Постанова

від 21.07.2020 по справі 910/5749/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" липня 2020 р. Справа№ 910/5749/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Михальської Ю.Б.

суддів: Скрипки І.М.

Тищенко А.І.

секретар судового засідання: Білоус О.О.

за участю представників: згідно протоколу судового засідання від 21.07.2020,

розглянувши апеляційну скаргу Акціонерного товариства Перший Київський машинобудівний завод

на рішення Господарського суду міста Києва від 14.11.2019 (повний текст складено 19.11.2019)

у справі №910/5749/19 (суддя Ващенко Т.М.)

за позовом Акціонерного товариства Перший Київський машинобудівний завод

до Приватного акціонерного товариства Телесистеми України

про стягнення 245 061,67 грн,

В С Т А Н О В И В :

Короткий зміст позовних вимог

Акціонерне товариство Перший Київський машинобудівний завод (далі, позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства Телесистеми України про стягнення 245 061,67 грн, з яких: 178 507,65 грн основного боргу, 11 128,48 грн інфляційних втрат, 4 343,00 грн 3% річних, 51 126,54 грн пені.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем умов Договору оренди №ДО-69/Б-2014 від 01.07.2014 у частині сплати позивачеві орендної плати за період з травня 2018 року по січень 2019 року, що також зумовило нарахування пені, інфляційних втрат та 3% річних на суму основної заборгованості за вказаний період.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.11.2019 у справі №910/5749/19 у задоволенні позову відмовлено повністю.

Рішення суду мотивоване тим, що в обґрунтування свої позовних вимог позивачем не було подано жодних первинних бухгалтерських документів, які б підтвердили наявність у відповідача заборгованості по сплаті орендної плати за період, пред`явлений до стягнення (не подано рахунків, актів виконаних робіт та відповідних податкових накладних, що б підтверджувало надання відповідачу послуг оренди майна за Договором) та доказів на підтвердження її розміру за спірний період.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погодившись із прийнятим рішенням, 16.12.2019 (про що свідчить відмітка Укрпошти Експрес на конверті) Акціонерне товариство Перший Київський машинобудівний завод звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, відповідно до якої просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 14.11.2019 у справі №910/5749/19 та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі.

Апеляційна скарга обґрунтована порушенням судом норм матеріального та процесуального права.

Узагальнені доводи апеляційної скарги позивача зводяться до наступного:

- суд першої інстанції проігнорував норми частини 2 статті 795 Цивільного кодексу України, відповідно до якої строк договору оренди обчислюється з дня підписання акту приймання-передачі та по день підписання акту повернення об`єкту оренди. Матеріалами справи підтверджується, що договір оренди було автоматично пролонговано до 30.06.2019, а відповідачем позивачу орендоване майно повернуте станом на дату прийняття рішення не було, а відтак відповідач має обов`язок щодо сплати орендних платежів згідно умов договору оренди;

- місцевий господарський суд, зазначаючи про неможливість визначити дійсний розмір орендної плати, належної до сплати відповідачем, не в повному обсязі дослідив матеріали справи, оскільки розмір щомісячної орендної плати визначений пунктом 3.1. Договору та становить 9 000,00 грн, а пунктом 3.3. Договору передбачено, що розмір щомісячної орендної плати за кожен наступний місяць визначається шляхом коригування на індекс інфляції. Отже, суд мав об`єктивну можливість та законодавчий обов`язок дослідити правильність наданого позивачем розрахунку;

- суд при прийнятті оскаржуваного рішення не врахував висновки Верховного Суду України, викладені у постанові від 26.10.2016 у справі №910/20246/15;

- відповідач не заперечував щодо правового статусу майна, переданого в оренду;

- судом не надано жодної оцінки щодо неналежного представника відповідача - адвоката Ляховича С.О. Позивач наголошує, що Договір про надання правничої допомоги від 28.08.2018 був укладений між відповідачем та Адвокатським об`єднанням Ляхович, Скрицький і партнери , тобто правничу допомогу ПрАТ Телесистеми України надавало саме Адвокатське об`єднання. Проте, довіреність №49 на представництво інтересів ПрАТ Телесистеми України видана адвокату Ляховичу С.О. не Адвокатським об`єднанням, а ПрАТ Телесистеми України , що підтверджує відсутність у матеріалах справи належних доказів на підтвердження повноважень Ляховича С.О. на представництво інтересів ПрАТ Телесистеми України від імені АО Ляхович, Скрицький і партнери .

У тексті апеляційної скарги апелянтом порушено також клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження.

Узагальнені доводи та заперечення учасників справи

Заперечуючи проти задоволення апеляційної скарги, 06.02.2020 від відповідача через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу.

Узагальнені доводи відзиву відповідача на апеляційну скаргу зводяться до наступного:

- позивач як на підставу свої вимог посилається на Договір оренди №ДО-69/Б-2014 від 01.07.2014, укладений між відповідачем та ПАТ Науково-виробниче підприємство Більшовик . При цьому, позивач не зазначає, яке відношення він має до цього Договору: відповідач не був поінформований ані про зміну особи орендодавця, ані про зміну власника майна, що передавалося в оренду, жодні зміни до Договору з цього приводу не вносились. Отже, жодних доказів того, що позов пред`явлено належною особою, матеріали справи не містять;

- будь-який договір про надання послуг свідчить лише про намір виконати дії (господарські операції) в майбутньому, а не про їх фактичне виконання. Здійснення господарської операції і, власне, її результат підлягають відображенню в бухгалтерському та податковому обліку. Проте, позивачем не було надано суду жодного первинного документу, який би засвідчував факт надання та вартість послуг, виставлених рахунків, податкових накладних, як це передбачено пунктом 3.2. Договору;

- відсутність орендних правовідносин між сторонами справи підтверджується повним ігноруванням позивачем письмових звернень відповідача, блокуванням персоналу відповідача у доступі до об`єкту оренди;

- щодо представництва інтересів відповідача у справі адвокатом Ляховичем С.О., то його повноваження були підтверджені у відповідності до статей 16, 56, 58, 60 Господарського процесуального кодексу України. Пунктом 2.3. Договору про надання правничої допомоги від 28.08.2018 передбачена видача Клієнтом відповідних довіреностей для підтвердження повноважень адвокатів - учасників Адвокатського об`єднання. Суд першої інстанції пересвідчився у наявності та обсязі повноважень адвоката Ляховича С.О. як представника саме сторони у справі, а не Адвокатського об`єднання, тому що стороною у справі є ПрАТ Телесистеми України , а не АО Ляхович, Скрицький і партнери .

У відзиві відповідач також заявив попередній розрахунок витрат відповідача на професійну правничу допомогу, пов`язану із переглядом справи в суді апеляційної інстанції, зазначивши, що очікує понести витрати в межах 15 000,00 грн. Також відповідач зазначив, що копію акту приймання правничої допомоги буде надано до суду у відповідності до частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України протягом п`яти днів після ухвалення рішення Північним апеляційним господарським судом у даній справі. До відзиву на апеляційну скаргу відповідачем додані, зокрема, копія Договору про надання правничої допомоги від 28.08.2018 та замовлення від 27.01.2020.

17.02.2020 від позивача через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду надійшли пояснення, у яких позивач, ознайомившись із відзивом відповідача на апеляційну скаргу, наголосив на наступному:

- до позовної заяви були долучені виписка та витяг з ЄДРПОУ щодо позивача, з якої чітко вбачається (за відомостями про вчинені реєстраційні дії), що відбулася лише зміна найменування юридичної особи: з Публічного акціонерного товариства Науково-виробниче підприємство Більшовик на Акціонерне товариство Перший Київський машинобудівний завод , яка не означає реорганізації юридичної особи, що було правомірно встановлено судом першої інстанції в мотивувальній частині оскаржуваного рішення. Отже, посилання відповідача на пред`явлення позову неналежною особою є безпідставними;

- оскільки Договір оренди є діючим, а відповідач не повернув позивачу об`єкт оренди за актом приймання-передачі, орендар (відповідач) має сплатити орендодавцю (позивачу) спірну суму заборгованості;

- матеріали справи містять первинний документ, який відповідає Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні - акт здачі-приймання від 01.07.2014, за яким позивач передав, а відповідач прийняв у користування об`єкт оренди, який згідно статті 795 Цивільного кодексу України є підставою для початку обчислення строку договору оренди та, відповідно, початку нарахування орендної плати;

- суд, маючи в розпорядженні всі вихідні дані з договору оренди щодо розміру орендної плати за базовий місяць та знаючи визначений позивачем спірний період, не був позбавлений можливості перевірити правильність наданих позивачем розрахунків.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.01.2020 апеляційну скаргу Акціонерного товариства Перший Київський машинобудівний завод у справі №910/5749/19 передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді Михальської Ю.Б., суддів: Тищенко А.І., Іоннікової І.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.01.2020 поновлено Акціонерному товариству Перший Київський машинобудівний завод пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 14.11.2019 у справі №910/5749/19, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства Перший Київський машинобудівний завод на рішення Господарського суду міста Києва від 14.11.2019 у справі №910/5749/19, розгляд справи призначено на 18.02.2020.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.02.2020 суд, заслухавши пояснення представників сторін, відклав розгляд справи на 11.03.2020.

Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 10.03.2020 № 09.1-08/978/20 у зв`язку із перебуванням судді Іоннікової І.А., яка входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл судової справи.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.03.2020 справу №910/5749/19 передано на розгляд колегії суддів у складі головуючий суддя: Михальська Ю.Б., судді: Тищенко А.І., Скрипка І.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.03.2020 прийнято апеляційну скаргу Акціонерного товариства Перший Київський машинобудівний завод на рішення Господарського суду міста Києва від 14.11.2019 у справі №910/5749/19 до провадження у складі колегії суддів Північного апеляційного господарського суду: головуючий суддя: Михальська Ю.Б., судді: Тищенко А.І., Скрипка І.М., розгляд справи призначено на 14.04.2020.

07.04.2020 відповідач подав через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду клопотання про відкладення розгляду справи.

Враховуючи постанову Кабінету Міністрів України №211 від 11.03.2020 Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19 (зі змінами, внесеними постановами Кабінету Міністрів України від 16.03.2020 №215, від 20.03.2020 №242, від 25.03.2020 №239, від 29.03.2020 №241, від 02.04.2020 №255), продовження запровадженого карантину в Україні через спалах у світі коронавірусу COVID-19 до 24 квітня 2020 року та запровадження режиму надзвичайної ситуації на всій території України, ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.04.2020 з метою захисту здоров`я учасників судового процесу і співробітників суду та з урахуванням наведених рекомендацій уповноважених суб`єктів щодо запобігання поширенню гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, повідомлено учасників справи, що судове засідання, призначене на 14.04.2020, не відбудеться, а про наступну дату судового засідання учасників справи буде повідомлено додатково ухвалою суду після закінчення карантину.

08.04.2020 скаржником через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду було подано клопотання про долучення до матеріалів справи №910/5749/19 акту прийому-передачі об`єкта оренди від 26.02.2020. Водночас, у тексті клопотання скаржником заявлено про визнання поважними причин неподання такого доказу до суду першої інстанції та разом із апеляційною скаргою, в обґрунтування якого зазначено, що вказаний доказ не міг бути поданий раніше, оскільки був складений сторонами лише 26.02.2020, водночас, має фундаментальне значення для правильного вирішення спору по суті, адже підтверджує факт користування відповідачем об`єктом оренди до 26.02.2020.

Постановою Кабінету Міністрів України від 22 квітня 2020 року №291 внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №211 та продовжено запроваджений карантин до 11.05.2020.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.04.2020 призначено до розгляду апеляційну скаргу Акціонерного товариства Перший Київський машинобудівний завод на рішення Господарського суду міста Києва від 14.11.2019 у справі №910/5749/19 на 26.05.2020, запропоновано відповідачу завчасно (до дати судового засідання) надати суду письмові пояснення, доводи та міркування із приводу клопотання позивача про долучення до матеріалів справи №910/5749/19 акту прийому-передачі об`єкта оренди від 26.02.2020.

20.05.2020 відповідачем через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду подано пояснення на виконання вимог ухвали суду від 28.04.2020, у яких відповідач зазначив, що не заперечує проти долучення до матеріалів справи копії акта прийому-передачі об`єкта оренди від 26.02.2020, наданого позивачем, та просив долучити до матеріалів справи копії листів №20/ГО/0001 від 08.01.2020 та №10-13 від 17.01.2020 з доказами їх направлення позивачу. Відповідач зазначив, що акт прийому-передачі від 26.02.2020, долучений позивачем, жодним чином не підтверджує користування відповідачем об`єктом оренди та виконання позивачем умов договору щодо забезпечення відповідачу доступу та користування об`єктом оренди.

25.05.2020 через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

У судове засідання, призначене на 26.05.2020, з`явився представник відповідача, який поклався на розсуд суду при вирішенні питання про задоволення клопотання позивача про відкладення розгляду справи.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.05.2020 задоволено клопотання позивача про відкладення розгляду справи, розгляд справи відкладено на 16.06.2020.

У судове засідання, призначене на 16.06.2020, з`явилися представники позивача та відповідача, які не заперечували щодо можливості залучення до матеріалів справи вищезазначених нових доказів та надали свої пояснення по суті спору.

Суд апеляційної інстанції, дослідивши наявні матеріали справи, з метою дотримання загальних принципів судочинства, закріплених у статтях 124, 129 Конституції України та статті 2 Господарського процесуального кодексу України, а також у статтях 76-79 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи відсутність заперечень сторін, прийняв надані позивачем та відповідачем до справи на стадії апеляційного розгляду документи, проте, їх оцінка буде здійснена судом апеляційної інстанції в сукупності з усіма наявними у справі доказами та перевіркою обставин справи.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.06.2020 у справі оголошено перерву до 21.07.2020.

У судовому засіданні 21.07.2020 суд оголосив вступну та резолютивну частини постанови.

Явка представників сторін

У судове засідання суду апеляційної інстанції 21.07.2020 з`явився представник відповідача.

Представник позивача у судове засідання 21.07.2020 не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином під розписку у попередньому судовому засіданні 16.06.2020.

Враховуючи вищевикладене, оскільки у відповідності до частини 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представника позивача.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив залишити її без задоволення, а оскаржене рішення суду про відмову в позові без змін.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції у даній справі та перевірені судом апеляційної інстанції

01.07.2014 між Публічним акціонерним товариством Науково-виробниче підприємство Більшовик (найменування якого змінено на Акціонерне товариство Перший Київський машинобудівний завод ) (орендодавець) та Приватним акціонерним товариством Телесистеми України (орендар) було укладено Договір оренди №ДО-96/Б-2012 (далі - Договір), за умовами якого (пункти 1.1., 1.2., 1.6.) орендодавець передає, а орендар приймає у тимчасове платне користування об`єкт оренди: місце під розміщення станції стільникового зв`язку та антенно-фідерних пристроїв - площадка біля цеху №14 для встановлення контейнера з обладнанням 12,0 кв.м, та розміщення на цегляній трубі заводської котельні антенно-фідерних пристроїв базової станції (БС) згідно додатку №1, за адресою м. Київ, проспект Перемоги,49/2.

Відповідно до пункту 3.1. Договору орендар незалежно від наслідків господарської діяльності сплачує Орендодавцю протягом строку дії Договору плату за користування об`єктом оренди за базовий місяць (травень 2014 року) 7 500,00 грн, також ПДВ 20% 1500,00 грн, що разом становить 9 000,00 грн. В розмірі орендної плати враховано відшкодування податку на землю.

Згідно пункту 3.2. Договору плата за користування об`єктом оренди сплачується в безготівковому порядку на розрахунковий рахунок Орендодавця не пізніше 15 числа поточного місяця за поточний місяць на умовах 100% попередньої оплати. Орендодавець надає рахунки, акти виконаних робіт за поточний місяць та податкові накладні за минулий місяць до 15 числа поточного місяця. В разі несплати в зазначений термін плати за об`єкт оренди Орендодавець припиняє транзит за подачу електроенергії Орендарю без направлення письмового повідомлення про таке відключення.

У відповідності до пункту 3.3. Договору розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць, але не нижче розміру орендної плати за базовий місяць, вказаний в пункті 3.1. Договору.

За змістом пунктів 2.1., 2.4. Договору орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, вказаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акту приймання-передачі майна. Майно вважається поверненим орендодавцю з моменту підписання сторонами акта приймання-передачі.

Матеріалами справи підтверджується, що за актом здачі-приймання об`єкту від 01.07.2014 позивач передав, а відповідач прийняв об`єкт оренди за Договором.

Згідно пункту 10.1. Договору його укладено строком на один рік, що діє з 01.07.2014 по 30.06.2015 включно.

За змістом пункту 10.3. Договору зміни і доповнення або розірвання Договору допускаються за взаємної згоди сторін.

Згідно пункту 10.4. Договору у разі відсутності заяви однієї зі сторін про припинення або зміну Договору після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, Договір вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені Договором.

Відповідно до пункту 10.6. Договору чинність Договору припиняється внаслідок, зокрема, закінчення строку, на який його було укладено; достроково за взаємною згодою сторін, або за рішенням суду.

Взаємовідносини сторін, не врегульовані цим Договором, регулюються чинним законодавством України (пункт 10.7. Договору).

Згідно пункту 11.5. Договору орендар та орендодавець мають статус платника податку на прибуток на загальних підставах.

Як вбачається із матеріалів справи, звертаючись до суду із позовом у даній справі, позивач зазначав, що Договір, враховуючи умови пункту 10.4. останнього, було автоматично пролонговано до 30.06.2016, 30.06.2017, 30.06.2018 та 30.06.2019 відповідно. Як вказує позивач, доказів повернення майна з оренди (акту приймання-передачі) за Договором відповідачем до матеріалів справи не подано, що свідчить про те, що відповідач станом на дату звернення до суду із позовом продовжує користуватись орендованим майном, а тому повинен сплачувати орендну плату до дня фактичного повернення об`єкта оренди за актом приймання-передачі.

Позивач стверджує, що у відповідача перед ним наявна заборгованість з орендної плати за період з травня 2018 року по січень 2019 року в розмірі 178 507,65 грн. Невиконання відповідачем свого грошового зобов`язання зі сплати орендних платежів згідно умов Договору стало підставою для нарахування на вказану суму боргу 11 128,48 грн інфляційних втрат, 4 343,00 грн 3% річних на підставі статті 625 Цивільного кодексу України та 51 126,54 грн пені на підставі пункту 9.3. Договору.

Заперечуючи проти задоволення позову, відповідач зазначав, що звертався до позивача із листами від 15.08.2015 та від 28.07.2016 з пропозиціями про припинення дії Договору оренди, однак відповідач від розгляду вказаних пропозицій ухилявся. Водночас, позивач перешкоджав відповідачу у користуванні об`єктом оренди, не надавав доступу працівникам відповідача до об`єкта оренди, про що були складені службові записки від 12.10.2015, 14.04.2016 та акт від 18.10.2017, отже, відповідач фактично не користувався орендованим майном. Крім того, позивачем на підтвердження позовних вимог надано лише копію Договору оренди та не надано жодного первинного документу, який би підтверджував факт користування відповідачем орендованим майном. Зазначене, як стверджує відповідач, свідчить про відсутність підстав для стягнення з нього орендної плати та нарахованих штрафних санкцій за визначений позивачем спірний період.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

У відповідності до вимог частин 1, 2, 4, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, письмових пояснень, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, дійшов висновку, що апеляційна скарга позивача не підлягає задоволенню, а оскаржене рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Згідно частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Як встановлено судом, правовідносини між позивачем та відповідачем виникли на підставі Договору №ДО-96/Б-2012 від 01.07.2014, який за своєю правовою природою є договором оренди.

При цьому, орендодавцем станом на дату укладення Договору було Публічне акціонерне товариство Науково-виробниче підприємство Більшовик , найменування якого у майбутньому було змінено на Акціонерне товариство Перший Київський машинобудівний завод , що підтверджується відомостями із Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань по коду 14308569.

Зазначене спростовує доводи відповідача щодо неналежного позивача в даній справі.

Відповідно до статті 174 Господарського кодексу України договір є підставою для виникнення господарських зобов`язань, які згідно зі статтями 193, 202 Господарського кодексу України та статтями 525, 526, 530 Цивільного кодексу України повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства; одностороння відмова від зобов`язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом. Відповідно до статті 202 Господарського кодексу України, статті 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до частини 6 статті 283 Господарського кодексу України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цих Кодексом.

Згідно частини 1 статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до частини 1 статті 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Згідно статті 764 Цивільного кодексу України якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Аналогічні за змістом положення закріплені у частині 4 статті 284 Господарського кодексу України.

У відповідності до умов пунктів 10.1., 10.3., 10.4. Договору останній було укладено сторонами строком на один рік, що діє з 01.07.2014 по 30.06.2015 включно. Зміни і доповнення або розірвання Договору допускаються за взаємної згоди сторін. У разі відсутності заяви однієї зі сторін про припинення або зміну Договору після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, Договір вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені Договором. Чинність Договору припиняється внаслідок, зокрема, закінчення строку, на який його було укладено; достроково за взаємною згодою сторін, або за рішенням суду.

Судом першої інстанції, виходячи із вищезазначених правових норм та умов Договору, вірно встановлено, що Договір оренди було автоматично пролонговано до 30.06.2016, 30.06.2017, 30.06.2018, 30.06.2019, оскільки жодна із сторін після закінчення строку його чинності протягом одного місяця не заявляла про його припинення.

При цьому, судом встановлено наступне.

Листом від 15.08.2015 №15/ЦТУ/0356 відповідач звертався до позивача з проханням вважати Договір оренди розірваним з 15.09.2015.

Однак, як вірно наголосив місцевий господарський суд, із вказаним листом орендар звернувся до орендодавця зі спливом майже двох місяців після 30.06.2015, тобто на підставі вказаного листа Договір міг бути припинений виключно за взаємною згодою сторін, а не в порядку пункту 10.4. Договору. Втім, такої згоди між сторонами досягнуто не було, з огляду на що відповідач не позбавлений був права розірвати Договір в судовому порядку, однак, вказаного зі спливом чотирьох років так і не вчинив.

Лист від 28.07.2016 №16/ЦТУ/158, на який посилається позивач, не містить ні пропозиції розірвати Договір достроково, ні повідомлення Орендодавця про припинення Договору.

За вказаних підстав доводи відповідача щодо припинення дії Договору оренди в 2015 році не знайшли свого підтвердження та були обґрунтовано відхилені судом першої інстанції, та встановлено, що Договір оренди було неодноразово пролонговано на новий строк.

Відповідно до пункту 2.4. Договору у разі припинення Договору майно повертається орендарем орендодавцю протягом десяти робочих днів з дати припинення Договору. Майно вважається поверненим орендодавцю з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі.

Відповідно до частини 1 статті 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Згідно частини 1 статті 286 Господарського кодексу України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

Відповідно до пункту 3.1. Договору орендар незалежно від наслідків господарської діяльності сплачує орендодавцю протягом строку дії Договору плату за користування об`єктом оренди за базовий місяць (травень 2014 року) 7 500,00 грн, також ПДВ 20% 1500,00 грн, що разом становить 9 000,00 грн. В розмірі орендної плати враховано відшкодування податку на землю.

Згідно пункту 3.2. Договору плата за користування об`єктом оренди сплачується в безготівковому порядку на розрахунковий рахунок орендодавця не пізніше 15 числа поточного місяця за поточний місяць на умовах 100% попередньої оплати. Орендодавець надає рахунки, акти виконаних робіт за поточний місяць та податкові накладні за минулий місяць до 15 числа поточного місяця. В разі несплати в зазначений термін плати за об`єкт оренди орендодавець припиняє транзит за подачу електроенергії орендарю без направлення письмового повідомлення про таке відключення.

У відповідності до пункту 3.3. Договору розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць, але не нижче розміру орендної плати за базовий місяць, вказаний в пункті 3.1. Договору.

Позивачем у даній справі заявлено до стягнення з відповідача орендну плату за Договором за період з травня 2018 року по січень 2019 року в сумі 178 507,65 грн: травень 2018 року 19 435,59 грн, червень 2018 року 19 435,59 грн, липень 2018 року 19 299,54 грн, серпень 2018 року 19 299,54 грн, вересень 2018 року 19 666,23 грн, жовтень 2018 року 20 000,56 грн, листопад 2018 року 20 280,56 грн, грудень 2018 року 20 442,81 грн, січень 2019 року 20 647,24 грн.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач стверджує, що оскільки Договір оренди був пролонгований на новий строк, а відповідач позивачу об`єкт оренди станом на дату звернення до суду із позовною заявою за актом приймання-передачі не повернув, орендар зобов`язаний сплачувати орендні платежі за користування майном згідно умов Договору.

Відповідач, заперечуючи проти позову, вказував, що неодноразові спроби працівників відповідача та його підрядних організацій отримати доступ на об`єкт оренди за Договором були заблоковані позивачем, що, за твердженням Приватного акціонерного товариства Телесистеми України підтверджується службовою запискою від 12.10.2015, службовою запискою від 14.04.2016, актом від 18.10.2017, які були долучені до відзиву на позовну заяву.

Надані відповідачем службові записки не приймаються судом до уваги, оскільки до матеріалів справи не подано доказів, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , якими такі службові записки складені та підписані, були працівниками відповідача станом на день складання вказаних службових записок, та обіймали посади начальника відділу енергетики ЦТУ та начальника відділу експлуатації систем передачі.

До акту від 18.10.2017 не додано договору підряду №10/10/17 від 10.10.2017, з якого б вбачалось, що ФОП Кузнєцов Віктор Леонідович мав проводити роботи саме на об`єкті оренди за Договором, та які саме роботи він мав проводити; не подано доказів на підтвердженням повноважень та посад осіб, вказаних в акті, зокрема, інженера, начальника відділу та водія.

При цьому, відповідачем не подано доказів дотримання внутрішніх правил пропускного режиму позивача, адже у відповідності до пункту 7.6. Договору орендодавець зобов`язаний забезпечити безперешкодний прохід співробітників орендаря, заїзд та виїзд транспорту, який прибув на адресу орендаря згідно існуючого положення про пропускний режим та наказу по ВАТ Більшовик № 81 від 05.042004.

Також відповідач, у разі недопуску його на об`єкт оренди, не був позбавлений права в судовому порядку захистити свої права та зобов`язати орендодавця безперешкодно надавати доступ працівникам та відвідувачам орендаря до орендованих приміщень згідно Договору у відповідності до існуючого положення про пропускний режим позивача.

Враховуючи зазначене, посилання відповідача на приписи частини 6 статті 762 Цивільного кодексу України, згідно якої наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає, колегією суддів до уваги не приймаються.

Поруч із цим, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції щодо відсутності підстав для стягнення із відповідача на користь позивача орендної плати за Договором за період з травня 2018 року по січень 2019 року, враховуючи наступне.

Згідно частин 1, 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу свої вимог або заперечень.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (стаття 79 Господарського процесуального кодексу України).

Дослідивши матеріали справи, колегією суддів дійсно встановлено, що станом на дату звернення позивача до суду із позовом у даній справі та станом на дату прийняття оскаржуваного судового рішення доказів повернення майна з оренди у відповідності до пункту 2.4. Договору сторонами до матеріалів справи подано не було.

Як вбачається із наданих відповідачем 20.05.2020 до суду апеляційної інстанції доказів, після прийняття оскаржуваного рішення відповідач звертався до позивача із листом №20/ГО/0001 від 08.01.2020 щодо забезпечення доступу до об`єкта оренди з метою демонтажу і вивезення обладнання орендаря, у відповідь на який позивач направив відповідачу лист №10-13 від 17.01.2020 про те, що останній має право вільно та безперешкодно використовувати об`єкт оренди, у тому числі вивозити власне майно, яке там знаходиться.

Водночас, позивачем під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції була долучена до матеріалів справи належним чином завірена копія складеного сторонами акту прийому-передачі (повернення) об`єкта оренди від 26.02.2020, згідно якого орендар повернув, а орендодавець прийняв об`єкт оренди, а саме площадку біля цеху №14 для встановлення контейнера з обладнанням - 12 кв.м., та частину цегляної труби заводської котельні для розміщення антенно-фідерних пристроїв БС, за адресою: м. Київ, проспект Перемоги, 49/2. В акті також зафіксовано, що впродовж 21-26 лютого здійснено демонтаж та звільнено Об`єкт оренди від телекомунікаційного обладнання та майна, що належить орендарю.

Тобто, станом на дату прийняття даної постанови об`єкт оренди повернений орендодавцю за актом приймання-передачі.

Водночас, відповідач як під час розгляду справи в суді першої інстанції, так і під час апеляційного перегляду, заперечував обставини щодо фактичного користування ним орендованим майном у спірному періоді.

Колегія суддів зазначає, що з аналізу приписів статей 759, 762 Цивільного кодексу України можна дійти висновку, що обов`язок внесення орендної плати безумовно пов`язаний з фактичним отриманням послуги з користування визначеним договором майном.

Тобто, сама лише наявність укладеного між сторонами Договору оренди та відсутність акту повернення майна орендодавцю, за наявності заперечень відповідача проти користування ним орендованим майном, не надає підстав для визнання обґрунтованими та задоволення позовних вимог про стягнення орендної плати.

Відповідно до статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

За змістом статті 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

Так, згідно пункту 3.2. Договору орендодавець надає рахунки, акти виконаних робіт за поточний місяць та податкові накладні за минулий місяць до 15 числа поточного місяця.

Отже, факт користування відповідачем орендованим майном міг бути підтверджений позивачем первинними бухгалтерськими документами, зокрема, актами виконаних робіт за поточний місяць.

У пункті 11.5. Договору зазначено, що орендар та орендодавець мають статус платника податку на прибуток на загальних підставах.

Таким чином, підтвердженням факту існування господарської операції, окрім вищезазначеного, могла бути також податкова накладна з ПДВ, яку згідно положень статей 187, 201 Податкового кодексу України позивач зобов`язаний був складати та передавати відповідачу за результатами кожного звітного періоду оренди та про надання якої позивачем відповідачу сторони домовились у пункті 3.2 Договору.

Однак, доказів, які у своїй сукупності могли б свідчили про факт користування відповідачем орендованим майном у заявлений період позивачем суду не надано.

В обґрунтування свої позовних вимог позивачем не було подано жодних первинних бухгалтерських документів, які б підтвердили наявність у відповідача заборгованості по сплаті орендної плати за період, пред`явлений до стягнення.

Крім цього, як обґрунтовано наголосив суд першої інстанції, позивачем, на якого покладено обов`язок щодо доведення розміру позовних вимог, не було подано суду розрахунку, з якого б вбачалось, яким чином ним нараховано орендну плату у вказаному розмірі шляхом коригування місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць. При цьому, колегія суддів наголошує, що за вищевстановлених обставин справи щодо недоведеності позивачем факту користування відповідачем об`єктом оренди, дослідження дійсного розміру орендної плати за спірний період є недоцільним.

Отже, з огляду на наведене у сукупності, беручи до уваги наявні у справі докази, а також враховуючи, що позивач у встановленому порядку обставини, на які він посилається як на підставу своїх позовних вимог, суду належними, допустимими та вірогідними доказами не довів, господарський суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача основної заборгованості (орендної плати) задоволенню не підлягають.

Посилання скаржника в обґрунтування доводів апеляційної скарги на неврахування судом висновків, викладених у постанові Вищого господарського суду України від 12.04.2016 у справі №910/20246/15, залишеній без змін постановою Верховного Суду України від 26.10.2016, згідно яких припинення зобов`язання щодо внесення орендної плати припиняється належним виконанням зобов`язання по поверненню майна орендодавцю, колегією суддів відхиляються, оскільки обставини, за яких судами у справі №910/20246/15 зроблені вказані висновки, не є ідентичними обставинам даної справи.

Оскільки вимоги про стягнення інфляційних втрат, 3% річних та пені є похідними від вимоги про стягнення основного боргу, в задоволенні якої судом відмовлено, означені вимоги задоволенню також не підлягають.

Щодо доводів апеляційної скарги позивача стосовно неналежного представника відповідача - адвоката Ляховича С.О., колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до статті 16 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь в судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представник (частина 1 статті 56 Господарського процесуального кодексу України).

Представником у суді може бути адвокат або законний представник (частина 1 статті 58 Господарського процесуального кодексу України).

За змістом статті 60 Господарського процесуального кодексу України повноваження представників сторін та інших учасників справи мають бути підтверджені такими документами: довіреністю фізичної або юридичної особи; свідоцтвом про народження дитини або рішенням про призначення опікуном, піклувальником чи охоронцем спадкового майна. Довіреність від імені юридичної особи видається за підписом (електронним цифровим підписом) посадової особи, уповноваженої на це законом, установчими документами. Повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність .

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 1 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

За змістом частини 1, 5 статті 15 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність адвокатське об`єднання є юридичною особою, створеною шляхом об`єднання двох або більше адвокатів (учасників), і діє на підставі статуту. Стороною договору про надання правової допомоги є адвокатське об`єднання. Від імені адвокатського об`єднання договір про надання правової допомоги підписується учасником адвокатського об`єднання, уповноваженим на це довіреністю або статутом адвокатського об`єднання.

Як вбачається із матеріалів справи, 28.08.2018 між Приватним акціонерним товариством Телесистеми України (клієнт) в особі Генерального директора Векслера Бориса Михайловича та Адвокатським об`єднанням Ляхович, Скрицький і партнери (Адвокатське об`єднання) в особі керуючого партнера Ляховича Станіслава Олексійовича було укладено Договір про надання правничої допомоги.

Відповідно до пункту 1.1. Договору про надання правничої допомоги від 28.08.2018 клієнт доручає, а Адвокатське об`єднання приймає на себе зобов`язання надавати правничу допомогу в обсязі, на умовах та в порядку, визначених цим договором та відповідним замовленням.

10.08.2019 клієнт та Адвокатське об`єднання уклали Замовлення на надання правничої допомоги щодо представництва в суді першої інстанції клієнта у справі №910/5749/19.

Пунктом 2.3. Договору про надання правничої допомоги від 28.08.2018 передбачена можливість видачі Клієнтом відповідних довіреностей для підтвердження повноважень адвокатів - учасників Адвокатського об`єднання.

Так, у матеріалах справи міститься довіреність №49 від 01.10.2018 зі строком дії до 31.12.2019, якою Приватне акціонерне товариство Телесистеми України в особі Генерального директора Векслера Бориса Михайловича у порядку, передбаченому Договором про надання правничої допомоги від 28.08.2018, уповноважує адвоката Ляховича Станіслава Олексійовича здійснювати представництво інтересів клієнта у судах.

Отже, повноваження адвоката Ляховича Станіслава Олексійовича на представництво інтересів відповідача в суді першої інстанції підтверджені належним чином, а заперечення скаржника із цього приводу є безпідставними.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що скаржником зроблено не було.

При цьому судом враховано, що Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення ЄСПЛ у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, пункт 29; рішення ЄСПЛ у справі Серявін проти України від 10 травня 2011 року, пункт 58).

Відтак, усі інші доводи та міркування сторін, окрім зазначених у мотивувальній частині постанови, взяті судом до уваги, однак не спростовують вищенаведених висновків суду.

Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов`язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах.

Доводи апеляційної скарги позивача не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставою для зміни чи скасування рішення місцевого господарського суду. Скаржником не надано суду доказів, які б свідчили про обґрунтованість позовних вимог.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно пункту 1 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає рішення суду у даній справі обґрунтованим, прийнятим з додержанням норм матеріального та процесуального права та таким, що відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, підстав для його скасування чи зміни не вбачається. Апеляційна скарга Акціонерного товариства Перший Київський машинобудівний завод є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Порушень норм процесуального права, які могли бути підставою для скасування або зміни оскарженого рішення у відповідності до норм статті 277 Господарського процесуального кодексу України, судом апеляційної інстанції не виявлено.

Судові витрати за подання зазначеної апеляційної скарги згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача.

Керуючись статтями 129, 269, 270, 273, пунктом 1 частини 1 статті 275, статтями 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Перший Київський машинобудівний завод на рішення Господарського суду міста Києва від 14.11.2019 у справі №910/5749/19 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 14.11.2019 у справі №910/5749/19 залишити без змін.

Матеріали справи №910/5749/19 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у порядку, передбаченому статтями 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано 04.08.2020 після виходу судді Скрипки І.М. із відпустки.

Головуючий суддя Ю.Б. Михальська

Судді І.М. Скрипка

А.І. Тищенко