Рішення

від 03.08.2020 по справі 712/1415/20

СОСНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЧЕРКАС

Справа № 712/1415/20

Провадження № 2/712/1120/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 серпня 2020 року м. Черкаси

Соснівський районний суд м. Черкаси у складі:

головуючого судді Романенко В.А.

за участю секретаря Назаренко М.О.

розглянувши в судовому засіданні в залі суду м. Черкаси цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа: Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Сумгаїтська 21 про виділ частки із майна, що є у спільній частковій власності, -

В С Т А Н О В И В:

13.02.2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 про виділ частки із майна, що є у спільній частковій власності.

Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 20 липня 2020 року замінено у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 про виділ частки із майна, що є у спільній частковій власності, первісного співвідповідача ОСОБА_5 на її правонаступника ОСОБА_3 .

Залучено до участі у справі, в якості третьої особи ОСББ Сумгаїтська 21 .

Закрито провадження в частині позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_6 , ОСОБА_7 про виділ частки із майна, що є у спільній частковій власності.

ОСОБА_1 обґрунтовує позовну заяву тим, що на підставі договору купівлі-продажу від 16.02.2010 року, посвідченого приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Фіщук В.Я., за реєстровим номером № 527, позивачці - ОСОБА_1 на праві спільної часткової власності належить 13/50 частини квартири спільного заселення АДРЕСА_1 загальною площею: 113,2 кв.м., житловою площею 70,6 кв.м.

Згідно технічного паспорту на квартиру спільного заселення АДРЕСА_1 у користуванні позивачки - ОСОБА_1 перебуває відокремлена група житлових приміщень за НОМЕР_3 до складу якої входять: коридор 1 - площею 4.7 кв.м., санвузол 4 - площею 2,4 кв.м., кімната 2 - площею 18,8. кв.м., кухня 3 - площею 4,5 кв.м.

Співвласниками інших відокремлених груп житлових приміщень за НОМЕР_4 квартири спільного заселення АДРЕСА_1 є відповідачі, яким належить 37/50 (тридцять сім п`ятдесятих) частин вищевказаної квартири спільного заселення, а саме:

співвласником 9/50 частини квартири спільного заселення, згідно свідоцтва про право власності НОМЕР_2, виданого Соснівським райвиконкомом 29.08.2007 року, є ОСОБА_2 ;

співвласником 9/50 частини квартири спільного заселення, згідно свідоцтва про право на спадщину від 17 серпня 2018 року виданого державним нотаріусом Третьої черкаської державної нотаріальної контори Олексієнко К.П., зареєстрованого в реєстрі за № 1-1353, після смерті ОСОБА_5 , є ОСОБА_9 ;

співвласником 19/50 частини квартири спільного заселення, згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно НОМЕР_5. виданого Соснівським райвиконкомом 29.08.2007 року (19/150 частини), свідоцтва про право на спадщину за законом від 03 жовтня 2019 року, виданого державним нотаріусом Третьої черкаської державної нотаріальної контори Олексієнко К.П., реєстровий номер № 36/2018 (19/150 частини квартири), та договору дарування частки у праві власності на квартиру від 23 січня 2020 року, посвідченим державним нотаріусом Третьої черкаської державної нотаріальної контори Олексієнко К.П.. реєстровий номер № 1- 115 (19/150 частини квартири), є ОСОБА_10 .

Фактично у користуванні позивачки знаходиться відокремлена група житлових приміщення за НОМЕР_3 квартири спільного заселення, загальною площею 30,4 кв.м. житлової 18,8 кв.м. до складу якої входять: коридор 1 - площею 4,7 кв.м.. санвузол 4 - площею 2,4 кв.м., кімната 2 - площею 18,8 кв.м., кухня 3 - площею 4,5 кв.м., ізольована від інших груп житлових приміщень за НОМЕР_4 даної квартири спільного заселення внаслідок того, що в приміщенні 1 - коридор, за рахунок коридору загального користування проведено втручання в несучу стіну - зі згоди відповідачів позивачкою зроблено пробивку дверного прорізу та облаштовані вхідні двері і встановлено окремий вхід до групи житлових приміщень (квартири) за НОМЕР_3 , що підтверджується довідкою ЧОБТІ № 6492 о від 07.11.2019 року.

Відповідно до висновків Верховного Суду України, викладених у постановах, ухвалених за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення за перше півріччя 2013 року п.6 Аналіз положень ст.ст. 183, 358, 364, 379, 380, 382 ЦК України виділ часток (поділ) жилого будинку, що перебуває у спільній частковій власності, є можливим, якщо кожній зі сторін може бути виділено відокремлень частину будинку із самостійним виходом (квартиру) або у разі, коли є технічна можливість переобладнання будинку в ізольовані квартири, які за розміром відповідають розміру часток співвласників у праві власності.

Якщо виділ (поділ) технічно можливий, але з відхиленням від розміру ідеальних часток співвласників з урахуванням конкретних обставин, поділ (виділ) може бути проведений зі зміною ідеальних часток і присудженням грошової компенсації співвласнику, частка якого зменшилася.

Отже, визначальним для виділу частки або поділу будинку в натурі, який перебуває у спільній частковій власності, є не порядок користування будинком, а розмір часток співвласників та технічна можливість виділу частки або поділу будинку відповідно до часток співвласників.

Отже, у зв`язку з тим, що кожному учаснику спільної власності належить обмежене право власності на спільну річ, змістом внутрішніх правовідносин спільної власності є право і обов`язок кожного співвласника узгоджувати свою поведінку щодо володіння, користування і розпорядження спільним майном з іншими власниками.

Відповідачі добровільно в позасудовому порядку вирішити питання про виділ в натурі частки позивачки не бажають, водночас в той же час і не заперечують проти заявлених позивачкою вимог, письмово засвідчивши, що запропонований позивачкою варіант виділу їй в натурі частки відокремленої групи житлових приміщень за НОМЕР_3 згідно технічного паспорту в квартирі спільного заселення АДРЕСА_1 відповідає їх інтересам, у зв`язку з тим, що на даний час склався саме такий порядок користування житловими приміщеннями квартирою спільного заселення, за якого в користуванні позивачки та відповідачів по суті знаходяться три групи відокремлених житлових приміщення (квартири), та по суті (за даних обставин) інший варіант виділу позивачці частки в натурі в спільній частковій власності квартири спільного заселення є неможливим.

З технічного паспорту на квартиру спільного заселення АДРЕСА_1 вбачається, що в фактичному користуванні відповідачів знаходяться група відокремлених (ізольованих) житлових приміщень за НОМЕР_4, загальна площа яких окремо взятих є більшою за площу групи житлових приміщень (квартири НОМЕР_3 ) позивачки, які вона фактично займає, відтак окремих вимог про компенсування вартості розміру частки позивачки, що складає 13/50 частки квартири відповідачі не заявляють.

Просить виділити ОСОБА_1 в квартирі спільного заселення АДРЕСА_1 частку зі спільного майна в натурі та визнати за нею право власності на групу житлових приміщень за НОМЕР_3: коридор 1 - площею 4,7 кв.м., санвузол 4 - площею 2,4 кв.м., кімната 2 - площею 18,8 кв.м., кухня 3 - площею 4,5 кв.м., що складає згідно з розрахунком часток співвласників виданим КП ЧООБТІ 07.11.2019 року 13/50 частки вартістю 101579 грн. 40 коп. Припинити право спільної часткової власності ОСОБА_1 на квартиру спільного заселення АДРЕСА_1 .

Представник позивача в судове засідання не з`явився, скерував до суду заяву про розгляд справи без його участі та участі позивача, позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить їх задовольнити.

ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, скерував до суду заяву про розгляд справи у його відсутність, проти задоволення позову не заперечує.

ОСОБА_3 в судове засідання не з`явилась, скерувала до суду заяву про розгляд справи у її відсутність, проти задоволення позову не заперечує.

ОСОБА_4 в судове засідання не з`явилась, скерувала до суду заяву про розгляд справи у її відсутність, проти задоволення позову не заперечує.

Представник ОСББ Сумгаїтська 21 в судове засідання не з`явився, скерував до суду заяву про розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить їх задовольнити.

Відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Дослідивши надані докази, суд у межах заявлених позовних вимог (стаття 13 ЦПК України) приходить до наступного.

За правилами статей 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Водночас, відповідно до ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Статтею 5 ЦПК України передбачено, що, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

За змістом ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Згідно зі статтею 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати; 7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; 8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

При ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог.

Пунктом 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про судове рішення у цивільній справі № 14 від 18 грудня 2009 року передбачено, що рішення суду як найважливіший акт правосуддя покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини та здійснення проголошеного Основним Законом України принципу верховенства права. У зв`язку з цим суди повинні неухильно додержувати вимог про законність і обґрунтованість рішення у цивільній справі (частина перша статті 263 ЦПК).

Відповідно до положень ч. 1, п.п. 1, 3, 7, 10 ч. 2 ст.16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; припинення дії, яка порушує право; припинення правовідношення. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має права на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Судом встановлено, що на підставі договору купівлі-продажу від 16.02.2010 року, посвідченого приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Фіщук В.Я., за реєстровим номером № 527, позивачці - ОСОБА_1 на праві спільної часткової власності належить 13/50 частини квартири спільного заселення АДРЕСА_1 загальною площею: 113,2 кв.м., житловою площею 70,6 кв.м.

Згідно технічного паспорту на квартиру спільного заселення АДРЕСА_1 у користуванні позивачки - ОСОБА_1 перебуває відокремлена група житлових приміщень за НОМЕР_3 до складу якої входять: коридор 1 - площею 4.7 кв.м., санвузол 4 - площею 2,4 кв.м., кімната 2 - площею 18,8. кв.м., кухня 3 - площею 4,5 кв.м.

Співвласниками інших відокремлених груп житлових приміщень за НОМЕР_4 квартири спільного заселення АДРЕСА_1 є відповідачі, яким належить 37/50 (тридцять сім п`ятдесятих) частин вищевказаної квартири спільного заселення, а саме:

співвласником 9/50 частини квартири спільного заселення, згідно свідоцтва про право власності НОМЕР_2, виданого Соснівським райвиконкомом 29.08.2007 року, є ОСОБА_2 ;

співвласником 9/50 частини квартири спільного заселення, згідно свідоцтва про право на спадщину від 17 серпня 2018 року виданого державним нотаріусом Третьої черкаської державної нотаріальної контори Олексієнко К.П., зареєстрованого в реєстрі за № 1-1353, після смерті ОСОБА_5 , є ОСОБА_9 ;

співвласником 19/50 частини квартири спільного заселення, згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно НОМЕР_5. виданого Соснівським райвиконкомом 29.08.2007 року (19/150 частини), свідоцтва про право на спадщину за законом від 03 жовтня 2019 року, виданого державним нотаріусом Третьої черкаської державної нотаріальної контори Олексієнко К.П., реєстровий номер № 36/2018 (19/150 частини квартири), та договору дарування частки у праві власності на квартиру від 23 січня 2020 року, посвідченим державним нотаріусом Третьої черкаської державної нотаріальної контори Олексієнко К.П.. реєстровий номер № 1- 115 (19/150 частини квартири), є ОСОБА_10 .

Фактично у користуванні позивачки знаходиться відокремлена група житлових приміщення за НОМЕР_3 квартири спільного заселення, загальною площею 30,4 кв.м. житлової 18,8 кв.м. до складу якої входять: коридор 1 - площею 4,7 кв.м.. санвузол 4 - площею 2,4 кв.м., кімната 2 - площею 18,8 кв.м., кухня 3 - площею 4,5 кв.м., ізольована від інших груп житлових приміщень за НОМЕР_4 даної квартири спільного заселення внаслідок того, що в приміщенні 1 - коридор, за рахунок коридору загального користування проведено втручання в несучу стіну - зі згоди відповідачів позивачкою зроблено пробивку дверного прорізу та облаштовані вхідні двері і встановлено окремий вхід до групи житлових приміщень (квартири) за НОМЕР_3 , що підтверджується довідкою ЧОБТІ № 6492 о від 07.11.2019 року.

Відповідно до висновків Верховного Суду України, викладених у постановах, ухвалених за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення за перше півріччя 2013 року п.6 Аналіз положень ст.ст. 183, 358, 364, 379, 380, 382 ЦК України виділ часток (поділ) жилого будинку, що перебуває у спільній частковій власності, є можливим, якщо кожній зі сторін може бути виділено відокремлень частину будинку із самостійним виходом (квартиру) або у разі, коли є технічна можливість переобладнання будинку в ізольовані квартири, які за розміром відповідають розміру часток співвласників у праві власності.

Якщо виділ (поділ) технічно можливий, але з відхиленням від розміру ідеальних часток співвласників з урахуванням конкретних обставин, поділ (виділ) може бути проведений зі зміною ідеальних часток і присудженням грошової компенсації співвласнику, частка якого зменшилася.

Отже, визначальним для виділу частки або поділу будинку в натурі, який перебуває у спільній частковій власності, є не порядок користування будинком, а розмір часток співвласників та технічна можливість виділу частки або поділу будинку відповідно до часток співвласників.

Отже, у зв`язку з тим, що кожному учаснику спільної власності належить обмежене право власності на спільну річ, змістом внутрішніх правовідносин спільної власності є право і обов`язок кожного співвласника узгоджувати свою поведінку щодо володіння, користування і розпорядження спільним майном з іншими власниками.

Відповідачі добровільно в позасудовому порядку вирішити питання про виділ в натурі частки позивачки не бажають, водночас в той же час і не заперечують проти заявлених позивачкою вимог, письмово засвідчивши, що запропонований позивачкою варіант виділу їй в натурі частки відокремленої групи житлових приміщень за НОМЕР_3 згідно технічного паспорту в квартирі спільного заселення АДРЕСА_1 відповідає їх інтересам, у зв`язку з тим, що на даний час склався саме такий порядок користування житловими приміщеннями квартирою спільного заселення, за якого в користуванні позивачки та відповідачів по суті знаходяться три групи відокремлених житлових приміщення (квартири), та по суті (за даних обставин) інший варіант виділу позивачці частки в натурі в спільній частковій власності квартири спільного заселення є неможливим.

З технічного паспорту на квартиру спільного заселення АДРЕСА_1 вбачається, що в фактичному користуванні відповідачів знаходяться група відокремлених (ізольованих) житлових приміщень за НОМЕР_4, загальна площа яких окремо взятих є більшою за площу групи житлових приміщень (квартири НОМЕР_3 ) позивачки, які вона фактично займає, відтак окремих вимог про компенсування вартості розміру частки позивачки, що складає 13/50 частки квартири відповідачі не заявляють.

Статтею 41 Конституції України передбачено, що кожному гарантується право володіти, користуватися, і розпоряджатися своєю власністю.

Статтею 316 ЦК України визначено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно приписів ст.ст. 317, 319 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, ратифікованих Законом України від 17.07.1997року № 475/97-ВР, кожна фізична особа або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Майно, що є у спільній частковій власності, може бути поділено в натурі між співвласниками, згідно ч. 1 ст. 367 ЦК, за домовленістю між ними.

Співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності у відповідності до положення ч 1 ст. 364 ЦК України.

Відповідно до положень статті 356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю. Суб`єктами права спільної часткової власності можуть бути фізичні особи, юридичні особи, держава, територіальні громади.

Тобто, з аналізу вказаних вище правовстановлюючих документів та положень статті 356 ЦК України вбачається, що позивач є суб`єктом спільної часткової власності.

Відповідно до ст. 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки з майна, що є у спільній частковій власності. Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (ч. 2 ст. 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою.

Таким чином, у разі виділу співвласник отримує свою частку у майні в натурі і вибуває зі складу учасників спільної власності. За всіма іншими співвласниками спільна власність при виділі частки зберігається.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Статтею 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Згідно ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною 1 ст. 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно зі ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи вищевикладене, даючи юридичну оцінку зібраним по справі доказам у їх сукупності, беручи до уваги докази, що містяться в матеріалах справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись Конституцією України, ст.ст. 4, 5, 12, 19, 76, 77, 80, 81, 89, 263, 264, 265, 352, 354, 355 ЦПК України, 15, 16, 316, 317, 319, 356, 358, 364, 367 ЦК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа: Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Сумгаїтська 21 про виділ частки із майна, що є у спільній частковій власності - задовольнити.

Виділити ОСОБА_1 в квартирі спільного заселення АДРЕСА_1 частку зі спільного майна в натурі та визнати за нею право власності на групу житлових приміщень за НОМЕР_3: коридор 1 - площею 4,7 кв.м., санвузол 4 - площею 2,4 кв.м., кімната 2 - площею 18,8 кв.м., кухня 3 - площею 4,5 кв.м., що складає згідно з розрахунком часток співвласників виданим КП ЧООБТІ 07.11.2019 року 13/50 частки вартістю 101579 грн. 40 коп.

Припинити право спільної часткової власності ОСОБА_1 на квартиру спільного заселення АДРЕСА_1 .

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Черкаської області шляхом подачі апеляційної скарги. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення через суд першої інстанції до Апеляційного суду Черкаської області.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

З текстом рішення можна ознайомитись в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням http://reyestr.court.gov.ua.

Головуючий: