Рішення
від 31.07.2020 по справі 927/352/20
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

Іменем України

31 липня 2020 року справа № 927/352/20 Господарським судом Чернігівської області у складі судді Демидової М.О., за участю секретаря судового засідання Хіловської І.Д., розглянувши матеріали справи за позовом Фізичної особи-підприємця Кравчука Сергія Геннадійовича,

АДРЕСА_1 -ІНФОРМАЦІЯ_1

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислова компанія "Пожмашина", вул. Миру, 100-А, смт. Ладан, Прилуцький район, Чернігівська область, 17583

е-mail: office@pkpm.com.ua

про стягнення 149518 грн. 64 коп.

Без виклику сторін

ВСТАНОВИВ:

Фізичною особою-підприємцем Кравчуком Сергієм Геннадійовичем поданом позов до Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислова компанія "Пожмашина" про стягнення заборгованості у сумі 140094 грн. 16 коп., пені у сумі 7633 грн. 38 коп., 3% річних у сумі 1062 грн. 03 коп. та інфляційних втрат у сумі 729 грн. 07 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань, що виникли на підставі договору-доручення надання транспортно-експедиторського обслуговування №3089 від 15.01.2020.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 24.04.2020 відкрите спрощене позовне провадження у справі № 927/352/20 без повідомлення учасників сторін.

Вказаною ухвалою відповідача повідомлено про те, що у разі ненадання відзиву у встановлений судом строк (до 20.05.2020) без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України; повідомлено сторін, що у разі надходження до суду відзиву відповідача на позовну заяву позивач має право подати до суду відповідь на відзив, а відповідач - заперечення на відповідь позивача у строк до 22.05.2020.

22.06.2020 від позивача на адресу суду надійшла заява від 19.06.2020 про зменшення позовних вимог, відповідно до якої позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість у розмірі 65334 грн. 84 коп., у зв?язку з частковим погашенням відповідачем заборгованості на суму 74759 грн. 32 коп. (19.05.2020 - дата оплати відповідно до доданих виписок банку з рахунку позивача). Водночас, позивач збільшує позовні вимоги у частині стягнення пені, 3% річних та інфляційних до - 19.05.2020. Відповідно до вказаної заяви позивач просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованість у сумі 65334 грн. 84 коп., пеню у сумі 10674 грн. 70 коп., 3% річних у сумі 1619 грн. 98 коп., інфляційних нарахувань у сумі 1854 грн. 20 коп., судовий збір у сумі 2242 грн.79 коп. та витрат на правову допомогу у сумі 20000 грн. 00 коп.

У відповідності до п. 2 ч. 2 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Вказана заява про зменшення розміру позовних вимог у частиністягнення боргу та збільшення позовних вимог у частині стягнення пені, 3% річних та інфляційних нарахувань відповідає положенням п. 2 ч. 2 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України, а тому приймається судом до розгляду.

Таким чином, новою ціною позову є 79483 грн. 72 коп.

Відповідачем у встановлений судом строк відзив на позов не наданий, ухвалу суду від 24.04.2020 отримано 28.04.2020, що підтверджено поштовим повідомленням про вручення поштового відправлення №1758300501102 від 27.04.2020 та відомостями з реєстру Укрпошти. Також відповідач не повідомив суд про намір подати відзив на позовну заяву у більш тривалий строк згідно положень п. 4 розділу Х Прикінцеві положення Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Частиною 1 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Згідно ч.8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи також заслуховує їх усні пояснення.

Згідно положень ст.248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

У зв`язку із встановленням карантину з 12.03.2020 на усій території України постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, для забезпечення процесуальних прав сторін та з метою об`єктивного дослідження обставин справи, з урахуванням полоожень п. 4 Прикінцевих положень Господарського процесуального кодексу України прийняття рішення судом відкладалося.

Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подачі доказів в обґрунтування своїх позиції по справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом в межах наданих йому повноважень, сторонам створені усі належні умови для надання доказів.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані докази, суд встановив такі фактичні обставини.

