Постанова

від 30.07.2020 по справі 420/1877/20

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 липня 2020 р.м.ОдесаСправа № 420/1877/20 Головуючий в 1 інстанції: Андрухів В.В.

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача Стас Л.В..

суддів: Турецької І.О., Шеметенко Л.П.,

за участю секретаря - Худика С.А.

за участю представників апелянта - Стратулата С.Д., Михайліна О.Є.

за участю представника 3- ї особи - Варзієва Т.А.

за участю представника відповідача -Амосової О.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу третьої особи ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 5 червня 2020 року по справі за позовом Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради до Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області, третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю СЕРЕДНЬОФОНТАНСЬКИЙ , про визнання протиправною перевірки, скасування направлення, визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради звернулося до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області, третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, Товариство з обмеженою відповідальністю СЕРЕДНЬОФОНТАНСЬКИЙ , в якому просив:

- визнати протиправною перевірку Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області від 07.02.2020 року;

- скасувати направлення на проведення позапланової перевірки №ДПП-0702/1 від 07.02.2020 року;

- визнати протиправним та скасувати рішення Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області від 10.02.2020 року про скасування дії дозволу на виконання будівельних робіт №ОД 112192701994.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що перевірка Департаменту є безпідставною та здійсненою всупереч Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного нагляду, затвердженого постановою КМУ від 19 серпня 2015 р. № 698 (далі за текстом Порядок № 698), а рішення винесено з суттєвими порушеннями процедури проведення заходів державного архітектурно-будівельного нагляду, без всебічного дослідження всіх обставин та з хибним правозастосуванням.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 5 червня 2020 року - позов - задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області від 10.02.2020 року про скасування дії дозволу на виконання будівельних робіт №ОД 112192701994.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

ОСОБА_1 , особа, яка не брала участь у справі, вважаючи, що суд першої інстанції вирішив питання про його права, свободи та законні інтереси, подав апеляційну скаргу на рішення суду від 5 червня 2020 року, в якій зазначив про порушення судом норм процесуального та матеріального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, просив рішення суду скасувати, та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог. В обгрунтування доводів апеляційної скарги вказав, що є співвласником суміжної до будівельного майданчика ( АДРЕСА_2) будівлі, ініціатором проведення перевірок дотримання містобудівного законодавства з боку ТОВ СЕРЕДНЬОФОНТАНСЬКИЙ , та має законний інтерес щодо дотримання всіх будівельних норм і правил замовником суміжного будівництва, а також законний інтерес щодо належного виконання Управлінням державного архітектурно - будівельного контролю Одеської міської ради покладених на нього завдань та функцій контролю за додержанням містобудівного законодавства третьою особою ТОВ СЕРЕДНЬОФОНТАНСЬКИЙ , з метою недопущення порушення прав апелянта. Отже, суд першої інстанції безпідставно не залучив до участі у справі в якості третіх осіб власників суміжного будинку за адресою : АДРЕСА_3. Суд 1-ї інстанції, при розгляді справи, не перевірив чи відповідає проектна документація, подана ТОВ СЕРЕДНЬОФОНТАНСЬКИЙ , затвердженим Містобудівним умовам і таким чином встановити, чи є обгрунтованими висновки Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області про порушення позивачем і третьою особою вимог містобудівного законодавства. Крім того, апелянт вказав, що відповідно до експертного висновку, доданого до даної апеляційної скарги, внаслідок порушення ТОВ СЕРЕДНЬОФОНТАНСЬКИЙ вимог Містобудівних умов, норм ДБН та містобудівного законодавства (в тому числі, порушень зазначених у акті перевірки Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області) погіршився технічний стан домоволодіння за адресою: АДРЕСА_3. Тобто, проведення будівельних робіт замовником ТОВ СЕРЕДНЬОФОНТАНСЬКИЙ з порушенням вимог пожежної безпеки, вимог щодо здійснення заходів по забезпеченню стійкості сусідніх житлових будівель, створило та створює загрозу життю та майну апелянта. З огляду на наведене, рішенням суду 1-ї інстанції вирішено питання про права та інтереси апелянта, які порушуються фактичним поновленням судом дії Дозволу на подальше будівництво ТОВ СЕРЕДНЬОФОНТАНСЬКИЙ .

Позивач та відповідач не реалізували своє процесуальне право подання відзиву на апеляційну скаргу.

Колегія суддів, заслухавши доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких мотивів.

Судом встановлено, що 07.02.2020 року Державною архітектурно-будівельною інспекцією України видано наказ № 327 Про проведення позапланової перевірки , яким наказано Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області провести позапланову перевірку з питань дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил під час провадження Управлінням державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради містобудівної діяльності, а саме: під час прийняття рішення про видачу дозволу на виконання будівельних робіт від 27.09.2019 року № ОД 112192701994, на об`єкті будівництва Нове будівництво багатоквартирного житлового будинку вбудованими приміщеннями громадського призначення та підземним паркінгом за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 11).

07.02.2020 року директором Департаменту ДАБІ в Одеській області, на підставі наказу ДАБІ України від 07.02.2020 року № 327 та п.п.5 п.15 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного нагляду, затвердженого постановою КМУ від 19.08.2015 року № 698, видано направлення №ДПП-0702/1 для проведення позапланової перевірки Управління ДАБК Одеської міської ради. Строк дії направлення: з 07 по 28 лютого 2020 року (а.с. 10).

07 лютого 2020 року Департаментом ДАБІ в Одеській області складено Акт за результатами перевірки дотримання Управлінням ДАБК Одеської міської ради вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил (а.с. 13-15).

Відповідно до вказаного Акту, за результатами перевірки встановлено, що Управлінням ДАБК Одеської міської ради за підписом начальника відділу дозвільно-декларативних процедур Савенко В.В. видано дозвіл на виконання будівельних робіт від 27.09.2019 року № ОД 112192701994 на об`єкт будівництва: Нове будівництво багатоквартирного житлового будинку з вбудованими приміщеннями громадського призначення та підземним паркінгом за адресою: АДРЕСА_2, замовник - Товариство з обмеженою відповідальністю СЕРЕДІІЬФОНТАНСЬКИЙ , код ЄДРПОУ 42033997.

Управлінням державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради під час позапланової перевірки надано відповідні документи, подані замовником у порядку ч.3 ст.37 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності для отримання вищевказаного дозволу на виконання будівельних робіт №ОД 112192701994.

Розглянувши проектну документацію на будівництво, розроблену та затверджену в установленому законодавством порядку, перевіркою встановлено, що згідно Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 28.12.2018 року індексний номер витягу: 151580091, надання якого передбачено п.1 ч.3 ст.37 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності , площа земельної ділянки з кадастровим номером земельної ділянки: 5110137500:40:007:0034, складає 0,0821 га (821 кв.м).

Як зазначено в Акті перевірки, відповідно до проектної документації на будівництво, розробленої та затвердженої в установленому законодавством порядку, надання якої передбачено п.3 ч.3 ст.37 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності , площа забудови земельної ділянки згідно проектної документації, розробленої фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 , кваліфікаційний сертифікат від 12.09.2009 року № АР 003240, становить 725,3 кв.м. Також, відповідно до експертного звіту щодо розроблення проектної документації по проекту: Нове будівництво багатоквартирного житлового будинку з вбудованими приміщеннями громадського призначення та підземним паркінгом за адресою: АДРЕСА_2 від 27.06.2019 № ЕК-2024/05- 19, виданого Одеською філією Державного підприємства Державний науково-дослідний та проектно-вишукувальний інститут НДІпроектреконструкція, площа забудови земельної ділянки також складає 725,3 кв.м та поверховість будівлі складає 10 поверхів + технічний поверх.

Також, в Акті перевірки вказано, що відповідно до таблиці 6.2 та п. 6.1.14 ДБІІ Б.2.2-12:2018 Планування і забудова території максимально допустимий відсоток забудови земельної ділянки при розміщенні житлового будинку у 10 поверхів має складати 35%.

Також, у проектній документації не враховано вимоги вихідних даних та містобудівних умов та обмежень, для проектування об`єкта будівництва, затверджених наказом Управління архітектури та містобудування Одеської міської ради від 08.05.2019 №01-06/84 щодо відсотку забудови земельної ділянки, чим порушено ч.2 ст.26, ч.1 ст.31 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності .

Враховуючи вищенаведене, відповідач в Акті зробив висновок про недотримання п.2 ч.4 ст.37 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності з боку посадових осіб Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради при прийнятті рішення щодо видачі дозволу на виконання будівельних робіт за № ОД 112192701994.

Отже, як вказано в Акті перевірки, дозвіл на виконання будівельних робіт за № ОД 112192701994, видано з порушенням вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, а саме: ч.2 ст.26, ч.1 ст.31, п.2 ч.4 ст.37 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності , таблиці 6.2 та п. 6.1.14 ДБН Б.2.2-12:2018 Планування і забудова території.

10.02.2020 року Департаментом Державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області прийнято рішення про скасування дії дозволу № ОД 112192701994 на виконання будівельних робіт на об`єкті будівництва Нове будівництво багатоквартирного житлового будинку з вбудованими приміщеннями громадського призначення та підземним паркінгом за адресою: Приморський район, пров. Середньофонтанський, 3 , замовник ТОВ СЕРЕДНЬОФОНТАНСЬКИЙ , код ЄДРПОУ 420033997, наданого 27.09.2019 року Управлінням державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради (а.с. 25-26).

Оцінюючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів зазначає про таке.

Відповідно до частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

У Рішенні Конституційного Суду України від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011 зазначено, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.

Індивідуальний акт - це акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк (пункт 19 частини першої статті 4 КАС).

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 01 грудня 2004 року № 18-рп/2004 поняття порушене право , за захистом якого особа може звертатися до суду і яке вживається в низці законів України, має той самий зміст, що й поняття охоронюваний законом інтерес . Щодо останнього, то в цьому ж Рішенні Конституційний Суд України зазначив, що поняття охоронюваний законом інтерес означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.

Отже, гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України, право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Згідно із частиною третьою статті 124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Відповідно до частини першої статті 2 КАС завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

За змістом частини першої статті 5 КАС кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист у спосіб, визначений у цій статті.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 19 КАС юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи в публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У своїй практиці Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення від 21 грудня 2010 року у справі Перетяка та Шереметьєв проти України ).

У постанові Верховного Суду України від 23 травня 2017 року у справі № 800/541/16 підкреслено, що обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

З огляду на вимоги статей 2, 5 КАС України об`єктом судового захисту в адміністративному судочинстві є не будь-який законний інтерес, а порушений суб`єктом владних повноважень.

Для визначення інтересу як об`єкта судового захисту в порядку адміністративного судочинства, окрім загальних ознак інтересу, він повинен містити спеціальні, визначені КАС України. Якщо перша група ознак необхідна для віднесення тієї чи іншої категорії до інтересу, то друга - дозволяє кваліфікувати такий інтерес як об`єкт судового захисту в адміністративному судочинстві.

Верховний Суд у своїй практиці неодноразово застосовував критерії, які дозволяють виявити наявність або відсутність охоронюваного законом інтересу в особи, яка звертається за судовим захистом. Судовому захисту в адміністративному судочинстві підлягає законний інтерес, який:

- має правовий характер, тобто перебуває у сфері правового регулювання, але виходить за межі суб`єктивного права;

- пов`язаний з конкретним матеріальним або нематеріальним благом;

- є визначеним. Благо, на яке спрямоване прагнення, не може бути абстрактним або загальним. У позовній заяві або скарзі особа повинна зазначити, який саме її інтерес порушено та в чому він полягає;

- є персоналізованим (суб`єктивним). Тобто належить конкретній особі - позивачу або скаржнику.

- порушений суб`єктом владних повноважень.

З наведеного слідує необхідність з`ясування судом обставин, що свідчать про порушення інтересу. Апелянт повинен довести, що він має законний інтерес і є потерпілим від порушення цього інтересу з боку суб`єкта владних повноважень.

Предметом позову у цій справі фактично є правомірність видачі Управлінням державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради дозволу на виконання будівельних робіт від 27.09.2019 року № ОД 112192701994 на об`єкт будівництва: Нове будівництво багатоквартирного житлового будинку з вбудованими приміщеннями громадського призначення та підземним паркінгом за адресою: АДРЕСА_2, замовник - Товариство з обмеженою відповідальністю СЕРЕДІІЬФОНТАНСЬКИЙ , код ЄДРПОУ 42033997, який скасований рішенням Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області від 10.02.2020 року про скасування дії дозволу на виконання будівельних робіт №ОД 112192701994, та відповідно - також законність даного рішення.

В ході розгляду справи установлено та не заперечувалось сторонами по справі, що ОСОБА_1 не є учасником даних правовідносин.

Обгрунтовуючи наявність порушених прав та інтересів апелянт вказує, що протиправним рішенням позивача, яким надано дозвіл на виконання будівельних робіт замовнику ТОВ СЕРЕДНЬОФОНТАНСЬКИЙ , з порушенням вимог пожежної безпеки, вимог щодо здійснення заходів по забезпеченню стійкості сусідніх житлових будівель, створено загрозу життю та майну апелянта.

Разом з тим, скаржником не доведено, що сторонами по справі в межах досліджуваних правовідносин приймались будь-які рішення, які б впливали на права та інтереси ОСОБА_1 , та не доведено обставин порушеного права внаслідок прийняття оскаржуваних в межах даної справи рішень. Апелянт не навів суду обґрунтованих доводів, що свідчать про те, що оскаржуваними рішеннями позивача та відповідача були порушені права апелянта у цій справі, оскільки вони не призвели до жодних правових наслідків для нього.

Зазначені обставини не свідчать про очевидну відсутність у ОСОБА_1 матеріально-правової заінтересованості і були встановлені лише під час апеляційного розгляду справи. Встановлення відсутності матеріально-правової заінтересованості скаржника є самостійною і достатньою підставою для відмови у задоволенні апеляційної скарги.

З`ясування матеріально-правової заінтересованості позивача передує розгляду питання щодо правомірності рішення, котре оскаржується. Відсутність матеріально-правової заінтересованості апелянта є підставою для відмови у задоволенні апеляційної скарги незалежно від правомірності чи неправомірності оскарженого рішення.

Відтак, колегія суддів не вважає за необхідне входити в обговорення та оцінку правомірності спірних рішень, які є предметом позову, оскільки вони не впливають на правильність остаточного висновку про відмову у задоволенні апеляційної скарги.

Оскільки сторонами в межах досліджуваних правовідносин не приймалось будь-яких рішень, які б впливали на права та інтереси скаржника, враховуючи недоведеність ним обставин порушеного права внаслідок прийняття оскаржуваних рішень, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги.

З огляду на наведене, колегія суддів вважає необґрунтованими доводи апелянта стосовно того, що суд першої інстанції прийняв рішення про права та інтереси ОСОБА_1 , який не був залучений до участі у справі.

Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Згідно з положеннями ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до вимог ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

При цьому апеляційна скарга не містять посилання на обставини, передбачені статтями 317-319 Кодексу адміністративного судочинства України, за яких рішення суду підлягає скасуванню.

Керуючись ст. 308, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу третьої особи ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 5 червня 2020 року по справі за позовом Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради до Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області, третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю СЕРЕДНЬОФОНТАНСЬКИЙ , про визнання протиправною перевірки, скасування направлення, визнання протиправним та скасування рішення, - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Дата складення повного судового рішення 03 серпня 2020р.

Головуючий суддя Стас Л.В. Судді Турецька І.О. Шеметенко Л.П.