Рішення

від 03.08.2020 по справі 914/945/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.08.2020 справа № 914/945/20

За позовом: Управління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради, м. Львів,

до відповідача: Громадської організації Перспектива і розвиток , м. Львів,

про: розірвання договору оренди, зобов`язання повернути об`єкт шляхом виселення та стягнення заборгованості

Суддя Березяк Н.Є.

Секретар судового засідання Лащ Х.Л.

За участю представників сторін:

від позивача: Тістик М.В. - представник за довіреністю;

від відповідача: не з`явився.

На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Управління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради до Громадської організації Перспектива і розвиток про розірвання договору оренди, зобов`язання повернути об`єкт шляхом виселення та стягнення заборгованості

Ухвалою суду від 21.04.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами загального позовного провадження, призначення підготовчого засідання у справі №914/945/20 відкладено до закінчення карантинних заходів.

Ухвалою суду від 01.06.2020 призначено розгляд справи №914/945/20 в підготовчому засіданні на 15.06.2020. В подальшому розгляд справи в підготовчому засіданні відкладено на 06.07.2020.

Ухвалою суду від 06.07.2020 закрито підготовче провадження у справі № 914/945/20 та призначити справу до судового розгляду по суті на 03.08.2020.

В судове засідання 03.08.2020 представник позивача з`явився. Надав пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив позов задоволити в повному обсязі. Позовні вимоги обґрунтовував неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором оренди нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень) № Г-11187-18 від 01.06.2018 щодо повної та своєчасної сплати орендної плати. Відтак, позивач просить розірвати договір оренди, зобов`язатиння повернути об`єкт оренди шляхом виселення та стягнути заборгованість з орендної плати.

В судове засідання 03.08.2020 представник відповідача не з`явився, незважаючи на те, що був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи судом. Ухвала суду про закриття підготовчого провадження у справі №914/945/20 та призначення справи до розгляду по суті від 06.07.2020 надіслана на юридичну адресу відповідача 09.07.2020 та згідно інформації щодо відправлення (трек - номером 7901413301389) отримана останнім 17.07.2020. Причини неявки - не повідомив. Заяв, клопотань, станом на дату судового засідання, до суду не надіслав.

Ухвала суду про відкриття провадження від 21.04.2020 у справі №914/945/20 надіслана на його юридичну адресу 23.04.2020 та згідно інформації щодо відправлення (за трек - номером 7901413160939) - отримана останнім 26.05.2020. Вимог ухвали суду від 21.04.2020 - не виконав, правом подання відзиву на позовну заяву не скористався.

Відводів складу суду сторонами не заявлено. Відзив у встановлений судом строк відповідачем не подано.

Відповідно до ч.1, ч.3 ст.202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Слід зазначити, що Господарським судом Львівської області було вжито заходів щодо належного повідомлення відповідача про рух справи, шляхом направлення копії ухвал засобами поштового зв`язку на юридичну адресу відповідача, вказану у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб та громадських формувань, а саме: 79015, м. Львів, вул. Городоцька, буд. 134, кв. 17. Проте від відповідача заяви, клопотання, в тому числі про розгляд справи без участі представника на адресу суду не надходили.

Таким чином, відсутність будь-яких заяв або клопотань відповідача, з урахуванням направлення судом на адресу відповідача копії ухвал у справі, свідчить про незацікавленість відповідача у розгляді справи.

Суд, враховуючи належне повідомлення учасників справи про дату судового засідання, достатність документів наявних у матеріалах справи для вирішення спору по суті, не вважає відсутність представника відповідача у даному судовому засіданні перешкодою для вирішення спору по суті. Клопотання від відповідача щодо відкладення розгляду справи не надходили.

Ураховуючи неодноразові відкладення судових засідань та з метою дотримання розумних строків розгляду справи, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника відповідача.

Суд враховує, що постановою Кабінету Міністрів від 11 березня 2020 року у справі № 211 з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19 з 12 березня 2020 року по 31 серпня 2020 року (в редакції на момент ухвалення рішення) на всій території України встановлено карантин.

Постановою Кабінету Міністрів № 343 відповідно до підпункту 8 пункту 2 постанови дозволена діяльність адвокатів, нотаріусів, аудиторів та психологів.

Постановою Кабінету Міністрів № 392 запроваджено послаблення протиепідемічних заходів, передбачених пунктом 3 цієї постанови, на території регіонів із сприятливою епідемічною ситуацією (у тому числі у м. Києві). Зокрема, дозволено: з 22 травня 2020 року регулярні та нерегулярні пасажирські перевезення автомобільним транспортом у міському, приміському, міжміському внутрішньообласному та міжнародному сполученні; з 25 травня 2020 року перевезення пасажирів метрополітенами.

Наведене свідчить про усунення перешкод у реалізації учасниками справи своїх процесуальних прав.

В той же час суд звертає увагу на те, що за положеннями статті 129 Конституції, статті 2 Господарського процесуального кодексу одним із завдань судочинства є своєчасний розгляд справи, що відповідає положенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою кожен має право на справедливий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

Суд наголошує, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (стаття 202 Господарського процесуального кодексу). Аналогічна позиція висвітлена у постанові КГС ВС від 16.07.2020 у справі № 924/369/19.

Відповідно до ч.9 ст.165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами

Зважаючи на наведне, в судовому засіданні 03.08.2020 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суд, заслухавши представника позивача, присутнього в судовому засіданні, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступне.

Відповідно до Положення про управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради, затвердженого рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради від 02.12.2016 № 1125, Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради (надалі - управління) є виконавчим органом Львівської міської ради відповідно до ухвали міської ради від 26.05.2016 р. № 505 Про затвердження структури виконавчих органів Львівської міської ради, загальної чисельності апарату ради та її виконавчих органів , утвореним відповідно до Закону України Про місцеве самоврядування в Україні . основними завданнями управління є виконання функції органу управління майном комунальної власності територіальної громади м. Львова; передача в оренду, відчуження (приватизація) майна комунальної власності територіальної громади м.Львова; подання на розгляд міської ради пропозицій щодо порядку та умов відчуження комунального майна, проектів місцевих програм приватизації та переліки об`єктів комунальної власності, які не підлягають приватизації, організація виконання цих програм.

Як встановлено судом, 01.06.2018 між Управлінням комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради (далі - Позивач) та Громадською організацією Перспектива і розвиток Львів (далі - Відповідач) укладено Договір оренди нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень) № Г-11187-18 (далі - Договір), згідно з п.1. якого позивач передав, а відповідач прийняв у строкове платне користування нерухоме майно - нежитлові приміщення загальною площею 16,3 кв.м., що знаходяться в підвалі за адресою: м. Львів, вул. Грецька, 3.

Передача об`єкта оренди орендарю здійснена за актом приймання-передачі від 01.06.2018.

Пунктом 2.1. договору сторони погодили, що об`єкт оренди орендар буде використовувати для приймальні (офісу).

Відповідно до п.п.3.1.-3.5. договору приймання-передачу об`єкта оренди здійснюють орендар та балансоутримувач. Сторони домовились, що передача об`єкта оренди за актом приймання-передачі проводиться протягом 5 (п`яти) днів від дати підписання цього договору, для чого попередньо балансоутримувач повинен звільнити об`єкт оренди та підготувати його до передачі орендареві.

При передачі об`єкта оренди складається акт приймання-передачі, який підписують орендар та балансоутримувач. Об`єкт оренди вважається переданим в оренду з часу підписання акту приймання-передачі.

Відповідно до п.п. 4.1.- 4.3. договору термін договору оренди визначений на 2 роки 364 дні з 1 червня 2018 року до 31 травня 2021 року. Перебіг терміну дії Договору оренди та настання обов`язку орендаря щодо внесення орендної плати починається з дати підписання акта приймання-передачі об`єкта оренди. Термін оренди може бути скорочений лише за згодою сторін або за рішенням суду.

Пунктом 5.1. договору сторони погодили, що розмір орендної плати за об`єкт оренди визначається відповідно до чинної на час укладення цього Договору Методики розрахунку орендної плати за корисгування майном територіальної громади м. Львова, затвердженої ухвалою міської ради від 07.06.2007 р. .№ 897 (із змінами та доповненнями), і складає (110 020,00*0,02)/12= 183,7 грн без ПДВ за перший місяць оренди.

Відповідно до п.п.5.2.-5.3. договору розмір орендної плати підлягає індексації за відповідний період (місяць, квартал, рік). Орендна плата за кожний наступний місяць визначається коригуванням орендної плати за попередній місяць щодо індексу інфляції за попередній місяць.

