Ухвала

від 29.07.2020 по справі 340/1919/20

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про закриття провадження

29 липня 2020 року м. Кропивницький справа № 340/1919/20

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Жука Р.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомКомунальне некомерційне підприємство "Кіровоградський обласний спеціалізований будинок дитини нового типу Кіровоградської обласної ради" ( 25009, Кіровоградська область, м. Кропивницький, вул. Глинки, 46, код ЄДРПОУ - 23227427 ) в інтересах малолітнього ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 до третя особаДепартаменту надання адміністративних послуг Міської ради міста Кропивницького ( 25022, Кіровоградська область, м. Кропивницький, вул. Архітектора Паученка, 41/26, код ЄДРПОУ - 43399834 ) Управління з питань захисту прав дітей Міської ради міста Кропивницького ( 25022, Кіровоградська область, м. Кропивницький, вул. Велика Перспективна, 41, код ЄДРПОУ - 42215510 ) прозобов`язання здійснити реєстрацію місця проживання, -

ВСТАНОВИВ:

Комунальне некомерційне підприємство "Кіровоградський обласний спеціалізований будинок дитини нового типу Кіровоградської обласної ради" в інтересах малолітнього ОСОБА_1 звернулось до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить зобов`язати відділ реєстрації Департаменту надання адміністративних послуг Міської ради міста Кропивницького здійснити реєстрацію місця проживання малолітнього ОСОБА_1 у житловому приміщенні за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 22.06.2020 року відкрите спрощене позовне провадження у справі та вирішено здійснювати її розгляд без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.

Частиною 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Згідно з частиною 2 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.

З огляду на завершення 30-ти денного терміну для подання заяв по суті справи, суд вважав можливим розглянути та вирішити справу по суті за наявними у ній матеріалами.

Розглядаючи справу у спрощеному провадженні, суд дійшов висновку про необхідність закриття провадження у даній справі.

З матеріалів справи судом встановлено, що відповідно до витягу з рішення виконавчого комітету міської ради міста Кропивницького від 10 грудня 2019 року №718, малолітньому ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 , надано статус дитини-сироти.

Згідно довідки з місця проживання про склад сім`ї та реєстрацію комунального підприємства Житлово-експлуатаційна організація №3 №2431 від 07.06.2018 року та інформації Департаменту надання адміністративних послуг Міської ради міста Кропивницького № 469 від 10 березня 2020 р. відомо, що місце проживання матері малолітнього ОСОБА_1 , померлої громадянки ОСОБА_2 -, ІНФОРМАЦІЯ_3 , було зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 .

15.02.2018 року малолітній ОСОБА_1 влаштований до КНП "Кіровоградський обласний спеціалізований будинок дитини нового типу Кіровоградської обласної ради" 24.07.2018 року відповідно до витягу з рішення виконавчого комітету Міської ради міста Кропивницького №373 та функції опікуна покладені на ОСОБА_3 головного лікаря вищезазначеного підприємства.

Так, позивач як опікун 17.04.2020 року звернувся до відповідача з заявою про реєстрацію місця проживання малолітнього ОСОБА_1 у житловому приміщенні за адресою померлої матері громадянки ОСОБА_2 -, ІНФОРМАЦІЯ_3 , АДРЕСА_1 .

Листом від 22.05.2020 року №1179 відповідач повідомив, що ч.1 ст. 29 Цивільного кодексу України визначено, що місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово. При цьому, ч.3 ст.29 Цивільного кодексу України встановлено, що місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я, в якому вона проживає .

Враховуючи норми статті 29 Цивільного кодексу України та те, що мати малолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , реєстрація місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 можлива лише за адресою закладу охорони здоров`я, в якому вона проживає на сьогодні.

Суд, оцінивши повідомлені сторонами обставини, дослідивши надані матеріали, виходячи з системного аналізу положень чинного законодавства України зазначає наступне.

Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Згідно із частиною першою статті 2 КАС завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 4 КАС публічно-правовий спір - це спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

Також пунктом 7 частини першої статті 4 КАС визначено, що суб`єкт владних повноважень - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Таким чином, визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є наявність публічно-правового спору, тобто спору, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, який виник у зв`язку з виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій і вирішення якого безпосередньо не віднесено до юрисдикції інших судів.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 19 КАС юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою класифікації спору як публічно-правового. Однак сама по собі така участь не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим і відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб згідно з пунктом 10 частини другої статті 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) може бути способом захисту цивільних прав та інтересів.

Цивільний процесуальний кодекс України (далі - ЦПК) передбачає, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають, зокрема, з цивільних та сімейних правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства (частина перша статті 19).

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у приватноправових правовідносинах, а по-друге, спеціальний суб`єктний склад цього спору, у якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа.

Приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи особистого немайнового інтересу учасника таких відносин. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу конкретного суб`єкта, що підлягає захисту у спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

Отже, до справ адміністративної юрисдикції належать публічно-правові спори, які виникають, зокрема, з приводу виконання чи невиконання органом виконавчої влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою чи службовою особою або іншим суб`єктом публічно-владних управлінських функцій і не обумовлені порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу конкретного суб`єкта, що підлягає захисту у спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин.

