Рішення

від 02.08.2020 по справі 219/673/18

АРТЕМІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 219/673/18

Провадження № 2/219/64/2020

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31.07.2020 року м.Бахмут

Артемівський міськрайонний суд Донецької області області в складі :

головуючого судді Хомченко Л.І.,

Секретар Гаврилюк К.К.

розглянувши в відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Бахмут цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю СІГМА АВТОЛІЗІНГ про захист прав споживача, визнання угоди недійсною та стягнення грошових коштів,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду із позовною заявою про захист прав споживача, визнання угоди недійсною та стягнення грошових коштів посилаючись на те, що 26 грудня 2017 року позивач уклав договір фінансового лізингу № 02043 з ТОВ СІГМА ЛІЗІНГ з метою придбання транспортного засобу, предметом якого є транспортний засіб Lada Priora на суму 8288,26 доларів США, гривневий еквівалент вартості автомобіля становить 232900,00 грн. Позивач перерахував відповідачеві 23300,00 грн. При укладенні договору, представник товариства запевнила, що автомобіль буде переданий наступного дня, після сплати авансового внеску. Автомобіль наступного дня не передали. Позивач вважає, що договір містить несправедливі умови, в ньому порушений принцип добросовісності. При укладенні договору сторонами остаточно не визначено предмету лізингу, його вартість, не погоджено графіку сплати платежів згідно з додатком № 1 до договору, на який робиться посилання у змісті договору фінансового лізингу.

У договорі відсутні будь-які відомості про продавця товару, його найменування, місцезнаходження; встановлена жорстка відповідальність лізингоодержувача, як споживача за порушення умов договору; усувається відповідальність лізингодавця у разі неналежного виконання ним обов`язків, передбачених договором та законом; не надані права лізингоодержувача, як споживача, вимагати дострокового розірвання договору; передбачено покладення на споживача штрафу за дострокове розірвання договору; звужені обов`язки лізингодавця, які передбачені в Законі України Про фінансовий лізинг , положенняхЦК України; вказаний договір не є нотаріально посвідченим; повністю виключена відповідальність лізингодавця за невиконання або неналежне виконання обов`язків щодо передачі предмета лізингу та передачі цієї речі належної якості; одночасно значно розширені права лізингодавця, які суперечать вимогам чинного законодавства; не визначено однозначно ціну предмету лізингу.

Таким чином, умови договору фінансового лізингу № 02043 від 26.12.2017 року є такими, що суперечать нормам ЦК України, Закону України Про фінансовий лізинг ,Закону України Про захист прав споживачів , порушують принцип добросовісності, передбаченого п. 6 ч. 1 ст.3, ч. 3 ст.509 ЦК України, призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов`язків сторін та завдають шкоди споживачеві, тому просить визнати договір недійсним.

Ухвалою судді Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 26.01.2018 р. відкрито провадження по цивільній справі за вказаним позовом за правилами спрощеного позовного провадження із викликом сторін.

Позивач у судове засідання не зявився надав заяву про розгляд справи у його відсутність .

Відповідач в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, подав відзив на позов .

Відповідно до відзиву на позов відповідач позов не визнав та просив відмовити у задоволенні позову, мотивуючи тим, що оспорюваний позивачем договір фінансового лізингу № 02043 від 26.12.2017 р. з ТОВ СІГМА ЛІЗІНГ`відповідає нормам діючого законодавства, на момент укладання договір не містив елементів договору оренди транспортного засобу, а тому, до нього не можливо застосовувати норми ч.2 ст.799 ЦК України. Відповідач здійснює свою діяльність на підставі Довідки про взяття на облік юридичної особи серія ФЛ № 595від 06.06.2017 р. , виданої Нацкомісією , яка здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг. Жодного належного і допустимого доказу щодо факту введення позивача в оману, наявності в діях відповідача умислу немає, а сторони відповідно до ст..627 ЦК України є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору. У договорі фінансового лізингу неможливо вказати індивідуальні ознаки предмету лізингу, оскільки, на момент підписання договору відсутній сам предмет лізингу, та який вказується в акті приймання-передачі предмету лізингу, а відповідно до п.4.3 договору позивач мав право написати заяву, в якій указати , у якого саме продавця він бажає, щоб було здійснено покупок предмета лізингу, але позивач таким правом не скористався.

За даних обставин суд вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності сторін та без здійснення фіксації судового процесу за допомогою звукозаписуючого засобу, відповідно до ч.2ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України.

