Рішення

від 30.07.2020 по справі 491/1009/19

АНАНЬЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №491/1009/19

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

30 липня 2020 року Ананьївський районний суд Одеської області

у складі: головуючого у справі судді - Желяскова О.О.,

за участю секретаря судового засідання - Гула О.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Ананьїв Одеської області цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Ананьївської Першої сільської ради Ананьївського району Одеської області про визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування, третя особа - Ананьївська районна державна адміністрація Одеської області,

В С Т А Н О В И В:

На розгляді в Ананьївському районному суді Одеської області перебуває цивільна справа за позовною заявою ОСОБА_1 до Ананьївської Першої сільської ради Ананьївського району Одеської області про визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування, третя особа - Ананьївська районна державна адміністрація Одеської області.

В позовній заяві позивач зазначає, що його тітка по лінії батька - ОСОБА_2 проживала в с.Ананьїв Перший Ананьївського району Одеської області по день своєї смерті, тобто по ІНФОРМАЦІЯ_1 . На її ім`я Ананьївською районною державною адміністрацією був виданий сертифікат на право на земельну частку (пай) серії ОД в„–0055176 , площею 5,60 умовних кадастрових гектарів, розташовану на території Ананьївської Першої сільської ради Ананьївського району Одеської області.

Як зазначено в позовній заяві, після смерті тітки відкрилась спадщина та позивач 4 вересня 2019 року звернувся до приватного нотаріуса Ананьївського районного нотаріального округу Одеської області з приводу переоформлення спадкового майна, котре залишилось після смерті його тітки, а точніше права на земельну частку, але позивачу було відмовлено. Відмова мотивована тим, що вказаний сертифікат на земельний пай серії ОД №0055176, виданий Ананьївською районною держадміністрацією Одеської області 09 липня 1996 року, як правовстановлюючий документ, відсутній. У позивача не залишилось навіть копії даного документа.

Позивач зазначає, що ситуація, що склалася, унеможливлює переоформлення спадку на його ім`я через органи нотаріату, так як він не в змозі надати безпосередньо сам сертифікат на право на земельну частку ( пай) в оригіналі.

В позовній заяві вказано, що 9 жовтня поточного року позивач звернувся до органу, котрий видавав спадкодавцю вищезазначений правовстановлюючий документ, а саме до Ананьївської районної державної адміністрації Одеської області, з питання отримання дублікату даного сертифікату на право на земельну частку (пай), але йому, відповідним листом за №01-30/1829 від 21 жовтня 2019 року, рекомендували звернутися до суду.

Згідно позовної заяви, у відділі в Ананьївському районі Головного управляння Держгеокадастру в Одеській області є інформація стосовно видачі тітці позивача відповідного сертифікату на право на земельну частку (пай). Листом від 18 вересня 2019 року №657/101-19 повідомляється що, згідно Книг реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за №174 на ім`я ОСОБА_2 9 липня 1996 року Ананьївською районною державною адміністрацією Одеської області був виданий сертифікат на право на земельну частку (пай) серії ОД в„–0055176 , площею 5,60 в умовних кадастрових гектарах на підставі рішення Ананьївської районної державної адміністрації Одеської області №245 від 06 серпня 1996 року, яка перебувала у колективній власності КСП Перемога та розташований на території Ананьївської Першої сільської ради Ананьївського району Одеської області. Враховуючи дану інформацію, на думку позивача, його тітці дійсно належало право на вищезазначений земельний пай.

До матеріалів справи позивачем додано копію розпорядженням Ананьївської районної державної адміністрації Одеської області від 06 серпня 1996 року №245, яке було підставою для видачі відповідного сертифіката.

Позивач вважає, що за ним може бути визнано право на земельну частку (пай) в порядку спадкування, оскільки незважаючи на ту обставину, що вказаний правовстановлюючий документ відсутній, але безперечно те, що його тітка, при житті володіла даним правом, а до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинялися внаслідок його смерті.

Як зазначає позивач, крім нього, на спадщину ОСОБА_2 претендентів не має, він єдиний претендує на переоформлення права на земельну частку померлої на своє ім`я. Родичів ближчого ступеню споріднення спадкодавець не мала, що, як зазначає позивач, підтверджується інформацією Ананьївського РВ ДРАЦС. Також, в позовній заяві зазначено, що заведених спадкових справ на спадщину ОСОБА_2 та виданих на неї свідоцтв про спадщину також не має.

Як зазначає позивач, щодо втрати сертифікату на право на земельну частку ( пай) ним подана відповідна об`ява в засобах масової інформації.

Враховуючи викладене, позивач звернулася до суду з даною позовною заявою та просить винести рішення, котрим визнати за ним, ОСОБА_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , право на земельну частку (пай), розміром 5,60 в умовних кадастрових гектарах, що знаходиться на території Ананьївської Першої сільської ради Ананьївського району Одеської області в землі котра перебувала в колективній власності КСП Перемога , посвідчене сертифікатом серії ОД №0055176, виданим Ананьївською районною держадміністрацією Одеської області 9 липня 1996 року, зареєстрованим в Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за №174 на ім`я тітки позивача ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Ухвалою суду від 29 жовтня 2019 року у справі за позовною заявою ОСОБА_1 відкрито провадження та призначено проведення підготовчого судового засідання, роз`яснено відповідачу, що у п`ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали він має право подати відзив на позовну заяву, порядок подання відзиву, а також право пред`явлення зустрічного позову.

Копію ухвали про відкриття провадження у справі було направлено відповідачу рекомендованим листом з супровідним листом від 29 жовтня 2019 року за вихідним №491/1009/19/9008/2019 (а.с.36), а також третій особі - Ананьївській районній державній адміністрації Одеської області з супровідним листом від 29 жовтня 2019 року за вихідним №491/1009/19/9009/2019 (а.с.37).

Відповідачем копію ухвали про прийняття справи до провадження отримано 4 листопада 2019 року, про що свідчить Рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення… (а.с.41) з розпискою представника відповідача про отримання рекомендованого листа суду за вихідним №491/1009/19/9008/2019.

Проте, відповідач відзив на позовну заяву, в установлений в ухвалі про прийняття справи до провадження п`ятнадцятиденний термін з моменту отримання ухвали, не подав.

Ухвалою суду від 25 лютого 2020 року у справі було закрито підготовче провадження та призначено її до розгляду по суті.

30 липня 2020 року позивач, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, що підтверджується довідкою про доставку SMS-повідомлення з текстом судової повістки (а.с.74) на номер телефону позивача, зазначений ним в заявці на отримання судових повісток у формі SMS повідомлень (а.с.31).

При цьому, в матеріалах справи міститься заява позивача від 23 жовтня 2019 року (а.с.32), в якій він зазначає, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить задовольнити, справу розглядати у його відсутність.

Представник відповідача 30 липня 2020 року, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, що підтверджується довідкою про доставку SMS-повідомлення з текстом судової повістки (а.с.75) на номер представника відповідача, у судове засідання не з`явився, про причини неявки суду не повідомив.

Проте, в матеріалах справи міститься лист в.о. голови Ананьївської Першої сільської ради Ананьївського району Одеської області від 12 лютого 2020 року №137 (а.с.47), в зазначено, що сільська рада не заперечує проти позовних вимог ОСОБА_3 та просить суд розглянути справу без участі представника сільської ради.

Представник третьої особи - Ананьївської районної державної адміністрації Одеської області, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, що підтверджується розпискою про отримання судової повістки (а.с.76), у судове засідання з розгляду справи не з`явився, про причини неявки суду не повідомив, будь-яких заяв або клопотань від нього на адресу суду не надходило.

Враховуючи викладене, положення ч.3 ст.223 ЦПК України, наявність відомостей про належне повідомлення відповідача та інших учасників справи про дату, час та місце слухання справи, заяви позивача та листа відповідача, в яких вони висловлюють свою думку по суті справи та просять суд розглядати справу за їх відсутності, суд вважає за можливе здійснювати розгляд справи за відсутності сторін та інших учасників.

У відповідності до положень ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд дослідивши матеріали справи, з урахуванням заяв учасників справи, оцінюючи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, приходить до висновку, що в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 слід відмовити з наступних підстав.

Позивачем є ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженець 4-ї дільниці с.Ананьїв Ананьївського району Одеської області, зареєстрований на території 4-ї дільниці с.Ананьїв перший Ананьївського району Одеської області, фактично проживаючий за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 , що підтверджується доданими до позовної заяви копіями: паспорту громадянина України серії НОМЕР_3 , виданого Ананьївським РВ УМВС України в Одеській області 1 вересня 2000 року (а.с.7-8) та картки платника податків, виданоїАнаньївським відділенням Котовської ОДПІ ГУ ДФС 21 липня 2016 року (а.с.8).

Позивач звернувся до суду з даною позовною заявою про визнання за ним права власності на спадщину, що залишилась після смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженки с.Ананьїв Перший Ананьївського району Одеської області, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_4 , виданого повторно Ананьївським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області 18 квітня 2019 року (а.с.9).

Як зазначає позивач у позовній заяві померлій ОСОБА_2 за життя належало право на земельну частку (пай), площею 5,60 умовних кадастрових гектарів, розташовану на території Ананьївської Першої сільської ради Ананьївського району Одеської області, посвідчене сертифікатом на право на земельну частку (пай) серії ОД № 0055176 , виданим Ананьївською районною державною адміністрацією Одеської області 9 липня 1996 року на підставі рішення Ананьївської районної державної адміністрації №245 від 6 серпня 1996 року, що в матеріалах справи, на думку позивач, підтверджується листом Відділу в Ананьївському районі Головного управління Держгеокадастру в Одеській області від 18 вересня 2019 року №657/101-19 (а.с.20).

Як зазначає, позивач сам сертифікат ним втрачено, про що він повідомив шляхом публікації оголошення у засобі масової інформації, на підтвердження чого до позовної заяви додано сторінку з газети Вісті Ананьївщини від 5 жовтня 2019 року (а.с.22).

Пунктом 4 розділу Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України визначено, що цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності.

Абзацом 2 зазначеного пункту визначено, щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов`язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Відповідно до абзацу 1 пункту 5 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України правила книги шостої Цивільного кодексу України застосовуються також до спадщини, яка відкрилася, але не була прийнята ніким із спадкоємців до набрання чинності цим Кодексом.

Цивільний кодекс України набрав чинності 1 січня 2004 року.

Спадщина ОСОБА_2 , відповідно до положень ст.525 ЦК Української РСР та ч.2 ст.1220 ЦК України, відкрилася в день її смерті - ІНФОРМАЦІЯ_4 , тобто до набрання чинності Цивільним кодексом України.

З наведеного вбачається, що на момент відкриття спадщини та закінчення строку для прийняття спадщини Цивільний кодекс України ще не набрав чинності, у зв`язку з чим при розгляді справи до спірних правовідносин слід застосовувати норми Цивільного кодексу Української РСР.

Аналогічну позицію висловлено в абзацах 2-3 пункту 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року №7 Про судову практику у справах про спадкування , в яких зазначено, що відносини спадкування регулюються правилами ЦК України, якщо спадщина відкрилася не раніше 1 січня 2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила Цивільного кодексу Української РСР (далі - ЦК УРСР), у тому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом. У разі коли спадщина, яка відкрилася до набрання чинності ЦК України і строк на її прийняття не закінчився до 1 січня 2004 року, спадкові відносини регулюються цим Кодексом.

Також, висновок щодо застосування в даному випадку норм ЦК УРСР узгоджується з правовою позицією, яку висловив Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ у листі від 16 травня 2013 року №24-753/0/4-13 Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування .

Відповідно до частини 1 статті 524 ЦК Української РСР спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом.

Частиною 2 статті 524 ЦК УРСР визначено, що спадкоємство за законом має місце, коли і оскільки воно не змінено заповітом.

При цьому, з Інформаційної довідки зі Спадкового реєстру про заповіти та спадкові договори від 4 вересня 2019 року №57421079 (а.с.30) вбачається, що ОСОБА_2 , 1938 року народження, за життя заповітів не склала.

Зі змісту статей 529 та 530 ЦК УРСР вбачається, що спадкування за законом здійснювалось почергово.

Так, відповідно до частини 1 статті 529 ЦК УРСР при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого. До числа спадкоємців першої черги належить також дитина померлого, яка народилася після його смерті.

Відповідно до статті 530 ЦК УРСР при відсутності спадкоємців першої черги або при неприйнятті ними спадщини, а також в разі, коли всі спадкоємці першої черги не закликаються до спадкування, успадковують у рівних частках: брати і сестри померлого, а також дід та бабка померлого як з боку батька, так і з боку матері (друга черга).

При цьому, як вбачається матеріалів справи позивач є спадкоємцем померлої ОСОБА_2 п`ятої черги, на підставі статті 1265 Цивільного кодексу України, а саме племінником.

На підтвердження зазначеного факту до позовної заяви додано повний витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження від 17 квітня 29019 року № НОМЕР_5 (а.с.13-14), відповідно до якого відділом державної реєстрації актів цивільного стану Ананьївського районного управління юстиції в Одеській області 15 лютого 1955 року складено актовий запис №48 про те, що ІНФОРМАЦІЯ_5 в с.Ананьїв Перший Ананьївського району Одеської області народилася ОСОБА_2 , батьками якої зазначено: ОСОБА_4 - батько, ОСОБА_5 - мати.

З доданого до позовної заяви повний витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження від 17 квітня 29019 року № НОМЕР_6 (а.с.15-16) вбачається, що відділом державної реєстрації актів цивільного стану Ананьївського районного управління юстиції в Одеській області 15 лютого 1955 року складено актовий запис №49 про те, що ІНФОРМАЦІЯ_6 в с.Ананьїв Четверта дільниця Ананьївського району Одеської області народився ОСОБА_6 , батьками якого зазначені: ОСОБА_4 - батько, ОСОБА_7 - мати.

До позовної заяви також додано повний витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження від 22 лютого 29019 року № НОМЕР_7 (а.с.11-12), з якого вбачається, що 1 квітня 1965 року виконавчим комітетом Ананьївської Першої сільської ради Ананьївського району Одеської області складено актовий запис №16 про те, що ІНФОРМАЦІЯ_7 в 4 дільниці Ананьївського району Одеської області народився ОСОБА_1 , батьками якого зазначені: ОСОБА_6 - батько, ОСОБА_8 - мати.

З наведеного вбачається, що батько позивача та спадкодавець - ОСОБА_2 були братом та сестрою по батьку, та відповідно позивач є племінником ОСОБА_2 , тобто входить до кола її спадкоємців, як спадкоємець п`ятої черги за нормами статті 1265 Цивільного кодексу України 2003 року.

Проте, як зазначалося вище на момент відкриття спадщини та закінчення строку для прийняття спадщини Цивільний кодекс України ще не набрав чинності, у зв`язку з чим при розгляді справи до спірних правовідносин слід застосовувати норми Цивільного кодексу Української РСР, відповідно до якого коло спадкоємців обмежувалося двома чергами та до якого не входили особи племінники спадкодавця.

Позицію щодо застосування положень ЦК Української РСР щодо кола спадкоємців у справах, в яких спадщина відкрилася до вступу у дію положень Цивільного кодексу України висловлено в абзацах 2 пункту 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року №7 Про судову практику у справах про спадкування , в яких зазначено, що відносини спадкування регулюються правилами ЦК України, якщо спадщина відкрилася не раніше 1 січня 2004 року.

Абзацом 3 пункту 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року №7 визначено, що у разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила Цивільного кодексу Української РСР (далі - ЦК УРСР), у тому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом. У разі коли спадщина, яка відкрилася до набрання чинності ЦК України і строк на її прийняття не закінчився до 1 січня 2004 року, спадкові відносини регулюються цим Кодексом.

Аналогічну позицію висловив Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ у абзаці 4 пункту 5.1 листа від 16 травня 2013 року №24-753/0/4-13 Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування , в якому вказано, що при визначенні правового статусу осіб-спадкоємців четвертої та п`ятої черг спадкоємців за законом (статті 1264 - 1265 ЦК) судам потрібно враховувати, що коло спадкоємців за законом визначається за нормами ЦК, який діяв на час відкриття спадщини, відповідно до п.5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.

Крім того, у абзаці 5 пункту 5.1 листа від 16 травня 2013 року №24-753/0/4-13 Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ звернув увагу на хибність випадків ухвалення судами рішень про визнання права власності на майно в порядку спадкування за законом спадкоємцями, які не належали до кола спадкоємців за законом, відповідно до ЦК УРСР 1963 року, а отримали право спадкування лише із набуттям чинності ЦК.

Слід також, звернути увагу на положення статті 531 ЦК УРСР, відповідно до якої до числа спадкоємців за законом належать непрацездатні особи, що перебували на утриманні померлого не менше одного року до його смерті. При наявності інших спадкоємців вони успадковують нарівні з спадкоємцями тієї черги, яка закликається до спадкоємства.

А також, положення статті 532 ЦК УРСР, якою визначено, що усиновлені та їх нащадки при спадкоємстві після смерті усиновителя або його родичів прирівнюються до дітей усиновителя та їх нащадків. Вони не успадковують за законом після смерті своїх батьків та інших кровних родичів по висхідній лінії, а також братів і сестер.

Проте, позовна заява та додані до неї матеріали не містять будь-яких відомостей про те, що позивач входить до кола спадкоємців за законом померлої ОСОБА_2 відповідно до положень ст.ст.531-532 ЦК УРСР.

З наведеного вбачається, що позивач не входить до кола спадкоємців померлого, відповідно до положень ЦК УРСР 1963 року, та відповідно не має права на спадщину, що залишилась після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Крім того, відповідно до положень ч.1 ст.548 ЦК УРСР для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями.

З матеріалів справи вбачається, що позивач вважає себе таким, що прийняв спадщину, зокрема про це йдеться в листі приватного нотаріуса Ананьївського районного нотаріального округу Воробйова А.О. від 4 вересня 2019 року №134/01-16 (а.с.6).

Проте з такою думкою неможливо погодитись, оскільки слід звернути увагу на те, що частиною 1 статті 549 ЦК УРСР визначено, що визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини.

Частиною 2 статті 549 ЦК УРСР визначено, що зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

Як зазначає позивач у позовній заяві до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини він звернувся лише в 2019 року, що підтверджується листом приватного нотаріуса Ананьївського районного нотаріального округу Воробйова А.О. від 4 вересня 2019 року №134/01-16 (а.с.6), тобто через майже 19 років після смерті ОСОБА_2 , що свідчить про те, що позивачем не прийнято спадщину відповідно до п.2 ч.1 ст.549 ЦК УРСР.

До позовної заяви позивачем додано довідку Ананьївської Першої сільської ради Ананьївського району Одеської області від 27 серпня 2019 року №500 (а.с.23), відповідно до якої ОСОБА_2 була зареєстрована та проживала по день своєї смерті, за адресою: АДРЕСА_2 , разом з ОСОБА_3 , тобто позивачем.

Дійсно частиною 3 статті 1268 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї, та відповідно до зазначеної норми позивач міг би бути визначний таким, що прийняв спадщину.

Проте, як зазначалося, застосуванню підлягають норми ЦК УРСР, відповідно до п.2 ч.1 ст.549 якого спадкоємець мав вчинити певні дії, які б свідчили про фактичне прийняття ним спадщини, а саме здійснювати управління або володіння спадковим майном. Будь-яких доказів того, що позивач здійснював управління або фактичне володіння спадковим майном право на яке він просить визнати суд позовна заява та додані до неї матеріали не містять.

З наведеного вбачається, що відповідно до положень ЦК УРСР, який діяв на час відкриття спадщини після смерті ОСОБА_2 , навіть в разі входження позивача до кола спадкоємців померлої, сам лише факт спільного проживання з спадкодавцем не давав підстав вважати спадкоємця таким, що прийняв спадщину.

На вказану правову позицію звернуто увагу судів в пункті 9 листа Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 травня 2013 року № 24-753/0/4-13 Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування , в якому зазначено, що щодо встановлення факту прийняття спадщини, то, враховуючи положення статей 1268, 1269 ЦК, мова може йти лише про встановлення факту постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, якщо спадкові правовідносин виникли після набрання чинності ЦК (після 1 січня 2004 року). Якщо спадщина відкрилась до набрання чинності ЦК, судам слід враховувати, що ст.549 ЦК УРСР було визначено перелік дій, які свідчать про прийняття спадщини - фактичний вступ у володіння та управління спадковим майном.

Крім того, суд звертає увагу на те, що у позовній заяві позивач зазначає, що він звернулася до Приватного нотаріуса Ананьївського районного нотаріального округу Воробйова А.О. за оформленням спадщини на вказаний сертифікат, проте позивачем було отримано лист №134/01-16 від 4 вересня 2019 року в якому нотаріус повідомив позивачу про неможливість видачі свідоцтва про право на спадщину через відсутність оригіналу вказаного сертифікату та рекомендував звернутись до суду з відповідним позовом.

До позовної заяви додано копію листа приватного нотаріуса Ананьївського районного нотаріального округу Головного територіального управління юстиції в Одеській області Воробйова Анатолія Олексійовича №134/01-16 від 4 вересня 2019 року (а.с.6).

При цьому, з зазначеного листа вбачається, що нотаріус розглянув звернення ОСОБА_3 в усній формі щодо оформлення спадщини за законом після смерті - ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 та повідомив позивачу про відсутність правовстановлюючого документу на земельну частку (пай) у зв`язку з чим нотаріус зазначив, що не має можливості видати свідоцтво про право на спадщину та рекомендував позивачці звернутися до судових органів.

В той же час, статтею 66 Закону України Про нотаріат визначено, що свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, встановленому цивільним законодавством, на ім`я всіх спадкоємців або за їх бажанням кожному з них окремо.

Пленум Верховного Суду України у пункті 23 Постанови від 30 травня 2008 року №7 Про судову практику у справах про спадкування також зазначав, що свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають.

При цьому, з листа приватного нотаріуса Ананьївського районного нотаріального округу Головного територіального управління юстиції в Одеській області Воробйова Анатолія Олексійовича від 4 вересня 2019 року №134/01-16 (а.с.6) вбачається, що позивачем не здійснено звернення до нотаріуса, у відповідності до положень закону, з письмовою заявою про видачу свідоцтва про спадщину, тобто не використано прямо передбачені Законом заходи для отримання свідоцтва про право на спадщину, та зазначений лист нотаріуса не можливо розцінювати, як відмову у вчиненні нотаріальної дії, оскільки за її вчиненням до нотаріуса у належній формі звернення здійснено не було.

Також, слід зазначити, що позивач просить суд визнати за ним право на земельну частку (пай), розміром 5,60 в умовних кадастрових гектарах, що знаходиться на території Ананьївської Першої сільської ради Ананьївського району Одеської області в землі котра перебувала в колективній власності КСП Перемога , посвідчене сертифікатом серії ОД №0055176, виданим Ананьївською районною держадміністрацією Одеської області 9 липня 1996 року, зареєстрованим в Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за №174 на ім`я тітки позивача ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

При цьому, єдиним доказом того, що ОСОБА_2 було видано зазначений сертифікат є лист Відділу в Ананьївському районі Головного управління Держгеокадастру в Одеській області від 18 вересня 2019 року №657/101-19 (а.с.20).

Проте, зазначений доказ викликає обґрунтовані сумніви, оскільки з нього вбачається, що сертифікат серії ОД №0055176, виданий Ананьївською районною держадміністрацією Одеської області 9 липня 1996 року на підставі рішення Ананьївської районної державної адміністрації від 6 серпня 1996 року №245.

Тобто, відповідно до листа Відділу в Ананьївському районі Головного управління Держгеокадастру в Одеській області від 18 вересня 2019 року №657/101-19 сертифікат серії ОД №0055176 виданий майже за місяць до того, як Ананьївською районною державною адміністрацією було видано розпорядження, на підставі якого нібито видавався сертифікат.

Відповідно до частини 1 статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно частини 1 статті 3 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України Про міжнародне приватне право , законів України, що визначають особливості розгляду окремих категорій справ, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Частиною 1 статті 5 ЦПК України визначено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ч.2 ст.5 ЦПК України у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Частиною 1 статті 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 6 статті 81 ЦПК України визначено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Враховуючи викладене, суд вважає що позовні вимоги ОСОБА_1 до Ананьївської Першої сільської ради Ананьївського району Одеської області про визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування, третя особа - Ананьївська районна державна адміністрація Одеської області, є безпідставними, необґрунтованими, недоведеними належними доказами, у зв`язку з чим в їх задоволенні слід відмовити.

З урахуванням вищевикладеного та керуючись ст. ст. 10, 12, 13, 76, 141, 264, 265, 273, 354 ЦПК України,суд -

У Х В А Л И В:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Ананьївської Першої сільської ради Ананьївського району Одеської області про визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування, третя особа - Ананьївська районна державна адміністрація Одеської області, - відмовити в повному обсязі.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

У відповідності до п.п. 15.5 п. 1 Розділу ХІІІ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, тобто в даному випадку через Ананьївський районний суд Одеської області.

У відповідності до ч.2 ст.272 ЦПК України, учасникам справи, які були присутні у судовому засіданні, за їхньою заявою негайно після його проголошення видаються копії скороченого судового рішення.

Роз`яснити, що у відповідності до положень пункту 3 Розділу ХІІ Прикінцеві положення ЦПК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення. Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

Відомості про сторін у справі на виконання п.4 ч.5 ст.265 ЦПК України:

Позивач:ОСОБА_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 ; Відповідач:Ананьївська Перша сільська рада Ананьївського району Одеської області, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України - 04380927, яка знаходиться за адресою: 66421, Одеська область, Ананьївський район, с.Ананьїв Перший; Третя особа:Ананьївська районна державна адміністрація Одеської області, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України - 04057058, яка знаходиться за адресою: 66401, Одеська область, м.Ананьїв, вул.Незалежності, 51.

Суддя: О.О.Желясков

Рішення суду набуло законної сили „___"