Рішення

від 21.07.2020 по справі 528/999/19

ГРЕБІНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Гребінківський районний суд Полтавської області

Справа № 528/999/19

Провадження № 2/528/9/20

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

21 липня 2020 року м. Гребінка

Гребінківський районний суд Полтавської області у складі:

судді Шевченко В.М.,

секретар судового засідання Кузуб В.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні, проведеного в режимі відеоконференції Гребінківського районного суду Полтавської області із Ленінським районним судом міста Полтава, та з використанням власних технічних засобів за допомогою системи відеоконеренцзв`язку Easycon , в порядку загального позовного провадження

об`єднану цивільну справу № 528/999/19

за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2

до Гребінківської міської ради, Державної архітектурно - будівельної інспекції України,

третя особа - ОСОБА_3 ,

про визнання факту забудови несформованої земельної ділянки, визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно, визнання/спростування факту, що має юридичне значення,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

представник відповідача Гребінківської міської ради - адвокат Рябека Р.М.

представник відповідача Державної архітектурно - будівельної інспекції України - Нефьодов І.В.,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Гребінківської міської ради Полтавської області про визнання факту забудови несформованої земельної ділянки, обґрунтовуючи позовні вимоги тим, що він разом із дружиною ОСОБА_2 з 15.06.2016 користуються несформованою земельною ділянкою 1829 м кв за адресою: АДРЕСА_1 (далі - спірна земельна ділянка), на якій подружжя після розбирання аварійного невведеного в експлуатацію будинку 1988 року побудови В-1 , самочинно без згоди Гребінківської міської ради Полтавської області, яка не стала титульним власником цієї земельної ділянки, здійснили забудову новими господарськими будівлями, а сама земельна ділянка не обліковується в Державній фіскальній службі України як об`єкт нерухомості. Вказує, що попереднім користувачем предмету спору була ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , а тому право користування земельною ділянкою автоматично припинилося у зв`язку із її смертю. Спадкоємцем майна померлої був її син ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 . На думку позивача, земельна ділянка не могла бути успадкована сином спадкодавця, бо остання не мала юридично оформленого а ні права власності, а ні права користування земельною ділянкою. Позивач вважає, що спірна земельна ділянка не сформована, як об`єкт цивільних прав не визначена, а дані стосовно титульного власника відсутні. Позивач неодноразово звертався до Гребінківської міської ради, відповіді на його звернення зводяться до формальних відписок та ухиляння органу місцевого самоврядування прийняти рішення про надання позивачу земельної ділянки під збудований житловий будинок, як і не надається відмова, яку можливо було б оскаржити. Таким чином, за відсутності відомостей про титульного власника земельної ділянки, позивач вказує відповідачем Гребінківську міську раду Полтавської області (справа № 528/999/19).

06.12.2019 надійшов відзив від Гребінківсьокої міської ради Полтавської області у справі № 528/999/19, яким заперечуються позовні вимоги через невірне визначення предмету позову та сформованих позовних вимог з огляду на те, що на земельні ділянці зареєстровано об`єкт нерухомого майна та складові цього об`єкту, що за змістом ст. 381 ЦК України є садибою, а власником майна є ОСОБА_3 , який набув право власності в порядку спадкування, а тому земельна ділянка, на якій розташована садиба, знаходиться в користуванні саме ОСОБА_3 як спадкоємця. Право власності від останнього до ОСОБА_1 не переходило, а тому він є неналежним позивачем. Сама ж земельна ділянка вважається сформованою відповідно до п. 2 Розділу VІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України Про Державний земельний кадастр . У відзиві вказується про відсутність дозвільної документації на час здійснення будівельних робіт, що є самочинно збудованим майном. Крім цього, зазначено, що у разі задоволення позову будуть порушені права ОСОБА_3 та ОСОБА_6 , якому відповідно до рішення від 23.06.2010 № 383 затверджено технічні документи із землеустрою на спірній земельній ділянці.

11.12.2019 ОСОБА_1 подав відповідь на відзив у справі № 528/99919, в якій заперечив доводи відповідача, викладені у відзиві, обґрунтовуючи це відповідними нормативно-правовими актами. Також у відповіді позивача вказується, що ОСОБА_3 ніколи не був спадкоємцем майна ОСОБА_4 , не користувався зруйнованим будинком та земельною ділянкою, крім того, спадкодавець мала право лише використання земельної ділянки, а це право не може бути успадковане. Долучена аерофотозйомка надана, щоб ввести суд в оману та не може бути доказом передачі майна в комунальну власність, заперечив право комунальної власності на землю, також послався на відсутність у адвоката Рябеки Р.М. повноважень на здійснення представництва Гребінківської міської ради Полтавської області в суді.

