Рішення

від 22.07.2020 по справі 910/5114/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

22.07.2020Справа № 910/5114/20

Суддя Господарського суду міста Києва Ягічева Н.І., за участі секретаря судового засідання Гарашко Т.В., розглянувши у судовому засіданні матеріали господарської справи

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Стромат "Спецбетон" (вул.Пшенична, буд. 2, м.Київ, 03134, код ЄДРПОУ 39038754)

до Приватного підприємства "Укрбалтбуд" (вул.Рибальська буд.13, м.Київ, 01011, код ЄДРПОУ 35533023)

про стягнення 1 786 343,00 грн.

Представники сторін: згідно протоколу судового засідання

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Стромат "Спецбетон" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного підприємства "Укрбалтбуд" про стягнення 1 786 343,00 грн заборгованості.

Позовні вимоги мотивовані, неналежним виконанням умов договору поставки товару №214/ПБ-18 від 31.07.2018 відповідачем щодо оплати своїх зобов`язань.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.04.2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 20.05.2020 р.

19.05.2020 через відділ діловодства суду позивачем подано клопотання про проведення підготовчого засідання без участі представника позивача за наявними матеріалами, закрити підготовче провадження та призначено справу по суті.

Ухвалою Господарського суду міста Києва 20.05.2020 року розгляд справи відкладено на 17.06.2020 року.

16.06.2020 через відділ діловодства суду позивачем подано клопотання про проведення підготовчого засідання без участі представника позивача за наявними матеріалами, закрити підготовче провадження та призначено справу по суті.

Ухвалою від 17.06.2020 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 22.07.2020.

У судове засідання, призначене на 22.07.2020 представники сторін не з`явилися, про причини неявки суд не повідомили, хоча про дату та час судового засідання були повідомлені належним чином.

У судовому засіданні 22.07.2020 оголошено вступну та резолютивну частини рішення відповідно до ст. 240 ГПК України.

Згідно з ч. 1, 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Таким чином, незважаючи на те, що сторони не з`явились в судове засідання, справа може бути розглянута за наявними у ній документами та неявка учасників судового спору не перешкоджає вирішенню справи по суті.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -

ВСТАНОВИВ:

31.07.2018 року між ТОВ "Стромат Спецбетон (надалі - постачальник, позивач) та ПП "Укрбалтбуд" (надалі - покупець, відповідач) був укладений договір поставки № 214/ПБ-18, відповідно до умов якого постачальник зобов`язується за заявками покупця передати у встановлений строк (строки) товарний бетон, будівельні розчини, залізобетонні вироби у власність покупця, а покупець зобов`язується приймати товар і сплатити за нього грошову суму на умовах, викладених у цьому договорі.

Пунктом 5.4. договору передбачено, що покупець оплачує фактично заявлений до поставки товар не пізніше 2 (двох) банківських днів до дати поставки. Відстрочення платежу можливе лише за умови узгодження сторонами іншого терміну оплати.

Постачальник має право здійснювати поставку товару без здійснення покупцем попередньої оплати. В такому випадку оплата поставленого товару здійснюється покупцем протягом 10 (десяти) банківських днів з моменту отримання товару.

Відповідно до п. 8.1.1 договору, договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і скріплення відтисками їхніх печаток та діє до 31.12.2018 але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору, позивач поставив, а відповідач прийняв товар за період з 18.07.2019 по 27.09.2019, що підтверджується копіями видаткових накладних, які містяться в матеріалах справи.

02.10.2019 між сторонами підписано та скріплено печатками сторін акт звірки взаємних розрахунків за період з 01.09.2019 по 30.09.2019 на суму 1 535 005,22 грн, без зауважень та заперечень.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько - господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі статтею 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до норм ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Таким чином, змістом взаємних договірних зобов`язань сторін є обов`язок позивача поставити відповідачу обумовлений договором товар належної якості та кількості, який породжує обов`язок відповідача прийняти зазначений товар та оплатити за нього встановлену договором вартість у встановлений договором строк.

Враховуючи, що строк оплати товару настав, та за відсутності доказів оплати товару, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості 1 535 005,22 грн визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Також позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 23 561,11 грн., інфляційних втрат у розмірі 15 350,06 грн та 212 426,61 грн пені за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений строк свого обов`язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов`язання, тому дії відповідача є порушенням зобов`язання (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Тобто базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).

При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.

Невиконання грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць, поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" у наступному місяці.

Якщо прострочення відповідачем виконання зобов`язання з оплати становить менше місяця, то в такому випадку виключається застосування до відповідача відповідальності, передбаченої ч. 2 ст.625 Цивільного кодексу України, у вигляді стягнення інфляційних втрат за такий місяць.

Такі висновки суду підтверджуються висновками Верховного Суду, викладеними в постановах від 24.04.19. у справі № 910/5625/18, від 13.02.19. у справі № 924/312/18, а також постановою Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 05.07.19. у справі № 905/600/18.

Судом здійснено перерахунок інфляційних втрат, з урахуванням умов п. 5.5 договору, строк оплати товару закінчився 08.10.2019 та те, що розрахунок інфляційних втрат здійснюється за наступний місяць (тобто з листопада 2019 по квітень 2020), стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 9 174,65 грн інфляційних втрат.

Суд здійснив перерахування 3% річних, з врахуванням п.5.5. договору, підлягає стягненню з відповідача на користь позивача 22 047,47 грн 3% за період з 09.10.2019 по 01.04.2020.

Згідно із положень ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, різновидами якої є штраф та пеня.

Відповідно до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Пунктом 6.2.2 договору, за порушення строків оплати товару, передбачених даним договором, покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі облікової ставки НБУ. Що діяла у період прострочення, від простроченої суми за кожен день прострочення.

Положеннями статті 1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань , визначено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Відповідно до статті 3 Закону розмір такої пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, здійснивши перерахунок пені з урахуванням визначеного періоду судом, а саме: з 09.10.2019 по 01.04.20, стягненню з відповідача підлягає пеня у розмірі 197 253,74 грн.

При цьому, відповідач не довів належними засобами доказування факт відсутності його вини у порушенні зобов`язання.

Враховуючи викладене, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню частково.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 86,129,236-240 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства "Укрбалтбуд" (вул.Рибальська буд.13, м.Київ, 01011, код ЄДРПОУ 35533023) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Стромат "Спецбетон" (вул.Пшенична, буд. 2, м.Київ, 03134, код ЄДРПОУ 39038754) 1 535 005 (один мільйон п`ятсот тридцять п`ять тисяч п`ять) грн 22 коп основного боргу, 22 047 (двадцять дві тисячі сорок сім) грн 47 коп, 3% річних, 9 174 (дев`ять тисяч сто сімдесят чотири) грн 65 коп інфляційних втрат, 197 253 (сто дев`яносто сім тисяч двісті п`ятдесят три) грн 74 коп пені, 26 452 (двадцять шість тисяч чотириста п`ятдесят дві) грн 22 коп витрати по сплаті судового збору.

В решті позову відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене у строки та порядку, встановленому розділом ІV ГПК України.

Повне рішення складено 27.07.2020

Суддя Н.І. Ягічева