Рішення

від 31.07.2020 по справі 400/1536/20

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 липня 2020 р. Справа № 400/1536/20 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Малих О.В., розглянувши в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом:ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 до відповідачів: 1. Департаменту надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради, вул. Адміральська, 20, м. Миколаїв, 54001 2. Державного реєстратора Департаменту з надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради Риженка Олексій Сергійович, вул. Адміральська, 20, м. Миколаїв, 54001 про:скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 04.05.2017 р. №35038961, ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Департаменту надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради (далі - відповідач 1) та Державного реєстратора Департаменту надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради Риженко Олексія Сергійовича (далі - відповідач 2) про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 35038961 від 04.05.2017 року, прийняте державним реєстратором Департаменту з надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради Миколаївської області Риженком Олексієм Сергійовичем.

Ухвалою від 27.04.2020 року суд відкрив провадження у справі та ухвалив розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив наступне:

Позивач звернувся до Третьої Миколаївської державної нотаріальної контори Миколаївської області для оформлення права на спадщину, а саме на земельну ділянку, яка знаходиться в Казанківському районі, Миколаївської області (кадастровий номер 4823655100:12:000:0074).

Державний нотаріус Железнякова О., співставляючи вірність поданих документів зауважила, що під час внесення запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта була допущена помилка, а саме невірно внесений класифікатор об`єктів адміністративно-територіального устрою України (далі - КОАТУУ), замість 48236 - Казанківський район, державним реєстратором Риженко О.С. було внесено КОАТУУ м. Миколаєва, а саме 48101. У зв`язку з даною помилкою, нотаріус зауважив про неможливість оформлення спадкового майна.

Листом від 24.09.2019 року №1845/01-16 Железнякова О. надала роз`яснення, у якому визначила, що внесення змін або скасування державної реєстрації можливе лише за рішенням суду.

Також позивач звернувся за роз`ясненнями до Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції. Листом від 10.01.2020 року за № А-2054-4 позивачу була надана відповідь, у якій зазначено, що внесення змін до записів Державного реєстру прав, зупинення реєстраційних дій, внесення запису про скасування державної реєстрації прав або скасування рішення державного реєстратора здійснюється на підставі рішення суду.

Враховуючи вищевикладене позивач вважає, що через помилку державного реєстратора Риженко Олексія Сергійовича він не має змоги скористатись своїм правом на спадщину, у зв`язку з чим звернувся за захистом своїх прав до адміністративного суду.

Від відповідачів надійшли відзиви, в яких вони в задоволенні позову просили відмовити.

Відповідач 1 у своєму відзиві зазначає, що позов не підлягає задоволенню так як позивачем в позові не наведено жодної обставини (юридичної, фактичної), яка б свідчила, що відповідач 1, саме як орган влади, діяв або утримувався від вчинення дій з порушенням законодавства та завдав або міг завдати шкоду правам чи інтересам позивача. Як наслідок, позивачем не доведено, які дії/бездіяльність допущено відповідачем 1, що сприяло порушенню його прав.

Відповідач 1 вважає, що позивачем в адміністративному позові не наведено жодної правової підстави такого позову, крім того, позивач у позові не визначив, які ж норми права порушено відповідачами, та які норми вони мали застосувати у спірних правовідносинах.

Державний реєстратор Департаменту надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради Риженко Олексій Сергійович у своєму відзиві зазначає наступне:

Загальний порядок проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень визначений Законом України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень від 01.07.2004 року № 1952-ІV (далі - Закон України № 1952) та Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 року № 1127 (далі - Порядок).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону України № 1952 державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме.

У відповідності до п. 4 ч. 3 ст. 10 Закону України № 1952 під час проведення реєстраційних дій обов`язково використовує відомості Державного земельного кадастру та Єдиного реєстру дозвільних документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів, а також відомості інших реєстрів (кадастрів), автоматизованих інформаційних систем, держателем (розпорядником, володільцем, адміністратором) яких є державні органи, шляхом безпосереднього доступу до них чи у порядку інформаційної взаємодії з Державним реєстром прав, у тому числі відомості, що містять персональні дані особи.

Згідно п. 5 ст. 24 Закону України № 1952 відмова в державній реєстрації прав з підстав, не передбачених частиною першою цієї статті, заборонена. Тому позивач вважає, що проведена ним державна реєстрація відповідає вимогам чинного законодавства у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно.

Реєстраційним номером об`єкта нерухомого майна, у відповідності до ч. 1 та 2 ст. 15 Закону України № 1952, є індивідуальний номер, який присвоюється кожному індивідуально визначеному об`єкту нерухомого майна при проведенні державної реєстрації права власності на нього вперше, не повторюється на всій території України і залишається незмінним протягом усього часу Існування такого об`єкта. У разі переходу права власності на об`єкт нерухомого майна або зміни відомостей про об`єкт нерухомого майна його реєстраційний номер не змінюється, крім випадків, передбачених статтею 14 цього Закону.

Відповідно до п. 4 Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.10.2011 року № 1141 (далі - Порядок № 1141), ведення Державного реєстру прав здійснюється за допомогою технічних і програмних засобів, які забезпечують: автоматичне формування та присвоєння реєстраційного номера об`єкта нерухомого майна, реєстраційного номера заяви, номера запису, індексного номера рішення, інформації та витягів з Державного реєстру прав тощо; формування заяв, рішень, інформації та витягу з Державного реєстру прав з накладенням у випадках, передбачених законодавством, кваліфікованого електронного підпису державним реєстратором чи уповноваженою особою суб`єкта державної реєстрації прав; захист відомостей, що містяться у Державному реєстрі прав, від несанкціонованих дій; оновлення, архівування та відновлення відомостей, внесених до Державного реєстру прав, їх пошук; документальне відтворення процедури державної реєстрації прав.

Номери, що автоматично формуються та присвоюються за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав, складаються з цифр, що утворюють числа натурального ряду, та не повторюються на всій території України у межах нумерації об`єктів нерухомого майна, заяв, записів, документів, які формуються за допомогою Державного реєстру прав (рішень, інформації та витягів з Державного реєстру прав тощо).

Відповідно до абз. 4 п. 52 Порядку № 1141, у разі коли у Державному реєстрі прав відкрито розділ на об`єкт нерухомого майна, а у зв`язку із внесенням записів про скасування державної реєстрації прав у Державному реєстрі прав чи у реєстрах (кадастрах), у яких до 01.01.2013 року відповідно до законодавства здійснювалася державна реєстрація прав, відсутні записи чи відомості, які підлягають поновленню, такий розділ на об`єкт нерухомого майна залишається відкритим та використовується для проведення в подальшому державної реєстрації прав на відповідний об`єкт нерухомого майна.

Статтею 14 Закону України № 1952 визначено, що розділ Державного реєстру прав та реєстраційна справа закриваються в разі: 1) знищення об`єкта нерухомого майна; 2) поділу, об`єднання об`єктів нерухомого майна або виділу частки з об`єкта нерухомого майна; 3) державної реєстрації права власності на новостворений об`єкт нерухомого майна, щодо якого в Державному реєстрі прав відкрито розділ як на об`єкт незавершеного будівництва; 4) скасування державної реєстрації земельної ділянки.

Відповідно до ч. 7 ст. 14 Закону України № 1952 у разі ухвалення судом рішення про закриття розділу Державного реєстру прав у випадках, передбачених цією статтею, закриття відповідного розділу допускається виключно в разі, якщо таким судовим рішенням вирішується питання щодо набуття та/або припинення речових прав, обтяжень речових прав на об`єкт нерухомого майна, щодо якого закривається розділ у Державному реєстрі прав.

Так, відповідач 2 вказує, що з вищезазначеного вбачається, що ні в Порядку № 1141, ні в Законі України № 1952, ніде не йдеться мови про внесення КОАТУУ об`єкта, а лише про реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна, який є індивідуальним номером, що не повторюється на всій території України і залишається незмінним протягом усього часу існування такого об`єкта. А отже - не впливає на дії особи, спрямовані на набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та відсутня необхідність у скасуванні державної реєстрації прав та скасуванні розділу.

Крім цього, відповідач зазначає що відповідно до ч. 3 ст. 26 Закону України № 1952 ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Суд розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

З`ясувавши усі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази у їх сукупності, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши матеріали, що містяться у справі, суд встановив наступне:

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивача ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 20.11.2018 року.

Померлий ОСОБА_3 був власником земельної ділянки площею 0,88 га, за кадастровим номером 4823655100:12:000:0074 в межах Казанківської селищної ради Казанківського району Миколаївської області, що підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку серії АЗ № 129497 від 23.10.2008 року.

Позивач звернувся до Третьої Миколаївської державної нотаріальної контори Миколаївської області щодо отримання свідоцтва про спадщину за законом на земельну ділянку.

Державним нотаріусом Желєзняковою О. позивачу надано відповідь від 24.09.2019 року № 1845, в якій зазначено, що відповідно до пункту 4.15. глави 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України свідоцтво про право на спадщину на майно, яке підлягає реєстрації, проводиться нотаріусом тільки після подання правовстановлюючих документів щодо належності цього майна спадкодавцю.

Державний нотаріус Желєзнякова О. вказує, що Державним реєстратором Департаменту надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради Риженко О.С. під час внесення запису до державного реєстру речових прав на нерухоме майно неправильно зазначено регіон ведення реєстраційної справи та місцезнаходження нерухомого майна.

У листі нотаріуса вказано, що запис про скасування державної реєстрації прав вноситься до державного реєстру на підставі рішення суду.

Відповідно до ч. 1 с. 46-1 Закону України Про нотаріат під час вчинення нотаріальних дій обов`язково використовує відомості єдиних та державних реєстрів шляхом безпосереднього доступу до них.

Відповідно до статті 24 Закону України № 1952 передбачені підстави для відмови в державній реєстрації прав, зокрема:

1) заявлене речове право, обтяження не підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону;

2) заява про державну реєстрацію прав подана неналежною особою;

3) подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом;

4) подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження;

5) наявні суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями;

6) наявні зареєстровані обтяження речових прав на нерухоме майно;

7) заяву про державну реєстрацію обтяжень щодо попереднього правонабувача подано після державної реєстрації права власності на таке майно за новим правонабувачем;

8) після завершення строку, встановленого частиною третьою статті 23 цього Закону, не усунені обставини, що були підставою для прийняття рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав;

9) документи подано до неналежного суб`єкта державної реєстрації прав, нотаріуса;

10) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень в електронній формі подано особою, яка згідно із законодавством не має повноважень подавати заяви в електронній ормі;

11) заявником подано ті самі документи, на підставі яких заявлене речове право, обтяження вже зареєстровано у Державному реєстрі прав;

12) заявник звернувся із заявою про державну реєстрацію права власності щодо майна, що відповідно до поданих для такої реєстрації документів відчужено особою, яка на момент проведення такої реєстрації внесена до Єдиного реєстру боржників, у тому числі за виконавчими провадженнями про стягнення аліментів за наявності заборгованості з відповідних платежів понад три місяці.

Згідно з ч. 2 ст. 26 Закону України № 1952 у разі якщо допущена технічна помилка, виявлена після отримання заявником документів за результатом розгляду заяви, така помилка виправляється державним реєстратором виключно на підставі заяви особи, відомості про речові права, обтяження речових прав якої містять таку помилку, а також у випадку, передбаченому підпунктом в пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, - посадовою особою Міністерства юстиції України чи його територіальних органів.

У разі якщо допущена технічна помилка впливає на права третіх осіб, така помилка виправляється державним реєстратором виключно на підставі судового рішення.

В матеріалах справи також наявний лист Першого міжрегіонального управління юстиції від 10.01.2020 року № А-2054-4, яким надано відповідні роз`яснення.

Так, згідно з Державним класифікатором об`єктів адміністративно-територіального устрою України (КОАТУУ) реєстраційний номер з кодом 48101 відноситься до міста Миколаєва, а реєстраційний номер з кодом 48236 відноситься до Казанківського району Миколаївської області.

Також у вказаному листі Першого міжрегіонального управління юстиції зазначено, що відповідно до ст. 26 Закону України № 1952 у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом а пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону.

У разі скасування рішення державного реєстратора про зупинення державної реєстрації прав, про зупинення розгляду заяви або про відмову в державній реєстрації прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом б пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, державний реєстратор чи посадова особа територіального органу Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом б пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) вносить відомості про скасування відповідного рішення до Державного реєстру прав та відновлює розгляд відповідної заяви.

Отже, Першим міжрегіональним управлінням юстиції запропоновано позивачу звернутися до суду з метою вирішення зазначеного питання.

Відповідно до п. 4.28 Положення про міжрегіональні управління Міністерства юстиції України, затверджене наказом Міністерства юстиції України від 23.06.2011 року № 1707/5, управління організовує роботу установ нотаріату, перевіряє їх діяльність і вживає заходів до її поліпшення, здійснює керівництво державними нотаріальними конторами та перевірку організації нотаріальної діяльності державних, приватних нотаріусів, контролює дотримання нотаріусами порядку вчинення нотаріальних дій та виконання ними правил нотаріального діловодства.

За такого суд приходить до висновку, що Державним реєстратором Департаменту надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради Риженко О.С. під час внесення запису до державного реєстру речових прав на нерухоме майно неправильно зазначено регіон ведення реєстраційної справи та місцезнаходження нерухомого майна, тому адміністративний позов підлягає задоволенню шляхом скасування відповідного рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 35038961 від 04.05.2017 прийнятого державним реєстратором Департаменту надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради Риженко О.С.

На підставі ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають задоволенню.

У відповідності до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 2, 19, 77, 139, 241 - 246, 260 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) до Департаменту надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради (вул. Адміральська, 20, м. Миколаїв, 54001, код ЄДРПОУ 41210422), державного реєстратора Департаменту з надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради Риженка Олексія Сергійовича (вул. Адміральська, 20, м. Миколаїв, 54001, код ЄДРПОУ 41210422) - задовольнити.

2. Скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 35038961 від 04.05.2017 року, прийняте державним реєстратором Департаменту з надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради Миколаївської області Риженком Олексієм Сергійовичем.

3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради (вул. Адміральська, 20, м. Миколаїв, 54001, код ЄДРПОУ 41210422) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) судові витрати у розмірі 840,80 грн. (вісімсот сорок гривень 80 коп.).

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 31.07.2020 року.

Суддя О.В. Малих