Ухвала

від 31.07.2020 по справі 369/8554/20

КИЄВО-СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 369/8554/20

Провадження №2/369/3893/20

УХВАЛА

про відмову у забезпеченні позову

31.07.2020 м. Київ

Суддя Києво-Святошинського районного суду Київської області Дубас Т.В., ознайомившись із заявою ОСОБА_1 про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ТОВ Петрівський квартал-2 , ТОВ Компанія з управління активами Андере Ріхтінген про розірвання договорів та стягнення грошових коштів , -

ВСТАНОВИЛА:

В провадженні суду перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ТОВ Петрівський квартал-2 , ТОВ Компанія з управління активами Андере Ріхтінген про розірвання договорів та стягнення грошових коштів.

Одночасно з позовною заявою позивачем ОСОБА_1 подано заяву про забезпечення позову, шляхом накладення арешту на грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю Петрівський квартал 2 (ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України - 40616059) у розмірі: 289 542,29 грн. (двісті вісімдесят дев`ять тисяч п`ятсот сорок дві грн. 29 коп.), що розміщені на рахунках у банках та інших фінансових установах, які будуть виявлені державним чи приватним виконавцем у ході виконавчого провадження з примусового виконання ухвали.

З метою забезпечення позову накласти арешт на грошові кошти Товариство з обмеженою відповідальністю Компанія з управління активами Андере Ріхтінген (ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України - 36003268) у розмірі: 165 500,00 грн., що розміщені на рахунках у банках та інших фінансових установах, які будуть виявлені державним чи приватним виконавцем у ході виконавчого провадження з примусового виконання ухвали.

Свої вимоги мотивували тим, що як вказано позивачем в позовній заяві, між ним та відповідачами було укладено ряд договорів, на підставі яких, позивач мав отримати у власність квартиру за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до умов одного з ряду договорів (а саме: Договору купівлі-продажу майнових прав на квартиру АДРЕСА_2 /ТШ14-В від 08.10.2018р.), строк готовності об`єкта (вищезазначеної квартири) до експлуатації мав би бути - 31 грудня 2019 року .

Проте, позивач, констатує, що станом на момент подання позову та заяви про забезпечення позову на місці, де мав би вже як 7 місяців побудований будинок з введенням останнього в експлуатацію, наразі є лише фундамент, немає навіть 1-го поверху, будівельні роботи не проводяться.

Наскільки відомо позивачу, кошти отримані від нього відповідачами на фінансування будівництва, де станом на 31.12.2019 р. вже мала б бути готова квартира (і як фактичний об`єкт так і як юридичний) розподіляються у неналежний спосіб та спрямовані на фінансування інших об`єктів відповідачів, що беззаперечно підтверджується відсутністю будівельних робіт за об`єктом, відсутністю самого об`єкту загалом (будинку) та об`єкту інвестування зокрема (квартири).

Позивачем у позовній заяві та підтверджено належними й допустимими доказами, останнім було сплачено суму коштів відповідачам у загальному розмірі: 455 042,29 грн., з яких: відповідачу ТОВ Петрівський квартал-2 , у розмірі: 289 542,29 грн. (з яких: 285 826,55 - сума кошів сплачена позивачем на користь відповідача-1 на виконання умов Договору купівлі-продажу майнових прав на квартиру АДРЕСА_2 /ТШ14-В від 08.10.2018р., 3 715,74 грн. - пеня за невиконання зобов`язання) , відповідачу - ТОВ Компанія з управління активами Андере Ріхтінген у розмірі: 165 500,00 грн. (з яких вся сума коштів сплачена позивачем на користь відповідача-2 на виконання умов Договору купівлі-продажу деривативу № 63871-А/2 від 08.10.2018 р.)

Отже, на думку позивача є необхідним та доцільним з метою захисту прав останнього та подальшого реального виконання майбутнього рішення суду накласти арешт на рахунки відповідачів в межах сум, сплачених останнім позивачем.

Вивчивши матеріали цивільної справи та заяву про забезпечення позову, враховуючи принципи здійснення цивільного судочинства, співмірність заходів забезпечення позову із заявленими позовними вимогами, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 149 ЦПК України , суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Згідно з ч. 2 ст. 149 ЦПК України , забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 150 Цивільного процесуального кодексу України позов забезпечується в тому числі накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Виходячи з вказаних норм, підставою забезпечення позову є обґрунтоване припущення заявника, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких вона звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 № 9 Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову , забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

Точне і неухильне додержання судами України норм чинного законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову є необхідною умовою здійснення завдань цивільного судочинства, які полягають у справедливому, неупередженому та своєчасному розгляді й вирішенні цивільних справ із метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до п. 6 вказаної Постанови, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Крім того, вирішуючи питання про забезпечення позову суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких може бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Забезпечення позову покликано, не порушуючи принципів змагальності і процесуального рівноправ`я сторін, вживати негайних заходів, направлених на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового акту, а також перешкодити спричиненню значної шкоди заявнику.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини вказує на необхідність дотримання принципу справедливої рівноваги між інтересами суспільства та необхідністю дотримання фундаментальних прав окремої людини.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (у справі "Спорронг і Льоннрот проти Швеції", "Джеймс та інші проти Сполученого королівства") положення статті 1 Першого протоколу містять три окремих правила, які не застосовуються окремо: перше правило проголошує принцип мирного володіння майном, друге стосується позбавлення майна і визначає певні умови для визнання втручання у власність правомірним, третє правило визнає за державами контролювати використання майна за наявності певних умов для цього. Також, щоб зробити висновок, чи відповідає певний захід втручання в право власності принципу правомірного та допустимого втручання, слід оцінити, чи є захід законним, чи переслідує втручання суспільний інтерес, чи є такий захід пропорційним переслідуваним цілям.

Посилання на те, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду не підкріплено належними доказами по справі, зокрема не зазначено, які саме права позивача не можливо буде поновити в разі ухвалення можливого рішення про задоволення позову.

Таким чином, заявником не наведено і судом не встановлено, що невжиття таких заходів забезпечення позову про які ним заявлено може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду у цій справі, тому в задоволенні заяви про забезпечення позову слід відмовити.

Також зважаючи на наведені норми, при вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд насамперед має дослідити, чи існує небезпека ускладнення можливості виконання рішення суду, чи є така небезпека реальною, та чи співмірні запропоновані заходи забезпечення позову позовним вимогам. При цьому єдиною передбаченою законом підставою для застосування заходів забезпечення позову є ризик ускладнення виконання або неможливості виконання рішення суду у справі.

Позивачем не надано суду доказів, підтверджуючих те, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, не надано доказів що на ім`я відповідача відкриті рахунки в банківських установах, зазначивши найменування банківської установи та номер рахунку, не надано доказів, що накладення арешту на грошові кошти на рахунках, на які просить накласти позивач, є співмірними із заявленими позивачем вимогам. Суд не вбачає необхідності у забезпеченні позову, так як доводи позивача не знайшли свого підтвердження, а тому безпідставне вжиття заходів забезпечення позову порушить права інших осіб.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає необхідним відмовити в задоволенні заяви про забезпечення позову за безпідставністю.

Одночасно суд роз`яснює, що ця відмова не позбавляє заявника на повторне звернення до суду із заявою про забезпечення позову в порядку встановленому ЦПК України , з урахуванням аргументів, вказаних в мотивувальній частині ухвали.

За таких обставин, аналізуючи вищевикладені обставини, приймаючи до уваги наведені норми процесуального законодавства, з врахуванням роз`яснення Верховного Суду України, виходячи з оцінки обґрунтованості доводів представника позивача щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін; наявності зв`язку між заходом щодо забезпечення позову і предметом позовної вимоги, в тому числі, спроможності заходів, який заявник просить вжити у порядку забезпечення позову, забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; суд приходить до висновку, що вказана заява про забезпечення позову задоволенню не підлягає, оскільки на даний час судом не встановлено, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду в разі задоволення позову, а також заявником належним чином не обґрунтовано свої вимоги щодо забезпечення позову та їх співмірності із заявленими позовними вимогами.

На підставі викладеного та керуючись вимогами ст. ст. 149-154 , 157 , 353 ЦПК України , суд,-

ПОСТАНОВИЛА:

Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ТОВ Петрівський квартал-2 , ТОВ Компанія з управління активами Андере Ріхтінген про розірвання договорів та стягнення грошових коштів - залишити без задоволення.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Києво-Святошинський районний суд Київської області шляхом подання апеляційної скарги на ухвалу суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Суддя: Т.В. Дубас