Постанова

від 30.07.2020 по справі 824/608/19-а

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 824/608/19-а

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Дембіцький Павло Дмитрович

Суддя-доповідач - Моніч Б.С.

30 липня 2020 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Моніча Б.С.

суддів: Сапальової Т.В. Капустинського М.М. ,

за участю:

секретаря судового засідання: Черняк А.В.,

позивача, представників позивача та третьої особи,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Чернівецького окружного адміністративного суду від 13 травня 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Чернівецької міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Релігійна громада церкви "Еммануїл" Християн ОСОБА_2 Євангельської п`ятидесятників м.Чернівці про визнання протиправними та скасування рішень,

В С Т А Н О В И В :

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ, КОРОТКИЙ ЗМІСТ ВИМОГ

В червні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Виконавчого комітету Чернівецької міської ради, в якому просив визнати протиправним і скасувати п. 2 рішення № 297/9 від 17.05.2019 року виконавчого комітету Чернівецької міської ради VII скликання.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, посилається на те, що оспорюване рішення прийнято з порушенням процедури прийняття таких рішень, зокрема, Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", Закону України "Про звернення громадян", а також Положення "Про громадські слухання в місті Чернівцях.

ІІ. ЗМІСТ РІШЕНННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

Ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду від 13 травня 2020 року закрито провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Чернівецької міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Релігійна громада церкви "Еммануїл" Християн ОСОБА_2 Євангельської п`ятидесятників м. Чернівці, про визнання протиправними та скасування рішень.

Роз`яснено, що вирішення даного спору відноситься до цивільної юрисдикції.

ІІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Судом встановлено, що пунктом 2 рішення виконавчого комітету Чернівецької міської ради № 297/9 від 17.05.2019 року "Про розгляд звернень юридичних, фізичних осіб щодо оренди, позички нерухомого, рухомого майна та внесення змін до окремих пунктів рішень виконавчого комітету міської ради з цих питань" погоджено передачу в довгострокову оренду релігійній громаді церкви "Еммануїл" Християн ОСОБА_2 Євангельської п`ятидесятників м. Чернівці терміном на 10 років приміщення будівлі літ. А загальною площею 1198,6 кв.м ( прим, підвалу (XXVIII - XXIX), прим. (6-5), (6-17)-(6-19), (6-21), (6-24)- (6-26) 1 поверху, прим. (8-1)-(8-6) 2 поверху, прим. (22-2)-(22-4), (22-6)-(22-7) 3 поверху, прим. (22а-1)-(22а-9) 4 поверху) на вул. Кобилянської Ольги, 51, 53, з метою проведення релігійних обрядів та церемоній, за умови сплати в місцевий бюджет міста Чернівців внеску до цільового фонду соціально-економічного розвитку міста в місячний термін з моменту прийняття цього рішення (розрахунковий рахунок 15931024002 в Казначействі України (ЕАП), МФО 899998) у розмірі 407763 грн. (чотириста сім тисяч сімсот шістдесят три) грн. 72 коп., що складає 15% від розміру орендної плати загального терміну оренди, після чого укласти відповідний договір оренди нерухомого майна.

18.12.2019 керуючись пунктом 2 рішення виконавчого комітету Чернівецької міської ради № 297/9 від 17.05.2019 року "Про розгляд звернень юридичних, фізичних осіб щодо оренди, позички нерухомого, рухомого майна та внесення змін до окремих пунктів рішень виконавчого комітету міської ради з цих питань" між орендодавцем - Департаментом розвитку Чернівецької міської ради, який уповноважений Чернівецькою міською радою, діє від імені та в інтересах територіальної громади м. Чернівці та орендарем релігійною громадою церкви "Еммануїл" ОСОБА_3 п`ятидесятників м. Чернівці укладено договір оренди № 108/Д. Об`єктом оренди є приміщення будинку літ. А, розташованому за адресою: АДРЕСА_1 номер п`ятдесят три (№ АДРЕСА_2 ), а саме - в підвалі: XXVIII, XXIX, на першому поверсі: приміщення 6-5, 6-17-6-19, 6-21, 6-24-6-26, на другому поверсі: приміщення 8-1-8-6,Х, на третьому поверсі: приміщення 22-2-22-4, 22-6-22-7, IX, на четвертому поверсі: приміщення 22а-1-22а-8, загальна площа яких становить 1198,6 кв. м та складає 77/100 (сімдесят сім сотих) ідеальних часток нежитлових приміщень. Вказаний договір зареєстровано в реєстрі за № 2518. (т. 2 а. с. 79-87).

Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 18.12.2019 року за індексним номером витягу № 193624886 18.12.2019 року на підставі договору оренди № 108/Д нерухомого майна, серія та номер 2518, виданого 18.12.2019, внесено запис про державну реєстрацію права користування (найму (оренди)) будівлею або іншими капітальними спорудами, їх окремими частинами. Відповідно до якого релігійній громаді церкви "Еммануїл" Християн ОСОБА_2 Євангельської п`ятидесятників м. Чернівці переходить в оренду 77/100 (сімдесят сім сотих) ідеальних часток нежитлових приміщень, в житловому будинку літ. А, розташованому за адресою: АДРЕСА_1 номер п`ятдесят три (№ АДРЕСА_2 ), а саме - в підвалі: XXVIII, XXIX, на першому поверсі: приміщення 6-5, 6-17-6-19, 6-21, 6-24-6-26, на другому поверсі: приміщення 8-1-8-6,Х, на третьому поверсі: приміщення 22-2-22-4, 22-6-22-7, IX, на четвертому поверсі: приміщення 22а-1-22а-8, загальна площа яких становить 1198,6 кв.м. (т. 2 а с. 188-189).

Позивач, вважаючи, що виникнення спірних правовідносин зумовлено протиправними, на думку позивача, діями відповідача при вирішенні питання щодо передачі в довгострокову оренду релігійній громаді церкви "Еммануїл" Християн ОСОБА_2 Євангельської п`ятидесятників м. Чернівці приміщення будівлі літ. А, загальною площею 1198,6 кв.м. (прим. Підвалу (XXVIII-XXIX), прим. (6-5), (6-17)-(6-19), (6-24)-(6-26) 1 поверху, прим. (8-1)-(8-6) 2 поверху, прим. (22-2)-(22-4), (22-6)-(22-7) 3 поверху, прим. (22а-1)-(22а-9) 4 поверху) на вул. Кобилянської Ольги, 51, 53, звернувся до суду.

IV. ОЦІНКА СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

Закриваючи провадження по справі, суд першої інстанції виходив з того, що вказаний спір не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, оскільки у правовідносинах відсутній публічно - правовий спір в розумінні ст. 3 КАС України.

V. ДОВОДИ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ

Позивач, не погодившись з даною ухвалою суду, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати оскаржувану ухвалу та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач зазначає, що приймаючи зазначене рішення, суд першої інстанції дійшов до помилкових висновків, які призвели до неправильного вирішення справи, неповно з`ясував всі обставини справи, що мають значення при вирішенні спору, невірно застосував до спірних правовідносин вимоги процесуального права. Вказує, що у суду першої інстанції були відсутні підстави для закриття провадження по справі, оскільки дана справа є справою адміністративної юрисдикції.

Скаржник зазначив, що предметом позову є порушене право позивача на участь в місцевому самоврядуванні, порушене право позивача на належний розгляд його звернення, також вказує, що він не являється стороною договору оренди, укладеного на виконання оскаржуваного рішення, предметом позову не являються приватноправові відносини. Спір носить публічно-правовий, а не приватноправовий характер, оскільки він не обумовлений порушенням приватного права, дослідженню підлягають виключно владні управлінські дії та рішення органу місцевого самоврядування та їх відповідність нормам чинного законодавства, а не наявність спору про право.

VI. ОЦІНКА АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ

Апеляційний суд, перевіривши доводи апеляційної скарги, виходячи з меж апеляційного перегляду, визначених статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України), а також, надаючи оцінку правильності застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права у спірних правовідносинах, виходить з наступного.

Частиною другою ст. 55 Конституції України передбачено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Так, у п. 24 рішення від 20.07.2006 у справі "Сокуренко і Стригун проти України", Європейський суд з прав людини вказав, що фраза "судом встановленим законом" поширюється не лише на правову основу самого існування суду, але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність.

Крім того, Європейський суд з прав людини у рішенні від 12.10.1978 у справі "Занд проти Австрії" зазначив, що поняття суд, встановлений законом у ч. 1 ст. 6 Конвенції, передбачає усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів. З огляду на це не вважається судом, встановленим законом орган, котрий, не маючи юрисдикції, здійснює судовий розгляд на підставі практики, яка не передбачена законом.

Юрисдикцію та повноваження адміністративних судів, порядок здійснення судочинства в адміністративних судах визначає Кодекс адміністративного судочинства України.

Згідно з приписами ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 4 КАС України, адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, а публічно-правовий спір - це спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.

