Рішення

від 03.08.2020 по справі 910/3633/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

03.08.2020Справа № 910/3633/20

Суддя Господарського суду міста Києва Босий В.П., розглянувши в письмовому провадженні справу за позовом Акціонерного товариства Укрпошта

до Товариства з обмеженою відповідальністю АЙТРАК

про стягнення 72 515,54 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство Укрпошта (надалі - АТ Укрпошта ) звернулося до Господарського суду міста Києва із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю АЙТРАК (надалі - ТОВ АЙТРАК ) про стягнення 72 515,54 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані несвоєчасною поставкою відповідачем товару на підставі договору поставки №010819-01/198ГС від 01.08.2019, у зв`язку з чим позивач заявляє про стягнення з відповідача пені у розмірі 45 692,18 грн. та штрафу у розмірі 26 823,36 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.03.2020 відкрито провадження у справі та ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, відповідачу визначено строк для подання відзиву на позов та заперечень на відповідь на відзив, позивачу надано строк для подання відповіді на відзив.

30.03.2020 до Господарського суду міста Києва від ТОВ АЙТРАК надійшов відзив на позов, відповідно до якого відповідач заперечує проти позову та просить відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі з огляду на те, що несвоєчасна поставка була обумовлена настанням непереборної сили, при цьому, у відповідності до пункту 7.2 договору, відповідач звернувся до позивача з листом, в якому просив укласти договір про продовження строку виконання зобов`язань.

06.04.2020 через канцелярію суду від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій АТ Укрпошта заперечує факт отримання від відповідача листа з пропозицією укласти договір про продовження строку виконання зобов`язань та зазначає, що сертифікатом про підтвердження форс-мажорних обставин встановлено обставину непереборної сили лише протягом 3 днів (з 10 по 12 серпня 2019 року), в той час як строк поставки був до 30.09.2019 і з цієї дати прострочення складає 44 дні.

Після відкриття провадження у справі судом з`ясовано, що позовну заяву подано без додержання вимог ст. 164 Господарського процесуального кодексу України та ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.06.2020 позовну заяву Акціонерного товариства Укрпошта залишено без руху, встановлено строк для усунення недоліків позовної заяви протягом п`яти днів з дня вручення такої ухвали.

30.06.2020 через канцелярію суду від позивача надійшла заява, якою Акціонерне товариство Укрпошта усунуло недоліків позовної заяви і ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.07.2020 продовжено розгляд справи №910/3633/20.

22.07.2020 через канцелярію суду від відповідача надійшло клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій на 50%, яке обґрунтоване відсутністю вини відповідача у порушенні строків поставки товару та незначним строком прострочення, а також відсутністю доказів погіршення фінансового стану позивача, виникнення ускладнень у здійсненні ним господарської діяльності чи завдання йому збитків.

Будь-яких інших заяв, клопотань або заперечень від сторін не надходило.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва встановив наступне.

01.08.2019 між АТ Укрпошта (покупець) та ТОВ АЙТРАК (постачальник) укладено договір поставки №010819-01/198Пс (надалі - Договір ), відповідно до умов пункту 1.1 якого постачальник зобов`язується поставити покупцю у власністю товар, найменування, код УКТЗЕД, якість та технічні, якісні, інші характеристики, кількість та ціна якого визначається згідно специфікації, яка є Додатком №1 до цього договору (далі - товар), а покупець зобов`язується прийняти товар і оплатити його в порядку та на умовах цього договору.

В пункті 1.2.1 Договору визначено, що постачальник підписанням цього договору визнає та підтверджує, що товар новий, належить йому на праві власності та не перебуває під забороною відчуження, арештом, не є предметом застави та іншим засобам забезпечення виконання зобов`язань перед будь-якими фізичними та/або юридичними особами, державними органами і державою, а також не є предметом будь-якого іншого обтяження чи обмеження, передбаченого чинним законодавством України.

Пунктами 3.1 Договору встановлено, що ціна товару визначається в національній валюті України та включає в себе вартість тари та упаковки товару, всі податки, збори та інші обов`язкові платежі, що сплачуються постачальником, вартість доставки товару до місця поставки, завантаження, розвантаження та всі інші витрати постачальника, пов`язані з виконанням цього договору.

Оплата за поставлений товар здійснюється покупцем у строк, зазначений у специфікації, на підставі належно оформлених первинних документів із зазначенням обов`язкових реквізитів, передбачених чинним законодавством (видаткової накладної або акту приймання-передачі, або іншого документу, який підтверджує факт отримання товару), наданих покупцем при оформленні поставки, та належним чином оформленої податкової накладної, зареєстрованої в Єдиному державному реєстрі податкових накладних (п. 4.1 Договору).

Поставка ж товару здійснюється за графіком, визначеним у специфікації (п. 5.1 Договору).

Специфікацією до Договору сторонами погоджено найменування товару, технічні і якісні характеристики товару, кількість одиниць, строки поставки, а також ціну за одиницю (без ПДВ) та загальну вартість, а саме шини автомобільні та автокамери на загальну суму 2 420 849,37 грн., які повинні бути поставлені протягом 60 календарних днів з дати підписання договору та оплачені впродовж 30 (тридцяти) календарних днів з моменту отримання кожної окремої партії товару.

Умовами пункту 7.1 Договору встановлено, що сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов`язань у разі виникнення обставин непереборної сили, які не існували під час укладення договору, виникли поза волею сторін, якщо ці обставини вплинули на виконання цього договору.

Сторона, яка не може виконувати зобов`язання за цим договором унаслідок дії обставин непереборної сили, повинна повідомити іншій стороні у 30 денний строк з дня їх настання і досягти домовленості щодо продовження термінів виконання зобов`язань або припинення дії договору. Настання обставин непереборної сили повинно бути підтверджено сертифікатом Торгово-промислової палати України (п. 7.2 Договору).

Набирає чинності договір з дня його підписання уповноваженими представниками сторін, скріплення печатками сторін (за наявності) та діє до 30.11.2019 включно, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань, які виникли до закінчення строку дії договору. Припинення дії договору чи його розірвання не звільняє будь-яку із сторін від обов`язку виконати свої зобов`язання за договором, які виникли до такого припинення (розірвання) на підставі належного виконання іншою стороною свого зобов`язання за договором (п. 8.1 Договору та п. 5 специфікації до Договору).

На виконання умов Договору, відповідач поставив узгоджений товар (шини автомобільні та автокамери) на загальну суму 2 420 849,92 грн., що підтверджується видатковими накладними №1615 від 02.08.2019 на суму 152 492,57 грн., №1627 від 05.08.2019 на суму 15 295,10 грн., №1609 від 01.08.2019 на суму 145 032,79 грн., №1639 від 05.08.2019 на суму 538 983,73 грн., №2489 від 29.10.2019 на суму 393 245,76 грн., №2569 від 04.11.2019 на суму 28 117,08 грн., №1929 від 03.09.2019 на суму 36 211,49 грн., №2568 від 04.11.2019 на суму 124 065,80 грн., №2488 від 29.10.2019 на суму 690 811,91 грн., №1610 від 01.08.2019 на суму 65 285,14 грн. та №2687 від 14.11.2019 на суму 231 007,92 грн.

За твердженням позивача, товар на загальну суму 1 467 248,47 грн. поставлено з пропуском встановленого договором строку, а саме за видатковими накладними: №2489 від 29.10.2019 на суму 393 245,76 грн., №2569 від 04.11.2019 на суму 28 117,08 грн., №2568 від 04.11.2019 на суму 124 065,80 грн., №2488 від 29.10.2019 на суму 690 811,91 грн. та №2687 від 14.11.2019 на суму 231 007,92 грн.

У зв`язку з несвоєчасною поставкою погодженого товару, позивач звернувся до відповідача з претензією №421-1957 від 14.01.2020, в якій просив сплатити на його користь пеню у розмірі 45 692,18 грн. та штраф у розмірі 26 823,36 грн.

У відповідь на вказану претензію, відповідач у листі №01 від 22.01.2020 заперечив щодо сплати штрафних санкцій з огляду на те, що ТОВ АЙТРАК своєчасно звернулося до АТ Укрпошта з листом про укладення додаткової угоди стосовно продовження строку поставки товару у зв`язку з настанням обставин непереборної сили - тайфун Лекіма на території провінції Шаньдун (Китайська Народна Республіка), які підтверджені сертифікатом №3100-19-0346 Торгово-промислової палати України.

Спір у справі виник у зв`язку із несвоєчасною, на думку позивача, поставкою відповідачем товару згідно Договору, у зв`язку з чим позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 45 692,18 грн. та штраф у розмірі 26 823,36 грн.

Договір є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань згідно ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно із ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Матеріалами справи (видаткові накладні №1615 від 02.08.2019, №1627 від 05.08.2019, №1609 від 01.08.2019, №1639 від 05.08.2019, №2489 від 29.10.2019, №2569 від 04.11.2019, №1929 від 03.09.2019, №2568 від 04.11.2019, №2488 від 29.10.2019, №1610 від 01.08.2019 та №2687 від 14.11.2019) підтверджується факт поставки позивачем відповідачу товару згідно Договору на загальну суму 2 420 849,92 грн.