Пунктом 5.6. договору сторони погодили, що орендну плату орендар сплачує не пізніше 20 числа місяця за попередній місяць через перерахування коштів на рахунок орендодавця.

Відповідно до п.5.8. договору несплата орендної плати протягом трьох місяців з дня закінчення строку платежу є підставою для дострокового розірвання договору оренди.

Згідно п.6.2.5. договору сторони погодили, що орендодавець має право достроково розірвати цей договір за наявності підстав, передбачених чинним законодавством України, зокрема якщо орендар не вносить плату за користування майном протягом трьох місяців підряд (п.6.2.5.3.).

Відповідно до п.7.1.2. договору орендар зобов`язується своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.

Згідно п.9.1. договору повернення орендодавцю об`єкта оренди здійснюється після закінчення терміну дії цього договору або дострокового його припинення чи розірвання.

Відповідно до п.9.3. договору об`єкт оренди повинен бути переданий орендарем та прийнятий орендодавцем (чи за його дорученням - балансоутримувачем) протягом 15 днів з часу настання однієї із подій, вказаних в п. 9.1. цього договору.

Згідно п.9.4. та п.9.5. договору при передачі об`єкта оренди складається акт приймання-передачі, який підписують орендар та балансоутримувач та у п`ятиденний термін надсилається балансоутримувачем орендодавцю. Об`єкт оренди вважається переданим орендодавцю з часу підписання акту приймання-передачі.

Згідно, долученої до матеріалів справи довідки № 4-2302-10035 від 01.04.2020, заборгованість контрагента Громадська організація Перспектива і розвиток Львів (договір №Г-11187-18 від 01.06.2018р., площа 16.3 кв.м) перед управлінням комунальної власності станом на 31.03.2020 складає 3113,07 грн.

У зв`язку з несплатою орендної плати у повному обсязі протягом понад двадцяти місяців підряд, позивач з вернувся до суду з позовом до Громадської організації Перспектива і розвиток Львів , в якому просить суд розірвати договір оренди нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень) №Г-11187-18 від 01.06.2018р., зобов`язати Громадську організацію Перспектива і розвиток Львів повернути об`єкт оренди шляхом виселення з приміщень загальною площею 16,3 м2, що знаходяться за адресою: м.Львів, вул. Грецька, буд. 3 та стягнути заборгованість з орендної плати в розмірі 3113,07 грн.

Проаналізувавши всі обставини та матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтовані та такі що підлягають до задоволення.

При ухваленні рішення, суд виходив з наступного.

Правовідносини, які виникли між сторонами, регулюються нормами Конституції України, Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та інших нормативно-правових актів.

Статтею 11 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Зі змісту позовної заяви та встановлених обставин вбачається, що між сторонами виникли правовідносини, які випливають з оренди комунального майна. Дані правовідносини врегульовано відповідним договором між сторонами, нормами Глави 58 Цивільного кодексу України, Законом України Про оренду державного та комунального майна .

Згідно ч.1 ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Статтею 16 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Відповідно до ст. 11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов`язань, є зокрема, договори та інші правочини.

Як передбачено ст.174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але які йому не суперечать.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 627 ЦК України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Як встановлено судом, підставою виникнення правовідносин між сторонами є договір оренди №Г-11187-18 нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень) від 01.06.2018 р.

За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк (ч. 1 ст. 759 ЦК України). Аналогічні положення закріплені у ч. 1 ст. 283 ГК України, ч. 1 ст. 2 Закону України Про оренду державного та комунального майна .

Згідно ч. 1 ст. 762 ЦК України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Частиною 5 цієї статті встановлено, що плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

У відповідності до ч. 1 ст. 286 ГК України, орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

Положеннями ч. 3 ст. 18 Закону України Про оренду державного та комунального майна та п.7.1.2. договору передбачено, що орендар зобов`язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі, в силу ч. 1 ст. 19 цього ж закону, орендар за користування об`єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються у договорі (ч. 3 ст. 19 Закону України Про оренду державного та комунального майна ).

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 599 ЦК України вказує на те, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги встановлені ст. 193 ГК України.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до положень договору, відповідач як орендар зобов`язався перераховувати орендну плату не пізніше 20 числа місяця за попередній місяць (п.5.6. договору).

Як вбачається з долученої до матеріалів справи довідки № 4-2302-10035 від 01.04.2020 - заборгованість контрагента Громадська організація Перспектива і розвиток Львів (договір №Г-11187-18 від 01.06.2018р., площа 16.3 кв.м) перед управлінням комунальної власності станом на 31.03.2020 складає 3113,07 грн. Дана заборгованість виникла за період з лютого 2019 р. по лютий 2020 р. Тобто відповідачем допущено несплату орендної плати у повному обсязі протягом понад 12-ти місяців підряд.

Матеріалами справи підтверджується та не спростовано відповідачем, факт несплати орендної плати протягом тривалого часу. Дана обставина свідчить про порушення умов договору оренди №Г-11187-18 нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень) від 01.06.2018 р. З огляду на викладене, враховуючи встановлені обставини, наведені положення законодавства, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення заборгованості з орендної плати в розмірі 3113,07 грн підлягають до задоволення.

Щодо позовних вимог про розірвання договору оренди нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень) від 01.06.2018 р. № Г- 11187-18 та зобов`язання повернути об`єкт оренди шляхом виселення з приміщень загальною площею 16,3 м2, суд зазначає наступне.

Згідно з частиною 1 статті 27 Закону України Про оренду державного та комунального майна у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов`язаний повернути орендодавцеві об`єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

Відповідно до статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Факт передачі нежитлового приміщення загальною площею 16,3 м2, що знаходяться за адресою: м.Львів, вул. Грецька, буд. 3 за договором № Г- 11187-18 від 01.06.2018 р. в оренду підтверджується актом приймання-передачі від 01.06.2018 р., який підписаний та скріплений печатками уповноважених осіб.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 783 Цивільного кодексу України наймодавець має право вимагати розірвання договору найму, якщо наймач користується річчю всупереч договору або призначенню речі.

Згідно із положеннями ст.19 Закону України Про оренду державного та комунального майна , орендар за користування об`єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються у договорі.

Відповідно до п.1 ст.762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Позивачем долучено до матеріалів справи довідку № 4-2302-10035 від 01.04.2020 - заборгованість контрагента Громадська організація Перспектива і розвиток Львів (договір №Г-11187-18 від 01.06.2018р., площа 16.3 кв.м) перед управлінням комунальної власності станом на 31.03.2020 складає 3113,07 грн. Дана заборгованість виникла за період з лютого 2019 р. по лютий 2020 р. Тобто відповідачем допущено несплату орендної плати у повному обсязі протягом понад 12-ть місяців підряд.

Відповідно до ст.651 Цивільного кодексу України, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Згідно зі ст.782 Цивільного кодексу України, наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд.

Відповідно до п.5.8. договору несплата орендної плати протягом трьох місяців з дня закінчення строку платежу є підставою для дострокового розірвання договору оренди.

Як зазначається у постанові пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013р. №12 Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна , відмова наймодавця від договору найму, можливість якої передбачена частиною першою статті 782 ЦК України, є правом, а не обов`язком наймодавця, яке може бути реалізоване в позасудовому порядку. Наявність зазначеного права не є перешкодою для звернення наймодавця (орендодавця) до суду з вимогою про розірвання договору в разі несплати наймачем (орендарем) належних платежів.

У вирішенні відповідних спорів господарським судам слід встановлювати, протягом яких конкретно місяців і якого року орендар не вносив орендну плату, в якому розмірі, в тому числі протягом яких місяців орендар взагалі не вносив орендну плату або вносив частково. При цьому погашення орендарем заборгованості до або після подання позову орендодавцем не має правового значення для вирішення такого спору, оскільки законодавець пов`язує виникнення права орендодавця відмовитися від договору оренди саме з фактом не внесення орендної плати протягом трьох місяців підряд.

Відповідно до ч. 3 ст. 26 Закону України Про оренду державного та комунального майна , договір оренди може бути розірвано за погодженням сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобов`язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.

Як встановлено судом та не спростовано відповідачем, останній не сплачував орендної плати з лютого 2019 року до моменту подання позову до суду. В цьому контексті суд звертає увагу на положення частини 3 статті 18 Закону України Про оренду державного та комунального майна , відповідно до якої орендар зобов`язаний вносити орендну плату своєчасно і в повному обсязі.

Що стосується істотності порушення умов договору, то в цій частині суд нагадує мету укладення договору найму нерухомого майна. Наймодавець, вступаючи в договірні відносини, розраховує, зокрема, на належне і своєчасне виконання умов договору оренди, в тому числі в частині внесення орендної плати. Суттєве порушення фінансової дисципліни наймачем очевидно є істотним порушенням та підставою для розірвання такого договору в судовому порядку.

Згідно з частиною 1 статті 27 Закону України Про оренду державного та комунального майна у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов`язаний повернути орендодавцеві об`єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

Відповідно до ст. 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу або у стані який було обумовлено договором.

Згідно п.11.2 договору цей договір може бути припинений за згодою сторін, рішенням суду або з інших підстав, передбачених чинним законодавством України.

Пунктом 9.1. договору встановлено, що повернення орендодавцю об`єкта оренди здійснюється після закінчення терміну дії договору або дострокового його припинення чи розірвання.

Згідно із положеннями п. 9.3 договору, об`єкт оренди повинен бути переданий орендарем та прийнятий орендодавцем (чи за його дорученням - балансоутримувачем) протягом 15 днів з часу настання однієї із подій, вказаних в п. 9.1. цього договору.

При передачі об`єкта оренди складається акт приймання-передачі, який підписують орендар та балансоутримувач та у п`ятиденний термін надсилається балансоутримувачем орендодавцю (п. 9.4. договору).

Об`єкт оренди вважається переданим орендодавцю з часу підписання акту приймання-передачі (п. 9.5. договору).

З огляду на викладене, обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення є вимоги про розірвання договору оренди нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень) від 01.06.2018 р. № Г- 11387-18 укладеного між Управлінням комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради та Громадською організацією Перспектива і розвиток Львів та про зобов`язання Громадської організації Перспектива і розвиток Львів повернути об`єкт оренди шляхом виселення з приміщень загальною площею 16,3 м2, що знаходяться за адреою: м.Львів, вул. Грецька, буд. 3.

У зв`язку з викладеним, враховуючи вищенаведені положення норм чинного законодавства України, приймаючи до уваги встановлені фактичні обставини справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, доведеними належними, допустимими, достовірними та вірогідними доказами не спростовані відповідачем.

Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст.77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно ст.78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

У відповідності до ст.79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

На думку суду надані позивачем докази, про які суд вказував вище, є вірогідними. Відповідач не подав доказів на спростування вірогідності доказів наданих позивачем та не подав доказів, які б суд міг визнати більш вірогідними ніж ті, що наявні у матеріалах справи.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами ч. ч. 1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 рішення Європейського суду з прав людини у справі Салов проти України від 06.09.2005 р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі Надточий проти України від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права (ч. 1 ст. 6 Закону України Про судоустрій і статус суддів ).

У свою чергу, Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 р. у справі Серявін проти України зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі Трофимчук проти України (№ 4241/03, §54, ЄСПЛ, 28.10.2010 р.) Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Суд враховує висновки, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі Проніна проти України (рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006). Зокрема, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Відповідно до статті 129 ГПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відтак, приймаючи до уваги вищезазначене, з огляду на положення ст.129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача у повному обсязі.

З огляду на викладене, виходячи з положень чинного законодавства України, матеріалів та обставин справи, враховуючи практику застосування законодавства вищими судовими інстанціями, керуючись статтями 10, 12, 20, 73, 74, 75, 76, 79, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 247 - 252 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Громадської організації Перспектива і розвиток Львів (79015, місто Львів, вулиця Городоцька, будинок 134, квартира 17; ідентифікаційний код 41368830) на користь Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради (79008, місто Львів, площа Галицька, будинок 15; ідентифікаційний код 25558625) 3113,07 грн заборгованості з орендної плати та 6 306,00 грн судового збору.

3. Розірвати договір оренди нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень) від 01.06.2018 р. № Г- 11187-18 укладений між Управлінням комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради та Громадською організацією Перспектива і розвиток Львів .

4. Зобов`язати Громадську організацію Перспектива і розвиток Львів (79015, місто Львів, вулиця Городоцька, будинок 134, квартира 17; ідентифікаційний код 41368830) повернути об`єкт оренди шляхом виселення з приміщень загальною площею 16,3 м2, що знаходяться за адресою: м.Львів, вул. Грецька, буд. 3.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки передбачені розділом IV Господарського процесуального кодексу України.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 04.08.2020.

Суддя Н.Є. Березяк