В свою чергу, суб`єкт владних повноважень - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: 1) спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження; 2) спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби; 3) спорах між суб`єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень; 4) спорах, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів; 5) за зверненням суб`єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб`єкту законом; 6) спорах щодо правовідносин, пов`язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму; 7) спорах фізичних чи юридичних осіб із розпорядником публічної інформації щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності у частині доступу до публічної інформації; 8) спорах щодо вилучення або примусового відчуження майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності; 9) спорах щодо оскарження рішень атестаційних, конкурсних, медико-соціальних експертних комісій та інших подібних органів, рішення яких є обов`язковими для органів державної влади, органів місцевого самоврядування, інших осіб; 10) спорах щодо формування складу державних органів, органів місцевого самоврядування, обрання, призначення, звільнення їх посадових осіб; 11) спорах фізичних чи юридичних осіб щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності замовника у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про особливості здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб оборони", за винятком спорів, пов`язаних із укладенням договору з переможцем переговорної процедури закупі›.

Наведеними положеннями процесуального закону окреслюється перелік повноважень адміністративного суду при вирішенні питання про правомірність рішень, дій чи бездіяльності осіб, яким делеговані повноваження зі здійснення владних (публічно-владних) управлінських функцій.

Таким чином, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні публічно-владних управлінських функцій, які він повинен виконувати саме в тих правовідносинах, у яких виник спір.

Слід звернути увагу, що публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий, однак, сама по собі участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

Під час визначення предметної юрисдикції справ, необхідно виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Водночас приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

Стаття 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до частини четвертої статті 11 ЦК у випадках, установлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування. Отже, рішення суб`єктів владних повноважень, до яких належать, зокрема, органи місцевого самоврядування, можуть бути підставами виникнення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 16 ЦК до способів захисту цивільних прав та інтересів належить, зокрема, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб (пункт 10 частини другої зазначеної статті).

З аналізу наведених норм права вбачається, що КАС регламентує порядок розгляду не всіх публічно-правових спорів, а лише тих, які виникають у результаті здійснення суб`єктом владних повноважень управлінських функцій і розгляд яких безпосередньо не віднесено до підсудності інших судів. Не поширюють свою дію ці положення на правові ситуації, що вимагають інших юрисдикційних форм захисту від стверджувальних порушень прав чи інтересів.

Крім того, неправильним є поширення юрисдикції адміністративних судів на той чи інший спір тільки тому, що відповідачем у справі є суб`єкт владних повноважень.

Визначальні ознаки приватноправових відносин - це юридична рівність та майнова самостійність їх учасників, наявність майнового чи немайнового особистого інтересу суб`єкта. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням приватного права (як правило майнового) певного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права призвели владні управлінські дії чи рішення суб`єкта владних повноважень.

Рішення суб`єкта владних повноважень, яке має ознаки ненормативного акта та вичерпує свою дію після його реалізації, може оспорюватися з точки зору його законності, а вимога про визнання рішення незаконним - розглядатися в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо за результатами реалізації рішення у відповідної особи виникло право цивільне й спірні правовідносини, на яких ґрунтується позов, мають приватноправовий характер. У такому випадку вимога про визнання рішення незаконним може розглядатися як спосіб захисту порушеного цивільного права за статтею 16 ЦК та пред`являтися до суду для розгляду в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо фактично підґрунтям і метою пред`явлення позовної вимоги про визнання рішення незаконним є оспорювання цивільного речового права, що виникло у певного суб`єкта в результаті та після реалізації рішення суб`єкта владних повноважень.

Отже, розгляду адміністративними судами підлягають спори, що мають в основі публічно-правовий характер, тобто випливають із владно-розпорядчих функцій або виконавчо-розпорядчої діяльності публічних органів. Якщо в результаті прийняття рішення особа набуває речового права, то спір стосується приватноправових відносин і підлягає розгляду в порядку цивільного чи господарського судочинства залежно від суб`єктного складу сторін спору.

З матеріалів справи вбачається, що предметом спору у цій справі є рішення виконавчого комітету Чернівецької міської ради про погодження передачі в довгострокову оренду релігійній громаді церкви "Еммануїл" Християн ОСОБА_2 Євангельської п`ятидесятників м.Чернівці терміном на десять років приміщення будівлі.

Отже, у справі, яка розглядається, позивач, заявляючи позовні вимоги про визнання протиправним та скасування пункту рішення виконавчого комітету Чернівецької міської ради, фактично оспорює набуте та зареєстроване право оренди третьої особи на приміщення будівлі, передану їй на підставі спірного рішення.

При цьому, позивач посилається на відсутність у цій справі спору про право, однак з установлених судом обставин справи вбачається, що міськрада не здійснювала владних управлінських функцій і не виступала у цих відносинах як суб`єкт владних повноважень.

Згідно зі статтею 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території.

Згідно з частиною першою статті 10 України "Про місцеве самоврядування в Україні" сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Згідно із частиною п`ятою статті 16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від імені та в інтересах територіальних громад права суб`єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Частиною 5 статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об`єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об`єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.

