Рішення

від 21.07.2020 по справі 300/228/20

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" липня 2020 р. справа № 300/228/20

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

судді Шумея М.В.,

секретаря судового засідання Шпак М.М.,

представник позивача Бойка Р.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Стрім-Нетворк" до Управління Держпраці в Івано-Франківській області про визнання протиправною та скасування постанови від 24.10.2019, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Стрім-Нетворк (надалі, також - позивач, ТзОВ Стрім-Нетворк ) звернулося в суд з адміністративним позовом до Управління Держпраці в Івано-Франківській області (надалі, також - відповідач) про визнання протиправною та скасування постанови Управління Держпраці в Івано-Франківській області №ІФ1476/1668/АВ/П/ПТ/ТД-ФС від 24.10.2019 про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами на ТзОВ Стрім-Нетворк у розмірі 125190,00 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що у відповідача відсутні будь-які докази того, що ОСОБА_1 виконував роботу з відома керівника ТзОВ Стрім-Нетворк . Крім того зазначив, що постановою Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 15.11.2019 у справі №345/4523/19 закрито провадження щодо директора ТзОВ Стрім-Нетворк за ч.3 ст.41 КУпАП (допуск найманих працівників до роботи без належного оформлення трудових відносин) у зв`язку з відсутністю в його діях події та складу адміністративного правопорушення. За таких обставин, на переконання позивача, оскаржена постанова про накладення штрафу є безпідставною, незаконною та підлягає скасуванню.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 04.02.2020 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження.

03.02.2020 від позивача надійшла заява про забезпечення позову, в який просить зупинити стягнення на підставі оскаржуваної постанови №ІФ1476/1668/АВ/П/ПТ/ТД-ФС від 24.10.2019.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 04.02.2020 заяву про забезпечення позову задоволено. Зупинено стягнення на підставі вищезазначеної постанови до набрання законної сили рішення суду у даній справі.

Відповідач скористався правом подання відзиву на позовну заяву, який надійшов на адресу суду 21.02.2020. Представник відповідача у відзиві від 20.02.2020 за №17-09/15-10/1543 проти заявлених позовних вимог заперечив з підстав, наведених у відзиві, який міститься в матеріалах справи. Зазначив, що інспектором праці проведено інспекційне відвідування позивача, за результатами якого виявлені порушення законодавства про працю та складено Акт інспекційного відвідування юридичної особи, яка використовує найману працю №ІФ1476/1668/АВ від 01.10.2019. В даному акті зазначені порушення законодавства про працю, а саме встановлено, що директор ТзОВ Стрім-Нетворк допустив до роботи працівника без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та не повідомив центральний орган виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Також, представник відповідача зазначив, що за результатами розгляду Акту, на підставі виявленого порушення, інспектором праці складено протокол про адміністративне правопорушення від 01.10.2019 за №ІФ1476/1668/АВ/П/ПТЗ, за порушення ним вимог законодавства про працю, відповідальність за яке передбачено частиною 3 статті 41 КУпАП. Даний протокол направлено до Калуського міськрайонного суду. За таких обставин, відповідач просить суд в задоволенні позову відмовити.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю, з підстав викладених у позовній заяві. Просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні не підтвердив свої повноваження, однак допущений судом в якості вільного слухача.

В судовому засіданні свідком ОСОБА_2 суду надано пояснення, що під час виконання ним монтажних робіт з встановлення кабелю в с. Яворівка Калуського району був присутній ОСОБА_1 , оскільки мав намір працевлаштуватись у ТзОВ Стрім-Нетворк . Під час того, коли він відлучився до розподільного ящика, громадянин ОСОБА_3 без дозволу виліз на драбину з якої впав. Крім того зазначив, що жодного працівника ТзОВ Стрім-Нетворк не притягнено до відповідальності за порушення відповідних правил безпеки під час проведення робіт з підвищеною небезпекою.

Суд, розглянувши у відповідності до вимог статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, дослідивши в сукупності письмові докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги та заперечення на позов, встановив наступне.

Листом СВ Калуське ВП ГУ НП в Івано-Франківській області звернулося до начальника Управління Держпраці в Івано-Франківській області з проханням забезпечити проведення спеціального розслідування, в ході якого встановити чи дотримано посадовими особами ТзОВ Стрім-Нетворк вимог правил безпеки під час проведення робіт з підвищеною небезпекою та вимог безпеки життєдіяльності та охорони праці.

Відповідно до наказу від 20.09.2019 за №1138-Д (а.с.50) та направлення від 20.09.2019 за №15-10/5940 (а.с.51), на підставі пп. 3 п. 5т Порядку №823, службової записки від 17.09.2019 за №90 (а.с.49) Управлінням Держпраці в Івано-Франківській області проведено інспекційне відвідування з питань дотримання вимог законодавства про працю в частині належного оформлення трудових відносин із працівниками у ТзОВ Стрім-Нетворк .

В результаті здійсненої перевірки відповідачем складено акт №ІФ1476/1668/АВ від 01.10.2019 (а.с. 53-55), який позивач отримав цього ж дня. Відповідно до вказаного акта, працівниками відповідача встановлено порушення директором ТзОВ Стрім-Нетворк вимоги частини 1, 3 статті 24 КЗпП України та фактично допустив до роботи без належного оформлення трудових відносин одного працівника.

На підставі вищезазначеного акту відповідачем складено припис про усунення виявлених порушень від 07.10.2019 за №ІФ1476/1668/АВ/П, яким зобов`язано позивача усунути описані порушення у строк до 23.10.2019 (а.с.63-64).

Надалі начальником Управління Держпраці, за результатами розгляду справи, 24.10.2019 винесено оскаржену постанову №ІФ1476/1668/АВ/П/ПТ/ТД-ФС, якою накладено на позивача штраф на суму 125190,00 грн. на підставі абзацу 2 частини 2 статті 265 КЗпП України за порушення позивачем вимог частини 1, 3 статті 24 КЗпП України.

На переконання позивача, дана постанова є протиправною та такою, що підлягає скасуванню, і як наслідок, з метою захисту свого порушеного права позивач звернувся із позовною заявою до суду.

При розгляді та вирішенні даної адміністративної справи суд застосовує приписи законів, а також підзаконних нормативно-правових актів у відповідних редакціях, чинних на момент виникнення спірних правовідносин.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Главою XVIII КЗпП України врегульовано здійснення нагляду і контролю за додержанням законодавства про працю. Так, статтею 259 цього Кодексу передбачено, що державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами-підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Центральні органи виконавчої влади здійснюють контроль за додержанням законодавства про працю на підприємствах, в установах і організаціях, що перебувають у їх функціональному підпорядкуванні, крім органів доходів і зборів, які мають право з метою перевірки дотримання податкового законодавства здійснювати такий контроль на всіх підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування.

Наказом Державної служби України з питань праці від 04.02.2016 №8 затверджено Положення про Управління Держпраці в Івано-Франківській області, відповідно до якого, здійснення державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб є одним з основних завдань Управління.

Процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю визначає Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 №823 (надалі, також - Порядок №823).

Згідно з пунктом 2 вказаного Порядку, заходи державного контролю за додержанням законодавства про працю здійснюються у формі інспекційних відвідувань, що проводяться інспекторами праці Держпраці та її територіальних органів.

За результатами інспекційного відвідування складаються акт інспекційного відвідування (далі - акт) і в разі виявлення порушень вимог законодавства про працю - припис щодо їх усунення та попередження про відповідальність за порушення законодавства про працю, що передбачено пунктом 16 Порядку №823.

Відповідно до пункту 20 Порядку №823, припис є обов`язковою для виконання у визначені строки письмовою вимогою інспектора праці про усунення об`єктом відвідування порушень законодавства про працю, виявлених під час інспекційного відвідування.

Положеннями пункту 10 Порядку №823 передбачено, що інспектори праці за наявності службового посвідчення безперешкодно мають право, серед іншого, під час проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин за наявності підстав, визначених пунктом 5 цього Порядку, без попереднього повідомлення о будь-якій годині доби з урахуванням вимог законодавства про охорону праці проходити до будь-яких виробничих, службових, адміністративних приміщень об`єкта відвідування, в яких використовується наймана праця; наодинці або у присутності свідків ставити керівнику та/або працівникам об`єкта відвідування, іншим особам, що володіють необхідною інформацією, запитання, що стосуються законодавства про працю, отримувати із зазначених питань усні та/або письмові пояснення.

Суд звертає увагу на те, що згідно положень частиною 5 статті 7 Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності , перед початком здійснення заходу посадові особи органу державного нагляду (контролю) зобов`язані пред`явити керівнику суб`єкта господарювання - юридичної особи, її відокремленого підрозділу або уповноваженій ним особі (фізичній особі - підприємцю або уповноваженій ним особі) посвідчення (направлення) та службове посвідчення, що засвідчує посадову особу органу державного нагляду (контролю), і надати суб`єкту господарювання копію посвідчення (направлення). Посадова особа органу державного нагляду (контролю) без посвідчення (направлення) на здійснення заходу та службового посвідчення не має права здійснювати державний нагляд (контроль) суб`єкта господарювання. Суб`єкт господарювання має право не допускати посадових осіб органу державного нагляду (контролю) до здійснення заходу, якщо вони не пред`явили документів, передбачених цією статтею.

Положення цих норм кореспондуються зі статтею 10 зазначеного Закону, яка визначає право суб`єкта господарювання не допускати посадових осіб органу державного нагляду (контролю) до здійснення заходів нагляду, зокрема: внаслідок ненадання ними копій документів, передбачених цим Законом, або якщо надані документи не відповідають вимогам цього Закону; органом державного нагляду (контролю) не була затверджена та оприлюднена на власному офіційному веб-сайті уніфікована форма акта, в якій передбачається перелік питань залежно від ступеня ризику.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною в постанові від 24.12.2010 у справі №21-25а10, саме на етапі допуску до перевірки юридична особа може поставити питання про необґрунтованість її призначення та проведення, реалізувавши своє право на захист від безпідставного та необґрунтованого здійснення контролю щодо себе. Водночас, допуск до перевірки нівелює правові наслідки процедурних порушень, допущених контролюючим органом при призначенні такої перевірки.

Аналогічна правова позиція викладена і у постановах Верховного суду від 10.05.2018 у справі №806/2127/16 (адміністративне провадження №К/9901/35465/18) та від 08.08.2018 у справі №П/811/1680/17 (адміністративне провадження №К/9901/11219/18).

Суд встановив, що позивач допустив інспектора праці до перевірки, що підтверджується його підписом на направленні від 21.11.2019 за №15-10/6956, а також даний факт не заперечується позивачем.

Пунктом 24 Порядку №823 передбачено, що у разі наявності порушень вимог законодавства про працю, зафіксованих актом інспекційного відвідування або актом невиїзного інспектування, після розгляду зауважень об`єкта відвідування (у разі їх надходження) інспектор праці проводить аналіз матеріалів інспекційного відвідування, за результатами якого вносить припис та/або вживає заходів до притягнення винної у допущенні порушень посадової особи до встановленої законом відповідальності.

Так, встановивши порушення позивачем вимог, визначених частинами 1, 3 статті 24 КЗпП України, згідно з якою працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, відповідачем винесено оскаржену постанову №ІФ1476/1668/АВ/П/ПТ/ТД-ФС, якою накладено на позивача штраф на суму 125190,00 грн.

При винесенні вказаної постанови відповідач керувався приписами абзацу 2 частини 2 статті 265 КЗпП України (чинної на момент виникнення спірних правовідносин), згідно з якою юридичні та фізичні особи-підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

Суд встановив, що під час інспекційного відвідування в позивача інспектором встановлено, що працівник ОСОБА_1 виконував роботи з проведення кабелю до мережі інтернет у позивача. З наданих пояснень директора ТзОВ Стрім-Нетворк ОСОБА_4 та монтажника зв`язку-кабельника ОСОБА_5 , згідно яких встановлено, що посадовими особами не дотримано вимог правил безпеки під час проведення робіт з підвищеною небезпекою та вимог охорони праці щодо працівника ОСОБА_1 (а.с.54).

Таким чином, Управління Держпраці в Івано-Франківській області під час проведення перевірки дійшло до висновку, що позивач допустив до роботи вищевказаного працівника без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та не повідомив центральний орган виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, чим порушив вимоги частини 1, 3 статті 24 КЗпП України.

Згідно з частиною 2 статті 2 КЗпП України, працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою.

Відповідно до частини 1 статті 21 КЗпП України, трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов`язковим за підстав, наведених в частині першій статті 24 КЗпП України.

Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (частина третя статті 24 КЗпП України).

На виконання частини третьої статті 24 КЗпП України Кабінет Міністрів України прийняв постанову Про порядок повідомлення Державній фіскальній службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу № 413 від 17.06.2015 (далі - Постанова №413).

За правилом, визначеним Постановою №413 повідомлення про прийняття працівника на роботу подається власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом (особою) чи фізичною особою до територіальних органів Державної фіскальної служби за місцем обліку їх як платника єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за формою згідно з додатком до початку роботи працівника за укладеним трудовим договором.

Інформація, що міститься у повідомленні про прийняття працівника на роботу, вноситься до реєстру страхувальників та реєстру застрахованих осіб відповідно до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування".

Механізм накладення на суб`єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною другою статті 265 Кодексу законів про працю України та частинами 2-7 статті 53 Закону України Про зайнятість населення визначено постановою Кабінету Міністрів України Про затвердження Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення від 17.07.2013 за №509 (далі - Порядок №509).

Відповідно до пункту 2 Порядку №509 штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, начальниками управлінь і відділів Держпраці та їх заступниками (з питань, що належать до їх компетенції), начальниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками.

Штрафи можуть бути накладені, зокрема, на підставі акта про виявлення під час перевірки суб`єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, складеного посадовою особою Держпраці чи її територіального органу. Уповноважена посадова особа не пізніше ніж через 10 днів з дати складення акта приймає рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу. Справа розглядається у п`ятнадцятиденний строк з дня прийняття рішення про її розгляд (пункти 3, 4 Порядку №509). У разі надходження від суб`єкта господарювання або роботодавця, щодо якого порушено справу, обґрунтованого клопотання про відкладення її розгляду, строк розгляду справи може бути продовжений уповноваженою посадовою особою, але не більше ніж на 10 днів (пункт 5 Порядку №509). Згідно пунктом 6 Порядку №509 про розгляд справи уповноважені посадові особи письмово повідомляють суб`єктів господарювання та роботодавців не пізніше ніж за п`ять днів до дати розгляду рекомендованим листом чи телеграмою, телефаксом, телефонограмою або шляхом вручення повідомлення їх представникам, про що на копії повідомлення, яка залишається в уповноваженої посадової особи, що надіслала таке повідомлення, робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника. В пункту 7 Порядку №509 визначено, що справа розглядається за участю представника суб`єкта господарювання або роботодавця, щодо якого її порушено. Справу може бути розглянуто без участі такого представника у разі, коли його поінформовано відповідно до пункту 6 цього Порядку і від нього не надійшло обґрунтоване клопотання про відкладення її розгляду.

За результатами розгляду справи уповноважена посадова особа на підставі акта, зазначеного в пункті 3 цього Порядку, складає постанову про накладення штрафу (пункт 8 Порядку №509).

Частиною 1 статті 265 КЗпП України передбачено, що посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.

Абзацом 2 частини 2 статті 265 КЗпП України встановлено, що юридичні та фізичні особи-підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі: фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту) - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

За змістом частин 3, 4 статті 265 КЗпП України штрафи, накладення яких передбачено частиною другою цієї статті, є фінансовими санкціями і не належать до адміністративно-господарських санкцій, визначених главою 27 Господарського кодексу України.

Штрафи, зазначені у частині другій цієї статті, накладаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Судом встановлено, що постановою Калуського міськрайонного суду Івано-Франківській області від 15.11.2019, яка набрала законної сили 25.11.2019, провадження про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_4 за вчинення правопорушення, передбаченого ч.3 ст.41 КУпАП закрито у зв`язку з відсутністю в його діях події і складу адміністративного правопорушення.

Згідно висновків Калуського міськрайонного суду Івано-Франківській області, ОСОБА_1 не перебував у трудових відносинах із позивачем, оскільки жодних даних, які б підтверджували факт роботи ОСОБА_1 в ТзОВ Стрім-Нетворк , а саме - посада, посадові обов`язки, які він виконував, період роботи, систематичність отриманої заробітної плати тощо, матеріали справи не містять.

Таким чином, обставини встановленні вищезазначеній постанові, спростовують факт порушення позивачем статті 265 КЗпП.

Згідно частини 4 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Частиною 6 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують.

Слід зазначити, що частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України Про судоустрій і статус суддів встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статей 1 та 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Так, згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10.02.2010, заява 4909/04, відповідно до пункту 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі РуїсТоріха проти Іспанії від 09.12.1994, серія A, №303-A, пункт 29).

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України (пункт 1); обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії) (пункт 3); безсторонньо (пункт 4); добросовісно (пункт 5); з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації (пункт 7); пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія) (пункт 8); своєчасно, тобто протягом розумного строку (пункт 10).

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

При цьому в силу положень частини 2 статті 77 вказаного Кодексу, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач, як суб`єкт владних повноважень не обґрунтував обставини, на яких ґрунтуються його заперечення, а позивач довів ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, а тому позов підлягає до задоволення.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи те, що позовні вимоги підлягають задоволенню, суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління Держпраці в Івано-Франківській області на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2732,60 грн.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати постанову Управління Держпраці в Івано-Франківській області від 24.10.2019 за №ІФ1476/1668/АВ/П/ПТ/ТД-ФС про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління Держпраці в Івано-Франківській області (ЄДРПОУ 39784625, вул. Незалежності, 67, м. Івано-Франківськ, 76018) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Стрім-Нетворк" (ЄДРПОУ 38472702, вул. Каракая, 9, м. Калуш, Івано-Франківська область, 77304) сплачений судовий збір в сумі 2732 (дві тисячі сімсот тридцять дві) гривні 60 копійок.

Заходи забезпечення позову, вжитті згідно ухвали Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 04.02.2020, залишити в силі до набрання рішенням законної сили.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статтей 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції або через Івано-Франківський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя Шумей М.В.

Рішення суду складене в повному обсязі 27 липня 2020 р.