Постанова
від 22.07.2020 по справі 910/5090/19
ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" липня 2020 р. Справа№ 910/5090/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Гаврилюка О.М.

суддів: Пашкіної С.А.

Ткаченка Б.О.

секретар судового засідання - Нікітенко А.В.

за участю представників:

від позивача: адвокат Крутій С.В.

від відповідачів: 1) представник Дзюба І.Ю.

1) представник Мнацаканян С.А.

2) адвокат Яців О.Р.

від третіх осіб (відповідача): 1) представник Левадний Р.С.

2) не з`явились

від третіх осіб (позивача): 3) адвокат Мосюк М.М.

4) адвокат Крупка М.П.

розглянувши матеріали апеляційної скарги Міністерства культури, молоді та спорту України

на рішення Господарського суду міста Києва від 21.01.2020 (повний текст складено 30.01.2020)

у справі №910/5090/19 (суддя - Головіна К.І.)

за позовом Приватного акціонерного товариства "Одеська кіностудія"

до 1) Міністерства культури України

2) Публічного акціонерного товариства "Акціонерний банк "Укргазбанк"

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - 1) Фонд державного майна України;

2) Публічне акціонерне товариство "Національний депозитарій України"

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача -

3) Товариство з обмеженою відповідальністю "Медіа Коворкінг"

4) Товариство з обмеженою відповідальністю "Нова кіностудія"

про визнання права власності на акції, витребування акцій з чужого незаконного володіння, зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство "Одеська Кіностудія" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Міністерства культури України (далі - відповідач) про визнання права власності на 7 400 065 простих іменних акції, емітованих ПАТ "Одеська Кіностудія", витребування акцій з чужого незаконного володіння держави в особі суб`єкта управління державної власності - Міністерства культури України, зобов`язання ПАТ "АБ "Укргазбанк" списати з рахунку в цінних паперах Міністерства культури України 7 400 065 простих іменних акцій та перерахувати їх на рахунок ПАТ "Одеська Кіностудія", на підставі Закону України "Про акціонерні товариства", Закону України "Про депозитарну систему України", ст. 125 ЗК України, ст. 387 ЦК України.

Позов мотивований тим, що розпорядженням Кабінету Міністрів України від 10 червня 2005 року № 192-р "Про передачу до сфери управління Міністерства культури і туризму підприємств, установ та організацій" державне підприємство "Одеська кіностудія художніх фільмів" було передане до сфери управління Міністерства культури і туризму.

Відповідно до наказів ФДМ України від 27 грудня 2004 року № 3006 "Про участь Фонду державного майна України у закритому акціонерному товаристві "Одеська кіностудія" та від 22 листопада 2005 року № 3020 "Щодо участі Фонду державного майна України у закритому акціонерному товаристві "Одеська кіностудія", Фонд державного майна України виступив засновником ЗАТ "Одеська кіностудія", у статутному фонді якого йому належить 50% плюс одна акція. Згідно з наказом ФДМ України від 22 листопада 2005 року № 3020 "Про участь Фонду державного майна України у закритому акціонерному товаристві "Одеська кіностудія" розмір статутного фонду ЗАТ "Одеська кіностудія" складає 62 171 766 грн.

Відповідно до акту приймання-передачі від 21 листопада 2005 року Міністерство культури і туризму України передало Фонду державного майна України, а останній передав ЗАТ "Одеська кіностудія" цілісний майновий комплекс державного підприємства "Одеська кіностудія художніх фільмів", у складі якого перебував готель "Екран" (інвентарний номер 40а). При цьому розмір внеску ФДМУ до статутного фонду ПрАТ "Одеська кіностудія" склав 31 085 884, 00 грн., в тому числі і готель "Екран", оціночна вартість якого становить 7 400 065, 50 грн.

Разом з тим, рішеннями судів, що набрали законної сили, визнано невнесеною до статутного капіталу ПрАТ "Одеська кіностудія" частини внеску Фонду державного майна України у вигляді будівлі, яка значиться під порядковим номером 37 (інвентарний номер 40а), в якості готелю "Екран", оціночною вартістю 7 400 065,05 гривень. Тобто частина акцій емітованих ПрАТ "Одеська кіностудія" виявилися не оплаченими державою. Проте, незважаючи на наявність указаних судових рішень, на рахунку у цінних паперах Міністерства культури України, відкритому у депозитарній установі ПАТ "АБ "Укргазбанк" продовжують зберігатися акції в кількості 31 085 884 шт., до яких входить 7 400 065 шт. акцій, що зберігаються без законних на те підстав, оскільки вони є неоплаченими відповідачем.

За таких обставин позивач вважає, що відпали підстави для володіння відповідачем зазначеними акціями у кількості 7 400 065 шт., а тому вони мають бути повернуті ПрАТ "Одеська кіностудія" в порядку ст. 1212 ЦК України. При цьому право власника витребувати майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним, встановлено статтею 387 Цивільного кодексу України.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.01.2020 у справі № 910/5090/19 позов Приватного акціонерного товариства "Одеська кіностудія" до Міністерства культури України та Публічного акціонерного товариства "Акціонерний банк "Укргазбанк", за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Фонду державного майна України, Публічного акціонерного товариство "Національний депозитарій України" та третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Медіа Коворкінг", Товариства з обмеженою відповідальністю "Нова кіностудія" про визнання права власності на акції, витребування акцій з чужого незаконного володіння, зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково. Визнано за Приватним акціонерним товариством "Одеська кіностудія" право власності на 7 400 065 (сім мільйонів чотириста тисяч шістдесят п`ять) простих іменних акцій (форма акцій бездокументарна, номінальна вартість однієї акції 1,00 грн.), емітованих Приватним акціонерним товариством "Одеська кіностудія", які знаходяться на рахунку в цінних паперах № 300996-UА50009997, відкритому суб`єкту управління державної власності - Міністерству культури України в Публічному акціонерному товаристві "АБ "Укргазбанк". Витребувано з чужого незаконного володіння держави в особі суб`єкта управління державної власності - Міністерства культури України на користь Приватного акціонерного товариства "Одеська кіностудія" 7 400 065 (сім мільйонів чотириста тисяч шістдесят п`ять) простих іменних акцій (форма акцій бездокументарна, номінальна вартість однієї акції 1,00 грн.), емітованих Приватним акціонерним товариством "Одеська кіностудія", які знаходяться на рахунку в цінних паперах Міністерства культури України № 300996-UА50009997, відкритому в Публічному акціонерному товаристві "АБ "Укргазбанк", у кількості 7 400 065 штук. У решті позовних вимог - відмовлено. Стягнуто з Міністерства культури України на користь Приватного акціонерного товариства "Одеська кіностудія" судовий збір у сумі 222 001,95 грн.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням місцевого господарського суду, Міністерство культури, молоді та спорту України, звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить звільнити Міністерство культури, молоді та спорту України від сплати судового збору за подання до господарського суду даної апеляційної скарги, відкрити апеляційне провадження за даною скаргою, замінити відповідача у справі № 910/5090/19 Міністерство культури України його правонаступником - Мінітерством культури, молоді та спорту України (вул, Івана Франка, 19, м. Київ, 01030, код за ЄДРПОУ 43220275), скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 21.01.2020 у справі №910/5090/19 за позовом Приватного акціонерного товариства "Одеська кіностудія" до Міністерства культури України, Публічного акціонерного товариства "Акціонерний банк "Укргазбанк", треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Фонд державного майна України, Публічне акціонерне товариство "Національний депозитарій України", треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Медіа Коворкінг", Товариство з обмеженою відповідальністю "Нова кіностудія" про визнання права власності на акції, витребування акцій з чужого незаконного володіння, зобов`язання вчинити певні дії і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Згідно із витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу №910/5090/19 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - ОСОБА_1., судді: Кропивна Л.В.. Поляк О.І.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.03.2020 апеляційну скаргу Міністерства культури, молоді та спорту України на рішення Господарського суду міста Києва від 21.01.2020 у справі № 910/5090/19 залишено без руху. Роз`яснено Міністерству культури, молоді та спорту України, що протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали особа має право усунути недоліки, надавши суду апеляційної інстанції докази, що підтверджують сплату судового збору у встановленому законодавством розмірі.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.03.2020 задоволено заяву Міністерства культури, молоді та спорту України про заміну відповідача у справі на його правонаступника. Замінено відповідача у справі № 910/5090/19 Міністерства культури України на його правонаступника - Міністерства культури, молоді та спорту України (01030, м. Київ, вул. Івана Франка,19, ЄДРПОУ 43220275).

