Рішення

від 31.07.2020 по справі 927/228/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

Іменем України

31 липня 2020 року справа № 927/228/20 Господарський суд Чернігівської області у складі судді Демидової М.О., за участю секретаря судового засідання Хіловської І.Д., розглянувши матеріали справи за позовом Публічного акціонерного товариства Укртелеком , бульв. Шевченка, 18, М. Київ, 01601

в особі Чернігіської філії ПАТ Укртелеком , просп. Перемоги, 76, м. Чернігів, 14000

e-mail: o.voloshyna@ukrtelecom.ua

до Управління соціального захисту населення Сосницької районної державної адміністрації, вул. Чернігівська, 54, смт. Сосниця, Чернігівська область, 16100

e-mail: sosnsobez@cg.gov.ua

про стягнення 88032 грн. 53 коп.

Без виклику сторін

Встановив:

Позивач - Публічне акціонерне товариство "Укртелеком" в особі Чернігівської філії ПАТ "Укртелеком", звернувся до Господарського суду Чернігівської області з позовом до Управління соціального захисту населення Сосницької районної державної адміністрації про стягнення 88032грн. 53 коп. заборгованості з компенсації вартості телекомунікаційних послуг наданих позивачем пільговим категоріям споживачів.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов`язань щодо відшкодування вартості телекомунікаційних послуг, наданих у період з 01.01.2019 по 31.12.2019 пільговим категоріям громадян, які проживають у Сосницькому районі.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 23.03.2020 відкрите спрощене позовне провадження у справі № 927/228/20 без повідомлення учасників сторін.

Вказаною ухвалою відповідача повідомлено про те, що у разі ненадання відзиву у встановлений судом строк (до 20.04.2020) без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

17.04.2020 на адресу Господарського суду Чернігівської області від відповідача надійшов відзив на позов №04-13/665 від 15.04.2020, у якому відповідач просить відмовити у задоволенні позову, зазначаючи, що Законом України Про Державний бюджет України на 2019 рік видатки у вигляді субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на відшкодування наданих пільг з послуг зв`язку не передбачені. Згідно Постанови КМУ від 04.03.2002 №256 Про затвердження Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету ( зі змінами № 722 від 27.019.2017) Управління не є головним розпорядником коштів даного виду видатків. У 2019 році Управління соціального захисту населення Сосницької районної державної адміністрації не укладало догововір з надання послуг зв`язку з ПАТ Укртелеком .

21.04.2020 від позивача на адресу суду надійшла відповідь на відзив №14-11/75 від 17.04.2020, у якій позивач просить задовольнити позовні вимоги вказавши, що відповідно до Положення про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №117 від 29.01.2003 врегульовано порядок організації збирання, систематизації, зберігання відомостей, отриманих від підприємств, установ, які надають послуги та обліку пільговиків; Положенням про Управління соціального захисту населення Сосницької районної державної адміністрації №9 від 20.01.2017, визначені основні завдання та функції Управління у сфері забезпечення реалізації на території Соницького району державної політики з питань соціального захисту населення. З наведених обставин позивач вказує, що саме відповідач є належним відповідачем у справі. Позивач зазначає, що чинне законодавство України не передбачає обов`язковості укладення договору про відшкодування витрат за надані послуги зв`язку пільговим категоріям громадян, оскільки зобов`язання сторін у таких відносинах виникають безпосередньо із законів України.

Частиною 1 ст.252 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Згідно ч.8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи також заслуховує їх усні пояснення.

Згідно положень ст.248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

У зв`язку із встановленням карантину з 12.03.2020 на усій території України постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, для забезпечення процесуальних прав сторін та з метою об`єктивного дослідження обставин справи, з урахуванням пункту 4 Прикінцевих положень Господарського процесуального кодексу України прийняття рішення судом відкладалося.

Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подачі доказів в обґрунтування своїх позиції у справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом в межах наданих йому повноважень сторонам створені усі належні умови для надання доказів.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані докази, суд встановив такі фактичні обставини.

Публічне акціонерне товариство "Укртелеком", відокремленим підрозділом якого є Чернігівська філія ПАТ"Укртелеком", є оператором з надання телекомунікаційних послуг споживачам. За рішенням Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері зв`язку та інформатизації від 28.09.2006 №384, позивача включено до Реєстру операторів, провайдерів телекомунікацій за №74.

Публічне акціонерне товариство "Укртелеком" є оператором телекомунікацій, який надає телекомунікаційні послуги споживачам, відповідно до вимог Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Закону України "Про телекомунікації", Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 11.04.2012 №295, інших законодавчих актів України.

Позивач у позові зазначає, що у період з 01.01.2019 по 31.10.2019 Публічним акціонерним товариством "Укртелеком" в особі Чернігівської філії надані послуги зв`язку на пільгових умовах населенню, яке проживає у Сосницькому районі та має право на пільги і на яких поширювались дія п. 19 ч. 1 ст. 12, п. 10 ч. 1 ст. 13, ч. 6 ст. 12, п. 18 ч. 1 ст. 14, п. 20 ч. 1 ст. 15 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"; п.18 ч.1 ст.6 1 , п.10 ч.1 ст.6 2 , п.17 ч. 1 ст.6 3 , п. 19 ч.1 ст.6 4 Закону України "Про жертви нацистських переслідувань"; п. 11, 28 ч.1, ч. 3 ст. 20, п.1 ч.1, ст. 21, ч.2 ст. 21 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"; п. 6 ч. 1 ст. 6, ч. 3 ст. 7 Закону України "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист"; п. 5 ст. 12 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей"; п.4 ч. 3 ст.13 Закону України "Про охорону дитинства", п. 7 ч. 1 ст. 9 закону України "Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні"; ч. 2 ст. 35 Закону України Про основи соціальеої захищеності осіб з інвалідністю в Україні .

У підтвердження факту надання Публічним акціонерним товариством "Укртелеком" в особі Чернігівської філії телекомунікаційних послуг на пільгових умовах абонентам, які проживають у Сосницькому районі на загальну сум 98032 грн. 53коп. за період з 01.01.2019 по 31.12.2019 надані розрахунки видатків на відшкодування витрат, пов`язаних з наданням пільг за січень 2019 - грудень 2019 року ( а.с. 26 - 110) та супровідні листи про направлення форми "2-пільга" за період з січня по грудень 2019 року (а.с. 13-132) з доказами їх направлення на адресу відповідача (а.с.111-134).

В супровідних листах міститься прохання про направлення за результатами розгляду форми " 2-пільга" виявлених розбіжностей та акту звіряння за формою "3 -пільга" на зазначену у листі адресу.

Факт отримання відповідачем даних розрахунків підтверджується матеріалами справи та не спростований відповідачем під час розгляду справи.

Позивач склав акти звірки розрахунків за послуги зв`язку пільговим категоріям населення між Чернігівською філією ПАТ "Укртелеком" та Управлінням (форма 3-пільга ) станом на 01.02.2019, 01.03.2019, 01.04.2019, 01.05.2019, 01.06.2019, 01.07.2019, 01.08.2019, 01.09.2019, 01.10.2019, 01.11.2019, 01.12.2019, 01.01.2020, проте вказані акти відповідачем не підписані (а.с. 14-25).

Відповідач здійснив часткове відшкодування позивачу наданих послуг зв`язку пільговим категоріям населення у сумі 10000 грн. 00 коп., що підтверджено позивачем доданою до матеріалів справи випискою банку по рахунку позивача (а.с. 13). Решта послуг зв`язку пільговим категоріям населення у сумі 88032 грн. 53 коп. відповідачем сплачена не була.

Позивачем на адресу відповідача була направлена претензія №14-12/27 від 17.02.2020 з вимогою у термін до 03.03.2020 перерахувати на розрахунковий рахунок позивача заборгованість у розмірі 88032 грн. 53коп. за період з 01.01.2019 по 31.12.2019 з компенсації пільг за надані телекомунікаційні послуги абонентам, які проживають у Сосницькому районі (а.с. 146-148).

Претензія позивача залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Відповідач у повному обсязі не здійснив відшкодування позивачу наданих послуг зв`язку пільговим категоріям населення, у результаті за відповідачем утворилась заборгованість у розмірі 88032 грн. 53 коп., що відповідачем не спростовано.

Заборгованість у розмірі 88032 грн. 53 коп. заявлена до стягнення позивачем за даним позовом.

Відповідач у поданому відзиві щодо позовних вимог заперечував, посилаючись на те, що відповідач не є головним розпорядником коштів даного виду видатків. Відповідач вказав, що у 2019 році було частково проведено оплату у розмірі 10000 грн. 00 коп.

Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши надані докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та необхідність задоволення позову у повному обсязі з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 73, ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно із ч.2 ст.124 та ч.1 ст.125 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

Відповідно до п.2 ст.15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Статтею 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно із ст.19 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії", виключно законами України визначаються пільги щодо оплати житлово-комунальних, транспортних послуг і послуг зв`язку та критерії їх надання. Державні соціальні гарантії є обов`язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального статусу", „Про жертви нацистських переслідувань", "Про статус і соціальний захист громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний статус", "Про соціальний правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", "Про прокуратуру" передбачено надання пільг при оплаті за послуги зв`язку (телекомунікаційні послуги).

Відповідно до п.3 ст.63 Закону України "Про телекомунікації" та пункту 63 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 11.04.2012 №295 (далі - Правила), споживачам, які мають установлені законодавством України пільги з їх оплати, телекомунікаційні послуги надаються операторами, провайдерами телекомунікацій відповідно до законодавства України.

Закон України "Про телекомунікації" та Правила не передбачають жодного обмеження щодо надання послуг у разі відсутності коштів на зазначені цілі.

Вказані положення законодавства закріплюють реалізацію державних соціальних гарантій певним категоріям громадян, визначеному законодавчо обов`язку оператора телекомунікаційних послуг надавати послуги зв`язку тим категоріям громадян, які мають установлені законодавством пільги з їх оплати, відповідає обов`язок держави в особі її органів відшкодувати вартість наданих послуг суб`єкту господарювання, який їх надає.

Згідно з ч.6 ст.48 Бюджетного Кодексу України, бюджетні зобов`язання щодо виплати субсидій, допомоги, пільг з оплати спожитих житлово-комунальних послуг та послуг зв`язку (в частині абонентної плати за користування квартирним телефоном), компенсацій громадянам з бюджету, на що згідно із законами України мають право відповідні категорії громадян, обліковуються Казначейством України незалежно від визначених на цю мету бюджетних призначень.

Відповідно до ч.1 ст.102 Бюджетного кодексу України видатки місцевих бюджетів, передбачені у підпункті "б" пункту 4 частини першої статті 89 цього Кодексу, проводяться за рахунок субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на здійснення державних програм соціального захисту у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

На виконання вимог ст.102 Бюджетного Кодексу України постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 №256 затверджено Порядок фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету та встановлено, що головні розпорядники коштів місцевих бюджетів ведуть персоніфікований облік отримувачів пільг за соціальною ознакою згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 29.01.2003 №117 "Про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги", а також здійснюють розрахунки з постачальниками послуг на підставі поданих ними щомісячних звітів щодо послуг, наданих особам, які мають право на відповідні пільги (пункт 2 Порядку).

На момент виникнення та продовження спірних правовідносин з січня 2019 по 31 грудня 2019 року вказана Постанова КМУ №256 від 04.03.2002 була чинною. Лише за змістом Постанови КМУ №1101 від 24.12.2019 "Деякі питання виплати державної соціальної допомоги" постанова №256 втратила чинність з 01.01.2020, а тому у охоплений розрахунковий період існування правовідносин сторін підлягає застосуванню Постанова КМУ №256 від 04.03.2002, а тому наведені у відзиві заперечення відповідача судом до уваги не приймаються.

Згідно з п.3 вказаного Порядку головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення.

Відповідно до п.1 Положення про Управління соціального захисту населення Сосницької районної державної адміністрації, затвердженого розпорядженням голови районної державної адміністрації №9 від 20.01.2017 (далі по тексту - положення), управління соціального захисту населення Сосницької районної державної адміністрації утворюється головою районної державної адміністрації, входить до районної державної адміністрації в межахвідповідної адміністративно-територіальної одиниці забезпечує виконання покладених на цей підрозділ завдань.

Згідно із підпунктом 2 п. 4 положення основним завданням управління є забезпечення реалізації державної соціальної політики на території району у сфері соціального захисту населення, що включає забезпечення реалізації державної політики з питань соціального захисту населення.

Відповідно до підпункту 29 п. 5 положення управління відповідно до визначених повноважень виконує функції з питань реалізації заходів соціальної підтримки населення, зокрема:

- організовує, в межах своєї компетенції, роботу щодо надання населенню субсидій для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива, пільг з оплати житлово-комунальних послуг, послуг зв`язку, пільг на придбання твердого палива і скрапленого газу та пільгового проїзду окремим категоріям громадян, інших пільг, передбачених законодавством України, компенсації особам, які згідно із Гірничим законом України мають право на безоплатне отримання вугілля на побутові потреби, але проживають у будинках, що мають центральне опалення тощо;

- проводить електронні звірки інформації від організацій-надавачів послуг щодо витрат, пов`язаних з наданням пільг окремим категоріям громадян, з відомостями, що містяться в Єдиному державному автоматизованому реєстрі осіб, які мають право на пільги;

- здійснює розрахунки з організаціями-надавачами послуг за надані пільги окремим категоріям громадян та призначені житлові субсидії населенню;

- проводить інвентаризацію особових справ і особових рахунків осіб, які одержують соціальну допомогу, субсидії та пільги в установленому законодавством порядку;

- здійснює контроль відповідно до чинного законодавства за цільовим використанням коштів, спрямованих на надання державних соціальних допомог та інших видів соціальної підтримки, передбачених законодавством України.

Відповідно до п.10 Положення про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.01.2003 №117, підприємства та організації, які надають послуги, щомісяця до 25 числа подають уповноваженому органу на паперових та електронних носіях розрахунки щодо вартості послуг, наданих пільговикам у минулому місяці, згідно з формою "2-пільга". Дане правило позивач виконав, що підтверджується доказами направлення розрахунків за формою "2 пільга".

Уповноважений орган щомісяця звіряє інформацію, що міститься в Реєстрі, з інформацією, яка надходить від підприємств та організацій, що надають послуги, і у разі виявлення розбіжностей щодо загальної кількості пільговиків або розміру пільг, що надаються конкретному пільговику, не проводить розрахунків, що стосуються виявлених розбіжностей, до уточнення цієї інформації (п.11 Положення про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги).

Матеріалами справи, її фактичними обставинами підтверджено факт, що у період з 01.01.2019 по 31.12.2019 Публічним акціонерним товариством "Укртелеком" в особі Чернігівської філії були надані послуги зв`язку на пільгових умовах населенню, які проживають у Сосницькому районі на загальну суму 98032 грн. 53 коп., а також факт часткової оплати відповідачем наданих позивачем послуг зв?язку у сумі 10000 грн. 00коп.

Таким чином, частина не сплачених відповідачем послуг зв?язку склала 88032 грн. 53 коп.

Матеріалами справи підтверджується, що позивачем щомісячно направлялись відповідачу розрахунки видатків на відшкодування витрат, пов`язаних з наданням пільг за спірний період за формою 2-пільга та акти звіряння розрахунків за цей же період.

Судом встановлено, що відповідачем доказів виявлення розбіжностей щодо загальної кількості пільговиків або розміру пільг, що надаються конкретному пільговику, не надано, як і не надано доказів вчинення дій, передбачених п.11 Положення про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги.

Вказані обставини відповідачем у справі не спростовані.

Таким чином, між сторонами виникли правовідносини з надання послуг зв`язку окремим категоріям населення на пільговій основі, у яких відповідач як розпорядник відповідних коштів зобов`язаний здійснювати розрахунки з організаціями, що надають послуги особам, які згідно з чинним законодавством мають право на соціальні пільги.

