Рішення

від 29.07.2020 по справі 911/374/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" липня 2020 р. м. Київ Справа № 911/374/20

Господарський суд Київської області у складі судді Сокуренко Л.В.

за участю секретаря судового засідання Абраменко М.К, дослідивши матеріали справи

За позовом Колективного підприємства Білоцерківської міжрайонної бази "ОБЛКООПЛІСБУДГОСПТОРГ" облспоживспілки до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "ЛІДЕР-ІНДАСТРІ" простягнення 161 696,00 грн.

Представники сторін:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: не з`явився;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Колективне підприємство Білоцерківська міжрайонна база "ОБЛКООПЛІСБУДГОСПТОРГ" облспоживспілки звернулося до Господарського суду Київської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "ЛІДЕР-ІНДАСТРІ" про стягнення 161 696,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем, як орендарем, умов договору суборенди № 23 від 01.01.2019 та договору № 23 від 01.01.2019 про надання послуг, в частині здійснення оплати. Враховуючи наявну заборгованість відповідача позивачем подано зазначену позовну заяву про стягнення з останнього 161 696,00 грн. основного боргу.

Ухвалою суду від 11.03.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, призначено підготовче судове засідання на 09.04.2020 о 14:40; запропоновано відповідачу у строк протягом п`ятнадцяти днів з моменту отримання ухвали про відкриття провадження у справі подати до суду відзив на позов у порядку, передбаченому статтею 178 Господарського процесуального кодексу України, з викладенням мотивів повного або часткового відхилення вимог позивача з посиланням на діюче законодавство; письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову; докази направлення відзиву позивачу.

Судом встановлено, що під час оформлення ухвали Господарського суду Київської області від 11.03.2020 по справі № 911/374/20 було допущено описку зокрема, судом невірно вказано час призначеного підготовчого судового засідання, замість 08.04.2020 о 15:00. зазначено 09.04.2020 о 14:40.

Ухвалою суду від 16.03.2020 було виправлено допущену описку.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Згідно з ч. 4 ст. 89 Цивільного кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

За приписами частини 1 статті 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом, про дату судового засідання та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 11.03.2020, а також ухвала про виправлення описки від 16.03.2020 були направлені судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 09113, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Січневого прориву, 95.

Зазначене поштове відправлення було повернуто на адресату суду із поміткою поштового відділення: за закінченням терміну зберігання .

08.04.2020 в судове засідання сторони не з`явилися.

Постановою Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу СОVID-19" (зі змінами), з метою запобігання поширенню на території України коронавірусу з 12.03.2020 по 24.04.2020 на всій території України встановлено карантин.

Враховуючи вказану постанову, а також з метою убезпечення населення України від поширення гострих респіраторних захворювань та коронавірусу СОVID-19, який віднесено до особливо небезпечних інфекційних хвороб, листом Голови ради суддів України від 16.03.2020 № 9рс-186/20 рекомендовано, на період з 16.03.2020 по 24.04.2020, встановити особливий режим роботи судів України.

Рішенням зборів суддів Господарського суду Київської області № 12 від 02.04.2020 "Про організацію розгляду судових справ та матеріалів в судових засіданнях суддями Господарського суду Київської області в умовах продовження дії карантину" визначено, що в період дії карантину, суддя Господарського суду Київської області враховуючи конкретні обставини справи, самостійно вирішує порядок розгляду справ та матеріалів у відкритих судових засіданнях за участю учасників справи.

Наказом голови Господарського суду Київської області № 6 від 02.04.2020 "Про продовження особливого режиму роботи Господарського суду Київської області в умовах періоду дії карантину" продовжено на період з 03.04.2020 до 24.04.2020 особливий режим роботи Господарського суду Київської області, рекомендовано суддям: зменшити кількість судових засідань, що призначаються для розгляду протягом робочого дня; по можливості здійснювати судовий розгляд справ без участі сторін, за наявними матеріалами справи (в порядку письмового провадження). Рекомендовано учасникам процесу та іншим особам: всі необхідні документи (позовні заяви, заяви, скарги, відзиви, пояснення, клопотання тощо) надавати Суду в електронному вигляді на електронну адресу Суду, або через особистий кабінет в системі "Електронний суд", поштою; утриматися від відвідування приміщення Суду, особливо за наявності захворювання (слабкість, кашель, задуха, утруднення дихання, підвищену температуру тощо, особливо за ознак гострих респіраторних захворювань); подавати до Суду заяви про розгляд справ у їхній відсутності за наявними матеріалами справи (зі змістом якого можна ознайомитись на офіційному веб-сайті Господарського суду Київської області: https://ko.arbitr.gov.ua/sud5012/pres-centr/news/920831/ ).

Відповідно до п. 4 Розділу X Прикінцевих положень Господарського процесуального кодексу України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 46, 157, 195, 229, 256, 260, 288, 295, 306, 321, 341, 346, 349, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, апеляційного оскарження, залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги, подання заяви про скасування судового наказу, розгляду справи по суті, строки, на які зупиняється провадження, подання заяви про перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами, звернення зі скаргою, оскарження рішення третейського суду, судового розгляду справи, касаційного оскарження, подання відзиву продовжуються на строк дії такого карантину.

Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).

Враховуючи зазначене, ухвалою суду від 08.04.2020 розгляд справи було відкладено.

Зазначену ухвалу суду відповідачем отримано 16.04.2020, що підтверджується наявним у матеріалах справи повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення за № 0103272883800.

10.04.2020 від позивача до суду надійшла заява, в якій останній просив суд проводити судове засідання без присутності його представника.

Згідно з рекомендаціями Ради суддів України, затвердженими рішенням від 17.03.2020 №19, громадянам та сторонам, які є учасниками судових процесів рекомендовано утриматися від участі в судових засіданнях, якщо слухання не передбачають обов`язкової їх присутності.

З матеріалів справи слідує, що явка учасників справи у судове засідання обов`язковою не визнавалась, а тому суд вбачає за можливе подальший розгляд справи здійснювати за відсутності представників учасників справи, у разі наявності відповідного клопотання.

Необхідні матеріали, заяви по суті справи та з процесуальних питань можуть надаватися із використанням підсистеми "Електронний суд".

Ухвалою суду від 14.05.2020 судом було призначено підготовче судове засідання у справі № 911/374/20 на 17.06.2020 о 15:10.

Зазначену ухвалу суду відповідачем отримано 12.06.2020, що підтверджується наявним у матеріалах справи повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення за № 0103272975519.

16.06.2020 на електронну адресу суду від позивача надійшла заява, в якій останній просив суд проводити судове засідання без присутності його представника.

17.06.2020 в судове засідання представник відповідача не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином. Представник позивача в судове засідання також не з`явився, про неявку повідомив суд заявою № вих. № 15 від 16.06.2020.

В судовому засіданні 17.06.2020 судом оголошено ухвалу про відкладення підготовчого судового засідання на 08.07.2020, яку занесено до протоколу судового засідання.

З метою повідомлення сторін про дату судового засідання судом складено та направлено на адреси останніх ухвалу-повідомлення від 18.06.2020.

Зазначену ухвалу суду відповідачем отримано 24.06.2020, що підтверджується наявним у матеріалах справи повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення за № 0103273234773.

08.07.2020 представник відповідача повторно не з`явився в судове засідання, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

У судовому засіданні 08.07.2020 судом вирішено закрити підготовче провадження по справі та призначити розгляд справи по суті на 29.07.2020, що занесено до протоколу судового засідання.

З метою повідомлення відповідача про дату судового засідання судом складено та направлено на адреси останніх ухвалу-повідомлення від 09.07.2020.

28.07.2020 від позивача на електронну пошту суду надійшла заява, відповідно до якої останній просив розглядати справу без присутності його представника.

В судове засідання 29.07.2020 представники позивача та відповідача не з`явились, про дату, час та місце проведення судового засідання були повідомлені належним чином.

Неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті (ч.1 ст.202 Господарського процесуального кодексу України).

В судовому засіданні 29.07.2020 судом досліджено позовну заяву, відповідно до якої позивач обґрунтовує свої позовні вимоги наступним.

01.01.2019 між Колективним підприємством Білоцерківської міжрайонної бази "ОБЛКООПЛІСБУДГОСПТОРГ" облспоживспілки (далі - орендар, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія "ЛІДЕР-ІНДАСТРІ" (далі - суборендар, відповідач) укладено договір суборенди майна № 23 та договір про надання послуг № 23.

Як стверджує позивач, 01.01.2019, позивачем, на виконання умов договору суборенди передано майно, а Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія "ЛІДЕР-ІНДАСТРІ" прийнято зазначено майно.

Разом із тим, відповідач свій обов`язок із сплати орендної плати, а також щодо наданих послуг належним чином не виконав, чим порушив право позивача щодо вчасного отримання орендної плати та плати за надані послуги. Враховуючи наявну заборгованість відповідача, позивач звернувся до Господарського суду Київської області із позовною заявою про стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати у сумі 110 416,00 грн., а також заборгованості з плати за надані послуги у розмірі 51 280,00 грн.

В свою чергу, представник відповідача, в судові засідання жодного разу не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином, у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, позовних вимог не оспорив, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті (ч. 1 ст.202 Господарського процесуального кодексу України).

Зі змісту п. 1 ч.3 ст.202 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що суд розглядає справу за відсутності учасника справи, якого було належним чином повідомлено про судове засідання, та яким не було повідомлено про причини неявки.

Згідно ч.1 ст.3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України Про міжнародне приватне право , Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом , а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

За приписами ст.9 Конституції України, статті 19 Закону України Про міжнародні договори України і статті 4 Господарського процесуального кодексу України господарські суди у процесі здійснення правосуддя мають за відповідними правилами керуватися нормами документів, ратифікованих законами України.

Відповідно до ч.1 ст.1 Закону України Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950р., Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 до Конвенції Україна повністю визнає на своїй території дію приписів Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо визнання обов`язковою і без укладення спеціальної угоди юрисдикцію Суду в усіх питаннях, що стосуються її тлумачення і застосування.

Водночас ст.17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий розгляд його справи.

У рішенні 15-рп/2004 від 02.11.2004р. Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ст.69 Кримінального кодексу України (справа про призначення судом більш м`якого покарання) визначено, що справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Зазвичай справедливість розглядають як властивість права, виражену, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню. У сфері реалізації права справедливість проявляється, зокрема, у рівності всіх перед законом і засобах, що обираються для їх досягнення.

Значення принципів справедливості та добросовісності поширюється не тільки на сферу виконання зобов`язань, а і на сферу користування правами, тобто, такі засади здійснення судочинства виступають своєрідною межею між припустимим використанням права (як формою правомірного поводження) та зловживанням правами (як формою недозволеного використання прав).

Одночасно, застосовуючи відповідно до ч.1 ст.11 Господарського процесуального кодексу України, ст.17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини при розгляді справи ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі ЮніонЕліментаріяСандерс проти Іспанії (AlimentariaSanders S.A. v. Spain).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі Смірнова проти України ).

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 29.07.2020 судом підписано вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд Київської області, -

ВСТАНОВИВ:

01.01.2019 між Колективним підприємством Білоцерківської міжрайонної бази "ОБЛКООПЛІСБУДГОСПТОРГ" облспоживспілки (далі - орендар, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія "ЛІДЕР-ІНДАСТРІ" (далі - суборендар, відповідач) укладено договір суборенди майна № 23 (далі - договір -1).

Пунктами 1.1 та 1.2 зазначеного правочину сторони узгодили, що орендар передає, а суборендар, приймає в строкове платне користування: складське приміщення, загальною площею 324 кв. м. та офісні 28 м. кв.; далі - майно , розташоване за адресою: м. Біла Церква вул. Січневий прорив 95 та належить Київській регіональній спілці споживчої кооперації на праві власності. Майно, що надається у суборенду за цим договором, знаходиться в орендному користуванні орендаря у відповідності до договору № 05 від 28 грудня 2018 року, далі - договір оренди, укладеного між Київською регіонспоживспілкою, далі орендодавець, та орендарем.

Відповідно до п. 2.6 договору-1, суборендар вступає у строкове платне користування майном після підписання даного договору, акту приймання-передачі майна (Додаток №1), що є невід`ємною частиною договору та після затвердження даного договору Київською регіональною спілкою споживчих товариств.

Матеріалами справи підтверджується, що 01.01.2019 Колективне підприємство Білоцерківської міжрайонної бази "ОБЛКООПЛІСБУДГОСПТОРГ" облспоживспілки, як орендарем, передало, а Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія "ЛІДЕР-ІНДАСТРІ", як суборендарем, прийнято наступне майно: складське приміщення, загальною площею 324 кв. м. та офісні приміщення 28 м. кв. в задовільному стані.

Відповідно до пунктів 3.1, 3.3 договору-1, орендна плата в місяць за 1 кв.м. складських приміщень складає 30 грн. 00коп., офісні 47,20 грн. в т.ч. ПДВ. Всього 11 041,60 грн., щомісячно орендар на цю суму нараховує індексацію у відповідності до офіційного опублікованого рівня інфляції. Орендна плата та індексація за поточний місяць перераховується щомісячно на поточний рахунок орендаря до 07 числа кожного місяця, в якому здійснюється користування майном.

За твердженнями позивача, відповідачем здійснено часткову оплату за догором-1 за січень та лютий 2019 року у сумі 22 083,20 грн., у зв`язку із чим, прострочена заборгованість відповідача перед позивачем складає 110 416,00 грн.

Відповідно до п, 6.1 договору-1, даний договір набирає чинності з 01 січня 2019 року та діє до 31 грудня 2019 року, а в частині обов`язків по розрахунках у разі невиконання їх орендарем чи суборендарем, неповернення, або нанесення збитків майну - до повного проведення розрахунків та відшкодування завданих Орендодавцю збитків.

Також, судом досліджено та встановлено, що 01.01.2019 між позивачем, як орендодавцем та відповідачем, як орендарем, укладено договір про надання послуг № 23 (далі- договір -2).

Пунктом 1.1 договору-2 сторони передбачили, що орендодавець надає послуги по обслуговуванню і ремонту системи опалення, водопостачання, електричних-мереж, по прибиранню приміщень, прилеглої території до приміщень, вивозу сміття, поточний ремонт покрівлі, послуги зв`язку , послуги крана,автотранспорта,погрузчика та інше.

Відповідно до п. 2.1 договору-2, за виконання послуг орендар сплачує орендодавцю, згідно акта про надання послуг за кожний місяць і рахунка на оплату. Кожного 17-18 числа поточного місяця орендар сплачує за спожиту ел.енергію, воду, телефон, Інтернет на підставі виставлених орендодавцем рахунків.

Як встановлено судом, позивачем надано відповідачу послуги на загальну суму 64 100,00 грн.на підтвердження чого позивачем долучено до матеріалів справи копії наступних актів надання послуг: № 69 від 31.01.2019 на суму 6 410,00 грн., № 70 від 07.02.2019 на суму 6 410,00 грн., № 112 від 05.03.2019 на сум у6 410,00 грн., № 166 від 19.04.2019 на суму 6 410,00 грн., № 195 від 07.05.2019 на суму 6 410,00 грн., № 240 від 05.06.2019 на суму 6 410,00 грн., № 296 від 19.07.2019 на суму 6 410,00 грн., № 337 від 19.08.2019 на суму 6 410,00 грн., № 365 від 06.09.2019 на суму 6 410,00 грн., № 421 від 16.10.2019 на суму 6 410,00 грн. Зазначені акти з боку відповідача підписані уповноваженим представником та скріплені печаткою товариства без будь-яких зауважень та заперечень.

Згідно з п. 4.1 договору-2, цей договір набирає чинності з 01 січня 2019 року і діє до 31 грудня 2019 року.

З огляду на встановлений ст.204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги договір суборенди № 23 від 01.01.2019 та договір про надання послуг № 23 від 01.01.2019, як належні підстави, у розумінні норм ст.11 названого Кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов`язків.

Дослідивши зміст укладених між сторонами договорів, суд дійшов висновку, що дані правочини за своєю правовою природою є договором оренди майна та договором про надання послуг відповідно.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 793 Цивільного кодексу України, договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) укладається у письмовій формі.

Частиною 1 статті ст. 795 Цивільного кодексу України передбачено, що передання наймачеві будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту починається обчислення строку договору найму, якщо інше не встановлено договором.

Як вже було встановлено судом вище, 01.01.2019 позивач, як орендар, передав, а відповідач, як суборендар, прийняв в платне користування об`єкт оренди - майно: складське приміщення, загальною площею 324 кв. м. та офісні 28 м. кв.,розташоване за адресою: м. Біла Церква вул. Січневий прорив 95. Отже, позивачем були виконані свої зобов`язання за договором-1 належним чином.

Згідно статті 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Статтею 527 Цивільного кодексу України визначено, що боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до статті 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як встановлено судом та зазначалось раніше, відповідачем отримано послуги транспорту за період з 01.01.2019 по 30.10.2019 на загальну суму 64 100,00 грн., що підтверджується актами надання послуг: № 69 від 31.01.2019 на суму 6 410,00 грн., № 70 від 07.02.2019 на суму 6 410,00 грн., № 112 від 05.03.2019 на сум у6 410,00 грн., № 166 від 19.04.2019 на суму 6 410,00 грн., № 195 від 07.05.2019 на суму 6 410,00 грн., № 240 від 05.06.2019 на суму 6 410,00 грн., № 296 від 19.07.2019 на суму 6 410,00 грн., № 337 від 19.08.2019 на суму 6 410,00 грн., № 365 від 06.09.2019 на суму 6 410,00 грн., № 421 від 16.10.2019 на суму 6 410,00 грн.

Зазначені акти з боку відповідача підписані уповноваженим представником та скріплені печаткою товариства без будь-яких зауважень та заперечень.

Враховуючи відсутність будь-яких зауважень з боку відповідача щодо наданих послуг, господарський суд встановив, що акти надання послуг на загальну суму 64 100,00 грн. є погодженим, а послуги, надані позивачем відповідачу є прийнятими.

За умовами ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов`язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов`язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов`язання. Строк (термін) виконання зобов`язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Відповідно до ст. 797 Цивільного кодексу України, плата, яка справляється з наймача будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини), складається з плати за користування нею і плати за користування земельною ділянкою.

Відповідно до пунктів 3.1, 3.3 договору-1, орендна плата в місяць за 1 кв.м. складських приміщень складає 30 грн. 00коп., офісні 47,20 грн. в т.ч. ПДВ. Всього 11 041,60 грн., щомісячно орендар на цю суму нараховує індексацію у відповідності до офіційного опублікованого рівня інфляції. Орендна плата та індексація за поточний місяць перераховується щомісячно на поточний рахунок орендаря до 07 числа кожного місяця, в якому здійснюється користування майном.

Відповідно до п. 2.1 договору-2, за виконання послуг орендар сплачує орендодавцю, згідно акта про надання послуг за кожний місяць і рахунка на оплату. Кожного 17-18 числа поточного місяця орендар сплачує за спожиту ел.енергію, воду, телефон, Інтернет на підставі виставлених орендодавцем рахунків.

Враховуючи встановлені вище судом обставини, господарський суд зазначає, що строк виконання відповідачем своїх грошових зобов`язань щодо сплати орендної плати у сумі 110 416,00 грн., а також сплати за надані транспортні послуги у сумі 64 100,00 грн. є таким, що настав.

При цьому, судом враховано, що позивачем не долучено до матеріалів справи виставлених відповідачу рахунків по договору-2. Разом із тим, суд зазначає, що відповідно до ст. 251 Цивільного кодексу України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Подія є явищем об`єктивної реальності, яке відбувається незалежно від волі людини та її суб`єктивної поведінки, на відміну від дій, під якими розуміють обставини, що виникають за волею людини, тобто вольові акти, з якими закон пов`язує виникнення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 статті 212 Цивільного кодексу України закріплено право осіб, які вчиняють правочин, обумовити настання або зміну прав та обов`язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (відкладальна обставина).

Слід зауважити, що рахунок-фактура за своїми ознаками не є первинним документом, а містить лише платіжні реквізити, тобто носить інформаційний характер; ненадання рахунку-фактури, по своїй суті, не є відкладальною умовою у розумінні статті 212 Цивільного кодексу України та не є простроченням кредитора у розумінні приписів Цивільного кодексу України, тому наявність або відсутність рахунка-фактури не звільняє відповідача від обов`язку оплатити поставлений товар. Аналогічну правову позицію висловлено Вищим господарським судом України у постанові від 22.02.2017р. по справі №904/5288/16.

Відповідачем здійснено часткову оплату за догором-1 у сумі 22 083,20 грн., у зв`язку із чим, прострочена заборгованість відповідача перед позивачем складає 110 416,00 грн., а також за договором -2 у розмірі 51 280,00 грн.

У зв`язку із чим, орендні платежі у сумі 110 416,00 грн. та надані послуги у розмірі 51 280,00 грн. відповідачем не сплачені. Протилежного суду не доведено, доказів повної оплати до суду не представлено.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Таким чином, зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував та належних доказів на заперечення відомостей повідомлених позивачем не надав, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню повністю в сумі 161 696,00 грн.

Приймаючи до уваги висновки суду про повне задоволення позовних вимог, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 2 102,00 грн.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "ЛІДЕР-ІНДАСТРІ"(місцезнаходження: 09113, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Січневого прориву, 95; код ЄДРПОУ 38936071) на користь Колективного підприємства Білоцерківська міжрайонна база "ОБЛКООПЛІСБУДГОСПТОРГ" облспоживспілки (місцезнаходження: 09113, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Січневого прориву, 95; КОД ЄДРПОУ 01707090) 110 416,00 грн. орендної плати, 51 280,00 грн. за надані послуги та 2 102,00 грн. судового збору.

3. Рішення господарського суду набирає законної сили у відповідності до приписів ст.241 Господарського процесуального кодексу України. Згідно ч.1 ст.256 та п.п.17.5 пункту 17 Розділу XI Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його підписання.

Повний текст рішення складено та підписано 03.08.2020.

Суддя Л.В. Сокуренко