Рішення

від 29.07.2020 по справі 903/829/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

29 липня 2020 року Справа № 903/829/19

за позовом: Військової прокуратури Луцького гарнізону Західного регіону України в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Волинській області, м.Луцьк

до відповідача: Державного підприємства "Луцький ремонтний завод "Мотор", м.Луцьк

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Луцька міська рада, м.Луцьк

про стягнення 48 529 грн. 01 коп.

Суддя: Кравчук А.М.

Секретар судового засідання: Ведмедюк М.П.

Представники:

від позивача: Мандрик Ю.В., довіреність від 31.12.2020

від відповідача: Мельник С.І., довіреність від 25.11.2019, Запорожець Т.В., довіреність від 25.11.2019

від третьої особи: н/з

встановив: 21.10.2019 на адресу Господарського суду Волинської області надійшла позовна заява №32-2656 від 27.09.2019 Військової прокуратури Луцького гарнізону Західного регіону України в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Волинській області до Державного підприємства "Луцький ремонтний завод "Мотор" про стягнення 48 529 грн. 01 коп., розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження.

Позовна заява обґрунтована здійсненням відповідачем забору та використання підземної води без наявності дозволу на спеціальне водокористування.

Оскільки п.7 ч.3 ст. 29 Бюджетного кодексу України джерелами формування спеціального фонду Державного бюджету України у частині доходів є 30 % грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності, просить залучити Луцьку міську раду в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача.

Ухвалою суду від 22.10.2019 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. Залучено третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Луцьку міську раду. Запропоновано відповідачу подати суду в порядку статей 165, 178 Господарського процесуального кодексу України не пізніше п`ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали відзив на позов і всі документи, що підтверджують заперечення проти позову при їх наявності, одночасно копію відзиву надіслати позивачу та третій особі, докази чого подати суду. У разі наявності заперечень щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження запропоновано відповідачу подати суду заяву із обґрунтуванням заперечень протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали, позивачу, третій особі - протягом 5 днів з дня отримання відзиву. Попереджено сторін, що у разі не подання у встановлений строк обґрунтованих заперечень щодо розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження, вони мають право ініціювати перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження лише у випадку, якщо доведуть, що пропустили строк з поважних причин. Запропоновано позивачу подати суду відповідь на відзив не пізніше 3-х днів з дня отримання відзиву з доказами надіслання відповідачу, третій особі, відповідачу - заперечення на відповідь позивача, протягом 3-х днів з дня отримання відповіді з доказами надіслання позивачу; третій особі - пояснення із врахуванням вимог ст.168 ГПК України не пізніше 3-х днів з дня отримання відзиву з доказами надіслання позивачу, відповідачу.

Ухвалу суду від 22.10.2019 сторони отримали: прокуратура - 24.10.2019, позивач - 24.10.2019, відповідач - 25.10.2019, третя особа - 24.10.2019.

Позивач у заяві від 31.10.2019 №14-2/2193 уточнив прохальну частину позовної заяви, зокрема вказав рахунки, на які підлягають зарахуванню збитки.

Строк для подання відзиву - по 11.11.2019.

Відповідач у відзиві від 05.11.2019 №1-25/5292 (надійшов на адресу суду 06.11.2019) позовні вимоги заперечує, оскільки прокуратурою необґрунтовано представництво позивача в суді, не наведено підстав та доказів неможливості звернення до суду та представництва своїх інтересів Державною екологічною інспекцією у Волинській області. Зазначає, що у зв`язку з закінченням 22.09.2017 дозволу на спеціальне водокористування від 23.09.2014 №97 підприємство завчасно 12.09.2017 звернулось з заявою про видачу нового дозволу. Державне агентство водних ресурсів України листом від 13.10.2017 неправомірно відмовило у його видачі у зв`язку з подачею неповного пакету документів. Рішення про відмову не було опубліковане. Повторне звернення підприємства з аналогічним пакетом документів було задоволено та видано 01.12.2017 відповідний дозвіл. Для стягнення збитків відсутній склад цивільного правопорушення, пропущений передбачений ч. 1 ст. 250 ГК України строк для застосування адміністративно-господарської санкції. Позивачем не враховано, що ДП "ЛРЗ "Мотор", як єдиний суб`єкт господарювання в Україні, що здійснює капітальний ремонт, реконструкцію, модернізацію та технічне обслуговування авіаційних двигунів для військових літаків, в період здійснення заходів щодо забезпечення національної безпеки та оборони в період збройної агресії Російської Федерації було вимушене здійснювати безперебійне водопостачання для забезпечення виробничих та технологічних процесів діяльності підприємства. Просить залучити до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Державне агентство водних ресурсів України, яке вчинило протиправну відмову у видачі дозволу на спецводокористування, що призвело до стягнення з підприємства збитків, нанесених державі. Розгляд справи просить проводити з повідомленням (викликом) сторін з метою надання відповідних пояснень та заперечень.

Сторони відзив відповідача отримали 06.11.2019, 07.11.2019.

Строк для подання відповіді на відзив - по 11.11.2019.

Військова прокуратура Луцького гарнізону Західного регіону України у відповіді на відзив, яка надійшла на адресу суду 11.11.2019, позовні вимоги підтримує, оскільки спори, які виникають внаслідок спричинення шкоди довкіллю, призводять до порушення інтересів держави у сфері охорони навколишнього природного середовища та зачіпають інтереси великого числа громадян, що у відповідності до ЗУ "Про прокуратуру" покладає обов`язок на прокуратуру України здійснення представницьких повноважень в суді. Із листа позивача від 01.08.2019 вбачається неможливість здійснення самостійного захисту порушених інтересів держави. Крім того, позивач жодних належних заходів для усунення відповідних порушень не вживав. Доведення відсутності вини покладається на відповідача. Стягнення збитків не відноситься до адміністративно-господарської санкції. Клопотання про залучення Державного агентства водних ресурсів України в якості третьої особи заперечує, оскільки питання законності відмови у видачі дозволу не є предметом спору у даній справі.

У відповіді від 12.11.2019 на відзив відповідача Державна екологічна інспекція у Волинській області позовні вимоги підтримує. Зазначає, що спецводокористування здійснюється лише за наявності відповідного дозволу, яке у період з 23.09.2017 по 30.11.2017 у відповідача було відсутнє. Станом на подання відповіді збитки відповідачем не сплачені. Заявлена до стягнення сума є збитками, а не адміністративно-господарською санкцією, тому строки звернення не пропущені.

На підставі ст.ст. 119-120 ГПК України, суд дійшов висновку про продовження строку Державній екологічній інспекції у Волинській області для подання відповіді на відзив по 12.11.2019.

Відповідач відповідь на відзив прокуратури отримав - 15.11.2019, позивача - 14.11.2019.

Строк для подання заперечень - по 18.11.2019.

Відповідач у запереченнях №1-25/5611 від 18.11.2019 (подані 18.11.2019) зазначає, що позивачем не наведено та не подано жодних доказів, які б свідчили про протиправну поведінку відповідача, причинний зв`язок між протиправною поведінкою підприємства та збитками, вину. Крім того, не вказано та не доведено, в чому саме полягає нанесення збитків державі та яких саме збитків зазнала держава (реальні збитки чи упущена вигода), в чому вони проявляються. Відповідачем як і під час дії дозволу так і без дозволу сплачувалась рентна плата за спецводокористування, а тому жодних збитків державі не завдано.

Ухвалою суду від 21.11.2019 у задоволенні клопотання ДП "Луцький ремонтний завод "Мотор" про залучення Державного агентства водних ресурсів України в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, відмовлено. Клопотання ДП "Луцький ремонтний завод "Мотор" про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін задоволено. Розгляд справи призначено у судовому засіданні 27.11.2019 о 12 год. 00 хв.

Клопотанням №32-3122вих-19 від 27.11.2019 (поданим до суду 27.11.2019) прокурор просить долучити до матеріалів справи додаткові докази та врахувати їх при судовому розгляді справи. Представники позивача та відповідача клопотання не заперечили.

Протокольною ухвалою від 27.11.2019 клопотання задоволено судом.

Ухвалою суду від 27.11.2019 провадження у справі №903/829/19 за позовом Військової прокуратури Луцького гарнізону Західного регіону України в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Волинській області до Державного підприємства "Луцький ремонтний завод "Мотор", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Луцька міська рада, про стягнення 48 529 грн. 01 коп. зупинено до вирішення Великою Палатою Верховного Суду справи №912/2385/18.

Ухвалою суду від 01.07.2020 провадження у справі №903/829/19 поновлено, розгляд справи призначено у судовому засіданні 29.07.2020 о 12:00 год.

Відповідач у додаткових поясненнях №1-25/2443 від 29.07.2020 в задоволенні позову просить відмовити, оскільки у діях підприємства відсутні всі елементи цивільно-правової відповідальності. Зазначає, що підприємство, як єдиний суб`єкт господарювання в Україні, що здійснює капітальний ремонт, реконструкцію, модернізацію та технічне обслуговування авіаційних двигунів, було вимушене здійснювати безперебійне водопостачання для забезпечення виробничих та технологічних процесів діяльності підприємства в період здійснення заходів щодо забезпечення національної безпеки та оборони в період збройної агресії Російської Федерації, з метою своєчасного виконання оборонного замовлення та контрактів з Повітряними Силами Збройних Сил України. Впродовж 2017 року підприємством було надано послуги по 20-ти договорах на загальну суму 91 786 314 грн. 35 коп. Зупинення діяльності підприємства призвело б до значно більших збитків, нанесених державі. Крім того на балансі підприємства не перебуває житловий будинок.

Позивач у заяві від 29.07.2020 уточнив позовні вимоги в частині рахунків для зарахування збитків.

У судовому засіданні представники сторін дали свої пояснення, доводи, заперечення висловили свою думку з питань, які виникли під час розгляду справи.

Луцька міська рада правом участі у судовому засіданні не скористалася, повноважного представника не направила, хоч була належним чином повідомлена про дату, час та місце розгляду справи. Ухвала суду від 01.07.2020 направлена на офіційну електронну адресу Луцької міської ради, що підтверджується списком розсилки поштової кореспонденції від 02.07.2020.

Згідно ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

В силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, 1950 року, учасником якої є Україна, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (§ 66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

Враховуючи, що норми ст. 74 ГПК України щодо обов`язку суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п. 4 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що ним, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та вважає за необхідне розгляд справи проводити за наявними в ній матеріалами.

Судом встановлено, що в силу норм ст. ст. 22, 1166 ЦК України, для застосування такої міри відповідальності як відшкодування збитків потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача шкоди та збитками, вини. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача збитків/шкоди є причиною, а збитки/шкода, які виникли у потерпілої особи, - наслідком такої протиправної поведінки. Тобто, протиправна дія є причиною, а шкода - наслідком протиправної дії. Відсутність будь-якої з зазначених ознак виключає настання цивільно-правової відповідальності відповідача у вигляді покладення на нього обов`язку з відшкодування збитків.

Відповідно до ст. 13 Конституції України, земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права влаасності Українського народу. Від імені українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Згідно з ч. 1 ст. 149, ст. 151 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання використовують у господарській діяльності природні ресурси в порядку спеціального або загального природокористування відповідно до цього Кодексу та інших законів. Суб`єктам господарювання для здійснення господарської діяльності надаються в користування на підставі спеціальних дозволів (рішень) уповноважених державою органів земля та інші природні ресурси (в тому числі за плату або на інших умовах). Порядок надання у користування природних ресурсів громадянам і юридичним особам для здійснення господарської діяльності встановлюється земельним, водним, лісовим та іншим спеціальним законодавством.

Приписами ч. 2, 3 ст. 2 Водного кодексу України передбачено, що водні відносини в Україні регулюються цим Кодексом, Законом України "Про охорону навколишнього природного середовища" та іншими актами законодавства. Земельні, гірничі, лісові відносини, а також відносини щодо використання та охорони рослинного і тваринного світу та об`єктів природно-заповідного фонду, атмосферного повітря, виключної (морської) економічної зони та континентального шельфу України, що виникають під час користування водними об`єктами, регулюються відповідним законодавством України.

Відповідно до ст. ст. 46, 48 Водного кодексу України, водокористування може бути загальним або спеціальним. Спеціальне водокористування - це забір води з водних об`єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об`єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів. Спеціальне водокористування здійснюється фізичними та юридичними особами насамперед для задоволення питних потреб населення, а також для господарсько-побутових, лікувальних, оздоровчих, сільськогосподарських, промислових, транспортних, енергетичних, рибогосподарських та інших державних і громадських потреб.

Спеціальне водокористування здійснюється лише на підставі дозволу (п. 9 ч. 1 ст. 44, ч. 1 ст. 49 Водного кодексу України).

Дозвіл на спеціальне водокористування видається територіальними органами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері розвитку водного господарства. Видача (переоформлення, видача дубліката, анулювання) дозволу на спеціальне водокористування здійснюється безоплатно (ч.2, 4 ст. 49 Водного кодексу України).

Статтями 16, 19, 21 Кодексу України про надра передбачено, що користування надрами, у тому числі видобування підземних прісних вод, здійснюється на підставі спеціального дозволу на користування надрами.

Отже чинним законодавством передбачено обов`язок отримання господарюючими суб`єктами як дозволу на спеціальне водокористування, так і спеціального дозволу на користування ділянкою надр. При цьому спеціальний дозвіл на користування надрами дає право на видобування підземних вод, а дозвіл на спеціальне водокористування - право на їх використання.

Відповідно до ст. ст. 110, 111 Водного кодексу України, порушення водного законодавства тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно з законодавством України. Відповідальність за порушення водного законодавства несуть особи, винні у недотриманні умов дозволу або порушенні правил спеціального водокористування. Підприємства, установи, організації і громадяни України, а також іноземці та особи без громадянства, іноземні юридичні особи зобов`язані відшкодувати збитки, завдані ними внаслідок порушень водного законодавства, в розмірах і порядку, встановлених законодавством України.

Аналогічні приписи містять норми ст. 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища".

Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі (ч. 1 ст. 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища").

Порядок визначення розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів у разі, зокрема, самовільного використання водних ресурсів при відсутності дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування та/або спеціального дозволу на користування надрами (підземні води) регламентовано Методикою розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затвердженою наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України № 389 від 20.07.2009 (далі - Методика).

Згідно з пунктами 9.1, 9.2 Методики розрахунок розміру відшкодування збитків, обумовлених самовільним використанням водних ресурсів за відсутності дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування та/або спеціального дозволу на користування надрами (підземні води), здійснюється за формулою: Зсам = 5 х W х Тар (грн.),(23), де W - об`єм води, що використана самовільно без дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування та/або спеціального дозволу на користування надрами (підземні води); Тар - розмір, аналогічний ставці рентної плати за спеціальне використання води, встановленої статтею 255 Податкового кодексу України, на дату виявлення порушення (для поверхневих, підземних, шахтних, кар`єрних та дренажних вод - грн/100 куб.м, води для потреб гідроенергетики та рибництва - грн/10000 куб.м, води, яка входить до складу напоїв, - грн/куб.м). Для води з лиманів Тар аналогічний ставці рентної плати за спеціальне використання поверхневих вод для показника "Інші водні об`єкти", встановленої статтею 255 Податкового кодексу України, на дату виявлення порушення. Фактичний об`єм води, що використана самовільно без дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування та/або спеціального дозволу на користування надрами (підземні води) визначається на основі даних: первинної документації, статистичної звітності, ліміту забору та використання води, індивідуальних норм водоспоживання та водовідведення або довідки фізичної особи - підприємця або юридичної особи за підписом керівництва, завіреної печаткою (за наявності).

Наказом №33 від 28.01.2019 Державної екологічної інспекції у Волинській області постановлено в термін з 01.02.2019 по 28.02.2019 відповідно до річного плану здійснення заходів державного нагляду (контролю) Державної екологічної інспекції на 2019 провести планові перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства в частині дотримання вимог законодавства на підприємствах, установах та організаціях області, незалежно від форм власності, а також приватних підприємствах області (а.с. 16-17).

На підставі наказу видано направлення №71 від 31.01.2019 працівникам Державної екологічної інспекції у Волинській області на проведення планової перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства ДП "Луцький ремонтний завод "Мотор". Зазначено, що протягом 2018 року планова перевірка не проводилась (а.с. 18).

Актом Державної екологічної інспекції у Волинській області, складеним за результатами проведення планового (позапланового) заходу державного нагляду (контролю) щодо додержання суб`єктом господарювання вимог законодавства у сфері охорони навколишнього середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів №068/02.19, встановлено: при здійсненні перевірки підприємством представлені дозволи на спеціальне водокористування від 23.09.2017 №97/Вол, терміном дії до 22.09.2017, від 01.12.2017 №48/ВЛ/49д-17, терміном дії до 30.11.2020. Розділом VI акту виявлено порушення щодо здійснення ДП "Луцький ремонтний завод "Мотор" самовільного забору води із підземних водоносних горизонтів (за відсутності дозволу на спеціальне водокористування) за період з 23.09.2017 по 30.11.2017. При здійсненні перевірки підприємством висловлено заперечення до п.1 розділу VI опису виявлених порушень, проте не вказано у чому саме вони полягають (а.с. 19-28).

Акт перевірки дотримання вимог законодавства, результати перевірки не були предметом оскарження в судовому порядку. Матеріали справи не містять зворотного.

На виконання припису Державної екологічної інспекції у Волинській області №000201 від 20.02.2019 ДП "Луцький ремонтний завод "Мотор" листом №1-25/1940 від 13.04.2019 надало довідку про кількість видобутої води із підземних водоносних горизонтів в період з 23.09.2017 по 30.11.2017, згідно якої в період з 23.09.2017 по 29.09.2017 використано 569 м.куб., з 30.09.2017 по 30.10.2017 - 4648 м.куб., з 31.10.2017 по 30.11.2017 - 4889 м.куб. (а.с. 29-31).

27.06.2019 Державна екологічна інспекція у Волинській області на адресу відповідача направила претензію №4-2/1330 з вимогою в десятиденний термін здійснити погашення збитків в сумі 48 529 грн. 01 коп., завданих державі у зв`язку з спецводокористуванням без відповідного дозволу за період з 23.09.2017 по 30.11.2017 (а.с. 32-33).

Розрахунок збитків здійснений позивачем на підставі Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України №389 від 20.07.2009.

Відповідач у відповіді від 12.07.2019 №1-25/3344 претензію заперечує, оскільки у зв`язку з закінченням терміну дії дозволу підприємство завчасно розпочало процес його отримання. Орган державної влади, який уповноважений її видавати, безпідставно виніс рішення про відмову у наданні дозволу та не вчинив дії щодо його оприлюднення на порталі електронних сервісів у відповідності до вимог ЗУ "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності" (а.с.148-150).

Державне агентство водних ресурсів України у листі від 26.11.2019 зазначило, що у вересні 2017 року ДП "ЛРЗ "Мотор" зверталось до сектору із заявою щодо отримання дозволу на спеціальне водокористування. За результатами її розгляду відповідно до ст. 49 Водного кодексу України видана відмова у видачі дозволу в частині подання неповного пакету документів, необхідних для одержання дозволу (відсутні затверджені індивідуальні технологічні нормативи використання питної води). За результатами другого звернення підприємству видано відповідний дозвіл. Проте станом на 26.11.2019 в секторі відсутня інформація щодо наявності затверджених індивідуальних технологічних нормативів використання питної води для ДП "ЛРЗ "Мотор", встановлених згідно з Порядком розроблення та затвердження технологічних нормативів використання питної води підприємствами, які надають послуги з централізованого водопостачання та або водовідведення. На балансі підприємства перебувають житловий будинок з гуртожитком та готелем, тобто підприємство належить до суб`єктів господарювання, які надають послуги з централізованого водопостачання та водовідведення. Для отримання дозволу підприємством до заяви необхідно було додати затверджені індивідуальні технологічні нормативи використання питної води (а.с. 229).

Статтею 23 цього Кодексу передбачено право землевласників і землекористувачів у межах наданих їм земельних ділянок без спеціальних дозволів видобувати, зокрема, підземні води для власних господарсько-побутових потреб, нецентралізованого та централізованого (крім виробництва фасованої питної води) господарсько-питного водопостачання, за умови, що продуктивність водозаборів підземних вод не перевищує 300 м 3 на добу.

Видобувати підземні води без спеціальних дозволів в обсязі, що не перевищує 300 кубічних метрів на добу, мають право суб`єкти господарювання, які є землевласниками або землекористувачами, лише для власних господарсько-побутових потреб, нецентралізованого та централізованого (крім виробництва фасованої питної води) господарсько-питного водопостачання. Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 12.06.2018 у справі № 908/999/17.

Згідно довідки відповідачем видобуто води із підземних водоносних горизонтів за період з 23.09.2017 по 29.09.2017 в кількості 569 м. 3 , з 30.09.2017 по 30.10.2017 - 4648 м. 3 , з 31.10.2017 по 30.11.2017 - 4889 м. 3 (а.с. 31).

Згідно ст. 49 ВК України видача або надання відмови у видачі дозволу на спеціальне водокористування здійснюється протягом 30 календарних днів з дня надходження заяви та документів, необхідних для видачі дозволу.

У зв`язку з закінченням 22.09.2017 дозволу на спеціальне водокористування від 23.09.2014 №97, підприємство звернулося до відповідного органу з заявою про видачу дозволу на спеціальне водокористування 12.09.2017, тобто лише за десять календарних днів до закінчення дії дозволу, в той час як ст. 49 ВК України термін видачі дозволу передбачений - протягом 30 календарних днів.

Таким чином відповідачем не доведено своєчасного звернення до відповідного органу з метою отримання дозволу на спеціальне водокористування та завчасне вжиття усіх можливих заходів щодо його отримання.

Сама по собі процедура отримання спеціального дозволу на користування надрами не звільняє від відповідальності за самовільне їх використання.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду №908/1092/18 від 19.09.2019.

Відповідачем не доведено правомірності своєї поведінки, оскільки внаслідок припинення дії дозволу на спеціальне водокористування відповідач зобов`язаний був припинити відповідне водокористування.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду №908/1593/17 від 09.11.2018.

Твердження відповідача щодо отримання дозволу в результаті повторного звернення до Державного агентства водних ресурсів України 01.12.2017 з аналогічною заявою та аналогічним пакетом документів, поданих при першому зверненні 12.09.2017, що є підставою вважати про неправомірну відмову у видачі дозволу, не приймається судом, оскільки докази оспорення відповідачем відмови Державного агентства водних ресурсів України (лист від 13.10.2017) в отриманні дозволу в матеріалах справи відсутні.

Крім того обставини стосовно правомірності та/або неправомірності зволікання відповідного органу щодо розгляду документів відповідача стосовно оформлення продовження строку дії дозволу щодо спеціального водокористування - не впливають на виникнення та існування в часі обставини видобутку відповідачем води без спеціального дозволу, яка відбулася та існувала протягом певного періоду часу, що сторонами не заперечувалось, а вимогами чинного законодавства передбачено правову конструкцію застосування відповідальності саме за наявності такої обставини.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду №908/1593/17 від 09.11.2018.

Заперечення відповідача щодо забезпечення водою житлового будинку не приймається судом, оскільки спростовується поданим відповідачем нормативним розрахунком водокористування і водовідведення, згідно якого підприємством вказано використання води на власні потреби в адмінбудинку, гуртожитку, готелі, ідальні, теплиці, котельні, гарячої води у житловому будинку (а.с. 110-112).

За результатами дослідження наявних у справі доказів та з урахуванням положень Методики, суд дійшов висновку, що розрахунок розміру збитків, заподіяних державі, здійснений відповідно до вимог чинного законодавства та є арифметично правильний.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про задоволення позову оскільки у діях відповідача наявні всі елементи складу правопорушення, зокрема: протиправна поведінка відповідача полягає у здійсненні забору води без спеціального дозволу на користування надрами, всупереч чинного законодавства, що підтверджується матеріалами перевірки; наявна сама шкода, яка правомірно розрахована відповідно до "Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону і раціональне використання водних ресурсів", а також причинний зв`язок, що виражений у заподіяні зазначеної шкоди саме протиправною поведінкою відповідача; вина відповідача виражена у самовільному користуванні надрами.

Заперечення відповідача щодо представництва Військовою прокуратурою інтересів держави в особі Державної екологічної інспекції у Волинській області не береться судом до уваги.

Відповідно до частини третьої статті 23 Закону України Про прокуратуру прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.

Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України Про прокуратуру , прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України Про прокуратуру , і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду №912/2385/118 від 26.05.2020.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом. Право на ефективний засіб захисту закріплено також у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права і в Конвенції про захист прав людини та основних свобод (постанова Конституційного суду України №3-рп/2003 від 30.01.2003 року).

ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Враховуючи, що спір до суду доведено з вини відповідача, судові витрати в сумі 1 921 грн. 00 коп. слід покласти на нього відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 74, 76-80, 86, 129, 236-240 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Державного підприємства "Луцький ремонтний завод "Мотор" (вул. Ківерцівська, 3, м.Луцьк, код ЄДРПОУ 08029701) на користь держави в особі Державної екологічної інспекції у Волинській області (вул. Степана Бандери, 20, м.Луцьк, код ЄДРПОУ 34928308)

- 48 529 грн. 01 коп. (сорок вісім тисяч п`ятсот двадцять дев`ять грн. 01 коп.) збитків, заподіяних державі в наслідок самовільного використання водних ресурсів без дозволу на спеціальне водокористування, одержувач коштів УК (м.Луцьк 24062100), код доходів бюджету 24062100, номер рахунку утримувача (IBAN) UA468999980333179331000003550, код ЄДРПОУ утримувача 38009628, банк утримувача: Казначейство України (ЕАП).

3. Стягнути з Державного підприємства "Луцький ремонтний завод "Мотор" (вул. Ківерцівська, 3, м.Луцьк, код ЄДРПОУ 08029701) на користь Військової прокуратури Західного регіону України (вул. Клепарівська, 20, м.Львів, код ЄДРПОУ 38326057)

- 1 921 грн. 00 коп. (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна грн. 00 коп.) витрат по сплаті судового збору.

4. Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Рівненського апеляційного господарського суду відповідно до ст. 256 ГПК України.

Повний текст рішення

складений 04.08.2020

Суддя А. М. Кравчук