15.01.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Промислова компанія "Пожмашина" (замовник, відповідач) та фізичною особою-підприємцем Кравчуком Сергієм Геннадійовичем (експедитор, позивач) укладено договір-доручення надання транспортно-експедиторського обслуговування №3089 (далі - договір) (а.с. 17-25), відповідно до п. 1.1 якого експедитор зобов`язується за плату і за рахунок замовника надати або організувати надання транспортно-експедиторських послуг, пов`язаних з організацією та забезпеченням перевезень експортно-імпортних і транзитних вантажів замовника, а також на території України, інформаційно-консультаційних послуг з питань зовнішньоекономічної діяльності замовника, додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу.

Відповідно до п. 2.1 експедитор має право:

2.1.1. укладати договори та угоди з перевізниками, портами, складами, судноплавними компаніями/її агентами, експедиторськими, митно-брокерськими та іншими організаціями, які є резидентами або не резидентами України, для виконання своїх обов`язків за договором;

2.1.2. представляти інтереси замовника у взаємовідносинах з перевізниками, митно-брокерськими організаціями, портами, аеропортами і іншими організаціями;

2.1.4. отримувати від замовника довіреність, заявку на надання транспортно-експедиторських послуг ( далі- заявка ), документи та іншу інформацію, необхідну для виконання своїх обов`язків за договором.

2.1.7. Отримувати від замовника відшкодування додаткових витрат, які виникли у експедитора при виконані договору, якщо такі витрати здійснювалися в інтересах замовника.

Згідно із п. 2.2 сторонами визначені обов`язки експедитора: забезпечувати якісне транспортне обслуговування, а також організацію перевезення вантажів замовника різними видами транспорту по всій території України та за її межами відповідно до заявки замовника; залучати транспортні засоби і забезпечувати їх подачу в порти, на ж/д станції , склади, термінали або інші об`єкти для своєчасного відвантаження/доставки вантажів; надавати послуги пов`язані з прийманням, накопиченням, сортуванням, складуванням, навантаженням, розвантаженням, зберіганням страхуванням, перевезенням вантажів; надавати учасникам транспортно-експедиторської діяльності заявки на відправлення вантажів та наряди/доручення на відвантаження ( п. 2.2.1-2.2.3; 2.2.6).

Пунктом 2.4 договору визначені обов`язки замовника:

2.4.1. видати експедитору довіреність, якщо вона є необхідною для виконання його обов`язків;

2.4.2. надати експедитору заявку на надання транспортно-експедиторських послуг. Заявка повинна містити такі дані: маршрут перевезення, описання вантажу ( найменування, код ТН ЗЕД, загальна вартість нетто, загальна вартість брутто);вид і спосіб упаковки; кількість вантажних місць, розміри і вагу одного вантажного місця, найменування вантажовідправника, вантажоодержувача та їх адреси; прізвище, ім`я по батькові відповідального за відвантаження/одержання вантажу представника вантажовідправника/вантажоодержувача та засоби зв`язку з ним, і місце, дату і час завантаження/доставки вантажу, інструкції з оформлення товарно-транспортної документації. Перелік даних , які повинні бути у заявці , не є вичерпним і може бути доповнений експедитором на й ого розсуд. Заявк а може бути направлена експедитору з використанням факсимільного і електронного зв?язку , при цьому вона має силу оригіналу, однак замовник зобов?язаний надати експедитору оригінал цієї заявки.

2.4.14 оплатити послуги експедитора , а також відшкодувати витрати, затрати, штрафи та інші платежі, понесені експедитором в інтересах замовника.

Як зазначено у п.3.1 договору, валютою договору і валютою платежів за ним є національна валюта України - гривня. Усі розрахунки здійснюються в безготівковій формі, шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок, за реквізитами вказаним у договорі.

Пунктом 3.2 договору сторони дійшли згоди щодо порядку проведення розрахунків між замовником та експедитором:

3.2.1. перелік послуг, що надаються, їх вартість є договірною, встановлюються за згодою сторін, що оформляється відповідною заявкою до договору, щодо кожного перевезення, виходячи з ринкових умов;

3.2.2. Експедитор погоджує перелік послуг із замовником, оплата яких здійснюється за наявності письмового підтвердження замовником вартості даних послуг, тобто за наявності підписаного сторонами заявки до договору . Додаткові витрати, пов`язані з перевірками вантажу контролюючими органами держави, оплачуються замовником самостійно та/або узгоджуються для оплати з замовником та оплачуються експедитором, з обов`язковою наступною компенсацією замовником на підставі пред`явлення підтверджуючих такі витрати документів. Витрати понесені експедитором на користь замовника підлягають оплаті в термін, передбачений п 3.2.2 цього договору.

Згідно із п. 3.4 договору експедитор після надання послуг (виконання відповідної заявки) складає акт виконаних робіт і надає його замовнику. Замовник протягом 5 ( п`яти) діб з моменту отримання акту виконаних робіт повинен підписати його, завірити печаткою і відправити експедитору, або надати протягом п`яти робочих днів мотивовану відмову. Після закінчення зазначеного терміну акт виконаних робіт вважається прийнятим, підписаним сторонами і підлягає оплаті без заперечень.

Сума договору визначається як сума всіх платежів, здійснених в його рамках у відповідності до заявок/додаткових угод/доповнень до цього договору та на підставі відповідних документів (рахунки/акти тощо) (п.3.13договору).

Відповідно до п. 9.6 термін (строк) дії договору встановлюється з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками сторін і діє протягом одного календарного року. При відсутності пропозицій про розірвання договору за 20 днів до терміну припинення його дії таки договір вважається продовженим на кожний наступний календарний рік.

За доводами позивача, між сторонами договору-доручення надання транспортно-експедиторського обслуговування №3089 від 15.01.2020 було підписано три заявки на перевезення вантажу, а саме:

-заявка №24 від 16.01.2020, відповідно до умов якого експедитор зобов?язався організувати доставку вантажу (обладнання) з м. Легниця (Польща) до смт. Ладан (Україна) на умовах: дата завантаження - 17.01.2020; дата митного очищення - 22.01.2020; ватрість перевезення - 41695 грн. 47 коп., оплата у день вивантаження (а.с. 26).

-заявка №21 від 16.01.2020, відповідно до умов якого експедитор зобов?язався організувати доставку вантажу (обладнання) з м. Легниця (Польща) до смт. Ладан (Україна) на умовах: дата завантаження - 17.01.2020; дата митного очищення - 22.01.2020; ватрість перевезення - 39005 грн. 44 коп., оплата у день вивантаження (а.с. 30).

-заявка №20 від 16.01.2020, відповідно до умов якого експедитор зобов?язався організувати доставку вантажу (обладнання) з м. Легниця (Польща) до смт. Ладан (Україна) на умовах: дата завантаження - 22.01.2020; дата митного очищення - 28.01.2020; ватрість перевезення - 94393 грн. 25 коп., оплата у день вивантаження (а.с. 34).

На виконання умов договору-доручення надання транспортно-експедиторського обслуговування №3089 від 15.01.2020 та вищезазначених заявок, позивачем надано послуги з перевезення вантажу, що підтверджується міжнародними товарно-транспортними накладними (CMR) А№ 2020-01-17/1 - вантаж передано замовнику 22.01.2020; А№2020-01-17/2 - вантаж передано замовнику 22.01.2020; А№473919 - вантаж передано замовнику 28.01.2020. Прийняття вантажу замовником (відповідач) за міжнародними товарно-транспортними накладними підтверджено печаткою та підписом відповідальної особи. Претензій щодо якості перевезення не надходило. (а.с.27,31,35).

За результатами надання позивачем як експедитором обумовлених договором транспортно-експедиторських послуг сторонами у справі складені та підписані акти надання послуг №16 від 22.01.2020 на суму 41695 грн. 47 коп., №17 від 22.01.2020 на суму 39005грн. 44 коп., №22 від 28.01.2020 на суму 94393 грн. 25 коп. (а.с. 28, 32, 36).

Акти надання послуг з боку відповідача у справі підписані без зауважень та заперечень.

Відповідачем факт надання позивачем транспортно-експедиторських послуг у зазначеному вище обсязі не спростовано.

