Постанова
від 29.07.2020 по справі 910/12111/19
ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" липня 2020 р. Справа№ 910/12111/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Хрипуна О.О.

суддів: Андрієнка В.В.

Михальської Ю.Б.

при секретарі судового засідання Король Я.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Дніпропетровської обласної ради

на рішення Господарського суду міста Києва від 21.01.2020

(повний текст рішення складено 04.02.2020)

у справі № 910/12111/19 (суддя Бойко Р.В.)

за позовом Петриківської районної організації Дніпропетровської обласної організації Українського товариства мисливців та рибалок

до Дніпропетровської обласної ради

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Державне підприємство "Дніпродзержинське лісове господарство"

про скасування рішення

за участю представників:

від позивача: Біловчук Д.І.;

від відповідача: не з`явились;

від третьої особи: не з`явились.

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2019 року Петриківська районна організація Дніпропетровської обласної організації Українського товариства мисливців та рибалок звернулася до господарського суду міста Києва з позовом до Дніпропетровської обласної ради про визнання незаконним і скасування рішення Дніпропетровської обласної ради від 19.10.2018 № 383-14/VII "Про внесення змін до рішення обласної ради від 21 червня 2013 року № 451-19/VI "Про надання в користування мисливських угідь".

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за наслідками прийняття відповідачем оскаржуваного рішення за відсутності правових підстав для цього позивача було позбавлено права користування мисливськими угіддями площею 31 009,0 га.

Рішенням господарського суду міста Києва від 21.01.2020 у справі № 910/12111/19 позов Петриківської районної організації Дніпропетровської обласної організації Українського товариства мисливців та рибалок задоволено частково, скасовано рішення Дніпропетровської обласної ради від 19.10.2018 № 383-14/VII "Про внесення змін до рішення обласної ради від 21 червня 2013 року № 451-19/VI "Про надання в користування мисливських угідь", стягнуто з Дніпропетровської обласної ради на користь Петриківської районної організації Дніпропетровської обласної організації Українського товариства мисливців та рибалок судовий збір у розмірі 1 921,00 грн. В іншій частині в задоволенні позову відмовлено.

Місцевий господарський суд дійшов висновку про неспівмірність втручання відповідачем у право позивача на мирне володіння майном та невідповідність рішення від 19.10.2018 № 383-14/VI приписам законодавства.

Не погодившись з рішенням, Дніпропетровська обласна рада звернулася до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на невірне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить оскаржуване рішення скасувати, в задоволенні позову відмовити; судові витрати покласти на позивача.

Скаржник стверджує, що будь-які права користування мисливськими угіддями площею 75 599,8 га позивача відповідачем не порушені. Також скаржник наполягає, що обраний позивачем спосіб захисту свого права не забезпечить реального захисту порушеного права, не призведе до поновлення прав позивача, які він вважає порушеними внаслідок прийняття спірного рішення. Скаржник зазначає, що оскарженим рішенням не скасовано і не припинено право користування мисливськими угіддями позивачем, тому безпідставним є застосування положення ст. 23 Закону України "Про мисливське господарство та полювання". Також скаржник вказує, що не було отримано згоди землекористувачів відповідних земельних ділянок на передачу права користування мисливськими угіддями позивачу.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.04.2020 за апеляційною скаргою Дніпропетровської обласної ради на рішення Господарського суду міста Києва від 21.01.2020 у справі № 910/12111/19 відкрито апеляційне провадження

15.05.2020 до Північного апеляційного господарського суду надійшов відзив, в якому позивач просить залишити рішення Господарського суду міста Києва від 21.01.2020 у справі № 910/12111/19 без змін, а апеляційну скаргу Дніпропетровської обласної ради без задоволення з огляду на її безпідставність.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.06.2020 розгляд справи призначено на 29.07.2020.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.07.2020 у зв`язку із перебуванням суддів Агрикової О.В. та Чорногуза М.Г. у відпустках для розгляду справи № 910/12111/19 було сформовано колегію суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Хрипун О.О., судді: Андрієнко В.В., Михальська Ю.Б.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.07.2020 апеляційну скаргу Дніпропетровської обласної ради на рішення Господарського суду міста Києва від 21.01.2020 у справі № 910/12111/19 прийнято до провадження новим складом колегії суддів, розгляд справи ухвалено здійснювати в раніше призначеному судовому засіданні.

В судове засідання представники скаржника та третьої особи не з`явилися, хоч учасники справи були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи.

Беручи до уваги, що ухвалою Північного апеляційного господарського суду доведено до відома учасників апеляційного провадження, що нез`явлення їх представників у судове засідання не є перешкодою розгляду апеляційної скарги по суті і від скаржника та третьої особи не надходило клопотання про розгляд апеляційної скарги в присутності його представника, а також те, що згідно із ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу за відсутності представників зазначених учасників справи.

Представник позивача вимоги та доводи апеляційної скарги заперечив та просив її залишити без задоволення, наполягаючи на її безпідставності.

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин даної господарської справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права встановила наступне.

Як встановлено місцевим господарським судом та вбачається з матеріалів справи, рішенням Дніпропетровської обласної ради від 21.06.2013 № 451-19/VI "Про надання в користування мисливських угідь" відповідно до статей 9 та 22 Закону України "Про мисливське господарство та полювання", статей 15 та 16 Закону України "Про тваринний світ", ураховуючи подання Державного агентства лісових ресурсів України, облдержадміністрації, висновки й рекомендації постійної комісії обласної ради з питань використання природних ресурсів, вирішено надати в користування з 02 серпня 2013 року мисливські угіддя, за винятком територій природно-заповідного фонду, згідно з додатком.

Згідно із п. 11 додатку до рішення Дніпропетровської обласної ради № 451-19/VI "Про надання в користування мисливських угідь" Петриківській районній організації Українського товариства мисливців і рибалок Дніпропетровської області (ЕДРПОУ 13459065) на 25 років надано у користування 75 599,8 га мисливських угідь на території Петриківського району Дніпропетровської області.

Листом від 03.05.2018 ДП "Дніпродзержинське лісове господарство" звернулось до голови Дніпропетровської обласної ради, в якому вказувало, що Петриківська районна організація Дніпропетровської обласної організації Українського товариства мисливців та рибалок неспроможна забезпечити організацію та дієвий контроль за полюванням на наданих їй територіях, оскільки станом на дату звернення Петриківська районна організації Дніпропетровської обласної організації Українського товариства мисливців та рибалок не уклала з третьою особою договір на оплату користування мисливськими угіддями. Крім того, ДП "Дніпродзержинське лісове господарство" у своєму листі було повідомлено 12 осіб, з якими Петриківська районна організація Дніпропетровської обласної організації Українського товариства мисливців та рибалок не погоджувала надання їй у користування мисливських угідь, у зв`язку з чим третя особа просила внести зміни до рішення Дніпропетровської обласної ради № 451-19/VI, виключивши території Петриківської та Царичанської районних організацій УТМР з переліку мисливських угідь області, що дозволить підготувати необхідний пакет матеріалів для надання у користування мисливських угідь ДП "Дніпродзержинське лісове господарство".

ДП "Дніпродзержинське лісове господарство" повторно звернулось до голови Дніпропетровської обласної ради з листом від 17.05.2018, зміст якого є аналогічний змісту листа від 03.05.2018.

Рішенням Дніпропетровської обласної ради від 19.10.2018 № 383-14/VII внесено зміни до рішення обласної ради від 21.06.2013 № 451-19/VI "Про надання в користування мисливських угідь" (зі змінами), виклавши, зокрема, п. 11 додатка до рішення "Перелік мисливських господарств, яким надаються в користування мисливські угіддя на території Дніпропетровської області" у новій редакції, за змістом якої Петриківській районній організації Українського товариства мисливців і рибалок Дніпропетровської області (ЕДРПОУ 13459065) на 25 років надано у користування 44 590,8 га мисливських угідь на території Петриківського району Дніпропетровської області та рекомендовано Дніпропетровському обласному управлінню лісового та мисливського господарства внести зміни до договору на право використання мисливських тварин та ведення мисливського господарства відповідних районних організацій Українського товариства мисливців і рибалок Дніпропетровської області.

Як встановлено місцевим господарським судом та вбачається з матеріалів справи, Департамент екології та природних ресурсів Дніпропетровської обласної державної адміністрації листом вих. № 3-1675/0/261-19 від 01.03.2019 не погодив Петриківській районній організації Дніпропетровської обласної організації Українського товариства мисливців та рибалок наказів користувачів мисливських угідь ДОО УТМР про проведення полювання у мисливський сезон 2019/2020, вказавши на необхідність приведення документації у відповідність у зв`язку із прийняттям Дніпропетровською обласною радою рішення від 19.10.2018 № 383-14/VII, яким змінено площу мисливських угідь, наданих в користування Петриківській районній організації УТМР, шляхом її зменшення до 44 599,8 га.

Тобто, як обґрунтовано зазначив суд першої інстанції, після спливу більш як 5 років з дати виникнення у позивача правомірних очікувань щодо наявності у нього впродовж 25 років від 02.08.2013 права користування мисливськими угіддями площею 75 599,8 га, відповідачем було зменшено таку площу до 44 590,8 га, що має своїм наслідком зменшення обсягу прав позивача та становить втручання у його право на мирне володіння майном.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції" Україна повністю визнає на своїй території дію приписів Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 (надалі - "Конвенція") щодо визнання обов`язковою і без укладення спеціальної угоди юрисдикцію Суду в усіх питаннях, що стосуються її тлумачення і застосування.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно із ст. 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Концепція "майна" в розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції має автономне значення, тобто не обмежується власністю на матеріальні речі та не залежить від формальної класифікації у внутрішньому праві: певні інші права та інтереси, що становлять активи, також можуть вважатися "правом власності", а відтак, і "майном". До таких активів може відноситися право оренди (рішення у справі "Іатрідіс проти Греції" від 25.03.1999).

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях у справах "Мелахер та інші проти Австрії" від 19.12.1998, "Бурдов проти Росії" від 07.05.2002, "Прессос Компанія Нав`єра С.А." та інші проти Бельгії" від 28.10.1995, "Пайн Велі Девелопмент Лтд." та інші проти Ірландії" від 23.10.1991 визначив, що під поняттям "майно" розуміється не лише майно, яке належить особі на праві власності згідно із законодавством країни, в якій виник спір, а також під даним поняттям можуть бути прибутки, що випливають з власності, кошти, належні заявникам на підставі судових рішень, "активи", які можуть виникнути, "правомірні очікування"/"законні сподівання" особи.

У справі "Пайн Велі Девелопмент ЛТД" та інші проти Ірландії" Європейський суд з прав людини постановив, що статтю 1 Першого протоколу до Конвенції можна застосовувати для захисту "правомірних очікувань" щодо певного стану речей (у майбутньому), оскільки їх можна вважати складовою частиною власності.

При цьому, право власності на майно у вигляді як правомірних очікувань, так і майнового права (права користування), є об`єктом правового захисту згідно зі ст. 1 Першого протоколу до Конвенції та національного законодавства України.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 30.05.2018 у справі № 923/466/17 зазначила, що аналіз положень ст. 21, 393 ЦК України свідчить про те, що особа, законний інтерес або право якої порушено, може скористатися способом захисту, який прямо передбачено нормою матеріального права. Факт правомірності володіння та користування майном є достатньою підставою для відповідної особи для звернення за захистом цього права. Крім того, позивачем за цим позовом може бути і неволодіючий власник, а особа, законний інтерес або право якої порушено.

З огляду на наведену правову позицію Великої Палати Верховного Суду, місцевий господарський суд у даній справі прийшов до правомірного висновку про те, що розгляд позову про визнання незаконним та скасування рішення ради та відповідно задоволення позовних вимог вплине на законність всіх правочинів та документів, які укладено (складено) після (а отже і на підставі) прийнятого оспорюваного рішення та відновить порушені права для позивача як користувача спірної земельної ділянки.

Зазначене спростовує доводи скаржника щодо неефективності обраного позивачем способу захисту та відповідно щодо необхідності відмовити Петриківській районній організації Дніпропетровської обласної організації Українського товариства мисливців та рибалок в задоволенні позову з цих підстав.

Правові, економічні та організаційні засади діяльності юридичних і фізичних осіб у галузі мисливського господарства та полювання урегульовано Законом України "Про мисливське господарство та полювання", який забезпечує рівні права усім користувачам мисливських угідь у взаємовідносинах з органами державної влади щодо ведення мисливського господарства, організації охорони, регулювання чисельності, використання та відтворення тваринного світу.

Порядок та підстави для припинення права користування мисливськими угіддями визначений статтею 23 Закону України "Про мисливське господарство та полювання".

Враховуючи положення ст. 23 Закону України "Про мисливське господарство та полювання", колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, Дніпропетровська обласна рада повноважна за поданням центрального органу виконавчої влади прийняти рішення про припинення права Петриківської районної організації Дніпропетровської обласної організації Українського товариства мисливців та рибалок користування мисливськими угіддями, які були їй надані рішенням від 21.06.2013 № 451-19/VI виключно у разі:

- добровільної відмови від користування (абз. 3 ч. 1);

- припинення діяльності юридичних осіб, яким надано у користування мисливські угіддя (абз. 4 ч. 1);

- в інших випадках, передбачених законодавством (абз. 7 ч. 1).

У всіх інших випадках припинення права користування відбувається на підставі судового рішення адміністративного суду.

Зміст рішення Дніпропетровської обласної ради від 19.10.2018 № 383-14/VII не містить жодних підстав його прийняття, а лише містить посилання на лист ДП "Дніпродзержинське лісове господарство", який, в свою чергу, не містять посилання на жодну з визначених ч. 1 ст. 23 Закону України "Про мисливське господарство та полювання" підставу припинення права позивача користування мисливськими угіддями площею 31 000,0 га (різниця між площею наданою у користування рішенням від 21.06.2013 № 451-19/VI, та площею, яка була визначена згідно рішення від 19.10.2018 № 383-14/VII).

Учасниками справи не доведено, що обсяг документів та стан спірних правовідносин між учасниками справи станом на дату прийняття рішення від 21.06.2013 № 451-19/VI та станом на дату прийняття рішення від 19.10.2018 № 383-14/VII був відмінний. Більше того, з наданих відповідачем документів вбачається, що рішення від 21.06.2013 № 451-19/VI та рішення від 19.10.2018 № 383-14/VII частково були прийняті на підставі одних і тих самих рішень-погоджень про закріплення мисливських угідь за УТМР.

За встановлених обставин, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, що відповідач, приймаючи рішення від 19.10.2018 № 383-14/VII та припиняючи право користування позивача частиною мисливських угідь, порушив передбачену ст. 23 Закону України "Про мисливське господарство та полювання" процедуру прийняття такого рішення та діяв з перевищенням своєї компетенції, що є самостійною та достатньою підставою для скасування оскаржуваного рішення.

Місцевий господарський суд обґрунтовано зазначив, що діяльність органів місцевого самоврядування (в т.ч. Дніпропетровської обласної ради) має бути спрямована в першу чергу на дотримання закріпленого в Конституції України принципу законності їх дій.

Так, у справі "Рисовський проти України" (заява №29979/04, рішення від 20.10.2011, набуло статусу остаточного 20.01.2012) Європейський суд з прав людини підкреслив особливу важливість принципу "належного урядування". Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах "Беєлер проти Італії" [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява № 33202/96, п. 120, ECHR 2000-I, "Онер`їлдіз проти Туреччини" [ВП] (Oneryildiz v. Turkey [GC]), заява № 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, "Megadat.com S.r.l. проти Молдови" (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява № 21151/04, п. 72, від 08.04.2008, і "Москаль проти Польщі" (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, п. 51, від 15.09.2009). Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах "Лелас проти Хорватії" (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, п. 74, від 20.05.2010, і "Тошкуце та інші проти Румунії" (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, п. 37, від 25.11.2008) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (див. зазначені вище рішення у справах "Онер`їлдіз проти Туреччини" (Oneryildiz v. Turkey), п. 128, та "Беєлер проти Італії" (Beyeler v. Italy), п. 119).

Суд враховує можливість за певних обставин визнання втручання у право на мирне володіння особою своїм майном виправданим, однак, виключно через призму сумісності заходу відповідного втручання із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції, а саме: чи є втручання законним; чи має воно на меті "суспільний", "публічний" інтерес; чи є такий захід (втручання у право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям (рішення ЄСПЛ у справах "Спорронґ і Льоннрот проти Швеції", "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства", "Щокін проти України", "Сєрков проти України", "Колишній король Греції та інші проти Греції", "Булвес" АД проти Болгарії", "Трегубенко проти України", "East/West Alliance Limited" проти України").

Втручання держави (в т.ч. органів місцевого самоврядування) у право на мирне володіння майном є законним, якщо здійснюється на підставі закону - нормативно-правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким і передбачуваним з питань застосування та наслідків дії його норм.

Втручання є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення "суспільного", "публічного" інтересу - втручання держави у право на мирне володіння майном може бути виправдано за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності (рішення ЄСПЛ в справі "Колишній король Греції та інші проти Греції").

Критерій "пропорційності" передбачає, що втручання у право власності розглядатиметься як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. "Справедлива рівновага" передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, визначеною для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідного балансу не буде дотримано, якщо особа несе "індивідуальний і надмірний тягар". При цьому з питань оцінки "пропорційності" ЄСПЛ, як і з питань наявності "суспільного", "публічного" інтересу, визнає за державою досить широку "сферу розсуду", за винятком випадків, коли такий "розсуд" не ґрунтується на розумних підставах.

Оцінюючи в спірних правовідносинах наслідки втручання відповідачем у право на мирне володіння майном позивача шляхом прийняття оспорюваного рішення про зменшення площі мисливських угідь, що передаються у користування позивачу, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про неможливість визнання його виправданим, оскільки матеріалами справи не підтверджується існування сукупності визначених критеріїв, а саме: законності (вчинено з порушенням, передбаченої ст. 23 Закону України "Про мисливське господарство та полювання" процедури та перевищенням повноважень); суспільного чи публічного інтересу (відповідачем не надано жодних доказів на підтвердження наявності такого інтересу, окрім як посилання третьої особи у листі вих. № 164 від 03.05.2018 на наявність у неї бажання отримати такі угіддя у своє користування, в той час як думку позивача з приводу припинення його права користування навіть не було заслухано); пропорційності (не доведено, що після прийняття оскаржуваного рішення частина мисливських угідь, на яку було припинено право користування позивача, була передана у користування іншій особі та остання уклала договір на оплатне користування такими угіддями).

Наведені обставини у їх сукупності, як обґрунтовано вказав суд першої інстанції, свідчать про неспівмірність втручання відповідачем у право позивача на мирне володіння майном та невідповідність рішення від 19.10.2018 № 383-14/VI приписам законодавства.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 ГПК України).

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 76 ГПК України).

Скаржником не надано суду належних і допустимих доказів на спростування позовних вимог та підтвердження тих обставин, на які він посилається в своїй апеляційній скарзі.

За встановлених обставин, на думку колегії суддів, висновок місцевого суду про наявність правових підстав для часткового задоволення заявлених позовних вимог відповідає нормам чинного законодавства, фактичним обставинам справи і наявним у ній матеріалам, а доводи апеляційної скарги його не спростовують.

З огляду на викладене, підстав для зміни або скасування рішення місцевого суду не вбачається.

Керуючись ст.ст. 269, 270, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Дніпропетровської обласної ради на рішення Господарського суду міста Києва від 21.01.2020 у справі № 910/12111/19 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 21.01.2020 у справі № 910/12111/19 залишити без змін.

3. Матеріали справи № 910/12111/19 повернути до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в порядку, визначеному ст.ст. 286 - 291 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя О.О. Хрипун

Судді В.В.Андрієнко

Ю.Б. Михальська

СудПівнічний апеляційний господарський суд
Дата ухвалення рішення29.07.2020
Оприлюднено05.08.2020
Номер документу90741463
СудочинствоГосподарське

Судовий реєстр по справі —910/12111/19

Постанова від 29.07.2020

Господарське

Північний апеляційний господарський суд

Хрипун О.О.

Ухвала від 28.07.2020

Господарське

Північний апеляційний господарський суд

Хрипун О.О.

Ухвала від 30.06.2020

Господарське

Північний апеляційний господарський суд

Хрипун О.О.

Ухвала від 26.05.2020

Господарське

Північний апеляційний господарський суд

Хрипун О.О.

Ухвала від 21.04.2020

Господарське

Північний апеляційний господарський суд

Хрипун О.О.

Ухвала від 04.03.2020

Господарське

Північний апеляційний господарський суд

Хрипун О.О.

Рішення від 21.01.2020

Господарське

Господарський суд міста Києва

Бойко Р.В.

Ухвала від 04.02.2020

Господарське

Господарський суд міста Києва

Бойко Р.В.

Ухвала від 17.12.2019

Господарське

Господарський суд міста Києва

Бойко Р.В.

Ухвала від 13.11.2019

Господарське

Господарський суд міста Києва

Бойко Р.В.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2025Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні