Рішення

від 27.07.2020 по справі 937/4438/20

МЕЛІТОПОЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Дата документу 27.07.2020

Справа № 937/4438/20

Провадження № 2/937/2171/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 липня 2020 року м. Мелітополь

Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області у складі:

головуючого - судді Колодіної Л.В.,

при секретарі - Макаренко В.В.,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні у м. Мелітополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , від імені якої діє представник - адвокат Ігнатов Євген Євгенович, до ОСОБА_2 , за участю 3-ї особи Колективного підприємства товарно-сировинна біржа Власність , про визнання договору купівлі-продажу дійсним,

В С Т А Н О В И В:

Представник позивачки ОСОБА_1 - адвокат Ігнатов Є.Є. звернувся до Мелітопольського міськрайонного суду з позовом, в якому, з урахуванням уточнень, просить визнати договір купівлі-продажу нерухомого майна, укладений та зареєстрований 23.12.1998 року зареєстрований товарно-сировинною біржею Власність за реєстраційним номером №889, за яким ОСОБА_3 , як покупець, придбав у ОСОБА_2 , як продавця, житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

В обґрунтування позову, позивачка посилається на те, що вона є дружиною ОСОБА_3 . Таку, ІНФОРМАЦІЯ_1 її чоловік ОСОБА_3 . Після його смерті відкрилася спадщина на будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , який належав йому на підставі договору купівлі-продажу від 23.12.1998 року. Позивачка є спадкоємцем першої черги після смерті її чоловіка відповідно до вимог ст. 1261 ЦК України. Оскільки ОСОБА_1 постійно проживала зі своїм чоловіком ОСОБА_3 до моменту його смерті за адресою: АДРЕСА_2 , то прийняла спадщину у відповідності до вимог ст.1268 ЦК України , згідно з якою, спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. 27.01.2020 року позивачка звернулась до приватного нотаріуса Мелітопольського міського нотаріального округу Мозгіної Ольги Петрівни з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом на линок розташований за адресою: АДРЕСА_1 , однак їй було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, в зв`язку з тим, що в супереч вимогам ст. 277 ЦК УРСР, яка діяла на момент укладення договору, не був нотаріально засвідчений договір купівлі-продажу від 23.12.1998 року зареєстрований товарно-сировинною біржею Власність , на підставі якого будинок розташований за адресою: АДРЕСА_3 , належав чоловікові позивачки, тому цей договір, не може бути прийнятий нотаріусом, як правовстановлюючий документ. Оскільки в позасудовому порядку вирішити спір не можливо, позивачка була змушена звернутися до суду через свого представника з відповідним позовом про визнання дійсним договору купівлі-продажу від 23.12.1998 року, який був зареєстрований товарно-сировинною біржею Власність .

Ухвалою Мелітопольського міськрайонного суду від 10.07.2020 року відкрито провадження по справі та призначено підготовче судове засідання на 27.07.2020 року на 13 годину 30 хвилин.

В підготовче судове засідання сторони не з`явилися.

В позовній заяві позивачка ОСОБА_1 та її представник - адвокат Ігнатов Є.Є. просили розгляд справи проводити за їх відсутності, позов підтримують в повному обсязі.

Від відповідача ОСОБА_2 на адресу суду надійшла заява з проханням розглядати справу за його відсутності, позовні вимоги визнає в повному обсязі та просить їх задовольнити.

Представник третьої особи до судового засідання не з`явився, про час та місце слухання справи повідомлений належним чином.

У відповідності до ч.2 ст.247 ЦПК України у зв`язку з розглядом справи за відсутності сторін фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до положень ч.3 ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

За змістом ч. 4 ст. 206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Визнання позову відповідачем не порушує прав та законних інтересів інших осіб.

Суд, вивчивши матеріали справи та всебічно проаналізувавши обставини в їх сукупності, давши оцінку зібраним у справі доказам, виходячи зі свого внутрішнього переконання, яке ґрунтується на повному, об`єктивному та всебічному з`ясуванні обставин справи, прийшов до наступного висновку.

Згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому у цим Кодексом, звернутися до суду за захистом свої порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд розглядає справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін, при цьому кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень (ст. 13 ЦПК України).

Згідно ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи..

У відповідності до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 82 ЦПК України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 та ОСОБА_1 уклали шлюб, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб, серії НОМЕР_1 , виданого 27.10.1973 року Районним бюро РАЦС Одеської області, актовий запис № 169 /а.с.9/.

Громадянину ОСОБА_3 належав житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі договору купівлі-продажу №889 від 23.12.1998 року, зареєстрованого товарно-сировинною біржею Власність . Крім того, право власності на будинок за адресою: АДРЕСА_1 , 23.12.1998 року було зареєстроване в КП Мелітопольське міжміське бюро технічної інвентаризації , про що мається реєстраційний напис на самому договорі купівлі-продажу /а.с.11-12/.

Відповідно до п.4 договору, продаж будинку було здійснено за 8200 /вісім тисяч двісті/ гривень 00 копійок, які покупець передав продавцеві повністю до підписання договору.

ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_3 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть, серії НОМЕР_2 , виданим Мелітопольським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області, запис № 1639 від 12 жовтня 2016 року /а.с.10/.

27.01.2020 року позивачка звернулася до приватного нотаріуса Мелітопольського міського нотаріального округу Мозгіної Ольги Петрівни з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом на будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , однак постановою від 27.01.2020 року їй було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, в зв`язку з тим, в супереч вимогам ст. 277 ЦК УРСР, яка діяла на момент укладення договору, не був нотаріально засвідчений договір купівлі-продажу від 23.12.1998 року зареєстрований товарно-сировинною біржею Власність , на підставі якого будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_3 , належав ОСОБА_3 , тому цей договір, не може бути прийнятий нотаріусом, як правовстановлюючий документ /а.с.16/.

Згідно ч.1 ст.317 ЦПК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно ч.1, 2 ст.319 ЦПК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

На даний час позивач не має можливості оформити право власності на спадкове майно, а саме, будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , що входить до складу спадщини після смерті чоловіка позивачки, оскільки біржовий договір купівлі-продажу будинку не був нотаріально посвідчений.

Згідно ч.1ст.321 ЦПК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно ч.1ст.328 ЦПК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Так ст.5 ЦК України та п. 4 Прикінцевих та Перехідних Положень ЦК передбачено, що правовий статус майна, а також права та обов`язки суб`єктів цивільних правовідносин щодо цього майна визначаються нормами матеріального права, які були чинними на час його створення або набуття.

На час укладання договору купівлі-продажу нерухомості діяв Цивільний кодекс УРСР від 18.07.1963 року, який в подальшому втратив чинність з 01.01.2004 року на підставі Цивільного кодексу України від 16.01.2003 року.

Положеннями ст.42 ЦК (в редакції 1963 року), які мають застосовуватися до спірних правовідносин, дозволялося укладення цивільно-правових угод у вигляді усної та письмової форми (простої або нотаріальної).

Згідно з вимогами ст. 227 ЦК України (в редакції 1963 року), договір купівлі-продажу житлового будинку, повинен бути укладений у письмовій формі з обов`язковим нотаріальним посвідченням.

Невиконання цих вимог тягне недійсність такої угоди із застосуванням наслідків реституції, передбачених ч. 2ст. 48 ЦК (в редакції 1963 року).

Відповідно до ст. 15 Закону України Про товарну біржу від 10 грудня 1991 року, членами біржі є прийняті до її складу вітчизняні та іноземні юридичні і фізичні особи. Член товарної біржі має право здійснювати біржові операції на біржі. Біржовою операцією визнається угода, якщо вона являє собою купівлю-продаж товарів, допущених до обігу на товарній біржі, якщо її учасники - члени біржі, якщо вона зареєстрована на біржі не пізніше наступного за здійсненням угоди дня. Угода вважається укладеною з моменту її реєстрації на біржі.

Згідно з п. 49 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Мінюсту від 14 червня 1994 року № 18/5, яка діяла на час спірних правовідносин, правовстановлюючим документом на житловий будинок міг бути договір купівлі-продажу, зареєстрований на біржі.

Зазначена норма закону суперечила чинній на той час ст. 227 ЦК УРСР 1963 року, згідно з якою договір купівлі-продажу повинен бути нотаріально посвідчений та підлягав реєстрації у виконавчому комітеті місцевої Ради народних депутатів.

Пунктом 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про судову практику в справах про визнання угод недійсними №3 від 28.04.1978 визначено, що суд на підставі ч. 2ст. 47 ЦК УРСР1963 року за вимогою сторони, яка виконала угоду, вправі визнати угоду дійсною. Це правило не може бути застосовано, якщо сторонами не було досягнуто згоди з усіх істотних умов договору або для його укладення були наявні передбачені законом обмеження. Крім того, суд перевіряє, чи підлягала виконана угода нотаріальному посвідченню, чому вона не була нотаріально посвідчена і чи не містить вона протизаконних умов.

Згідност.9 Житлового Кодексу України, громадяни України мають право на придбання будинків і квартир на біржових торгах.

Таким чином вищевказане свідчить про те, що при укладанні договору купівлі-продажу від 23.12.1998 року сторони керувались ч.2 ст. 15 Закону України Про товарну біржу , відповідно до якої угоди, зареєстровані на біржі, не підлягають нотаріальному посвідченню. Саме тому вони вважали, що договір купівлі-продажу укладено згідно вимог чинного на той час законодавства.

Враховуючи ту обставину, що єдиним питанням яке потребує судового вирішення є питання визнання дійсним зазначеного договору (в зв`язку з відсутністю нотаріального посвідчення) так як окрім зазначеного, він містить всі необхідні суттєві умови, визначені законодавством для відповідних договорів. Можливість вирішення питання щодо визнання зазначеної угоди дійсною була передбачена ч.2 ст. 47 ЦК УРСР, також така можливість передбачена нормою ч.2 ст. 220 ЦК України.

Згідно ст. ст. 219-220 ЦК України, що набрав чинності з 01.01.2004 р., у разі недодержання вимоги про нотаріальне посвідчення такого договору, він вважається нікчемним, проте може бути визнаний судом дійсним за умови, що він відповідав дійсній волі особи, яка його вчинила, а нотаріальному посвідченню договору перешкоджали обставини, які не залежали від волі цієї особи; якщо відбулося повне, або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення.

На час укладення договору купівлі-продажу на біржі він відповідав усім вимогам діючого на той час законодавства, тобто вважався правомірним.

Згідно ч. 2 ст. 328 ЦК України, право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не виплаває з закону, або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Судом встановлено, що для позивачки підставою звернення до суду з позовом про визнання договору купівлі-продажу дійсним стала та обставина, що вона на даний час позбавлена можливості оформити право власності на спадкове майно, оскільки на час звернення до суду з позовною заявою, неможливо нотаріально посвідчити спірний договір, так як попередній власник майна ОСОБА_3 помер. Договір купівлі-продажу не був нотаріально посвідчений, державна реєстрація права власності може бути проведена лише після визнання договору купівлі-продажу житлового будинку, який посвідчений товарною біржею дійсним на підставі рішення суду.

Аналізуючи надані у справі докази в їх сукупності, суд вважає за можливе задовольнити вимоги позивачки ОСОБА_1 оскільки, судом встановлено, що при укладенні правочину договору купівлі-продажу житлового будинку сторони договору домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджено письмовими доказами, якими є вищезазначена біржова угода, відбулося повне виконання договору та вище вказаний житловий будинок переданий чоловіку позивачки, за договором купівлі-продажу до чоловіка позивачки перейшло право власності. З моменту укладення договору та по теперішній час жодна із сторін не заявила про недійсність правочину купівлі-продажу житлового будинку. Таким чином, суд приходить до переконання, що визнання правочину договору купівлі-продажу дійсним не призведе до порушення прав будь-яких інших осіб та іншим шляхом захистити свої права у позивачки немає можливості. Суд не має сумніву в достовірності документів, наданих позивачкою, як доказів.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. 15 Закону України "Про товарну біржу", ст.ст. 11, 15, 215, 316,317,319,321,328, 334, 391, 392 ЦК України, ст.ст. 263-265, 268, 273, 354, 355 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 , від імені якої діє представник - адвокат Ігнатов Євген Євгенович, до ОСОБА_2 , за участю 3-ї особи Колективного підприємства товарно-сировинна біржа Власність , про визнання договору купівлі-продажу дійсним, - задовольнити в повному обсязі :

Визнати дійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна, укладений та зареєстрований 23.12.1998 року, зареєстрований товарно-сировинною біржею Власність за реєстраційним номером №889, за яким ОСОБА_3 , як покупець, придбав у ОСОБА_2 , як продавця, житловий будинок розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішення може бути оскаржене до Запорізького апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги в Мелітопольський міськрайонний суд.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повні дані учасників справи.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , паспорт серія НОМЕР_4 , зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_4 .

Третя особа: Колективне підприємство товарно-сировинна біржа Власність , ЄДРПОУ 24913001, юридична адреса: 72305, Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Ломоносова, б.153.

Суддя: Л.В. Колодіна