Вказане в сукупності свідчить про те, що орган місцевого самоврядування, приймаючи рішення про передачу майна в оренду діє не як суб`єкт владних повноважень, а як власник майна, котрим він, відповідно до Закону, має повноваження розпоряджатися.

Правовий висновок стосовно того, що захисту адміністративним судом підлягає фактично порушене право особи у публічно - правових відносинах з відповідачем і саме при здійсненні ним чітко визначених чинним законодавством владних управлінських функцій, що права та свободи, які не є індивідуально вираженими, не підлягають судовому захисту в порядку адміністративного судочинства, і відсутність порушеного права саме оскаржуваним рішенням суб`єкта владних повноважень є підставою для відмови у відкритті провадження у справі згідно із пунктом 1 частини 1 статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України, зроблено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 28.03.2018 року у справі № П/9901/370/18.

Крім того, Конституційний Суд України в пункті 4 мотивувальної частини Рішення від 16 квітня 2009 року № 7-рп/2009 (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) зазначив, що органи місцевого самоврядування, вирішуючи питання місцевого значення, представляючи спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, приймають нормативні та ненормативні акти. До ненормативних належать акти, які передбачають конкретні приписи, звернені до окремого суб`єкта чи юридичної особи, застосовуються одноразово і після реалізації вичерпують свою дію фактом їхнього виконання. У зв`язку з прийняттям цих рішень виникають правовідносини, пов`язані з реалізацією певних суб`єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, у тому числі отримання державного акта на право власності на земельну ділянку, укладення договору оренди землі.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що прийняте виконавчим комітетом Чернівецької міської ради, як суб`єктом владних повноважень рішення про передачу в довгострокову оренду релігійній громаді церкви "Еммануїл" Християн Віри Євангельської п`ятидесятників м. Чернівці (код ЄДРПОУ 38843862) терміном на десять років приміщення будівлі літ. А, загальною площею 1198,6 кв.м. (прим. Підвалу (XXVIII-XXIX), прим. (6-5), (6-17)-(6-19), (6-24)-(6-26) 1 поверху, прим. (8-1)-(8-6) 2 поверху, прим. (22-2)-(22-4), (22-6)-(22-7) 3 поверху, прим. (22а-1)-(22а-9) 4 поверху) на вул. Кобилянської Ольги, 51, 53, з метою проведення релігійних обрядів та церемоній є ненормативним актом органу місцевого самоврядування, який вичерпав свою дію внаслідок його виконання. Скасування такого акта не породжує наслідків для орендаря, оскільки у такої особи виникло право користування нежитловим приміщенням це право ґрунтується на правовстановлюючих документах (договір оренди). Відтак обраний позивачем спосіб захисту порушеного права (оскарження рішення суб`єкта владних повноважень про передачу релігійній громаді церкви "Еммануїл" Християн ОСОБА_2 Євангельської п`ятидесятників м. Чернівці в оренду на 10 років нежитлового приміщення) не забезпечує його реального захисту.

Враховуючи вищевикладене, у контексті обставин цієї справи та нормативного регулювання правовідносин, що склалися між учасниками спору, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що на даний спір не поширюється юрисдикція адміністративного суду, що виключає розгляд цієї справи за правилами КАС України, з чим погоджується колегія суддів.

Доводи апеляційної скарги позивача не спростовують висновки суду першої інстанції, викладені в оскаржуваній ухвалі та не можуть бути підставою для її скасування.

Також колегія суддів вважає звернути увагу й на те, що сама по собі передача майна в оренду не нівелює можливості подальшого розгляду петиції позивача у належний спосіб. Адже таке майно не вибуло з власності територіальної громади і у разі позитивного розгляду його петиції договір оренди може бути розірваний чи припинений.

Одночасно колегія суддів звертає увагу й на те, що у разі неналежного розгляду його петиції, позивач не позбавлений можливості захистити свої права, сформулювавши свої позовні вимоги таким чином, як це передбачено Кодексом адміністративного судочинства. Натомість, фактично сформульовані позивачем вимоги є такими, що втручаються в діяльність суб`єкта владних повноважень не під час здійснення ним владних управлінських функцій, а у його повноваження як власника майна.

На переконання колегії суддів, подача будь-якого звернення чи петиції не може перешкоджати праву власника майна (в даному випадку відповідачу) ним розпоряджатися.

VII. ВИСНОВКИ СУДУ

Відповідно до вимог ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що ухвала суду першої інстанції відповідає вимогам ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України, підстав для задоволення вимог апеляційної скарги позивача колегією суддів не встановлено.

Згідно з ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм процесуального права та підстав для його скасування не вбачається, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду без змін.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Чернівецького окружного адміністративного суду від 13 травня 2020 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі 31 липня 2020 року.

Головуючий Моніч Б.С. Судді Сапальова Т.В. Капустинський М.М.