При цьому чинне законодавство України не передбачає обов`язковості укладення договору про розрахунки з постачальниками послуг, наданих особам, які згідно з чинним законодавством мають право на пільги, оскільки зобов`язання сторін у таких відносинах виникають безпосередньо із законів України.

Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у постановіах від 10.04.2018 у справі №927/191/17 та від 16.01.2020 у справі №911/1165/19.

Отже, Управління соціального захисту населення Сосницької районної державної адміністрації є розпорядником коштів місцевого бюджету на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення, а тому на підставі вищезазначених норм законодавства відшкодування витрат, понесених позивачем внаслідок надання телекомунікаційних послуг пільговим категоріям громадян, має здійснюватись відповідачем за рахунок державних субвенцій.

Як встановлено частиною першою статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.509, ч.ч.3 та 4 ст.11 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку; зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу; цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.

Позивач є суб`єктом господарювання, який надає телекомунікаційні послуги споживачам, метою діяльності якого як учасника господарських відносин є досягнення економічних та соціальних результатів та одержання прибутку відповідно до ч.2 ст.3 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу Українисуб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Таким чином, у позивача виникло цивільне право на відшкодування вартості послуг зв`язку, наданих особам, які згідно з чинним законодавством мають право на соціальні пільги, а у відповідача як органу, через який діє держава у цивільних відносинах, - цивільний обов`язок здійснити з позивачем розрахунок за надані цим особам послуги, оскільки: держава діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин (частина перша ст.167 ЦК України); держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом (ст.170 ЦК України).

Судом враховується, що Законом України "Про внесення змін до Бюджетного кодексу України" від 20.12.2016 №1789-УІІ, частина 1 статті 91 Бюджетного кодексу України доповнена пунктом 20-4 про те, що до видатків місцевих бюджетів, що можуть здійснюватись з усіх місцевих бюджетів, належать видатки на пільги з послуг зв`язку, інші передбачені законодавством пільги, що надаються ветеранам війни; особам, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"; особам, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною; вдовам (вдівцям) та батькам померлих (загиблих) осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною; особам, які мають особливі трудові заслуги перед Батьківщиною; вдовам (вдівцям) та батькам померлих (загиблих) осіб, які мають особливі трудові заслуги перед Батьківщиною; ветеранам праці; жертвам нацистських переслідувань; ветеранам військової служби; ветеранам органів внутрішніх справ; ветеранам податкової міліції; ветеранам державної пожежної охорони; ветеранам Державної кримінально-виконавчої служби; ветеранам служби цивільного захисту; ветеранам Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України; вдовам (вдівцям) померлих (загиблих) ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів податкової міліції, ветеранів державної пожежної охорони, ветеранів Державної кримінально-виконавчої служби, ветеранів служби цивільного захисту та ветеранів Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України; особам, звільненим з військової служби, які стали інвалідами під час проходження військової служби; інвалідам, дітям-інвалідам та особам, які супроводжують інвалідів I групи або дітей-інвалідів (не більше одного супроводжуючого); реабілітованим громадянам, які стали інвалідами внаслідок репресій або є пенсіонерами; громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи; дружинам (чоловікам) та опікунам (на час опікунства) дітей померлих громадян, смерть яких пов`язана з Чорнобильською катастрофою; багатодітним сімом, дитячим будинкам сімейного типу та прийомним сім`ям, в яких не менше року проживають відповідно троє або більше дітей, а також сім`ям (крім багатодітних сімей), в яких не менше року проживають троє і більше дітей, враховуючи тих, над якими встановлено опіку чи піклування.

Таким чином, враховуючи п.20-4 ст.91 Бюджетного кодексу України та п.3 Порядку №256, законодавчо встановлено обов?язак відповідача з віддшкодування пільг з послуг зв`язку.

Частиною 2ст.218 Господарського кодексу України та ст.617 Цивільного кодексу України не передбачено такої підстави для звільнення від відповідальності, як відсутність у боржника необхідних коштів.

Конституційний Суд України неодноразово висловлював правову позицію щодо неможливості поставити гарантовані законом виплати, пільги тощо в залежність від видатків бюджету (рішення від 20.03.2002р. №5-рп/2002, від 17.03.2004р. №7-рп/2004, від 01.12.2004р. №20-рп/2004, від 09.07.2007р. №6-рп/2007).

Зокрема, у Рішенні від 09.07.2007р. №6-рп/2007 Конституційний Суд України вказав на те, що невиконання державою своїх соціальних зобов`язань щодо окремих осіб ставить громадян у нерівні умови, підриває принцип довіри особи до держави, що закономірно призводить до порушення принципів соціальної, правової держави (підпункт 3.2).

Разом з тим, держава, запроваджуючи певний механізм правового регулювання відносин, зобов`язана забезпечити його реалізацію. У протилежному випадку всі негативні наслідки відсутності правового регулювання покладаються на державу.

Відповідно до ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 №3477-IV суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Згідно з рішенням Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі "Кечко проти України" (заява №63134/00), ЄСПЛ зауважив, що держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату надбавок з державного бюджету, однак свідома відмова в цих виплатах не допускається, доки відповідні положення є чинними (п.23 рішення Суду). У пункті 26 вказаного рішення зазначено, що органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань.

В рішеннях ЄСПЛ від 18.10.2005 у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" та від 30.11.2004 у справі "Бакалов проти України" також зазначено, що відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України, не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання (пункти 48 та 40 цих рішень відповідно).

Посилання відповідача на те, що управління перестало бути головним розпорядником коштів місцевих бюджетів щодо фінансування пільг послуг зв`язку судом не приймаються до уваги враховуючи наступне.

Постановою Кабінету Міністрів України від 21.06.2017 №426, яка набрала чинності з 24.06.2017, були внесені зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 №256.

Вказаними змінами з п.1 Порядку були виключені норми про те, що цей Порядок визначає відповідно до ст.102 Бюджетного кодексу України механізм фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення щодо надання пільг з послуг зв`язку за рахунок субвенцій з державного бюджету.

Однак, згідно п.3 ст.63 Закону України "Про телекомунікації", телекомунікаційні послуги споживачам, які мають установлені законодавством України пільги з їх оплати, надаються операторами, провайдерами телекомунікацій відповідно до законодавства України.

Відповідно до ст.19 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії", державні соціальні гарантії є обов`язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

Отже, надання телекомунікаційних послуг пільговим категоріям громадян є обов`язком позивача.

Відповідно до п.3, 10, 11 Положення про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.01.2003 №117, структурні підрозділи з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві та Севастополі держадміністрацій, виконавчих органів з питань соціального захисту населення міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад (далі - уповноважені органи): 1) організовують збирання, систематизацію і зберігання зазначеної в пункті 2 цього Положення інформації та забезпечують її автоматизоване використання для контролю відомостей, які подаються підприємствами та організаціями, що надають послуги, для розрахунків за надані пільговикам послуги, і проведення виплати соціальних стипендій та державної допомоги постраждалим учасникам масових акцій громадського протесту та членам їх сімей; 2) ведуть облік пільговиків шляхом формування на кожного пільговика персональної облікової картки згідно з формою "1 - пільга", в якій використовується реєстраційний номер облікової картки платника податків; 3) вносять до Реєстру відповідні уточнення в разі визнання такими, що втратили чинність, чи зупинення дії окремих норм законодавчих актів, на підставі яких пільговики отримують пільги; 4) надають консультації пільговикам, постраждалим учасникам масових акцій громадського протесту та членам їх сімей, підприємствам та організаціям, що надають послуги.

Підприємства та організації, що надають послуги, щомісяця до 25 числа подають уповноваженому органу на паперових та електронних носіях розрахунки щодо вартості послуг, наданих пільговикам у минулому місяці, згідно з формою "2-пільга". Уповноважений орган щомісяця: 1) звіряє інформацію, що міститься в Реєстрі, з інформацією, яка надходить від підприємств та організацій, що надають послуги, і у разі виявлення розбіжностей щодо загальної кількості пільговиків або розміру пільг, що надаються конкретному пільговику, не провадить розрахунків, що стосуються виявлених розбіжностей, до уточнення цієї інформації; 2) після проведення розрахунків з підприємствами та організаціями, що надають послуги, складає: реєстр погашення заборгованості перед підприємствами та організаціями, що надають послуги, згідно з формою "5-пільга" та реєстр розрахунків згідно з формою "7-пільга"; акти звіряння розрахунків за надані пільговикам послуги згідно з формою "3-пільга"; 3) до 15 числа подає: фінансовим органам районних, районних у містах Києві та Севастополі держадміністрацій, виконавчих органів міських рад акти звіряння розрахунків згідно з формою "3-пільга"; Міністерству соціальної політики Автономної Республіки Крим, структурним підрозділам з питань соціального захисту населення обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій звіти згідно з формами "4-пільга" та "6-пільга".

З наведеного вбачається, що до компетенції відповідача належить забезпечення реалізації державної політики у сфері соціального захисту населення на території Сосницького району, і саме відповідач зобов`язаний здійснювати розрахунки з організаціями, що надають послуги особам, які згідно із чинним законодавством мають право на соціальні пільги. При цьому, вказані норми продовжували діяти з 24.06.2017.

Судом враховується, що телекомунікаційні послуги на пільгових умовах позивачем надавались не за власною ініціативою, а на виконання імперативних законодавчих вказівок щодо цього. Як наслідок, уповноважений на те державою орган - відповідач у справі, в силу закону зобов`язаний відшкодувати позивачу за рахунок бюджетних коштів ці витрати.

Таким чином, відповідач відповідає за своїми зобов`язаннями, які виникли безпосередньо із закону і така відповідальність не може ставитися в залежність від дій чи бездіяльності будь-яких третіх осіб.

Вказане вище узгоджується з правовими висновками в постановах Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 927/291/17, від 17.04.2018 у справах № 911/4249/16, 906/621/17, від 22.05.2018 у справах № 927/498/17, 927/465/17, від 05.06.2018 у справі № 927/584/17, від 06.06.2018 у справах № 927/1155/16, 909/760/17, 911/1541/17 та в постановах Верховного Суду від 04.11.2019 у справі №905/2171/18, від 08.10.2018 у справі № 911/2865/17, від 17.10.2018 у справі №923/900/17.

За вказаних обставин та встановлений судом факт наявності обов`язку відповідача відносно відшкодування наданих позивачем послуг пільговим категоріям осіб (за законом) та підтверджений розмір вказаних відшкодувань свідчать про відсутність підстав до невиконання відповідачем відповідного обов`язку.

Враховуючи, що позивачем фактично надані послуги зв`язку на пільгових умовах визначеним категоріям громадян у спірному періоді, відсутність доказів повної сплати відповідачем витрат на надання телекомунікаційних послуг пільговим категоріям споживачів, суд, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку, що заявлений позов є обґрунтованим, правомірним та таким, що підлягає задоволенню у повному обсязі у сумі 88032 грн. 53 коп.

Судові витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача з урахуванням приписів ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 129, 232, 236-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Управління соціального захисту населення Сосницької районної державної адміністрації (вул. Чернігівська, 54, смт. Сосниця Чернігівської області,16100 ідентифікаційний код юридичної особи 03196143) на користь Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" (бульвар Шевченка, 18, м. Київ, 01601, ідентифікаційний код юридичної особи 21560766) 88032 грн. 53 коп. заборгованості з компенсації пільг за надані послуги зв`язку пільговим категоріям громадян та витрати зі сплати судового збору у сумі 2102 грн. 00 коп. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили у строк та впорядку, встановленому ст.241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду в строк, встановлений ст.256 Господарського процесуального кодексу України та в порядку, передбаченому ст.257 Господарського процесуального кодексу України з урахуванням приписів п.п.17.5 п.17 Розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України.

З повним текстом рішення можна ознайомитись у Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою:http://reyestr.court.gov.ua/.

Повне рішення підписано 31.07.2020.

Суддя Демидова М.О.