Суд, перевіривши матеріали справи вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що26.12.2017 року між позивачем та ТОВ СІГМА АВТОЛІЗІНГ в особі представника Стольнікової М.В. укладений Договір фінансового лізингу№ 02043. Відповідно до п.п.3.1.1, 3.1.2 Договору відповідач взяв на себе обов`язок придбати предмет лізингу у власність та передати предмет лізингу у користування лізингоодержувачу на строк та на умовах, передбачених договором.

Згідно п. 3.3.2., 3.3.3. Договору лізингоодержувач зобов`язується прийняти і належним чином використовувати предмет лізингу за його призначенням, у встановлений термін і в повному обсязі сплачувати лізінгові та інші платежі відповідно до умов даного Договору.

Предметом договору фінансового лізингу є автомобіль Lada Priora .

Відповідно до умов пункту 8.2. договору вартість предмету лізингу на момент укладання договору становить 8288,26 доларів США, що в гривневому еквіваленті становить 232900,00 грн.

На виконання вказаного договору 26.12.2017 року позивачем сплачено 23300,00 грн. аванавансовий платіж, згідно п. 9.2. розділу 9 договору фінансового лізингу, що підтверджується квитанцією № 14698168 від 26.12.2017 року.

Судом встановлено, що договір, окрім сплати позивачем вказаного платежу, не виконувався і його сторонами не вчинялося жодних дій щодо його виконання, зокрема подальша оплата позивачем не проводилася, транспортний засіб, що є предметом договору, лізингодавцем не придбаний і лізингоодержувачу не переданий.

Згідно п. 9.1 договору лізінгоодержувач повинен оплатити комісію за організацію договору в розмірі 10%від вартості предмету лізингу на користь лізингодавця після укладення договору за його організацію протягом строку дії договору, незалежно від назви призначення платежу у квитанції на сплату.

Відповідно до п. 9.2 Договору авансовий платіж складає частину від вартості предмета лізингу в розмірі 23% від вартості предмета лізингу, зазначеного у даному договорі та у Додатку №1 до даного договору.

Згідно з пунктом 12.1 договору зазначено, що лізингоодержувач, який не сплатив лізингові платежі, що передбачені в п.1.7 та 4.1 договору, та не отримав транспортний засіб, має право розірвати даний договір за власним бажанням. В такому випадку поверненню підлягає 80% від сплаченого авансового платежу та/або його частини авансових платежів, а 20% лізингодавець утримує в якості штрафу за дострокове розірвання договору. Комісія за організацію договору в такому випадку не повертається.

Відповідно до п. 12.8 Договору передбачено право лізингодавця розірвати договір в односторонньому порядку за умови невиконання лізингоодержувачем його положень.

Згідно ч. 1, 2 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. 1-5, 6 ст. 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відносини, що виникають у зв`язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями ЦК України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, Законом України Про фінансовий лізинг .

Згідно із ч. 2 ст. 1 Закону України Про фінансовий лізинг за договором фінансового лізингу лізингодавець зобов`язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Згідно ст.4 Закону України Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг фінансовий лізинг є фінансовою послугою.

Відповідно ч. 2 ст. 806 ЦК України до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов`язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Згідно ч. 2 ст. 627 ЦК України у договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 Закону України Про захист прав споживачів споживач має право на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію, що забезпечує можливість її свідомого і компетентного вибору. Інформація повинна бути надана споживачеві до придбання ним товару чи замовлення роботи (послуги).

Відповідно до ст. 21 Закону України Про захист прав споживачів права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо порушується принцип рівності сторін договору, учасником якого є споживач.

Згідно ст. 18 Закону України Про захист прав споживачів передбачені самостійні підстави визнання недійсними умов договорів, що обмежують права споживача.

Відповідно до ч. 5 ст. 18 Закону України Про захист прав споживачів у разі визнання окремого положення договору несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути визнано недійсним або змінено, а не сам договір.

Згідно ч. 6 ст. 18 Закону України Про захист прав споживачів у разі коли зміна окремих положень або визнання їх недійсними зумовлює зміну інших положень договору, на вимогу споживача такі положення підлягають зміні або договір може бути визнаний недійсним у цілому.

Відповідно до ч. 2 ст. 18 Закону України Про захист прав споживачів обумовлено, що несправедливі умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживачу.

Аналізуючи норму цієї статті, можна дійти висновку, що умови договору кваліфікуються як несправедливі за наявності одночасно таких ознак: по-перше, умови договору порушують принцип добросовісності (п. 6 ч. 1 ст.3, ч. 3 ст.509 ЦК України); по-друге, умови договору призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов`язків сторін; по-третє, умови договору завдають шкоди споживачеві.

