Рішення

від 04.08.2020 по справі 916/1710/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"04" серпня 2020 р.м. Одеса Справа № 916/1710/20

Господарський суд Одеської області у складі:

Суддя Гут С.Ф.

При секретарі судового засідання Борисовій Н.В.

За участю представників сторін:

Від позивача : Танасійчук Г.М. - на підставі розпорядження.

Від відповідача : не з`явився;

Від третьої особи: Вакаренко І.В., довіреність № 01-36/9, дата видачі : 01.06.20;

розглянувши справу за позовом Одеської міської ради до відповідача - Фізичної особи-підприємця Шпака Іллі Володимировича за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Департамент комунальної власності Одеської міської ради про стягнення 30 232,36 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

12.06.2020 року позивач - Одеська міська рада звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою (вх. ГСОО №1764/20) до відповідача - Фізичної особи-підприємця Шпака Іллі Володимировича про стягнення 30 232,36грн.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 15.06.2020р. було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, справу прийнято розглядати за правилами спрощеного позовного провадження та підготовче засідання призначено на "09" липня 2020 р. о 10:15 год.

25.06.2020р. до канцелярії Господарського суду Одеської представником третьої особи було надано письмові пояснення по суті спору за вх.№16526/20, відповідно до яких третя особа підтримує позов в повному обсязі.

У позовній заяві 12.06.2020 р. за № 1764/20 Одеська міська рада просить господарський суд Одеської області про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Департамент Комунальної власності Одеської міської ради (65039, м. Одеса, вул. Артилерійська, 1).

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 09.07.2020р. було залучено до участі у справі №916/1710/20 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Департамент Комунальної власності Одеської міської ради (65039, м. Одеса, вул. Артилерійська, 1).

Постановою Кабінету Міністрів України №211 від 11.03.2020р. "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2", з урахуванням внесенням змін згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 25.03.2020р. №239 "Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України" установлено з 12.03.2020р. до 24.04.2020р. на усій території України карантин.

Постановою Кабінету Міністрів України №211 від 11.03.2020р. "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2", з урахуванням внесенням змін згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 22.04.2020р. "Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України" установлено термін дії карантину до 11.05.2020р. на усій території України.

Постановою Кабінету Міністрів України №211 від 11.03.2020р. "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2", з урахуванням внесенням змін згідно Постанови Кабінету Міністрів України №343 від 04.05.2020р. "Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України" установлено термін дії карантину до 22.05.2020р. на усій території України, підпункт 5 і 6 виключено та підпункт 7 викладено у новій редакції.

Постановою Кабінету Міністрів України №211 від 11.03.2020р. "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2", з урахуванням внесенням змін згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 21.05.2020р. "Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України" установлено термін дії карантину до 22.06.2020р. на усій території України.

Постановою Кабінету Міністрів України №211 від 11.03.2020р. "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2", з урахуванням внесенням змін згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 17.06.2020р. "Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України" установлено термін дії карантину до 31.07.2020р. на усій території України.

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19) від 30.03.2020р. №540-IХ розділ Х "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України доповнено п. 4 такого змісту: "Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)".

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 09.07.2020р. було відкладено судове засідання на "04" серпня 2020 р. о 14:30 год.

У даному випадку суд враховує, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України Про доступ до судових рішень).

Представник відповідача Фізичної особи-підприємця Шпака Іллі Володимировича в судові засідання по справі не з`явився, правом на відзив в порядку ст. 165 ГПК України не скористався. Ухвали господарського суду Одеської області були направлені за належною адресою відповідача, а тому за приписами ч.7 ст.120ГПК України відповідач вважається повідомленим належним чином про відкриття провадження у справі.

За приписами ч.9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Суд звертає увагу на те, що відповідачем не було надано жодного клопотання про відкладення розгляду справи, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020р. №211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19", з метою запобігання поширенню захворюваності на гостру респіраторну інфекцію, спричинену коронавірусом COVID-19, що не позбавляє суд можливості прийняти рішення за наявними матеріалами справи.

В ході розгляду даної справи Господарським судом Одеської області, у відповідності до п.4 ч.5 ст.13 ГПК України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.

04.08.2020р. судом після повернення з нарадчої кімнати, в порядку ст. 240 ГПК України, було проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Дослідивши в відкритому судовому засіданні матеріали справи, надані позивачем докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив:

Як встановлено господарським судом, 07.05.2007 р. між Одеською міською радою та Фізичною особою- підприємцем Шпаком Володимиром Іллічем (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) укладено договір оренди земельної ділянки, площею 370 кв.м., що знаходиться у АДРЕСА_5, терміном на 50 років для реконструкції, експлуатації та обслуговування швейного цеху (далі - Договір).

