Рішення

від 03.08.2020 по справі 920/605/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

03.08.2020 Справа № 920/605/20 м. Суми

Господарський суд Сумської області у складі судді Заєць С.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін матеріали справи № 920/605/20

за позовом Фізичної особи - підприємця Кобець Вячеслава Ігоровича ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 )

до відповідача Департамент житлово-комунального господарства, енергозбереження та паливно-енергетичного комплексу Сумської обласної державної адміністрації (40000, м. Суми, Майдан Незалежності, будинок 2, код ЄДРПОУ 42346535)

про стягнення 164297 грн 64 коп.,

Представники сторін - не викликалися (без проведення судового засідання)

УСТАНОВИВ :

16.06.2020 позивач звернувся до суду з позовною заявою, відповідно до якої просить суд стягнути з відповідача 164297 грн 64 коп. (з яких: 147325 грн 00 коп. основна сума боргу, 12516 грн 56 коп. пеня, 1804 грн 23 коп. 3% річних, 2651 грн 85 коп. інфляційні втрати) за неналежне виконання зобов`язань за Договором про закупівлю послуг з проведення енергетичного аудиту будівель ДК021:2015 - 71310000-4 Консультаційні послуги у галузях інженерії та будівництва (енергетичний аудит будівель) від 22.03.2019 № 10; а також просить суд стягнути з відповідача судові витрати.

Ухвалою суду від 16.06.2020 було відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, встановлено строки для наданні відзиву на позовну заяву та відповіді на відзив.

Ухвалою суду від 21.07.2020 відкладено розгляд справи на 03.08.2020.

30.07.2020 відповідачем надано суду відзив від 29.07.2020 № 01-12/835, відповідно до якого зазначає, що сума основного боргу в сумі 147325 грн сплачена, в підтвердження чого надав копію платіжного доручення № 1 від 13.07.2020, про сплату 147325 грн. Окрім цього, вказує, що не своєчасна оплата сталася не з вини відповідача -Головним управлінням Державної казначейської служби України у Сумській області не здійснювалася оплата, тому відповідно до п. 3.4. договору замовник (відповідач) не несе відповідальності за порушення терміну оплати наданих послуг у випадку затримки фінансування бюджету або затримки в оплаті Державною казначейсько.службою, при цьому відповідачем вжито всіх заходів для належного виконання зобов`язнання. Також просить, розподілити судові витрати судовий збір та витрати на правничу допомогу адвоката на позивача. В зв`язку з означеним відповідач просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог у повногму обсязі.

Згідно з частиною восьмою статті 165 Господарського процесуального кодексу України відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

У відповідності до ч. 1 ст. 113 ГПК України строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.

Суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства (ч. ч. 1, 2 ст. 114 ГПК України).

Відповідно до частини другої статті 119 ГПК України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

У своєму клопотанні відповідач зазначає, що дізнався про справу під час моніторингу офіційного сайту Судової влади України 06.07.2020. Крім того, відповідач у клопотанні посилається на неможливість надати відзив через введення в Україні надзвичайної ситуації обумовленої спалахом пандемії коронавірусної хвороби (COVID-19) (зі змінами).

Так, у відповідності до п.4 розділу Х "Прикінцеві положення" ГПК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 46, 157, 195, 229, 256, 260, 288, 295, 306, 321, 341, 346, 349, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, апеляційного оскарження, залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги, подання заяви про скасування судового наказу, розгляду справи по суті, строки, на які зупиняється провадження, подання заяви про перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами, звернення зі скаргою, оскарження рішення третейського суду, судового розгляду справи, касаційного оскарження, подання відзиву продовжуються на строк дії такого карантину.

Разом з тим, пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (СОУГО-19) №731-ІХ від 18 червня 2020 року (набрав чинності 17.07.2020) визначено, що процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 4 розділу X Прикінцеві положення Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (СОУГО-19) № 540-ІХ від 30березня 2020 року, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими кодексами), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених цим Законом.

Розглянувши клопотання відповідача про продовження строку для подачі відзиву на позовну заяву, та враховуючи постанову Кабінету Міністрів України "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" від 11.03.2020 № 211 (із змінами) та п.п. 2, 4 розділу Х "Прикінцеві положення" ГПК України, суд дійшов висновку про його задоволення та продовження відповідачу процесуального строку встановленого судом для подачі відзиву на позовну заяву до 30.07.2020.

30.07.2020 відповідачем подано клопотання від 30.07.2020 № 01-12/841, в якому просить розгляд справи проводити в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Розглянувши зазначене клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін, суд дійшов висновку про наступне.

Відповідно до частин 1, 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

У частині 3 статті 12 Господарського процесуального кодексу України визначено, що спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Відповідно до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Так, при вирішенні питання про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі, суд, з посиланням на положення чинного процесуального закону, оскільки у справі № 920/605/20 ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, і справа є не складною з огляду на наявні в ній матеріали, дійшов висновку про можливість здійснення розгляду даної справи у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).

Звертаючись до суду з відповідним клопотанням, відповідач вказує на необхідність розгляду справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

При цьому, клопотання позивача про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін жодним чином не вмотивоване.

Згідно з ч. 6 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін за одночасного існування таких умов:

1) предметом позову є стягнення грошової суми, розмір якої не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

2) характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.

З огляду на вище викладене, оскільки предметом позову в даній справі є стягнення грошової суми, розмір якої не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі не вимагають проведення судового засідання з повідомленням (викликом) сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні клопотання позивача про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

03.08.2020 позивачем надано до суду заяву про відшкодування витрат на правову допомогу, відповідно до якої просить суд стягнути з відповідача 11000 грн. 00 коп.на професійну правничу допомогу.

Згідно ст. 114 Господарського процесуального кодексу України суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.

Враховуючи час, наданий сторонам для подання витребуваних судом документів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності судового процесу, суд дійшов висновку, що є підстави для розгляду справи за наявними у ній матеріалами

Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.

22 березня 2019 року між Фізичною особою-підприємцем Кобець Вячеславом Ігоровичем (Позивач, Виконавець) та Департаментом житлово-комунального господарства, енергозбереження та паливно-енергетичного комплексу Сумської обласної державної адміністрації (Відповідач, Замовник, ДЖКГЕ та ПЕК СОДА) було укладено Договір № 10 про закупівлю послуг з проведення енергетичного аудиту будівель ДК 021:2015 -71310000-4 Консультаційні послуги у галузях інженерії та будівництва (енергетичний аудит будівель) (надалі за текстом - Договір).

Пунктом 1.1. Договору визначено, що Виконавець зобов`язується за Технічним завданням Замовника якісно та у повному обсязі надати послуги за визначеним предметом закупівлі по лоту 10 ОКЗОЗ Сумський обласний клінічний протитуберкульозний диспансер Комунальна установа Сумської обласної ради Сумський геріатричний пансіонат для ветеранів війни та праці, Комунальна установа Сумської обласної ради Краснопільський психоневрологічний інтернат: послуги з проведення енергетичного аудиту будівель ДК 021:2015 - 71310000-4 Консультаційні послуги у галузях інженерії та будівництва (енергетичний аудит будівель) (далі - послуги), а Замовник зобов`язується прийняти та оплатити послуги на умовах, визначених Договором.

Відповідно до п. 1.5. Договору строк (термін) надання послуг за Договором: по 31.12.2019 року включно.

Місце надання послуг за Договором: ОКЗОЗ Сумський обласний клінічний протитуберкульозний диспансер (далі - об`єкт), що знаходиться за адресою: Сумська область, м. Суми, вул. Перекопська, буд. 15 (далі - місце надання послуг), Комунальна установа Сумської _ обласної ради Сумський геріатричний пансіонат для ветеранів війни та праці (далі - об`єкт), що знаходиться за адресою: Сумська область, м. Суми, вул. Ковпака, буд. 20 (далі - місце надання послуг), Комунальна установа Сумської обласної ради Краснопільський психоневрологічний інтерна : (далі - об`єкт), що знаходиться за адресою Сумська область, Краснопільський район, с. Тарутине, Комплекс будівель та споруд №1 (далі - місце надання послуг) (пункт 1.6. Договору).

Пунктом 3.1. Договору Сторони погодили, що ціна Договору становить 147 325 гривень 00 коп. без ПДВ.

Відповідно до п. 3.2. Договору ціна Договору включає всі витрати, пов`язані з наданням послуг за Договором, у тому числі податки, винагороду спеціалістам, транспортні витрати, втрати на відрядження, тощо.

Згідно з пунктом 3.3. Договору Замовник здійснює оплату послуг за Договором на підставі підписаного Сторонами акту наданих послуг шляхом перерахування коштів у пезготівковій формі на розрахунковий рахунок Виконавця протягом 10 (десяти) банківських днів, що обраховуються з дня, наступного за днем отримання Замовником рахунку на оплату послуг.

Пунктом 4.6. Договору визначено, що Замовник здійснює приймання наданих Виконавцем послуг за Договором з урахуванням їх відповідності Технічному завданню, Календарному плану надання послуг, іншим умовам Договору та законодавству України на підставі акту надання послуг.

Замовник зобов`язаний розглянути звіт енергетичного аудиту та інші надані Виконавцем документи та, у разі відсутності зауважень до наданих Виконавцем послуг, підписати акт наданих послуг або, у разі наявності зауважень до наданих Виконавцем послуг, надати власні обґрунтовані зауваження до наданих послуг із зазначенням термінів їх усунення протягом 15 (п`ятнадцяти) робочих днів, що обраховуються з дня, наступного днем фактичного отримання таких документів з:д Виконавця (пункт 4.7. Договору).

Пунктом 5.1. Договору передбачено права та обов`язки Замовника: у разі відсутності зауважень та/або заперечень щодо наданих послуг зобов`язаний прийняти їх від Виконавця за актом наданих послуг та зобов`язаний оплатити надані послуги відповідно до умов, передбачених Договором.

В обґрунтування позовних вимог, позивачя зазначає, що на виконання умов Договору, у відповідності до Календарного плану, ним було надано послуги на загальну суму 147 325,00 грн., що підтверджується Актом надання послуг №85 від 18.12.2019 року. Одночасно із наданням для підпису Акту, 18 грудня 2019 року, було надано Рахунок №85 від 18.12.2019 року.

Як вбачається з Акту, Акт підписано Відповідачем без зауважень, а зміст Акту містить посилання про те, що Замовник претензій по об`єму, якості та строкам виконання робіт (надання послуг) не має.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на те, що відповідач в порушення умов договору не здійснив оплати за надані послуги, в зв`язку з чим у відповідача утворилась перед позивачем заборгованість, за Договором №10 від 22.03.2019 року, у розмірі 147 325,00 грн.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем відповідності до п.9.1. Договору, у травні 2020 року, було направлено Відповідачу претензію про погашення заборгованості.

22 травня 2020 року Позивачем отримано відповідь на претензію із посиланням на вжиття заходів щодо погашення заборгованості перед позивачем.

За приписами статті 193 Господарського кодексу України та статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).

Частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Судом встановлено, що після відкриття провадження у справі відповідачем сплачено 147325 грн 00 коп., що підтверджено платіжним дорученням №1 від 13.07.2020 на суму 147325 грн 00 коп., з призначенням платежу: погаш. кред. заборгованості за консультативні послуги з проведення енергетичного аудиту будівель, згідно акту № 85 від 18.12.2019, договору від 22.03.2019 № 10, без ПДВ

За приписами п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Предмет позову - це частина позову, яка становить матеріально-правову вимогу позивача до відповідача, щодо якої суд повинен ухвалити рішення.

Предметом спору в даній справі є стягнення 147325 грн 00 коп. основного боргу.

Зважаючи на вищевикладене, провадження у справі № 920/605/20 в частині стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 147325 грн 00 коп. підлягає закриттю на підставі п. 2 ч.1 ст. 231 ГПК України.

Обґрунтовуючи позовні вимоги в частині стягнення пені, позивач посилається на п. 7.3. Договору, відповідно до якого, у разі порушення строків оплати за Договором, що сталося з вини замовника, Замовник сплачує Виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України від суми заборгованості за кожен день прострочення включаючи день оплати.

За приписами статті 230 Господарського кодексу України визначено, що порушення зобов`язання є підставою для застосування господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня). Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ст. 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань № 2921-ІІІ від 10.01.2002р., розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який сплачується пеня.

Частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України, визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до поданого розрахунку відповідачу нараховано пеню в сумі 12516 грн 56 коп., виходячи з суми заборгованості 147 325 грн. 00 коп. за період з 04.01.2020 по 01.06.2020.

У відзиві на позовну заяву відповідач заперечує проти стягнення суми пені. В обґрунтування своєї позиції зазначає, що ненадходження коштів на розрахунковий рахунок позивача за надані ним послуги за Договором від 22.03.2019 № 10 сталося саме у зв`язку із затримкою фінансування КПКВК 1217640 "Заходи з енергозбереження з обласного бюджету Сумської області та як наслідок, неперерахування територіальним органом казначейства цих коштів позивачу. Також посилається на п. 3.4. договору яким сторони передбачили відсутність відповідальності за порушення термінів оплати не з вини відповідача.

Відповідно до ст. 627 Цивільного кодексу України унормовано, що відповідно до ст. 6 цього кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Так, відповідно до 3.4. Договору сторони домовилися, що замовник не несе відповідальності за порушення терміну оплати наданих послуг у випадку затримки фінансування бюджету або затримки в оплаті Державною казначейською службою та в інших випадках, коли порушення терміну оплати наданих послуг за Договором сталося не з вини замовника.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач у встановленому законодавством України порядку 18.12.2019 зареєстровано та взято на облік в Головному управлінні Державної казначейської служби України у Сумській області фінансове зобов`язання в загальній сумі 147325, 00 грн та направлено Департаменту фінансів Сумської обласної державної адміністрації як місцевому фінансовому органу лист від 20.12.2019 № 0524/1562 про фінансування КПКВК 1217640 Заходи з енергозбереження у загальній сумі 330840 грн 00 коп. (з позивачем було укладено 3 договори про закупівлю послуг з проведення енергетичного аудиту будівель на загальну суму 330840 грн. 00 коп.).

Отже, проаналізувавши подані відповідачем докази, суд приходить до висновку, що відповідач належним чином виконав свій обов`язок щодо оплати наданих позивачем послуг за Договором від 22.03.2019 № 10, про те не з його вини оплата за надані послуги була фактично здійснена лише 13.07.2020.

Беручи до уваги вищезазначене, суд приходить до висновку про необґрунтованість позовних вимог в частині стягнення пені, в зв`язку з чим відмовляє у стягнення пені в сумі 12516 грн 56 коп.

Окрім цього, позивач, відповідно до поданого розрахунку просить суд стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 1804 грн 23 коп. та інфляційні втрати в сумі 2651 грн 85 коп.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

При цьому застосування положень частини другої названої статті не передбачає наявність вини боржника, оскільки згідно частини першої цієї ж статті боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Слід зазначити, що виходячи з положень ст. 625 Цивільного кодексу України, право кредитора на стягнення % річних не залежить від моменту пред`явлення вимоги про таке стягнення (до моменту погашення боргу або після цього). При цьому визначальним є наявність факту порушення боржником строків виконання грошового зобов`язання. Таким чином, право кредитора на стягнення % річних може бути реалізовано у будь-який момент при наявності вищезазначених вимог, передбачених законодавством.

У постановах Верховного Суду України від 01 червня 2016 року у справі № 910/22034/15 та Верховного Суду від 26.04.2018 р. у справі № 910/10156/17 зроблено висновок, що стаття 625 ЦК поширює свою дію на всі види грошових зобов`язань незалежно від підстав їх виникнення.

Відповідач проти задоволення позовних вимог в частині стягнення 3% річних та інфляційних втрат заперечує, посилаючись також на те, що відповідач не несе відповідальності за порушення терміну оплати поданих послуг, оскільки така про строчка в оплаті сталася через затримку фінансування обласного бюджету Сумської області.

Проте, суд дану позицію оцінює критично оскільки сума 3% річних та інфляційних втрат не є штрафними санкціями, а є компенсаційними платежами за знецінення грошових коштів.

Враховуючи, вищезазначене, приймаючи до уваги встановлений судом факт несвоєчасної оплати наданих послуг, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних в сумі 1804 грн 23 коп. та інфляційних втрат у розмірі 2651 грн 85 коп. є правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ст.ст.73, 74 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.

Згідно з ст. 76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У відповідності до ст.78 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. (ст. 79 Господарського процесуального кодексу України).

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію ст.13 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч. 5 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України, обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За приписами ст. 86 Господарського процесуалього кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 р. у справі Проніна проти України , в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Поряд з цим, за змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах Трофимчук проти України , Серявін та інші проти України обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент на підтримку кожної підстави. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується наступним:

Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригінала ордеру адвоката, виданого відповідним адвокатським об`єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

У разі неподання відповідних документів у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум.

Вирішуючи питання про такий розподіл, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

Витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України Про адвокатуру . Дія вказаного закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.

Згідно зі ст. 1 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність адвокат - фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.

Згідно зі ст. 26 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Як зазначає, позивач з метою захисту своїх інтересів ним було укладено Договір про надання правової допомоги № 05-05/20 від 05.05.2020 з Адвокатським об`єднанням Баррістерс коммершиал .

В той же час, позивачем не надано до матеріалів справи Договір про надання правової допомоги № 05-05/20 від 05.05.2020.

Окрім цього, наданий позивачем в підтвердження витрат на оплату правової допомоги рахунок - фактуру № 05/05 від 05.05.2020 на суму 26 974 грн 90 коп. суд не приймає як належний доказ, оскільки в переліку робіт зазначено - надання юридичних послуг (проведення семінару), що не дає суду підстав зробити висновок, що це оплата за надання правових послуг саме по справі № 920/605/20.

Враховуючи наведене судом не вбачається правових підстав для відшкодування судових витрат, пов`язаних із наданням позивачу адвокатом правової допомоги в сумі 11000 грн 00 коп. у розрізі розгляду вказаної судової справи.

Стосовно судового збору, суд зазначає, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно Закону України Про судовий збір та відповідно до вимог п. 2 ч. 1 ст.129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до вимог статті 129 ГПК України в зв`язку з частковим задоволенням позовних вимог судовий збір в сумі 66 грн 83 коп. покладається на відповідача, в розмірі 187 грн 76 коп. на позивача.

Окрім цього, відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України Про судовий збір сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Згідно ч. 2 ст. 7 Закону України Про судовий збір у випадках, встановлених пунктом один частини один цієї статті, судовий збір повертається у розмірі переплаченої суми, в інших випадках, установлених частиною першою цієї статті - повністю.

Проте в матеріалах справи відсутнє клопотання позивача про повернення судового збору, в зв`язку з чим суд не розглядає дане питання до отримання відповідного клопотання.

Керуючись ст. ст. 2, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні клопотання Департаменту житлово-комунального господарства, енергозбереження та паливно-енергетичного комплексу Сумської обласної державної адміністрації про розгляд справи № 920/605/20 в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін - відмовити.

2. Позов задовольнити частково.

3. В частині стягнення суми основного боргу в сумі 147325 грн 00 коп. провадження у справі закрити на підставі п.2 ч. 1 ст. 231 ГПК України.

4. Стягнути з Департаменту житлово-комунального господарства, енергозбереження та паливно-енергетичного комплексу Сумської обласної державної адміністрації (40000, м. Суми, Майдан Незалежності, будинок, 2, код ЄДРПОУ 42346535) на користь Фізичної особи - підприємця Кобець Вячеслава Ігоровича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 )2804 грн 23 коп. 3% річних, 2651 грн. 85 коп. інфляційних втрат, 66 грн 82 коп. витрат по сплаті судового збору.

5. У задоволенні позову в іншій частині - відмовити.

6. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

7. Відповідно до ст. ст. 241, 256, 257 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення до Північного апеляційного господарського суду, з урахуванням пп. 17.5. п. 17 Розділу XI Перехідних положень ГПК України.

Суддя С.В. Заєць