Згідно з частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, з урахуванням положень ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України та п. 5 специфікації до Договору відповідач зобов`язаний був поставити товар до 30.09.2019, у зв`язку з чим за видатковими накладними №2489 від 29.10.2019, №2569 від 04.11.2019, №2568 від 04.11.2019, №2488 від 29.10.2019 та №2687 від 14.11.2019 допущено прострочення виконання зобов`язання з поставки товару.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Як унормовано приписами частини другої статті 42 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи зобов`язані, зокрема: сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.

Згідно з приписами частини першої статті 43 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Матеріалами справи підтверджується несвоєчасна поставка відповідачем позивачу товару згідно Договору за видатковими накладними №2489 від 29.10.2019, №2569 від 04.11.2019, №2568 від 04.11.2019, №2488 від 29.10.2019 та №2687 від 14.11.2019 на загальну суму 1467 248,47 грн. Відповідачем факт прострочення виконання зобов`язання не спростовано.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Суд не приймає до уваги твердження відповідача про те, що ним на виконання пункту 7.2 Договору було направлено лист з проханням продовжити термін виконання зобов`язання щодо поставки товару до 30.10.2019, оскільки в порушення вимог статей 13, 76-79 Господарського процесуального кодексу України останній не надав жодних доказів у підтвердження своїх доводів.

Відповідач стверджує, що на виконання пункту 7.2 Договору, ним було надано співробітнику позивача - Міхаль Р.В. лист №01-19/08/19 від 19.08.2019 з листом №01 від 15.08.2019, в якому повідомлено про обставини непереборної сили та запропоновано укласти додаткову угоду про продовження терміну поставки товару.

В той же час, із змісту вказаних листів вбачається, що вони стосуються іншого договору ніж той на який посилається позивач у даній справі, а саме: договір №010819- 02 /198Пс від 01.08.2019, хоча у даній справі позивач посилається на договір поставки №010819- 01 /198Пс від 01.08.2019.

Таким чином, відповідачем не надано доказів, які б підтверджували звернення до позивача для досягнення домовленостей щодо продовження терміну поставки товару, як це узгоджено сторонами в пункту 7.2 Договору, а позивачем такий факт заперечується.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що між сторонами Договору не досягнуто домовленостей щодо продовження термінів виконання зобов`язань постачальника, у зв`язку з цим терміном виконання зобов`язань з поставки є саме - 30.09.2019.

Статтею 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов`язання, настають наслідки, передбачені договором або законом, в тому числі, сплата неустойки. Приписами ст. 230 Господарського кодексу України також встановлено, що у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання, він зобов`язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, пеня, штраф).

Пунктом 6.2 Договору сторони встановили, що за порушення строків поставки товару, а також інших строків виконання зобов`язань постачальника за договором, постачальник сплачує пеню у розмірі 0,1 відсотка вартості непоставленої/невчасно поставленого товару за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 (тридцять) днів постачальник додатково сплачує штраф у розмір 7 (сім) відсотків вказаної вартості.

Відтак, оскільки відповідач допустив часткове прострочення виконання зобов`язання з поставки товару згідно Договору, позивачем нараховано пеню в розмірі 0,1 % вартості товару, з якого допущено прострочення виконання зобов`язання за кожний день прострочення в сумі 45 692,18 грн. за період з 01.10.2019 по 13.11.2019 та штраф у розмірі 7% вартості товару за прострочення понад 30 днів, що складає 26 823,36 грн.

Суд погоджується із розрахунком позивача та вважає його арифметично вірним.

При цьому, одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності і в межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 17.05.2018 у справі № 910/6046/16.

Отже, оскільки сторони самостійно передбачили додатково крім сплати пені ще й штраф, та враховуючи те, що положення пункту 6.2 Договору поставки не суперечать нормам чинного законодавства, так як його зміст встановлює механізм одноразового обчислення розміру штрафу на визначену договором суму, і є правовим наслідком прострочення поставки товару, що не має нічого спільного із постійним нарахуванням пені за весь період неналежного виконання зобов`язання, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення пені та штрафу, розрахунок яких є обґрунтованим, вірним та відповідає фактичним обставинам справи і нормам чинного законодавству.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

При цьому, оцінюючи доводи учасників справи під час розгляду справи, суд як джерелом права керується також практикою Європейського суду з прав людини. Так, Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі Серявін та інші проти України зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі Трофимчук проти України Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Отже, відповідачем не надано належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги, а до тверджень відповідача, викладених у відзиві на позов, суд відноситься критично виходячи з наступного.

Так відповідач вказує на те, що затримка постави товару пов`язана з зупиненням роботи заводу виробника даного товару через наслідки тайфуну Лекіма, який вирував в провінції Шаньдун протягом 10-12.08.19, оскільки порушення зобов`язань контрагентом постачальника (в тому числі, виробником товару) не вважається обставиною непереборної сили і умовами договору сторони не встановлювали залежність строків виконання договору постачальником від процесу виробництва товару.

За умовами договору відповідач взяв на себе зобов`язання поставити позивачу товар у строки, встановлені договором, незалежно від процесів його виробництва і в пункті 7.2 Договору сторони погодили, що сторона яка не може виконувати зобов`язання за цим договором унаслідок дії обставин непереборної сили, повинна повідомити іншій стороні у 30 денний строк з дня їх настання і досягти домовленості щодо продовження термінів виконання зобов`язань або припинення дії договору, чого відповідачем зроблено не було.

Статтею 218 Господарського кодексу України встановлено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Окрім цього, як вбачається з матеріалів справи, наданим відповідачем сертифікатом про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) №3100-19-0345 (вих. №302/05-4 від 21.11.2019) підтверджується існування дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) в період часу з 10 серпня 2019 року (дата настання) по 12 серпня 2019 року (дата закінчення), в той час як строк поставки настав 30.09.2019. Тобто, зазначений Сертифікат підтверджує дію форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) лише протягом трьох днів, однак, станом на 14.11.2019 (день останньої поставки товару) загальний період прострочення постачальником поставки товару становить 44 дні, що значно більше дії форс- мажорних обставин, зазначених у вищевказаному Сертифікаті.

Доводи відповідача щодо безпідставного отримання позивачем коштів за банківською гарантією не можуть бути прийняті судом до уваги з огляду на те, що дане питання не входить в предмет доказування у даній справі.

Таким чином, на переконання суду, факт порушення відповідачем своїх договірних зобов`язань в частині своєчасної поставки товару підтверджений матеріалами справи і не спростований відповідачем.

Стосовно заявленого відповідачем клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій на 50% суд зазначає наступне.

За приписами статті 233 Господарського кодексу України суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно із частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Правовий аналіз названих статей свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду.

При цьому, ні у зазначеній нормі, ні в чинному законодавстві України не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності.

Відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника. Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки розміру збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Цивільні та господарські відносини повинні ґрунтуватись на засадах справедливості, добросовісності, розумності, як складових елементів принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Така правова позиція викладена в рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 №7-рп/2013 та у постановах Верховного Суду від 06.11.2018 у справі №913/89/18, від 04.12.2018 у справі №916/65/18, від 03.07.2019 у справі №917/791/18, від 22.10.2019 у справі №904/5830/18, від 25.02.2020 у справі №903/322/19, від 07.04.2020 у справі №904/1936/19, від 12.05.2020 у справі 910/9767/19.

Вирішуючи питання щодо можливості зменшення за клопотанням відповідача суми штрафних санкцій на 50%, суд, враховуючи дискреційність повноважень суду щодо зменшення розміру штрафних санкцій, заявлених до стягнення, виходячи із загальних засад, встановлених у статті 3 Цивільного кодексу України, а саме: справедливості, добросовісності та розумності, дійшов наступного висновку.

Як встановлено судом з матеріалів справи, основне зобов`язання з поставки товару виконано боржником в повному обсязі, а доказів, що свідчили б про погіршення фінансового стану, ускладнення в господарській діяльності чи завдання позивачу збитків в результаті дій відповідача матеріали справи не містять.

Матеріали справи не містять і доказів, що підтверджують наявність обставин, які є підставою для зменшення штрафних санкцій у визначеному відповідачем розмірі, проте враховуючи необхідність дотримання збалансованості інтересів обох сторін, суд, керуючись приписами частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України та частини 1 статті 233 Господарського кодексу України, вважає за необхідне зменшити нараховані позивачем штрафні санкції на 30%.

За таких обставин, враховуючи зменшення розміру штрафних санкцій, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог, та стягнення з ТОВ АЙТРАК на користь АТ Укрпошта пені у розмірі 31 984,53 грн. та штрафу у розмірі 18 776,35 грн.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 129, 232, 236-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва -

ВИРІШИВ:

1. Позов Акціонерного товариства Укрпошта задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю АЙТРАК (03134, м. Київ, вул. Сім`ї Сосніних, будинок 9; ідентифікаційний код 40016791) на користь Акціонерного товариства Укрпошта (01001, м. Київ, вул. Хрещатик, будинок 22; ідентифікаційний код 21560045) пеню у розмірі 31 984 (тридцять одна тисяча дев`ятсот вісімдесят чотири) грн. 53 коп., штраф у розмірі 18 776 (вісімнадцять тисяч сімсот сімдесят шість) грн. 35 коп. та судовий збір у розмірі 2 102 (дві тисячі сто дві) грн. 00 коп. Видати наказ.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

5. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя В.П. Босий