Рішення

від 23.07.2020 по справі 915/2254/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 липня 2020 року Справа № 915/2254/19

м.Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області, у складі судді Мавродієвої М.В. ,

за участю:

секретаря судового засідання Берко О.В.,

представника позивача: не з`явився,

представника відповідача: не з`явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "НікЮтас" (55553, Миколаївська обл., Єланецький р-н, с.Калинівка, пров.Янтарний, буд.8, код ЄДРПОУ 33132979),

до відповідача: Державного підприємства "Племрепродуктор "Степове" (57107, Миколаївська обл., Миколаївський р-н, с.Степове, вул.Козацька, буд.39, код ЄДРПОУ 00854995),

про: стягнення заборгованості у розмірі 200860,47 грн, -

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю "НікЮтас" звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою №14/25-19 від 06.11.2019 (вх.№17192/19), в якій просить суд стягнути з Державного підприємства "Племрепродуктор "Степове" заборгованість у загальній сумі 200860,47 грн, з яких: 132276,0 грн основного боргу за надані в період з 04.07.2018 по 21.07.2018 за Договором перевезення №01/07-18/ДПП від 01.07.2018 послуги; 55356,87 грн пені та 13227,60 грн штрафу.

В обґрунтування позовних вимог ТОВ "НікЮтас" зазначає, що між ним та ДП "Племрепродуктор "Степове" було укладено Договір перевезення №01/07-18/ДПП від 01.07.2018, за умовами якого позивач зобов`язався від свого імені та за рахунок відповідача забезпечувати здійснення перевезення вантажів відповідача автомобільним транспортом у міському, приміському й міжміському сполученні. На виконання умов Договору за період з 04.07.2018 по 21.07.2018 позивачем надавались відповідачу послуги з перевезення вантажу автомобільним транспортом, а відповідач зобов`язався оплатити його в строк встановлений договором. Проте, відповідачем в порушення умов п.5.2. Договору оплату за надані позивачем послуги не здійснено. Станом на 06.11.2019 розрахунки з позивачем за послуги перевезення не проведені, внаслідок чого утворилась заборгованість в сумі 132276,0 грн. Неналежне виконання з боку відповідача умов договору стало підставою для нарахування пені та штрафу.

Ухвалою суду від 12.11.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу визначено розглядати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено 29.11.2019.

29.11.2019 від відповідача на адресу суду надійшло клопотання б/н від 28.11.2019 (вх.№18325/19), в якому він просить відкласти підготовче засідання у справі, продовжити строк для підготовки та подачі відзиву у справі.

29.11.2019 суд ухвалив відкласти підготовче засідання на 12.12.2019.

10.12.2019 від відповідача на адресу суду надійшло клопотання б/н від 06.12.2019 (вх.№18880/19), в якому він просить продовжити строк для підготовки та подачі відзиву у справі та відкласти підготовче засідання у справі №915/2254/19 з метою ознайомлення з матеріалами справи та залучення представників - адвокатів.

12.12.2019 суд ухвалив задовольнити клопотання ДП "Племрепродуктор "Степове" про відкладення розгляду справи та продовження строку для подачі відзиву та відклав підготовче засідання на 13.01.2020.

13.01.2020 від відповідача на адресу суду надійшов відзив №1 від 08.01.2020 (вх.№283/20), в якому він просить в задоволенні позову відмовити у повному обсязі на наступних підставах. Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.307 ГК України, п.11.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 №363, підтвердженням перевезення вантажу є складена та заповнена транспортна накладна. Посилаючись на ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та п.2.4. Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженому Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, відповідач зазначає, що підписання вантажоодержувачем товарно-транспортної накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону, і яка повинна відповідати вимогам, зокрема, ст.9 Закону, є підставою для виникнення обов`язку для здійснення розрахунків за надані послуги перевезення. Однак, позивачем на підтвердження виконання умов договору надано товарно-транспортні накладні, в яких в графі "Прийняв (відповідальність особи вантажоодерзісувача)" відсутні П.І.Б, посада, підпис та печатка відповідача. Тобто, позивачем надано товарно-транспортні накладні, які не містять посад і прізвищ осіб, відповідальних за здійснення господарських операцій і правильність їх оформлення, особистих підписів або інших даних, що дають змогу ідентифікувати осіб, які прийняли вантаж. З огляду на те, що відповідач заперечує факт здійснення позивачем перевезення вантажу за період з 04.07.2018 по 21.07.2018 згідно вказаних вище товарно-транспортних накладних, а зі змісту цих товарно-транспортних накладних вбачається, що вони не підписані зі сторони вантажоодержувача, то відповідач вважає, що відсутні підстави для задоволення позовних вимог. Окрім того, зі змісту Акту наданих послуг №234 від 01.08.2018 та Реєстру до цього акту вбачається, що вони підписані невстановленими особами (без зазначення прізвища та ініціалів представника відповідача), та, на думку відповідача, зроблені з наслідуванням підпису директора відповідача Ільчевої О.А. та їй не належать (підписи відрізняються від підпису Ільчевої О.А. , зробленого в Договорі). Відповідач посилаючись на ст.99 ГПК України вважає, що наявні підстави для призначення судом почеркознавчої експертизи у справі №915/2254/19. Таким чином, оскільки товарно-транспортні накладні не підписані зі сторони вантажоодержувача, а Акт наданих послуг №234 від 01.08.2018 та Реєстр до цього акту підписані зі сторони відповідача невстановленою особою, вказані документи не можуть вважатись належними доказами надання позивачем послуг, а отже, і виникнення заборгованості відповідача перед позивачем за Договором.

13.01.2020 від відповідача на адресу суду надійшло клопотання про призначення почеркознавчої експертизи №3 від 08.01.2020 (вх.№284/20), в якому він просить: 1) Прийняти та задовольнити вказане клопотання; 2) Витребувати у ТОВ "НікЮтас" оригінали Акту наданих послуг №234 від 01.08.2018 та Реєстр до акту наданих послуг №234 від 01.08.2018, що є необхідним для призначення судово-почеркознавчої експертизи; 3) Призначити в межах розгляду позовної заяви ТОВ "НікЮтас" до ДП "Племрепродуктор "Степове" про стягнення заборгованості у розмірі 200860,47 грн по справі №915/2254/19 судово-почеркознавчу експертизу документів; 4) Проведення експертизи доручити Миколаївському науково-дослідному експертно-криміналістичному центру МВС України (м.Миколаїв, вул.1 Воєнна, 2-А); 5) На вирішення експертів поставити таке питання: чи виконано підпис від імені особи - Ільчевої О.А., у документах, а саме: в Акті наданих послуг №234 від 01.08.2018 та в Реєстрі до акту наданих послуг №234 від 01.08.2018 Ільчевою О.А. , чи іншою особою?

Крім того, 13.01.2020 від відповідача надійшла заява про відкладення розгляду справи №2 від 10.01.2020 (вх.№285/20), в якій він просить відкласти судове засідання, що призначене на 13.01.2020 о 12:30, повідомити представника відповідача у встановленому порядку про наступне засідання, а також просить без участі представника відповідача розгляд справи не проводити.

13.01.2020 суд ухвалив з власної ініціативи продовжити строк підготовчого провадження на 30 днів та відклав підготовче засідання на 29.01.2020.

17.01.2020 від позивача на адресу суду надійшла відповідь на відзив №14/1-20 від 17.01.2020 (вх.№543/20), в якій він не погоджується із запереченнями відповідача, викладених у відзиві та зазначає, що за умовами п.11.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженого наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 за №363 (далі - Правила), на які посилається відповідач у відзиві на позовну заяву, основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил. Таким чином, виходячи із вищевикладеної норми вбачається, що додаток 7 до цих Правил має рекомендаційний характер, а не обов`язковий. Стосовно призначення судом почеркознавчої експертизи то позивач вважає, що відповідач не позбавлений права самостійно надати до суду, як доказ заперечень на позовну заяву висновок експерта з приводу спростування (підтвердження) підпису директора ДП "Племрепродуктор "Степове" в Актах надання послуг та реєстрах до акту виконання робіт, які долучені позивачем до позовної заяви. Судова експертиза повинна призначатися лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення даних, що входять до предмету доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. Таким чином, позивач вважає, що висновок експерта можуть замінити інші засоби доказування наявні у справі. До того ж, відповідач у відзиві на позовну заяву не посилається та не долучає будь-які інші документи, які спростовують факт надання позивачем послуг із перевезення вантажу. Крім того позивач вказує, що з урахуванням вимог ухвали Господарського суду Миколаївської області від 12.11.2019 останнім строком для подачі відповіді на відзив на позовну заяву вважається 18.01.2020.

28.01.2020 від позивача на адресу суду надійшли пояснення б/н б/д (вх.№1073/20), в яких він просить відмовити ДП "Племрепродуктор "Степове" у задоволенні клопотання про призначення почеркознавчої експертизи та обґрунтовує свою позицію з даного приводу.

Крім того, 28.01.2020 від позивача надійшло клопотання б/н б/д (вх.№1072/20), в якому він просить суд витребувати у відповідача - ДП "Племрепродуктор "Степове" Податкову декларацію податку на додану вартість та Додатку №5 до податкової декларації "Розшифровки податкових зобов`язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів" за періоди з липня 2018 року по грудень 2019 року.

29.01.2020 від відповідача на адресу суду надійшла заява про застосування наслідків пропуску строку позовної давності в порядку ст.267 ЦК України №15 від 28.01.2020 (вх.№1143/20), в якій просить застосувати до спірних правовідносин наслідки пропуску строку позовної давності та відмовити у задоволенні позову в частині стягнення з відповідача неустойки - пені та штрафу та зазначає про наступне. Як зазначено у позовній заяві позивач надав, а відповідач отримав відповідні послуги з перевезення товару в період з 04.07.2018 по 21.07.2018, що також підтверджується Актом надання послуг від 01.08.2018 №234. Пунктом 5.2. Договору перевезення сторони домовились, що у відповідача виникає обов`язок здійснити оплату наданих послуг протягом 30 днів з дати підписання акту надання послуг. Проте позивач звернувся за захистом свого порушеного права до Господарського суду Миколаївської області 07.11.2019. Отже, право вимоги за Договором перевезення №01/07-18/ДПП (початок перебігу строку позовної давності) у позивача виникло зі спливом 30-ти днів з дня підписання Акту надання послуг від 01.08.2018 за №234, тобто 31.08.2018, а за таких обставин, спеціальний однорічний строк позовної давності, щодо неустойки (штрафу та пені) закінчився 01.09.2019. Зважаючи на наведене, у даному випадку позовну заяву подано 07.11.2019, тобто, з пропуском строку позовної давності понад 2 місяці. Відповідач зазначає, що відповідно до глави 19 ЦК про строки позовної давності підлягають застосуванню з урахуванням особливостей, передбачених ч.6 ст.232 ГК України.

29.01.2020 суд у підготовчому засіданні оголосив перерву до 03.02.2020.

30.01.2020 від позивача надійшло клопотання б/н б/д (вх.№1233/20), в якому просить суд долучити до матеріалів справи №915/2254/19 копію запиту від 21.01.2020 та копію листа ТОВ "Костянтинівський елеватор" від 24.01.2020 за №3 з додатками.

У підготовчому засіданні 03.02.2020 суд оголосити перерву до 11.02.2020 та зобов`язав представника позивача забезпечити явку у наступне засідання попереднього директора підприємства Ільчевої О.А. та надати останньою письмові пояснення, щодо обставин підписання спірного договору.

У підготовчому засіданні 11.02.2020 судом перевірено виконання вимог суду, щодо надання письмових пояснень попереднім директором ДП "Племрепродуктор "Степове". Судом встановлено, що таких пояснень до суду не надано. Директор у засідання не з`явився, як зазначив представник відповідача, з підстав поганого самопочуття. Суд зобов`язав відповідача отримати від колишнього директора письмові пояснення щодо укладання оспорюваного договору та надати їх до суду.

Ухвалою від 11.02.2020 суд повідомив Ільчеву Ольгу Анатоліївну про час та місце наступного засідання та зобов`язав Ільчеву Ольгу Анатоліївну надати суду в строк до 18.02.2020 письмові пояснення щодо обставин складання та підписання актів приймання - передачі по договору №01/07-18/ДПП від 01.07.2018, у т.ч. акту № 234 від 01.08.2018.

Станом на 18.02.2020 вимоги ухвали суду виконані не були. Враховуючи, що Ільчевою О.А. не заперечено (усно у засіданні або письмово) факту підписання актів приймання-передачі по договору №01/07-18/ДПП від 01.07.2018, у т.ч. акту № 234 від 01.08.2018, суд ухвали відмовити в задоволення клопотання відповідача про призначення почеркознавчої експертизи вказаного документу.

Приймаючи до уваги, що у підготовчому засіданні 18.02.2020 представники сторін підтвердили, що повідомили суду про всі обставини справи, які їм відомі та надали всі докази в підтвердження своїх позовних вимог та заперечень, судом закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 05.03.2020.

05.03.2020 суд ухвалив відкласти розгляд справи на 24.03.2020.

17.03.2020 від відповідача надійшло клопотання б/н від 17.03.2020 (вх.№3417/20) про відкладення розгляду справи.

24.03.2020 розгляд справи не відбувся у зв`язку з перебуванням судді Мавродієвої М.В. у відпустці та встановленням особливого режиму роботи Господарського суду Миколаївської області на час карантину та впровадження протиепідемічних заходів.

30.03.2020 ухвалою суду призначено розгляд справи №915/2254/19 без визначення дати судового засідання; визначено провести розгляд справи у розумний строк, тривалість якого обумовлюється запровадженням в Україні карантину через спалах у світі короновірусу "COVID-19"; запропоновано учасникам справи ініціювати розгляд справи без участі осіб, які беруть участь у справі, на підставі наявних документів, у зв`язку зі встановленням на усій території України карантину відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №211 від 11.03.2020 "Про запобігання поширенню на території України короновірусу "COVID-19", подавши до Господарського суду Миколаївської області відповідне клопотання (заяву). Також вдруге зобов`язано відповідача надати суду в строк до 27.04.2020 відомості, на підставі яких первинних документів ДП "Племрепродуктор "Степове" був сформований податковий кредит за серпень 2018 року по контрагенту ТОВ "НікЮтас".

Ухвалою суду від 05.06.2020 призначено справу №915/2254/19 до розгляду на 25.06.2020.

25.06.2020 суд ухвалив відкласти розгляд справи на 07.07.2020.

07.07.2020 відповідачем долучено до матеріалів Податкову накладну від 01.08.2018, Податкову декларацію з податку на додану вартість від 19.09.2018 та Розшифровки податкових зобов`язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5) від 19.09.2018. Витребуваних судом відомостей відносно первинних документів ДП "Племрепродуктор "Степове", на підставі яких був сформований податковий кредит за серпень 2018 року по контрагенту ТОВ "НікЮтас", відповідачем суду не було надано.

07.07.2020 судом в судовому засіданні оголошено перерву до 23.07.2020.

Представники сторін у судове засідання 23.07.2020 не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином у відповідності до вимог Господарського процесуального кодексу України.

23.07.2020 від представника відповідача Ільїна О.В. на адресу суду надійшла телефонограма б/н від 23.07.2020 (вх.№8975/20), в якій повідомив суд, що не може з`явитися в судове засідання у зв`язку з тим, що судовий процес в іншому суді затримано та просить суд відкласти судове засідання призначене 23.07.2020 на іншу дату.

Господарським судом враховано, що явка представників сторін не визнавалась судом обов`язковою. Крім того, належних доказів неможливості явки через зайнятість в іншому процесі представником відповідача суду не було надано.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про достатність у матеріалах справи доказів для вирішення спору по суті за відсутності представників сторін.

У судовому засіданні 23.07.2020 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.

01.07.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "НікЮтас" та Державним підприємством "Племрепродуктор "Степове" було укладено Договір перевезення №01/07-18/ДПП (надалі - Договір) (т.1 а.с.13-16), відповідно до умов якого перевізник від свого імені та за рахунок замовника забезпечує здійснення перевезення вантажів замовника автомобільним транспортом у міському, приміському й міжміському сполученні (п.1.1. Договору).

Згідно п.1.2. Договору замовник зобов`язується надавати для перевезення вантажі та забезпечити відпуск та приймання вантажів в обумовлені строки.

Розмір плати за перевезення вантажів та інші операції й послуги пов`язані з перевезенням, визначаються тарифами та відображаються в заявці на перевезення вантажів автомобільним транспортом або за усною домовленістю (п.1.3. Договору).

Порядок розрахунків регламентовано 5 Розділом Договору, відповідно до якого належні перевізнику суми за транспортні та експедиторські послуги оплачуються замовником на підставі Акту виконаних робіт (наданих послуг), який складається щомісячно за фактично надані в поточному місяці послуги та/або за інший проміжок часу узгоджений сторонами (п.5.1. Договору).

Відповідно до п.5.2. Договору розрахунок за платежами за транспортно-експедиторські послуги проводиться замовником протягом 30 (тридцяти) днів після підписання акту виконаних робіт (наданих послуг) і реєстру розвантажених транспортних засобів залучених до виконання цього договору.

Цей договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами й діє до 31.12.2019. Якщо жодна із сторін не заявить про намір припинити дію договору, шляхом укладення додаткової угоди, не пізніше ніж за місяць до закінчення строку дії договору, договір буде вважається пролонгованим на кожен наступний календарний рік на тих самих умовах (п.10.1. Договору).

Позивач зазначає, що на виконання умов Договору, у період з 04.07.2018 по 21.07.2018 позивачем надавались відповідачу послуги з перевезення вантажу автомобільним транспортом, що підтверджується Актом надання послуг №234 від 01.08.2018 на суму 132276,0 грн та Реєстром до акту виконаних робіт №234 від 01.08.2018 між ТОВ "НікЮтас" та ДП "Племрепродуктор "Степове" за період з 04.07.2018 по 21.07.2018, які містять підписи та печатки сторін, а також товарно-транспортними накладними: №004530 від 06.07.2018, №004533 від 07.07.2018 (з урахуванням Акту розбіжностей у вазі №180708-0056 від 09.07.2018), №004534 від 07.07.2018 (з урахуванням Акту розбіжностей у вазі №180708-055 від 09.07.2018), №004537 від 08.07.2018, №004539 від 08.07.2018, №005051 від 20.07.2018, №005052 від 20.07.2018 (з урахуванням Акту розбіжностей у вазі №180720-0064 від 20.07.2018), №005053 від 20.07.2018, №005055 від 21.07.2018, №005056 від 21.07.2018, №005057 від 21.07.2018 (т.1 а.с.17-32).

У відповідності до Акту наданих послуг №234 від 01.08.2018 позивачем було здійснено автоперевезення вантажів у кількості 440,92 тони за ціною без ПДВ (1 тонна) 250,0 грн, загальна вартість робіт (послуг) склала без ПДВ 110230,0 грн, загальна вартість робіт (послуг) із ПДВ склала 132276,0 грн (т.1 а.с.17).

Крім того, позивач зазначає, що факт надання позивачем та отримання відповідачем послуг з перевезення підтверджується також податковою накладною від 01.08.2018, податковою декларацією з податку на додану вартість від 19.09.2018 та розшифровкою податкових зобов`язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5) від 19.09.2018.

Отже, відповідно до умов Договору відповідач повинен був розрахуватись із позивачем за надані йому послуги до 31.08.2018 включно.

Всупереч п.5.2. Договору відповідачем оплату за надані позивачем послуги з перевезення не здійснено, у зв`язку з чим заборгованість відповідача становить 132276,0 грн.

Оскільки, відповідач заборгованість за перевезення здійснене позивачем не сплатив, що й стало підставою для звернення останнього до суду з відповідним позовом.

На підставі повно і всебічно з`ясованих обставин справи, на які сторони посилались як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, суд дійшов наступних висновків.

Згідно зі ст.11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Стаття 909 ЦК України регулює договір перевезення вантажу. Так, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі.

Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Стаття 306 ГК України також передбачає перевезення вантажів як вид господарської діяльності. Так, перевезенням вантажів у цьому Кодексі визнається господарська діяльність, пов`язана з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами.

Суб`єктами відносин перевезення вантажів є перевізники, вантажовідправники та вантажоодержувачі.

Перевезення вантажів здійснюють вантажний залізничний транспорт, автомобільний вантажний транспорт, морський вантажний транспорт та вантажний внутрішній флот, авіаційний вантажний транспорт, трубопровідний транспорт, космічний транспорт, інші види транспорту.

Стаття 307 ГК України регулює договір перевезення вантажу. Так, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно ст.530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно ст.526 ЦК України та ст.193 ГК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного та Господарського кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами ст.610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст.612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Судом встановлено, що на виконання умов Договору, у період з 04.07.2018 по 21.07.2018 позивачем надавались відповідачу послуги з перевезення вантажу автомобільним транспортом, що підтверджується Актом надання послуг №234 від 01.08.2018 на суму 132276,0 грн та Реєстром до акту виконаних робіт №234 від 01.08.2018 між ТОВ "НікЮтас" та ДП "Племрепродуктор "Степове" за період з 04.07.2018 по 21.07.2018, які містять підписи та печатки сторін, а також товарно-транспортними накладними: №004530 від 06.07.2018, №004533 від 07.07.2018 (з урахуванням Акту розбіжностей у вазі №180708-0056 від 09.07.2018), №004534 від 07.07.2018 (з урахуванням Акту розбіжностей у вазі №180708-055 від 09.07.2018), №004537 від 08.07.2018, №004539 від 08.07.2018, №005051 від 20.07.2018, №005052 від 20.07.2018 (з урахуванням Акту розбіжностей у вазі №180720-0064 від 20.07.2018), №005053 від 20.07.2018, №005055 від 21.07.2018, №005056 від 21.07.2018, №005057 від 21.07.2018 (т.1 а.с.17-32).

У відповідності до Акту наданих послуг №234 від 01.08.2018 позивачем було здійснено автоперевезення вантажів у кількості 440,92 тони за ціною без ПДВ (1 тонна) 250,0 грн, загальна вартість робіт (послуг) склала без ПДВ 110230,0 грн, загальна вартість робіт (послуг) із ПДВ склала 132276,0 грн (т.1 а.с.17).

Відповідачем вказані обставини не спростовані.

Крім того, суд погоджується з позицією позивача, що, певним чином, факт надання позивачем та отримання відповідачем послуг з перевезення у зазначеному обсязі підтверджується також податковою звітністю відповідача, зокрема, податковою накладною від 01.08.2018, податковою декларацією з податку на додану вартість від 19.09.2018 та розшифровкою податкових зобов`язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5) від 19.09.2018.

Так, податкова декларація є документом податкової звітності, що подається платником податків контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов`язання, однак не є первинним документом. Податкові декларації мають складатись на підставі даних регістрів бухгалтерського обліку, які в свою чергу формуються на підставі належним чином оформлених первинних документів .

Як встановлено господарським судом, відповідачем неналежним чином виконувались зобов`язання щодо своєчасної оплати за здійснені автопослуги з перевезення вантажів, внаслідок чого у відповідача, станом на дату подання позову, існував борг в розмірі 132276,0 грн.

На день розгляду справи відповідач не надав суду доказів погашення боргу за надані послуги з перевезення йому у сумі 132276,0 грн.

Згідно ст.ст.73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Будь-яких доказів того, що відповідач належним чином і в повному обсязі виконав свої зобов`язання щодо оплати за перевезення вантажів відповідача автомобільним транспортом по Договору перевезення №01/07-18/ДПП від 01.07.2018 у сумі 132276,0 грн, відповідач, у порушення приписів ст.ст.73, 74 ГПК України, суду не надав, тобто не довів безпідставність позовних вимог, тоді як надані позивачем докази, як зазначалось вище, навпаки, підтверджують належне виконання позивачем своїх зобов`язань з перевезення вантажів відповідача автомобільним транспортом, а відтак і обґрунтованість позовних вимог.

Враховуючи викладене, суд вважає позовні вимоги в частині стягнення боргу по оплаті за перевезення вантажів відповідача автомобільним транспортом по Договору перевезення №01/07-18/ДПП від 01.07.2018 у сумі 132276,0 грн є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи та такими, що підлягають задоволенню.

Частиною 1 ст.230 ГК України, встановлено, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

У відповідності до ч.1 ст.550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Пунктом 3) ч.1 ст.611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч.ч.1, 3 ст.549 ЦК України).

Відповідно до умов Договору, розрахунок за платежами за транспортно-експедиторські послуги проводяться відповідачем протягом 30 (тридцяти) днів після підписання акту виконаних робіт (наданих послуг) і реєстру розвантажених транспортних засобів залучених до виконання цього договору.

Відповідний Акт надання послуг був підписаний сторонами 01.08.2018, тобто обов`язок з їх оплати мав бути виконаний відповідачем до 31.08.2018 включно.

Пунктом 5.3. Договору встановлено, що за затримку оплати перевізник вправі нараховувати пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від неоплаченої суми та штраф у розмірі 10% від виниклої заборгованості.

У зв`язку з відсутністю оплати наданих послуг у встановлені Договором строки, позивачем, на підставі п.5.3. Договору, нарахована пеня за період з 31.08.2018 по 06.11.2019 у розмірі 55356,60 грн.

У відповідності до ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Таким чином, правомірним суд вважає нарахування пені за період з 01.09.2018 по 01.03.2019 (за 6 місяців).

Разом з тим, період, протягом якого особа має право звернутися за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів обмежено нормами чинного законодавства певним строком.

Зі змісту ст.256 ЦК України вбачається, що строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу, є позовною давністю.

Загальна позовна давність у відповідності до ст.257 ЦК України встановлюється тривалістю у три роки.

Для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) позовна давність застосовується в один рік (ч.1, п.1) ч.2 ст.258 ЦК України).

Європейський Суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (п.1 ст.32 Конвенції), наголошує, що "позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав - учасниць Конвенції, виконує кілька завдань, в тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу" (п.570 рішення від 20.09.2011 за заявою № 14902/04 у справі ВАТ "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії"; п.51 рішення від 22.10.1996 за заявами №22083/93, №22095/93 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства").

Слід зазначити, що позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості.

Відповідно до ч.1 ст.261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Судом встановлено, що у зв`язку з несвоєчасністю оплати відповідачем наданих послуг по Договору право позивача, за захистом якого останній звернувся до суду, слід вважати порушенням з 01.09.2018.

Згідно ч.ч.3, 4 ст.267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відповідач звернувся до суду з проханням про застосування до спірних правовідносин наслідки пропуску строку позовної давності та просить відмовити у задоволенні позову в частині стягнення з відповідача неустойки - пені та штрафу, що відображено у заяві про застосування наслідків пропуску строку позовної давності в порядку ст.267 ЦК України №15 від 28.01.2020 (вх.№1143/20).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до суду з позовом 07.11.2019 (вх.№17192/19 від 07.11.2019).

Таким чином, позивачем пропущений строк позовної давності для стягнення пені за період з 01.09.2018 по 06.11.2018.

Відповідно стягненню підлягає пеня нарахована за період з 07.11.2018 по 01.03.2019.

Судом розмір пені, яка підлягає стягненню уточнено виходячи з наступного розрахунку: з 07.11.2018 по 01.03.2019 (115дн.), сума боргу - 132276,0 грн, розмір подвійної ставки НБУ 36%: 132276,0 грн х 36%: 365дн. х 115 дн. = 15003,36 грн.

За вказаних обставин, в частині стягнення пені у сумі 40353,51 грн слід відмовити у зв`язку її нарахування всупереч приписам ч.6 ст.232 ГК України та у зв`язку з пропуском позивачем строку позовної давності.

Щодо позовних вимог в частині стягнення 13227,60 грн штрафу.

З розрахунку штрафу, виконаного позивачем, вбачається нарахування штрафу на загальну суму 13227,60 грн.

Зі змісту п.2.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №10 від 29.05.2013 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" вбачається, що за змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Згідно ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Враховуючи те, що судом встановлено факт порушення права позивача з 01.09.2018, суд приходить до висновку про те, що звернувшись з позовом за захистом порушеного права 07.11.2019, позивачем пропущено спеціальний строк позовної давності - 1 рік, встановлений ст.258 ЦК України. Крім того, позивачем не подано відповідного клопотання з обґрунтуванням наявності поважних причин пропущення такого строку.

Таким чином, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача 13227,60 грн штрафу задоволенню не підлягають у зв`язку зі спливом строку позовної давності для звернення за їх стягненням.

Враховуючи викладене, позов підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до приписів ст.129 ГПК України, сплачений позивачем судовий збір підлягає відшкодуванню за рахунок відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст.73, 74, 76-79, 91, 129, 210, 220, 232, 233, 238, 240, 241 ГПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства "Племрепродуктор "Степове" (57107, Миколаївська обл., Миколаївський р-н, с.Степове, вул.Козацька, буд.39, код ЄДРПОУ 00854995) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "НікЮтас" (55553, Миколаївська обл., Єланецький р-н, с.Калинівка, пров.Янтарний, буд.8, код ЄДРПОУ 33132979) 132276,0 грн основного боргу, 15003,36 грн пені та 2209,19 грн судового збору.

3. В решті позовних вимог відмовити.

Рішення суду, у відповідності до ст.241 Господарського процесуального кодексу України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно ч.1 ст.254 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.256 ГПК України, з урахуванням п.4 Розділу Х "Прикінцеві положення" ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до пп.17.5) п.17) ч.1 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне судове рішення складено 31 липня 2020 року.

Суддя М.В. Мавродієва