24.03.2020 через відділ автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від скаржника надійшло клопотання в якому просить встановити Міністерству культури, молоді та спорту України новий строк для усунення недоліків, зазначених в ухвалі Північного апеляційного господарського суду віл 02.03.2020 у справі № 910/5090/19, при поданні апеляційної скарги (щодо сплати судового збору за подання до господарського суду апеляційної скарги), відстрочити сплату судового збору Міністерством культури, молоді та спорту України до закінчення установленого постановою Кабінету Міністрів України №211 від 11.03.2020 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" на усій території України карантину.

Розпорядженням Північного апеляційного господарського суду № 09.1-07/177/20 від 27.04.2020 призначено проведення повторного автоматизованого розподілу справи, у зв`язку із рішенням Вищої ради правосуддя від 09.04.2020 про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Північного апеляційного господарського суду у відставку.

Згідно із повторним протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.04.2020 апеляційну скаргу Міністерства культури, молоді та спорту України передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді (судді-доповідача) Куксова В.В., судді Яковлєва М.Л., Шаптали Є.Ю.

Колегія суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Куксов В.В., судді: Шаптала Є.Ю., Яковлєв М.Л., з метою об`єктивного, повного та неупередженого розгляду справи, а також у зв`язку з необхідністю виключення обставин, які можуть поставити під сумнів неупередженості суддів у даній справі, заявила самовідвід.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.05.2020 у справі № 910/5090/19 заяву про самовідвід головуючого судді Куксова В.В., суддів: Шаптали Є.Ю., Яковлєва М.Л. від розгляду апеляційної скарги Міністерства культури, молоді та спорту України на рішення Господарського суду міста Києва від 21.01.2020 у справі № 910/5090/19 задоволено, матеріали справи № 910/5090/19 передано для здійснення визначення складу судової колегії автоматизованою системою у відповідності до положень ст. 32 Господарського процесуального кодексу України.

Розпорядженням Північного апеляційного господарського суду від 06.05.2020 у зв`язку із задоволенням заяви про самовідвід головуючого судді Куксова В.В., суддів: Шаптали Є.Ю., Яковлєва М.Л. від розгляду апеляційної скарги Міністерства культури, молоді та спорту України на рішення Господарського суду міста Києва від 21.01.2020 у справі № 910/5090/19 призначено повторний автоматизований розподіл зазначеної справи.

Відповідно до витягу із протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу № 910/5090/19 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Гаврилюк О.М., судді: Ткаченко Б.О., Майданевич А.Г

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.05.2020 відмовлено в задоволенні клопотання Міністерства культури, молоді та спорту України від 24.03.2020 про відстрочення чи розстрочення сплати судового збору, апеляційну скаргу Міністерства культури, молоді та спорту України на рішення Господарського суду міста Києва від 21.01.2020 у справі №910/5090/19 залишено без руху, запропоновано Міністерству культури, молоді та спорту України усунути встановлені при поданні апеляційної скарги недоліки та надано скаржнику строк на усунення недоліків апеляційної скарги.

Скаржник у встановлений ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.05.2020 у справі № 910/5090/19 строк усунув недоліки апеляційної скарги.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.07.2020 відкрито апеляційне провадження у справі № 910/5090/19 за апеляційною скаргою Міністерства культури, молоді та спорту України на рішення Господарського суду міста Києва від 21.01.2020 та призначено справу до розгляду у судовому засіданні 22.07.2020.

16.07.2020 від другого відповідача через відділ канцелярії суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому другий відповідач зазначив про те, що відповідно діючим Законом України "Про депозитарну систему України" не передбачено такої діяльності як "Зберігач", ліцензія Банку на здійснення депозитарної діяльності - "Зберігача цінних паперів", на виконання вимог Закону України "Про депозитарну систему України" була анульована, а на даний час останній здійснює свою діяльність частині, що стосується депозитарного обліку та обслуговування обігу цінних паперів на підставі Ліцензії Депозитарна діяльність депозитарної установи № 263236 серії АЕ від 28.08.2013, яка є у вільному доступі, тобто вказані обставини, підтверджують помилковість зазначення позивачем в позовній заяві того, що другий відповідач є саме "Зберігачем", що пояснює помилковість висування позовних вимог до банку саме як до зберігача, оскільки на момент виникнення правовідносин щодо цінних паперів (які є предметом спору) між банком та державою в особі Фонду державного майна України та Міністерством культури, молоді та спорту України), така депозитарна діяльність як "Зберігач" не існувала, та яку банк відповідно не здійснював, а відповідно жодні дії Банку в якості "Зберігача" не могли порушити прав, в тому числі і позивача. Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 19.07.2017 № 496-р здійснено передачу Міністерству культури України повноважень з управління корпоративними правами держави щодо Приватного акціонерного товариства "Одеська кіностудія". Також на виконання розпорядження між Фондом державного майна України та Міністерством культури України складено акт приймання-передавання № 42 від 22.08.2017, згідно із якого Фонд державного майна України передав, а Міністерство культури України прийняв пакет акцій Приватного акціонерного товариства "Одеська кіностудія" у розмірі 50%+1 акція статутного капіталу, у кількості 31 085 88 шт., номінальною вартістю однієї акції 1 гривня на загальну вартість 31 085 884,00 грн. Проведення в межах однієї депозитарної установи депозитарної операції, пов`язаної з передачею повноважень з управління цінними паперами, що обліковуються депозитарній установі на рахунку в цінних паперах держави, від одного суб`єкта управління до іншого, здійснюється за розпорядженням нового суб`єкта управління на підставі копії документа, що підтверджує передачу повноважень з управління цінними паперами до нового суб`єкта управління. Така депозитарна операція належить до адміністративних операцій депозитарної установи. Для проведення Банком облікової операції "Списання", яка міститься в п. 4 прохальної частини позовної заяви, з урахуванням вимог п.п. 9 п. 1 Глави 2 Розділу V Положення № 735, необхідним буде зобов`язати Міністерство культури України, як керуючого рахунком в цінних паперах № 300996-UA50009997 відкритого на ім`я Держави в Банку, направити Банку відповідне розпорядження щодо списання цінних паперів, тобто такі дії можуть бути реалізовані Банком в добровільному порядку за розпорядженням Міністерства культури України, як керуючим рахунком в цінних паперах, та без ухвалення судом рішення щодо покладення примусового обов`язку на Банк, однак за відсутності допущення Банком жодних порушень прав позивача, позивач висунув вимогу про покладання на банк обов`язку щодо вчинення дій, порядок вчинення яких визначений Положенням № 735.

Розпорядженням Північного апеляційного господарського суду у зв`язку із перебуванням судді Майданевича А.Г. з 13.07.2020 по 26.07.2020 у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями.

Відповідно до витягу із протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.07.2020 справу № 910/5090/19 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Гаврилюк О.М., судді: Пашкіна С.А., Ткаченко Б.О.

21.07.2020 від позивача через відділ канцелярії суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому зазначено про те, що до передачі майна ДП "Одеської кіностудії художніх фільмів" відповідач був балансоутримувачем цілісного майнового комплексу ДП "Одеська кіностудія художніх фільмів", що підтверджується Розпорядженням Кабінетом Міністрів України від 10.06.2005 № 192-р "Про передачу до сфери управління Міністерства культури і туризму підприємств, установ та організацій" та актом приймання-передачі цілісного майнового комплексу державного підприємства "Одеська кіностудія художніх фільмів" до статутного фонду Закритого акціонерного товариства "Одеська кіностудія" від 21.11.2005. Передача майна від відповідача Фонду державного майна України і до статутного фонду ЗАТ "Одеська кіностудія" відбувалась одночасно, згідно із трьохстороннім актом приймання-передачі цілісного майнового комплексу. Право голови правління довіреності представляти інтереси Товариства та вчиняти від його імені юридичні дії в межах компетенції, визначеної Статутом закріплене п. 12.9.4 Статуту Товариства. Голова Правління має право підписувати довіреності, договори та інші документи від імені Товариства, рішення про укладання (видачу) яких прийнято уповноваженим органом Товариства в межах його компетенції відповідно до положень Статуту (п. 12.9.8 Статуту). Позивач вказує, що за його рахунок відповідач безпідставно набув майнових прав власника позивача. Випустивши 7 400 065 акцій позивача створив цінність (майно), яке передав відповідачу і вартість якого була оплачена останнім, тобто 7 400 065 акцій емітовані позивачем для набуття на них права власності відповідачем після здійснення відповідної їх оплати, що не було зроблено.

21.07.2020 від ТОВ "Нова Кіностудія" та ТОВ "Медіа Коворкіг" через відділ канцелярії суду надійшли відзиви на апеляційну скаргу, які за своїм змістом є ідентичними відзиву на апеляційну скаргу позивача, та у яких ТОВ "Нова Кіностудія" та ТОВ "Медіа Коворкіг" просять рішення Господарського суду міста Києва від 21.01.2020 у справі № 910/5090/19 залишити без змін, вимоги апеляційної скарги без задоволення.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.07.2020 прийнято справу № 910/5090/19 за апеляційною скаргою Міністерства культури, молоді та спорту України на рішення Господарського суду міста Києва від 21.01.2020 у складі колегії суддів: головуючий суддя - Гаврилюк О.М., судді: Пашкіна С.А., Ткаченко Б.О.

Представник позивача у судовому засіданні 22.07.2020 заперечив проти доводів апеляційної скарги, просив рішення Господарського суду міста Києва від 21.01.2020 у справі № 910/5090/19 залишити без змін.

Представники першого відповідача у судовому засіданні 22.07.2020 підтримали вимоги апеляційної скарги, просили скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 21.01.2020 у справі № 910/5090/19 та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Представник другого відповідача у судовому засіданні 22.07.2020 надає додаткові пояснення по суті спору, просить залишити рішення Господарського суду міста Києва від 21.01.2020 у справі № 910/5090/19 в частині розгляду позовних вимог заявлених до АБ "Укргазбанк" без змін.

Представник Фонду державного майна України у судовому засіданні 22.07.2020 підтримав вимоги апеляційної скарги, просив рішення Господарського суду міста Києва від 21.01.2020 скасувати, вимоги апеляційної скарги задовольнити.

Представники ТОВ "Нова Кіностудія" та ТОВ "Медіа Коворкіг" у судовому засіданні 22.07.2020 надали додаткові пояснення по суті спору, просять рішення Господарського суду міста Києва від 21.01.2020 у справі № 910/5090/19 залишити без змін, вимоги апеляційної скарги без задоволення.

Згідно із ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи апеляційної скарги, відзивів на апеляційну скаргу, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин даної господарської справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, встановила наступне.

Порядок створення, діяльності, припинення, виділу акціонерних товариств, їх правовий статус, права та обов`язки акціонерів регулюється Законом України "Про акціонерні товариства".

Відповідно до ст. 9 цього Закону засновниками акціонерного товариства визнаються держава в особі органу, уповноваженого управляти державним майном, територіальна громада в особі органу, уповноваженого управляти комунальним майном, а також фізичні та/або юридичні особи, що прийняли рішення про його заснування.

Засновниками акціонерного товариства можуть бути одна, дві чи більше осіб.

Засновниками може укладатися засновницький договір, у якому визначаються порядок провадження спільної діяльності щодо створення акціонерного товариства, кількість, тип і клас акцій, що підлягають придбанню кожним засновником, номінальна вартість і вартість придбання цих акцій, строк і форма оплати вартості акцій, строк дії договору. Для створення акціонерного товариства засновники повинні провести закрите (приватне) розміщення його акцій, установчі збори та здійснити державну реєстрацію акціонерного товариства.

Засновницький договір не є установчим документом товариства і діє до дати реєстрації Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку звіту про результати закритого (приватного) розміщення акцій.

Засновницький договір укладається в письмовій формі. Якщо товариство створюється за участю фізичних осіб, їх підписи на засновницькому договорі підлягають нотаріальному засвідченню.

У разі заснування акціонерного товариства його акції підлягають розміщенню виключно серед його засновників шляхом приватного розміщення. Публічне розміщення акцій товариства може здійснюватися після отримання свідоцтва про реєстрацію першого випуску акцій.

Особливості створення акціонерного товариства шляхом злиття, поділу, виділу чи перетворення підприємницького (підприємницьких) товариств, державного (державних) та комунального (комунальних) підприємств у акціонерне товариство визначаються Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку, а за участю державних та (чи) комунальних підприємств - Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку за погодженням з Фондом державного майна України.

Створення акціонерного товариства здійснюється за такими етапами:

1) прийняття зборами засновників рішення про створення акціонерного товариства та про закрите (приватне) розміщення акцій;

2) подання заяви та всіх необхідних документів на реєстрацію випуску акцій до Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку;

3) реєстрація Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку випуску акцій та видача тимчасового свідоцтва про реєстрацію випуску акцій;

4) присвоєння акціям міжнародного ідентифікаційного номера цінних паперів;

5) укладення з Центральним депозитарієм цінних паперів договору про обслуговування емісії акцій;

6) закрите (приватне) розміщення акцій серед засновників товариства;

7) оплата засновниками повної вартості акцій;

8) затвердження установчими зборами товариства результатів закритого (приватного) розміщення акцій серед засновників товариства, затвердження статуту товариства, а також прийняття інших рішень, передбачених законом;

9) реєстрація товариства в органах державної реєстрації;

10) подання Національній комісії з цінних паперів та фондового ринку звіту про результати закритого (приватного) розміщення акцій;

11) реєстрація Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку звіту про результати закритого (приватного) розміщення акцій;

12) отримання свідоцтва про реєстрацію випуску акцій;

13) видача засновникам товариства документів, що підтверджують право власності на акції.

Як вбачається із матеріалів справи та вірно встановлено господарським судом першої інстанції, Законом України "Про загальнодержавну програму розвитку національної кіноіндустрії на 2003-2007 роки" від 25.12.2002 № 361-IV була затверджена Загальнодержавна програма розвитку національної кіноіндустрії на 2003-2007 роки. Розділом VI вказаної Загальнодержавної програми Кабінету Міністрів України рекомендовано в установленому порядку вирішити питання про утворення на базі Одеської кіностудії художніх фільмів акціонерної компанії за участю держави із збереженням основного профілю її діяльності.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 10.06.2005 № 192-р "Про передачу до сфери управління Міністерства культури і туризму підприємств, установ та організацій" до сфери управління Міністерства культури і туризму було передане Державне підприємство "Одеська кіностудія художніх фільмів".

Відповідно до наказів Фонду державного майна України від 27.12.2004 № 3006 "Про участь Фонду державного майна України у закритому акціонерному товаристві "Одеська кіностудія" та від 22 листопада 2005 року № 3020 "Щодо участі Фонду державного майна України у закритому акціонерному товаристві "Одеська кіностудія", Фонд державного майна України виступив засновником ЗАТ "Одеська кіностудія", у статутному фонді якого Фонду належало 50% плюс одна акція.

Засновниками - Фондом державного майна України та ТОВ "Нова кіностудія" був укладений договір про створення товариства та підписаний протокол рішення про випуск акцій товариства. Таким чином, у процесі приватизації Державного підприємства "Одеська кіностудія художніх фільмів" було створене Закрите акціонерне товариство "Одеська кіностудія" (в подальшому перейменоване в Приватне акціонерне товариство "Одеська кіностудія"). Розмір статутного фонду ЗАТ "Одеська кіностудія" склав 62 171 766 грн.

Відповідно до акту приймання-передачі від 21 листопада 2005 року Міністерство культури і туризму України передало Фонду державного майна України, який, у свою чергу, передав ЗАТ "Одеська кіностудія" цілісний майновий комплекс державного підприємства "Одеська кіностудія художніх фільмів", у складі якого перебував готель "Екран" (інвентарний номер 40а). Оціночна вартість готелю становить 7 400 065.05 грн, що підтверджується наявним у матеріалах справи додатком до вказаного акту (позиція № 37, графа "Будівлі"). А розмір внеску Фонду державного майна України до статутного фонду Приватного акціонерного товариства "Одеська кіностудія" склав 31 085 884,00 грн., до якого увійшов і готель "Екран", вартість якого становить 7 400 065,05 грн.

Згідно із розпорядженням Кабінету Міністрів України від 19.07.2017 № 496 "Питання управління приватним акціонерним товариством "Одеська кіностудія" повноваження з управління корпоративними правами держави щодо Приватного акціонерного товариства "Одеська кіностудія" були передані Міністерству культури України. Згідно з пунктом 2 вказаного розпорядження Фонд державного майна України зобов`язано здійснити передачу в управління Міністерства культури України пакета акцій, що належить державі у статутному капіталі приватного акціонерного товариства "Одеська кіностудія".

На виконання вказаного розпорядження між Фондом державного майна України та Міністерством культури України був складений акт приймання-передавання № 42 від 22.08.2017, згідно з яким Фонд передав Міністерству культури України пакет акцій ПрАТ "Одеська кіностудія" у розмірі 50%+1 акція статутного капіталу, у кількості 31 085 884 шт., номінальною вартістю 1 (одна) гривня на загальну вартість 31 085 884,00 грн. У тому числі була передана і частина акцій в кількості 7 400 065 акцій.

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що постановою окружного адміністративного суду м. Києва від 14.05.2012 у справі № 2а-17235/11/2670 за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 до Фонду державного майна України, Міністерства культури і туризму України, треті особи: ПрАТ "Одеська кіностудія", Одеська міська рада, зміненою постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 19.12.2012, було визнано протиправними дії Міністерства культури і туризму України та Фонду державного майна України стосовно передачі до статутного фонду Закритого акціонерного товариства "Одеська кіностудія" будівлі гуртожитку, яка у позиції 37 акту приймання-передачі цілісного майнового комплексу Державного підприємства "Одеська кіностудія художніх фільмів" до статутного фонду ЗАТ "Одеська кіностудія" від 21.11.2005 значиться як готель "Екран" (інвентарний номер 40а) оціночною вартістю 7 400 065,05 грн.

Крім того, рішенням апеляційного суду Одеської області від 21.04.2016, залишеним без змін постановою Верховного Суду від 06.03.2018, у справі № 522/8089/14 за позовом ОСОБА_4 до Фонду державного майна України, Міністерства культури України, ПрАТ "Одеська кіностудія" визнано недійсними накази Фонду державного майна України № 3020 від 22.11.2005 та № 3006 від 27.12.2004 в частині включення вартості гуртожитку до статутного фонду ЗАТ "Одеська кіностудія"; виключено з акту приймання-передачі цілісного майнового комплексуДГТ "Одеська кіностудія художніх фільмів" до статутного фонду ЗАТ "Одеська кіностудія" від 21.11.2005 з описом майна будівлю гуртожитку, яка значиться під порядковим номером 37 (інвентарний номер 40а) в якості готелю "Екран", оціночною вартістю 7 400 065,05 гривень; виключено із статутного капіталу ПрАТ "Одеська Кіностудія" вартість будівлі гуртожитку, яка значиться під порядковим номером 37 (інвентарний номер 40а) в якості готелю "Екран", оціночною вартістю 7 400 065,05 гривень.

Отже, частину внеску Фонду державного майна України у вигляді будівлі, яка значиться під порядковим номером 37 (інвентарний номер 40а) в якості готелю "Екран", оціночною вартістю 7 400 065,05 гривень, наведеними судовими рішеннями, які набрали законної сили, було визнано невнесеною до статутного капіталу Приватного акціонерного товариства "Одеська Кіностудія".

З метою знайдення шляхів вирішення проблемного питання, яке виникло внаслідок визнання протиправними дій Міністерства культури України та Фонду державного майна України стосовно передачі до статутного капіталу ЗАТ "Одеська кіностудія" будівлі гуртожитку "Екран" та визнання недійсними наказів Фонду державного майна України № 3020 від 22.11.2005 та № 3006 від 27.12.2004 в частині включення гуртожитку до статутного фонду ЗАТ "Одеська кіностудія" та виключенням із статутного капіталу Товариства вартості будівлі гуртожитку "Екран", оціночною вартістю 7 400 065,05 грн, позивач звернувся до Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку (далі - НКЦПФР) із заявою про надання роз`яснень щодо виконання вимог закону про розмір статутного капіталу та розподілу акцій від 16.08.2017 вих. № 195.

Також матеріали справи свідчать, що Міністерство культури України 21.05.2019 звернулось до Фонду державного майна України з листом № 1473/11-3/14-19 "Щодо врегулювання ситуації у зв`язку з визнанням незаконною передачі майна до статутного капіталу ПрАТ "Одеська кіностудія".

Проте, питання щодо визначення розміру статутного капіталу товариства та розподілу акцій за обставин, що склалися, на час розгляду справи залишилось не вирішеними. Згідно з відповіддю НКЦПФР від 18.09.2017 № 12/04/18569, наданої позивачу, копія якого міститься в матеріалах справи, товариству було запропоновано представити до комісії копію відповідного судового рішення про зобов`язання вчинити дії щодо реєстрації випуску акцій у зв`язку зі зменшенням статутного капіталу товариства або документи, необхідні для реєстрації випуску акцій, у зв`язку із зменшенням статутного капіталу шляхом зменшення номінальної вартості акцій.

Звертаючись до суду з даним позовом, ПрАТ "Одеська кіностудія" зазначає, що інтерес позивача полягає у відновленні його майнових прав на акції у кількості 7 400 065 шт., які він створив і які мають бути закріплені саме за ним в силу положень статті 69-2 Закону України "Про акціонерні товариства" на праві власності. Позивач вважає, що за наявності судових рішень щодо протиправності дій та рішень Фонду держмайна і Мінкульту відповідач безпідставно набув частину майнових прав власника за рахунок позивача без здійснення відповідної оплати їх вартості.

Однак, колегія суддів апеляційного господарського суду не погоджується із висновком господарського суду першої інстанції щодо часткового задоволення позовних вимог, враховуючи наступне.

Міністерство було балансоутримувачем цілісного майнового комплексу Державного підприємства "Одеська кіностудія художніх фільмів" 10.06.2005 по 21.11.2005. До моменту передачі вказаного цілісного майнового комплексу Фонду державного майна України, що підтверджується актом приймання-передачі цілісного майнового комплексу Державного підприємства "Одеська кіностудія художніх фільмів" до статутного фонду Закритого акціонерного товариства "Одеська кіностудія" від 21.11.2005, на який посилається також і позивач.

У зазначеному акті визначено послідовність передання цілісного майнового комплексу, а саме: Міністерство культури і туризму України передає Фонду державного майна України; Фонд державного майна України приймає та передає Закритому акціонерному товариству "Одеська кіностудія" на виконання зобов`язань Фонду державного майна України щодо оплати акцій, передбачених договором про створення Закритого акціонерного товариства "Одеська кіностудія" від 27.12.2004 із змінами; Закрите акціонерне товариство "Одеська кіностудія художніх фільмів" приймає у власність, як вклад до статутного фонду, цілісний майновий комплекс Державного підприємства "Одеська кіностудія художніх фільмів".

21.02.2005 Господарський суд міста Києва прийняв рішення, залишене без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 29.03.2005, Вищого господарського суду України від 14.06.2005 та Верховного Суду України від 27.09.2005, яким задовольнив позовні вимоги у повному обсязі: зобов`язав Фонд державного майна України передати цілісний майновий комплекс державного підприємства до статутного фонду Закритого акціонерного товариства "Одеська кіностудія художніх фільмів" та підписати акт приймання-передачі вказаного цілісного майнового комплексу з ТОВ "Нова кіностудія", підписати Статут закритого товариства.

Засновниками, а саме Фондом державного майна України ТОВ "Нова кіностудія" укладено договір про створення Товариства від 27.12.2004.

Частина 2 ст. 10 Закону України "Про акціонерні товариства" встановлює, що на установчих зборах акціонерного товариства вирішуються питання про затвердження оцінки майна, що вноситься засновниками в рахунок оплати акцій товариства. Тобто, це підтверджує те, що тоді як здійснювалось оплата акцій засновником - Фондом державного майна України, рішення про затвердження оцінки майна, що вносилось даним засновником в рахунок оплати акцій товариства приймалось усіма акціонерами.

Згідно із зазначеним засновницьким договором (зі змінами) та Статутом статутний капітал Товариства становить 62 171 766 грн. відповідна й кількість акцій.

При створенні Товариства Фонд державного майна України оплатив акції в сумі 31 085 884 грн., або 31 085 884 акцій, ТОВ "Нова кіностудія" оплатило акції в сумі 31 085 884 грн.

У складі цілісного майнового комплексу Державного підприємства "Одеська кіностудія художніх фільмів", також є будівля готелю (гуртожитку) "Екран", який розміщується за адресою: м. Одеса, Французький бульвар, 33-А, оціночною вартістю 7 400 065,00 грн.

Враховуючи, що засновницький договір є специфічним видом правочинів, до нього застосовуються загальні положення Цивільного кодексу України щодо рядку укладання, виконання та розірвання договорів.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно із ч. 1 ст. 193 ЦК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення, що передбачено статтею 631 ЦК України, а відповідно до ч. 4 цієї ж статті закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Господарське зобов`язання припиняється: виконанням, проведеним належним чином; зарахування зустрічної однорідної вимоги або страхового зобов`язання; у разі поєднання управненої та зобов`язаної сторін в одній особі; за згодою сторін; через неможливість виконання та інших випадках, передбачених ГК України або іншими законами, відповідно до частини першої статті 202 ГК України.

Статтею 511 ЦК України передбачено, що зобов`язання не створює обов`язку для третьої особи. У випадках, встановлених договором, зобов`язання може породжувати для третьої особи права щодо боржника та (або) кредитора.

Рішенням судів першої інстанції та апеляційної інстанції у справі № 2а-17235/11/2670, на які посилається позивач у позовній заяві, встановлено, що станом на час виникнення спірних правовідносин існували законодавчо визначені обмеження щодо включення Фондом державного майна України приміщення гуртожитку до статутного капіталу ЗАТ "Одеська кіностудія". Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 140.5.2012 та постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 19.12.2012 у справі № 2а-17235/11/2670 визнано протиправними дії стосовно передачі до статутного фонду ЗАТ "Одеська кіностудія" будівлі гуртожитку "Екран", які вчинялись Фондом державного майна України.

Також рішеннями судів апеляційної та касаційної інстанцій у справі № 522/8089/14, на які посилається позивач у позовній заяві, визнано недійсними накази Фонд державного майна України від 27.12.2004 № 3006 та від 22.11.2005 частині формування статутного капіталу гуртожитком "Екран".

Відповідно до п. 1 наказу Фонду державного майна України від 27.12.2004 № 3006 та наказу від 2.11.2005 № 3020, які у позовній заяві згадує позивач, саме Фонд державного майна України виступив засновником ЗАТ "Одеська кіностудія"

Згідно із п.п. "г" п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про управління об`єктами державної власності" Фонд державного майна України відповідно до законодавства приймає рішення про передачу до статутного капіталу господарських організацій об`єктів державної власності (приймав рішення щодо внесення цілісного майнового комплексу Державного підприємства "Одеська кіностудія художніх фільмів" в статутний фонд Товариства та виступив засновником ЗАТ "Одеська кіностудія").

Як вже зазначалось, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 19.07.2017 № 496 "Питання управління приватним акціонерним товариством "Одеська кіностудія" та акту приймання-передачі від 22.10.2017 № 42, Міністерство культури України набуло статусу уповноваженого органу управління корпоративними правами, що належать державі у статутному капіталі Товариства.

Тобто, з 2005 по 2017 рік органом уповноваженим управляти і розпоряджатись державним майном та уповноваженим органом управління корпоративними правами, що належать державі у статутному капіталі Товариства був Фонд державного майна України.

Враховуючи викладене, саме Фондом державного майна України не виконано зобов`язання, відповідно до укладеного Засновницького договору належним чином, положення якого в свою чергу не породжують для третьої особи договору - Міністерства права щодо боржника й дане зобов`язання не створює обов`язку для цієї третьої особи. Це в свою чергу не може бути вимогою позивача до Міністерства щодо невнесення в статутний фонд створеного підприємства (при створенні Товариства) державою в особі Фонду державного майна України будівлі готелю (гуртожитку) "Екран" оціночною вартістю 7 400 065,05 грн., або 7 400 065 акцій - оплати акцій засновником Фондом державного майна України та є безпідставною.

Також колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає наступне.

Як вказує позивач, оскільки визнано недійсними накази Фонду державного майна України від 27.12.2004 № 3006 та від 22.11.2005 № 3020 в частині формування статутного капіталу гуртожитком "Екран", вказані документи неможливо сприймати в якості правових підстав набуття Міністерством акцій в кількості 7 400 065 штук, що є підставою для їх повернення позивачу у порядку статті 1212 ЦК України.

Так, згідно із ч. 1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно.

Натомість у даному випадку відсутня особа за рахунок якої (потерпілого) інша особа набула майно або зберегла його у себе та таке майно ніколи не перебувало у її власності, положення вказаної норми законодавства не може бути застосовано у даному випадку.

Верховним Судом України 01.08.2016 було прийнято "Висновки Верховного Суду України", викладені в постановах, прийнятих за результатом розгляду справ із підстав, передбачених п.п. 1, 2, 4 ч. 1 ст. 355 ЦПК України, за І півріччя 2016р.", у якому, а саме у п. 1.2.5 встановлено про те, що за змістом цієї статті безпідставно набутим є майно, набуте особою або збережене нею у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави. Зазначена норма закону застосовується лише в тих випадках, коли безпідставне збагачення однієї особи за рахунок іншої не може бути усунуте за допомогою інших, спеціальних способів захисту. Зокрема, в разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень ч. 1 ст. 1212 ЦК України, у тому числі й щодо зобов`язання повернути майно потерпілому.

Чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання грошей)

Майно не може вважатись набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулось в не забороненій цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення учасниками відповідних правовідносин у майбутньому породження певних цивільних прав та обов`язків, зокрема, внаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, прямо передбачених ч. 2 ст. 11 ЦК України.

Якщо поведінка набувача, потерпілого не свідчить про існування та виконання договірного зобов`язання, то у разі виникнення між ними спору щодо повернення майна, я знаходиться у набувача, на спірні правовідносини поширюються положення ст. 1212 ЦК України (постанова Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 23.03.2016 у справі № 6-2978цс15).

У п. 2.4 Огляду судової практики розгляду Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду, справ у спорах щодо права власності від 01.12.2018 Верховний Суд зробив висновок, що суди повинні мати на увазі, що права особи, яка вважає себе власником майна, підлягають захисту шляхом задоволення позову до володільця із застосуванням правового механізму, встановленого статтею 1212 ЦК України, за умови наявності відносин речово-правового характеру безпосередньо між власником і володільцем майна та за наявності підстав, передбачених цією статтею, що дають право витребувати це майно у набувача.

Так, позивач зазначає, що на підставі судових рішень у справах № 522/8089/14 та № 2а-17235/11/2670 визнано недійсними наказу Фонду державного майна України в частині включення вартості готелю "Екран", оціночною вартістю 7 400 065,05 грн. до статутного фонду ЗАТ "Одеська кіностудія" та робить висновок, що Міністерство культури України незаконно володіє акціями ПрАТ "Одеська кіностудія" в кількості 7 400 065 штук.

Відповідно до ч. 1 ст. 85 ГК України господарське товариство є власником майна, переданого йому у власність засновниками і учасниками як внески.

Рішення суду про витребування Товариством, як власником акцій Товариства 7 400 065 простих іменних акцій, яке було ухвалене на підставі ст.ст.387 і 392 ЦК України, суперечить цим та іншим нормам матеріального права, оскільки позивач ніколи не був власником цих акцій (акцій свого ж Товариства) не є і не може бути власником витребуваних акцій, а тому правові підстави для задоволення позовних вимог Товариства, як нібито власника цих акцій, відсутні.

Колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що господарським судом першої інстанції не зазначено, коли та на підставі якої саме норми права у Товариства виникло право власності на 7 400 065 простих іменних акцій і чим це право власності було підтверджене.

Згідно із ч. 1 ст. 20 Закону України "Про акціонерні товариства" встановлено, що акція товариства посвідчує корпоративні права акціонера щодо цього акціонерного товариства. Частина 3 ст. 21 цього ж Закону передбачає, що акціонерне товариство не може придбавати власні акції, що розміщуються.

Відповідно до ч. 1 ст. 194 ЦК України встановлює, що цінним папером є документ установленої форми з відповідними реквізитами, що посвідчує грошове або інше майнове право, визначає взаємовідносини емітента цінного папера (особи, яка видала цінний папір) і особи, яка має права на цінний папір, та передбачає виконання зобов`язань за таким цінним папером, а також можливість передачі прав на цінний папір та прав за цінним папером іншим особам.

Згідно із ч. 1 ст.6 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок" акція - іменний цінний папір, який посвідчує майнові права його власника (акціонера), що стосуються акціонерного товариства, включаючи на отримання частини прибутку акціонерного товариства у вигляді дивідендів та право на отримання частини майна акціонерного товариства у разі його ліквідації, право на управління акціонерним товариством, а також немайнові права, передбачені Цивільним кодексом України та законом, що регулює питання створення, діяльності та припинення акціонерних товариств.

Частина 1 ст.115 ЦК України і частина 1 ст. 12 Закону України "Про господарські товариства" не передбачають, що акціонерне товариство не може бути власником власних акцій.

Натомість, Товариство є власником майна, яке передали йому засновники. Акція це еквівалент майна, переданого Товариству його засновниками. Акціонери є власниками акцій як еквіваленту майна, переданого в статутний фонд ЗАТ (ПрАТ) "Одеська кіностудія". Товариство не може бути власником еквіваленту свого ж майна. Товариство не є акціонером щодо себе самого, не є власником щодо себе самого. Акціонеру, як власнику акцій, належать корпоративні права щодо Товариства, зокрема, право на управління товариством (однак, Товариство не може управляти самим собою), право на отримання частини майна при ліквідації Товариства (наприклад, якщо Товариство залишатиметься власником частини майна при ліквідації, то ліквідація неможлива в принципі). При випуску, викупу тощо акцій товариство не є і не набуває права власності на акції і не є та не стає власником акцій, Товариство може володіти акціями, які ним викуповуються, але при цьому не набуває права власності на ці акції.

Таким чином, у Товариства право власності на 7 400 065 простих іменних акцій не виникало, отже ці акції не можуть бути витребуваними на користь позивача з визнаннях за позивачем права власності на них, відтак вимога щодо витребування акцій на користь товариства, як нібито власника акцій, та визнання права власності на акції не може бути задоволена.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Зазначена правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18), від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16 (провадження № 12-187гс18), від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц (провадження № 14-338цс18).

Згідно зі ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Способами захисту цивільних прав та інтересів, відповідно до ч. 2 ст. 16 ЦК України, можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Надаючи правову оцінку належності обраного позивачем як зацікавленою особою способу захисту, суд звертає увагу на визначення можливої ефективності такого способу з точки зору ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Так, у п. 145 рішення від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) 1996 ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, Суд указав на те, що за деяких обставин вимоги ст. 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Стаття 13 Конвенції вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за ст. 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 05.04.2005 (заява № 38722/02).

Разом з тим, належно обраним способом захисту, з урахуванням норм Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, є і той, що не передбачений законом, однак основним критерієм можливості його застосування є визначення його ефективності (забезпечення реального захисту прав та інтересів).

Суд зазначає, що у кінцевому результаті ефективний спосіб захисту прав повинен забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування, тобто такий захист повинен бути повним, та забезпечувати таким чином мету здійснення правосуддя та принцип процесуальної економії (забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту).

Як роз`яснив Конституційний Суд України своїм рішенням від 01.12.2004 №18-рп/2004 у справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення окремих положень частини 1 статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про охоронюваний законом інтерес), поняття "охоронюваний законом інтерес", що вживається у частині першій статті 4 Цивільного процесуального кодексу та інших законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "права" (інтерес у вузькому розумінні цього слова), означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним. Поняття "охоронюваний законом інтерес" у всіх випадках вживання його у законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "права" має один і той же зміст.

У рішенні Конституційного Суду України дано офіційне тлумачення поняття "охоронюваний законом інтерес", як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Колегія суддів апеляційного господарського суду з урахуванням висновків Верховного Суду від 01.08.2016 зроблених в "Огляді за результатами вивчення судової практики розгляду господарськими судами справ щодо корпоративних прав та цінних паперів", а саме п. 1 розділу ІІІ "Захист окремих видів корпоративних прав", вказує на те, що стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

За змістом наведених норм права та відповідно до уставленої практики Касаційного господарського суду Верховного Суду право на позов у особи виникає лише тоді, коли її право, свобода чи інтерес або порушені, або невизнані, або оспорюються.

Тобто навіть у разі обґрунтованого позову, але якщо жодне право особи, яка не звернулась із позовом, не порушене і не оспорюється, то правових підстав для задоволення такого позову немає.

Враховуючи викладене, у особи, яка звернулась з позовом, відсутнє суб`єктивне право або законний інтерес у правовідносинах, на захист яких подано позов, а також питання про наявність чи відсутність факту їх порушення, невизнання або оспорення.

Також колегія суддів апеляційного господарського суду вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 167 ГК України корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Відповідно до ст.ст. 177, 190 ЦК України об`єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші та цінні папери, інше майно, майнові права, результати робіт, послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні і нематеріальні блага. Майном, як особливим об`єктом, вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки. Майнові права є неспоживною річчю. Майнові права визнаються речовими правами.

Згідно з ч. 1 ст. 3 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок" цінним папером є документ установленої форми з відповідними реквізитами, що посвідчує грошове або інше майнове право, визначає взаємовідносини емітента цінного папера (особи, яка видала цінний папір) і особи, що має права на цінний папір, та передбачає виконання зобов`язань за таким цінним папером, а також можливість передачі прав на цінний папір та прав за цінним папером іншим особам.

Частинами 1, 5, 6, 7 ст. 6 ЗУ "Про цінні папери та фондовий ринок" встановлено, що акцією є іменний цінний папір, який посвідчує майнові права його власника (акціонера), що стосуються акціонерного товариства, зокрема, включаючи право на отримання частини прибутку акціонерного товариства у вигляді дивідендів. Акціонерне товариство розміщує тільки іменні акції. У разі існування акцій у документарній формі власникові акцій видається сертифікат акції (акцій). Акціонерне товариство розміщує акції двох типів - прості та привілейовані. Прості акції надають їх власникам право на отримання частини прибутку акціонерного товариства у вигляді дивідендів, на участь в управлінні акціонерним товариством, на отримання частини майна акціонерного товариства у разі його ліквідації та інші права, передбачені законом, що регулює питання створення, діяльності та припинення акціонерних товариств. Прості акції надають їх власникам однакові права. Прості акції не підлягають конвертації у привілейовані акції або інші цінні папери акціонерного товариства.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 4 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок" до особи, яка набула право власності на цінний папір, переходять усі посвідчені ним права. Права, посвідчені іменним цінним папером, передаються у порядку, встановленому законами України.

Отже, корпоративні права є самостійним об`єктом цивільних прав, які охоплюються наведеним у ст. 190 ЦК України поняттям майна, визначеним індивідуальними ознаками, які можуть бути об`єктом права власності.

Частиною 1 ст. 8 Закону України "Про депозитарну систему України" передбачено, підтвердження прав на ці папери та прав за цінними паперами, що існують в без документарній формі, а також обмежень прав на цінні папери у певний момент часу обліковий запис на рахунок в цінних паперах депонента в депозитарній установі.

Документальним підтвердженням наявності на певним момент часу прав на цінні папери та прав за цінними паперами депонента є виписка з рахунка в цінних паперах депонента, яка видається депозитарною установою на вимогу депонента або в інших випадках, установлених законодавством та договором про обслуговування рахунка в цінних паперах.

Згідно із копією обмеженою виписки про стан рахунку в цінних паперах на 29.05.2019, власником цінних паперів ПрАТ "Одеська кіностудія", являється Держава, з керуючим рахунком - суб`єктом управління об`єктами державної власності - Міністерством культури України.

Натомість, Розпорядженням КМУ від 19.07.2017 № 496-р встановлено, а випискою підтверджується, що повноваження з управління корпоративними правами Держави щодо акцій ПрАТ "Одеська кіностудія" надані виключно Міністерству культури України. Інше розпорядження щодо передачі будь-якому іншому суб`єкту управління об`єктами державної власності пакета акцій, що належить Державі в статутному капіталі ПрАТ "Одеська кіностудія" до АБ "Укргазбанк" відсутнє.

Як вбачається із матеріалів справи, розпорядження щодо передачі будь-якому іншому суб`єкту управління об`єктами державної власності пакета акцій, що належать державі у статутному капіталі ПрАТ "Одеська кіностудія" до другого відповідача не надходило, крім того, таке розпорядження відсутнє у матеріалах справи, що спростовує пред`явлені позовні вимоги до другого відповідача.

Також колегія суддів апеляційного господарського суду, враховуючи викладене та відсутність допущення Банком порушення прав та інтересів позивача, та визначеному Положем № 735 порядку обслуговування операцій щодо цінних паперів, а саме, їх здійснення банком - за розпорядженням керуючого рахунком - Міністерством культури України, то заявлений позов в частині проведення облікової операції списання, є безпідставним, а задоволення такого позову ні в якому разі не буде направлений на забезпечення ефективного засобу правового захисту, оскільки другим відповідачем не порушено жодних прав позивача.

За вказаних обставин, позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Одеська кіностудія" задоволенню не підлягають.

Таким чином, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується із доводами апеляційної скарги, та дійшла висновку про наявність правових підстав для скасування рішення Господарського суду міста Києва від 21.01.2020 у справі № 910/5090/19.

За встановлених обставин, на думку колегії суддів, висновок місцевого суду про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог, не відповідає нормам чинного законодавства, фактичним обставинам справи і наявним у ній матеріалам, та спростовуються доводами апеляційної скарги.

За змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи; отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення (п. 2.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів").

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема, скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення, зокрема, є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; (п. 1, 3 ч. 1 ст. 277 ГПК України).

Враховуючи викладене, колегія суддів апеляційного господарського суду, на підставі п. 2 ч. 1 ст. 275, п. 1, 3 ч. 1, ч. 2 ст. 277 ГПК України, дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги Міністерства культури, молоді та спорту України та скасування рішення Господарського суду міста Києва від 21.01.2020 у справі № 910/5090/19 та прийняття нового рішення про відмову у позові.

З урахуванням задоволення апеляційної скарги, понесені судові витрати за розгляд справи в суді першої та апеляційної інстанції (судовий збір) покладається на позивача у справі, в порядку ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 232-241, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Міністерства культури, молоді та спорту України на рішення Господарського суду міста Києва від 21.01.2020 у справі № 910/5090/19 задовольнити.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 21.01.2020 у справі № 910/5090/19 скасувати повністю та прийняти нове рішення.

3. В задоволенні позову відмовити.

4. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Одеська кіностудія" (65044, Одеська обл., м. Одеса, Французький бульвар, буд. 33; код ЄДРПОУ 33932816) на користь Міністерства культури, молоді та спорту України (01030, м. Київ, вул. Івана Франка, 19; ідентифікаційний код 43220275) 338 765,92 грн. судового збору за розгляд апеляційної скарги.

5. Видачу наказу доручити Господарському суду міста Києва.

6. Матеріали справи № 910/5090/19 повернути до Господарського суду міста Києва.

Повний текст постанови складено 30.07.2020.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову може бути оскаржено у касаційному порядку відповідно до вимог ст.ст. 286- 291 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя О.М. Гаврилюк

Судді С.А. Пашкіна

Б.О. Ткаченко

Дата ухвалення рішення22.07.2020
Оприлюднено03.08.2020

Судовий реєстр по справі —910/5090/19

Ухвала від 25.02.2021

Господарське

Господарський суд міста Києва

Головіна К.І.

Ухвала від 04.02.2021

Господарське

Господарський суд міста Києва

Головіна К.І.

Ухвала від 04.02.2021

Господарське

Господарський суд міста Києва

Головіна К.І.

Ухвала від 04.02.2021

Господарське

Господарський суд міста Києва

Головіна К.І.

Ухвала від 04.02.2021

Господарське

Господарський суд міста Києва

Головіна К.І.

Ухвала від 25.01.2021

Господарське

Господарський суд міста Києва

Головіна К.І.

Ухвала від 14.01.2021

Господарське

Господарський суд міста Києва

Головіна К.І.

Ухвала від 15.12.2020

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Губенко Н.М.

Ухвала від 08.12.2020

Господарське

Господарський суд міста Києва

Головіна К.І.

Ухвала від 03.12.2020

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Губенко Н.М.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмТелеграмВайберВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовахліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні