Рішення

від 29.07.2020 по справі 922/1452/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" липня 2020 р.м. ХарківСправа № 922/1452/20

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Пономаренко Т.О.

при секретарі судового засідання Стеріоні В.С.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Державного підприємства "Жовтневе лісове господарство" (офіційна адреса: 62472, Харківська обл., Харківський р-н, м.Мерефа, вул. Лесі Українки, б. 63; адреса для листування: 61017, м. Харків, вул. Сиріківська, б. 36; код ЄДРПОУ: 00993165) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрглобалсервіс" (офіційна адреса: 03038, м. Київ, вул. І. Федорова, б. 26; поштова адреса: 08304, Київська обл., м. Бориспіль, вул. Завокзальна, б. 67; код ЄДРПОУ: 41992120) про стягнення заборгованості за участю представників:

позивача - Куц К.К. (адвокат, ордер №1998 від 15.07.2020 року);

відповідача - не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

13 травня 2020 року Державне підприємство "Жовтневе лісове господарство" звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрглобалсервіс", в якій просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрглобалсервіс" суму заборгованості у розмірі 123 451,07 грн. з урахуванням ПДВ за договором поставки №ЛС-127/3 від 19.08.2019, а також судовий збір у розмірі 2 102,00 грн.

В обґрунтування позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором поставки в частині остаточного розрахунку за отриманий товар.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 15 травня 2020 року позовну заяву (вх.№1452/20 від 13 травня 2020 року) Державного підприємства "Жовтневе лісове господарство" залишено без руху та надано позивачу строк 5 днів з дня вручення йому ухвали для усунення недоліків.

25 травня 2020 року на виконання вимог ухвали господарського суду Харківської області від 15 травня 2020 року позивачем надано у якості усунення недоліків супровідний лист (вх.№11734 від 25 травня 2020 року) з додатками.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 29.05.2020 прийнято позовну заяву (вх.№1452/20 від 13 травня 2020 року) до розгляду та відкрито провадження у справі №922/1452/20 за правилами загального позовного провадження. Розпочато підготовче провадження і призначено підготовче засідання на 01 липня 2020 року о(б) 10:30. Відповідачу, згідно статті 165 ГПК України, встановлено строк 15 днів з дня вручення цієї ухвали для подання відзиву на позов з урахуванням п.4 Прикінцевих положень ГПК України. Роз`яснено відповідачу, що відповідно до ч. 2 ст. 178 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Позивачу, згідно статті 166 ГПК України, встановлено строк 5 днів на подання до суду відповіді на відзив з дня його отримання. Встановлено відповідачу строк 5 днів на подання заперечень на відповідь позивача на відзив, оформлених відповідно до ст. 167 ГПК України. Звернено увагу учасників справи, що подання доказів у справі здійснюється учасниками справи на стадії підготовчого провадження. Запропоновано учасникам справи забезпечити участь у судовому засіданні компетентного представника з документами, що посвідчують його особу та повноваження. Явку представників учасників справи визнано необов`язковою.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 01.07.2020 підготовче засідання відкладено на 15.07.2020.

В підготовчому судовому засіданні 15 липня 2020 року без виходу до нарадчої кімнати судом було постановлено ухвалу із занесенням її до протоколу судового засідання про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 29 липня 2020 року.

Присутній в судовому засіданні 29 липня 2020 року представник позивача позовні вимоги підтримав та просив суд позов задовольнити в повному обсязі.

Відповідач в судове засідання 29 липня 2020 року не з`явився, своїм правом, наданим відповідно до ст. 165 ГПК України, не скористався, відзив на позов не надав.

Так, ухвали суду про відкриття провадження по справі від 29.05.2020, про відкладення підготовчого засідання від 01.07.2020 та про призначення справи до судового розгляду по суті від 15.07.2020 було направлено на адресу відповідача - 03038, м. Київ, вул. І. Федорова, б. 26, яка збігається із адресою, зазначеною у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с.28-33 т.1) як адреса місцезнаходження юридичної особи. Дана адреса також зазначена позивачем і у позовній заяві.

Також, відповідні ухвали суду було направлено на адресу - 08304, Київська обл., м. Бориспіль, вул. Завокзальна, б. 67, зазначену позивачем в позовній заяві як поштова адреса відповідача.

Проте, вищезазначені ухвали суду повернулись до суду без доказів вручення відповідачеві з відміткою пошти: "адресат відсутній" та "за назначеною адресою не проживає".

Згідно із ч.1 ст.10 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань , якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного держаного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Разом з тим, 30.06.2020 секретарем судового засідання було оформлено телефонограму щодо порушення провадження у справі на номер телефону відповідача, вказаний позивачем в позовній заяві. Відповідна телефонограма була прийнята секретарем Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрглобалсервіс" Корошко Т.В. (а.с.69 т.1).

Так, процесуальні документи у цій справі направлялись всім учасникам судового процесу, що підтверджуються штампом канцелярії на зворотній стороні відповідного документу.

Проте, станом на 29.07.2020 від відповідача будь-яких заяв чи пояснень по суті спору не надходило.

Таким чином, всім учасникам справи надано можливість для висловлення своєї правової позиції по суті позовних вимог та судом дотримано під час розгляду справи, обумовлені чинним Господарським процесуальним кодексом України процесуальні строки для звернення із заявами по суті справи та іншими заявами з процесуальних питань.

Приймаючи до уваги належне повідомлення відповідача про розгляд даної справи, а також враховуючи наявність у матеріалах справи достатньої кількості документів для розгляду справи по суті, суд дійшов висновку про її розгляд за наявними матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно перевіривши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши промови представників сторін у судових дебатах, суд встановив наступне.

19.08.2019 між Державним підприємством "Жовтневе лісове господарство" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Укрглобалсервіс" (покупець) було укладено договір поставки №ЛС-127/3 (надалі - Договір) (а.с.7 т.1).

Відповідно до пункту 1.1. Договору, на умовах даного договору постачальник зобов`язується передати у власність покупця лісопродукцію, визначену п. 1.2 цього договору (надалі іменуються "продукція"), а покупець зобов`язується прийняти та оплатити продукцію.

Загальна кількість продукції, що поставляється за даним договором складає 300 кубічних метрів (п.1.5.Договору).

Ціни за одиницю продукції, що поставляється за цим договором, визначені сторонами у протоколі погодження цін (а.с.8 т.1), який є невід`ємною частиною даного договору (п.2.1.Договору).

Прийом-передача продукції здійснюється на умовах франки верхній склад постачальника, у відповідності з товарно-транспортними накладними з підписом уповноваженої особи постачальника (п.3.1.Договору).

В пункті 3.2. Договору сторони погодили комплект документів, що надаються покупцеві: товарно-транспортна накладна, рахунок - фактура, податкова накладна.

Датою передачі продукції постачальником та прийому її покупцем, тобто датою поставки, вважається дата оформлення товарно-транспортної накладної (п.3.3.Договору).

Платіж (передоплата 100% вартості продукції) здійснюється шляхом банківського переказу коштів на розрахунковий рахунок постачальника за кожну партію продукцію, згідно виставленого рахунку-фактури протягом 3-х календарних днів з дати пред`явлення рахунку до сплати (п.4.1.Договору).

Покупець зобов`язаний здійснювати попередню оплату за кожну партію продукції на протязі 3-х календарних днів з дати пред`явлення рахунку до сплати (п.5.1.Договору).

Як вбачається з товарно-транспортних накладних та нарядів на відпуск деревини, 05 вересня 2019 року та 06 вересня 2019 року на виконання умов договору позивачем було відвантажено відповідачу деревини породи дуб на загальну суму 683451,07 грн. (з урахуванням ПДВ).

Як зазначає позивач та вбачається з платіжних доручень №64 від 21.08.2019 та №65 від 22.08.2019, що 21.08.2019 та 22.08.2019 відповідачем на підставі договору №ЛС-127/3 від 19.08.2019 був здійснений платіж за продукцію на загальну суму 560000,00 грн. (а.с.14 т.1).

Відповідно до бухгалтерського обліку позивача, у відповідача за період з 01.08.2019 по 10.03.2020 заборгованість за договором №ЛС-127/3 від 19.08.2019 складала 123 451,07 грн. (а.с.13 т.1).

Однак відповідач, в порушення вимог пунктів 1.1., 4.1 Договору, остаточний розрахунок за отриманий товар до цього часу не здійснив, що й стало підставою для звернення позивача з позовом до суду.

Також позивач зазначає, що 23.10.2019 направляв на адресу відповідача претензію, відповіді на яку відповідач у встановлений законом термін не надав.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що підстави виникнення цивільних прав та обов`язків виникають з договорів та інші правочинів.

Пунктом 3 частини 1 статті 174 Господарського кодексу України вcтановлено, що господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Статтями 6, 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладені договору, в виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 статті 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

В частині 1 статті 629 ЦК України зазначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтями 509 ЦК України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Приписами частини 1 статті 526 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статтею 527 ЦК України передбачено, що боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Стаття 599 ЦК України передбачає, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

В частині 1 статті 612 ЦК України зазначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 1 статті 628 ЦК України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 525 ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 172 ЦК України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Судом встановлено, що позивач свої зобов`язання за договорами поставки №ЛС-127/3 від 19.08.2019 виконав належним чином, що підтверджується наявними у матеріалах справи товарно-транспортними накладними, закріпленими підписами сторін.

Відповідно до частини 2 статті 172 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Пунктом 1 статті 691 ЦК України встановлено, що покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Судом встановлено, що відповідачем було частково оплачено прийнятий товар у розмірі 560 000,00грн.

За таких обставин, у відповідача утворилась заборгованість за отриманий товар в розмірі 123 451,07 грн.

В частині 1 статті 530 ЦК України зазначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Позивач зазначає, що момент оплати відповідачем товару настав після його прийняття та підписання ТТН.

Так, пунктом 4.1. Договору визначено, що товар оплачується відповідачем на умовах попередньої 100% оплати.

Проте, сторони відступили від умов договору, тобто позивач поставив відповідачу товар без попередньої оплати.

Відповідач товар отримав, що підтверджується підписаними ТТН.

Факт проведення сторонами у справі господарських операцій, що стосуються виконання ними зобов`язань, повинен підтверджуватися первинними бухгалтерськими документами.

Статтею 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні встановлено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію.

Документами, які є підставою для оприбуткування товару, є накладні та товарно-транспортні накладні. Такі документи є підставою для внесення запису в облікові бухгалтерські реєстри.

При цьому, підписання покупцем ТТН, які є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і фіксують факт здійснення господарської операції та встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

При цьому, строк виконання відповідного грошового зобов`язання визначається за правилами, встановленими частиною 1 статті 692 ЦК України.

Так, частиною 1 статті 692 ЦК України визначено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Отже, за умовами Договору право власності на товар таким чином перейшло від постачальника до покупця з дати підписання ТТН.

Оскільки товар був отриманий відповідачем за ТТН, в тому числі ТТН-ліс серія ХРА №284895 від 06.09.2019 та ТТН-ліс серія ХРА в„– 284886 від 05.09.20019, тому строк оплати за товар у відповідача настав після підписання відповідних ТТН, і отримання, але нездійснення відповідачем оплати товару є порушенням договірних зобов`язань.

Тобто, обов`язок відповідача оплатити вартість поставленого йому позивачем товару виникає в силу закону (статті 655, 692, 712 ЦК України, частина 1 статті 265 ГК України).

Судом під час розгляду справи встановлено, що відповідач, відповідно до умов договору та оформлених і підписаних, в тому числі зі сторони відповідача ТТН, а також у яких зазначено суму переданого позивачем і отриманого відповідачем товару, був обізнаний про суму оплати, яку мав здійснити за отриманий ним товар.

За приписами частини першої статті 692 Цивільного кодексу України, якою визначено, що покупець за договором купівлі-продажу повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього; відповідна оплата має бути здійснена боржником негайно після такого прийняття, незалежно від того, чи пред`явив йому кредитор пов`язану з цим вимогу. При цьому передбачена законом відповідальність за невиконання грошового зобов`язання підлягає застосуванню починаючи з дня, наступного за днем прийняття товару, якщо інше не вбачається з укладеного сторонами договору. Відповідні висновки випливають зі змісту частини другої статті 530 Цивільного кодексу України.

Аналогічна позиція викладена Верховним Судом в постанові від 11.04.2019 у справі №904/2164/18.

З викладеного випливає, що хоча в договорі й зазначено, що товар оплачується відповідачем на умовах попередньої 100% оплати, однак за змістом статті 692 ЦК України така умова договору не змінює строк виконання грошового зобов`язання, який обраховується з дня отримання товару.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

В частині 1 статті 612 ЦК України зазначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 1 статті 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Частиною 2 статті 193 ГК України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Приймаючи до уваги те, що відповідач не надав суду доказів, які б спростовували наявності перед позивачем заборгованості у розмірі 123 451,07 грн., хоча мав можливість скористуватись своїми процесуальними правами та надати документи в обґрунтування своєї позиції по справі, беручи до уваги наявні в матеріалах справи ТТН засвідчені підписами сторін, керуючись приписами ст. 526 ЦК України, відповідно до якої зобов`язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк, суд дійшов висновку, що позивачем обґрунтовано пред`явлено позов про стягнення суми боргу у розмірі 123 451,07 грн. з відповідача у зв`язку з чим задовольняє позов.

Відповідно до вимог частини 1 статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно частини 1 статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до статті 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту статті 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами 1, 2, 3 статті 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Враховуючи те, що суд задовольнив позов повністю, у відповідності ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати щодо сплати судового збору підлягають стягненню з відповідача у повному обсязі.

На підставі викладеного та керуючись статтями 4, 20, 73, 74, 86, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов Державного підприємства "Жовтневе лісове господарство" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрглобалсервіс" про стягнення заборгованості - задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрглобалсервіс" (03038, м. Київ, вул. І. Федорова, б. 26; код ЄДРПОУ: 41992120) на користь Державного підприємства "Жовтневе лісове господарство" (62472, Харківська обл., Харківський р-н, м.Мерефа, вул. Лесі Українки, б. 63; код ЄДРПОУ: 00993165, р/р НОМЕР_2 , банк Харківського ГРУ ПАТ КБ Приватбанк , м. Харків, МФО 351533) суму заборгованості у розмірі 123 451 (сто двадцять три тисячі чотириста п`ятдесят одна) грн. 07 коп. з урахуванням ПДВ за договором поставки №ЛС-127/3 від 19.08.2019, а також судовий збір у розмірі 2 102 (дві тисячі сто дві) грн. 00 коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення відповідно до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням п.п. 17.5 п.17 Перехідних положень Кодексу.

Повне рішення складено "31" липня 2020 р.

Суддя Т.О. Пономаренко