Вказаний договір зареєстровано в Одеській регіональній філії ДП ЦДЗК, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 30.07.2007 р. за № 040750500103.Відповідно до плану земельної ділянки, який є невід`ємною частиною Договору, у користування орендаря передано земельну ділянку з кадастровим номером 5110137300:07:001:0014.

Відповідно до п. 2.2. Договору на земельній ділянці розташована будівля, яка належить ФОП Шпаку В.І. на підставі свідоцтва про право власності, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу 19.04.2001 р. за реєстром № 1602, зареєстрованого в ОМБТІ та ОРН 28.04.2001 р. в книзі № 12неж, на сторінці № 153, за реєстром № 12.

Згідно п. 5.1. Договору земельна ділянка передається в оренду ФОП Шпаку В.І. для реконструкції, експлуатації та обслуговування швейного цеху.

Згідно із даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань основним видом діяльності ФОП Шпака В.І. було 14.13 Виробництво іншого верхнього одягу .

Як вказує позивач в подальшому, згідно з даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна Шпак В.І. здійснив відчуження двоповерхового нежилого будинку ТЄО-1, за адресою: АДРЕСА_5, загальною площею 344,9 кв.м., що розташований на земельній ділянці площею 370 кв.м., кадастровий номер земельної ділянки 5110137300:45:001:0011, на підставі договору дарування від 23.10.2018 р., посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу та зареєстрованого в реєстрі за № 1849, на користь відповідача ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ).

Власником об`єкта нерухомого майна, що розташований на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_5 , з кадастровим номером 5110137300:45:001:0011 є відповідач ОСОБА_2 .

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 23.10.2018 р. проведено державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на двоповерховий нежилий будинок ТЄО-1, загальною площею 344,9 кв.м., за адресою: АДРЕСА_5.

Згідно із даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Шпак Ілля Володимирович є фізичною особою-підприємцем, основним видом діяльності якого є 14.13 Виробництво іншого верхнього одягу .

Із вищевказаного вбачається, що ФОП Шпак І.В. використовує двоповерховий нежилий будинок ТЄО-1, за адресою: АДРЕСА_5, для здійснення підприємницької діяльності з виробництва верхнього одягу, як і попередній власник вказаного майна, та, відповідно, використовує земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_5, згідно з умовами договору оренди земельної ділянки від 30.07.2007 р. № 040750500103 для реконструкції, експлуатації та обслуговування швейного цеху.

Зазначене свідчить про те, що до ФОП Шпака Іллі Володимировича (РНОКПП НОМЕР_2 ) з моменту державної реєстрації права власності на двоповерховий нежилий будинок ТЄО-1, загальною площею 344,9 кв.м., за адресою: АДРЕСА_5, (з 23.10.2018р.) перейшли права та обов`язки орендаря земельної ділянки, на якій це майно розміщено.

Відповідно до п. 4.4. Договору орендар не звільняється від орендної плати і сплачує її незалежно від результатів його господарської діяльності.

Відповідно до п.п. 9.1.2. Договору орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.

Однак позивач зазначає, що ФОП Шпак І.В. (новий власник) здійснює безоплатне фактичне користування зазначеною земельною ділянкою, з урахуванням чого, а саме внаслідок неналежного виконання відповідачем обов`язку по сплаті орендної плати департаментом комунальної власності Одеської міської ради направлено претензію на адресу ФОП Шпака І.В. від 02.05.2019 р. № 01-13/1899 про необхідність сплати заборгованості за договором оренди землі.

Вказана вище претензія №01-13/1899 від 02.05.2019р. відповідачем була залишена без відповіді, ФОП Шпак І.В. не виконав обов`язку за договором щодо сплати орендної плати у розмірі, визначеному договором, у зв`язку із чим утворилась сума заборгованості за період з 23.10.2018р. по 30.04.2020р. у розмірі 27650,90грн., що зумовило звернення Одеської міської ради до господарського суду Одеської області з даним позовом.

Пунктом 4.6. Договору передбачено, що у разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим договором, справляється пеня у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми прострочених платежів за кожен день прострочки.

Згідно із ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Крім того, позивачем заявлено позовну вимогу про стягнення з відповідача пеню у розмірі - 1 589,14грн., інфляційні втрати у розмірі - 428,19грн. та 3% річних у розмірі - 564,13грн.

Неналежне виконання Фізичною особою-підприємцем Шпаком Іллею Володимировичем Олександровичем своїх зобов`язань і стало підставою для позивача звернутись до господарського суду Одеської області із даним позовом за захистом порушених прав та охоронюваних законом інтересів.

Дослідивши в відкритому судовому засіданні матеріали справи, надані сторонами докази, проаналізувавши норми чинного законодавства, суд дійшов наступних висновків.

У відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій - це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. При цьому, ст.12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Частиною 1 ст.15 ЦК України закріплено право кожної особи на захист свого цивільного права у випадку його порушення, невизнання або оспорювання.

Порушення права пов`язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.

При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликане поведінкою іншої особи.

Отже, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Згідно з ч.1 ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Приписами ч.ч.1, 2 ст. 20 ГК України встановлено, що держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб`єктів господарювання та споживачів.

Відповідно до ст.175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певні дії (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. При цьому, зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу, у тому числі із договору.

Згідно вимог ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається. В свою чергу, порушенням зобов`язання, відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Положенням статті 13 Закону України Про оренду землі договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно із ч. 1, 2, 3 ст. 21 Закону України Про оренду землі орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Відповідно до положень статті 24 Закону України Про оренду землі орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.

Згідно з п. в ч. 1 ст. 96 Земельного кодексу України землекористувачі зобов`язані своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату.

Відповідно до ст. 206 Земельного кодексу України, використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Щодо питань про перехід права на земельну ділянку у разі набуття права на жилий будинок, будівлю, споруду, що розміщені на ній, регулюються, зокрема, статтею 120 Земельного кодексу України і статтею 377 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частин 1, 2 статті 120 Земельного кодексу України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача. Вказане також міститься і в ч. 1 ст. 377 Цивільного кодексу України, ч. З ст. 7 Закону України Про оренду землі .

Тобто з урахуванням наведених положень законодавства при виникненні в іншої особи права власності на жилий будинок, будівлю або споруду (відповідно до договору, який містить необхідні за законом істотні умови), право попереднього власника або користувача припиняється в силу прямої вказівки закону без припинення у цілому договору оренди земельної ділянки. Відповідно, новий власник об`єкта нерухомості, якому переходить право оренди, набуває права оренди за чинним договором оренди, а не у порядку повторного надання земельної ділянки, тобто має місце заміна сторони у зобов`язанні.

Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові від 07.11.2018 р. у справі № 910/20774/17 Верховний Суд зазначив, що після відчуження об`єкта нерухомості, розташованого на орендованій земельній ділянці, договір оренди землі у відповідній частині припиняється щодо відчужувача, однак діє на тих самих умовах стосовно нового власника нерухомості, який з моменту набуття такого права набуває також права оренди земельної ділянки, на якій це майно розміщене, а отже й відповідні права та обов`язки орендаря, у тому числі зі сплати орендної плати за користування земельною ділянкою. Отже, після відчуження об`єктів нерухомості позивачі не повинні сплачувати орендну плату за земельну ділянку, користувачем якої вони вже не є, а зобов`язання з такої сплати автоматично виникає у нового власника нерухомості .

Вказана правова позиція щодо переходу прав і обов`язків землекористувача при відчуженні нерухомості підтверджується також висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 19.06.2018 р. у справі № 922/3655/17: при виникненні в іншої особи права власності на жилий будинок, будівлю або споруду (відповідно до договору, який містить необхідні за законом істотні умови), право попереднього власника або користувача припиняється в силу прямої вказівки закону без припинення у цілому договору оренди земельної ділянки. Відповідно, новий власник об`єкта нерухомості, якому переходить право оренди, набуває права оренди за чинним договором оренди, а не у порядку повторного надання земельної ділянки .

Верховний Суд зазначає про те, що у разі переходу права власності на нерухомість заміна орендаря земельної ділянки у відповідному чинному договорі оренди землі відбувається автоматично, в силу прямої норми закону, незалежно від того, чи відбулося документальне переоформлення орендних правовідносин шляхом внесення змін до договору стосовно орендаря, оскільки переоформлення лише формально відображає те, що прямо закріплено в законі.

Як вбачається з матеріалів справи, 07.05.2007 р. між Одеською міською радою та Фізичною особою- підприємцем Шпаком Володимиром Іллічем (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) укладено договір оренди земельної ділянки, площею 370 кв.м., що знаходиться у АДРЕСА_5, терміном на 50 років для реконструкції, експлуатації та обслуговування швейного цеху (далі - Договір).

Вказаний договір зареєстровано в Одеській регіональній філії ДП ЦДЗК, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 30.07.2007 р. за № 040750500103.Відповідно до плану земельної ділянки, який є невід`ємною частиною Договору, у користування орендаря передано земельну ділянку з кадастровим номером 5110137300:07:001:0014.

Відповідно до п. 2.2. Договору на земельній ділянці розташована будівля, яка належить ФОП Шпаку В.І. на підставі свідоцтва про право власності, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу 19.04.2001 р. за реєстром № 1602, зареєстрованого в ОМБТІ та ОРН 28.04.2001 р. в книзі № 12неж, на сторінці № 153, за реєстром № 12.

Згідно п. 5.1. Договору земельна ділянка передається в оренду ФОП Шпаку В.І. для реконструкції, експлуатації та обслуговування швейного цеху.

Згідно із даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань основним видом діяльності ФОП Шпака В.І. було 14.13 Виробництво іншого верхнього одягу .

Згідно з даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна Шпак В.І. здійснив відчуження двоповерхового нежилого будинку ТЄО-1, за адресою: АДРЕСА_5, загальною площею 344,9 кв.м., що розташований на земельній ділянці площею 370 кв.м., кадастровий номер земельної ділянки 5110137300:45:001:0011, на підставі договору дарування від 23.10.2018 р., посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу та зареєстрованого в реєстрі за № 1849, на користь відповідача ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ).

Власником об`єкта нерухомого майна, що розташований на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_5 , з кадастровим номером 5110137300:45:001:0011 є відповідач ОСОБА_2 .

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 23.10.2018 р. проведено державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на двоповерховий нежилий будинок ТЄО-1, загальною площею 344,9 кв.м., за адресою: АДРЕСА_5.

Згідно із даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Шпак Ілля Володимирович є фізичною особою-підприємцем, основним видом діяльності якого є 14.13 Виробництво іншого верхнього одягу .

Із зазначеного вбачається, що ФОП Шпак І.В. використовує двоповерховий нежилий будинок ТЄО-1, за адресою: АДРЕСА_5, для здійснення підприємницької діяльності з виробництва верхнього одягу, як і попередній власник вказаного майна, та, відповідно, використовує земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_5, згідно з умовами договору оренди земельної ділянки від 30.07.2007 р. № 040750500103 для реконструкції, експлуатації та обслуговування швейного цеху.

Вказане свідчить про те, що до ФОП Шпака Іллі Володимировича (РНОКПП НОМЕР_2 ) з моменту державної реєстрації права власності на двоповерховий нежилий будинок ТЄО-1, загальною площею 344,9 кв.м., за адресою: АДРЕСА_5, (з 23.10.2018р.) перейшли права та обов`язки орендаря земельної ділянки, на якій це майно розміщено.

Відповідно до п. 4.4. Договору орендар не звільняється від орендної плати і сплачує її незалежно від результатів його господарської діяльності.

Відповідно до п.п. 9.1.2. Договору орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.

Однак позивач зазначає, що ФОП Шпак І.В. (новий власник) здійснює безоплатне фактичне користування зазначеною земельною ділянкою, з урахуванням чого, а саме внаслідок неналежного виконання відповідачем обов`язку по сплаті орендної плати департаментом комунальної власності Одеської міської ради направлено претензію на адресу ФОП Шпака І.В. від 02.05.2019 р. № 01-13/1899 про необхідність сплати заборгованості за договором оренди землі.

Незважаючи на вказану вище претензію ФОП Шпак І.В. не виконав обов`язку за договором щодо сплати орендної плати у розмірі, визначеному договором, у зв`язку із чим утворилась сума заборгованості за період з 23.10.2018р. по 30.04.2020р. у розмірі 27650,90грн.

За таких обставин, господарський суд вважає правомірною вимогу позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості за Договором оренди у розмірі 27 650,90грн.

Відповідно до статтей 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Частина 1 ст. 612 Цивільного кодексу України встановлює, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 1 ст. 216, ст. 218 Господарського кодексу України передбачає, що учасники господарських відносин несуть господарсько- правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі і в порядку, передбаченим цим Кодексом, іншими законами та договором. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Згідно з ч. 1 ст. 624 Цивільного кодексу України, якщо за порушення зобов`язання встановлено неустойка (пеня) штраф, то вона підлягає стягненню у повному розмірі незалежно від відшкодування збитків.

Статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання грошового зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконане.

Згідно з ч. З ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін

Пунктом 4.6. Договору передбачено, що у разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим договором, справляється пеня у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми прострочених платежів за кожен день прострочки.

Згідно із ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до правової позиції постановами Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 13.02.2019 р. у справі № 924/312/18, від 30.01.2019 р. у справі № 922/175/18 визначено, що за змістом статті 625 Цивільного кодексу України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входить до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів і отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційних нарахувань та трьох процентів річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Таким чином, у зв`язку з невиконанням відповідачем умов вказаного договору ФОП Шпаку І.В. нараховано 3 % річних від простроченої суми за весь час прострочення, що складає 564,13 грн,

Згідно правової позиції, а саме постанов Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 22.11.2018 р. у справі №903/962/17, від 17.10.2018 р. у справі № 916/1883/16 визначено, що розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця.

Згідно статті 289 Податкового кодексу України орендна плата, враховуючи невиплачену, підлягає індексації на індекс інфляції, що публікується Державним земельним агентом України.

Враховуючи наведене, фінансовим відділом департаменту комунальної власності Одеської міської ради нараховано ФОП Шпаку І.В. інфляційні втрати, які складають 428,19 грн. та пеню, яка складає 1 589,14грн.

Перевіривши розрахунок суми 3% річних, інфляційних втрат та пені наданий позивачем, господарський суд встановив, що такий розрахунок відповідає вимогам чинного законодавства, здійснений належним чином, у зв`язку з чим позовні вимоги в даній частині підлягають судом задоволенню в повній мірі.

Враховуючи викладене, господарський суд вважає, що позовні вимоги щодо стягнення з Фізичної особи-підприємця Шпака Іллі Володимировича за період з 23.10.2018р. по 30.04.2020р. заборгованості за Договором оренди від у розмірі 27 650,90грн., інфляційних втрат у розмірі 428,19грн., 3 % річних у розмірі 564,13грн. та пені у розмірі 1 589,14грн., підлягають судом задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст.77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами ч.ч.1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Відповідачем у встановленому законом порядку позовні вимоги позивача не спростовано, в судові засідання відповідач не з`являвся хоча заздалегідь був повідомлений про дату час та місце судового засідання.

Відповідно до приписів ст.129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст.13, 20 73, 74, 76, 86, 126, 129, 165, 232, 233, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.Позов Одеської міської ради до відповідача - Фізичної особи-підприємця Шпака Іллі Володимировича за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Департамент комунальної власності Одеської міської ради про стягнення 30 232,36 грн.- задовольнити.

2.Стягнути з Фізичної особи-підприємця Шпака Іллі Володимировича ( АДРЕСА_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) заборгованість у загальній сумі 30 232 / тридцять тисяч двісті тридцять дві/ грн. 36 коп., з яких: заборгованість по сплаті орендної плати у розмірі 27 650 /двадцять сім тисяч шістсот п`ятдесят / грн. 90 коп., інфляційні втрати у розмірі 428 /чотириста двадцять вісім/ грн. 19 коп., 3% річних у розмірі 564 /п`ятсот шістдесят чотири / грн. 13 коп. та пеню у розмірі 1 589 /одна тисяча п`ятсот вісімдесят дев`ять/ грн. 14 коп. на користь Одеської міської ради (65026, м. Одеса, площа Думська, 1, ідентифікаційний код юридичної особи 26597691) на рахунок: отримувач - УДКСУ у м. Одесі Одеської області, код отримувача 38016923, банк отримувача - Казначейство України (ЕАП), МФО 899998, місцевий бюджет Малиновського району, номер рахунку НОМЕР_3 , КБК - 18010900 орендна плата з фізичних осіб .

3.Стягнути з Фізичної особи-підприємця Шпака Іллі Володимировича ( АДРЕСА_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) на користь Одеської міської ради (65026, м. Одеса, площа Думська, 1, ідентифікаційний код юридичної особи 26597691) сплачений судовий збір за подачу позову у розмірі 2 102 /дві тисячі сто дві/ грн. 00 коп. (на рахунок юридичного департаменту Одеської міської ради, код 26302537, р/р UA418201720344240001000034995, ДКСУ м. Київ, МФО 820172).

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Наказ видати в порядку ст.327 ГПК України

Повний текст складено 04 серпня 2020 р.

Суддя С.Ф. Гут