08.01.2020 до суду надійшла позовна заява ОСОБА_2 , подана представником ОСОБА_1 , до Гребінківської міської ради, Державної архітектурно - будівельної інспекції України (цивільна справа № 528/6/20), про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно, позовні вимоги якої обґрунтовуються тим, що 15.06.2016 ОСОБА_1 в інтересах своєї дружини ОСОБА_2 підписав акт прийому-передачі садиби за адресою: АДРЕСА_1 , яка складалася із недобудованого будинку В-1 , який будувався за рішенням Гребінківської міської ради народних депутатів № 460 від 23.08.1988 та дозволу на початок робіт від 14.09.1988. Однак, ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , не ввівши будинок в експлуатацію, а її син ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 і також не ввів будинок в експлуатацію. Земельна ділянка під будівництво цього будинку не відводилася, а дозвіл на виконання будівельних робіт передбачав закінчення будівництва до червня 1991 року. Вищевказаний будинок був переданий позивачу за усною домовленістю із ОСОБА_3 під розбирання та реконструкцію, оскільки у нього були відсутні правовстановлюючі документи на будинок. Родина позивачки провела реконструктивне розбирання та капітально-відновлювальний ремонт будинку В-1 , побудувала на земельній ділянці житловий будинок Л-1 , літню кухню Ж , сарай К , погріб під К , літній душ Е , вбиральню З , тощо, а саму земельну ділянку привели в належний стан. Неодноразово представник позивачки ОСОБА_1 звертався до Гребінківської міської ради з різними питаннями стосовно земельної ділянки та здійсненими побудовами, проте отримував різного характеру вислови щодо позбавлення права власності побудованим майном. ОСОБА_1 вказує, що оскільки побудови є самочинним будівництвом без передбаченого судом дозволу, то спір може бути вирішений лише в судовому порядку шляхом визнання за позивачкою права власності на нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_1 , згідно із технічним паспортом на нього. Доводи стосовно титульного власника земельної ділянки обґрунтовуються правовими нормами, які були чинними в різний період часу. Вказує, що необхідність визнання права власності за рішенням суду на самочинно збудоване нерухоме майно, необхідне для приймання його в експлуатацію згідно з чинним законодавством.

12.03.2020 судом отримано відзив від ДАБІ на позов у справі 528/6/20, в якому зазначено, що відповідач не визнає позовні вимоги про визнання права власності на самочинно збудований житловий будинок Л-1 , літню кухню Ж , сарай К , погріб під К , літній душ Е , вбиральню З , обґрунтовуючи заперечення тим, що реєстрація права власності не належить до компетенції Держархбудінспекції, яка не претендує на будівлі, що є предметом спору. Також у відзиві вказується, що відповідно до ч. 3 ст. 376 ЦК України право власності на нерухоме майно може бути визнане за особою за умови надання земельної ділянки забудовнику власником та користувачем, якщо такий є та не являються забудовником. Зазначено, що позивачем не подано жодного документа, який підтверджує в нього право власності або користування земельною ділянкою. Крім цього, ДАБІ не порушувала право позивача на житловий будинок та господарські будівлі, а тому відсутній предмет спору та ДАБІ є неналежний відповідач.

12.03.2020 представник позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_1 , у справі № 528/6/20 подав суду відповідь на відзив, в якому вказав про те, що відповідач - ДАБІ, неуважно ознайомився із позовом тому прийшов невірних висновків стосовно позовних вимог. Додатково послався на підстави виникнення права власності, щодо власника та належності відповідача. Рекомендував уважно ознайомитися з позовом.

18.03.2020 судом отримано від ДАБІ відзив, який за правилами ЦПК України є запереченнями, де вказується, що ДАБІ як центральний орган виконавчої влади наділений повноваженнями щодо реєстрації декларації про готовність об`єкта до експлуатації, але позивач висуває позовні вимоги щодо права власності на об`єкти нерухомого майна, тому позовні вимоги відповідач не визнає.

24.01.2020 від ОСОБА_1 до суду надійшла позовна заява до Гребінківської міської ради Полтавської області (справа № 528/53/20), зокрема:

1. Визнати факт, що на дату прийняття рішення Гребінківським міськвиконкомом від 23.06.2010 року № 383 такий громадянин, як ОСОБА_6 по АДРЕСА_1 не проживав;

2. Визнати факт, що на дату прийняття рішення Гребінківським міськвиконкомом від 23.06.2010 року № 383 такий громадянин, як ОСОБА_6 по АДРЕСА_1 не був власником будівель за цією адресою;

3. Визнати факт, що такий громадянин, як ОСОБА_6 по АДРЕСА_1 ніколи не значився;

4. Визнати факт, що такий громадянин, як ОСОБА_6 після прийняття рішення Гребінківським міськвиконкомом від 23.06.2010 року № 383 земельний податок за користування земельною ділянкою по АДРЕСА_1 з 2010 року по 2020 рік ніколи не сплачував;

5. Визнати факт, що Гребінківська міська рада з 1999 року по 2020 рік не подавала до суду жодного позову до землекористувачів, за несплату земельного податку до місцевого бюджету за користування земельною ділянкою по АДРЕСА_1 ;

6. Визнати факт, що такий громадянин, як ОСОБА_6 ніколи не мав законом встановлені правовстановлюючі документи та кадастровий номер на земельну ділянку по АДРЕСА_1 ;

7. Визнати факт, що рішення Гребінківського міськвиконкому від 23.06.2010 року №383 не є правовстановлюючим документом на земельну ділянку по АДРЕСА_1 ;

8. Визнати факт, що право державної власності на землю не є тотожним праву комунальної власності Гребінківської міської ради (громади) по вул. Маяковського, 12, в м. Гребінка Полтавської області, без прийняття Верховною Радою України постанови про передачу, встановлення (зміну) меж земель міста Гребінка;

9. Визнати відсутнім права у Гребінківської міської ради та її виконавчого комітету, без прийняття Верховною Радою України постанови про передачу, встановлення (зміну) меж земель міста Гребінка, на прийняття відповідачем рішень про передачу у користування чи у власність земель, в тому числі за рішенням міськвиконкому від 23.06.2010 року № 383 про передачу у власність земельної ділянки неіснуючому громадянину ОСОБА_6 , по

АДРЕСА_2 . Визнати факт, що без прийняття Верховною Радою України постанови про передачу, встановлення (зміну) меж земель міста Гребінка, Гребінківська міська рада (громада) не є титульним власником - отримувачем земельного податку за користування земельною ділянкою по АДРЕСА_1 ;

11. Визнати рішення Гребінківського міськвиконкому від 23.06.2010 року № 383 про затвердження документації із землеустрою на передачу земельної ділянки у власність ОСОБА_6 по АДРЕСА_1 , таким, що сфальшовано фактом внесення під № 31 запису про неіснуючу людину ОСОБА_6 , та затвердження цим рішенням неіснуючої документації із землеустрою на передачу земельної ділянки у власність неіснуючому громадянину ОСОБА_6 (з урахуванням клопотання про збільшення позовних вимог від 29.01.2020) /а.с. 19, справа 528/53/20/.

Позовні вимоги у справі 528/53/20 обґрунтовані тим, що при розгляді цивільної справи № 528/999/19 позивачем отримано відзив, підписаний міським головою, де зазначено, що згідно із рішенням міськвиконкому від 23.06.2010 № 383 під № 31 зазначено ОСОБА_6 як власника спірної земельної ділянки. Вважає сфальшованим радою факт , який просить в суді спростувати шляхом задоволення заявлених позовних вимог (з урахуванням збільшеної позовної вимоги № 11).

23.10.2019 постановлено ухвалу у справі № 528/99919 про залишення позову без руху, надано строк для усунення недоліків.

13.11.2019 повторно залишено позов у справі № 528/999/19 без руху.

22.11.2019 відкрито провадження у цивільній у справі № 528/99919, постановлено ухвалу.

10.12.2019 постановлено ухвалу про залучення в якості третьої особи ОСОБА_3 у справі 528/999/19.

21.01.2020 у підготовчому засіданні у справі 528/999/19 постановлено ухвалу про витребування доказів, а саме інформацію стосовно того, чи є Гребінківська міська рада правонаступником СТОВ Дружба , ЄДРПОУ 03771904, після 27.11.2009, а отже і титульним власником, отримувачем коштів земельного податку за користування земельною ділянкою 1829 м2 по АДРЕСА_1 .

29.01.2020 у підготовчому засіданні у справі 528/999/19 постановлено ухвалу про витребування доказів, а саме у:

Гребінківської міської ради, підтвердження доказу з записів облікової книги чи інших відомостей того:

- хто був власником будинку А-1 1941 року з 1999 року по 2013 рік, ОСОБА_6 чи ОСОБА_5 згідно облікової книги чи інших відомостей, та міг звертатися за отриманням земельної ділянки по АДРЕСА_1 ;

- чи проживав коли - не будь громадянин з ім`ям ОСОБА_6 по АДРЕСА_1 ;

- яка сума земельного податку і ким була сплачена до бюджету міста Гребінка за користування земельною ділянкою по АДРЕСА_1 з 1999 року по 2020 рік, в т.ч. після прийняття рішення міськвиконкомом від 23.06.2010 №383.

Лубенської ОДПІ Головного управління у Полтавській області (Гребінківського відділення):

- хто був платником земельного податку за користування земельною ділянкою по АДРЕСА_1 з 1999 року по 2020 рік.

Гребінківського районного відділу державної реєстрації актів цивільного стану північно - східного міжрегіонального управління юстиції (м. Суми) письмову інформацію:

- чи є ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , та проживала за адресою: АДРЕСА_1 , матір`ю ОСОБА_5 , 1943 року народження, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_6 (відсутні дані щодо дати та місця народження) відповідно до наявних актових записів про народження;

- надати інформацію щодо дати та місця народження ОСОБА_6 , а також вказати про наявність чи відсутність актового запису про смерть цього громадянина;

- чи є в ОСОБА_6 діти відповідно до наявних актових записів про народження.

13.01.2020 постановлено ухвалу про залишення позову без руху у справі 528/6/20, надано позивачеві строк на усунення недоліків.

22.01.2020 ухвалою у справі № 528/6/20 продовжено строк на усунення недоліків.

31.01.2020 позовну заяву у справі № 528/6/20 прийнято до розгляду, об`єднано в одне провадження цивільні справи № 528/999/19 та № 528/6/20, та присвоєно їм один унікальний номер справи № 528/999/19 та провадження № 2/528/9/20, зменшено ОСОБА_2 розмір судового збору за подання позовної заяви до 957,69 грн та розстрочено сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення.

28.01.2020 ухвалою суду у справі № 528/53/20 залишено позов без руху, надано позивачеві строк на усунення недоліків.

25.02.2020 позовну заяву у справі № 528/53/20 прийнято до розгляду, об`єднано в одне провадження цивільні справи № 528/999/19 та № 528/53/20, та присвоєно їм один унікальний номер справи № 528/999/19 та провадження № 2/528/9/20, зменшено ОСОБА_1 розмір судового збору за подання позовної заяви до 911, 95 грн та розстрочено сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення.

27.05.2020 постановлено ухвалу про проведення судового засідання в режимі відео конференції з Ленінським районним судом міста Полтава (вул. Анатолія Кукоби, 37, м. Полтава)

11.06.2020 постановлено ухвалу про проведення судового засідання в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів за допомогою системи відеоконеренцзв`язку Easycon .

16.06.2020 закрито підготовче засідання, справу призначено до судового розгляду, постановлено ухвалу. На стадії підготовчого засідання судом було розглянуто всі клопотання та заяви, що підтверджено безпосередньо ОСОБА_1 , адвокатом Рябекою Р.М. та представником ОСОБА_7 .

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позові та заявах, надав пояснення, аналогічні викладеним, просив задовольнити позов у повному обсязі. Додатково уточнив, що усні домовленості із ОСОБА_3 щодо садиби на майбутнє передбачали укладення договору купівлі-продажу. На час досягнення усних домовленостей домоволодіння складалося із п`яти забудов, зокрема із глиняного будинку 1941 року побудови, що згодом родиною позивачки було демонтовано, та житлового будинку В-1 , який не було введено в експлуатацію та в подальшому родиною позивачки було реконструйовано та самочинно добудовано. Цей будинок в експлуатацію не введено, встановлено можливість його надійної експлуатації, про що в технічному паспорті міститься відповідна відмітка. Жодних документів на земельну ділянку немає. Набуття права власності на цю земельну ділянку не підтверджено. Вказав, що Гребінківська міська рада Полтавської області не володіє інформацією про власника земельної ділянки, а також відсутній її кадастровий номер. До органу місцевого самоврядування чи державного контролю для отримання будівельного паспорта не звертався. Просив задовольнити позовні вимоги у об`єднаній справі в повному обсязі та постановити окрему ухвалу за фальшування посадовою особою правовстановлюючого документа у вигляді наданого позивачем викопіювання з генплану м. Гребінка .

Представник відповідача Гребінківської міської ради Полтавської області адвокат Рябека Р.М. пояснив суду, що ОСОБА_1 вже досить тривалий час подає позови до суду як від себе особисто, так і в інтересах своєї дружини ОСОБА_2 . Зокрема, Гребінківським районним судом Полтавської області розглянуто справу № 528/1285/17 за позовом ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 , третя особа - ОСОБА_3 , про визнання права на приватизацію земельної ділянки, адреса якої: АДРЕСА_1 . За результатами судового розгляду у позовних вимогах відмовлено. Вказана справа була предметом апеляційного та касаційного перегляду, судове рішення першої інстанції залишено без змін. У цій справі встановлено, що ОСОБА_8 передала ОСОБА_1 майно згідно списку, але відповідна довіреність не передбачала розпорядження майном ОСОБА_3 , а була надана з метою захисту його законних прав та інтересів при вирішенні всіх питань, які його стосуються. У рішенні суду встановлено відсутність права власності позивача на будинок. Крім цього, вказаним рішенням підтверджується факт належності будинку ОСОБА_3 . Стосовно земельної ділянки, то у 2010 році видано технічну документацію, яка існує у районному державному архіві, а не в міській раді. Також рішенням від 23.06.2010 № 383 Гребінківської міської ради Полтавської області (далі - рішення № 383) затверджено технічну документацію із землеустрою щодо складення документації, що посвідчують право власності на земельні ділянки, відповідно до якого ОСОБА_6 є власником ділянки за адресою: АДРЕСА_1 . Пояснив, що технічна документація відповідно до рішення № 383 не зберігається в архіві, а знищена. Вказав, що право власності не зареєстровано, проте відсутність державної реєстрації не свідчить про відсутність набутого права власності. Відповідний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 24.01.2020 у справі № 910/10/987/18. Жодного дозволу на здійснення будівельних робіт позивачу не надавалося. Просив відмовити у задоволенні позовних вимог до Гребінківської міської ради Полтавської області, оскільки право земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_1 , має законних власників - ОСОБА_3 та ОСОБА_6 , тому позов подано до неналежного відповідача, оскільки відсутні зі сторони Гребінківсьокої міської ради Полтавської області порушення прав та інтересів стосовно позивачів.

Представник відповідача Державної архітектурно - будівельної інспекції України (далі - ДАБІ України) Нефьодов І.В. пояснив суду, що ДАБІ не вступало в жодні правовідносини із позивачкою, яка, в свою чергу, до інспекції теж не зверталася, а здійснила самочинне будівництво п`яти об`єктів нерухомого майна. При цьому документи, які надають право на здійснення робіт та документи на земельну ділянку, відсутні. Порядок набуття права власності на самочинне будівництво врегульовано, зокрема у ст. 376 ЦК України та наказом Міністерства регіонального будівництва та житлово-комунального господарства України від 03.07.2018 № 158, яким затверджено порядок прийняття в експлуатацію житлових будинків і споруд (далі - наказ № 158), якими унормовано, що набуття права власності на самочинне будівництво можливе за умови надання копії технічного паспорта, а також права власності або права користування земельною ділянкою, яка відповідно до рішення № 383 має іншого власника. Відповідні вимоги щодо земельної ділянки містяться в Законі України Про регулювання містобудівної діяльності . Вказав, що земельна ділянка не належить позивачці, згода на надання їй права власності чи права користування - відсутні. ОСОБА_7 звернув увагу суду, що саме сторона позивача повинна була надати суду докази щодо здійснення самочинного будівництва, як те передбачає ч. 3 ст. 12 ЦПК України. Проте в цій справі жодних доказів на здійснення самочинного будівництва позивачем не надано, як і доказів, що саме ОСОБА_2 збудувала майно, що є предметом спору. Вказав, що обставини у цій справі доводяться не належними доказами, яких у цій справі стороною позивача не надано, а особистими міркуваннями ОСОБА_1 Пояснив, що у ДАБІ відсутні претензії до позивача щодо забудови земельної ділянки та майна. Просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі на тій підставі, що ДАБІ не є належним відповідачем у цій справі, жодних спірних правовідносин між сторонами не існує.

Третя особа ОСОБА_3 в судове засідання не з`явився, був належним чином повідомлений через оголошення на офіційному веб-порталі судової влади, тому суд вважає за можливе розглянути справу за його відсутності.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси особи, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Судом встановлено, що рішенням виконавчого комітету Гребінківської міської ради народних депутатів Гребінківського району Полтавської області № 460 від 23.08.1988 надано дозвіл ОСОБА_4 на будівництво нового житлового будинку замість старого за адресою АДРЕСА_1 на підставі якого видано дозвіл на проведення робіт від 01.09.1988 /а.с. 15, 15а тому 1 справи № 528/999/19/.

15.02.1999 ОСОБА_9 , яка проживала за адресою АДРЕСА_1 , померла, що підтверджено копією актового запису про смерть № 26 від 15.02.1999 /а.с. 250 тому 1 справи № 528/999/19/.

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом посвідченого 15.12.1999 державним нотаріусом Гребінківської державної нотаріальної контори Науменко В.М. спадкоємцем за заповітом на майно померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_9 є ОСОБА_5 , спадкове майно складається з жилого будинку з погосподарськими будівлями та спорудами, що за адресою АДРЕСА_1 /а.с. 6 справа № 528/53/20/.

Рішенням виконавчого комітету Гребінківської міської ради Полтавської області № 383 від 23.06.2010 про затвердження технічних документацій із землеустрою та передачу земельних ділянок у власність мешканцям міста, земельні ділянки площею 0,0800 га та 0,1084 га за адресою АДРЕСА_1 вирішено передати у власність ОСОБА_6 /а.с. 205-207 тому 1 справи № 528/999/19/.

05.04.2013 ОСОБА_5 помер, що підтверджено свідоцтвом про смерть, виданим 05.04.2013 відділом державної реєстрації актів цивільного стану Гребінківського районного управління юстиції Полтавської області серія НОМЕР_1 , зроблено відповідний актовий запис № 61 /а.с. 12 тому 2 справи № 528/999/19/.

Згідно із інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно № 191591329 від 05.12.2019, а також Свідоцтвом про право на спадщину від 17.12.2013, зареєстрованого в реєстрі за № 788, після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 спадкодавця ОСОБА_5 , власником об`єкта нерухомого майна по АДРЕСА_1 є ОСОБА_3 згідно /а.с. 36а, 101 тому 1 справи № 528/999/19/.

Відповідно до акту прийому - передачі від 15.06.2016 року ОСОБА_1 отримав, а ОСОБА_8 на підставі довіреності від 19.12.2013 року передала йому майно згідно списку /а.с. 13а справи № 528/6/20/.

Актом обстеження домоволодіння за адресою АДРЕСА_1 від 20.04.2018 підтверджено, що ОСОБА_1 зареєстрований в с. Шахове (Октябрське), Добропільського району, Донецької області, фактично проживає по АДРЕСА_1 , та у 2016 році за вказаною адресою перебудував будинок В-1 та побудував нові господарські будівлі /а.с. 10а справи № 528/6/20/.

Технічний паспорт на об`єкт нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 , виготовлений ПП Бюро технічної інвентаризації міжрегіональне від 03.05.2019 для замовника ОСОБА_2 /а.с.10-13 тому 1 справи № 528/999/19/.

Довідкою № 18-04/3179 виданою 26.12.2019 Управлінням соціального захисту населення Гребінківської РДА Полтавської області підтверджено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що проживає за адресою АДРЕСА_1 , та до складу сім`ї якого входить ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , призначено житлову субсидію як внутрішньо переміщеній особі /а.с. 8 справи № 528/53/20/.

Статус внутрішньо переміщеної особи ОСОБА_1 підтверджено довідкою від 14.03.2019 № 1608-5000073952 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, в якій зазначено місце проживання/перебування адреса АДРЕСА_1 /а.с. 24 справи № 528/53/20/.

Як вбачається з відповідей Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області № 7/150-18 від 23.01.2018, що відповідно до даних Державного реєстру земель, відомості про правовстановлюючі документ, що посвідчує право власності (або користування) на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 , відсутні, документація із землеустрою на вказану земельну ділянку не обліковується /а.с. 179 тому 1 справи № 528/999/19/.

Згідно із повідомленням Міжрайонного управління у Гребінківському та Пирятинському районах Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області №162/120-20 від 26.02.2020 документація із землеустрою на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 , в місцевому фонді не обліковується /а.с. 239 тому 1 справи № 528/999/19/.

Рішенням Гребінківського районного суду Полтавської області від 11.06.2018 у справі № 528/1285/17 було відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 до Гребінківської міської ради Полтавської області, третя особа ОСОБА_3 , про визнання права на приватизацію земельної ділянки /а.с. 97-100 тому 1 справи № 528/999/19/.

Постановою Апеляційного суду Полтавської області від 03.09.2018 у справі № 528/1285/17 апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Гребінківського районного суду Полтавської області від 11.06.2018 залишено без змін/а.с. 85-89 тому 1 справи № 528/999/19/.

Постановою Верховного Суду від 15.04.2019 касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Гребінківського районного суду Полтавської області від 11.06.2018 та постанову Апеляційного суду Полтавської області від 03.09.2018 залишено без змін /а.с. 91-96 тому 1 справи № 528/999/19/.

Рішенням Гребінківського районного суду Полтавської області від 21.05.2019 у справі № 528/200/19 було відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 до Гребінківської міської ради Полтавської області про відсутність права користування земельною ділянкою по АДРЕСА_1 /а.с. 102-104 тому 1 справи № 528/999/19/.

Предметом спірних правовідносин у цій справі є встановлення факту забудови несформованої земельної ділянки, визнана/спростування факту, що має юридичне значення, визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно.

Статтею 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема з правочинів.

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Стаття 331 ЦК України визначає загальне правило, відповідно до якого право власності на новостворене нерухоме майно виникає з моменту державної реєстрації прав на нерухоме майно після завершення будівництва та прийняття його в експлуатацію.

Відповідно до статті 392 ЦК України позов про визнання права власності може бути пред`явлено, по-перше, якщо особа є власником майна, але її право оспорюється або не визнається іншою особою; по-друге, якщо особа втратила документ, який засвідчує її право власності.

Оскільки відповідно до статті 328 ЦК України набуття права власності - це певний юридичний склад, з яким закон пов`язує виникнення в особи суб`єктивного права власності на певні об`єкти, суд при застосуванні цієї норми повинен установити, з яких саме передбачених законом підстав, у який передбачений законом спосіб позивач набув право власності на спірний об`єкт та чи підлягає це право захисту в порядку, визначеному статтею 392 цього Кодексу.

Згідно з частинами четвертою, п`ятою статті 26 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації. Проєктування та будівництво об`єктів здійснюється власниками або користувачами земельних ділянок у такому порядку: 1) отримання замовником або проєктувальником вихідних даних; 2) розроблення проєктної документації та проведення у випадках, передбачених статтею 31 цього Закону, її експертизи; 3) затвердження проєктної документації; 4) виконання підготовчих та будівельних робіт; 5) прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів; 6) реєстрація права власності на об`єкт містобудування.

Відповідно до частини першої статті 376 ЦК України самочинне будівництво визначається через сукупність ознак, що слугують умовами або підставами, за наявності яких об`єкт нерухомості вважається самочинним, а саме, якщо: він збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети; об`єкт нерухомості збудовано без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проєкту, об`єкт нерухомості збудований з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Отже, наявність хоча б однієї з трьох зазначених у частині першій статті 376 ЦК України ознак свідчить про те, що об`єкт нерухомості є самочинним.

Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього (частина друга статті 376 ЦК України).

Разом з цим власник земельної ділянки набуває право власності на зведені ним будівлі, споруди та інше нерухоме майно (частина друга статті 375 ЦК України), тому на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудовано на ній, якщо це право не порушує права інших осіб (частина п`ята статті 376 ЦК України).

Виходячи зі змісту статей 331, 375, 376, 380 ЦК України, правовою підставою визнання судом права власності на самочинно збудоване нерухоме майно на підставі частини п`ятої статті 376 ЦК України може бути не лише відсутність порушення прав інших осіб таким визнанням, а й встановлення судом відповідності такого об`єкта архітектурним, будівельним, санітарним, екологічним та іншим нормам і правилам.

Тому, вирішуючи справу за позовом власника (землекористувача) земельної ділянки про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно, слід встановити всі обставини справи, зокрема: чи є позивач власником (користувачем) земельної ділянки; чи звертався він до компетентного державного органу про прийняття забудови до експлуатації; чи є законною відмова у такому прийнятті; чи є порушення будівельних норм та правил істотними.

При вирішенні позову про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно суд має виходити з того, що право на виконання будівельних робіт виникає у забудовника лише за наявності документів, які надають право виконувати будівельні роботи, та передбачених статтями 27, 29-31 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності , а також у передбачених законом випадках отримання дозволу на виконання будівельних робіт (статті 34, 37 цього Закону).

Статтею 2 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень визначено, що державна реєстрація прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 року № 461 (далі - Порядок), прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1), та об`єктів, будівництво яких здійснювалося на підставі будівельного паспорта, здійснюється шляхом реєстрації відповідним органом державного архітектурно-будівельного контролю на безоплатній основі поданої замовником декларації про готовність об`єкта до експлуатації.

Відповідно до статей 26, 39 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності , пунктів 2, 9, 13, 19 Порядку декларація про готовність об`єкта до експлуатації є підтвердженням замовника того, що об`єкт, який будувався, вже збудований (закінчений будівництвом) та готовий до експлуатації і її реєстрація державним органом, та є визнанням завершення будівництва, у відповідності із технічними умовами, будівельними нормами та положеннями законодавства, що регулює будівництво та введення в експлуатацію об`єктів нерухомості, і дає підстави для набуття права власності через здійснення державної реєстрації.

Отже, державній реєстрації підлягає право власності тільки на ті об`єкти нерухомого майна, будівництво яких закінчено та які прийняті в експлуатацію у встановленому порядку.

Такий висновок висловив Верховний Суд у постановах: від 18 грудня 2018 року у справі № 450/2307/15-ц (провадження № 61-5287св18), від 28 травня 2020 року у справі № 718/785/17 (провадження № 61-41920св18).

Відповідно до статті 2 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обмежень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно із частиною четвертою статті 3 зазначеного Закону речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов:

1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення;

2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації.

Тобто, право власності та інші речові права на нерухоме майно, набуті згідно з чинними нормативно-правовими актами до набрання чинності цим Законом, визнаються державою.

Отже, право власності на збудоване до набрання чинності Законом України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень нерухоме майно набувається в порядку, який існував на час його будівництва, а не виникає у зв`язку із здійсненням державної реєстрації права власності на нього в порядку, передбаченому цим законом, як офіційного визнання державою такого права, а не підставою його виникнення.

Фактично єдиним документом, що засвідчує факт існування об`єкта нерухомого майна й містить його технічні характеристики, є технічний паспорт на такий об`єкт, виготовлений за результатом його технічної інвентаризації (лист Міністерства юстиції України від 23 лютого 2016 року № 8.4-35//18/1).

Відповідно до ч. 1 ст. 1222 ЦК України спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.

Відповідно до ч. 5 ст. 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

За приписами ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (ст. 1218 ЦК України).

Відповідно до частин першої та другої статті 377 ЦК України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача). Розмір та кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв`язку з переходом права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, є істотними умовами договору, який передбачає набуття права власності на ці об`єкти (крім багатоквартирних будинків).

За змістом частини першої статті 120 ЗК України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

При вирішенні питання про правомірність набуття права власності суд враховує презумпцію правомірності набуття права власності на певне майно, яка означає, що право власності на конкретне майно вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (стаття 328 ЦК).

Зазначені норми закріплюють загальний принцип цілісності об`єкта нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розташований. За цими нормами визначення правового режиму земельної ділянки перебуває у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду та передбачається механізм роздільного правового регулювання нормами цивільного законодавства майнових відносин, що виникають при укладенні правочинів щодо набуття права власності на нерухомість, і правового регулювання нормами земельного і цивільного законодавства відносин при переході прав на земельну ділянку в разі набуття права власності на нерухомість.

Досліджуючи наявність правових підстав для визнання права власності на самочинне майно суд враховує, що відповідно до статті 328 ЦК України набуття права власності передбачає дотримання певної процедури, з якою закон пов`язує виникнення в особи суб`єктивного права власності на певні об`єкти, при застосуванні цієї норми суд повинен встановити, з яких саме передбачених законом підстав, у який передбачений законом спосіб позивач набув право власності на спірний об`єкт та чи підлягає це право захисту в порядку, передбаченому статтею 392 ЦК України.

Вказаний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду України від 18 лютого 2015 року у справі № 6-244цс14 та від 24 червня 2015 року у справі № 6-318цс15.

До початку реалізації права на забудову конкретної земельної ділянки особа зобов`язана у встановленому порядку набути право власності або користування на цю земельну ділянку.

Особа, яка здійснила самочинне будівництво об`єкта на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, не може набути право власності на нього в порядку статті 331 ЦК України.

Зазначений правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 28 січня 2015 року у справі № 6-225цс14.

У справі від 10 жовтня 2018 року № 520/17520/14-ц Верховний Суд зробив висновок щодо самочинного будівництва, цим самим підтвердив низку вказаних вище висновків Верховного Суду України.

Крім цього, у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі від 23.06.2020 № 179/1043/16-ц, провадження № 14-63цс20, пункт 51.1 постанови вказується, що право постійного користування (на підставі відповідного державного акта) земельною ділянкою не припиняється зі смертю фізичної особи, якій було надане таке право, незалежно від цільового призначення відповідної ділянки.

Згідно із ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог або заперечень, надавши докази відповідно до вимог ст.ст. 77-80 Цивільного процесуального кодексу України.

Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 Цивільного процесуального кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно із ч. 1 ст. 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом ( ч. 4 ст. 82 ЦПК України).

За приписами положень ч.ч. 1,3 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У справі № 528/1285/17 за позовом ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 до Гребінківської міської ради, третя особа - ОСОБА_3 , про визнання права на приватизацію земельної ділянки встановлено, що ОСОБА_4 одержала земельну ділянку до 2001 року, тобто до введення в дію Земельного кодексу України. Відповідно вона набула право користування вказаною ділянкою землі, і згідно п.7 Перехідних положень цього Кодексу ділянка їй належала на праві користування на час смерті. Земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_1 , знаходиться у законному користуванні ОСОБА_3 як спадкоємця, оскільки вона надавалась спадкодавцю ОСОБА_4 під будівництво до 15.03.1991 року, а тому, саме він має право на приватизацію земельної ділянки як власник нерухомого майна.

Зазначений факт є преюдиційним у розрізі даних спірних правовідносин та не потребує доказуванню в силу ч. 4 ст. 82 ЦПК України.

Крім цього, у справі судом встановлено, що житловий будинок як об`єкт житлової нерухомості, який знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , згідно із свідоцтвом про право на спадщину від 17.12.2013 належить ОСОБА_5 (а.с. 6, справа 528/53/20).

Як вбачається із цього свідоцтва, спадкове майно складається також із приватизованої земельної ділянки, на якій знаходиться вказане домоволодіння, що не приватизована власником.

Отже, позивач ОСОБА_2 не має права власності на спірне домоволодіння, яке було реконструйоване нею у 2016 році.

Усні домовленості між особами не породжують право власності позивача на нерухоме майно. ОСОБА_2 не набула права власності чи користування на земельну ділянку за вказаною адресою у передбачений законом спосіб, оскільки договір купівлі-продажу будинку й земельної ділянки, які б за своєю формою та змістом відповідали вимогам закону, між позивачем та ОСОБА_3 укладений не був.

Також стороною позивача не доведено, що ОСОБА_2 є особою, якій належить право вимоги за пред`явленим в суді позовом про визнання права власності на самочинне будівництво на підставі частини третьої статті 376 ЦК України, оскільки відсутні докази того, що саме позивачка здійснила спірне самочинне будівництво на земельній ділянці, що не належить останній на праві власності чи користування та не була відведена їй для цієї мети під уже збудоване належне позивачці на праві власності нерухоме майно.

У постанові від 19.12.2018 у справі № 570/147/17 Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду зазначив, що саме по собі визнання юридичного факту в судовому порядку є непотрібним, якщо від цього факту не виникають, не змінюються чи не припиняються інші правовідносини.

Таким чином, встановлення факту забудови несформованої земельної ділянки та визнання/спростування фактів не має для позивача жодного юридичного значення, оскільки від встановлення заявлених позивачем ОСОБА_1 фактів у позивачки ОСОБА_2 не виникає право власності на нерухоме майно.

Також заявлені позивачем факти не підтверджують наявність чи відсутність відповідного майнового права, а є його особистим тлумаченням певних правовідносин, які виникли внаслідок досягнення усних домовленостей сторони позивача із власником садиби ОСОБА_3 , та пов`язані із користуванням та здійсненням самочинної забудови позивачами земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 .

Обов`язковість укладення договірних правовідносин щодо нерухомого майна із його власником в порядку та спосіб, що визначено законом, не можуть підміняти судові рішення.

Оскільки під час судового розгляду судом встановлено власника садиби ОСОБА_3 , а також ОСОБА_6 , якому рішенням Гребінківської міської ради Полтавської області від 29.09.2010 затверджено рішення виконкому міської ради від 23.06.2010 № 383, яким затверджено технічну документацію із землеустрою на право користування земельними ділянками згідно із додатком до рішення, зокрема за адресою: АДРЕСА_1 ( ОСОБА_6 в„– 31 в додатку /а.с. 68-77, том 1, справа 528/999/19/), а тому визначені стороною позивача відповідачі - Гребінківська міська рада Полтавської області та Державна архітектурно-будівельна інспекція України, які не порушували право позивача на самочинно збудовані житловий будинок та господарські будівлі, є неналежними відповідачами у розрізі цих спірних правовідносин.

Судом встановлено, що надані стороною позивача докази жодним чином не підтвердили як набуття позивачкою ОСОБА_2 у визначений законом спосіб права власності чи права користування на спірну земельну ділянку, так і здійснення саме нею самочинного будівництва.

Крім цього, наданий на виконання ухвали суду доказ - викопіювання з Генплану м. Гребінка /а.с. 67, том 1, справа № 528/999/19/, не містить інформацію щодо предмета доказування, а тому є неналежним доказом у розумінні ч. 1 ст. 77 ЦПК України.

Позивач ОСОБА_1 просив суд постановити окрему ухвалу пр. фальшування посадовою особою правовстановлюючого документа в вигляді наданого відповідачем викопіювання з Генплану м. Гребінка /а.с. 150, том 1, справа № 528/999/19/.

Вказаний генплан не є правовстановлюючим документом, під час судового засідання судом відмовлено на цій підставі в огляді оригіналу цього доказу, його визнано судом неналежним доказом у цій справі, а тому, на думку суду, відсутні підстави стосовно застосування ст. 262 ЦПК України для постановлення окремої ухвали.

Зазначене є підставою для відмови в позові в цілому.

Завданням розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат між сторонами, правове регулювання якого міститься в положеннях ст.ст. 141, 142 ЦПК України.

За загальним правилом судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч. 1 ст. 141 ЦПК України).

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються, у разі задоволення позову - на відповідача ( ч. 2 ст. 141 ЦПК України).

При зверненні до суду ОСОБА_1 , діючи в якості позивача та представника позивача, просив звільнити від сплати судового збору його та ОСОБА_2 , мотивуючи це тим, що сплата судового розміру є надмірним тягарем для обох сторін, оскільки розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу. Суд при розгляді клопотання виходив з того, що звільнення, відстрочення та розстрочення сплати судового збору не повинно розцінюватися, як надання позивачу певних процесуальних переваг перед іншими учасниками судового процесу, які зобов`язані сплачувати такий збір. При вирішенні даного питання судом досліджено практику Верховного Суду, зокрема висновки, викладені в ухвалах у справах № 755/1030/17 від 14.06.2019, № 335/14975/17 від 26.06.2019, № 466/2701/19 від 06.11.2019. Сторонам зменшено розмір судового збору за подання позовної заяви, що становить 5 відсотків розміру річного доходу, та розстрочено сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення (ухвали суду від 31.01.2020, від 25.02.2020).

Таким чином, у зв`язку із відмовою у задоволенні позовних вимог, слід здійснити розподіл судових витрат, пов`язаних із розглядом справи, у справі шляхом покладення на ОСОБА_1 обов`язку сплатити в дохід держави судовий збір у розмірі 911,95 грн та на ОСОБА_2 - 957,69 грн.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (справа Серявін та інші проти України рішення від 10 лютого 2010 року).

Керуючись ст. ст. 12, 13, 76-81, 89, 133, 137, 141, 258-259, 263-265, 268, 354, пп.15.5 п. 15 Розділу ХІІІ Перехідні положення ЦПК України,

УХВАЛИВ:

у позовних вимогах ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Гребінківської міської ради, Державної архітектурно - будівельної інспекції України, третя особа - ОСОБА_3 , про визнання факту забудови несформованої земельної ділянки, визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно, визнання/спростування факту, що має юридичне значення, - відмовити.

Стягнути із ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір у розмірі 911,95 грн (дев`ятсот одинадцять грн 95 коп).

Стягнути із ОСОБА_2 в дохід держави судовий збір у розмірі 957,69 грн (дев`ятсот п`ятдесят сім грн 69 коп).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково шляхом подачі апеляційної скарги до Полтавського апеляційного суду через Гребінківський районний суд Полтавської області у строки, встановлені статтею 354 ЦПК України.

Інформацію стосовно справи, що розглядається, можна отримати за адресою: м. Гребінка, вул. Я. Мудрого, 4, та на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: https://court.gov.ua/fair/sud1605.

Учасники справи:

Позивачі:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса місця проживання: АДРЕСА_4 ;

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_5 адреса місця проживання: АДРЕСА_4 .

Відповідачі:

Гребінківська міська рада Полтавської області, ЄРДПОУ 1395272, адреса: вул. Ярослава Мудрого, 35, м. Гребінка, Полтавської області, 37400;

Державної архітектурно - будівельної інспекції України, ЄРДПОУ 37471912, адреса: бульвар Лесі Українки, 26, м. Київ, 01133.

Третя особа: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_6 .

Складення повного тексту - 03.08.2020.

Суддя В. Шевченко