Для оплати наданих послуг позивачем були виставлені відповідачу рахунки на оплату №16 від 22.01.2020 на суму 41695 грн. 47 коп., №17 від 22.01.2020 на суму 39005 грн. 44 коп., №22 від 23.01.2020 на суму 94393 грн. 25 коп. (а.с. 29,33,37).

Відповідач у порушення умов договору та заявок за надані послуги з перевезення вантажу розрахувався частково, за рахунком №17 від 22.01.2020 (заявка №21 від 16.01.2020) сплатив 35000 грн. 00 коп., що підтверждено банківськими виписками з рахунку позивача від 05.02.2020 на суму 5000 грн. 00 коп. та від 17.03.2020 на суму 30000 грн. 00 коп. (а.с. 38-39).

Позивачем надсилались на адресу відповідача повідомлення про заборгованість №170220-1 від 17.02.2020, №170220-2 від 17.02.2020, №170220-3 від 17.02.2020, у яких позивач просив відповідача у строк до 20.02.2020 перерахувати заборгованість ( а.с. 40-42). Докази надсилання та вручення відповідачу вищенаведених повідомлень позивачем надано до матеріалів справи( а.с. 43-46).

Відповідачем 19.05.2020 за рахунком №17 від 22.01.2020 (заявка №21 від 16.01.2020) сплачено 4005 грн. 44 коп., за рахунком №22 від 23.01.2020 (заявка №20 від 16.01.2020) сплачно 29058 грн. 41 коп., за рахунком №16 від 22.01.2020 (заявка №24 від 16.01.2020) - 41695 грн. 47 коп., що підтверджено випискою банку з рахунку позивача від 19.05.2020 (після порушення провадження у справі).

Таким чином, заборгованість за заявкою №24 від 16.01.2020 на суму 41695 грн. 47 коп., заявкою №21 від 16.01.2020 на суму 39005 грн. 44 коп. відповідачем сплачена у повному обсязі.

За заявкою №20 від 16.01.2020 на суму 94393 грн. 25 коп. відповідач розрахувався частково, заборгованість склала 65334 грн. 84 коп., яка заявлена до стягнення позивачем за даним позовом.

Відповідно до п. 3.15 договору за прострочення оплати рахунку експедитора замовник сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє у період, за який сплачується пеня, від невиплаченої суми за кожен день прострочення. Якщо прострочення в погашенні заборгованості перевищує 10 (десять) календарних днів з дня виставлення рахунку, то замовник додатково сплачує штраф 0,1 % від суми заборгованості за кожен день прострочення.

З посиланням на умови пункту 3.15 договору позивачем до стягнення з відповідача заявлено пеню за заявкою №24 за період з 23.01.2020 по 19.05.2020 на суму 2737 грн. 03 коп., за заявкою №21 за період з 23.01.2020 по 19.05.2020 на суму 1329 грн. 76 коп., за заявкою №20 за період з 29.01.2020 по 19.06.2020 на суму 6607 грн. 91 коп., що загалом складає 10674 грн. 70 коп.

На підставі положень ст. 625 Цивільного кодексу України позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 3% річних за період прострочення оплати заборгованості за заявкою №24 за період з 23.01.2020 по 19.05.2020 на суму 404 грн. 38 коп., за заявкою №21 за період з 23.01.2020 по 19.05.2020 на суму 180 грн. 21 коп., за заявкою №20 за період з 29.01.2020 по 19.06.2020 на суму 1035 грн. 39 коп., що загалом складає 1619 грн. 98 коп. та інфляційних нарахувань за заявкою №24 за лютий 2020 року - квітень 2020 року на суму 542 грн. 04 коп., за заявкою №21 за за лютий 2020 року - квітень 2020 рокуна суму 85 грн. 05 коп., за заявкою №20 за за лютий 2020 року - квітень 2020 року на суму 1227 грн. 11 коп., що загалом складає 1854 грн. 20 коп.

Відзив на позов відповідач не надав.

Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши надані докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог та необхідність часткового задоволення позову з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 73, ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Так, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відносини, які виникли між сторонами у справі за своїм правовим характером є відносинами транспортного експедирування, які регулюються ст.316 Господарського кодексу України та главою 65 Цивільного кодексу України, а також Законом України "Про транспортно-експедиторську діяльність".

Статтею 929 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо).

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України Про транспортно-експедиторську діяльність транспортно-експедиторська діяльність - підприємницька діяльність із надання транспортно-експедиторських послуг з організації та забезпечення перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів; транспортно-експедиторська послуга - робота, що безпосередньо пов`язана з організацією та забезпеченням перевезень експортного, імпортного, транзитного або іншого вантажу за договором транспортного експедирування; експедитор (транспортний експедитор) - суб`єкт господарювання, який за дорученням клієнта та за його рахунок виконує або організовує виконання транспортно-експедиторських послуг, визначених договором транспортного експедирування; клієнт - споживач послуг експедитора (юридична або фізична особа), який за договором транспортного експедирування самостійно або через представника, що діє від його імені, доручає експедитору виконати чи організувати або забезпечити виконання визначених договором транспортного експедирування послуг та оплачує їх, включаючи плату експедитору.

Абзацом 1 ст. 9 Закону України Про транспортно-експедиторську діяльність встановлено, що за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу.

Відповідно до абзацу 1 ст. 11 Закону України Про транспортно-експедиторську діяльність експедитор зобов`язаний надавати транспортно експедиторські послуги згідно з договором транспортного експедирування і вказівками клієнта, погодженими з експедитором у встановленому договором порядку.

Згідно із абзацом 2 ст. 12 Закону України Про транспортно-експедиторську діяльність клієнт зобов`язаний у порядку, передбаченому договором транспортного експедирування, сплатити належну плату експедитору, а також відшкодувати документально підтверджені витрати, понесені експедитором в інтересах клієнта в цілях виконання договору транспортного експедирування.

Відповідно до ст.316 Господарського кодексу України та ст.929 Цивільного кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату й за рахунок другої сторони (замовника) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про автомобільний транспорт" міжнародним перевезенням визнається перевезення вантажів автомобільним транспортом з перетином державного кордону. Організацію міжнародних перевезень вантажів здійснюють перевізники відповідно до міжнародних договорів України з питань міжнародних автомобільних перевезень (стаття 53 Закону вказаного Закону).

При цьому, одним із основних міжнародних документів, який регулює відносини сторін при виконанні міжнародних перевезень вантажів автотранспортом, є Конвенція про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів від 19.05.1956, яка набрала чинності для України 17.05.2007 (далі - Конвенція).

Конвенція про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів застосовується до будь-якого договору автомобільного перевезення вантажів транспортними засобами за винагороду, коли зазначені в договорі місце прийняття вантажу для перевезення і місце, передбачене для доставки, знаходяться у двох різних країнах, з яких принаймні одна є договірною, незважаючи на місце проживання і громадянство сторін (ст. 1 Конвенції).

Відповідно до ст. 4 Конвенції договір перевезення підтверджується складанням вантажної накладної, зокрема, наданою сторонами CMR, якою підтверджується прийняття вантажу до перевезення. Відсутність, неправильність чи утрата вантажної накладної не впливають на існування та чинність договору перевезення, до якого й у цьому випадку застосовуються положення цієї Конвенції.

Відповідно до ст. 9 Конвенції вантажна накладна є первинним доказом укладання договору перевезення, умов цього договору і прийняття вантажу перевізником.

Згідно зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання не допускається, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, інших актів цивільного законодавства. Вказана норма за своїм змістом кореспондується з приписами п.1 ст. 193 Господарського кодексу України.

Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Матеріалами справи, її фактичними обставинами підтверджено факт надання позивачем відповідачеві обумовлених договором та заявками послуг з міжнародного перевезення вантажу, що підтверджено міжнародними товарно-транспортними накладними (CMR) А№ 2020-01-17/1, відповідно до якої вантаж передано замовнику 22.01.2020; А№2020-01-17/2 - вантаж передано замовнику 22.01.2020; А№473919 - вантаж передано замовнику 28.01.2020.

Вказані обставини відповідачем у справі не спростовано.

Таким чином, враховуючи зазначені приписи чинного законодавства та умови договору, надані позивачем міжнародні товарно-транспортні накладні є належними та допустимими доказами надання експедитором послуг з міжнародного перевезення вантажу, зміст яких, зокрема, відмітки про доставку вантажу та отримання його замовником на вказаних CMR, дають суду підстави стверджувати про виконання експедитором обов`язків з прийняття вантажу до перевезення та передачі вантажу замовнику.

Також матеріалами справи підтверджено факт підписання сторонами актів надання послуг №16 від 22.01.2020 на суму 41695 грн. 47 коп., №17 від 22.01.2020 на суму 39005грн. 44 коп., №22 від 28.01.2020 на суму 94393 грн. 25 коп. (а.с. 28, 32, 36) та виставлення позивачем відповідачу рахунків на оплату №16 від 22.01.2020 на суму 41695 грн. 47 коп., №17 від 22.01.2020 на суму 39005 грн. 44 коп., №22 від 23.01.2020 на суму 94393 грн. 25 коп. (а.с. 29,33, 37).

Судом встановлено, що надані позивачем транспортно-експедиторські послуги відповідачем були сплачені частково на загальну суму 109759 грн. 32 коп., що підтверждено банківськими виписками з рахунку позивача від 05.02.2020 та від 19.05.2020. Сума заборгованості становить 65334 грн. 84 коп.

Відповідно до частини 1 статті 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

За змістом статті 931 Цивільного кодексу України розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом. Якщо розмір плати не встановлений, клієнт повинен виплатити експедитору розумну плату.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідач доказів, які б підтверджували повну оплату ним вартості наданих послуг позивачу або спростували доводи останнього, суду не надав.

З урахуванням викладеного вище позовна вимога про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за надані позивачем транспортно-експедиторські послуги у розмірі 65334 грн. 84 коп. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Позивачем у зв`язку з порушенням відповідачем строку оплати наданих послуг нараховано пеню згідно із п. 3.15 договору за заявкою №24 за період з 23.01.2020 по 19.05.2020 на суму 2737 грн. 03 коп., за заявкою №21 за період з 23.01.2020 по 19.05.2020 на суму 1329 грн. 76 коп., за заявкою №20 за період з 29.01.2020 по 19.06.2020 на суму 6607 грн. 91 коп., що загалом складає 10674 грн. 70 коп.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, суд дійшов висновку про те, що позивачем проведено нарахування пені, включаючи день оплати (19.05.2020), що є неправомірним, оскільки день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення пені.

За розрахунком суду загальна сума належної до стягнення пені становить 10584 грн. 36 коп.

Решта вимог про стягнення пені є необґрунтованою.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем заявлено до стягнення з відповідача 3% річних за період прострочення оплати заборгованості за заявкою №24 за період з 23.01.2020 по 19.05.2020 на суму 404 грн. 38 коп., за заявкою №21 за період з 23.01.2020 по 19.05.2020 на суму 180 грн. 21 коп., за заявкою №20 за період з 29.01.2020 по 19.06.2020 на суму 1035 грн. 39 коп., що загалом складає 1619 грн. 98 коп. та інфляційних нарахувань за заявкою №24 за лютий 2020 року - квітень 2020 року на суму 542 грн. 04 коп., за заявкою №21 за за лютий 2020 року - квітень 2020 рокуна суму 85 грн. 05 коп., за заявкою №20 за за лютий 2020 року - квітень 2020 року на суму 1227 грн. 11 коп., що загалом складає 1854 грн. 20 коп.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних суд дійшов висновку про те, що позивачем проведено вищезазначені нарахування включаючи день оплати (19.05.2020), що є неправомірним, оскільки день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення 3% річних.

За розрахунком суду загальна сума належної до стягнення 3% річних складає 1614 грн. 64 коп.

Решта вимог про стягнення 3% річних є необґрунтованою.

Наданий позивачем розрахунок інфляційних нарахувань відповідає фактичним обставинам справи, а тому вимога про стягнення з відповідача інфляційних нарахувань за заявкою №24 за лютий 2020 року - квітень 2020 року на суму 542 грн. 04 коп., за заявкою №21 за за лютий 2020 року - квітень 2020 року на суму 85 грн. 05 коп., за заявкою №20 за за лютий 2020 року - квітень 2020 року на суму 1227 грн. 11 коп., що загалом складає 1854 грн. 20 коп. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Таким чином, позов підлягає задоволенню у частині вимог про стягнення з відповідача заборгованості у сумі 65334 грн. 84 коп., пені у загальному розмірі 10584 грн. 36 коп., 3% річних у сумі 1614 грн. 64 коп. та інфляційних нарахувань у сумі 1854 грн. 20 коп.

Судові витрати покладаються судом на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог відповідно до положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

У складі судових витрат позивач просить стягнути з відповідача суму оплати послуг адвоката у розмірі 20000 грн. 00 коп.

Відповідно до ст.123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи належать витрати: на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 2-6 ст.126 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відтак, ч. 3 ст. 4 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" передбачено, що адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об`єднання (організаційні форми адвокатської діяльності).

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до ч. 3 ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Договір про надання правової допомоги за своєю правовою природою є договором про надання послуг, який в свою чергу, врегульовано Главою 63 Цивільного кодексу України. Зокрема, стаття 903 Цивільного кодексу України передбачає, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Глава 52 Цивільного кодексу України регулює загальні поняття та принципи будь-якого цивільного договору, включаючи договір про надання послуг. Стаття 632 Цивільного кодексу України регулює поняття ціни договору; за приписами вказаної статті ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

За змістом п.1 ч.3 ст.123 та ст.126 Господарського процесуального кодексу України у їх сукупності можливе покладення на сторони у справі як судових витрат тільки тих сум, які були сплачені стороною за отримання послуг саме адвоката (у розумінні пункту 1 статті 1 та частини першої статті 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"), а не будь-якої особи, яка надавала правову допомогу стороні у справі.

Відповідно до ст.56 Господарського процесуального кодексу України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь в судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.

Статтею 58 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що представником у суді може бути адвокат або законний представник.

Також слід зазначити, що юридична особа самостійно вирішує питання про вибір свого представника у господарському суді. Держава гарантує такій особі відшкодування судових витрат на юридичні послуги, що надаються лише адвокатом. Витрати юридичної особи на надані їй у господарському судочинстві послуги адвоката відшкодовуються в порядку, встановленому процесуальним законом.

Відповідно до вимог ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява №19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, необхідно виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами ст.27,30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність".

Аналогічна правова позиція викладена в додатковій постанові Верховного Суду від 24.01.2019 у справі №910/15944/17; додатковій постанові Верховного Суду від 06.03.2019 у справі №922/1163/18, постанові Верховного Суду від 21.03.2019 у справі № 914/359/18.

У підтвердження вимоги про стягнення витрат на оплату послуг адвоката позивачем надано договір про надання правової допомоги №25 від 15.03.2020 (а.с. 53-54), укладений між Нитченко Г.Р. (адвокатом) та фізичною особою-підприємцем Кравчуком С. Г. (клієнтом), додаткова угода №1 від 17.06.2020 до договору про надання правової допомоги №25 від 15.03.2020, акт №1 від 15.04.2020 про надання послуг за договором про надання правової допомоги №25 від 15.03.2020 на суму 18000 грн. 00 коп., акт №2 від 18.06.2020 про надання послуг за договором про надання правової допомоги №25 від 15.03.2020 на суму 2000 грн. 00 коп., видатковий касовий ордер від 15.04.2020 про оплату 18000 грн. 00 коп., видатковий касовий ордер від 18.06.2020 про оплату 2000 грн. 00 коп., свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії №1803 від 19.12.2003.

Відповідно до умов пункту 1.1 договору адвокат зобов?язався надати клієнту юридичні послуги пов?язані з підготовкою документів задля звернення до Господарського суду Чернігівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислова компанія "Пожмашина" про стягнення заборгованості, а клієнт зобов?язався оплатити адвокату надані послуги.

Обсяг послуг, що надаються адвокатом за договором, визначені у розділі 2 договору.

Додатковою угодою №1 від 17.06.2020 до договору про надання правової допомоги №25 від 15.03.2020 сторони визначили, що адвокат зобов?язується надати клієнту юридичні послуги, пов?язані із складанням процесуальних документів під час розгляду справи №927/352/20 у Господарському суді Чернігівської області за позовом фізичної особи-підприємця Кравчука С. Г. до Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислова компанія "Пожмашина" про стягнення заборгованості, а клієнт зобов?язався оплатити адвокату надані послуги.

Актом №1 від 15.04.2020 про надання послуг за договором про надання правової допомоги №25 від 15.03.2020 визначено детальний опис робіт на суму 18000 грн. 00 коп., актом №2 від 18.06.2020 (детальний опис робіт на суму 2000 грн. 00 коп.).

Видатковими касовими ордерами від 15.04.2020 про оплату 18000 грн. 00 коп., від 18.06.2020 про оплату 2000 грн. 00 коп. підтверджено оплату позивачем за надання правової допомоги за договором про надання правової допомоги №25 від 15.03.2020.

Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку про те, що позивачем доведено факт надання адвокатом Нитченко Г.Р. вказаних послуг та сплати 20000 грн. 00 коп. за надання правової допомоги.

Проте, у відповідності до п.3 ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України у разі часткового задоволення позову судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, сплачені зі сторони позивача 20000 грн. 00 коп. за надання правової допомоги підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме у сумі 19975 грн. 92 коп.

У відповідно до положень п. 1 ч.1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила, за ухвалою суду в разі, зокрема зменшення розміру позовних вимог.

Позивачем передбачене наведеними вище положеннями Закону України "Про судовий збір" клопотання про повернення судового збору не подавалося.

Враховуючи вищевикладене, питання щодо повернення судового збору судом не вирішується.

Керуючись статтями 129, 232, 236-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Промислова компанія Пожмашина , вул. Миру, 100-А, смт. Ладан, Прилуцький район, Чернігівська область, 17583, код 33742637, на користь Фізичної особи - підприємця Кравчука Сергія Геннадійовича, АДРЕСА_1 , код РНОКПП НОМЕР_1 , заборгованість у сумі 65334 грн. 84 коп., пеню у сумі 10584 грн. 36 коп., 3% річних у сумі 1614 грн. 64 коп., інфляційних нарахувань у сумі 1854 грн. 20 коп., витрати зі сплати судового збору у розмірі 2099 грн. 46 коп. та витрати на послуги адвоката у сумі 19975 грн. 92 коп. Видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.

3. У решті позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили у строк та в порядку, встановленому ст.241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду в строк, встановлений ст. 256 Господарського процесуального кодексу України та в порядку, передбаченому ст .257 Господарського процесуального кодексу України з урахуванням приписів п.п. 17.5 п. 17 Розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України. З повним текстом рішення можна ознайомитись у Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою:http://reyestr.court.gov.ua/.

Повний текст рішення складено та підписано 31.07.2020.

Суддя М.О. Демидова

Дата ухвалення рішення31.07.2020
Оприлюднено31.07.2020

Судовий реєстр по справі —927/352/20

Постанова від 23.12.2020

Господарське

Північний апеляційний господарський суд

Майданевич А.Г.

Ухвала від 11.12.2020

Господарське

Північний апеляційний господарський суд

Майданевич А.Г.

Ухвала від 01.12.2020

Господарське

Північний апеляційний господарський суд

Майданевич А.Г.

Постанова від 18.11.2020

Господарське

Північний апеляційний господарський суд

Майданевич А.Г.

Ухвала від 21.09.2020

Господарське

Північний апеляційний господарський суд

Майданевич А.Г.

Ухвала від 04.09.2020

Господарське

Північний апеляційний господарський суд

Майданевич А.Г.

Рішення від 31.07.2020

Господарське

Господарський суд Чернігівської області

Демидова М.О.

Ухвала від 24.04.2020

Господарське

Господарський суд Чернігівської області

Демидова М.О.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмТелеграмВайберВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовахліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні