Рішення

від 03.08.2020 по справі 922/1720/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" серпня 2020 р.м. ХарківСправа № 922/1720/20

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Аріт К.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод теплоізоляційних матеріалів "ТЕХНО", м.Черкаси до Приватного акціонерного товариства "Харківський коксовий завод", м.Харків про стягнення 30535,00 грн. без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

02.06.2020 року позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Завод теплоізоляційних матеріалів "ТЕХНО" звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до Приватного акціонерного товариства "Харківський коксовий завод" про повернення 30535,00 грн. попередньої оплати за договором купівлі-продажу №ХТ-2807/17 від 28.07.2017 року.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 04.06.2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №922/1720/20 в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, встановивши учасникам справи строки для надання заяв по суті спору.

Копія даної ухвали була направлена на юридичну адресу відповідача, яка зазначена в ЄДРЮО та ФОП, та на фактичну адресу, однак, повернулась до суду без вручення адресату, з відміткою пошти "адресат відсутній".

Згідно з п.5 ч.6 ст.242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Крім того, відповідач міг ознайомитись зі змістом ухвали на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою http://court.gov.ua/.

Однак, відповідач своїм правом не скористався, відзив на позов не надав.

За таких обставин справа розглядається за наявними матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши надані докази, суд встановив наступне.

Між ТОВ Завод теплоізоляційних матеріалів ТЕХНО (далі - Позивач) та ПрАТ Харківський коксовий завод (далі - Відповідач) укладено договір купівлі-продажу від 28.07.2017 року №ХТ-2807/17.

Згідно з п.1.1 вказаного договору Відповідач зобов`язується поставляти коксову продукцію, а Позивач зобов`язується, в свою чергу, вчасно та у повному обсязі оплачувати поставлену коксову продукцію.

За період з 07.03.2018 року по 03.05.2018 року Відповідач поставив коксову продукцію на загальну суму 19313918,76 грн., без ПДВ, що підтверджується актами прийому-передачі продукції, підписаними Позивачем та Відповідачем.

В свою чергу Позивач сплатив за аналогічний період 19344453,76 грн., без ПДВ, що підтверджується копіями платіжних доручень.

14.05.2018 року Відповідачу було повернуто неякісний кокс на загальну суму 31558,76 грн., що підтверджується копією відповідного акту.

Таким чином, станом на 14.05.2018 року за Відповідачем рахується заборгованість в сумі 30535,00 грн., без ПДВ, яка до теперішнього часу не погашена, незважаючи на багаторазові звернення.

Позивач у позові зазначає, що відповідач ухиляється від підписання акту звірки взаєморозрахунків, тому до позовної заяви додано копію акту звірки за період з 01.01.2018 року по 31.12.2019 року, підписаного з боку Позивача.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Зокрема, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Ч.1 ст.174 Господарського кодексу України (далі - ГК України) закріплено, що господарський договір є підставою виникнення господарських зобов`язань.

Згідно із положеннями ст.ст.627, 628, 629 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

У відповідності до ст. 509 ЦК України, ст.173 ГК України в силу господарського зобов`язання, яке виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

За своєю правовою природою спірний договір є договором поставки, за яким продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму (ч.1 ст.712 ЦК України). До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.1 ст.678 ЦК України покупець, якому переданий товар неналежної якості, має право, незалежно від можливості використання товару за призначенням, вимагати від продавця за своїм вибором:

1) пропорційного зменшення ціни;

2) безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк;

3) відшкодування витрат на усунення недоліків товару.

Відповідно до ч.2 ст.678 ЦК України у разі істотного порушення вимог щодо якості товару (виявлення недоліків, які не можна усунути, недоліків, усунення яких пов`язане з непропорційними витратами або затратами часу, недоліків, які виявилися неодноразово чи з`явилися знову після їх усунення) покупець має право за своїм вибором: 1) відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми; 2) вимагати заміни товару.

Відповідно до ч.2 ст.693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Судом встановлено, що позивач сплатив відповідачу попередню оплату за товар на загальну суму 19344453,76 грн., та повернув відповідачу частину неякісного товару на суму 31558,76 грн. Таким чином, відповідач поставив позивачу товар на загальну суму 19313918,76 грн.

Отже, на суму попередньої оплати в розмірі 30535,00 грн. відповідач в строки, передбачені умовами договору, товар позивачу не поставив, та до цього часу передоплату не повернув.

Відповідно до ч.3 ст.13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно зі ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно з ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 78 ГПК України передбачено, що достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Статтею 79 ГПК України передбачено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Приписами статті 236 ГПК України передбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Отже, враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги щодо повернення 30535,00 грн. попередньої оплати є обґрунтованими, підтверджуються матеріалами справи, відповідачем не спростовані, тому підлягають задоволенню.

Виходячи з положень ст.129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача, з вини якого виник спір.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, статтями 1, 2, 5, 7, 11, 13, 14, 15, 42, 46, 73, 74, 76-79, 80, 86, 129, 236, 238, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Харківський коксовий завод" (юридична адреса: 61010, м.Харків, Червоношкільна набережна, буд.24; фактична адреса: 61071, м.Харків, вул.Карачівське шосе, буд.44; код ЄДРПОУ 24481702) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод теплоізоляційних матеріалів "ТЕХНО" (адреса: 18028, м.Черкаси, вул.Різдвяна, буд.300; код ЄДРПОУ 35492904) 30535,00 грн. попередньої оплати за договором купівлі-продажу №ХТ-2807/17 від 28.07.2017 року, та 2102,00 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення Господарського суду Харківської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги в порядку, встановленому статтями 254, 256 - 259 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено "03" серпня 2020 р.

Суддя К.В. Аріт