Згідно з частиною четвертою статті 29 ЦК місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження начального закладу чи закладу охорони здоров`я, в якому вона проживає.

Відповідно до ст. 242 УК України, батьки (усиновлювачі) є законними представниками своїх малолітніх та неповнолітніх дітей. Опікун є законним представником малолітньої особи та фізичної особи, визнаної недієздатною. Законним представником у випадках, встановлених законом, може бути інша особа.

З матеріалів справи судом встановлено, що фактично існує спір про місце реєстрації та проживання малолітньої дитини та предметом перевірки у цій справі є правомірність та наявність підстав для скасування фактичного рішення про відмову щодо реєстрації місця проживання малолітнього ОСОБА_1 .

Суд вважає, що якщо особа стверджує про порушення її прав наслідками, що спричинені рішенням суб`єкта владних повноважень, яке вона вважає неправомірним, і такі наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних прав або інтересів цієї особи чи пов`язані з реалізацією нею майнових або особистих немайнових прав чи інтересів, то визнання незаконним вказаного рішення і його скасування є способом захисту відповідних цивільних прав та інтересів.

Спірні у цій справі правовідносини виникли з приводу реалізації та захисту ОСОБА_1 особистих немайнових прав та інтересів, гарантованих чинним законодавством.

Суду вважає, що оскаржуване рішення суб`єкта владних повноважень впливає насамперед, на особисті немайнові права позивача та дитини.

З огляду на викладене суд вважає, що позовні вимоги щодо визнання протиправною бездіяльності щодо відмови реєстрації місця проживання малолітнього ОСОБА_1 та зобов`язання вчинити таку реєстрацію повинні розглядатися в порядку, передбаченому ЦПК.

Аналогічний правовий висновок викладений Великою Палатою Верхового Суду у постанові від 19.02.2020 року у справі №640/109/19 (провадження №11-778апп19) .

Також, схожих висновків Велика Палата Верховного Суду дійшла, зокрема, у постановах від 16 травня 2018 року у справі № 337/2535/17 (провадження № 14-130цс18), від 13 червня 2018 року у справі № 500/6325/17 (провадження № 11-548апп18), від 23 жовтня 2019 року у справі № 352/536/17 (провадження № 11-113апп19) .

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно ч. 5, 6 ст. 13 Закону України Про судоустрій і статус суддів висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Крім того, у рішенні від 14 грудня 2011 року №19-рп/2011 Конституційний Суд України встановив, що положення ч. 2 ст. 55 Конституції України необхідно розуміти так, що конституційне право на оскарження в суді будь-яких рішень, дій чи бездіяльності всіх органів державної влади, місцевого самоврядування, посадових і службових осіб гарантовано кожному. Реалізація цього права забезпечується у відповідному виді судочинства і в порядку, визначеному процесуальним законом. Таким чином, конституційне право особи на звернення до суду кореспондується з її обов`язком дотримуватися встановлених процесуальним законом механізмів (процедур).

Європейський суд з прав людини, у рішенні справи Сокуренко і Стригун проти України зазначив, що суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися судом, встановленим законом у розумінні ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 р., яка гарантує право кожного на справедливий та публічний розгляд його справи впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Аналогічні правові висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах містить постанова Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 р. №336/2177/17 .

Відповідно до положень пункту 1 частини першої статті 238 КАС України, суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

За таких обставин, враховуючи вищенаведене, суд доходить висновку щодо неналежності розгляду даного спору в порядку адміністративного судочинства, у зв`язку з чим, провадження по даній справі підлягає закриттю, відповідно, клопотання представника відповідача - задоволенню.

При цьому, відповідно до положень статті 239 КАС України, суд роз`яснює позивачу, що даний спір належить до юрисдикції загального місцевого суду та підлягає вирішенню у порядку цивільного судочинства.

У разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Керуючись ст. ст. 2, 19, 238, 239, 242, 243, 248 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Закрити провадження у справі №340/1919/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейд Ла Грейн" до Комунальне некомерційне підприємство "Кіровоградський обласний спеціалізований будинок дитини нового типу Кіровоградської обласної ради" в інтересах малолітнього ОСОБА_1 до Департаменту надання адміністративних послуг Міської ради міста Кропивницького про вобов`язання здійснити реєстрацію місця проживання.

Роз`яснити позивачеві, що даний спір підсудний місцевому загальному суду в порядку цивільного судочинства, а також вказати на те, що повторне звернення тієї ж особи до адміністративного суду з таким самим адміністративним позовом, щодо якого постановлено ухвалу про закриття провадження, не допускається.

Ухвалу може бути оскаржено в порядку та в строки встановлені ст. 295, 297 КАС України, з урахуванням особливостей, встановлених п. 15.5 Розділу VII Перехідних Положень КАС України.

Ухвала набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 256 КАС України.

Повний текст ухвали складено та підписано 29 липня 2020 року.

Суддя

Кіровоградського окружного

адміністративного суду Р.В. Жук