Постанова

від 31.07.2020 по справі 520/7551/13-ц

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.07.2020 року м. Одеса

Єдиний унікальний номер справи № 520/7551/13-ц

Апеляційне провадження № 22-ц/813/2379/20

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого- Колеснікова Г.Я.(суддя-доповідач),

суддів - Вадовської Л.М.,Сєвєрової Є.С.,

розглянув у порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу представника Царюк Марії Зенонівни в інтересах товариства з обмеженою відповідальністю ОТП Факторинг Україна на ухвалу Київського районного суду м.Одеси від 29 січня 2019 року під головуванням судді Бескровного Я.В.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст скарги та ухвали суду.

Заочним рішенням Київського районного суду м. Одеси від 28 листопада 2013 року частково задоволено позовні вимоги ТОВ ОТП Факторинг Україна до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ ОТП Факторинг Україна заборгованість за кредитним договором від 24 лютого 2006 року у розмірі 2 683 026,70 гривень.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ТОВ ОТП Факторинг Україна заборгованість за кредитним договором від 28 серпня 2007 року у розмірі 1 243 574,28 гривень.

Стягнуто з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ТОВ ОТП Факторинг Україна судові витрати по 1720, 50 гривень з кожного.

Заочне рішення набрало чинності та знаходиться на примусовому виконанні у Другому Київському відділу державної виконавчої служби м. Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області.

У січні 2019 року представник ТОВ ОТП Факторинг Царюк М.З звернулась до суду зі скаргою на дії та бездіяльність головного державного виконавця Другого Київського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області Полякова О.Г.

Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 29 січня 2019 року скарга представника ТОВ ОТП Факторинг Україна на дії та бездіяльність головного державного виконавця повернута ТОВ ОТП Факторинг Україна з підстав п. 1 ч. 4 ст.185 ЦПК України - заява підписана особою, яка не мала права її підписувати.

Доводи апеляційної скарги.

В апеляційній скарзі представник ТОВ ОТП Факторинг Україна Царюк М.З. просить скасувати ухвалу суду та передати питання про розгляд скарги на дії та бездіяльність головного державного виконавця передати до суду першої інстанції.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції не враховано, що до скарги представника ОТП Факторинг Україна на дії державного виконавця додано копію належним чином засвідченої довіреності та засвідчену копію свідоцтва на право займатися адвокатською діяльністю та копію Статуту ТОВ ОТП Факторинг Україна .

Відзив на апеляційну скаргу до суду не надійшов.

Позиція апеляційного суду.

Справу розглянуто без виклику учасників справи в порядку, передбаченому ст.369 ЦПК України.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наведені в ній доводи, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Фактичні обставини справи встановлені судом.

За змістом пункту 1 ч. 4 ст. 185 ЦПК України заява повертається, коли вона не підписана або підписана особою, яка не має права її підписувати.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що скарга на дії та бездіяльність головного державного виконавця подана та підписана представницею ТОВ ОТП Факторинг Україна Царюк М.З., на підставі довіреності від 03 травня 2018 року, підписаної в.о. директора ТОВ ОТП Факторинг Україна Коршун А.В. відповідно наказу №93-В від 18 квітня 2018 року.

Цією довіреністю Царюк М. ОСОБА_3 була уповноважена бути представником ТОВ ОТП Факторинг Україна в усіх державних, в тому числі контролюючих і правоохоронних органах, в Національному Банку України, в суді, в адміністративному суді, господарському суді, в органах, що здійснюють виконання судових рішень /виконавче провадження/, в органах нотаріату, у відносинах з приватними нотаріусами.

Суду надані копії довіреності від 3 травня 2018 року, свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю ОСОБА_4 (серії НОМЕР_1 від 20 червня 2018 року), статуту ТОВ ОТП Факторинг України . (а. с. 140-161)

Тому суд першої інстанції повернув скаргу ТОВ ОТП Факторинг України , не допустивши його до суду апеляційної інстанції для оскарження ухвали суду від 29 січня 2019 року.

Щодо права на суд, доступ до суду та надмірний формалізм.

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру…

Розкривши поняття права на справедливий судовий розгляд в контексті права на доступ до суду, Європейський Суд з прав людини у своїй прецедентній практиці зазначає, що право на справедливий судовий розгляд, що гарантується пунктом 1 статті 6 Конвенції, має здійснюватися відповідно до норм закону, що передбачають наявність у сторін судового розгляду ефективного судового захисту з метою захисту їх цивільних прав (Beles and others v. the Czech Republic (Белеш та інші проти Чеської Республіки), п.49).

Кожен має право на судовий розгляд справи, що стосується його цивільних прав та обов`язків . Таким чином, у пункті 1 статті 6 представлено право на суд , разом із правом на доступ до суду , тобто правом звертатися до суду з цивільними скаргами, що складають єдине ціле (Golder v. the United Kingdom (Голдер проти Сполученого Королівства), п.36).

Право на суд та право на доступ до суду не є абсолютними. Права можуть бути обмежені, але лише таким способом та до такої міри, що не порушують зміст цих прав (Philis v. Greece (Філіс), п.59; De Geouffre de la Pradelle v. France (Де Жуфр де ла Прадель проти Франції), п.28, і Stanev v. Bulgaria (Станєв проти Болгарії) [ВП], п.229).

Європейський Суд в своїх рішеннях підкреслює, що право на доступ до суду повинно бути практичним та ефективним , а не теоретичним та ілюзорним . Для того, щоб право на доступ було ефективним, особа повинна мати реальну можливість оскаржити дію, що порушує його права (Bellet v. France (Белле проти Франції), п.п.36,38).

В той же час, за певних обставин справи практичний та ефективний характер цього права може бути порушено через суворе трактування процесуального правила - надмірний формалізм .

При цьому у практиці Суду закріплено, що надмірний формалізм може суперечити вимозі забезпечення практичного та ефективного права на доступ до суду згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції . Це зазвичай відбувається у випадку особливо вузького тлумачення процесуальної норми, що перешкоджає розгляду позову заявника по суті, із супутнім ризиком порушення його чи її права на ефективний судовий захист.

Розглядаючи питання щодо представництва за довіреністю Велика Палата Верховного Суду в постанові від 4 грудня 2019 року (справа №826/5500/18) підкреслила, що слід вважати підтвердженими повноваження представника юридичної особи на підставі завіреної ним копії довіреності, якщо право цього представника засвідчувати своїм підписом копії документів випливає зі змісту виданої йому довіреності та за відсутності у ній відповідного застереження на вчинення певної дії.

Велика Палата Верховного Суду наголосила на тому, що під час вирішення питання відповідності копії документа, що підтверджує повноваження представника юридичної особи вимогам закону, зокрема, при визнанні копії довіреності такою, що є засвідченою у визначеному законом порядку, слід уникати зайвого формалізму, як-от констатація відсутності в матеріалах заяви (скарги) копії посадової інструкції особи, яка засвідчила копію відповідного документа, відсутність у довіреності вказівки на повноваження представника на засвідчення копії довіреності тощо.

Велика Палата звернула увагу на те, що повернення заяв (скарг) за наявності процесуальної можливості пересвідчитись в існуванні у особи повноважень на представництво під час розгляду справи (скарги) ставить під загрозу дотримання у даному випадку завдань цивільного судочинства.

Повернувши скаргу представниці ТОВ ОТП Факторинг Україна на дії та бездіяльність головного державного виконавця на підставі п. 1 ч. 4 ст. 185 ЦПК України, суд першої інстанції, пославшись на те, що до довіреності представниці ТОВ ОТП Факторинг Україна , яка підписала скаргу на дії та бездіяльність головного державного виконавця, не додані наказ на підтвердження повноважень особи уповноваженої підписувати довіреності, а також, на те, що копію довіреності від 03 травня 2018 року, якою ОСОБА_4 уповноважена здійснювати дії від імені ТОВ ОТП Факторинг України , засвідчена самою ОСОБА_4 , суд першої інстанції не уникнув надмірного формалізму, на що звернуто увагу в постанові Великої Палати Верховного суду від 4 грудня 2019 року, і тим самим позбавив апелянта права доступу до суду апеляційної інстанції.

Беручи до уваги, що суд першої інстанції не виконав вимоги національного закону та пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод про право на справедливий судовий розгляд, що є складовою частиною верховенства права (Golder v. the United Kingdom (Голдер проти Сполученого Королівства), п.35), ухвала суду від 29 січня 2019 року підлягає скасуванню, а справа - направленню до суду першої інстанції для продовження розгляду за правилами цивільного судочинства - п.4 ст.379 ЦПК України.

Керуючись ст.ст.368,374,379,381-384 ЦПК України , апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу представника Царюк Марії Зенонівни в інтересах товариства з обмеженою відповідальністю ОТП Факторинг Україна задовольнити.

Ухвалу Київського районного суду м.Одеси від 29 січня 2019 року скасувати, справу передати до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 31 липня 2020 року.

Головуючий

Судді: