.2020 у справі №910/7771/20 направлена рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю АСКА МЕДІА , зазначену на веб-сайті Міністерства юстиції України.

Відповідно до статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є:

1) день вручення судового рішення під розписку;

2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи;

3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення;

4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду;

5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Згідно з ч. 7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.

У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Суд зазначає, що в матеріалах справи №910/7771/20 відсутне повідомлення Відповідача про зміну місцезнаходження під час розгляду справи.

Крім того, за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи вищевикладене, Суд зазначає, що Відповідач має доступ до судових рішень та мав можливість ознайомитись з ухвалою суду у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Відповідно до статті 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що Відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, Суд вважає, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 165 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ

12.12.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю Преміум Медіа Груп (Виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю АСКА МЕДІА (Замовник) укладений Договір № ПМ-3706 на проведення рекламної(их) кампанії(й), відповідно до умов якого виконавець зобов`язався протягом строку дії договору професійно і якісно проводити рекламну кампанію для замовника або клієнтів замовника на території України на узгоджених сторонами поверхнях спеціальних конструкцій, а замовник зобов`язався прийняти і вчасно й у повному обсязі оплачувати роботи та послуги виконавця в строки та на умовах, визначених даним договором. (а.с. 12-16)

Рекламна кампанія - роботи та послуги виконавця по розповсюдженню (розміщенню й експонуванню) Реклами (рекламного матеріалу), отриманого від Замовника на заброньованих поверхнях Спеціальних конструкцій протягом строку, погодженого сторонами у Додатках до Договору, а також інші роботи та послуги Виконавця, передбачені умовами даного Договору. (п. 1.5. Договору).

У п. 2.2 Договору сторонами визначено, що з метою проведення рекламної кампанії сторонами підписується Додаток до договору - акт бронювання.

Згідно з п.3.4.5 Договору замовник обов`язаний здійснювати розрахунки з виконавцем особисто відповідно до умов даного договору. У разі прострочення оплати рекламної кампанії, замовник зобов`язаний сплатити виконавцю штрафні санкції, передбачені даним договором та у відповідності до чинного законодавства.

За умовами п. 4.1 Договору вартість рекламної кампанії залежить від кількості заброньованих поверхонь спеціальних конструкцій, строку рекламної кампанії і зазначається сторонами у додатках до договору. Вартість кожної рекламної кампанії включає податки, передбачені чинним законодавством України.

Оплата здійснюється замовником у формі 100% передоплати не пізніше, ніж до 25 (двадцять п`ятого) числа місяця, що передує місяцю проведення рекламної кампанії безготівковим розрахунком у гривнях та на підставі додатків до договору. Якщо день оплати припадає на вихідний або святковий, неробочий день, замовник здійснює оплату останнього робочого дня, що передує вихідному або святковому, неробочому дню. (п.4.2 Договору)

Пунктом 4.6 Договору встановлено, що після надання рекламних послуг виконавцем, передбачених кожним окремим додатком до даного договору, виконавець протягом 5 (п`яти) робочих днів направляє замовникові для підписання 2 (два) екземпляри акту прийому-передачі робіт та послуг, підписаних уповноваженою особою виконавця або надсилає на електронну адресу замовника скан-копію акту прийому-передачі робіт та послуг, підписаних уповноваженою особою виконавця. Замовник протягом 5 (п`яти) робочих днів від дати одержання акту підписує його та надсилає виконавцю один екземпляр акту з іншою необхідною документацією або направляє виконавцю мотивовану відмову від підписання. Не підписання замовником акту протягом 10 (десяти) днів з моменту його надсилання виконавцем та не отримання виконавцем мотивованої відмови від підписання, є фактом визнання замовником повного виконання виконавцем договірних зобов`язань та відсутності претензій.

Відповідно до п. 6.1 Договору, договір є чинним з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2019 включно. Закінчення строку дії цього договору не звільняє сторони від виконання зобов`язань, що виникли у зв`язку з договором та відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього договору.

У п.7.2.2 Договору сторони погодили, що при порушенні замовником зобов`язань з оплати замовник зобов`язаний заплатити виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за весь період прострочення, без додаткової вимоги виконавця.

Згідно з п. 7.2.3 Договору, за прострочення оплати рекламної кампанії більше ніж на 10 (десять) робочих днів, замовник на вимогу виконавця виплачує додатково штраф у розмірі 50 (п`ятдесяти відсотків) від вартості розміщення реклами по якій оплата прострочена.

12.12.2018 між Позивачем та відповідачем укладена Додаткова угода № 1 до Договору № ПМ-3706 на проведення рекламної(их) кампанії(й), якою сторонами внесено зміни до п. 4.2. Договору та погоджено наступний порядок розрахунків: оплата здійснюється Замовником у формі 50% передоплати на пізніше ніж до 28 числа місяця, що передує місяцю проведення Рекламної кампанії, залишок 50% Замовник сплачує до 10 числа поточного місяця проведення Рекламної кампанії безготівковим розрахунком у гривнях та на підставі додатків до договору. Якщо день оплати припадає на вихідний або святковий, неробочий день, замовник здійснює оплату останнього робочого дня, що передує вихідному або святковому, неробочому дню. Для оперативності у взаєморозрахунках рахунок-фактура може виставлятися Замовником шляхом надіслання скан-копії на електронну адресу з наступним наданням оригіналу. (а.с. 17)

17.10.2019 між Позивачем та Відповідачем укладена Додаткова угода № 2 до Договору № ПМ-3706 на проведення рекламної(их) кампанії(й), якою п. 6.2 Договору викладено сторонами в наступній редакції: Договір є чинним з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2020 включно. Закінчення строку дії цього договору не звільняє сторони від виконання зобов`язань, що виникли у зв`язку з договором та відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього договору. (а.с. 18)

17.01.2020 на виконання умов Договору та з метою проведення рекламної кампанії сторонами підписаний Додаток №106 до Договору Акт бронювання , яким погоджений перелік спеціальних конструкцій на яких Виконавець здійснює розміщення рекламних матеріалів Замовника, тип спеціальної конструкції, строк проведення рекламної кампанії та її вартість за зазначений строк (без податків) у грн. (а.с.19).

Для проведення попередньої оплати Позивачем виставлений Відповідачу Рахунок на оплату № У-1206 від 20.02.2020 за період надання послуг з 01.04.2020 по 30.04.2020 на суму 70800,00 грн. (а.с.20)

Позивачем направлений Відповідачу Акт надання послуг № Б-1553 від 30.04.2020 за період надання послуг з 01.04.2020 по 30.04.2020 на суму 70800,00 грн. (а.с. 21)

13.05.2020 Позивачем направлений Відповідачу електронною поштою Лист з повідомленням про наявність несплаченого рахунку за квітень 2020 та вкладенням до листа Претензія . (а.с.23-24)

У відповідь 13.05.2020 Відповідач направив Позивачу електронною поштою Лист з підтвердженням отримання Листа Позивача. (а.с.25)

01.06.2020 Позивачем направлені Відповідачу Акти надання послуг, у тому числі Акт надання послуг № Б-1553 від 30.04.2020 (дублікат) за період надання послуг з 01.04.2020 по 30.04.2020 на суму 70800,00 грн., що підтверджується описом вкладення у цінний лист від 01.06.2020, поштовою накладною від 01.06.2020 та фіскальним чеком від 01.06.2020. (а.с.22)

Відповідач відповіді на претензію не надав, оплату заборгованості не здійснив, підписаний Акт надання послуг чи мотивовану відмову від його підписання Позивачеві не направив. .

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, Позивач стверджує, що Відповідачем не оплачені послуги Позивача за проведення Рекламної кампанії у період з 01.04.2020 по 30.04.2020 на підставі Договору № ПМ-3706 на проведення рекламної(их) кампанії(й) від 12.12.2018. Таким чином, заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю АСКА МЕДІА перед Позивачем складає 70800,00 грн. У зв`язку з наявністю заборгованості Позивачем нараховано Відповідачу пеню у розмірі 2023,41 грн. та штраф у розмірі 35400,00 грн.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Преміум Медіа Груп підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ч.ч. 1, 2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини;

Відповідно до ч.ч. 1, 2 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

В силу положень статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з положеннями статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 2 ст. 628 Цивільного кодексу України встановлено, що сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

За своєю правовою природою укладений між сторонами Договір на проведення рекламної кампанії є змішаним, оскільки містить елементи договорів про надання послуг і підряду та є підставою для виникнення у його сторін взаємних прав і обов`язків.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до приписів статей 837 та 901 ЦК України за договорами підряду та послуг одна сторона є зобов`язаною виконати певну роботу, а інша - сплатити її вартість.

Позивач стверджує, що з метою попередньої оплати вартості послуг направив Відповідачу Рахунок на оплату № У-1206 від 20.02.2020 за період надання послуг з 01.04.2020 по 30.04.2020 на суму 70800,00 грн.

Втім, у погодженні сторонами строки, а саме 50% до 29.03.2020 та 50% до 10.04.2020, відповідачем не сплачено на користь позивача грошові кошти.

Позивачем виконані умови Договору та у квітні 2020 року проведено для Відповідача рекламну кампанію, за наслідком якої складений і направлений Відповідачу Акт надання послуг №Б-1553 від 30.04.2020.

В силу п. 4.6 Договору не підписання замовником акту протягом 10 (десяти) днів з моменту його надсилання виконавцем та не отримання виконавцем мотивованої відмови від підписання, є фактом визнання замовником повного виконання виконавцем договірних зобов`язань та відсутності претензій, тому у Позивача виникло право на стягнення несплаченої відповідачем суми в судовому порядку.

За приписами частин 2 та 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Обов`язок доказування та подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно зі статтею 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Належність доказів - спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, які входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об`єктивної істини.

Належність доказів - це міра, що визначає залучення до процесу в конкретній справі тільки потрібних і достатніх доказів. Під належністю доказу розуміється наявність об`єктивного зв`язку між змістом судових доказів (відомості, що містяться в засобах доказування) і самими фактами, що є об`єктом судового пізнання.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються (стаття 77 Господарського процесуального кодексу України).

Так, допустимість доказів має загальний і спеціальний характер. Загальний характер полягає в тому, що незалежно від категорії справ слід дотримуватися вимоги щодо отримання інформації з визначених законом засобів доказування з додержанням порядку збирання, подання і дослідження доказів. Спеціальний характер полягає в обов`язковості певних засобів доказування для окремих категорій справ чи заборона використання деяких з них для підтвердження конкретних обставин справи (аналогічна правова позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.02.2019 у справі №909/327/18; від 11.09.2019 у справі №902/1260/15).

Відповідно до статті 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

За змістом статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За приписами частин 1 та 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, виходячи зі змісту наведених правових норм, кожна сторона на підставі належних, допустимих, вірогідних, достовірних доказів повинна довести правомірність заявлених нею вимог або заперечень.

Враховуючи наведені вимоги процесуального законодавства, належними та допустимими доказами, які підтверджують факт заборгованості відповідача перед позивачем, можуть бути акти наданих послуг та інші первинні документи.

Разом з тим, Судом встановлено, що до матеріалів справи не було додано належних та допустимих доказів відповідно до статей 76 - 77 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження направлення та отримання Відповідачем Рахунка на оплату № У-1206 від 20.02.2020 на дату його виставлення - 20.02.2020, та Акта надання послуг №Б-1553 від 30.04.2020 у строки, погоджені сторонами у п. 4.6 Договору, а саме до 07.05.2020 .

Суд вважає за доцільне окремо зазначити, що вказана у Рахунку на оплату № У-1206 від 20.02.2020 ціна послуг за квітень 2020 року не співпадає з вартістю послуг за квітень 2020 року, погодженою сторонами в Акті бронювання, умовами Договору не встановлений порядок визначення вартості рекламної компанії у певний період, тому, Відповідач до отримання від Позивача рахунку на оплату не мав можливості самостійно визначити вартість послуг та сплатити її на користь позивача.

Одночасно, на підтвердження заявлених вимог, Позивачем надано роздруківку електронного листування, а саме Лист, направлений Позивачем 13.05.2020 електронною поштою, з повідомленням про наявність несплаченого рахунку за квітень 2020 зі вкладенням Претензія , та відповідь від 13.05.2020 на нього з підтвердженням отримання, яка надійшла з електронної адреси: а.koval@gravity.org.ua .

Надане листування не приймається Судом до уваги, оскільки вказані електронні листи не відповідають вимогам Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг", зважаючи на відсутність електронного підпису, який є обов`язковим реквізитом електронного документа, що унеможливлює ідентифікацію відправника повідомлення, зміст такого документу не захищений від внесення правок та викривлення.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у постановах від 28.12.2019 у справі № 922/788/19, від 11.06.2019 у справі № 904/2882/18, від 14.02.2019 року у справі № 9901/43/19.

Крім того, Суд зазначає, що у п. 10.3. Сторонами Договору № ПМ-3706 на проведення рекламної(их) кампанії(й), в якому передбачено порядок обміну повідомленнями шляхом електронного листування, не зазначено доменного імені електронної адреси Замовника, отже не можливо ідентифікувати від кого саме Позивачем отримано відповідь 13.05.2020.

До матеріалів справи долучено Претензію про стягнення заборгованості № 7716 від 12.05.2020 адресовану Відповідачу. (а.с. 23)

Суд звертає увагу, що до матеріалів справи не додано належних та допустимих доказів відповідно до статей 76 - 77 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження направлення Позивачем Відповідачу вказаної претензії, так само, як і відповіді відповідача на неї.

Пунктом 4.6 Договору встановлено, що після надання рекламних послуг виконавцем, передбачених кожним окремим додатком до даного договору, виконавець протягом 5 (п`яти) робочих днів направляє замовникові для підписання 2 (два) екземпляри акту прийому-передачі робіт та послуг, підписаних уповноваженою особою виконавця або надсилає на електронну адресу замовника скан-копію акту прийому-передачі робіт та послуг, підписаних уповноваженою особою виконавця. Замовник протягом 5 (п`яти) робочих днів від дати одержання акту підписує його та надсилає виконавцю один екземпляр акту з іншою необхідною документацією або направляє виконавцю мотивовану відмову від підписання. Не підписання замовником акту протягом 10 (десяти) днів з моменту його надсилання виконавцем та не отримання виконавцем мотивованої відмови від підписання, є фактом визнання замовником повного виконання виконавцем договірних зобов`язань та відсутності претензій.

Втім, як встановлено вище, до матеріалів справи не додано належних та допустимих доказів відповідно до статей 76 - 77 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження направлення Позивачем Відповідачу Акта надання послуг №Б-1553 від 30.04.2020 у строки, погоджені сторонами у п. 4.6 Договору, а саме до 07.05.2020.

Матеріалами справи, а саме описом вкладення у цінний лист від 01.06.2020, поштовою накладною від 01.06.2020 та фіскальним чеком від 01.06.2020 (а.с. 22) підтверджується направлення Позивачем Відповідачу Акта надання послуг № Б-1553 від 30.04.2020 за період надання послуг з 01.04.2020 по 30.04.2020 на суму 70800,00 грн. (з відміткою дублікат) лише 01.06.2020, отже за оцінкою Суду, кінцевою датою передбаченого п. 4.6. Договору 10 денного строку, за закінченням якого, у випадку непідписання Відповідачем акта та не надання мотивованої відмови від підписання, вважаються виконаними договірні зобов`язання Позивача є 10.06.2020.

З позовом на захист свого порушеного права Позивач звернувся до суду 03.06.2020, тобто до закінчення передбаченого сторонами у п. 4.6. Договору строку.

Суд зазначає, що під час вирішення спору заперечень щодо виконання Позивачем зобов`язань за Договором чи щодо мотивів непідписання Акта надання послуг від Відповідача до суду не надходило, тому Суд вважає, що 10.06.2020 настав строк, за закінченням якого вважаються виконаними договірні зобов`язання Позивача.

Таким чином, враховуючи положення п. 4.6 укладеного сторонами Договору, Суд дійшов висновку, що Позивачем відповідно до погодженого Акта бронювання у квітні 2020 року для Відповідача проведено рекламну кампанію, тобто виконані зобов`язання за Договором № ПМ-3706, а Відповідачем визнано і прийнято виконання цих зобов`язань.

Суд зазначає, що укладений сторонами Договір є реальним, взаємним та оплатним, отже зобов`язанню Позивача надати Відповідачу послуги з проведення рекламної кампанії, відповідає обов`язок Відповідача надати зустрічне задоволення у грошовій формі в порядку, узгодженому сторонами у Договорі.

При укладенні Договору № ПМ-3706 сторонами погоджений порядок оплати Відповідачем вартості рекламної кампанії у формі 50% передоплати на пізніше ніж до 28 числа місяця, що передує місяцю проведення Рекламної кампанії, та оплата 50% залишку до 10 числа поточного місяця проведення Рекламної кампанії.

Однак, як встановлено Судом, Позивачем не доведено належними та допустимими доказами відповідно до статей 76 - 77 Господарського процесуального кодексу України виникнення у Відповідача зобов`язання з проведення попередньої оплати за Договором.

Разом з тим, відповідно до ст. 538 Цивільного кодексу України виконання свого обов`язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов`язку, є зустрічним виконанням зобов`язання. При зустрічному виконанні зобов`язання сторони повинні виконувати свої обов`язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту. Якщо зустрічне виконання обов`язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов`язку, друга сторона повинна виконати свій обов`язок.

Враховуючи наведене, Судом за наявними в матеріалах справи доказами встановлено відсутність попередньої оплати Відповідачем послуг з проведення рекламної кампанії, встановлено виконання Позивачем і прийняття Відповідачем в силу положень п. 4.6 Договору зобов`язання з проведення у квітні 2020 року рекламної кампанії 10.06.2020. Тому грошове договірне зобов`язання з проведення розрахунків з Позивачем виникло у Відповідача в процесі вирішення судом спору - з 11.06.2020, і строк виконання цього зобов`язання настав до прийняття рішення по суті справи.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Втім, матеріали справи не містять належних та допустимих доказів відповідно до статей 76 - 77 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження оплати Відповідачем Товариству з обмеженою відповідальністю ПРЕМІУМ МЕДІА ГРУП послуг за проведену у квітні 2020 року рекламну кампанію на суму 70800,00 грн. .

Отже, Суд зазначає, що Відповідач, в порушення норм Цивільного кодексу України та умов Договору, не здійснив оплату наданих й прийнятих послуг з проведення рекламної кампанії у квітні 2020 року, тобто не виконав свої зобов`язання належним чином, а тому позовні вимоги щодо стягнення 70800,00 грн. - суми основної заборгованості є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, Позивачем заявлена до стягнення з Відповідача пеня у розмірі 2023,41 грн., нарахована за період з 29.03.2020 по 02.06.2020, та штраф за прострочення оплати рекламної кампанії, що триває більше ніж 10 робочих днів, у розмірі 50 % від суми боргу - 35400,00 грн.

Згідно з приписами ст. ст. 216 - 218 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Статтями 1, 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань від 22.11.96 р. № 543-96-ВР (з змінами), платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

При цьому, щодо пені за порушення грошових зобов`язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. (п.2.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань №14 від 17.12.2013 року)

У п.7.2.2 Договору сторони погодили, що при порушенні замовником зобов`язань з оплати замовник зобов`язаний заплатити виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за весь період прострочення, без додаткової вимоги виконавця.

Проте, оскільки за наявними в матеріалах справи доказами Судом не встановлено порушення Відповідачем зобов`язань з попередньої оплати проведення рекламної кампанії у квітні 2020 року, Суд дійшов висновку, що вимога Позивача про стягнення з Відповідача за прострочення виконання грошового зобов`язання пені у розмірі 2023,41 грн. за період з 29.03.2020 по 02.06.2020 задоволенню не підлягає.

Згідно з п. 7.2.3 Договору, за прострочення оплати рекламної кампанії більше ніж на 10 (десять) робочих днів, замовник на вимогу виконавця виплачує додатково штраф у розмірі 50 (п`ятдесяти відсотків) від вартості розміщення реклами по якій оплата прострочена.

Як встановлено Судом, обов`язок оплатити Позивачу вартість послуг з проведення рекламної кампанії виник у Відповідача по факту надання послуг - з 11.06.2020, і на час вирішення спору по суті порушення грошового зобов`язання триває більше ніж 10 (десять) робочих днів. Тому, Суд прийшов до висновку, що вказані позовні вимоги Позивача підлягають задоволенню у повному обсязі та до стягнення з Відповідача на користь Позивача підлягає 50 % штрафу у розмірі 35400,00 грн..

Згідно зі ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Суд зазначає, що, навіть якщо національний суд володіє певною межею розсуду, віддаючи перевагу тим чи іншим доводам у конкретній справі та приймаючи докази на підтримку позицій сторін, суд зобов`язаний мотивувати свої дії та рішення (див. рішення від 1 липня 2003 р. у справі "Суомінен проти Фінляндії", заява N 37801/97, п. 36).

У п.50 рішення Європейського суду з прав людини від 28.10.2010 "Справа "Трофимчук проти України"" (Заява N 4241/03) зазначено, що Суд повторює, що оцінка доказів є компетенцією національних судів і Суд не підмінятиме власною точкою зору щодо фактів оцінку, яку їм було надано в межах національного провадження. Крім того, гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, стаття 6 Конвенції в той же час не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами (див. рішення від 27 жовтня 1993 року у справі "Домбо Беєер B. V. проти Нідерландів", п. 31, Series A, N 274).

Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами:

1) письмовими, речовими і електронними доказами;

2) висновками експертів;

3) показаннями свідків.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ст. 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За таких підстав, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, Суд дійшов висновку, про наявність у Відповідача обов`язку по сплаті Позивачу вартості послуг за проведену у квітні 2020 року рекламну кампанію, тому позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю ПРЕМІУМ МЕДІА ГРУП до Товариства з обмеженою відповідальністю АСКА МЕДІА підлягають частковому задоволенню, та до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю АСКА МЕДІА на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ПРЕМІУМ МЕДІА ГРУП підлягає 70800,00 грн. боргу та 35400,00 грн. штрафу.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладає на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236 - 242, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

УХВАЛИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю ПРЕМІУМ МЕДІА ГРУП до Товариства з обмеженою відповідальністю АСКА МЕДІА - задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю АСКА МЕДІА (01004, м.Київ, ВУЛИЦЯ ВЕЛИКА ВАСИЛЬКІВСЬКА, будинок 13/1, офіс 511, ідентифікаційний код юридичної особи 40842009) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ПРЕМІУМ МЕДІА ГРУП (01133, м.Київ, ВУЛИЦЯ ЄВГЕНА КОНОВАЛЬЦЯ, будинок 32 Г, приміщення 249, Ідентифікаційний код юридичної особи 34716807) борг у розмірі 70800,00 грн. (сімдесят тисяч вісімсот грн. коп.), штраф у розмірі 35400,00 грн. (тридцять п`ять тисяч чотириста грн.. 00 коп.), судовий збір у розмірі 2060,80 грн. (дві тисячі шістдесят грн. 80 коп.).

3. В іншій частині позову - відмовити.

4. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

5. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

6. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата складання та підписання повного тексту рішення: 31 липня 2020 року.

Суддя О.В. Чинчин