Перелік несправедливих умов у договорі зі споживачем не є вичерпним, що передбачено ч. 4 ст.18 цього Закону.

Несправедливими згідно із ч. 3 ст.18 Закону України Про захистправ споживачів є, зокрема, умови договору про: виключення або обмеження прав споживача стосовно продавця (виконавця, виробника) або третьої особи у разі повного або часткового невиконання чи неналежного виконання продавцем (виконавцем, виробником) договірних зобов`язань, включаючи умови про взаємозалік, зобов`язання споживача з оплати та його вимог у разі порушення договору з боку продавця (виконавця, виробника); встановлення жорстких обов`язків споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця; надання можливості продавцю (виконавцю, виробнику) не повертати кошти на оплату, здійснену споживачем, у разі відмови споживача укласти або виконати договір, без встановлення права споживача на одержання відповідної компенсації від продавця (виконавця, виробника) у зв`язку з розірванням або невиконанням ним договору (пункти 24); надання продавцю (виконавцю, виробнику) права в односторонньому порядку змінювати умови договору на власний розсуд або на підставах, не зазначених у договорі (пункт 11); визначення ціни товару на момент його поставки споживачеві або надання продавцю (виконавцю, виробнику) можливості збільшувати ціну без надання споживачеві права розірвати договір у разі збільшення ціни порівняно з тією, що була погоджена на момент укладення договору (пункт 13).

Перелік несправедливих умов у договорі зі споживачем не є вичерпним, що передбачено ч. 4 ст.18 цього Закону.

Судом під час розгляду справи було встановлено, що згідно з п.1.4, п. 3.4.9 Договору №02043 від 26.12.2017 року позивачу надано право вибору продавця предмету договору.

Відповідно до п. 12.3 Договору позивачу надано право розірвання Договору.

Згідно п. 1.5 Договору передбачено солідарну відповідальність лізингодавця за якість предмету лізингу.

Водночас судом встановлено, що згідно з оспорюваним Договором у випадку розірвання договору лізингоодержувачем до отримання предмета лізингу, лізингодавець повертає сплачені кошти з вирахуванням штрафу за дострокове розірвання 20 % від сплаченої суми авансового платежу. У такому випадку комісія за організацію договору лізингоодержувачу не повертається.

Відповідно до ст. 12 Договору підставами відповідальності позивача, як Лізингоодержувача, та розміри штрафних санкцій за порушення ним умов укладеного договору не передбачено жодної відповідальності Відповідача, як Лізингодавця, за невиконання або неналежне виконання договору.

За таких обставин суд приходить до висновку, що оспорюваний договір фінансового лізингу підпадає під несправедливі умови, встановлені пунктами 2, 4 частини третьої статті 18 Закону України Про захист прав споживачів , оскільки передбачає повернення суми авансових платежів з вирахуванням штрафу за дострокове розірвання договору, та не передбачає права позивача, як споживача, стосовно відповідача, у разі повного або часткового невиконання чи неналежне виконання ним договірних зобов`язань, включаючи умови про взаємозалік зобов`язання споживача з оплати та його вимог у разі порушення договору з боку відповідача, як продавця (виконавця, виробника), що порушує принцип добросовісності, призводить до істотного дисбалансу договірних прав та обов`язків і завдає шкоди споживачеві, а тому такі умови договору є несправедливими в розумінні статті 18 Закону України Про захист прав споживачів .

Відповідно до ст. 216 ЦК України, у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Якщо у зв`язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною.

Згідно зст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Аналізуючи пункти оскаржуваного Договору фінансового лізингу№ 02043 від 26.12.2017 року можна дійти висновку, що даний правочин по своїй суті спрямований на захист інтересів лише лізингодавця і на звуження його відповідальності, що свідчить про суттєву диспозицію між правами та обов`язками сторін, а наявність механізму зміни вартості платежів та розміру предмета лізингу тільки лізингодавцем слугує лише цьому підтвердженням, оскільки позбавляє лізингоодержувача будь-яким чином впливати на зміну істотних умов договору, що свідчить про недійсність укладеного правочину.

Крім того, позивачем зазначено, що Додаток №1 до Договору, який є його невід`ємною частиною, між сторонами не укладався, а відповідачем факт відсутності укладеного Додатку №1 до Договору не спростовано.

Також, п.1.1 укладеного між сторонами договору не містить індивідуальних ознак транспортного засобу, тому цей пункт договору суперечить вимогам ч.1 ст.3, ч.2 ст.6 Закону України Про фінансовий лізинг , ч.1 ст.184, ч.1 ст.682, ч.1 ст.767 ЦК України, оскільки не містить суттєвих умов договору та надає можливість ТОВ СІГМА АВТОЛІЗІНЕГ в односторонньому порядку змінювати комплектність автомобіля, що є несправедливим відповідно до п.12 ч.3 ст.18 Закону України Про захист прав споживачів .

Крім того, укладаючи правочин, сторони не погодили постачальника (продавця) автомобіля, взагалі не визначили вартості предмета лізингу, не погодили графіку сплати лізингових платежів згідно з додатком №1 до договору, на який робиться посилання у змісті договору фінансового лізингу, однак який до договору не додається.

Таким чином, на момент укладення договору фінансового лізингу лізингоодержувач був позбавлений можливості ознайомитися з обсягом своїх грошових зобов`язань та графіком лізингових платежів, що свідчить про невизначеність загального обсягу грошових зобов`язань лізингоодержувача.

Відповідно до ст. 799 ЦК України договір фінансового лізингу, на який розповсюджуються норми цивільного кодексу, які регулюють відносини з приводу найму (оренди), укладається у письмовій формі, а у випадку участі в ньому фізичної особи, підлягає нотаріальному посвідченню.

Статтею 806 ЦК України визначено, що за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов`язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов`язаний з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом. Відповідно до статті 799 ЦК України, договір найму транспортного засобу укладається у письмовій формі. Договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню.

Виходячи з аналізу вищенаведених норм законодавства, договір`фінансового лізингу за ;воєю правовою природою є змішаним договором та містить елементи договору найму (оренди) та договору купівлі-продажу транспортного засобу, що випливає зі змісту договору відповідно до статті 628 ЦК України.

Відповідно до частини першої статті 220 ЦК України, у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору, такий договір є нікчемним.

Таким чином, договір фінансового лізингу, предметом якого є транспортний засіб, укладений за участю фізичної особи, підлягає нотаріальному посвідченню у силу приписів статті 2 Закону України Про фінансовий лізинг , статей 799, 806 ЦК України. У разі недодержання цієї вимоги такий договір вважатиметься нікчемним з огляду на приписи частини першої статті 220 ЦК України.

Згідно вимог ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до ст. 216 ЦК Україниу разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

З огляду на викладене, суд вважає, що існують правові підстави для задоволення позовних вимог, а тому слід визнати недійсним Договір фінансового лізингу № 02043, укладений 26.12.2017 року між ТОВ СІГМА АВТОЛІЗІНГ та позивачем, стягнути з відповідача авансовий платіж в розмірі 23300,00 гривень, як наслідок його недійсності.

Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд України у Постанові від 19.10.2016 у справі №6-1551цс16.

У відповідності до положень ст.141 ЦПК України у зв`язку з задоволенням позовних вимог, з відповідача в дохід держави підлягає стягненню судовий збір в розмірі 1536,80 грн. (за вимоги немайнового характеру з приводу визнання договору недійсним 768,40 грн.; за вимогами майнового характеру з приводу стягнення грошових коштів768,40 грн.).

Керуючись ст.ст.229,230,524,533,627,806 ЦК України, ст. ст.10,11,12,13,89,141,223,229,247,258-259,263-265.273,352,354-355 ЦПК України, ст. ст.1- 4,6 Закону України Про фінансовий лізинг , ст.ст.3,18,19,22 Закону України Про захист прав споживачів , Постанови ПленумуВерховного СудуУкраїни Просудову практикурозгляду цивільнихсправ провизнання правочинівнедійсними №9від 06листопада 2009року суд-

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса реєстрації фізичної особи: АДРЕСА_1 ) до ТОВ СІГМА АВТОЛІЗІНГ (ЄДРПОУ 41298109, м. Київ, вул. Харківстке шосе, 182) про визнання договору недійсним - задовольнити.

Визнати договір фінансового лізингу № 02043 від 26.12.2017 року, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ СІГМА АВТОЛІЗІНГ недійсним.

Стягнути з ТОВ СІГМА АВТОЛІЗІНГ (ЄДРПОУ 41298109, м. Київ, вул. Харківське шосе, 182) на користь ОСОБА_1 сплачений за договором фінансового лізингу № 02043 від 26.12.2017 р. платіж в розмірі 23300,00 грн.

Стягнути з ТОВ СІГМА АВТОЛІЗІНГ (ЄДРПОУ 41298109, м. Київ, вул. Харківське шосе, 182) на користь держави судовий збір в розмірі 1536,80 грн.

Рішення суду може бути оскаржене до Донецького апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення через Артемівський міськрайонний суд Донецької області .

СУДДЯ Л.І.ХОМЧЕНКО

Суддя Л.І. Хомченко

02.08.2020