Ухвала

від 31.07.2020 по справі 161/10338/20

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 161/10338/20 Провадження №11-сс/802/426/20 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1 Категорія:в порядку КПК України Доповідач: ОСОБА_2

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 липня 2020 року місто Луцьк

Волинський апеляційний суд у складі:

головуючого - судді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,

прокурора ОСОБА_6 ,

володільця тимчасово вилученого майна - ОСОБА_7 ,

представника володільця тимчасово вилученого майна - адвоката ОСОБА_8 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу прокурора на ухвалу слідчого судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 10 липня 2020 року про відмову у накладенні арешту на майно, в рамках кримінального провадження №12020030000000495 від 26.06.2020 року,

ВСТАНОВИВ:

Заступник начальника відділу СУ ГУНП у Волинській області ОСОБА_9 звернувсядо суду із клопотанням про накладення арешту на майно в межах кримінального провадження №12020030000000495 від 26.06.2020 року, яке було тимчасово вилучене у ході проведення обшуку в с.Деражне Костопільського району Рівненської області, за кадастровими номерами 5623481601:01:001:0059, 5623481601:01:001:0063, а саме - 14 колод дерев породи «дуб», з метою запобігання можливості їх приховування, пошкодження, псування, знищення, відчуження.

Вищевказане майно визнано речовими доказами в кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР під №12020030000000495.

Слідчий зазначає, що накладення арешту на вищевказане майно необхідне з метою запобігання можливості приховування, пошкодження, псування, знищення вилучених предметів, а також дослідження їх в ході досудового розслідування на предмет чи являються вони засобами та знаряддями вчинення злочинів та призначення необхідних судових експертиз,

Ухвалою слідчого судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 10 липня 2020 року в задоволенні клопотання відмовлено.

Вирішено повернути ОСОБА_7 14 колод дерев породи «дуб», які були вилучені 26.05.2020 року в ході проведення обшуку.

Відмовляючи в задоволенні клопотання слідчий суддя своє рішення мотивував тим, що слідчим та прокурором не доведено правових підстав для накладення арешту на тимчасово вилучене майно (колоди дерев породи "дуб"), оскільки воно вилучалось в рамках іншого кримінального провадження.

Не погоджуючись із таким судовим рішенням прокурор подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову - про задоволення клопотання про накладення арешту на майно. Вказує, що оскаржувана ухвала слідчого судді є незаконною та необґрунтованою, оскільки існує сукупність підстав і підозр вважати, що тимчасово вилучене майно (колоди дерев породи "дуб") є доказом злочину. Зазначає також, що слідчим суддею не надано оцінки усім доказам, які містяться у провадженні. А тому вважає, що з метою запобігання можливості приховування, пошкодження, псування, знищення вилученого майна, на нього слід накласти арешт, тобто з метою збереження речових доказів.

Заслухавши доповідача, який виклав суть ухвали слідчого судді та доводи апеляційної скарги, прокурора, який підтримав апеляцію у повному обсязі, володільця тимчасово вилученого майна та його представника, які її заперечили, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з таких підстав.

Так, відповідно до ст.98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення. Документи є речовими доказами, якщо вони містять ознаки, зазначені в частині першій цієї статті.

Арештом майна згідно із ч.1 ст.170 КПК України є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

В п.1ч.2 ст.170 КПК України визначено, що арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів. В цьому випадку згідно із ч.3 цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст.98 цього Кодексу.

З аналізу положень вищевказаних процесуальних норм закону вбачається, що слідчий, прокурор повинні довести, що майно, яке на їх думку підлягає арешту, повинно відповідати критеріям, визначеним у ст.98 КПК України. Доведеними повинні бути і ризики щодо такого майна, передбачені ст.170 КПК України, а саме: щодо збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Розглядаючи клопотання про накладення арешту на майно, в порядкустатей 170-173 КПК України,для прийняттязаконного таобґрунтованого рішення,слідчий суддяповинен з`ясуватиусі обставини,які передбачаютьпідстави дляарешту майнаабо відмовиу задоволенніклопотання проарешт майна.

На думку апеляційного суду, за наслідками розгляду поданого слідчим клопотання, слідчий суддя дійшов до законного та обґрунтованого висновку про відсутність передбачених кримінальним процесуальним законом підстав для його задоволення.

Так, з матеріалів клопотання вбачається, що СУ ГУНП у Волинській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні №12020030000000495 від 26.06.2020 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.358 КК України.

Підставою для реєстрації даних відомостей в Єдиному реєстрі досудових розслідувань слугувало повідомлення слідчого про вчинення злочину, яке він виявив під час досудового розслідування в кримінальному провадженні №12020030000000366. Так, до ЄРДР внесено відомості про те, що в ході допиту свідка ОСОБА_7 в кримінальному провадженні №12020030000000366, останній надав документи з ознаками підробки.

Судом встановлено, що майно на яке слідчий просить накласти арешт на майно (14 колод дерев породи «дуб») було тимчасово вилучено в межах кримінального провадження, внесеного до ЄРДР під №№12020030000000366 від 26.05.2020 року. В цьому провадженні ухвалою слідчого судді Луцького міськрайонного суду від 15.06.2020 року було відмовлено у накладенні арешту на вказане майно, і це судове рішення набрало законної сили.

Встановлено і те, що кримінальні провадження під №12020030000000366 та під №12020030000000495, в одне провадження не об`єднані.

Доводячи підставність поданого клопотання про накладення арешту на вказане майно, слідчий та прокурор вказували про те, що існує сукупність розумних підозр, що воно є доказом злочину в даному провадженні. А тому, саме з метою його збереження, просили накласти арешт.

Проте, матеріали клопотання не містять доказів, а слідчий та прокурор в ході його розгляду не навели достатніх обґрунтувань та не надали належних і допустимих доказів, які б давали підстави вважати, що вказане майно відповідає критеріям, зазначеним у ст.98 та ч.2 ст.167 КПК України в кримінальному провадженні №12020030000000495 від 26.06.2020 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.358 КК України, окрім як підозр, які фактично нічим не підтверджені.

А тому, проаналізувавши вищевикладене та дослідивши матеріали провадження апеляційний суд вважає, що майно, яке було тимчасово вилучено в кримінальному провадженні №12020030000000366, не може бути доказом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.358 КК України в кримінальному провадженні за №12020030000000495, а тому відповідно до ч.1 ст.173 КПК України на нього не може бути накладено арешт.

Таким чином, колегія суддів вважає, що висновок слідчого судді місцевого суду про відсутність законних підстав для накладення арешту на майно, є вірним.

Усі доводи апелянта, які викладені в апеляційній скарзі та наведені в ході апеляційного розгляду, не заслуговують на увагу суду, так як були предметом розгляду в суді першої інстанції і їм була дана вірна юридична оцінка. При цьому, на думку апеляційного суду доводи прокурора фактично зводяться до довільної та суперечливої інтерпретації дійсних обставин справи та відповідних норм чинного законодавства і жодним чином не спростовують наведених вище висновків суду першої інстанції.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд не вбачає будь-яких порушень норм кримінально-процесуального закону, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді з мотивів, викладених в апеляційній скарзі.

Оскаржувана ухвала слідчого судді суду першої інстанції є законною та обґрунтованою, підстав для її скасування немає.

Керуючись ст.ст. 98, 170, 407, 376, 422 КПК України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу прокурора залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 10 липня 2020 року про відмову у накладенні арешту на майно, в рамках кримінального провадження №12020030000000495 від 26.06.2020 року, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.358 КК України, - без змін.

Ухвала остаточна й оскарженню не підлягає.

Головуючий

Судді